ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023м. ХарківСправа № 922/1344/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, літ. А) про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути земельну ділянку. за участю представників:

прокурор - Кадацька Д.М.;

позивач - Жилко С.Е.;

відповідач - Осколков І.Л.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато", згідно вимог якої прокурор просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.05.2023 о 12:30.

Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2023 в задоволенні заяви керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (вх. №1344 від 10.04.2023) - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі №922/1344/23 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2023 у справі №922/1344/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) заборони на відчуження земельної ділянки загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

02.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №10896), в якому відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду або відмовити у задоволенні позову, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано письмове опитування позивача як свідка в порядку статті 90 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.05.2023 відкладено підготовче засідання на 23.05.2023 о 12:45 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

17.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №12334), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

23.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №12986).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2023 визнано поважними причини неподання доказів разом із відзивом на позовну заяву та долучено докази, що додані до заперечень на відповідь на відзив до матеріалів справи. Разом з тим, явку представника Харківської міської ради у судове засідання визнано обов`язковою та відкладено підготовче засідання на 06.06.2023 о 12:30 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2023 явку представника Харківської міської ради у судове засідання визнано обов`язковою, продовжено строк підготовчого засідання до 20.06.2023 та відкладено підготовче засідання на 20.06.2023 о 12:30 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

20.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про долучення доказів (вх. №15786), в якому просить суд визнати поважними причини неподання відповідачем доказів разом із відзивом на позовну заяву та долучити докази до матеріалів справи.

20.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Харківської міської ради зареєстровано пояснення на позовну заяву (вх. №15790), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 після дослідження матеріалів справи, заслуховування думки присутніх у судовому засіданні учасників справи, задоволено клопотання відповідача (вх. №15786 від 20.06.2023), визнано поважними причини неподання відповідачем доказів разом із відзивом на позовну заяву та долучено докази до матеріалів справи на підставі статті 42, 73, 177, 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 після дослідження матеріалів справи, заслуховування думки присутніх у судовому засіданні учасників справи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №10896 від 02.05.2023 та вх. №12986 від 23.05.2023) на підставі статті 42, 226, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 після дослідження матеріалів справи, заслуховування думки присутніх у судовому засіданні учасників справи, а також надання можливості учасникам справи поставити один одному питання щодо обставин справи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання Харківську міську раду надати відповіді на запитання, поставлені у письмовому опитуванні позивача (вх. №12986 від 23.05.2023) на підставі статті 42, 90, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2023 об 11:20.

18.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. №18754), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2023 усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи на 01.08.2023 о 12:00 на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України.

31.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності (вх. №20212), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.08.2023 о 12:15 на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України.

15.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано лист-судові дебати з аналізом судової практики щодо наслідків розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна (вх. №21722).

Прокурор та позивач у призначене судове засідання з`явилися, позовну заяву підтримали та просили суд задовольнити. Проти задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності заперечили.

Відповідач у призначене судове засідання з`явився, проти задоволення позовної заяви заперечив та просив суд відмовити у позові. Разом з тим, підтримав подану заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд зазначає наступне.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140 Конституції України визначено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Прокурором в обґрунтування представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради зазначено, що враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від імені громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Отже, прокурором зазначено, що місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування та державне буття суспільства характеризується взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Порушуються загальносуспільний інтерес територіальної громади м. Харкова через не забезпечення розвитку інфраструктури міста, облаштування прилеглої території.

Прокурором також зазначено, що незважаючи на те, що відповідачем тривалий час не використовується спірна земельна ділянка за призначенням, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо розірвання договору купівлі-продажу землі.

З матеріалів справи вбачається, що Харківська обласна прокуратура листом від 12.01.2022 за вих. №15/1-70вих22 звернулася на адресу Харківської міської ради, в якому повідомила, що Харківською обласною прокуратурою на виконання функцій, покладених на органи прокуратури статті 131-1 Конституції України та статті 2 Закону України "Про прокуратуру" встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді. Зазначено, що вивчається питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради, а тому виникла необхідність витребувати інформацію та копії відповідних документів щодо продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002. Інформовано, що у разі невжиття заходів позовного характеру щодо розірвання договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки та зобов`язання повернення її громаді міста, органами прокуратури будуть самостійно вживатися заходи шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

09.02.2022 Харківською міською радою листом вих. №892/0/225-22 повідомлено Харківську обласну прокуратуру про правові підстави продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002. Крім того, зазначено, що відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради вихідні дані, в саме містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Харків, пров. Банний, Департаментом містобудування не надавалися. Повідомлено, що під час виходу представниками Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради на зазначену земельну ділянку, фактів проведення будівельних робіт не виявлено.

