РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2023 року м. Рівне№460/14882/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними акта та пунктів наказу.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування від 30.03.2023 по факту переведення військовослужбовців в частині, що стосується майора ОСОБА_1 ; визнати протиправними та скасувати пункти 2, 4 (в частині, що стосується майора ОСОБА_1 ) Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2023 №43 «Про результати службового розслідування по факту переведення військовослужбовців».

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем проведено службове розслідування відносно позивача з численними процедурними порушеннями, а результати службового розслідування є безпідставними та необґрунтованими. Так, актом службового розслідування, який слугував для подальшого винесення Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2023 №43 «Про результати службового розслідування по факту переведення військовослужбовців» - оголошення догани, встановлені, ніби, порушення позивачем вимог законодавства щодо переведення військовослужбовців, які не пройшли базової підготовки, з Військової частини НОМЕР_2 (командиром якої є позивач) до іншої військової частини. Позивач вказує, що до його повноважень та обов`язків не входить питання проведення базової підготовки, а тому при переведенні військовослужбовців не допускав та не міг допускати порушення вимог законодавства, які зазначені в акті службового розслідування. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позивач, як командир Військової частини НОМЕР_2 протиправно подав клопотання про переведення військовослужбовців з його військової частини до іншої, які не пройшли базової підготовки, чим порушив ряд норм чинного законодавства. Такі дії позивача поставили під загрозу життя військовослужбовців. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 26.06.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними акту та наказу та зобов`язання вчинення певних дій задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2022 №126 постановлено капітана ОСОБА_1 , призначеного на посаду командира Військової частини НОМЕР_2 наказом Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.05.2022 №90, вважати таким, що з 01.06.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою; оклад за посадою 5220,00 грн на місяць; тарифний розряд 25; шпк «підполковник»; щомісячна премія 140% грошового забезпечення; надбавка за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Тво Начальника відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом Є.Митюком поданий Начальнику штабу першому заступнику Командира Військової частини НОМЕР_1 Рапорт від 16.03.2023, відповідно до якого перший просив призначити службове розслідування по факту переведення з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 військовослужбовців, які не пройшли відповідну бойову підготовку: солдата ОСОБА_2 , призваного 11.03.2023; солдата ОСОБА_3 , призваного 11.03.2023; солдата ОСОБА_4 , призваного 10.03.2023; солдата ОСОБА_5 , призваного 11.03.2023; ОСОБА_6 , призваного 11.03.2023.

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування по факту переведення військовослужбовців» від 17.03.2023 №100 (далі Наказ №100), наказано: призначити службове розслідування стосовно переведення з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_3 військовослужбовців, які не пройшли відповідну бойову підготовку; Начальнику групи контролю бойового стресу Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_7 провести службове розслідування та подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 18:00 год 30.03.2023.

За результатами службового розслідування складений Акт службового розслідування, затверджений 30.03.2023 (далі Акт службового розслідування), із зазначенням:

Розділ 2 «Опис обставин вчиненого правопорушення (події)»:

16.03.2023 на ім`я Командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ТВО Начальника відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , в якому зазначено, що з Військової частини НОМЕР_2 переведено до Військової частини НОМЕР_4 військовослужбовців, які не пройшли відповідну базову підготовку, а саме: солдатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Розділ 3 «Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування»:

З метою реалізації розпорядження вищого командування щодо доукомплектування особовим складом Військову частину № НОМЕР_5 , на адреси Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_3 , НОМЕР_8 направлено розпорядження ТВО Командира Військової частини НОМЕР_1 (№1475дск від 09.03.2023) щодо відбору особового складу у кількості 30 чоловік з військової частини із числа стрілецьких рот, рот вогневої підтримки та розвід взводів, які за своїми якостями спроможні виконувати бойові завдання;

Відповідно до витягу з наказу Командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.03.2023 №71, солдати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , вважаються такими, що з 12.03.2023 прийняли посади і справи і приступили до виконання службових обов`язків;

13.04.2023 на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання Командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_19 (№242дск від 12.03.2023) щодо переміщення зазначених військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_4 у кількості 34 особи;

Відповідно до витягів із наказів, зокрема, на період відрядження Командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 з 13.03.2023, виконання обов`язків Командира Військової частини НОМЕР_2 покладено на старшого лейтенанта ОСОБА_20 ;

З пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_21 стало відомо, що 09.03.2023 до Військової частини НОМЕР_2 надійшло розпорядження за №1475дск щодо відбору особового складу в кількості 30 чоловік із числа особового складу Військової частини НОМЕР_2 , які спроможні виконувати бойові завдання. У зв`язку з тим, що в той же час проводились батальйонно-тактичні навчання, у яких ОСОБА_22 разом з керівництвом батальйону був задіяний, і тому підбором визначеного розпорядженням особового складу не займався;

З пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_23 стало відомо, що в період з 10.03.2023 по 15.03.2023 ОСОБА_24 тимчасово виконувала обов`язки начальника групи персоналу у зв`язку з відрядженням начальника групи. Після отримання розпорядження щодо відбору військовослужбовців для доукомплектування, ОСОБА_25 в усній формі надиктували перелік можливих кандидатів. В подальшому, група персоналу оформила клопотання для подальшого узгодження з бригадою. Після підписання клопотання та отримання наказу щодо переведення військовослужбовців, група персоналу оформила відповідні документи на вибуваючих військовослужбовців та передала їх супроводжуючим. Особистих рішень ОСОБА_24 не приймала, виконувала накази безпосереднього керівництва;

В ході службового розслідування встановлено: військовослужбовці солдати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які були призвані Мукачівським районним центром комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області 11.02.2023 і були зараховані до списку Військової частини НОМЕР_2 12.02.2023, не пройшовши базову підготовку були подані командиром Військової частини НОМЕР_2 (майором ОСОБА_26 ) у клопотанні щодо переміщення їх для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_3 . Яка доукомплектовувалась з подальшим вибуттям для виконання завдань в зоні бойових дій;

Участі у формуванні списків щодо відбору особового складу у кількості 30 чоловік з військової частини із числа стрілецьких рот, рот вогневої підготовки та розвід взводів, які за своїми якостями спроможні виконувати бойові завдання, ТВО заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення (старший лейтенант ОСОБА_22 ) не приймав самоусунувся.

Розділ 4 «Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування»:

В діях командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_19 та ТВО заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення ОСОБА_21 , вбачаються ознаки порушення військової дисципліни, передбачені Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України;

Вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування;

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовців виражається у формі непрямого умислу та самовпевненості;

Своїми діями командир Військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_27 порушив вимоги нормативно-правових актів: статей 11, 16, 58, 59 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України; статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України;

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста безвідповідальність майора ОСОБА_1 та ОСОБА_28 .

Розділ 5:

За порушення вимог статей 11, 16, 58, 59 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України; статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося у переміщенні військовослужбовців, які лише прибули до Військової частини з РТЦК та СП без проведення базової підготовки із ними, до іншої військової частини для доукомплектування з подальшим вибуттям для виконання завдань в зоні бойових дій, командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності правами командира військової частини; виплату щомісячної премії військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , зокрема, ОСОБА_1 , за березень 2023 року здійснити у відповідності до вимог пункту 4 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197.

На підставі Акта службового розслідування винесений Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2023 №43 «Про результати службового розслідування по факту переведення військовослужбовців» (далі Наказ №43), відповідно до пунктів 2 та 4 постановлено:

за порушення вимог статей 11, 16, 58, 59 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося у переміщенні військовослужбовців, які лише прибули до військової частини з РТЦК та СП без проведення базової підготовки із ними, до іншої військової частини для доукомплектування з подальшим вибуттям для виконання завдань в зоні бойових дій, командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити дисциплінарне стягнення «догана»;

помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи виплату премії військовослужбовцю ОСОБА_1 за березень 2023 року здійснити у відповідності до вимог пункту 4 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваних актів, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Акта службового розслідування від 30.03.2023 по факту переведення військовослужбовців в частині, що стосується майора ОСОБА_1 , суд зазначає.

Нормативно-правовим актом, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, є Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від24.03.1999№551-XIV (далі Закон №551-XIV, Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Судом установлено, що службове розслідування призначене на підставі Наказу №100.

Позивач у позовні заяві зазначає, що Наказ №100 відповідач до матеріалів службового розслідування тактовно не додав.

Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки Наказ №100 наданий позивачем самостійно до позовної заяви у складі копії матеріалів службового розслідування.

