ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2023 р. Справа №907/268/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.,

розглянув апеляційні скарги Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури від 26.12.2022, Міністерства економіки України від 13.12.2022 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 20.12.2022

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022 (повний текст рішення складено 06.12.22, суддя Пригуза П.Д.)

у справі № 907/268/22

за позовом Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, смт. Середнє Закарпатської області,

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород,

за участю:

Закарпатської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 1 Державного підприємства «Червона зірка», с. Кибляри Ужгородського району Закарпатської області,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 2 Міністерства економіки України, м. Київ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 3 Фонду державного майна України, м. Київ

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

прокурор Винницька Л.М.;

від позивача Завада Т.Р.;

від відповідача Хранюк Б.Б. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від третьої особи -1 не з`явились;

від третьої особи -2 Колода Є.Г. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від третьої особи -3 Жуган І.О.

16 травня 2022 Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області (далі Середнянська селищна рада) вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області) не виконує свої визначені законом повноваження та припускається бездіяльності, звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом, в якому просила:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року № 15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022 у справі № 907/268/22 позовні вимоги Середнянської селищної ради задоволено частково;

-визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

-зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 1627 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від « 29» квітня 1992 року № 11, а також передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах плану землекористування згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00051, та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за їх кадастровими номерами відповідно до приписів ст. 117 Земельного кодексу України - до земель запасу Середнянської селищної ради;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо неприйняття рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Киблярівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року №15 та передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу Середнянської селищної ради у зв`язку із прийняттям рішення про припинення права постійного користування;

- зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 39766716, Адреса: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ПЛОЩА НАРОДНА, будинок 4) прийняти рішення про припинення належного ДП «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 00413831) права постійного користування земельною ділянкою площею 2805 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, яка перебуває у постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 та яку надано у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Киблярівської сільської ради народних депутатів від « 17» вересня 1992 року №15, а також передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах плану землекористування згідно державного акту на право постійного користування землею Серії ЗК № 012-00052, та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до земель запасу Середнянської селищної ради.

- відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог стосовно передачі до земель запасу Середнянської селищної ради земель державної власності, право власності держави на які не зареєстровані у Державному земельному кадастрі, включно із земельними ділянками під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна Державного підприємства «Червона зірка», право на які переходить до територіальних громад автоматично;

- судові витрати покладено на відповідача.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- починаючи з 27.05.2021 року Середнянська селищна рада набула права власності на всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади згідно з Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 року, яким доповнено розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, автоматично переходять до комунальної власності територіальних громад. Зокрема, це правило прямо стосується земельних ділянок та земель, які не сформовані у земельні ділянки;

-з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є органом виконавчої влади, який має повноваження та обов`язок здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель на території Закарпатської області України та до компетенції якого віднесено реалізацію приписів пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України щодо передачі всіх земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади до комунальної власності Середнянської селищної ради, відповідно до встановленого ч. 1 ст. 117 ЗК України, порядку;

-в межах території Середнянської територіальної громади, зокрема на території колишніх Пацканівської та Киблярівської сільських рад, обліковуються землі сільськогосподарського призначення, що передані в постійне користування ДП "Червона Зірка", які ним не використовуються через припинення господарської діяльності з 2014 року, не сплачується земельний податок з 2011 року. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 стосовно ДП «Червона зірка» відкрито справу про банкрутство за № 907/551/14, а постановою від 20.03.2019 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича; провадження у справі про банкрутство не завершено;

-позивач, у зв`язку із невикористанням земель Державним підприємством «Червона Зірка» та, враховуючи неотримання доходів від вказаних земель у межах своєї території, діючи як власник усіх земель у межах територіальної громади, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Червона Зірка» з підстав систематичної несплати земельного податку, що передбачені підпунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, та, як наслідок такого рішення, передати ці земельні ділянки у власність органу місцевого самоврядування;

- судом встановлено, а сторонами підтверджено та визнано факт невикористання земельних ділянок на території Середнянської територіальної громади, неотримання протягом понад 10 років доходів бюджету від земель площею понад 4 тис. га, що негативно впливає на майнові інтереси місцевого самоврядування, а також законодавчої презумпції переходу права власності на усі землі державної власності до комунальної власності. Таким чином, Середнянська селищна рада обґрунтовано вважає порушеними його права та інтереси, зокрема щодо втрат доходів місцевого бюджету в минулому, неприйняття рішення про припинення права постійного користування ДП «Червона зірка», яке неправомірно утримує земельні ділянки, та створенням, зокрема через бездіяльність відповідача, перешкод у отриманні після 27.05.2021 земель з державної власності до комунальної власності, та доходів бюджету у майбутньому часі;

-твердження відповідача про наявність у нього як у адміністративного органу (органу владних повноважень) можливості для розсуду (дискреції) щодо прийняття/неприйняття адміністративного рішення як стосовно права постійного користування Державного підприємства «Червона зірка», так і стосовно виконання/невиконання приписів Закону щодо передачі/непередачі земель сільськогосподарського призначення у власність Середнянській селищній раді на території громади відхилено судом як безпідставні. А неприйняття державним органом покладених на нього обов`язків згідно своїх повноважень для передачі державних земель до комунальної власності є невиконанням державою свого зобов`язання перед органом місцевого самоврядування, що порушує право власності місцевого самоврядування, отже така поведінка відповідача має ознаки протиправної бездіяльності;

- суд встановив, що з боку ДП «Червона зірка» мала місце несплата земельного податку до дня відкриття справи про банкрутство з 2011 року, протягом процедури розпорядження майном з 2014 року до 2015 року, протягом процедури санації з 2015 року до дня визнання боржника банкрутом 20.03.2019 року через відсутність господарської діяльності у цей період часу та відсутності коштів для їх погашення. А з 20.03.2019 року землекористувач не сплачує земельного податку через те, що у банкрута не виникає додаткових зобов`язань, оскільки він юридично припинив господарську діяльність та знаходиться в ліквідаційній процедурі;

-судом встановлено та підтверджено представником банкрута ДП «Червона зірка» ліквідатором Дідичем О.А., що боржник не використовував належні йому на праві постійного користування земельні ділянки за їх цільовим призначенням, господарської діяльності на час визнання його банкрутом не здійснював. Тобто, діяльність як процес господарювання на землі, як процес експлуатації корисних властивостей землі з метою отримання доходів (прибутку) припинена. Як встановлено судом, ні ліквідатор Дідич О.А., ані ГУ Держгеокадастру приписів закону не виконали, що призвело до їх занедбання, забур`янення, заліснення та виведення земель загальною площею понад 4 тис. га з сільськогосподарського обороту протягом багатьох років. Вказані обставини свідчать про бездіяльність ліквідатора Дідича О.А. щодо виконання ним своїх обов`язків як арбітражного керуючого, а також про бездіяльність Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який за наявності юридичного підтвердження факту припинення державним підприємством своєї діяльності не вжив заходів щодо вирішення питань розпорядження землями державної власності в межах своїх повноважень;

- суд відхилив твердження відповідача та ліквідатора Дідича О.А. про можливість припинення права користування землею банкрута ДП «Червона зірка» за нормою п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України лише після завершення ліквідаційної процедури та внесення відомостей про припинення до ЄДР, оскільки для застосування приписів п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України необхідним і достатнім є встановлення факту припинення діяльності юридичної особи - землекористувача. Фактичне припинення господарської діяльності мало місце в 2014 році. До відновлення господарської діяльності та платоспроможності не призвели заходи у процедурі санації боржника, що вжиті в 2015 році. Юридичне банкрутство і припинення діяльності ДП «Червона зірка», у зв`язку з нездатністю відновити діяльність, констатовано постановою господарського суду від 20.03.2019 року. Факт припинення господарської діяльності є встановленим постановою господарського суду і є за своїм значенням преюдиціальним фактом, який не потребує доказування;

- оцінюючи доводи позивача суд дійшов висновку, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки у випадку задоволення позовних вимог та прийняття відповідачем рішення про припинення права постійного користуваня ДП «Червона зірка» місцева рада самостійно і безперешкодно отримає право і можливості здійснити інвентаризацію земель та сформувати в окремі земельні ділянки землі, які є несформованими ДП «Червона зірка»; Держгеокадастр безперешкодно отримає правову можливість виконати свій обов`язок передати сформовані та зареєстровані земельні ділянки державної власності до комунальної власності територіальної громади відповідно до закону;

-задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачем через бездіяльність порушуються врегульовані Земельним кодексом України відносини власності та створюються (зберігаються) умови, які завдають шкоди інтересам місцевого самоврядування, які безпосередньо впливають на майнову сферу життєдіяльності громади отримання доходів місцевого бюджету. Земельні ділянки, які належать ДП «Червона зірка» не використовуються цим державним підприємством, його господарська діяльність припинена повністю понад три роки тому, у зв`язку з визнанням його банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14, таким чином усі ці землі підлягають передачі до комунальної власності Середнянської селищної ради.

