Справа № 496/3621/21

Провадження № 2/496/203/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Ткаченко В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Бобуйка А.Д., Вакарчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до

відповідача: Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, місце знаходження: вул. Отамана Головатого, буд. 1-а, м. Біляївка, Одеська область, ЄДРПОУ 00702759,

вимоги позивача:про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування компенсації за ненадані дні щорічної відпустки, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідача.

1. 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - відповідач), який згодом уточнив, з вимогами про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування компенсації за ненадані дні щорічної відпустки, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

2. Свої вимоги мотивує тим, що з 01 травня 2013 року він працював на різних посадах Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини. До моменту звільнення на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини. Згідно наказу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року його звільнено з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини з посиланням на норми п.4 ст.40 КЗпП України за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 03 серпня 2021 року. На його вимогу надати йому копії документів, на підставі яких було здійснено таке звільнення керівництвом Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини йому було надано копію акту про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 03 серпня 2021 року, складеного «головним бухгалтером Біляївської РЛВМ Мазураш Н.О. в присутності провідного лікаря епізоотолога Біляївської РЛВМ ОСОБА_3 та завідуючого Біляївською спецрибдільницею ОСОБА_4 » в якому зазначено, що він «Сьогодні, 03 серпня … мав би бути на роботі в своїй зоні обслуговування, а саме на території Дальницької ОТГ, але в цей час знаходився в селі Мирне у своєї матері». Однак, зазначає, що село Мирне, де він 03 серпня 2021 року перебував з 11 години ранку до закінчення обідньої перерви відноситься до його зони обслуговування. 03 серпня 2021 року з 08.15 до 09.35 він здійснював обстеження належної мешканцю АДРЕСА_2 ) ОСОБА_5 тварини; з 11.00 до 11.45 години він здійснював обстеження належної мешканцеві АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 на праві приватної власності тварини; з 14. 30 до 15.35 він здійснював обстеження належної мешканцю АДРЕСА_1 ) ОСОБА_7 тварини; в оселі його хворої матері в селі Мирне Біляївського району Одеської області він перебував у свою власну обідню перерву з 12.00 до 12.30. Таким чином 03 серпня 2021 року він на протязі робочого дня перебував на місці своєї роботи та виконував покладені на нього посадові обов`язки. Отже, інформація, яка міститься в акті про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 03 серпня 2021 року не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на що, оспорюваний ним наказ Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року про звільнення його з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини є неправомірним та підлягає скасуванню. Крім цього, він є інвалідом другої групи а у відповідності до норм абзацу 7 статті 6 Закону України «Про відпустки» має право на щорічну відпустку тривалістю 30 робочих днів. Тоді як з моменту його зарахування на посаду в Біляївській районній державній лікарні ветеринарної медицини та дотепер щорічна відпустка надавалась йому не в повному обсязі. Що є необхідною та достатньою підставою для визнання неправомірними надання відповідачем йому в період з 12 лютого 2008 року та до моменту звільнення 11 серпня 2021 року щорічних відпусток тривалістю коротшою, ніж визначено законом та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за ненадані дні щорічної відпустки в період з 12 лютого 2008 року та до 11 серпня 2021 року. Також, в період з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2017 року йому неправомірно заробітна плата сплачувалась в неповному розмірі сумі 1747 гривень 20 копійок. При вручені йому наказу про звільнення від 03 серпня 2021 року №12/04/42 начальник лікарні ОСОБА_8 зазначила, що обслуговування населеного пункту Мирне не відноситься до його посадових обов`язків, тоді як видно з доданих ним до позовної заяви документів, тривалий час він здійснював обслуговування не тільки селищ Великий Дальник та Хлібодарське, а також і сел Розселенець та Мирне. 12 серпня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення, на що отримав листа відповідача від 10 вересня 2021 року за вихідним №74 з посиланням на те, що «матеріальна допомога виплачується працівникам протягом роти при наявності економії фонду заробітної плати та фінансової можливості підприємства». Чим порушено його право на отримання фінансової допомоги на оздоровлення, адже надання допомоги на оздоровлення гарантовано абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №521 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та п.п. «б» п.4 Постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 20002 року №1298, згідно якого працівники мають право на матеріальну допомогу, у тому числі, на оздоровлення, в сумі один посадовий оклад на рік. З вказаних підстав позивач звернувся до суду.