За правилами частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах Українивизначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» від21.11.2017№608 затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за №1503/31371) (далі Порядок №608).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 Розділу V. «Оформлення результатів службового розслідування» Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 Розділу VІ. «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За правилами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до пункту 2 Розділу І. «Загальні положення» Порядку №608, службове розслідування комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Отже, Акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єкта відповідних правовідносин позивача.

За своєю правовою природою Акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування іє носієм доказової інформаціїпро обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки Акта службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, Акт службового розслідування є лише носієм певної інформації, отриманої та зафіксованої в ході проведення службового розслідування, та не являється рішенням суб`єкта владних повноважень актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, який може бути оскаржено у судовому порядку (стаття 5 КАС України).

Тому заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування Акта службового розслідування не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4 Наказу №43 суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від25.03.1992№2232-XII (далі Закон №2232-XII), збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом таЗаконом України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За правилами статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від21.10.1993№3543-XII (далі Закон №3543-XII), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №3543-XII, Міністерство оборони України:

організовує планування, методологічне, методичне, наукове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах України;

організовує в мирний час накопичення в непорушному запасі та мобілізаційному резерві Збройних Сил України озброєння, військової техніки, інших матеріально-технічних засобів, продовольства, речового та іншого майна, забезпечує створення, формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення і створення резерву військово-навчених ресурсів на період мобілізації та на воєнний час;

забезпечує проведення мобілізації та демобілізації у Збройних Силах України і бере участь у забезпеченні мобілізації та демобілізації в інших військових формуваннях;

забезпечує формування військово-технічної політики та пропозицій щодо мобілізаційних завдань (замовлень) на створення, виробництво та ремонт озброєння, військової техніки, інших матеріально-технічних засобів;

здійснює контроль за станом мобілізаційної готовності у Збройних Силах України та за підготовкою підприємств, установ і організацій до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;

бере участь у розробленні проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах України, інших військових формуваннях;

укладає в установленому порядку договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), і підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;

подає до Кабінету Міністрів України проект мобілізаційного плану Збройних Сил України, інших військових формувань;

подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо потреб Збройних Сил України на особливий період, інших військових формувань, які включені до схеми мобілізаційного розгортання, виходячи з економічних можливостей держави;

бере участь у плануванні мобілізаційної підготовки у відповідних центральних органах виконавчої влади (за сферою їх управління чи галуззю національної економіки).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону №3543-XII,

Міністерство оборони України через Генеральний штаб Збройних Сил України:

розробляє схему мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та спеціальних формувань, призначених для передачі під час мобілізації до Збройних Сил України, а також організовує розроблення схеми мобілізаційного розгортання інших військових формувань та спеціальних формувань, призначених для передачі до інших військових формувань під час мобілізації;

розробляє проект мобілізаційного плану Збройних Сил України, інших військових формувань;

планує і здійснює методологічне, методичне та наукове забезпечення мобілізаційної підготовки Збройних Сил України, інших військових формувань;

планує в мирний час накопичення в непорушному запасі та мобілізаційному резерві Збройних Сил України озброєння, військової техніки, інших матеріально-технічних засобів, продовольства, речового та іншого майна і створення резерву військово-навчених людських ресурсів на період мобілізації та на воєнний час;

визначає потреби Збройних Сил України на особливий період, узагальнює потреби інших військових формувань, які включені до схеми мобілізаційного розгортання, виходячи з економічних можливостей держави;

бере участь у формуванні військово-технічної політики;

готує пропозиції щодо мобілізаційних завдань (замовлень) на створення, виробництво та ремонт озброєння, військової техніки, інших матеріально-технічних засобів;

разом з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України забезпечує функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації у Збройних Силах України, інших військових формуваннях;

планує і здійснює заходи щодо мобілізації та демобілізації у Збройних Силах України; бере участь у проведенні мобілізації та демобілізації в інших військових формуваннях;

розробляє штати і табелі до штатів оснащення матеріально-технічними засобами спеціальних формувань, призначених для передачі під час мобілізації до Збройних Сил України; бере участь у розробленні штатів і табелів до штатів щодо оснащення матеріально-технічними засобами спеціальних формувань, призначених для передачі до інших військових формувань під час мобілізації;

бере участь в укладанні в установленому порядку договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), і підприємствами, які здійснюють поставку військової продукції;

планує і організовує підготовку та перепідготовку військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про основи національного спротиву» від16.07.2021№1702-IX (далі Закон №1702-IX), військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Провідна роль в організації та виконанні завдань територіальної оборони належить Силам територіальної оборони Збройних Сил України, до яких належать:

1) Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

2) регіональні органи військового управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

3) бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

4) батальйони зі складу бригад Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

До виконання завдань територіальної оборони та здійснення заходів підтримки і забезпечення територіальної оборони за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися інші сили і засоби Збройних Сил України.