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Міністерство економіки України, Закарпатська обласна прокуратура та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Міністерство економіки України, оскаржуючи вказане рішення суду першої інстанції, зазначає наступне:

-повноваження Мінекономіки щодо управління банкрутом та розпорядження його майном припинено у зв`язку із переходом цих функцій до ліквідатора ДП «Червона зірка» арбітражного керуючого Дідича М.А. Разом з тим, апелянт зазначає, що оскільки мала місце зміна органу управління ДП «Червона зірка» з Мінагрополітики на Мінекономіки з 18.10.2019, таким чином до 28.11.2019 Мінекономіки жодним чином не могло вплинути на відновлення платоспроможності ДП «Червона зірка»;

- скаржник зазначає, що мотивувальна частина рішення не містить посилання на докази щодо висновків, які застосовує суд по відношенню до Мінекономіки. Водночас, апелянт вказує, що Кодекс України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні над нормами Закону України «Про управління об`єктами державної власності» не містить положень щодо обов`язку Міністерства економіки погоджувати ліквідатору перелік ліквідаційної маси майна банкрута;

- на переконання скаржника, суд, з врахуванням приписів ч. 5 ст. 13 ГПК України, не мав правових підстав надавати оцінку діям Мінекономіки у справі про банкрутство ДП «Червона зірка». Водночас, третя особа з покликанням на Закон України «Про управління об`єктами державної власності» зазначає, що вказаний Закон не містить положень щодо визначення повноважень уповноважених органів управління здійснювати заходи індивідуального характеру щодо встановлення певних зобов`язань суб`єктів господарювання, стосовно яких ці органи здійснюють управління;

-апелянт зазначає, що в позовних вимогах Середнянської селищної ради відсутнє обґрунтування щодо порушення Мінекономіки своїми діями, бездіяльністю прав та інтересів позивача;

- третя особа вказує, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не дослідив наявні в матеріалах справи докази і не надав їм належну правову оцінку, неправильно встановив обставини справи, в результаті чого зазначив мотиви, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, оскільки саме відповідач несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків перед позивачем. Таким чином, третя особа просить суд апеляційної інстанції змінити оскаржуване рішення місцевого господарського суду, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки, здійснені місцевим господарським судом щодо оцінки позиції третіх осіб у справі, зокрема, що стосуються Міністерства економіки України.

Закарпатська обласна прокуратура в своїй апеляційній скарзі, яка подана в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Середнянської селищної ради відмовити, з огляду на наступне:

-прокурор, з покликанням на судову практику Верховного Суду, зазначає, що захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено, чи ні;

- в ході судового розгляду даної справи встановлено, що частина спірних земель, яка належить ДП «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею є сформованими земельними ділянками, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та зареєстровані в реєстрах прав як землі державної власності. Однак, станом на час розгляду даної справи, більша частина спірних земель, що належать ДП «Червона зірка» за вказаними державними актами на право постійного користування землею не сформовані у земельні ділянки. Прокурор зазначає. що питання права користування землі може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої можливо визначити її кількісну та якісну характеристику, місцезнаходження, тощо. Таким чином, суд першої інстанції помилково зобов`язав ГУ Держгеокадастру припинити право постійного користування ДП «Червона зірка» на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4432 га, оскільки більша частина цих земельних ділянок не є сформованими, із чіткими межами та не мають кадастрового номера, а відтак, не можуть бути об`єктами цивільних прав та предметом судового спору;

-прокурор зазначає, що позивачем не підтверджено жодними доказами систематичності несплати ДП «Червона зірка» земельного податку, а також звертає увагу суду на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14 припинено процедуру санації ДП «Червона зірка», визнано ДП «Червона зірка» банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дідича М.А. Водночас, прокурор зазначає, що питання нарахування та сплати ДП «Червона зірка» податків та зборів, в тому числі земельного податку, не відноситься до компетенції Середнянської селищної ради;

-на переконання прокурора, визнання судом протиправною бездіяльності ГУ Держгеокадастру та зобов`язання вчинити дії стосовно припинення постійного користування земельними ділянками державного підприємства прямо суперечить вимогам законодавства, а правові підстави та повноваження на вчинення дій про припинення постійного користування ДП «Червона зірка» у Головного управління Держгеокадастру відсутні.

В своїй апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та додаткових поясненнях просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому посилається на наступні обставини:

-за приписами п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України суб`єктом права власності визначено територіальну громаду, а не представницький орган такої громади, як в даному випадку Середнянська селищна рада;

-апелянт, з покликанням на судову практику, зазначає, що судовому захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, натомість твердження позивача про наявність в нього права «правомірного очікування» отримання у власність земельних ділянок зумовлено саме сподіваннями, що виникають на підставі особистого невірного сприйняття та помилкової оцінки обставин та правових норм;

-ГУ Держгеокадастру зазначає, що після звернення позивача до Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області з листом від 02.05.2022 з проханням припинити належне ДП «Червона зірка» право постійного користування земельними ділянками та передати ці ділянки до земель запасу селищної ради, ГУ Держгеокадастру не було можливості провести перевірку вказаних заявником фактів наявності підстав для припинення права користування землею через прийняття Кабінетом міністрів України постанови від 13.03.2022 за № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», якою припинено проведення планових та позапланових заходів держаного нагляду. Головне управління зазначає, що на даний час воно не має законних підстав для проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП «Червона зірка» на території Середнянської селищної ради;

-також, факт систематичної несплати земельного податку не є тим порушенням, яке фіксується територіальними органами Держгеокадастру, натомість контроль сплати земельного податку віднесено до повноважень Державної податкової служби. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру не мало законних підстав для проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП «Червона зірка», як і підстав для припинення права постійного користування земельними ділянками з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України систематичної несплати земельного податку;

-з огляду на те, що вимога позивача про зобов`язання вчинити дії, випливає з підстави визнання бездіяльності протиправною, на переконання скаржника, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому підтримало вимоги вказаної апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві, які аналогічні підставам апеляційної скарги Головного управління.

Середнянська селищна рада також подала відзиви на апеляційні скарги прокурора та ГУ Держгеокадастру, в яких зазначає наступне:

-у позивача наявний майновий інтерес, об`єктивований правом правомірного очікування (законне сподівання) в силу прямої вказівки перехідних положень ЗК України;

- факт формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів не впливає на обов`язок відповідача прийняти рішення про передачу відповідних земельних ділянок за наявності підстав, визначених ст. 141 ЗК України;

- за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а предметом судового спору є не вимоги позивача про припинення права постійного користування земельними ділянками, а вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії;

- факт систематичності несплати ДП «Червона Зірка» земельного податку підтверджений належними та допустимими доказами, які були досліджені судом, а факт визнання ДП «Червона Зірка» банкрутом не впливає на наявність підстав, визначених пунктом «д» статті 141 ЗК України, оскільки відповідна ухвала постановлена судом у справі про банкрутство 20.03.2019 року, в той час як матеріалами справи підтверджено факт виникнення такої заборгованості з 02.03.2011 року;

- апелянти помилково ототожнюють поняття «припинення юридичної особи» та «припинення діяльності», а пункт «в» частини першої статті 141 ЗК України не ставить можливість припинення права постійного користування землею у залежність від припинення юридичної особи;

- проведення перевірок відповідачем не виключає протиправну бездіяльність відповідача у справі, оскільки проведення таких перевірок не є необхідним у разі припинення права постійного користування з підстав, визначених ст. 141 ЗК України;

- повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а обов`язок передачі земельних ділянок прямо випливає із вимог законодавства, а тому висновки суду в частині вимог про зобов`язання вчинити дії є вірними.

На виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало пояснення на апеляційну скаргу прокуратури, у своїх поясненнях третя особа звертає увагу суду на таке:

-у позовній заяві Середнянської селищної ради, як і в ході розгляду справи позивачем не доведено наявність порушеного його права у спірних правовідносинах;

- з огляду на приписи п. 24 розділу X ЗК України та ст. 19 Конституції України визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та зобов`язання вчинити дії стосовно припинення постійного користування земельними ділянками державного підприємства прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Правові підстави та повноваження на вчинення дій щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Червона зірка» відсутні. Крім того, ЗК України чітко передбачено процедури реагування на порушення земельного законодавства і підстави та порядок припинення постійного користування земельними ділянками;

- cтаття 141 ЗК України, на яку посилається суд, не містить імперативних норм щодо обов`язку прийняття рішення органом виконавчої влади щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок наявності заборгованості зі сплати земельного податку та/або припинення діяльності підприємства, порядку та строків прийняття такого рішення, а визначає лише перелік підстав, за наявності яких таке рішення може бути прийнято. Таким чином, підстави для припинення права постійного користування земельними ділянками з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України - систематичної несплати земельного податку, відсутні;

- третя особа зазначає, що суд самостійно змінив підстави позову, прийшовши помилково у мотивувальній частині рішення до висновку про те, що спірні земельні ділянки не використовуються державним підприємством і право постійного користування підлягає припиненню з тієї підстави, що припинена господарська діяльність підприємства (пункт «в» ст. 141 ЗК України) та наявна заборгованість зі сплати земельного податку (пункт «д» ст. 141 ЗК України);

-водночас, під час обґрунтування прийняття рішення про задоволення позову, мало місце припущення про можливі недоотримані податки, можливу недоотриману орендну плату, про можливе припинення діяльності юридичної особи ДП «Червона зірка» з моменту оголошення банкрутом, проте жодними належними і допустимими доказами вказані суб`єктивні припущення не підтверджені, що ставить під сумнів законність та правомірність рішення ухваленого судом першої інстанції.

З огляду на наведене, третя особа просить суд апеляційної інстанції задоволити апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури та скасувати рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні вимог Середнянської селищної ради відмовити.

Міністерство економіки України подало пояснення на апеляційну скаргу, в яких звертає увагу суду на відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства норм щодо обов`язкового погодження ліквідаційної маси майна банкрута органом управління. Зокрема, третя особа покликається на ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута. Водночас, ліквідатор з дня свого призначення наділений, зокрема, повноваженнями керівника (органів управління) банкрута. Аналіз ч. 2 та ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про обов`язок ліквідатора належним чином здійснювати функції з управління та розпорядження майном банкрута, забезпечувати збереження такого майна та імперативно зобов`язують ліквідатора, у тому числі, вжити заходи спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Кодексом передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на належне здійснення ліквідаційної процедури, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення ( принцип повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Таким чином, на переконання Міністерства, саме неналежне виконання ліквідатором, покладених на нього спеціальним законодавством обов`язків є наслідком прийняття судом оскаржуваного рішення.

Закарпатська обласна прокуратура та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області також подали суду додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначають, що висновок суду про наявність підстав для припинення права постійного користування до завершення ліквідаційної процедури державного підприємства є передчасним. Із системного аналізу норм Кодексу України з процедур банкрутства, Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України слідує, що підставою припинення постійного користування землею може слугувати п. «в» ч. 1 ст. 141 ЗК України лише після завершення ліквідаційної процедури, за умови відсутності покупця єдиного майнового комплексу державного підприємства як правонаступника прав державного підприємства або ж внесення відомостей до ЄДР юридичних осіб про припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією. Позовна вимога щодо припинення права користування землею у зв`язку з припиненням діяльності державного підприємства позивачем не заявлялась.

Процесуальний хід розгляду даної справи викладено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

За клопотаннями відповідача та третьої особи 2 (Міністерства економіки України) розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції за участі їх представників.

В дане судове засідання прибули представники сторін, прокурор та треті особи 2 і 3, які підтримали свої доводи та міркування, наведені у їх процесуальних документах та висловлені у судових засіданнях; третя особа 1 (ДП «Червона зірка») участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційних скарг у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Як встановлено судом, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року за № 712-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області, утворено Середнянську територіальну громаду, до складу якої увійшли території колишньої Середнянської, Дубрівської, Ірлявської, Киблярівської, Пацканівської та Худлівської сільських рад. Адміністративним центром Середнянської територіальної громади визначено смт. Середнє, код населеного пункту 2124855500, Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції та законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає поняття місцевого самоврядування як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів сільської громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань (том 1 а.с. 44) Середнянську селищну раду зареєстровано 03.12.2020 року, ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 04349923. Отже, Середнянська селищна рада як юридична особа з 03.12.2020 року набула цивільної правоздатності та, згідно ст. 91 ЦК України отримала юридичні можливості мати цивільні права та виконувати свої обов`язки, здійснювати свою діяльність відповідно до закону.

Згідно п. 9 ч. 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, юридична особа - є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. (п. 34, 34-1, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, Середнянська селищна рада Ужгородського району Закарпатської області, смт. Середнє, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349923, є правонаступником прав та обов`язків юридичних осіб сільських рад, зокрема Киблярівської та Пацканівської сільських рад щодо регулювання земельних відносин на територіях і землях місцевої громади, тощо.

Законом України № 1423-IX від 28.04.2021, який набрав чинності з 27.05.2021, доповнено розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п. 24 розділу Х Земельного кодексу України, приписи якого мають імперативний характер, встановлено загальне безальтернативне правило, що з дня набрання чинності цим пунктом усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, автоматично переходять до комунальної власності територіальних громад. Зокрема, це правило прямо встановлено до земельних ділянок та земель, які не сформовані у земельні ділянки. Аналогічні положення стосуються земель, що не використовуються державними підприємствами, яким земельні ділянки надавалися на праві постійного користування (підпункт а) пункту 24).

Також, земельні ділянки, які є сформованими і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, повинні бути перереєстровані у безальтернативному порядку у комунальну власність.

Пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України забороняє органам виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, здійснювати розпорядження ними з дня набрання чинності цим пунктом.

У відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження місцевих рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З огляду на викладене судом встановлено, що починаючи з 27.05.2021 року Середнянська селищна рада набула права власності на всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади, згідно з Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 року.

Питання щодо умов і порядку передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність врегульовано приписами статті 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішеннях органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 за № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно підпункту 50 пункту 4 цього Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 № 603, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Закарпатської області. Зокрема, згідно підпункту 29 пункту 4 Положення Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до наведених норм законодавства саме відповідач є органом виконавчої влади, який має повноваження та обов`язок здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель на території Закарпатської області України та до компетенції якого віднесено реалізацію приписів пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України щодо передачі всіх земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади, до комунальної власності Середнянської селищної ради, відповідно до порядку, встановленого ч. 1 ст. 117 ЗК України.

Судом встановлено, що в межах території Середнянської територіальної громади, зокрема, на території колишніх Пацканівської та Киблярівської сільських рад, обліковуються землі сільськогосподарського призначення, що передані в постійне користування ДП "Червона Зірка", які ним не використовуються через припинення господарської діяльності з 2014 року, не сплачується земельний податок з 2011 року. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2014 стосовно ДП «Червона зірка» відкрито справу про банкрутство № 907/551/14, а постановою від 20.03.2019 таке визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дідича Михайла Андрійовича. Провадження у справі про банкрутство не завершено, ліквідаційна процедура триває до цього часу понад 3 роки 7 місяців.

Зазначені обставини та юридичні факти визнаються сторонами та учасниками справи, підтверджені належними та допустимими доказами у цій справі.

Судом встановлено, що позивач, у зв`язку з існуванням вказаних вище обставин, через які Середнянська територіальна громада не отримує доходів від земель у межах своєї території, діючи у світлі своїх повноважень як власника усіх земель у межах територіальної громади, звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, як уповноваженого органу виконавчої влади, із заявою, що стосувалася питань регулювання земельних відносин та державного контролю за використанням та охороною земель, а саме - про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Червона Зірка» з підстави систематичної несплати земельного податку, що передбачена підпунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, та, як наслідок такого рішення, передати ці земельні ділянки у власність органу місцевого самоврядування.