3. 17 січня 2022 року представник позивача подала до суду заяву про зміну предмету позову, яку обґрунтовує тим що після звернення до суду, представнику стало відомо, що наказам Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/44 від 04 серпня 2021 року, скасовано наказ Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/42 від 04 серпня 2021 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача Дальницької дільницею ветеринарної медицини. Та наказом №12/04/46 від 11 серпня 2021 року, позивача звільнено з посади завідувача Дальницької дільницею ветеринарної медицини, що стало підставою для звернення з заявою про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 53-58).

4. Начальником Біляївської районної лікарні ветеринарної медицини надано відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення. У відзиві вказує що, лікарня на законних підставах звільнила ОСОБА_2 зі займаної посади, встановивши факт його прогулу 03 серпня 2021 року за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин. Вказаний факт підтверджується актом від 03 серпня 2021 року. При цьому, лікарнею виконані вимоги ст.149 КЗпП України. ОСОБА_2 запропоновано надати письмові пояснення щодо скоєного прогулу, що підтверджується листом та відміткою в журналі вхідної кореспонденції про направлення такого листа позивачеві. Однак, така пропозиція залишена ОСОБА_2 без уваги. Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому щорічної відпустки у відповідності абз. 7 ст. 6 Закону України «про відпустки» терміном 30 робочих днів, з грошовою компенсацією за ненадані дні відпустки за період з 12 лютого 2008 по 11 серпня 2021 року. Лікарня вважає за необхідне зазначити, що різного роду вимоги громадян розглядаються та вирішуються уповноваженими органами виключно на підставі їх особистих заяв. ОСОБА_2 в заявах про надання відпусток з 2008 року жодним чином не вказував та не вимагав надати йому відпустку на пільгових умовах, як інваліду 2 групи. Тому підстав для надання відпустки ОСОБА_2 на підставі ст. 6 Закону України «Про відпустки» були відсутні. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги про грошову компенсацію за ненадані дні відпустки. Не можуть бути задоволені вимоги про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки такий вид допомоги може бути сплачений одночасно з наданням відпустки, яка позивачу у 2021 році не надавалася. Також лікарня просить суд до частини вимог позивача застосувати дію ст. 233 КЗпП України, про встановлення 3-місячного терміну для звернення з заявою про вирішення трудового спору (т. 1 а.с. 67-68).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Представник позивача у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити та після постановлення рішення по справі направить до суду заяву щодо стягнення судових витрат.

6. Представники відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованість та необхідністю застосування норм ст. 233 КПпП України про встановлення 3-х місячний термін для звернення до суду з відповідною заявою.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2021 року, цивільну справу № 496/3621/21, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П.

8. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 17 серпня 2021 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів з Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

9. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 30 травня 2022 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

10. Судом встановлено, що відповідно до наказу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/42 від 04 серпня 2021 року, у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, керуючись ст.40 Кодексу законів про працю України, наказано звільнити ОСОБА_2 з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини з 04 серпня 2021 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 03 серпня 2021 року. Підстава: акт про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 03 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 6)

11. Відповідно до наказу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/44 від 04 серпня 2021 року наказано скасувати наказ від 04 серпня 2021 року №12/04/42 «Про звільнення ОСОБА_2 ». (т. 1 а.с.40)

12. Відповідно до наказу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року, у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, керуючись ст.40 Кодексу законів про працю України, наказано звільнити ОСОБА_2 з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини з 11 серпня 2021 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 03 серпня 2021 року. Підстава: акт про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 03 серпня 2021 року. (т. 1 а.с. 39, 69)

13. Головним бухгалтером Біляївської РЛВМ ОСОБА_9 , у присутності провідного лікаря епізоотолога Біляївської РЛВМ ОСОБА_10 та завідуючого Біляївською спецрибдільницею ОСОБА_4 було складено акт про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 03 серпня 2021 року, відповідно до якого, 03 серпня 2021 року завідуючий Дальницької дільниці ветеринарної медицини ОСОБА_2 , самовільно, без відповідного дозволу, без повідомлення, залишив своє робоче місце, а саме територію обслуговування Дальницької ОТГ в робочий час. (т. 1 а.с. 7, 73)

14. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_2 01 травня 2003 року зарахований на посаду фельдшера ветеринарної медицини Маякської ЛВМ. (т. 1 а.с. 8)

15. На підтвердження того, що в зону обслуговування позивача перебував населений пункт с. Мирне, ним було надано: супровідний лист №б/н від 19 травня 2021 року, супровідний лист від 31 травня 2021 року, супровідний лист б/н від 05 червня 2020 року, супровідний лист від 01 червня 2020 року, супровідна від 10 червня 2019 року, акти на проведення протиепізоотичних заходів від 30 травня 2021 року, від 02 березня 2021 року та 05 червня 2020 року. (т. 1 а.с. 9-16)

16. Відповідно до довідки управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду в Одеській області від 13 липня 2021 року, виданої ОСОБА_2 , він перебуває на обліку та отримує пенсію як особа з інвалідністю (ІІ група загальне захворювання) з 12 лютого 2008 року довічно. (т. 1 а.с.17)

17. Відповідно до особової картки працівника ОСОБА_2 , Біляївської РДЛВМ, в графі відпустки зазначені наступні відомості, щодо щорічних основних відпусток з 01 серпня 2016 року по 28 серпня 2016 року, з 02 жовтня 2017 року по 29 жовтня 2017 року, з 03 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року, з 15 липня 2019 по 12 серпня 2019 року, з 01 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2020 року. (т. 1 а.с. 41)

18. ОСОБА_2 було подано заяву начальнику Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо нарахування та виплати йому компенсацію невикористаної відпустки за період з 01 травня 2003 року та до моменту його звільнення 03 серпня 2021 року з розрахунку 30 (тридцять) робочих днів у відповідності до норм абзацу 7 статті 6 Закону України «Про відпустки», нарахувати та виплати йому матеріальну допомогу на оздоровлення. (а.с. 44) На вказану заяву, начальником Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини було надано лист, відповідно до якого, Біляївська районна державна лікарня ветеринарної медицини в виплаті заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення керується колективним договором, який зареєстрований начальником управління соціального захисту населення. В зазначеному договорі відсутнє положення щодо надання відпусток 30 календарних днів, а тому такі нарахування неправомірні. Щодо вимог нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення зазначає, що матеріальна допомога виплачується працівникам протягом року при наявності економії фонду заробітної плати та фінансовій можливості підприємства. (т. 1 а.с. 45)

19. Відповідно до журналу № 01-16 реєстрації вихідних і внутрішніх документів по Біляївській РДЛВМ, 03 серпня 2021 року за № 64 було зареєстровано лист-заяву про надання пояснення за відсутність на роботі, кореспондент ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 70-71)

20. 03 серпня 2021 року за № 64 начальником лікарні Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини було складено лист завідувачу Дальницькою ДВМ Баркару В.П., в якому він просив надати пояснення щодо відсутності на роботі в зоні обслуговування Дальницької дільниці ветмедицини 03 серпня 2021 року. (т. 1 а.с. 72)

21. 29 липня 2021 року ОСОБА_8 , начальником Біляївської районної лікарні ветеринарної медицини повідомлено, що нею 27 липня 2021 для здачі звітів та оформлення документів був викликаний завідувач Дальницьким відділом ветеринарної медицини ОСОБА_2 на 28 липня. ОСОБА_2 28 липня 2021 року не приїхав в Біляївську районну ветеринарну лікарню. 29 липня 2021 року після чергового дзвінка ОСОБА_2 повідомив, що він у лікарні. 29 липня 2021 року, дзвінок о 15.26 годині, ОСОБА_2 повідомив, що він з 22 липня 2021 року на лікарняному. (т. 1 а.с. 74, 75)

22. Згідно пункту 2.2. Посадової інструкції від 04 січня 2021 року №6 завідуючого дільниці ветеринарної медицини Дальницької ДВМ, завідувач дільниці ветеринарної медицини веде профілактичні огляди, диспансеризацію тварин з метою покращення, збереження та відновлення поголів`я, лікує хворих. (т. 1 а.с. 76-77)

23. Відповідно до п.1.2 посадової інструкції завідуючого Дальницької дільниці (пункту) ветеринарної медицини, від 01 березня 2016 року, завідуючий дільниці (пункту) ветеринарної медицини в районі призначається на посаду та звільняється з посади начальником районної державної лікарні ветеринарної медицини за погодженням з начальником управління ветеринарної медицини в районі.

24. Пунктом 1.5 посадової інструкції, відповідно до правил внутрішнього розпорядку робочий час починається з 08.00, закінчується в 17.00. При необхідності завідуючий може бути викликаний на роботу в вихідні та святкові дні. В разі відлучення у справах за межі закріпленої зони обслуговування повідомляє про це начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини. (т. 1 а.с. 78-81)

25. Протоколом від 23 червня 2020 року, загальними зборами трудового колективу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини було затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до якого, пунктом 5.6 передбачено, що працівникам підприємства щорічно надається основна відпустка тривалістю 24 календарні дні та 4 додаткові дні за особливий характер праці, згідно ст.8 , ст.10 Закону України «Про відпустки».

26. Пунктом 7.1. правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, щ працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за прогул (у тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України). За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана (п. 7.2.1), звільнення (7.2.2.)

27. При обрані виду стягнення адміністрації Підприємства повинна врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (пункт 7.4.) (т. 1 а.с. 82-87)

28. З 01 квітня 2017 року, ОСОБА_2 завідуючого Дальницькою ДВМ структурного підрозділу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини було переведено на 0,5 ставки, що підтверджується наказом №04/12/27а від 01 квітня 2017 року Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини. (т. 1 а.с. 91)

29. Відповідно до штатного розпису по Біляївській районній лікарні державної ветеринарної медицини з 01.01.2017 року, фонду заробітної плати за місяць завідувача Дальницької дільниці ветеринарної медицини 3494, 40 грн. (т. 1 а.с. 92-93)

30. Положенням про преміювання та інші додаткові виплати працівникам Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, затвердженої головою профспілки Біляївської ВДЛВМ від 04 січня 2018 року, визначено положення щодо одноразової матеріальної допомоги (соціально-трудові пільги, гарантії і компенсації). (т. 1 а.с.94-102)

31. Пунктом 5.1. вказаного положення передбачено, що з метою сприяння регулювання соціально-економічних інтересів та захисту працівників в межах чинного законодавства України та фінансових можливостей державних установ ветеринарної медицини передбачено соціально-трудові пільги, гарантії і компенсації та виплати одноразових матеріальних допомог.

32. Відповідно до п. 5.2 положення передбачено, що одноразова матеріальна допомога надається працівникам державних установ ветеринарної медицини у наступних випадках та розмірах, крім того, 1 посадових оклад або 0.5 посадового окладу, у разі достатнього фінансування для оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

33. Зазначена в п.5.2. одноразова матеріальна допомога надається за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету передбачених кошторисом установ. Одноразова матеріальна допомога надається на підставі поданої заяви працівника керівником державної установи ветеринарної медицини відповідно до підпорядкованості. (пункти 5.3. та 5.4.)

34. Положення про оплату праці працівників Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини затвердженим 08 січня 2013 року визначено система оплати праці працівників і індексація розміру заробітної плати (т. 1 а.с. 112-113).

35. Наказом №12/04/6 від 05 січня 2021 року Щодо забезпечення епізоотичного благополуччя на підконтрольних територія району та виконання плану протиепізоотичних та профілактичних заходів, закріплено зона обслуговування за позивачем Дальницька ДВМ с. В.Дальник, пгт Хлібодарське, с. Радісне, с. Червноий Розсиленець (т.1 а.с. 114)

36. 17вересня 2020року ОСОБА_2 було наданозаяву пронадання йомувідпустки за2020рік з01жовтня.(т.1а.с.123)Наказом №04/12/22(розпорядженням)про наданнявідпустки від 17 вересня 2020 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 01 жовтня 2020 року по 28 жовтня 2020 року. (т. 1 а.с. 122)

37.01липня 2019року ОСОБА_2 було наданозаяву пронадання йомущорічної відпустки з15липня 2019року.(т.1а.с.125)Наказом №04/12/16(розпорядженням)про наданнявідпустки від 15 липня 2019 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 15 липня 2019 року по 12 серпня 2019 року. (т. 1 а.с. 124)

38. 20 серпня 2018 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки за 2017 рік з 03 вересня 2018 року. (т. 1 а.с. 127) Наказом №04/12/14 від 13 вересня 2018 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 03 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року. (т. 1 а.с. 126)

39. 01 вересня 2018 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 02 жовтня 2017 року. (а.с. 129) Наказом №04/12/21 від 02 жовтня 2017 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 02 жовтня 2017 року по 29 жовтня 2017 року. (т. 1 а.с. 128)

40. 28 липня 2016 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 01 серпня 2016 року. (т. 1 а.с. 131) Наказом №01/07/18 від 01 серпня 2016 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 01 серпня 2016 року по 28 серпня 2016 року. (а.с. 130)

41. 17 червня 2015 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 22 червня 2015 року. (т. 1 а.с. 133) Наказом №01/07/40 від 22 червня 2015 року, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 22 червня 2015 року по 19 липня 2015 року. (т. 1 а.с. 132)

42. 20 липня 2014 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 04 серпня 2014 року. (т. 1 а.с. 135) Наказом №01/07/25, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 04 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року. (т. 1 а.с. 134)

43. 23 вересня 2013 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 25 вересня 2013 року. (т. 1 а.с. 137) Наказом №01/10/30, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. (т. 1 а.с. 136)

44. Наказом №04-12/12 від 16 липня 2012 року ОСОБА_2 було надано матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі його заяви. (т. 1 а.с. 138-139)

45. 30 вересня 2011 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 01 жовтня 2011 року. (а.с. 141) Наказом №04-17/24 від 01 жовтня 2011, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 01 жовтня 2011 року та до 28 жовтня 2011 року. (т. 1 а.с. 140)

46. 30 листопада 2010 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 01 грудня 2010 року, з надання матеріальної допомоги на оздоровлення. (т. 1 а.с. 143) Наказом №31 від 01 грудня 2010, йому було надана відпустка щорічна основна відпустка 24 календарних дні, додаткова 4 календарних дні. Період відпустки з 01 грудня 2010 року та до 28 грудня 20010 року. (т. 1 а.с. 142)

47. 16 листопада 2009 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 17 листопада 2009 року. (а.с. 145) Наказом №29 від 17 листопада 2009, йому було надана основна відпустка на 28 календарних днів. Період відпустки з 17 листопада 2009 по 14 грудня 2009. (т. 1 а.с. 144)

48. 13 лютого 2008 року ОСОБА_2 було надано заяву про надання йому відпустки з 13 лютого 2008 року, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення. (т. 1 а.с. 147) Наказом №1 від 13 лютого 2008 року, йому було надана відпустка на 28 календарних днів, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. (т. 1 а.с. 146)

49. Відповідно до наказу №12/04/6 від 05 січня 2021 року, Біляївської районної лікарні ветмедицин, щодо забезпечення епізоотичного благополуччя на підконтрольних територіях району та виконання плану протиепізоотичних та профілактичних заходів, наказано закріпити зону обслуговування за спеціалістами структурних підрозділів БРЛВМ: Дальницька ДВМ, завідувач ОСОБА_2 , зона обслуговування с. Великий Дальник, пгт Хлібодарське, с. Радісне, с. Червоний Розселенець; Широко-Балківська ДВМ, завідувач ОСОБА_11 , зона обслуговування с. Широка Балка та Теплодарівська ДВМ зона обслуговування м. Теплодар, та Маяківська ДВС зона обслуговування с. Маяки, с. Мирне. (т. 1 а.с. 114)

50. Згідно з копією довідки про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за шість місяців 2021 року № 91, виданою Біляївською районною державною лікарнею ветеринарної медицини 18 квітня 2023 року, позивачем відпрацьовано днів з лютого по липень включно з посадовим окладом 4859,00 гривень в тому числі нарахування: за вислугу років 971,80 гривень щомісячно та згідно постанови 169,20 гривень щомісячно. Всього за місяць 6000,00 гривень та всього за весь період 36000,00 гривень. (а.с. 3 т. 2)

51. З копії довідки про нарахування відпускних та матеріальної допомоги ОСОБА_2 за період з 2008 року по 2021 рік № 90 виданої Біляївською районною державною лікарнею ветеринарної медицини 18 квітня 2023 року вбачається, що позивачу надано: у лютому місяці 2008 року 28 днів відпустки за які нараховано 660,49 гривень та 757,46 гривень матеріальної допомоги; у листопаді місяці 2009 року 28 днів відпустки за які нараховано 1438,47 гривень та 1074,00 гривень матеріальної допомоги; у грудні місяці 2010 року 28 днів відпустки за які нараховано 1316,33 гривень та матеріальна допомога не надавалася; у жовтні місяці 2011 року 28 днів відпустки за які нараховано 1557,99 гривень та 1263,00 гривень матеріальної допомоги; у серпні місяці 2012 року 28 днів відпустки за які нараховано 2127,44 гривень та 500,00 гривень матеріальної допомоги; у вересні місяці 2013 року 28 днів відпустки за які нараховано 2171,30 гривень та 1678,00 гривень матеріальної допомоги; у серпні місяці 2014 року 28 днів відпустки за які нараховано 2077,67 гривень та 500,00 гривень матеріальної допомоги; у червні місяці 2015 року 28 днів відпустки за які нараховано 1704,97 гривень та матеріальна допомога не надавалася; у серпні місяці 2016 року 28 днів відпустки за які нараховано 2228,13 гривень та 1078,50 гривень матеріальної допомоги; у жовтні місяці 2017 року 28 днів відпустки за які нараховано 2315,04 гривень та 2912,00 гривень матеріальної допомоги; у вересні місяці 2018 року 28 днів відпустки за які нараховано 4011,09 гривень та матеріальна допомога не надавалася; у липні місяці 2019 року 28 днів відпустки за які нараховано 3804,92 гривень та 3496,00 гривень матеріальної допомоги; у вересні місяці 2010 року 28 днів відпустки за які нараховано 4698,96 гривень та 4050,00 гривень матеріальної допомоги; при звільнені (11.08.2021 року) отримав розрахункові в розмірі 9080,00 гривень. (а.с. 4 т. 2)

52. Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що 03 серпня 2021 року ОСОБА_2 надавав ветеринарну медичну допомогу їх тваринам.

53. Свідок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що 03 серпня 2021 року, виїхали до робочого місця ОСОБА_2 , але до приміщення не заходили. Після чого поїхали в с. Мирне де тривали час не могли додзвонитися до позивача, але потім він вийшов з власного будинку до них. З таких підстав вони склали акт про відсутність ОСОБА_2 на робочому місця.

V. Оцінка Суду.

54. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

55. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

56. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

57. Статтею 5-1 КЗпП України забезпечено правовий захист громадян від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

58. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

59. Як, встановлено судом, наказом Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року, у зв`язку із порушенням трудової дисципліни, керуючись ст.40 Кодексу законів про працю України, позивач був звільнений з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини з 11 серпня 2021 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 03 серпня 2021 року.

60. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

61. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

62. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

63. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі №712/6576/17 та постанові від 22 травня 2020 року у справі №761/33628/16.

64. Норми статті 139 КЗпП України передбачають обов`язки працівників працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

65. Відповідно до ч. 1ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

66. Згідно з ч.1, 3 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

67. Аналіз вказаних норм трудового законодавства дає підстави для висновку, що дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення саме трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків.

68. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

69. Звільнення за прогул є видом дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок; прогул є грубим дисциплінарним проступком, за який передбачено звільнення; юридично достатньою підставою для звільнення за п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП є прогул протягом трьох годин

70. Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, які передбачені процесуальним законодавством.

71. При цьому, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

72. Таким чином, для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності.

73. У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №572/2944/16-ц зазначено, що крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірванні трудового договору з ініціативи працівника.

74. Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року по справі №676/2489/19 наголошено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

75. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність складу дисциплінарного проступку в діях або бездіяльності працівника.

76. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими елементами дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

77. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

78. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким міжнародним договором є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці 1982 року № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, яку ратифіковано Постановою Верховної 81. Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

79. За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

80. Згідно пункту 2.2. Посадової інструкції від 04 січня 2021 року №6 завідуючого дільниці ветеринарної медицини Дальницької ДВМ, завідувач дільниці ветеринарної медицини веде профілактичні огляди, диспансеризацію тварин з метою покращення, збереження та відновлення поголів`я, лікує хворих.

81. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, приходить до висновків, що 03 серпня 2021 року позивач протягом дня виконував свої посадові обов`язки, як дільничного Дальницькою дільницею ветеринарної, а саме, перебуваючи в зоні свого обслуговування, виїжджав на виклики для оглядів та лікування тварин. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 діяв в межах наданих йому повноважень, що виключає факт дисциплінарного проступку.

82. За таких обставин судом вбачається, що позивач не порушував своїх трудових обов`язків та звільнення позивача відбулось з порушенням норм КЗпП України, а тому приходить до висновку про необхідність скасування наказу про звільнення.

83. На підставі вищевикладеного, наказ про Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини з посиланням на норми п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за відсутності на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня 03 серпня 2021 року є незаконним та підлягає скасуванню. ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини.

84. Суд, зауважує, що визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи № 223/30/16-ц від 25.09.2017р.).

85. Статтею 235 КЗпП України передбачається, що у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

86. Згідно частини 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

87. Процедура обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

88. Відповідно до абзаців 3,4 пункту 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

89. Згідно з пунктом 5 Порядку Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

90. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих

днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (абзац перший пункту 8 Порядку).

91. У правовому висновку Верховного суду з аналогічного питання, у справі № 501/2316/15-ц від 26.08.2020 у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду Верховний суд зробив наступні правові висновки: вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислюється, починаючи з дня звільнення особи і закінчується днем її поновлення на роботі; якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100; премії є одноразовими, а тому не підлягають врахуванню під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

92. При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, період вимушеного прогулу позивача тривав з 11 серпня 2021 року по 18 серпня 2023 року і становить 738 календарних днів, з яких 521 робочих з урахуванням п. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

93. За червень-липень 2021 року заробітна плата позивача (а.с. 3 т. 2) становила 6000,00 гривень та 6000,00 гривень відповідно, а кількість робочих днів в цей період складала 42 дні, відтак середньоденний заробіток позивача відповідає сумі в розмірі 285,71 гривні (6000,00+6000,00):42=285,71). Отож сума стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 148857,14 грн.: (285,71 грн.*521 днів = 148857,14 грн.), і позов в цій частині є підставним.

94. Також позивачем заявлено вимогу про нарахування та виплату відповідачем компенсацію за ненадані дні щорічної відпустки, у відповідності до норм абз. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» в період з 12 лютого 2008 року по 11 серпня 2021 року.

95. У відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про відпустки» - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

96. Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

97. Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

98. Відповідно до ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

99. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

100. Тобто, компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

101. У абзаці 1 пункту 2, пункті 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року зазначено, що Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

102. Протоколом від 23 червня 2020 року, загальними зборами трудового колективу Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини було затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до якого, пунктом 5.6 передбачено, що працівникам підприємства щорічно надається основна відпустка тривалістю 24 календарні дні та 4 додаткові дні за особливий характер праці, згідно ст.8 , ст.10 Закону України «Про відпустки».

103. Як вбачається з наданих відповідачем наказів (розпоряджень) про надання відпусток з 2008 року по 2020 рік, щорічно ОСОБА_2 отримував щорічну основну відпустку 24 календарних днів та додаткову 4 календарних днів, тобто сумарна кількість днів відпустки на рік 28 календарних днів.

104. Відповідно до довідки управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду в Одеській області від 13 липня 2021 року, виданої ОСОБА_2 , він перебуває на обліку та отримує пенсію як особа з інвалідністю (ІІ група загальне захворювання) з 12 лютого 2008 року, довічно.

105. Таким чином, враховуючи положення абз. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки», ОСОБА_2 має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.

106. Отже, позивачем з 12 лютого 2008 року по 11 серпня 2021 року не використовувались в повній мірі дні щорічних основних відпусток - 26 днів (2008-2009 4 дні (2х2), з 2010 по 2020 рік 22 дні (11х2). Беручи до уваги що за цей період позивач використовував відпустку та йому нараховувалися відпускні, суд вважає за можливе скористатися довідкою про нарахування відпускних (а.с. 4 т. 2) задля вирахування недоотриманих відпускних виплат за невикористану відпустку. Так, у лютому 2008 року позивачу було надано 28 днів відпустки за які нараховано 660,49 гривень, тобто 23,59 гривень за 1 день відпустки (660,49/28=23,59), а за 2 дні невикористаної відпустки відповідно 47,18 гривень (23,59*2=47,18). Далі за аналогією: листопад 2009 року 102,75 гривні (1438,47/28*2); грудень 2010 року 94,02 гривні (1316,33/28*2); жовтень 2011 року 111,29 гривень (1557,99/28*2); серпень 2012 року 151,96 гривня (2127,44/28*2); вересень 2013 року 155,09 гривень (2171,30/28*2); серпень 2014 року 148,41 гривень (2077,67/28*2); червень 2015 року 121,78 гривня (1704,97/28*2); серпень 2016 року 159,15 гривень (2228,13/28*2); жовтень 2017 року 165,36 гривень (2315,04/28*2); вересень 2018 року 286,51 гривень (4011,09/28*2); липень 2019 року 271,78 гривня (3804,92/28*2); вересень 2020 року 289,29 гривень (4698,96/28*2). Всього 2104,57 гривні недоотриманих нарахувань на відпускні, які підлягають виплаті.

107. Відповідно до статті 143 КЗпП України, до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

108. Відповідно до п.п. «б» п.4 Постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298, надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

109. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення проводиться на підставі положення про преміювання та інші додаткові виплати працівникам Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини, затвердженої головою профспілки Біляївської ВДЛВМ від 04 січня 2018 року, пунктом 5.2 якого передбачено, що у разі достатнього фінансування для оздоровлення при наданні щорічної відпустки розмірі 1 посадових оклад або 0.5 посадового окладу.

110. Позивач в заяві про зміну предмету позову просить визнати неправомірними не нарахування та невиплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення згідно заяви від 13 серпня 2021 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. При досліджені вищевказаної заяви (т. 1 а.с. 44, 121) виявилося, що позивач, звертаючись до відповідача про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, не зазначив за який саме період він просить виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення в той час як цією ж заявою позивач просить нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 травня 2003 року та до моменту звільнення 03 серпня 2021 року з розрахунку 30 робочих днів. Окрім цього з копії довідки про нарахування відпускних та матеріальної допомоги ОСОБА_2 за період з 2008 року по 2021 рік (а.с. 4 т. 2) вбачається, що позивач отримував матеріальну допомогу на оздоровлення. Також при звільненні 11 серпня 2021 року йому було нараховано та виплачено розрахункові в розмірі 9080,00 гривень. Склад розрахункових суду невідомий, жодною із сторін не заявлялося клопотання про призначення експертиз, а з врахуванням того, що суд не є спеціалістом у галузі розрахунків, суд дійшов висновку про неможливість встановлення дійсного розміру заборгованості у зв`язку із наявними протиріччями. З огляду на вищевикладене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

112. Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу представників відповідача на наступне. 113. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до п. 1 Глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211(із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020року №338і постанови Кабінету Міністрів України від09.12.2020року №1236»внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від09.12.2020року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, продовжено карантин до 30 квітня 2023 року.

114. Таким чином, посилання представників Відповідача на пропуск позивачем встановлених ст. 233 КЗпП України процесуальних строків звернення до суду не заслуговують на увагу. Крім того стороною відповідача не було надано суду жодного доказу на отримання позивачем одержання ним особисто письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таким чином, посилання представників відповідача на пропуск позивачем встановлених ст. 233 КЗпП України процесуальних строків звернення до суду не заслуговують на увагу.

115. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування понесених позивачем судових витрат, представник позивача під час судового розгляду повідомила суд та сторони, що буде надано відповідна заява і розрахунки в порядку передбаченому ЦПУ України.

116. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

117. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

118. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

119. Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

120. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

121. Позивач звільнений від сплати судового збору в справах про поновлення на роботі та як особа з інвалідністю ІІ групи (а.с. 17), а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

122. Позивачем при звернені до суду було заявлено вісім позовних вимог. Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5368,00 гривень (1073,60 гривень х 5).

Керуючись ст. ст. 41, 74, 83, 139, 143, 147, 149, 235, 247 КЗпП України, ст.ст. 2, 4-6, 19, 76, 141, 258-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 15, ЦК України, ст. 6 Закону України «Про відпустки», суд, -

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_2 до Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування компенсації за ненадані дні щорічної відпустки, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини №12/04/46 від 11 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади завідуючого Дальницькою дільницею ветеринарної медицини.

3. Поновити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини.

4. Зобов`язати Біляївську районну державну лікарню ветеринарної медицини (місце знаходження: вул. Отамана Головатого, буд. 1-а, м. Біляївка, Одеська область, ЄДРПОУ 00702759) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середньомісячний заробіток за період вимушеного прогулу з 11 серпня 2021 року по дату поновлення на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини в розмірі 148857,14 гривень.

5. Визнати неправомірною бездіяльність Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (місце знаходження: вул. Отамана Головатого, буд. 1-а, м. Біляївка, Одеська область, ЄДРПОУ 00702759) щодо ненадання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічної відпустки терміном 30 робочих днів у відповідності до норм абзацу 7 статті 6 Закону України «Про відпустки» - в період з 12 лютого 2008 року по 11 серпня 2021 року.

6. Зобов`язати Біляївську районну державну лікарню ветеринарної медицини (місце знаходження: вул. Отамана Головатого, буд. 1-а, м. Біляївка, Одеська область, ЄДРПОУ 00702759) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію за ненадані дні щорічної відпустки в період з 12 лютого 2008 року та до 11 серпня 2021 року в розмірі 2104,57 гривні.

7. Стягнути з Біляївської районної державної лікарні ветеринарної медицини (місце знаходження: вул. Отамана Головатого, буд. 1-а, м. Біляївка, Одеська область, ЄДРПОУ 00702759) на користь держави судовий збір у сумі 5368,00 гривень.

8. В задоволені решті позовних вимог відмовити.

9. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини.

10. Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 середньомісячного заробітку на посаді завідувача Дальницькою дільницею ветеринарної медицини за час вимушеного прогулу.

11. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

13. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

14. Повний текст рішення складено 28 серпня 2023 року.

Суддя О.П. Портна