Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.08.2023 р. справа №520/20607/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі за текстом - Відповідач №1, владний суб`єкт №1, орган публічної адміністрації №1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - Відповідач №2, владний суб`єкт №2, орган публічної адміністрації №2)провизнання протиправною бездіяльності суб"єктів владних повноважень, спонукання до проведення перерарахунку пенсії з 01.12.2021р., -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не проведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.12.2021 перерахунку призначеної пенсії з врахуванням довідок від 27.11.2019 року № 193, від 27.11.2019 року № 194, від 27.11.2019 року № 195, виданих відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки, здійснення виплати з урахуванням виплачених сум; 2) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29. 06.2023 № 205250003713 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою №2653 від 27.06.2023; 3) зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344), провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.12.2021 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2021 з врахуванням архівних довідок від 27.11.2019 року № 193, від 27.11.2019 року № 194, від 27.11.2019 року № 195, виданих відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки і здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що внаслідок протиправних діянь відповідачів не отримує пенсію у меншому розмірі.

Відповідач №1 про розгляд справи був повідомлений належно та завчасно, але обов"язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

Відповідач №2 про розгляд справи був повідомлений належно та завчасно, але обов"язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

Враховуючи обсяг добутих доказів, вичерпання можливостей отримання інших об`єктивних даних, реалізацію учасниками справи прав на подачу відповідних процесуальних документів та незмінність завдання адміністративного судочинства у будь-якому спорі, суд вважає, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних доказів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеним у позові твердженням, заявнику з 03.10.2019р. була призначена пенсія за віком із врахуванням страхового стажу - 38р. 10м. 12дн., індивідуального коефіцієнту стажу - "0,38833".

01.12.2021р. заявником у спосіб подання звернення довільної форми була ініційована процедура перерахунку пенсії з 01.12.2021р. у зв`язку із поданням нових документів про розмір заробітної плати, а саме: довідок від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданих відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки.

Це звернення було розглянуто Відповідачем №2 у порядку Закону України "Про звернення громадян", результати вирішення порушеного заявником питання були оформлені листом - відмовою від 15.12.2021р. №2000-0221-8/158522.

Дане управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень було оскаржено заявником у межах справи №520/28049/21.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 з доданими до неї документами відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, з урахуванням висновків суду.

Як з`ясовано судом, мотивом ухвалення саме такої постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21 є міркування про те, що ГУ ПФУ в Харківській області звернення заявника довільної форми від 01.12.2021р. безпідставно було розглянуто та вирішено у порядку Закону України "Про звернення громадян" із наданням відповіді у формі листа, а не у порядку Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із прийняттям відповідного рішення.

У постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21 зазначено, що відповідач при розгляді заяви позивача повинен запропонувати позивачу заповнити бланк заяви про призначення (перерахунку) пенсії передбаченої Додатком 2 до Порядку № 22-1 та надати оригінали довідок, втім з формальних підстав всупереч пункту 3.3 Порядку № 22-1, не прийняв відповідного процесуального рішення про перерахунок/відмову у перерахунку пенсії, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Попри зміст та мотиви постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21, заявник 27.06.2023р. знов вдався до повторної подачі звернення установленого формуляру з приводу перерахунку пенсії з 01.01.2021р. за довідками про розмір заробітної плати від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданими відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки.

Звернення заявника від 27.06.2023р. було передано за правилом "екстериторіальності" на розгляд та вирішення по суті до ГУ ПФУ в Запорізькій області (тобто до Відповідача №1).

За цим зверненням заявника Відповідачем №1 було вчинено відмову, оформлену рішенням від 29.06.2023р. №205250003713 та умотивовану недійсністю довідок про розмір заробітної плати від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданих відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки.

Стверджуючи про вчинення суб`єктами владних повноважень саме протиправної бездіяльності та прагнучи до обтяження саме ГУ ПФУ в Харківській області обов`язком провести з 01.12.2021р. перерахунок пенсії за довідками про розмір заробітної плати від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданими відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки, заявник ініціював даний спір.

Отже, даний спір складається із двох епізодів, а саме: 1) вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення за зверненням заявника від 01.12.2021р. з приводу перерахунку пенсії з 01.12.2021р. за довідками про розмір заробітної плати від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданими відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки; 2) вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення за зверненням заявника від 27.06.2023р. з приводу перерахунку пенсії з 01.12.2021р. за довідками про розмір заробітної плати від 27.11.2019 року №193, від 27.11.2019 року №194, від 27.11.2019 року №195, виданими відділом по забезпеченню життєдіяльності села Новоборовиці адміністрації міста Свердловська і Свердловського району Луганської народної республіки.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст.27 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною ч.2 ст.24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

За приписами ст.62 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом - Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).

Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об`єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Суд зауважує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяли одночасно і норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і норми Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", які є рівнозначними за критерієм юридичної сили і регулюють одні і ті ж правовідносини, а відтак, пріоритет у застосуванні мають норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Так, відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За правилами абз.2 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абз.2 п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Отже, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України Про звернення громадян у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, у силу ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де указано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Водночас із цим, згідно з правовим висновком Верховного Суду від 27.11.2019р. по справі №748/696/17 (адміністративне провадження №К/9901/16284/18) якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви є надмірним формалізмом.

Таким чином, має місце існування двох взаємовиключних і прямо протилежних висновків Верховного Суду з одного і того ж юридичного питання (справа №206/7230/16-а та справа №748/696/17), а тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли подання заявником звернення довільної форми (але з чітко окресленим питанням та з достатнім обсягом необхідних документів) не звільняє пенсійний орган від виконання обов`язку прийняти рішення по суті питання про призначення пенсії (перерахунок пенсії, перегляд розміру вперше призначеної пенсії).

У спірних правовідносинах заявником було подано два звернення з одного і того ж самого питання перерахунок пенсії з 01.12.2021р. за новими документами про розмір заробітної плати, а саме: звернення від 01.12.2021р. довільної форми та звернення від 27.06.2023р. установленого формуляру.

Кваліфікуючи реально вчинені у спірних правовідносинах управлінські волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

За зверненням заявника від 01.12.2021р. Відповідачем №2 дійсно було вчинено бездіяльність, адже відсутня подія прийняття рішення у порядку ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", котра відповідає ознакам протиправної.

Проте, праву заявника за цим епізодом було надано захист постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21.

За зверненням заявника від 27.06.2023р. Відповідачем №1 було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови шляхом прийняття рішення, що узгоджується із способом реалізації повноважень за ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, Відповідачем №1 у спірних правовідносинах не було допущено бездіяльності як такої взагалі та протиправної зокрема.

З огляду на викладені вище міркування позов заявника за епізодом вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача №1 та Відповідача №2 задоволенню не підлягає через відсутність події вчинення бездіяльності (позаяк насправді Відповідачем №1 було реалізовано управлінське волевиявлення у формі рішення) та через відсутність порушеного права, котре підлягає судовому захисту відносно реально вчиненого управлінського волевиявлення Відповідача №2 за зверненням заявника від 01.12.2021р.

Стосовно відповідності закону реально вчиненого Відповідачем №1 управлінського волевиявлення за зверненням заявника від 27.06.2023р.

Стосовно використання на території України документів з реквізитами «Донецька Народна Республіка» чи «Луганська Народна Республіка» суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 15.04.2014р. №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч.з ст.9 Закону України від 15.04.2014р. №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом із тим, з огляду на сформовані міжнародні стандарти захисту прав та інтересів громадян (так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН) суд доходить до переконання про те, що видані окупаційною владою документи повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Окрім того, подібне за змістом правило було сформульовано і Європейським судом з прав людини у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де указано, що "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного; Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим; Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать"; у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Схожі за змістом правові позиції викладені і у постановах Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі №423/1324/17, від 28.08.2018р. по справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018р. по справі №242/65/17.

З наведених вище міркувань реально вчинене Відповідачем №1 управлінське волевиявлення належить визнати протиправним та скасувати.

Отже, у даному конкретному випадку ГУ ПФУ в Харківській області слід обтяжити обов`язком застосувати у порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правові висновки постанов Верховного Суду від 24.07.2019р. по справі №423/1324/17, від 28.08.2018р. по справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018р. по справі №242/65/17 і розглянути по суті матеріали звернення заявника від 01.12.2021р. за правилами так званих «Намібійських винятків».

Під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".

Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

Відтак, розглянута категорія поглинає категорію "обчислення пенсії".

Отже, під нарахуванням пенсії слід розуміти прийняття терорганом ПФУ рішення про призначення пенсії у певному розмірі (грошовому виразі).

Звідси слідує, що ситуація не нарахування пенсії особі є об`єктивно неможливою після настання події прийняття владним суб`єктом рішення про призначення пенсії (за виключенням випадку прийняття рішення про припинення пенсії).

Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.

За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.

Зміст правової категорії "перерахунок пенсії" охоплює випадок реалізації суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії або у зв"язку із потребою виправлення суб"єктом владних повноважень власних недоліків (вад, дефектів) у реалізації в минулому аналогічного повноваження, або у зв"язку із поданням пенсіонером (органом фінансового забезпечення) нових документів (про заробіток, стаж, чи оплату праці поточного діючого на тій же самій/аналогічній/прирівняній посаді публічного службовця).