ГУ Держгеокадастру вказане клопотання позивача залишено без задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Разом з тим, сторонами у справі визнаються наступні обставини:

·факт надання у постійне користування Державному підприємству «Червона зірка» земельних ділянок площею 1627 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00051, виданого за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 29.041992 року № 11;

·факт надання у постійне користування Державному підприємству «Червона зірка» земельних ділянок площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00052, виданого за рішенням Кіблярської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15;

·факт банкрутства Державного підприємства «Червона зірка», що підтверджено постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14;

·факт припинення господарської діяльності Державного підприємства «Червона зірка» на землях Пацканівської та Киблярівської сільских рад з 2014 року;

·факт невикористання Державним підприємством «Червона зірка» (забур`янення, заліснення) земельних ділянок площею 1627 гектарів, належної йому згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00051, виданого за рішенням Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.041992 року № 11, а також невикористання земельних ділянок площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00052, виданого за рішенням Киблярівської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15. (судом встановлено під час розгляду справи явну описку в найменуванні сільської ради щодо земель площею 2805 гектарів - це рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 17.09.1922 №15);

·факт заростання сільськогосподарських угідь земельних ділянок площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів бур`янами, чагарниками і дрібноліссям, через припинення діяльності Державним підприємством «Червона зірка» та нездійснення з його вини заходів із захисту земель;

·факт несплати з 2011 року Державним підприємством «Червона зірка» до місцевого бюджету Пацканівської та Киблярівської сільских рад земельного податку за користування землями площею 1627 гектарів, належної згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00051, виданого за рішення Пацканівської сільської ради народних депутатів від 29.041992 року № 11, а також факт несплати земельного податку за користування землями площею 2805 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00052 рішенням Киблярівської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 17.09.1992 року № 15;

·факт набуття правоздатності позивачем та його правонаступництва з 03.12.2020 як адміністративним центром та органом місцевого самоврядування на територіях Середнянської місцевої територіальної громади, до яких включено території (землі) Пацканівської та Киблярівської сільських рад;

·факт несплати до бюджету місцевого самоврядування - бюджету Середнянської селищної територіальної громади, з дня її утворення (03.12.2020), Державним підприємством «Червона зірка» земельного податку за користування землями площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів згідно державних актів на право постійного користування землею;

·факт, що з дня набрання чинності п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (27.05.2021 року),

землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, а) що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

·факт, що станом на час розгляду цієї справи частина спірних земель, яка належить Державному підприємству «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року, є сформованими земельними ділянками, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру та зареєстровані в реєстрах прав як землі державної власності - 20 земельних ділянок;

·факт, що станом на час розгляду цієї справи більша частина спірних земель, що належить Державному підприємству «Червона зірка» за державними актами на право постійного користування землею серії ЗК № 012-00051 від 29.04.1992 та серії ЗК № 012-00052 від 17.09.1992 року, не сформовані, в тому числі й землі, на яких розташовані будівлі і споруди, що включені до ліквідаційної маси банкрута ДП «Червона зірка» та перебувають в процесі їх продажу ліквідатором;

·факт наявності владних повноважень у ГУ Держгеокадастру припинити право користування земельною ділянкою державного підприємства з підстав, визначених підпунктом «д» ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Отже, суд вважає доведеними та такими, що мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги позивача та, які входили до предмета доказування.

Відповідач, в свою чергу, не заперечуючи по суті фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, заперечує їх правову оцінку, вважаючи, що правових підстав для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Червона Зірка» у нього немає. За логікою відповідача, відсутність обов`язку Головного управління прийняти відповідне рішення про припинення права зумовлює відсутність його бездіяльності, як предмета позову. В свою чергу, відсутність обов`язку відповідача - зумовлює безпідставність вимог про передачу земельних ділянок державної власності у власність територіальної громади, які є похідними від рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Червона Зірка».

Узагальнені аргументи відповідача, як і прокурора, що діє в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, відхиляються судовою колегією з огляду на наступне:

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи що виникають у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно норм ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до підпункту 265.1.3. пункту 264.1. статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.

Відповідно до підпункту 269.1.1.2. пункту 269.1. статті 269 Податкового кодексу України, платника плати за землю є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з підпунктом 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків в тому числі належить податок на майно.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Таким чином, земельний податок є місцевим податком, який сплачується і зараховується до місцевого бюджету, а тому його несплата призводить до порушення прав територіальної громади.

Починаючи з 27.05.2021 позивач - Середнянська селищна рада набула права власності на всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Середнянської територіальної громади, згідно з Законом України № 1423-IX від 28.04.2021.

Законом України № 1423-IX від 28.04.2021, яким доповнено розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України пунктом 24. Відповідно до абзацу 4 підпункту е) п. 24 перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Суд зазначає, що вказані норми законодавства обумовлюють набуття місцевою радою суб`єктивного матеріального права на земельні ділянки, зокрема права власності на землі державної власності, а також на доходи у формі податків, які має отримувати місцеве самоврядування (бюджет) від усіх земель, що знаходяться в межах територіальної громади, не залежно від форми власності.

Зважаючи на встановлення судом, підтвердження третіми особами та визнання відповідачем фактів невикористання земельних ділянок на території Середнянської територіальної громади, неотримання протягом понад 10 років доходів бюджету від земель площею понад 4 тис. га, що негативно впливає на майнові інтереси місцевого самоврядування, а також законодавчої презумпції переходу права власності на усі землі державної власності до комунальної власності, позивач - Середнянська селищна рада, обгрунтовано вважає порушеними його права та інтереси, зокрема, щодо втрат доходів місцевого бюджету в минулому, неприйняття рішення про припинення права постійного користування ДП «Червона зірка», яке неправомірно утримує земельні ділянки, та створення, зокрема через бездіяльність відповідача, перешкод у отриманні після 27.05.2021 земель з державної власності до комунальної власності, втрат доходів бюджету у майбутньому часі, - ці суб`єктивні права та інтереси підлягають правовому захисту.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України право може бути захищене судом, зокрема, шляхом: визнання права; припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується, зокрема органам місцевого самоврядування, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність законного інтересу (матеріaльно-правової заінтересованості) позивача є безпідставними.

Виходячи з принципу розподілу влад, судова влада має здійснювати обмежене втручання у рішення виконавчої влади. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання засад верховенства права.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Поняття дискреційних повноважень Верховний Суд визначає так: «Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.» (наприклад, п.75 постанови ВП ВС від 05.06.2021 у справі № 9901/188/21).

Отже, дискреція передбачає свободу вибору з-поміж декількох законних альтернатив. Коли ж передбачений тільки один законний варіант поведінки, тоді дискреція відсутня, а орган управління за таких обставин має прийняти лише одне законне рішення.

З огляду на фактичні обставини, що склалися у відносинах між Середнянською селищною радою та ГУ Держгеокадастру, відсутня свобода розсуду для ГУ Держгеокадастру, оскільки у цих відносинах воно виступає стосовно Середнянської селищної ради не як суб`єкт владних повноважень, а як уповноважена власником (державою) особа, що зобов`язана здійснити передачу земель державної власності, в межах Середнянської територіальної громади, її новому власнику Середнянській селищній раді.

Зазначений обов`язок ГУ Держгеокадастру, як єдиний можливий спосіб діяти певним чином і з певною метою, прямо визначений саме пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким приписано, зокрема Держгеокадастру як уповноваженому органу управління, що з дня набрання чинності цим пунктом усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, автоматично, окрім зареєстрованих, переходять до комунальної власності територіальних громад. Зокрема, це правило, без будь-яких альтернатив, прямо встановлено до земельних ділянок та земель, які не сформовані у земельні ділянки. Така ж сама доля приписана для земель, що не використовуються державними підприємствами, яким земельні ділянки надавалися на праві постійного користування (підпункт а) пункту 24).

Стосовно земельних ділянок, які є сформованими і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Закон приписує однозначно і імперативно, як наказ законодавця, що такі землі повинні бути передані та перереєстровані у комунальну власність.

Крім цього, приписами вказаної норми Закону (п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України) органам виконавчої влади, які раніше розпоряджалися такими земельними ділянками, наразі Держгеокадастру, прямо заборонено здійснювати розпорядження цими землями з дня набрання чинності цим пунктом на майбутнє. Ця заборона, як прямо випливає з наведеної норми закону, має забезпечити передачу відповідних земель державної власності до комунальної власності територіальних громад, в межах яких такі земельні ділянки розташовані. (абз 5 пп.е))

Згідно ст. 148-1 Земельного кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Усі земельні ділянки, що є предметом розгляду у цій справі, фактично не використовуються землекористувачем Державним підприємством «Червона зірка» - це доведений факт у цій справі. Термін «крім земель, що використовуються» в цьому Законі (п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України) слід розуміти буквально, а саме так, що ці землі експлуатуються /використовуються/ за їх цільовим призначенням у процесі сільськогосподарського та іншого виробництва, про що у цій нормі спеціально зазначає законодавець, навівши таке: (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Тому, усі земельні ділянки, що передавалися раніше Державному підприємству «Червона зірка» на території позивача підпадають під означення земель, що не використовуються державним підприємством, а тому підлягають передачі до комунальної власності Середнянської територіальної громади.