Окрім того, 08.12.2022 Харківська обласна прокуратура листом №15/1-353вих-22 звернулась до Харківської міської ради, в якому зазначила, що Харківською обласною прокуратурою на виконання функцій, покладених на органи прокуратури статті 131-1 Конституції України та статті 2 Закону України "Про прокуратуру", встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді та просила надати інформацію та копії документів щодо продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002. Інформовано, що у разі невжиття заходів позовного характеру щодо розірвання договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки та зобов`язання повернення її громаді міста, органами прокуратури будуть самостійно вживатися заходи шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Листом №53-100-997вих-23 від 21.03.2023 прокуратурою в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" було повідомлено Харківську міську раду про наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до ТОВ "Веріфікато" про розірвання договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Вказане вище стало підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді, оскільки при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати ТОВ "Веріфікато" земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 за ціною 1566810,00 грн. без ПДВ для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. Будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018.

На підставі вказаного рішення, 01.06.2011 між Харківською міською радою (далі - позивач, продавець) та ТОВ "Веріфікато" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстровано в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 18.05.2011 року №296/11 передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Банний (кадастровий номер 6310138800:01:007:0002), згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили та передбачили, що земельна ділянка, зазначена в п. 1.1. договору продається для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту.

Умовами пункту 1.4. договору визначено, що будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018 року.

Пунктом 2.1., 2.2. договору визначено, що ціна продажу земельної ділянки становить 1566810,00 грн. (без ПДВ). Ціна земельної ділянки, визначена згідно з п. 2.1. договору, складається з наступних частин: п.п. 2.2.1 згідно з умовами договору про внесення авансового внеску від 16.05.2011 року №18/11 авансовий внесок в розмірі 112955,82 грн., що складає 3 відсотки вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, був сплачений до укладення даного договору (платіжне доручення №12 від 17.05.2011 р.). П.п. 2.2.2 визначено, що грошові кошти у розмірі 1453854,18 грн. сплачуються покупцем в строк не пізніше 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення договору шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок управління Державного казначейства у м. Харкові.

Відповідно до пункту 3.1. договору погоджено, що покупець зобов`язаний сплатити повну вартість земельної ділянки в строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 договору (п.п. 3.1.1.); використовувати земельну ділянку, зазначену в п. 1.1. договору, за цільовим призначенням - для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту (п.п. 3.1.5).

Додатками №1 та №2 до договору є план земельної ділянки та план обмежень і обтяжень.

Із обставин справи також вбачається, що 16.05.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" було укладено договір про внесення авансового внеску №18/11, відповідно до умов пункту 1.1. якого, покупець на підставі рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011 №235/11 вносить, а продавець приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район.

Пунктом 1.2. договору зазначено, що ціна земельної ділянки буде визначена остаточно після проведення експертної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 1.3. нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №427/11 від 11.05.2011 становить 3765194,00 грн.