Склад сил і засобів сил безпеки та сил оборони, що залучаються до територіальної оборони, визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України за узгодженням з керівниками органів управління відповідних сил безпеки та сил оборони.

Так зазначалося вище, Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.06.2022 №126 постановлено капітана ОСОБА_1 , призначеного на посаду командира Військової частини НОМЕР_2 наказом Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.05.2022 №90, вважати таким, що з 01.06.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

За приписами статті 6 Закону №1702-IX, основою підготовки громадян України до національного спротиву є їх загальновійськова підготовка, яка організовується за територіально-зональним принципом, ґрунтується на засадах високої мотиваційної привабливості та узгоджується з процесом трансформації системи комплектування за призовом відповідно до принципів та найкращих практик держав - членів НАТО.

Загальновійськова підготовка громадян України полягає в опануванні базовими загальновійськовими знаннями, практичними вміннями і навичками та поділяється на початкову і базову підготовку.

Початкова підготовка організовується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, разом з Міністерством оборони України та проводиться в закладах загальної середньої освіти. У літній час проводиться військово-патріотична підготовка в ігровій формі у літніх таборах.

Базова підготовка організовується Міністерством оборони України разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та проводиться з громадянами України, які досягли 18-річного віку та не проходять військову службу в Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, службу в правоохоронних органах, шляхом проведення періодичних навчальних зборів, занять, курсів.

Загальновійськова підготовка громадян України організовується та здійснюється упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Загальновійськова підготовка громадян України до національного спротиву організовується з використанням фондів військовихчастинСил територіальної оборони Збройних Сил України, військових навчальних закладів, навчальних центрів, інших військовихчастин(установ) Збройних Сил України, інших складових сил безпеки та сил оборони, об`єктів, які перебувають у сфері управління державних органів та органів місцевого самоврядування.

Отже, загальновійськова підготовка поділяється на початкову і базову підготовку, та організовується з використанням фондів, зокрема, військовихчастинСил територіальної оборони Збройних Сил України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1443 затверджено Порядок організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України до національного спротиву (далі Порядок №1443).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1443, загальновійськову підготовку проходять громадяни допризовного, призовного віку, військовозобов`язані, резервісти та інші категорії громадян, які виявили бажання долучитися до національного спротиву.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1443, загальновійськова підготовка поділяється на початкову і базову підготовку.

Початкова підготовка здійснюється з метою формування у громадян первинних загальновійськових знань і спеціальних компетентностей стосовно оборонної свідомості, ознайомлення громадян з місцем і роллю громадянина у зв`язку з усвідомленням свого обов`язку щодо збройного захисту України.

Головними завданнями початкової підготовки є: військово-патріотичне виховання громадян; ознайомлення громадян з основами законодавства щодо захисту України, цивільного захисту населення та особистої безпеки людини; усвідомлення громадянами свого обов`язку щодо захисту України в разі виникнення загрози незалежності та територіальній цілісності держави; набуття знань про функції Збройних Сил, інших складових сил безпеки та сил оборони, їх характерні особливості; здійснення морально-психологічної підготовки до військової служби; набуття практичних навичок для засвоєння основ захисту України, військової справи, цивільного захисту населення, домедичної допомоги, здійснення психологічної підготовки громадян; підготовка громадян до захисту України, професійної орієнтації молоді до служби у Збройних Силах та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Базова підготовка здійснюється з метою підготовки громадянина, здатного виконувати завдання як у мирний, так і воєнний час у бойових умовах та сприяння набуттю громадянами первинних знань, умінь та навичок щодо порядку поводження із зброєю та її застосування, дій на полі бою (пересування та орієнтування на місцевості), надання домедичної допомоги, а також первинної психологічної допомоги (самодопомоги), поводження з саморобними вибуховими пристроями та формування стійких морально-психологічних якостей, необхідних для захисту України.

Основними завданнями базової підготовки є:

набуття громадянами базових знань, умінь та навичок у володінні стрілецькою зброєю;

формування у громадян психологічної мотивації та стійкості до виконання обов`язків військової служби, навчання їх методів надання домедичної допомоги, первинної психологічної допомоги (самодопомоги);

виховання у громадян високих морально-бойових якостей, почуття відповідальності за захист Батьківщини, дисциплінованості та військового товариства;

навчання громадян дотриманню норм міжнародного гуманітарного права і правил ведення війни.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1443, базова підготовка проводиться з громадянами призовного віку, військовозобов`язаними та резервістами, які не проходили військову службу, іншими громадянами, які не виконують військового обов`язку в запасі.

З громадянами призовного віку базова підготовка проводиться відповідно до вимогЗакону УкраїниПро військовий обов`язок і військову службу та постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р. № 1770 Про затвердження положень про допризовну підготовку і про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей.

З військовозобов`язаними, які не проходили військову службу, базова підготовка проводиться відповідно до вимогЗакону УкраїниПро основи національного спротиву та цього Порядку за відповідною програмою підготовки, яка визначається Генеральним штабом Збройних Сил.

З резервістами, які не проходили військової служби, базова підготовка проводиться відповідно до вимогЗакону УкраїниПро військовий обов`язок і військову службу та у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами служби у військовому резерві.

Програми підготовки резервістів Збройних Сил, час та строки проведення підготовки визначаються Генеральним штабом Збройних Сил, а в інших військових формуваннях - їх керівниками за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил.

З громадянами, яких виключено з військового обліку, базова підготовка проводиться відповідно до вимогЗакону УкраїниПро основи національного спротиву та цього Порядку за відповідною програмою підготовки, яка визначається Генеральним штабом Збройних Сил.

Базова підготовка проводиться у формі навчальних занять із загально-військових дисциплін та навчальних зборів, які застосовуються у Збройних Силах та інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях, за відповідними програмами.

Громадяни зобов`язані прибути до визначених місць збору в установлений час у день початку заходів підготовки.

Навчання громадян умінню ведення вогню з визначених видів зброї бойовими патронами проводиться на стрільбищах і в тирах військових частин, вищих військових навчальних закладів, громадської організації Товариство сприяння обороні України і спортивних організацій.

Основним методом підготовки є практичні заняття, на які відводиться не менш як 70 відсотків навчального часу.

Так, з матеріалів справи слідує, що солдати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , були призвані Мукачівським районним центром комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області відповідно до мобілізаційного плану 11.02.2023.

Вказані особи військовозобов`язані зараховані до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 12.03.2023, що підтверджується витягами з Наказу №71 від 12.03.2023.

Командиром Військової частини НОМЕР_2 являвся ОСОБА_27 .

На адреси Військових частин НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_3 , НОМЕР_8 направлено розпорядження ТВО Командира Військової частини НОМЕР_1 (№1475дск від 09.03.2023) щодо відбору особового складу у кількості 30 чоловік з військової частини із числа стрілецьких рот, рот вогневої підтримки та розвід взводів, які за своїми якостями спроможні виконувати бойові завдання.

На адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання Командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_19 (№242дск від 12.03.2023) щодо переведення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_4 у кількості 34 особи, зокрема: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

16.03.2023 на ім`я Командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ТВО Начальника відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , в якому зазначено, що з Військової частини НОМЕР_2 переведено до Військової частини НОМЕР_4 військовослужбовців, які не пройшли відповідну базову підготовку, а саме: солдатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Тобто позивач подав на переведення до Військової частини НОМЕР_4 військовослужбовців, які не пройшли відповідну базову підготовку.

В силу вказаних вище норм позивач, як командир Військової частини НОМЕР_2 , мав обов`язок проведення з вказаними військовослужбовцями базової військової підготовки, а у випадку неможливості її проведення з використанням фондів Військової частини НОМЕР_2 , мав клопотати про проведення такої підготовки до вищих органів.

Без проведення та організації базової підготовки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , яка полягає у здобутті знань, умінь та навичок щодо порядку поводження із зброєю та її застосування, дій на полі бою (пересування та орієнтування на місцевості), надання домедичної допомоги, а також первинної психологічної допомоги (самодопомоги), поводження з саморобними вибуховими пристроями та формування стійких морально-психологічних якостей, необхідних для захисту України, позивач включив таких осіб у список на переведення до іншої військової частини з метою доукомплектування.