Відтак, у спірних правовідносинах владне управлінське волевиявлення з приводу перерахунку пенсії (обчислення грошової суми пенсії) за зверненням заявника від 27.06.2023р. віднесене до обсягу компетенції саме Відповідача №1 - ГУ ПФУ в Запорізькій області як тероргану системи ПФУ, визначеному за правилом "екстериторіальності" , а майбутнє виконання рішення про призначення пенсії (тобто управлінське волевиявлення з приводу нарахування пенсії за внутрішнім обліком тероргану ПФУ та управлінське волевиявлення з приводу виплати пенсії) є повноваженнями тероргану системи ПФУ за місцем реєстрації адреси проживання громадянина, тобто ГУ ПФУ в Харківській області.

Разом із тим, вирішуючи спір за епізодом обтяження суб`єкта владних повноважень - Відповідача №1 та суб`єкта владних повноважень - Відповідача №2 обов`язком вчинити конкретне управлінське волевиявлення - перерахувати пенсію, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Звідси слідує, що виконання суб`єктом владних повноважень при вчиненні управлінського волевиявлення всіх визначених законом умов (тобто надання власної юридичної оцінки усім юридично значимим факторам або визнання юридично значимих обставин) та відсутність підстав для застосування свободи адміністративного розсуду (дискреції) призводять до правомірності обтяження органу публічної адміністрації вдатись до прийняття конкретного рішення за матеріалами звернення зацікавленої приватної особи.

Оскільки у даному конкретному випадку ані Відповідач №1, ані відповідач №2 не виконали усіх управлінських дій, котрі передують прийняттю рішення з приводу перерахунку пенсії, необхідного обсягу доказів не здобули, цих доказів не оцінили, власного судження з приводу цих доказів у тексті рішення про перерахунок пенсії або рішення про відмову у перерахунку пенсії не виклали, а натомість безпідставно ухилились від виконання функції з приводу дослідження існуючих документів про заробіток заявника та їх порівняння із інформацією з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 за 1998р.-2020р.р. (обставина розбіжностей у чому установлена постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2023р. у справі №520/28049/21 і тому не підлягає додатковому доказуванню у межах цього спору), то суд не знаходить підстав для обтяження пенсійного органу обов`язком вчинити управлінське волевиявлення саме з приводу перерахунку пенсії заявника з 01.12.2021р.

Натомість, допущені суб`єктом владних повноважень недоліки/вади/дефекти в організації виконання управлінської функції спонукають суд до обтяження такого суб`єкта обов`язком повторно вирішити порушене зацікавленою особою питання, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно повноважень територіальних органів системи Пенсійного фонду України на вчинення управлінських волевиявлень у формі "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "перерахунку пенсії", "виплати пенсії" у випадку застосування правила "екстериторіальності реалізації повноважень"

Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як то указано у п.4.3 Порядку №22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

У спірних правовідносинах за зверненням заявника від 27.06.2023р. повноваження на прийняття рішення про перерахунок пенсії заявника з 01.12.2021р. або про відмову у перерахунку пенсії заявника, а також повноваження на обчислення нового розміру пенсії заявника у разі проведення згаданого перерахунку за правилом «екстериторіальності» були передані у відання ГУ ПФУ в Запорізькій області, а ГУ ПФУ в Харківській області у даному конкретному випадку було обтяжено обов`язком лише провести нарахування та виплату заявникові перерахованої та обчисленої ГУ ПФУ в Запорізькій області пенсії.

Водночас із цим, за попереднім аналогічним зверненням заявника від 01.12.2021р. (котре і досі не вирішено по суті за належною процедурою) повноваження на прийняття рішення про перерахунок пенсії заявника з 01.12.2021р. або про відмову у перерахунку пенсії заявника, а також повноваження на обчислення пенсії заявника у разі перерахунку віднесені до компетенції ГУ ПФУ в Харківській області.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи, що у спірних правовідносинах наявні два звернення заявника з одного і того ж питання проведення перерахунку пенсії з 01.12.2021р., жодне з яких не вирішено суб`єктами владних повноважень (ГУ ПФУ в Харківській області звернення від 01.12.2021р., ГУ ПФУ в Запорізькій області звернення від 27.06.2023р.), то суд вважає за необхідне надати праву заявника захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту за критерієм хронології створення звернень зацікавленої особи

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.06.2023р. №205250003713.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області прийняти за зверненням ОСОБА_1 від 01.12.2021р. з приводу перерахунку пенсії з 01.12.2021р. на підставі судового рішення у справі №520/20607/23 без подання будь-якої нової окремої заяви (звернення) рішення про перерахунок пенсії у порядку частини 5 статті 45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або рішення про відмову у перерахунку пенсії у порядку частини 5 статті 45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.