Відповідно до умовам пункту 2.1. договору розмір авансового внеску становить 112955,82 грн., що складає 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Рішенням 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 06.04.2011 №235/11 відповідачу надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,7461 га, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. Розмір авансового внеску становить 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин листом №11.07.2011 №6308/0/84-11 на лист від 20.06.2011 №17 відповідачу повідомлено про повну сплату вартості земельної ділянки площею 0,7461 га для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту за адресою: м. Харків, пров. Банний, що передбачена п. 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 №15/11 у розмірі 1566810,00 грн., в тому числі згідно договору про внесення авансового внеску від 16.05.2011 №18/11 було сплачено авансовий внесок у розмірі 112955,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурором у позовній заяві та у судових засіданнях наголошено, що на земельній ділянці площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий №6310138800:01:007:0002 до теперішнього часу не розпочато та не виконано будівництво готельного комплексу для будівництва якого земельна ділянка була надана. Вказано, що ТОВ "Веріфікато" не виконуються зобов`язання за договором купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва готельного комплексу, як це передбачено погодженим між сторонами пунктом 3.1.5. договору купівлі-продажу земельної ділянки №15/11 від 01.06.2011. Звернуто увагу, що укладаючи спірний договір ТОВ "Веріфікато" чітко усвідомлювало та визнавало факт необхідності будівництва готельного комплексу у визначений умовами пункту 1.4. договору строк та розуміло, що пункту 1.4. договору спрямований саме на настання наслідків у вигляді зобов`язання покупця здійснити будівництво. Зазначено, що у рішенні Харківської міської ради від 18.05.2011 №296/11, яким погоджено продаж спірної земельної ділянки чітко вказано, що умовою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є зобов`язання ТОВ "Веріфікато" здійснити будівництво готельного строку у погодженими між сторонами умовами договору строк.

Прокурором також вказано, що здійснюючи реалізацію рішень генерального плану м. Харкова та приймаючи рішення про продаж спірної земельної ділянки для здійснення будівництва готельного комплексу, Харківська міська рада розраховувала на підвищення комфортності міської забудови (особливо загальноміського центра) за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації та на поліпшення інфраструктури міста, ефективності використання міських територій і територіальних резервів для здійснення містобудівної діяльності. Невиконання умов спірного договору купівлі-продажу землі в частині здійснення будівництва нерухомого майна порушує принцип раціонального використання земельної ділянки. Не забудова земельної ділянки впродовж значного періоду нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а також порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Крім того, зазначено, що метою укладення Харківською міською радою спірного договору купівлі-продажу було будівництво об`єкту інфраструктури в одному з найкращих та видовищних місць територіальної громади міста біля річки Харків, який повинен був стати прикрасою міста Харкова, створити нові робочі місця, забезпечити надходження податків та зборів до місцевого бюджету. Водночас поки спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, Харківська міська рада не може передати її іншому добросовісному забудовнику, який зможе побудувати необхідний об`єкт нерухомості, що в умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту порушує інтереси територіальної громади у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста.

Отже, прокурором вказано, що існують необхідні та достатні підстави для розірвання укладеного договору в судовому порядку на вимогу продавця, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України внаслідок невиконання ТОВ "Веріфікато" обов`язків, передбачених договором.

Харківською міською радою підтримано заявлені позовні вимоги та зазначено, що відповідачем до теперішнього часу не виконуються зобов`язання за договором купівлі-продажу землі щодо здійснення будівництва готельного комплексу відповідно до погоджених з відповідачем умов пункту 3.1.5. договору. Вказано, що приймаючи рішення про продаж земельної ділянки для здійснення будівництва конкретно визначеного об`єкту нерухомого майна, а саме готельного комплексу та укладаючи договір купівлі-продажу, Харківська міська рада була об`єктивно зацікавлена у задоволенні загальносуспільного інтересу у забезпеченні розвитку інфраструктури міста та облаштування території, а саме будівельного комплексу.

Приймаючи рішення про продаж земельної ділянки для здійснення будівництва готельного комплексу, Харківська міська рада не лише сподівалась на поліпшення інфраструктури та туристичної привабливості міста, а й обґрунтовано розраховувала на збільшення дохідної частини місцевого бюджету.