При цьому, доукомплектування Військової частини НОМЕР_4 здійснювалося з числа осіб, які спроможні виконувати бойові завдання у зонах бойових дій.

Такі дії позивача поставили під загрозу життя та здоров`я переведених військовослужбовців без навичок бойової підготовки в зоні виконання бойових завдань на лінії зіткнення з супротивником.

У позовній заяві позивач вказує, що пункт 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не ставить переведення військовослужбовця на рівнозначну посаду в залежність від проходження ним базової підготовки.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає.

Пункт 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України:

«Призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

1) на вищі посади - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);

для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

за сімейними обставинами - на особисте прохання;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах;

у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій;

у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;

3) на нижчі посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно доДисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді;

6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;

7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;

8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;

9) у разі запровадження нового військового звання.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами102і104цього Положення».

Зазначена норма визначає можливість переведення військовослужбовців на рівнозначні посади у випадку, зокрема, у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій.

Проте, у даному випадку, необхідність переведення у Військову частину НОМЕР_4 з інших військових частин військовослужбовців була обумовлена необхідністю доукомплектування Військової частини НОМЕР_4 для їх відправлення на бойові завдання у зони бойових дій.

Розпорядженням щодо переведення військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_4 визначалося, що такі особи мають бути з числа стрілецьких рот, рот вогневої підтримки та розвід взводів, які спроможні виконувати бойові завдання.

Тобто, вимога переведення військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_4 стосувалася питання спроможності таких осіб виконувати бойові завдання такі особи мали бути підготовлені повністю, мали пройти відповідну військову підготовку базову підготовку.

Якщо ж у складі Військової частини НОМЕР_2 були особи, які не мали відповідної підготовки, то такі особи не могли бути переведені за клопотанням позивача до Військової частини НОМЕР_4 на виконання Розпорядження від 09.03.2023, оскільки не були підготовлені до виконання бойових завдань у зонах бойових дій.

Позивач також зазначає, що допідготовка та підготовка військовозобов`язаних призваних на військову службу за мобілізацією регламентується пунктом 254 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке явно не покладає на позивача, як на командира Військової частини, жодних обов`язків, оскільки не регламентує спірні відносини.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає.

Пункт 254 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України:

«Військовослужбовці військової служби за призовом, військовозобов`язані і резервісти, які мають військові звання сержантського, старшинського або офіцерського складу та відповідну підготовку і досвід проходження служби, приймаються в особливий період на військову службу за контрактом у випадках, визначенихстаттею 20Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", для комплектування посад за основною або спорідненою спеціальністю, без врахування відповідності існуючого військового звання військовому званню, передбаченому штатом.

У разі потреби доукомплектування Збройних Сил України військовозобов`язані і резервісти, які призиваються на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, направляються на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин), або на курс перепідготовки за дефіцитними для Збройних Сил України спеціальностями у порядку, визначеному Міністерством оборони України. Громадянам, які мають спеціальні звання або класні чини, після їх призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у разі потреби присвоюються військові звання в порядку переатестації з урахуванням їх спеціальних звань або класних чинів, рівня освіти, досвіду служби та відповідності посаді, на яку їх буде призначено. Присвоєння військових звань у порядку переатестації громадянам, які мають спеціальні звання або класні чини, після їх призову на військову службу здійснюється в порядку, визначеному цим Положенням».

Суд зазначає, що вказана норма не регламентує спірні відносини та не стосується питання проведення базової підготовки військовослужбовців, яке у даному випадку мало відбуватися у Військовій частині НОМЕР_2 .

У даному випадку «доукомплектування» Військової частини НОМЕР_4 не було первинним; доукомплектування Збройних Сил України відповідно до вказаної вище норми здійснюється за рахунок військовозобов`язаних і резервістів, а не діючих військовослужбовців, у даному випадку, Військової частини НОМЕР_2 ; згідно даної норми курси військової підготовки здійснюються за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин), а курси військової перепідготовки за дефіцитними для Збройних Сил України спеціальностями.

У спірній ситуації необхідність доукомплектування Військової частини НОМЕР_4 мало відбуватися за рахунок військовослужбовців, зокрема, Військової частини НОМЕР_2 , з числа стрілецьких рот, рот вогневої підтримки та розвід взводів, які спроможні виконувати бойові завдання, тобто повністю підготовлені за спеціалізацією для виконання конкретних бойових завдань.

Вказане вище свідчить про порушення позивачем вимог законодавства щодо належної підготовки військовослужбовців для проходження військової служби та виконання бойових завдань, оскільки ініціювавши переведення військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_4 , які не пройшли жодної належної військової підготовки, ставить під загрозу життя таких осіб.

За правилами статті 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від24.03.1999№548-XIV (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) «Загальні обов`язки військовослужбовців», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

За приписами статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимогКонституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Командир (начальник) зобов`язаний:

знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;

організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Суд констатує, що позивач не виконав покладених на нього вказаних вище обов`язків.

У позовній заяві позивач вказує, що посилання відповідача на статті 58 та 59 Статуту викликають у нього обґрунтовані сумніви в обізнаності окремих військовослужбовців з його іншими нормами; при цьому відповідач навіть не підозрює, що посадові обов`язки позивача регламентуються статтями 66 та 67 Статуту, при цьому їх уважним вивченням він також не виявив у своїй адміністративній діяльності жодних порушень.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що посилання відповідача на норми статей 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є належними, оскільки такі статті викладені у Розділі 2 під назвою «Загальні обов`язки командирів (начальників)», а тому приписи таких статей безумовно стосуються позивача.

Позивач у позовній заяві також посилається на порушення з боку відповідача процедури проведення службового розслідування.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірностіВійськовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

За правилами статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Тобто прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може відбуватися і без проведення службового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах Українивизначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 2 Розділу І. «Загальні положення» Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Позивач зазначає, що про факт проведення відносно нього службового розслідування не було відомо, тому він був позбавлений можливості здійснювати свій захист.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду докази повідомлення позивача про призначення відносно нього службового розслідування, проте таке процедурне порушення не може являтися самостійною підставою для скасування рішень результатів службового розслідування.

Суд також зазначає, що рапорт ТВО Начальника відділення персоналу Військової частини НОМЕР_1 про наявність підстав для призначення службового розслідування сформований 16.03.2023, тобто відразу після виявлення факту включення позивачем у списки на переведення з Військової частини НОМЕР_2 військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_4 з метою їх подальшої участі у бойових завданнях.

На наступний день 17.03.2023 винесений Наказ №100 про призначення службового розслідування строком до 30.03.2023.

Таке швидке реагування на виявлені факти та негайне проведення службового розслідування зумовлене протиправними діями позивача щодо включення у списки на переведення з Військової частини НОМЕР_2 військовослужбовців до Військової частини НОМЕР_4 з метою їх подальшої участі у бойових завданнях, які не пройшли жодної підготовки, що становить загрозу життю переведених військовослужбовців.

Позивач вказує, що запрошень для участі у проведенні службового розслідування він не отримував; від позивача навіть не намагалися отримати будь-які письмові пояснення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Розділу ІV «Повноваження осіб під час службового розслідування» Порядку №608, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, та отримувати письмові пояснення, є правом особи, яка проводить службове розслідування, а не його обов`язком.

При цьому, наявних у матеріалах службового розслідування документів було цілком достатньо для висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Також позивач зазначає, що оскаржуваний Наказ №43 не був до нього доведений та вручений.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність факту доведення позивачу оскаржуваного Наказу №43 не впливає на його суть, а може стосуватися лише питання строків його оскарження.

Тобто наявність певних процедурних порушень з боку відповідача при проведенні службового розслідування не є підставою для висновків про протиправність оскаржуваного Наказу №43 по суті, оскільки виявлені порушення, допущені з боку позивача, стосуються питання проходження військової служби військовослужбовцями, які повинні були пройти відповідну належну бойову базову підготовку, перед їх переведенням до іншої військової частини з подальшим вибуттям на бойові завдання.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За приписами пункту 4 Розділу XVI «Преміювання» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197), при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

Встановивши факт порушення позивачем військової дисципліни, відповідач правомірно визначив у пункті 4 оскаржуваного Наказу №43 порядок виплати премії позивачу відповідно до Наказу №260.

Вказане вище свідчить про правомірність оскаржуваного Наказу №43 в частині пунктів 2 та 4.

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення Наказу №43 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для висновку про порушення позивачем вимог законодавства.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 вересня 2023 року

Суддя К.М. Недашківська