Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 826/7798/18
адміністративне провадження № К/9901/15051/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019 (ухвалене судом у складі судді Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 (прийняту судом у складі: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа - Об`єднана житлова комісія військової частини НОМЕР_1 і підпорядкованих їй військових частин (далі - Об`єднана житлова комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міноборони щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов`язати Міноборони на підставі пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статей 1, 9 Житлового кодексу УРСР та з урахування положень постанови Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 здійснити виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушив норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян», чим також порушив права та законні інтереси позивача.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.01.2019 у задоволенні позову відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.04.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що з урахуванням наведених норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд вважає доведеним право позивача та членів його сім`ї на отримання жилого приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Право позивача на забезпечення житлом або за його бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення відповідачем не заперечується, як вбачається з матеріалів справи позивач станом на 27.09.2018 перебуває на квартирному обліку в загальній черзі за номером 148 та за номером 2010 у списках осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житла.
Аналіз правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, свідчить про те, що військовослужбовці та особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов; передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
Отримання житла або грошової компенсації позивачем раніше вищевказаних осіб буде порушенням їх прав та чинного законодавства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняте нове рішення - про задоволення позову.
У скарзі посилається на те, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що суди не взяли до уваги те, що позивач просив визнати дії Міноборони неправомірними щодо неперерахування коштів за належне йому для отримання житлове приміщення.
Київське КЕУ і житлова комісія гарнізону м. Києва не заперечували по суті звернення ОСОБА_1 та не вказали на жодний недолік у поданому комплекті документів для отримання грошової компенсації за неотримане жиле приміщення. Було лише зазначено, що при надходженні достатньої суми коштів, заяву буде враховано.
Також зазначає, що судами не звернуто увагу на процедуру надходження коштів з державного бюджету на виплату грошової компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей за належне їм для отримання жиле приміщення.
Посилається на те, що загальна сума коштів на придбання житла та грошову компенсацію військовослужбовцям не змінилася.
В той же час сума призначених коштів на грошову компенсацію військовослужбовцям та членам їх сімей за належне їм для отримання жиле приміщення зменшилася з 219,5 млн грн до 30 млн грн, тобто на 189,5 млн грн, що є протиправним, так як зменшує кількість військовослужбовців, в тому числі його, з право на отримання компенсації.
Зменшення суми є порушенням конституційних прав усіх, перебуваючих у квартирній черзі, насамперед прав позивача, через те, що грошова компенсація, на сьогоднішній день, є єдиним ефективним механізмом вирішення житлової проблеми.
Крім того, суди не врахували того, що ОСОБА_1 підпадає під дію вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносно інвалідів війни, яким передбачено забезпечення жилою площею протягом двох років з дня взяття на облік.
Твердження судів про те, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 , будуть порушені права та законні інтереси інших військовослужбовців, які перебувають в черзі раніше ОСОБА_1 , не підкріплено ніякими доказами.
Суд не звернув увагу на те, що озвучена відповідачем процедура згідно з якою при надходженні коштів відповідачем пропонується особам, черга яких підійшла на отримання житла, виявити бажання і отримати компенсацію замість житлового приміщення, а у разі відмови військовослужбовця від отримання компенсації, він продовжує перебувати в черзі, а отримати компенсацію пропонують наступному, нічим не передбачена.
Відповідачем не подано жодного доказу, який би доводив, що Міноборони приймає всіх необхідних дій для пришвидшення виконання наданих державою гарантій по забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, чи виплату компенсацій за належне для отримання житлові приміщення.
У відзиві на касаційну скаргу Міноборони просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2, судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
Верховний Суд ухвалою від 03.06.2019 касаційну скаргу залишив без руху, а ухвалою від 10.07.2019 - відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 902/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
03.03.1995 позивач разом із членами сім`ї був зарахований на квартирний облік на загальних підставах, а з 21.02.1997 - як учасник бойових дій, на першочергових.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 липня 2007 року № 679 позивач призначений для проходження служби у гарнізоні міста Києва на посаду старшого офіцера інформаційно-аналітичного відділу управління розвідки Об`єднаного оперативного командування Збройних Сил України, ВОС- 0903002.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 19 грудня 2008 року №0117Р/ДСК позивача призначено до військової частини НОМЕР_1 , звідки звільнено у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 року №0137Р.
10.02.2017 позивачем подано заяву до Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 і підпорядкованих військових частин, з проханням задокументувати згоду позивача на отримання грошової компенсації та розглянути питання щодо надання позивачеві грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення складом сім`ї 5 осіб, а також при прийнятті рішення врахувати вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносно інвалідів війни, а саме, статті 13 (пільги інвалідам війни, абзац перший пункту 18) і статті 15 (пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону, абзац перший пункту 15), якими передбачено забезпечення жилою площею протягом двох років з дня взяття на облік.
Проте, як зазначає позивач, відповіді у встановлений законом термін він не отримав.
Після цього, 04.03.2017 позивачем подано заяви до Київського КЕУ і до житлової комісії гарнізону м. Києва, якими він проінформував про подану заяву до Об`єднаної житлової комісії від 10.02.2017, а також продублював прохальну частину попередньої заяви.
Листом Київського КЕУ №303/25-1366 від 16.03.2017 позивача повідомлено про розгляд його заяви, а також зазначено, що при надходженні достатньої суми коштів на зазначену програму заяву позивача буде враховано.
Листом Житлової комісії гарнізону м. Києва №ГЖК/29 від 30.03.2017 позивачу направлено витяг з протоколу №20 засідання житлової комісії гарнізону м. Києва від 09.03.2017 та запропоновано житловій комісії військової частини НОМЕР_1 розглянути питання надання грошової компенсації за належне ОСОБА_1 жиле приміщення при надходженні коштів до гарнізону м. Києва.
Проте станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не вжито заходи щодо розрахунку та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Як встановили суди, позивача було звільнено у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 №0137Р.
З урахуванням вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали доведеним право позивача та членів його сім`ї на отримання жилого приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Стаття 43 Житлового кодексу Української РСР визначає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728, визначено, що черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Відповідно до пункту 4.13 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 № 737, черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця) на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання жилих приміщень.
Як встановлено судами, позивач станом на 27.09.2018 перебуває на квартирному обліку у Житловій комісії гарнізону м. Києва в загальній черзі за номером 148 та за номером 2010 у списках осіб, які мають право на першочергове чи позачергове одержання житла.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що військовослужбовці та особи, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Передумовою для виникнення обов`язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
На підставі вищенаведеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Позивач зазначає доводи про те, що його права порушені тим, що у списку осіб (за вих. № 303/4/136 від 26.01.2018), які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у 2017 році і серед яких розподілена грошова компенсація (30 млн грн) за неотримане жиле приміщення, підтверджує, що майже всі особи за датою зарахування на квартирний облік у загальній черзі знаходяться після ОСОБА_1 , а також близько 10 осіб за датою зарахування на квартирний облік у черзі пільговиків також знаходяться після нього, а також тим, що було зменшено суму, виділену на отримання грошової компенсації.
Проте ці доводи є безпідставними, оскільки у цьому списку відсутній гарнізон міста Києва, у житловій комісії якого перебуває на обліку позивач. Крім того, як видно з листа від 16.03.2017 № 303/25-1366 Київське квартирно-експлуатаційне управління повідомило позивачу, що він та його родина будуть забезпечені грошовою компенсацією (при її надходженні) у порядку черговості квартирного обліку або черги позачергового отримання жилих приміщень, а також додатково зазначило, що на даний час до Київського квартирно-експлуатаційного управління не надійшов ліміт коштів для забезпечення військовослужбовців гарнізону грошовою компенсацією за неотримане жиле приміщення у поточному році. Отже, позивачу не відмовлено у виплаті компенсації, а повідомлено, що при надходженні ліміту коштів у порядку черговості його родина буде забезпечена грошовою компенсацію.
Інші доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