Отже, Харківською міською радою наголошено, що ТОВ "Веріфікато" з моменту укладення договору купівлі-продажу землі до теперішнього часу не тільки не виконало будівництво, передбачене п. 1.2. договору, але взагалі не розпочало його та не отримано дозвільних документів, що свідчить про не виконання покупцем істотної умови договору купівлі-продажу землі, що є підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку відповідного до частини 2 статті 651 ЦК України через невиконанням відповідачем істотних умов, передбачених договором.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем у заявах по суті справи та у судових засіданнях зазначено, що пункти 1.2., 1.4. спірного договору не можуть вважатися істотними умовами договору, що тягне за собою безпідставність вимог про розірвання договору та повернення позивачу земельної ділянки. Вказано, що основні зобов`язання між сторонами договору було виконано - сплата грошових коштів та передача земельної ділянки. Відповідачем здійснювалися заходи щодо забудови земельної ділянки та у 2011-2013 роках було ініційовано проведення: аналізу розміщення будівлі готелю з урахуванням нормативної інсоляції, організації руху автотранспорту, пожежних проїздів, паркування гостьових автомобілів; опрацювання технічних умов на підключення до інженерних мереж з видачою точок підключення; проведення маркетингових досліджень, які включають дослідження доцільності будівництва готелю у межах земельної ділянки; підготовку проектної документації стадії "Концепт-проект", ескізного проекту готельного комплексу по пров. Банному в м. Харкові. Проте після початку збройної агресії РФ в 2014 р. доцільність будівництва готелю у межах земельної ділянки знизилась. Відповідач не відкидав і надалі не відкидає плани щодо будівництва готельного комплексу на земельній ділянці, проте на питання доцільності будівництва готельного комплексу, враховуючи умови договору, позивач впливати не може.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

За приписами статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з статтею 80 ЗК України самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати ТОВ "Веріфікато" земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 за ціною 1566810,00 грн. без ПДВ для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. При цьому в якості темпоральної умови продажу земельної ділянки вказано, що будівництво об`єкту має бути виконано в строк до 01.06.2018 р.

На підставі вказаного рішення, 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстровано в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

Так, умовами пункту 1.2. договору сторони чітко погодили та передбачили, що земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1. договору продається для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту.

Умовами пункту 1.4. договору визначено, що будівництво об`єкту виконати в строк до 01.06.2018 року.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2011 №15/11 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін договору.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, виходячи із змісту умов спірного договору, суд зазначає, що метою його укладення був продаж ТОВ "Веріфікато" земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 саме для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. При цьому в якості однієї із істотних умов продажу земельної ділянки погоджено, що будівництво такого об`єкту має бути виконано відповідачем в строк до 01.06.2018 р.

З підстав наведеного, приймаючи рішення про продаж земельної ділянки для здійснення будівництва готельного комплексу та укладаючи договір купівлі-продажу, Харківська міська рада розраховувала на підвищення комфортності міської забудови загальноміського центра за рахунок її реконструкції, відновлення і модернізації та на поліпшення інфраструктури міста, ефективності використання міських територій і територіальних резервів для здійснення містобудівної діяльності. При цьому була об`єктивно зацікавлена у задоволенні загальносуспільного інтересу у забезпеченні розвитку інфраструктури міста, облаштування території, планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, створення нових робочих місць, туристичної привабливості м. Харкова.

Однак матеріали справи свідчать, що внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №1804 від 01.06.2011 в частині взятих на себе зобов`язань щодо будівництва готельного комплексу в передбачений пунктом 1.4. договору строк, територіальна громада м. Харкова не досягла позитивного, соціально-економічного результату, на який розраховувала під час його укладення, оскільки на спірній земельній ділянці не розпочато та не виконано будівництво відповідного готельного комплексу для будівництва якого вона була надана.

Так, матеріали справи свідчать, що за інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №892/0/225-22 від 09.02.2022 вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Харків, пров. Банний Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно реєстру будівельної діяльності, розміщеному на порталі єдиної електронної системи у сфері будівництва, відсутня інформація щодо об`єкта за вказаною адресою. Під час виходу представниками Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради фактів проведення будівельних робіт на земельній ділянці не виявлено. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права на будь-які об`єкти нерухомості на земельній ділянці з кадастровим №6310138800:01:007:0002 за ТОВ "Веріфікато" не зареєстровано.

Водночас в заявах по суті справи відповідач також фактично підтверджує не здійснення погоджене пунктом 1.2. договору будівництво готельного комплексу та зазначає, що відповідач не відкидав і надалі не відкидає плани щодо будівництва готельного комплексу на спірній земельній ділянці.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано про здійснення заходів щодо забудови спірної земельної ділянки, зокрема: у 2011-2013 роках було ініційовано проведення аналізу розміщення будівлі готелю з урахуванням нормативної інсоляції, організації руху автотранспорту, пожежних проїздів, паркування гостьових автомобілів; опрацювання технічних умов на підключення до інженерних мереж з видачею точок підключення; проведення маркетингових досліджень, які включають дослідження доцільності будівництва готелю у межах земельної ділянки; підготовку проектної документації стадії "Концепт-проект", ескізного проекту готельного комплексу по пров. Банному в м. Харкові.