За наведених мотивів, суд не вбачає будь-якої дискреції (розумного розсуду для альтернативного рішення) у повноваженнях відповідача, окрім можливості діяти у спосіб та з метою, з якою законодавець ухвалив закон про перехід (передачу) усіх земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, до яких відносяться також і землі, що на праві постійного користування обліковуються за Державним підприємством «Червона зірка». Правомірним і єдино можливим законним варіантом поведінки Держгеокадастру є прийняття рішення про припинення права постійного користування Державним підприємством «Червона зірка» та передача усіх земель Середнянській селищній раді, як єдиному наступнику прав користування і розпорядження цими землями на майбутнє.

Отож, твердження ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про наявність у нього як в адміністративного органу (органу владних повноважень) можливості для розсуду (дискреції) щодо прийняття/неприйняття адміністративного рішення як стосовно права постійного користування Державного підприємства «Червона зірка», так і стосовно виконання/невиконання приписів Закону щодо передачі/непередачі земель сільскогосподарського призначення у власність Середнянській селищній раді на території громади - є безпідставними. Неприйняття державним органом покладених на нього обов`язків згідно своїх повноважень для втілення приписів закону в життя - передачі державних земель до комунальної власності, є невиконанням державою свого зобов`язання перед органом місцевого самоврядування, що порушує право власності місцевого самоврядування та має ознаки протиправної бездіяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, задекларований боржником ДП «Червона зірка» земельний податок не сплачувався з 2011 року до 2014 року. Також встановленим фактом є повідомлення ліквідатором ДП «Червона зірка» про те, що з 2015 року ним як керуючим санацією боржника не відновлювався бухгалтерський облік боржника та не подавалася податкова звітність, через що не були задекларовані податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за земельні ділянки до часу визнання боржника банкрутом в березні 2019 року. Після визнання боржника банкрутом у боржника не виникло нових зобов`язань перед бюджетом щодо сплати земельного податку.

Оцінюючи твердження відповідача та відомості, що отримані від ліквідатора та з досліджених судом доказів у цій справі, суд зазначає, що згідно гіпотези, диспозиції та санкції норми підпункту «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено імперативне правило, що у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати до землекористувача застосовується санкція у вигляді припинення права користування земельною ділянкою.

Імперативність цієї норми полягає в тому, що законодавець не передбачає будь-яких причин несплати земельного податку чи орендної плати. Не є виключенням тут і визнання боржника банкрутом та припис закону про те, що у боржника не виникає нових податкових зобов`язань. Для застосування санкції важливо, що місцевий бюджет не отримує плати за землю і втрачає доходи, які за законом мають надходити до бюджету.

Припис закону, що у боржника не виникає нових зобов`язань має значення лише для банкрута і для його кредиторів, для яких ця норма є гарантією того, що вартість ліквідаційної маси як залишки майна банкрута, будуть пропорційно розділені між кредиторами, вимоги яких визнані судом у справі про банкрутство і включені до реєстру вимог кредиторів.

Систематична несплата земельного податку має подвійні ознаки та наслідки.

З одного боку - банкрут не сплачує свої грошові зобов`язання перед бюджетом, які є конкурсними, що виникли до дня відкриття справи про банкрутство, та поточними що виникли з дня відкриття справи про банкрутство до дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Після визнання боржника банкрутом він продовжує не сплачувати податки, оскільки вони як нове зобов`язання у нього не виникають в силу закону.

З іншого боку - місцева рада не отримує земельного податку, як у ситуації з ДП «Червона зірка», до дня відкриття справи про банкрутство з 2011 року, протягом процедури розпорядження майном з 2014 року до 2015 року, протягом процедури санації з 2015 року до дня визнання боржника банкрутом 20.03.2019 року, через відсутність господарської діяльності у цей період часу та відсутність коштів. А з 20.03.2019 року землекористувач не сплачує земельного податку через те,що у банкрута не виникає додаткових зобов`язань, оскільки він юридично припинив господарську діяльність та знаходиться в ліквідаційній процедурі.

Для місцевого бюджету не має різниці причина неплатежу - є факт систематичного неотримання земельного податку через його несплату землекористувачем-банкрутом.

Отже, той факт, що у банкрута не виникає нових зобов`язань зі сплати земельного податку не впливає на юридичну кваліфікацію його неплатежів, це є систематична несплата земельного податку.

З точки зору повноважень Держгеокадастру та Мінекономіки, які відповідають перед державою за належне урядування в економічній сфері, у відносинах землекористування, користування державним майном тощо, систематична несплата земельного податку таким землекористувачем, його банкрутство та припинення діяльності, що потягнуло за собою виведення земель державної власності з сільськогосподарського обороту та завдання шкоди місцевому самоврядуванню, не мали б викликати сумніву, оскільки є явними, підтвердженими у їхній поточній діяльності. Однак, здійснюючи деякі свої повноваження в процесі державного контролю за діяльністю ДП «Червона зірка», ГУ Держгеокадастру та Мінекономіки не вживали будь-яких заходів для належного захисту інтересів держави у цих правовідносинах.

У цій справі ні ГУ Держгеокадастру, ані Мінекономіки не навели фактів, які би виправдали бездіяльність цих органів управління щодо невиконання приписів ст. 141 Земельного кодексу України, зокрема, що несплата землекористувачем-банкрутом, у якого не виникає нових зобов`язань зі сплати податків, є законною підставою для продовження такого землекоритствання і відмови у застосуванні ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідач доводить, що у спірних правовідносинах він обрав краще рішення - не приймати рішення за нормою пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Така поведінка мотивується тим, що протилежне рішення, як-то припинення права постійного користування ДП «Червона Зірка», може вважатися втручанням державного органу у право на мирне володіння майном ДП «Червона Зірка».

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Суперечливість поведінки полягає у такому: ГУ Держгеокадастру отримало та розглянуло заяву позивача від 02.05.2022 (том 1 а.с. 37), в якій повідомлялося, що фактично ДП «Червона зірка» кілька років тому припинило використовувати земельні ділянки, порушує законодавство і систематично не сплачує земельного податку; у своєму листі-відповіді від 06.05.2022 (том 1 а.с. 40-43) ГУ Держгеокадастру підтвердило факт припинення господарської діяльності та невикористання земель понад трьох років, підтвердило забур`янення земель через їх невикористання, зазначило відсутність можливості відновлення фінансової спроможності сплачувати боргові зобов`язання через банкрутство.

Означені обставини викликають обґрунтовані сумніви у позивача, що ГУ Держгеокадастру відмовилося використати свої повноваження щодо припинення права постійного користування землею ДП «Червона зірка» з законною метою.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлює організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, яким є Держгеокадастр, відповідач зобов`язаний діяти згідно обов`язків (завдань), що визначені законодавством, зокрема ст. 17 цього Закону: 1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду (контролю); 3) управління об`єктами державної власності; 4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; 5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Іншими завданнями, окрім здійснення державного нагляду (контролю) та управління об`єктами державної власності, до компетенції Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (ст. 15, 15-1, 117, ч. 4 ст. 122 ЗК України) та його територіальних органів (ГУ Держгеокадастру) віднесено вирішення питань розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Проте, ГУ Держгеокадастру, визнаючи наявність порушень законодавства землекористувачем ДП «Червона зірка», які відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є правовою підставою для припинення права користування землею, відмовилося застосувати свої владні повноваження, вважаючи, що:

1) систематична несплата земельного податку є порушенням податкового законодавства, за яке державний інспектор Держгеокадастру не має повноважень складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 242-2 КУпАПП;

2) невикористання земель і невжиття заходів по боротьбі з бур`янами не входять до переліку підстав припинення права користування земельною ділянкою за ст. 141 Земельного кодексу України;

3) невикористання земель не включено до переліку ст. 143 Земельного кодексу України як підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

З листа-відповіді ГУ Держгеокадастру від 06.05.2022 вбачається, що із вказаними у заяві Середнянської селищної ради обставинами і фактами ГУ Держгеокадастру обізнане щонайменше з березня 2019 року, оскільки здійснювало відповідні перевірки в процесі контролю ДП «Червона зірка» за використанням та охороною земель в межах своїх повноважень.

Наведені у листі-відповіді аргументи ГУ Держгеокадастру переводить питання підстави для припинення права користування землею з систематичної несплати податку за пунктом д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України на відсутність права контролювати сплату податків, однак в заяві не йшлося про необхідність здійснити таку перевірку і притягнути боржника до адміністративної відповідальності за їх несплату як податкового правопорушення, а вимагалося прийняти рішення про припинення права землекористування через наявну, доведену і відому уповноваженому органу несплату податків.

Також, відповідачем вказано на фактичне припинення діяльності ДП «Червона зірка», яке підтверджене постановою господарського суду про визнання його банкрутом у березні 2019 року, що згідно пункту в) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є іншою самостійною підставою для припинення права користування землею, перекручується до «невикористання земель і невжиття заходів по боротьбі з бур`янами» та переводиться до того, що невикористання земель не включено до переліку ст. 143 Земельного кодексу України як підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Відповідно до висновків Верховного Суду про застосування пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, як однієї з підстав припинення права користування земельною ділянкою за систематичну несплату земельного податку або орендної плати, викладених у постановах ВС КГС від 22 червня 2021 року у справі № 924/856/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 924/689/17, стаття 143 ЗК визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. З положень ст. 143 ЗК вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 149 ЗК, Верховний Суд вказав, що за наявності підстав, передбачених ст. 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції та позивача, що застосування порядку припинення права користування земельними ділянками, передбаченого частинами першою, другою статті 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення) до спірних правовідносин є помилковим, оскільки систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля. Проте, саме відповідач, як компетентний орган, який приймає рішення про розпорядження відповідною землею, за наявності передбачених п. «в» і «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підстав, уповноважений приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

З врахуванням повноважень Держгеокадастру та наявності доведених фактів систематичної несплати ДП «Червона зірка» земельного податку з 2011 року по час прийняття рішення місцевим господарським судом (листопад 2022) та відсутності перспектив сплати земельного податку, у Держгеокадастру є законна (легітимна) підстава і мета для прийняття рішення про припинення права користування землею правопорушника, що є законною підставою втручання у право ДП «Червона зірка» та прийняття рішення про припинення права користування.

Легітимність втручання у право ДП «Червона зірка» у спірних правовідносинах обумовлюється не лише нормою пункту «д» ч. 1 ст. 141, але і наявністю інших підстав для втручання згідно пункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України - припинення діяльності державного підприємства.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Суд зазначає, що ДП «Червона зірка» визнане банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14. Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ст. 38), що був чинним на час винесення постанови господарським судом, так само як і чинним Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 59) визначено наслідки визнання юридичної особи-боржника банкрутом. Так, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції.

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано сторонами в судових засіданнях, боржник не використовував належні йому на праві постійного користування земельні ділянки за їх цільовим призначенням, господарської діяльності на час визнання його банкрутом не здійснював. Тобто, його діяльність як процес господарювання на землі, як процес експлуатації корисних властивостей землі з метою отримання доходів (прибутку) припинена.

Вказані норми законодавства (ч. 3, 8 ст. 42 Закону, ч. 3, 7 ст. 62 КУзПБ) передбачають, що індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

У цій справі предметом розгляду і дослідження є земельні ділянки, які знаходяться на праві користування (постійного користування) ДП «Червона зірка» площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів.

Цей закон (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») визначає заборони і обов`язки учасникам цивільних (господарських) відносин з метою захисту інтересів держави та інтересів органів місцевого самоврядування, які у земельних відносинах мають безпосередній зв`язок. Неналежне виконання своїх обов`язків органом виконавчої влади щодо використання земель наносить шкоду місцевому самоврядуванню і місцевій громаді.

Із приписів наведених норм прямо випливає заборона ліквідатору включати наведені майнові активи (землі) до ліквідаційної маси та приписується ліквідатору обов`язок діяти певним чином - передати майно державного підприємства-банкрута його власнику, зокрема передати з користування банкрута землі, що не використовуються площею 1627 гектарів та площею 2805 гектарів державі в особі урядового органу - Держгеокадастру.

В свою чергу, у Держгеокадастру з приписів ч. 3, 8 ст. 42 Закону та ч. 3, 7 ст. 62 КУзПБ прямо випливає обов`язок повернути в розпорядження держави земельні ділянки підприємства-банкрута відповідно до закону та вирішити подальшу долю таких земель відповідно до своїх владних повноважень, визначених законом.

Як встановлено судом, ні ліквідатор Дідич О.А., ані ГУ Держгеокадастру приписів закону не виконали, що призвело до занедбання, забур`янення, заліснення земель та виведення цих земель загальною площею понад 4 тис. га з сільськогосподарського обороту протягом багатьох років.

Наведені обставини, оскільки вони встановлені судом при розгляді цієї справи, також вказують на бездіяльність ліквідатора Дідича О.А. щодо виконання ним своїх обов`язків як арбітражного керуючого, а також на бездіяльність Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який за наявності юридичного підтвердження факту припинення державним підприємством своєї діяльності не вжив заходів щодо вирішення питань розпорядження землями державної власності в межах своїх повноважень.

Суд відхиляє твердження скаржників про те, що право користування землею банкрута ДП «Червона зірка» за нормою п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України може бути припинено лише після завершення ліквідаційної процедури та внесення відомостей до ЄДР про припинення юридичної особи, позаяк, для застосування приписів п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України необхідним і достатнім є встановлення факту припинення діяльності юридичної особи-землекористувача. Фактичне припинення господарської діяльності мало місце в 2014 році. До відновлення господарської діяльності та платоспроможності не призвели заходи у процедурі санації боржника, що вжиті в 2015 році. Юридичне банкрутство і припинення діяльності ДП «Червона зірка» у зв`язку з нездатністю відновити діяльність, констатовано постановою господарського суду від 20.03.2019 року. Факт припинення господарської діяльності є встановленим постановою господарського суду і є, за своїм значенням, преюдиціальним фактом, який не потребує доказування. Для правозастосування і праворозуміння ситуація з банкрутом ДП «Червона зірка» є чи не зразковою (ідеальною) для застосування норми про припинення йому і права користування землями, що є в його користуванні, оскільки нездатність їх використання підтверджена справою про банкрутство.

Твердження скаржників про те, що право користування землею банкрута ДП «Червона зірка» за нормою п. «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України може бути припинено лише після завершення ліквідаційної процедури та внесення відомостей до ЄДР про припинення юридичної особи, грунтуються на ототожненні, неправильному розумінні і тлумаченні відповідачем та іншими учасниками справи на стороні відповідача, зокрема, ліквідатором ДП «Червона зірка», понять «припинення діяльності державного підприємства», що застосовано у ст. 141 ЗК України з «припиненням юридичної особи в результаті її ліквідації», що застосовано у Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Між цими поняттями немає тотожності. Припинення діяльності стосується економічної і фінансової сторони існування підприємства: нездійснення господарської діяльності з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; неотримання доходів; несплата податків; відсутність трудових ресурсів та їх організація і управління тощо. Припинення діяльності юридичної особи, як правило, відбувається набагато раніше від ухвалення рішення про її припинення та ліквідацію. Так, ДП «Червона зірка» припинило свою господарську діяльність у 2014 році, що стало підставою відкриття справи про його банкрутство, а з березня 2019 року припинення діяльності юридичної особи - стало юридичним фактом.

Припинення юридичної особи стосується питання існування підприємства як суб`єкта цивільних прав, як особи та здійснюється з метою виведення її з ринку внесення про це запису в ЄДРПОУ. Припинення юридичної особи розпочинається з прийняттям рішення уповноваженим органом або судом та є результатом здійснення ліквідаційної процедури оцінки і продажу усього майна ліквідаційної маси юридичної особи, задоволення вимог кредиторів тощо. Процес ліквідації, хоча й має часові межі, що встановлені законом (протягом року), однак на практиці затягується на довше за різних обставин, як у справі про банкрутство ДП «Червона зірка» - понад 3,5 роки. Тому немає жодних підстав ці поняття ототожнювати.

Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно та обґрунтовано розраховував на позитивне рішення у питаннях припинення права постійного користування землею особою, яка землі не використовує, та оформлення (реєстрації), передачі і переоформлення (перереєстрації) земельних ділянок у власність місцевої громади з огляду на те, що вирішення означених питань є в компетенції відповідача.

Суд також враховує, що відмова відповідачем виконати свої повноваження є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

У справі «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium» (заява № 17849/91, п. 31) ЄСПЛ зазначив, що поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

Правова позиція ЄСПЛ щодо наявності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосована у національній судовій практиці, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зокрема, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 Велика палата Верховного Суду зауважила, що особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має легітимне очікування успішної реалізації її права вимоги у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача є неправомірною та протиправною, порушує право власності та майнові інтереси місцевого самоврядування, що прямо пов`язані з можливістю реалізації права власності на доходи від земель як державної так і комунальної власності, що відповідно до практики ЄСПЛ також вважається майном.

Правові підстави і можливості Держгеокадастру припинити право ДП «Червона зірка» щодо постійного користування землею державної власності є наявними: банкрутство та припинення діяльності державного підприємства; систематична несплата земельного податку.

Згідно правових висновків Верховного Суду про застосування пункту "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, що наведені у постановах ВС КГС від 22 червня 2021 року у справі № 924/856/20, від 17 квітня 2018 року у справі № 924/689/17, за наявності підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Як з`ясовано при розгляді цієї справи, для Держгеокадастру були наявними довгий час дві підстави припинення права землекористування для ДП «Червона зірка»: 1 - систематична несплата земельного податку; 2 - припинення діяльності державного підприємства як землекористувача.

При цьому ні систематична несплата земельного податку ані припинення діяльності державного підприємства як землекористувача не є порушенням земельного законодавства. Отже, до цих правових підстав не має застосовуватися процедура припинення права користування земельними ділянками, передбачена частинами першою, другою ст. 144 Земельного кодексу України (в частині виявлення порушення та надання вказівок для його усунення), оскільки, зокрема систематична несплата земельного податку не фіксується державним інспектором сільського господарства чи державним інспектором з охорони довкілля.

В свою чергу факт припинення діяльності також не фіксується державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель чи державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, з цих підстав не складається протокол про адміністративне правопорушення, не накладається на керівника підприємства, що припинило діяльність, адміністративне стягнення та не видається цій особі припис про усунення порушення, оскільки припинення діяльності державного підприємства взагалі не є адміністративним правопорушенням.

Припинення діяльності державного підприємства це складний юридичний факт, що відноситься до так званих в теорії права фактів-станів. Про наявність стану припинення діяльності вказують дії, події та явища, що характеризують стан організації управління і здійснення господарської діяльності підприємства. Такими фактами, зокрема, є ті факти припинення обробітку земель, їх забур`янення, невжиття заходів захисту тощо, які були встановлені державним інспектором під час перевірки використання та охорони земель, про що було складено Акт від 09.04.2019 № 302-ДК/310/АП/09/01/-19 (незабезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; відсутність агрохімічного обстеження з 1995 по 2018; земельні ділянки не сформовано; речові права не зареєстровані в державному реєстрі; землі за цільовим призначенням не використовуються; забур`янення земель) та видано арбітражному керуючому ліквідатору Дідичу М.А. припис від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/ОЗ/01-19, яким зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства у 30-денний термін. Також видано наказ ГУ Держгеокадастру від 03.06.2019 № 641-ДК та проведена нова позапланова перевірка стосовно виконання попереднього припису державного інспектора від 09.04.2019 № 302-ДК/0139Пр/03/01/-19, встановлено, що ДП "Червона зірка" в особі Дідича М.А., умови припису не виконало, порушення вимог земельного законодавства не усунуто; 07.06.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення № 641-дК/01 97П/07/01-19 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2019 року. Також, видано повторний припис про усунення вищезазначених порушень вимог земельного законодавства від 07.06.2019 № 641-ДК/0211 Пр/03/01-19.

Таким чином, якби ГУ Держгеокадастру вжило заходи для отримання більшої інформації про причини забур`янення земель ДП «Червона зірка» та про інші порушення земельного законодавства, то обов`язково з`ясувало би, що це державне підприємство тривалий час знаходиться у процедурах банкрутства, перестало звітувати до податкового органу про свою господарську діяльність, зокрема, про користування земельними ділянками, не має фінансових та трудових ресурсів для відновлення господарської діяльності тощо.

Водночас, суд зазначає, що ГУ Держгеокадастру, здійснивши перевірку та виявивши в березні-квітні-червні 2019 року факт припинення використання земель державної власності постійним землекористувачем ДП «Червона зірка» та надавши приписи ліквідатору щодо усунення порушень земельного законодавства і притягнувши його до адміністративної відповідальності, до цього часу не вжило заходів для захисту інтересів держави, що було би логічним і юридичним завершенням розпочатої інспекторами ГУ Держгеокадастру роботи.

Припинення діяльності державним підприємством ДП «Червона зірка» як факт, що має юридичне значення, та як окрема підстава для припинення цьому підприємству права землекористування не досліджувалася, хоча усі встановлені ГУ Держгеокадастру окремі факти вказували саме на припинення діяльності державного підприємства, припинення виробництва сільськогосподарської продукції як основного виду його господарської діяльності, що окрім усього підтверджувалося фактом банкрутства ДП "Червона зірка" та початком його ліквідації (припинення) в судових процедурах як юридичної особи.

Наведені факти вказують на бездіяльність ГУ Держгеокадастру, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 144 Земельного кодексу визначено у який спосіб мало діяти ГУ Держгеокадастру: у разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища зобов`язані звернутися до суду з позовом, наразі, про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру позову до господарського суду про припинення ДП «Червона зірка» права постійного користування землями не подавало, суд вважає, що твердження відповідача про неможливість виконати визначену законом процедуру, яка потребується перед прийняттям даного рішення, є безпідставною. ГУ Держгеокадастру просто не завершив розпочату в березні 2019 року процедуру.

Щодо захисту прокурором інтересів держави у цій справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування повинні стосуватися тільки тих ситуацій, якщо органу місцевого самоврядування надано законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади), припинення бездіяльності відповідача та інших державних органів, щодо управління державним майном та землями, що призвели до багаторічного виведення державних земель з сільськогосподарського обороту; до систематичних багаторічних матеріальних втрат місцевих бюджетів сільських рад та новоствореної територіальної громади через неодержання плати за землю; невиконання приписів Закону щодо передачі державних земель до комунальної власності та відновлення порушеного управління землями, належного використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Прокурор, як підставу вступу у справу визначив, що ГУ Держгеокадастру, будучи відповідачем у цій справі, не забезпечив участь свого представника в судові засідання, що відбулися 14.06.2022 та 13.09.2022 без поважних причин, що прокурор представив як неналежне здійснення своїх повноважень зазначеним органом державної влади.

Однак, у цій справі прокурор помилково оцінив незабезпечення відповідачем процесуального представництва у справі як неналежне здійснення ним захисту інтересів держави. Вступивши у справу на стороні відповідача, прокурор не звернув уваги на суть порушень, що полягає в системній бездіяльності та правопорушень не лише ГУ Держгеокадастру, а й інших державних органів та осіб Мінекономіки, Державного підприємства «Червона зірка» та арбітражного керуючого, що виконує повноваження ліквідатора.

Отже прокурор, вступивши у цю справу, використав інститут представництва не з тією метою, з якою цей інститут існує в законодавстві України - здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює державний орган; необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства та місцевої громади; припинення бездіяльності державних органів щодо управління державним майном тощо. Захисту підлягають суспільні інтереси держави в матеріальних земельних відносинах та відносинах здійснення державної власності, а не намагатися замінити державний орган при здійсненні ним процесуальних прав та обов`язків у справі.

У цій справі, на переконання господарського суду, захисту у спірних правовідносинах підлягають саме інтереси місцевого самоврядування від державних органів, бездіяльність яких в сфері державного управління призвела до порушення земельного та іншого законодавства, що регулює питання користування землями державної власності та права власності на землі місцевих громад, призвели до завдання матеріальної шкоди інтересам місцевого самоврядування в Україні і Середнянській місцевій громаді, зокрема.

Щодо ефективності обраного способу захисту прав.

Згідно приписів ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України право може бути захищене судом, зокрема, шляхом: визнання права; припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду гарантується, зокрема органам місцевого самоврядування, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5.04.2005 зазначено, що стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Суд враховує правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані також в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.

У разі задоволення позовних вимог лише одне рішення відповідача про припинення права постійного користування ДП «Червона зірка» відкриває шлях до вирішення усіх питань, що стосуються права власності місцевої громади, як то: місцева рада самостійно і безперешкодно отримає право і можливості здійснити інвентаризацію земель та сформувати в окремі земельні ділянки землі, які є несформованими ДП «Червона зірка»; Держгеокадастр безперешкодно отримає правову можливість виконати свій обов`язок передати сформовані та зареєстровані земельні ділянки державної власності до комунальної власності територіальної громади відповідно до закону. Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про належність та ефективність обрання позивачем способу захисту

Щодо оцінки судом позиції третіх осіб у справі.

Судом встановлено що на землях сільських громад Ужгородського району існують сільськогосподарські підприємства, що утворені як радянські господарства (радгоспи). Один із цих колишніх радгоспів, який з 2014 року знаходиться в процедурах банкрутства, - Державне підприємство "Червона зірка", с. Кибляри Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 00413831. Це підприємство залучене до участі у цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Необхідність залучення його до справи викликана тим, що це ДП "Червона зірка" понад 10 років не господарює на землях площею понад 4 тис.га, протиправно утримує ці землі від повернення їх державі у добровільному порядку, не відмовившись від права постійного користування, яке ним фактично не здійснюється. Формальне право ДП "Червона зірка" на ці землі є перешкодою для виконання Закону, що набрав чинності з 27.05.2021, яким передбачено, що з цієї дати усі землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Невикористання земель та несплата податків до сільських бюджетів місцевого самоврядування позбавило сільські бюджети законних джерел фінансування видатків на потреби громади протягом багатьох років (несплата земельного податку - 11 років).

Міністерство економіки України з 20.03.2019, як слідує з його письмових заяв у справі, усунулося від виконання будь яких своїх повноважень органу управління, оскільки вважає, що законом управління ДП «Червона Зірка» та розпорядження його майном з боку власника припинено, а функції з управління та розпорядження майном перейшли до ліквідатора ДП «Червона Зірка» арбітражного керуючого Дідича М. А.

Зважаючи на повідомлення суду в заяві від 01.08.2022 представником Мінекономіки (том 1 а.с. 221-232), що Мінекономіки за чинності Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не погоджував ліквідатору Дідичу М. А. перелік об`єктів ліквідаційної маси майна банкрута ДП «Червона Зірка» суд підтверджує свої висновки, що третя особа Мінекономіки діяло всупереч вимог вказаного Закону, не вживало заходів до відновлення платоспроможності боржника підчас його санації, а з часу визнання його банкрутом, не сприяло здійсненню ліквідаційної процедури у строки, що визначені законом через непогодження складу ліквідаційної маси банкрута та нездійснення інших правомочностей.

Відповідно до «Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11 вересня 2019 р. № 838 Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формує та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва тощо.

До повноважень Мінекономіки за приписами норм Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносилися питання надання згоди на санацію боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; ініціювати санацію боржника, зокрема керівником боржника, у тому числі й після визнання боржника банкрутом; погодження планів санації, мирових угод та переліків ліквідаційних мас; призначення та усунення керуючого санацією, або ліквідатора державного підприємства тощо.

На тлі встановлених фактів у цій справі та у світлі повноважень Мінекономіки, твердження представника Мінекономіки, що ця справа не порушує та не стосується питань та інтересів, що входять до повноважень Мінекономіки, правова поведінка цього державного органу влади у справі явно вказує на його свідому бездіяльність.

Суд звертає увагу Мінекономіки та інших третіх осіб у цій справі на неправильному тлумаченні і застосуванні ними норм чинного законодавства, що відображається на їхній неправомірній поведінці та діях.

Норми Закону про банкрутство та КУзПБ дійсно містять припис, про припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Але, відповідно до наведеного припису закону припиняються лише повноваження стосовно управлінського впливу держави як власника (органу, уповноваженого управляти майном) на управлінську сферу боржника (призначення керівника тощо), а також його майнову сферу стосовно розпорядження майном банкрута, яке включається до ліквідаційної маси (оцінюється і продається для задоволення вимог кредиторів та витрат ліквідаційної процедури). Ці питання в подальшому регламентуються законодавством про банкрутство та контролюються господарським судом при провадженні у справі про банкрутство.

Ні в якому разі встановлені у законодавстві про банкрутство (Законі та КУзПБ) наслідки визнання боржника банкрутом не є підставою для повного відчуження власника або органу, уповноваженого державою управляти державним підприємством, від виконання своїх загальних прав та обов`язків, у тому числі із захисту інтересів держави. Орган, уповноважений управляти майном (в даному випадку Мінекономіки) мав право і був зобов`язаний контролювати питання формування ліквідаційної маси, що відповідно до закону включає в себе вирішення юридичної і фізичної долі цілої низки майнових об`єктів: об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які мають передаватися в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад; передачі майна банкрута, виключеного з обороту іншим юридичним особам; повернення державі як власнику, державного майна, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем тощо, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

В межах наведених повноважень (обов`язків) до компетенції Мінекономіки належать і повноваження щодо контролю передачі (повернення) державі в особі Держгеокадастру для подальшого використання цього майнового активу в економічній сфері сільськогосподарського обороту, зокрема - земельних ділянок площею понад 4,2 тис.га, які належали банкруту ДП «Червона зірка» на праві постійного користування і балансоутримувачем яких був банкрут.

В межах такого контролю, як учасник справи про банкрутство та особа, якій відповідно до закону належить право дорадчого голосу в комітеті кредиторів банкрута, Мінекономіки мав (має) можливість ініціювати ці питання під час розгляду справи про банкрутство, вимагати від ліквідатора вчинити певні дії щодо повернення державі як власнику земельних ділянок, що є майном, яке не включається до ліквідаційної маси тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, від ліквідатора будь-який державний орган, Мінекономіки як орган уповноважений державою управляти майном або Держгеокадастр як розпорядник земель державної власності, не вимагали передати (повернути) землі державної власності після припинення у процедурах банкрутства їх використання ДП «Червона зірка».

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України господарський суд під час ухвалення рішення та вирішуючи питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження тощо, не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема щодо застосування приписів п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 141 Земельного кодексу України, місцевий господарський суд керувався визначеним ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З врахуванням фактичних обставин справи, які свідчать про те що земельні ділянки, які належать ДП «Червона зірка» не використовуються цим державним підприємством, його господарська діяльність припинена повністю понад три роки тому у зв`язку з визнанням його банкрутом постановою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2019 у справі № 907/551/14, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні землі підлягають передачі до комунальної власності позивача - Середнянської селищної ради.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Водночас, відповідно до п. 24 розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (підпункт а); під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності (підпункт ґ).

Наведеним п. 24 встановлено виключення із загального правила передачі усіх земель, а саме лише землі які використовуються державними підприємствами не передаються.

З цих підстав, на усі землі, право користування якими формального належить землекористувачеві ДП «Червона Зірка», але ним не використовуються, як перешкода для реалізації Позивачем свого права власності на земельні ділянки, що розташовані в межах Середнянської територіальної громади, відповідачеві належить припинити. Оскільки відповідач безпідставно не виконує свого обов`язку з припинення права землекористування державного підприємства-банкрута ДП «Червона зірка», чим порушує права власності та матеріальні інтереси місцевої громади, яку представляє позивач, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Земельні ділянки, що за п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, вимога позивача про передачу відповідачем в натурі таких земель, що на даний час є сформованими і зареєстрованими, - є обґрунтованою та правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Відповідач на виконання цього закону має передати земельні ділянки державної власності, які знаходяться у межах планів землекористування згідно державних актів на право постійного користування землею ДП «Червона зірка», та які є сформованими як об`єкти цивільних прав і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за їх кадастровими номерами відповідно до приписів ст. 117 Земельного кодексу України - до земель запасу Середнянської селищної ради.

Разом з тим, інші землі, що не є сформованими у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом в силу закону. Таким чином, ці землі переходять до комунальної власності автоматично і не потребують оформлення передаточних документів від відповідача, отже вимога позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру передати несформовані землі державної власності, після припинення права землекористування третьої особи, до земель запасу Середнянської селищної ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційних скарг Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури від 26.12.2022, Міністерства економіки України від 13.12.2022 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 20.12.2022 відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2022 у справі №907/268/22 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 05.09.2023.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік