Справа № 420/8540/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ КЕЙС" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ КЕЙС" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 квітня 2023 року про порушення справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у відношенні ТОВ «ДАБЛ КЕЙС».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова є протиправною, оскільки не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам та порушує права та інтереси позивача. Позивач посилається також на те, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу відноситься до заходів державного (нагляду) контролю, а проведення таких заходів умовах воєнного стану є протиправним.

24.04.2023 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання.

16.05.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ТОВ "ДАБЛ КЕЙС" замовило послуги з виготовлення, розміщення та/або розповсюдження реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків, яка не відповідає вимогам законодавства про рекламу, що є порушенням пункту 3 частини третьої статті 25 Закону України «Про рекламу», у зв`язку з чим контролюючим органом правомірно прийнято постанову від 13 квітня 2023 року про порушення справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у відношенні ТОВ «ДАБЛ КЕЙС».

08.06.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання, від 20.06.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У зв`язку з перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці у період з 26.06.2023 року по 21.07.2023 року, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

У судовому засіданні 14.08.2023 року вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ КЕЙС" зареєстроване 20.03.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача є 82.30 організування конгресів і торговельних виставок.

13 квітня 2023 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову №14/02/3957 про порушення справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у відношенні ТОВ «ДАБЛ КЕЙС».

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України від 30.10.1996 р. №448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (преамбула до Закону).

Відповідно до статті 255 КУпАП та статей 7, 8, 9, 11, 12, 13 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», з метою вдосконалення процедури правозастосування на ринку цінних паперів, враховуючи вимоги законодавства, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 р. №1470, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 р. за №1855/22167, затверджено Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій.

Вищевказані Правила, згідно із їх пунктом 1, визначають порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів.

Згідно із приписами пунктів 1, 3 розділу ІІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій справа про правопорушення може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність правопорушення.

Уповноважена особа Комісії розглядає справу про правопорушення та виносить рішення за справою у точній відповідності із законодавством та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Пунктом 1 розділу IV цих же Правил встановлено, що уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Справа про правопорушення порушується з дати винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Якщо після винесення постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, але до моменту складання акта про правопорушення на ринку цінних паперів виявлено підстави, передбачені пунктом 2 розділу III цих Правил, то уповноважена особа виносить постанову про закриття провадження у справі.

Пунктами 1, 2 розділу V Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій визначено, що уповноважена особа при підготовці справи про правопорушення до розгляду вирішує такі питання: чи належить до її компетенції розгляд даної справи; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи наявні підстави, передбачені в пункті 2 розділу III цих Правил; чи підлягають задоволенню клопотання осіб, які беруть участь у розгляді справ.

Якщо уповноваженою особою Комісії при підготовці справи до розгляду будуть встановлені підстави, передбачені в пункті 2 розділу III цих Правил, справа про правопорушення може бути закрита до визначення дати її розгляду, про що виноситься відповідна постанова, яка протягом трьох робочих днів з дати її винесення надсилається особі, щодо якої закрито справу.

За змістом пунктів 1-3 розділу VII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення у справі.

Рішення уповноваженої особи у справі оформлюється у вигляді постанови.

Постанова складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині постанови зазначаються: номер постанови; дата та місце розгляду справи; посада, прізвище, ім`я та по батькові уповноваженої особи, яка винесла постанову; документ, на підставі якого вона діє; відомості про особу, щодо якої розглядається справа: повне найменування юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, у разі наявності інформації - банківські реквізити, засоби зв`язку.

Описова частина повинна містити викладення обставин, встановлених при розгляді справи, та посилання на нормативно-правовий акт, норми якого порушено.

У мотивувальній частині наводяться посилання на докази, що підтверджують факт правопорушення і вину юридичної особи, або ж факти, що вказують на відсутність правопорушення, посилання на відповідні норми нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

У резолютивній частині повинно бути зазначено прийняте у справі про правопорушення рішення.

Постанова у справі про правопорушення повинна містити вказівку про порядок та строк її оскарження.

У справі про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи.

Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичної особи може бути оскаржено до центрального апарату Комісії особою, щодо якої її винесено, протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати винесення постанови. Постанова у справі про правопорушення, а також рішення Комісії за скаргою на постанову можуть бути оскаржені до суду в порядку і строки, установлені законодавством (пункти 2, 11 розділу XV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій).

Конкретний розмір фінансових санкцій, які можуть бути застосовані до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, а також склад таких правопорушень наведено у статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», згідно із частиною другою якої рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Зміст вищенаведених норм законодавства дає підстави суду для висновку, що розгляд справи про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів завершується прийняттям уповноваженою особою Комісії одного з рішень, яке оформлюється постановою, а саме - про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів або про закриття справи.

Прийняттю постанови у справі про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів передує оцінка доказів уповноваженою особою Комісії за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

У постанові, прийнятій за наслідками розгляду справи про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів, окрім іншого, повинно бути зазначено викладення обставин, встановлених при розгляді справи, та посилання на нормативно-правовий акт, норми якого порушено, а також посилання на докази, що підтверджують факт правопорушення і вину юридичної особи, або ж факти, що вказують на відсутність правопорушення, посилання на відповідні норми нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Право на оскарження саме такої постанови (рішення) у адміністративному або судовому порядку передбачено пунктами 2, 11 розділу XV Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій та частиною другою статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Правової регламентації стосовно наявності у юридичних осіб права на оскарження постанови уповноваженої особи Національної комісії про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів ані Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, ані Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не містять.

В той же час, частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Однак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобода бо інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантованест.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №288/1557/16-а. Ці висновки Верховного Суду стосуються узагальненої правової оцінки питання права на судовий захист у адміністративному судочинстві, умов та порядку реалізації цього права, а тому можуть бути застосовані й до справи, яка розглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова про порушення справи, яка винесена у відношенні ТОВ "ДАБЛ КЕЙС" - постанова про порушення справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках № 14/02/3957 від 13.042023 року - не містить приписів обов`язкових для виконання та не являється нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні статті 19 КАС України, так як не має обов`язкового характеру і не тягне за собою правових наслідків, їх не можливо вважати рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, яке породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржувана постанова не є індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки інформація викладена у постанові, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень, носить інформаційний характер та не створює для позивача певних правових наслідків, відповідно, не порушує його права та інтереси.

Зазначена постанова була винесена відповідно до вимог Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, застосування санкцій або інших заходів впливу, затверджених рішенням Комісії від 28.07.2020 р. №405 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.10.2020 р. за №966/35249.

Суд враховує, що постанова Національної комісії про порушення справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках, яку оскаржує ТОВ "ДАБЛ КЕЙС", не є рішенням відповідача, прийнятим за наслідками розгляду такої справи й цим актом не застосовано до позивача жодних заходів відповідальності, передбачених законом, зокрема, не накладено будь-яких санкцій тощо.

Обставин, які б свідчили про порушення прав ТОВ "ДАБЛ КЕЙС" внаслідок вчинення спірних дій та прийняття оскаржуваної постанови не встановлено судовим розглядом цієї справи і цього не вбачається з аргументації, наведеній позивачем.

Як засвідчують встановлені у цій справі обставини, відповідач, станом на час виникнення спірних правовідносин, ще не розглянув справу про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках, порушену спірною постановою, і не прийняв жодного передбаченого законом рішення, яким повинен завершуватися розгляд такої справи.

Надання ж оцінки аргументам ТОВ "ДАБЛ КЕЙС" щодо суті правопорушення, про яке вказано у спірній постанові, до завершення розгляду Національною комісією справи про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках і прийняття нею відповідного рішення (постанови), виходить за межі компетенції суду, оскільки такі повноваження належать уповноваженій особі Комісії, яка, відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, зобов`язана перевірити достатність даних, які вказують на наявність правопорушення, розглянути справу про правопорушення та винести рішення за справою у точній відповідності із законодавством з оцінкою доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з викладених вище підстав.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ КЕЙС" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.