Щодо наведених вище доводів відповідача, суд зазначає наступне.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника,

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Отже, забудовник зобов`язаний отримати містобудівні умови та обмеження та розробляти проект з їх урахуванням. Отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим та обов`язковим етапом будівництва.

Однак як зазначено судом вище, відповідно до інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №892/0/225-22 від 09.02.2022 вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Харків, пров. Банний Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались, що свідчить про неможливість подальшого планування та проектування будівництва об`єкту, а тому подані відповідачем вище вказані документи на підтвердження підготовчих робіт стосовно забудови не свідчать про виконання умов спірного договору щодо будівництва готельного комплексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом із тим, згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради не отримала позитивного результату від укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки умови пункту 1.2. договору щодо будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту в передбачений умовами пункту 1.4. договору строк, відповідачем не виконано. Відтак, порушується загальносуспільний інтерес територіальної громади м. Харкова через не забезпечення розвитку інфраструктури міста.

Виходячи зі змісту статті 651 ЦК України, положеннями зазначеної норми передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.

Умовами пункту 9.3., 9.4. договору передбачено, що розірвання договору проводиться у відповідності до чинного законодавства України та цього договору. У разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони виключно за рішенням господарського суду.

Отже, матеріали справи дають підстави дійти висновку, що відповідачем не здійснено будівництва готельного комплексу, в тому числі в передбачений пунктом 1.4. договору строк, що свідчить про допущення відповідачем істотного порушення умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України.

Наведене свідчить про наявність правової підстави для розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. Відтак, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів.

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.

У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Як встановлено та зазначено судом вище, рішенням 7 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України" від 18.05.2011 №296/11 вирішено продати ТОВ "Веріфікато" земельну ділянку площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 для будівництва готельного комплексу та подальшої експлуатації об`єкту. При цьому вказано, що будівництво об`єкту має бути виконано в строк до 01.06.2018 р.

На підставі зазначеного рішення, 01.06.2011 між Харківською міською радою та ТОВ "Веріфікато" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №15/11, умовами пункту 1.4. якого визначено, що відповідач має виконати будівництво об`єкту в строк до 01.06.2018 року.

Отже, умовами спірного договору з відповідачем було погоджено та чітко визначено строк виконання останнім обов`язку з будівництва об`єкту до 01.06.2018 р. Після спливу зазначеного строку, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено не здійснення відповідачем будівництва об`єкту, слід констатувати, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за умовами пункту 1.4. договору в частині дотримання погодженого строку та виникнення права у позивача на звернення до суду за захистом.

Харківська обласна прокуратура листом від 12.01.2022 за вих. №15/1-70вих22 звернулася на адресу Харківської міської ради, в якому повідомила, що Харківською обласною прокуратурою на виконання функцій, покладених на органи прокуратури статті 131-1 Конституції України та статті 2 Закону України "Про прокуратуру" встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді. Зазначено, що вивчається питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради, а тому виникла необхідність витребувати інформацію та копії відповідних документів щодо продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови за адресою: м. Харків, пров. Банний з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 13.10.2020 р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

З наведеного вище слідує, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 ЦК України, було продовжено.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020) викладені у постановах від 06.05.2021 р. у справі № 903/323/20, від 25.08.2021 р. у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 року у справі № 918/964/20, від 31.05.2021 року у справі № 926/1812/21.

При цьому, додатково, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

Враховуючи вище вказане, суд зазначає, що прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради в межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованою, безпідставною та відхиляється судом.

Варто відмітити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є цілком обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

При цьому з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7461 га з земель житлової та громадської забудови, розташованої за адресою: м. Харків, пров. Банний, Червонозаводський район, кадастровий номер 6310138800:01:007:0002 укладений 01.06.2011 між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за №1804 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 01.06.2011 за №15/11.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (код ЄДРПОУ 37457919) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору у розмірі 26186,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "25" серпня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова