КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року Справа № 320/2093/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Войтович І.І.,

при секретарі Крисько Р.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Павлова Р.В.,

третьої особи - Полішко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про визнання нормативно - правового акта протиправним і нечинним,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним з моменту підписання розпорядження Київської міської військової адміністрації від 07.11.2022 №735 "Про встановлення тарифів на послуги за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - Розпорядження №735).

Виклад позицій сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що спірним Розпорядженням №735 встановлено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Киівтранспарксервіс» тарифи у вигляді за 1 місце за 1 годину залежно від територіальної зони платного паркування: 1 зона - 35 грн. 11 зона - 25 грн., 1 зона - 5 грн. 17.11.2022 відносно позивача, головним інспектором з паркування відділу контролю за утримання майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В.Курочка винесено постанову про адміністративне стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000389703 та за статтею 152-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 700 грн. ОСОБА_1 зауважив, що вказане Розпорядження №735 є нормативно-правовим актом, що був застосований до позивача у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності є протиправним, а притягнення мене до юридичної відповідальності за його порушення безпосередньо порушує права позивача, що становить підставу для звернення до суду з цим позовом.

Протиправність спірного Розпорядження №735 на твердження позивача полягає в тому, що останнє не було зареєстровано відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92, положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 та така обставина є суттєвим процедурним порушенням процедури ухвалення спірного розпорядження і є самостійною підставою для визнання його протиправним та нечинним. Відсутність реєстрації спірного нормативно-правового акту підтверджується листом відповіддю на запит позивача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2022 № П-6-10-51/553. Враховуючи рішення від 24.05.2007 № 721/1382 Київська міська рада взяла до відома, що функції власного виконавчого органу Київської міської ради здійснює виконавчий орган Київської міської ради (КМДА), відповідно Київська міська державна адміністрація має подвійний правовий статус, який полягає у тому, що вона одночасно с виконавчим органом місцевого самоврядування і місцевим органом виконавчої влади (місцевою Державною адміністрацією). Згідно пункту 2 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 прямо згадано Київську міську державну адміністрацію як одного з суб`єктів, нормативно-правові акти якого підлягають державній реєстрації. Згідно пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», згідно з яким Київська міська державна адміністрація зобов`язана забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правового акту, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради. Вказуючи на положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указ Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 яким утворено, зокрема, Київську міську військову адміністрацію, вбачається, що Київська міська державна адміністрація набуває статусу Київської міської військової адміністрації, остання не є окремим органом державної влади, відсутня відповідна реєстрація в ЄДР, а лише набуває додаткового правового статусу набутого відповідачем.

Позивач також вказує у позові, що визначення інвестиційної складової у складі тарифів і розподіл її між тарифами різних зон паркування є протиправним. Затвердженні Розпорядженням №735 тарифи відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 («Порядок»), та калькуляції, яку провело Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» відповідно до Порядку, та виходячи з калькуляції врахованої та проведеної на підставі Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік, затвердженої розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 04.10.2022 № 682, включення такої інвестиційної складової до тарифу є необґрунтованим, зокрема через те, що такі дії є підставою вважати наявність не обмеженої дискреції суб`єкта владних повноважень. У пункті 24 Порядку встановлено, що рівень рентабельності не повинен перевищувати 12 відсотків, крім випадків, коли до планового прибутку включена інвестиційна складова, відповідно, згідно з цією нормою Порядку, якщо суб`єкт затвердження тарифів бажає врахувати у прибутку інвестиційну складову, то частка такого прибутку у тарифі не обмежена максимальною часткою і визначається таким суб`єктом на власний розсуд. Посилаючись на висновки Конституційного Суду в рішеннях від 08.06.2016 № 3-рп/2016, пункт 2.4(11) мотивувальної частини та від 11.10.2018 № 7-р/2018, пункт 2.30, доповідь Європейської комісії «Верховенство права», схвалена на 86-му пленарному засіданні 25-26.03.2011, CDL-AD(2011)003rev, параграфи 45,52, Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, позивач вказує, що надання суб`єкту формування тарифів необмеженої дискреції стосовно визначення розміру інвестиційної складової не є сумісним із визнанням та дією в України принципу верховенства права, адже уможливлює ухвалення свавільних та нічим не обґрунтованих рішень та оскільки визначення розміру інвестиційної складової відбулося на підставі неконституційної норми Порядку, згідно з принципом ex injuria jus non oritur це становить додаткову підставу для визнання Розпорядження № 735 протиправним і нечинним. ОСОБА_2 додаткового в підтвердження підстав заявленого позову вказав також про те, що відповідач під час ухвалення спірного Розпорядження №735 врахував інвестиційну програму на 2023 рік попри безстроковий характер дії тарифів, оскільки за змістом пункту 17.6.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (зі змінами), інвестиційна складова може бути включена до тарифів лише за умови затвердження відповідної інвестиційної програми. Відповідач послався на програму але така обмежена в часі 2023 роком та тарифи почали застосовуватись за вказаним спірним Розпорядженням №735 почали застосовуватись одразу після ухвалення останнього, часових меж спірний нормативно-правовий акт не містить, відтак позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності без чинної відповідної інвестиційної програми в м. Києві. ОСОБА_2 вважає також, що у Розпорядженні № 735 здійснено нерівномірний розподіл інвестиційної складової у тарифах для кожної зони паркування. Загальний розмір фінансового забезпечення Програми становить 404 137 002,83 грн., що включає в собі витрати на заходи з облаштування відведених майданчиків для паркування транспортних засобів (усього 152 майданчики, 2 284 машиномісць) та становить 148 502 335,83 грн та придбання основних засобів (системи відеонагляду та автомобілів), що складає 255 634 667,00 грн. За калькуляцією враховано як інвестиційна складова:- для зони усього 280 181 966,67 грн., або 69,33 %; - для зони усього 107274667,5 грн., або 26,54 %; - для зони усього 16680368,46 грн., або 4,12%, але відповідних пояснень цьому не має, проведений розподіл не обґрунтовано, що свідчить про явний дискримінаційний підхід відповідача.

Позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду (18.04.2023) відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Київську міську військову адміністрацію, у зв`язку з чим Київська міська державна адміністрація набула статусу військової адміністрації. Указом Президента України від 21.10.2022 № 733/2022 ОСОБА_3 призначено начальником Київської міської військової адміністрації. Пунктом 8 частини 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень. Статтею 2 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» визначено вичерпний перелік органів влади, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, серед яких відсутні військові адміністрації. Відповідно, державна реєстрація актів військових адміністрацій не передбачена і Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, що підтверджується та вбачається із листа Міністерства юстиції України від 05 травня 2022року № 34028/4219-4-22/10.1.4.

Також, відповідач вказав про те, що відповідно до частини третьої статті 281 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Механізм формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів визначено Порядком формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258. Відповідно до пункту 23 Порядку планований прибуток визначається як вартість послуг за вирахуванням повної планованої собівартості послуг, податків та зборів (обов`язкових платежів). До планового прибутку може включатися інвестиційна складова за вирахуванням амортизаційних відрахувань, коштів державного та/або місцевого бюджету. Також пунктом 24 Порядку передбачено, що рівень рентабельності не повинен перевищувати 12 відсотків, крім випадків, коли до планового прибутку включена інвестиційна складова, як наслідок, при формуванні тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, встановлених Розпорядженням № 735, розмір інвестиційної складової враховано відповідно до вимог законодавства, та Порядок на цей час є чинним, в судовому порядку не оскаржений.

Відповідачем також зазначено, що відповідно до пункту 11 Порядку калькулювання повної планованої собівартості послуг здійснюється у розрахунку на рік та пунктом 25 Порядку передбачено, що тарифи, які встановлюються на рівні повної планованої собівартості послуг, фіксуються на один рік. Отже, калькулювання планової собівартості здійснюється на плановий період, який дорівнює року (12 місяців або 365 днів). З урахуванням того, що тарифи на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, встановлені Розпорядженням № 735, застосовуються з дня оприлюднення Розпорядження № 735, тобто з 07.11.2022, періодом, за який повинні будуть реалізовані заходи передбачені плановою калькуляцією цих тарифів, є рік - з 07.11.2022 по 06.11.2023 включно. Одночасно з цим, до складу тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів включено інвестиційну складову відповідно до Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік, затвердженої розпорядженням начальника Київської міської військової адміністрації від 04.10.2022 № 682, відтак, накопичення ресурсного забезпечення для реалізації заходів передбачених Програмою здійснюється протягом року (починаючи з 07.11.2022), а реалізація цих заходів протягом 2023 року. Відповідач звертає увагу, що законодавством не передбачено механізму коригування тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у зв`язку з відхиленням планових показників, врахованих при формуванні цих тарифів, від їх фактичних розмірів за відповідний звітний період.

Додано також, що перелік відведених паркувальних майданчиків, які закріплені KП «Київтранспарксервіс» і на яких підприємство здійснює свою діяльність, визначено наказом директора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2021 № Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва». За попередніми даними обстеження відведених паркувальних майданчиків кількість машино-місць, які необхідно облаштувати заїзними кишенями в 2023 році, становить 2284, а саме в І територіальній зоні паркування 1790 машино-місць, в ІІ зоні ця кількість складає 247 машино-місць, в ІІ зоні 247 машино-місць. Відповідно вважає, що розподіл ресурсного забезпечення для реалізації заходів з приведення у відповідність до схем організації дорожнього руху відведених майданчиків для паркування транспортних засобів (влаштування заїзних кишень) та його врахування при формуванні тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, встановлених Розпорядженням № 735, здійснено з урахування вищезазначеної необхідності. Розподіл ресурсного забезпечення для придбання системи відеонагляду для моніторингу відведених майданчиків для паркування транспортних засобів та його врахування при формуванні тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, встановлених Розпорядженням № 735 було здійснено з урахуванням необхідності обладнання цією системою паркувальних майданчиків у І та ІІ територіальних зонах платного паркування пропорційно планової кількості машино- місць у цих зонах. Розподіл ресурсного забезпечення для придбання автомобілів для роботи мобільних груп з облаштування відведених майданчиків для паркування транспортних засобів та його паркування при формуванні тарифів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, встановлених Розпорядженням № 735, здійснено пропорційно планової кількості машино-місць у І, ІІ та ІІІ територіальних зонах платного паркування.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив (13.04.2023) позивач наполягає на заявлених позовних вимогах з підстав викладених у позові та зауважив, що позиція його ґрунтується серед вказаного, висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 17.10.2019 по справі №826/15733/15, які підтверджують підставу для визнання нечинним нормативно-правового акту з моменту прийняття є порушення реєстрації останнього. Позивач відмітив, що суд надає самостійну правову оцінку доводам позивача стосовно невідповідності нормативно-правового акту та наполягає, що на момент застосування до нього адміністративної відповідальності (17.11.2022) в місті Києві була відсутня чинна інвестиційна програма, наявність якої є обов`язковою умовою для включення до тарифів інвестиційної складової та доводами, викладеними у відзиві відповідач не спростовує тверджень та доводів позивача, не спростовано відсутність будь-яких обмежень часом дії Розпорядження №735, та того факту, що Програма розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік, затверджена розпорядженням №682 станом на 07.11.2022 не була чинною. ОСОБА_1 додав, що відповідач жодними доводами та доказами не наводить належних розрахунків, які б демонстрували логіку формування тарифів.

В запереченнях на відповідь на відзив (подані до суду 11.05.2023) відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими на законодавчому рівні із посиланням на висновки Верховного суду, вказує про вірне застосування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, відповідно до Порядку №258. Тарифи розраховуються виходячи з розміру повної планової собівартості послуг, планового прибутку, розміру податків і зборів (обов`язкових платежів). Калькулювання повної планової собівартості та планового прибутку, до складу якого включено плановий розмір інвестиційної складової здійснюється на плановий період, який дорівнює року (12 місяців або 365 днів). Плановий розмір інвестиційної складової відповідно було введено згідно Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік, яка набула чинності з 04.10.2022. Розподіл інвестиційної складової також обґрунтований та не спростовано позивачем.

Третя особа по справі Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у поданих до суду поясненнях зазначила, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», рішення Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», підприємство визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів та стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів. Відповідно до п. 17.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 встановлені Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, які є розділом ХІІ Правил благоустрою міста Києва, та визначають єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою, зокрема, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва. КП «Київтранспарксервіс» вважає, що позивач помилково, та безпідставно прирівнює розпорядження прийняті Київською міською військовою адміністрацією та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), робляться виключно припущення та власні висновки, що «у разі видання КМДА НПА у статусі військової адміністрації підлягають державній реєстрації», але позивачем не наведено жодного нормативно-правового акту на підтвердження даного висновку. Також, третя особа вважає, що за статтею 2 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» серед переліку органів, які мають обов`язок здійснювати державну реєстрацію власних нормативно-правових актів Київська міська військова адміністрація відсутня.

Формування тарифу, який затверджений Розпорядженням №735, в тому числі і інвестиційної складової, здійснювався на підставі та повністю відповідає вимогам встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010р. № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», яка чітко врегульовує питання рентабельності та інвестиційної складової, відповідно рівень рентабельності не повинен перевищувати 12 відсотків, крім випадків, коли до планового прибутку включена інвестиційна складова. Право на включення інвестиційної складової передбачене пунктом 17.2 Правил благоустрою міста Києва зазначено, що «Плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова. Інвестиційна складова кошти враховані в тарифі за паркування транспортних засобів, які використовуються оператором на впровадження інноваційних технологій в організацію паркування автотранспортних засобів на території міста». Третя особа вважає, що позивачем необґрунтовано неправомірність встановлення рентабельності в розмірі визначеному в Розпорядженні №735.

Також, третя особа зазначила, що затверджена Розпорядженням Київської міської військової адміністрації Програма розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік від 04 жовтня 2022 року № 682 була оприлюднена 09.04.2022р., відповідно вступила в силу до оскаржуваного розпорядження, є діючою та не була оскаржена в судовому порядку. Джерелом фінансування Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік є виключно кошти підприємства. Згідно пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010р. № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» «Тарифи, які встановлюються на рівні повної планованої собівартості послуг, фіксуються на один рік», тобто, з 07.11.2023 року по 06.11.2024 року (включно), та третя особа робить висновок, що роботи по реалізації програми на 2023рік будуть здійснені і за кошти отримані у 2022 році, що не суперечить чинному законодавству. Програма розвитку включає складові у вигляді заходів облаштування відведених майданчиків для паркування транспортних засобів та з придбання основних засобів, та враховуючи планову калькуляцію вартості послуг з утримання таких майданчиків, обрахунок зроблено відповідно. Також, зауважено, що програма не розмежовує витрати по зонам паркування, дискреційний підхід вказаний позивачем у позові є хибним твердженням.

Третя особа просить суд відмовити в задоволенні позову, врахувати надані до суду пояснення.

Процесуальні дії у справі

06 лютого 2023 року, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 1 та ч. 4 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

07 лютого 2023 року позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

17 лютого 2023 року провадження у справі відкрито, ухвалено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 15 березня 2023 року о 10:00 год.

15 березня 2023 року в підготовчому судовому засіданні ухвалено судом на місці відкласти розгляд справи на 05 квітня 2023 року о 09:30 год. у зв`язку із неявкою відповідача, не надання до справи відзиву останнім.

05 квітня 2023 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (код ЄДРПОУ 35210739, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича), встановлено третій особі КП "Київтранспарксервіс" п`ятиденний строк з дня отримання копії позовної заяви для надання пояснень.

Підготовче судове засідання відкладено на 26.04.23 о 10:30 год.

18.04.2023 відповідачем надано докази виконання ухвали суду від 17.02.2023 щодо здійснення оголошення у належному офіційному виданні на виконання ст. 264 КАС України про оскарження нормативно-правового акта за предметом спору.

26.04.2023 в підготовче судове засідання прибули сторони, за згодою сторін судом оголошено про перерву. Підготовче судове засідання призначено на 22.05.2023 о 14:00 год.

22.05.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді. Призначено засідання у справі на 09.06.2023 об 09:30, про що сторони по справі повідомлені належним чином.

09.06.2023 в підготовче судове засідання прибули сторони та судом винесено ухвали щодо розгляду заяв позивача подані 13.04.2023 та 02.06.2023 та клопотання третьої особи від 09.05.2023.

Відповідно, судом ухвалено та оголошено вступну та резолютивні частини ухвал суду:

"Відмовити в задоволенні заяв позивача ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень у представника відповідача Київської міської державної адміністрації на право підпису відзиву та представництва по справі та щодо порушення процесуального строку для подання відзиву до суду";

"Задовольнити клопотання позивача ОСОБА_1 про пропуск процесуального строку третьою особою Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на подання пояснень щодо позову.";

"1. Продовжити процесуальний строк для подання пояснень по справі третьою особою КП «Київтранспраксервіс» на п`ять днів.

2. Встановити КП «Київтранспраксервіс» строк подачі пояснень по справі до 16 червня 2023 року.".

За згодою сторін судом ухвалено відкласти підготовче судове засідання на 16.06.2023 о 09:30 год. про що сторони повідомлені належним чином.

16.06.2023 в підготовче судове засідання прибули сторони, ухвалою суду, за згодою сторін закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 серпня 2023 року о 09:30год.

02.08.2023 в судове засідання прибули позивач та представник третьої особи. Представник відповідача до суду не прибув, подано клопотання з проханням відкласти судове засідання. Враховуючи думки сторін, що прибули в судове засідання, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

Наступне судове засідання призначено на 21.08.2023 об 11:15 год., про що сторони по справі повідомлені.

21.08.2023 ухвалою суду задоволено заяву позивача щодо відсутності повноважень на представлення інтересів відповідача особою ОСОБА_4 - заступник начальника управління - начальника управління відділу ціноутворення та соціально значущі товари та послуги управління цінової політики Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

21.08.2023 в судове засідання прибули позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Павлов Р.В. та представник третьої особи Полішко Л.О.

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити та просив суд також стягнути на його користь понесені витрати щодо відправлення судової кореспонденції на адресу відповідача та третьої особи.

Представник відповідача Павлов Р.В. в задоволенні позову просив суд відмовити.

Представник третьої особи Полішко Л.О. просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши письмові пояснення та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

Предметом спору у справі є Розпорядження №735 від 07.11.2022 Київської міської військової адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», яким встановлено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Киівтранспарксервіс».

Зокрема, за 1 місце за 1 годину залежно від територіальної зони платного паркування: І зона 35 грн., ІІ зона 25 грн., ІІІ зона 5 грн.

Вказане Розпорядження №735 прийнято відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини третьої статті 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ., Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», пункту 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», рішень Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» та від 22.01.2015 № 22/887 «Про затвердження Концепції розвитку паркувального простору в місті Києві», з урахуванням рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923), розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2012 № 1719 «Про затвердження коефіцієнтів завантаженості майданчиків для платного паркування транспортних засобів» та розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 04.10.2022 № 682 «Про затвердження Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік», з метою встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Києві.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Статуту Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», КП «Київтранспарксервіс» створене згідно з рішенням Київської ради від 15.03.2007 № 261/922. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 4.1. Статуту, КП «Київтранспарксервіс» у своїй діяльності керується Конституцією України. законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, указами та розпорядженнями Президента України, рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, іншими нормативними актами та цим Статутом.

Врегулювання механізму формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (далі - Порядок №258).

Згідно з п. 1 Порядку №258 оператор юридична особа або фізична особа-підприємець, яка відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування майданчиками та забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів та стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів.

Підставою для звернення позивача до суду із даним позов стали обставини винесення 17.11.2022 головним інспектором з паркування відділу контролю за утримання майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В. Курочка постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000389703, наданої до справи позивачем.

Згідно постанови вбачається, що 17.11.2022 о 13 год. 18 хв. на майданчику для платного паркування на вул. Стрілецькій (вздовж проїзної частини з непарного боку) у м. Києві було виявлено належний ОСОБА_1 транспортний засіб Ford Escape без оплати за паркування, що кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 700 грн.

Позивач вважає, що Розпорядження № 735 є нормативно-правовим актом, що був застосований до нього у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 152-1 КУпАП та у диспозиції цієї норми адміністративний проступок визначений як «порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування», а у санкції встановлено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому перебував транспортний засіб у момент порушення, встановлення наявності складу проступку за статтею 152-1 КУпАП і визначення розміру штрафу безпосередньо залежить від встановлених тарифів, наполягає, що спірне Розпорядження №735 є протиправним, а притягнення до юридичної відповідальності за його порушення безпосередньо порушує його права та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 вважає, що Розпорядження №735 як нормативно-правовий акт є протиправним та не чинним, оскільки не було зареєстровано належним чином через Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану Київська міська державна адміністрація лише набула нового правового статусу Київська міська військова адміністрація, та не була позбавлена обов`язку здійснювати реєстрацію Розпорядження №735; визначення інвестиційної складової у складі тарифів і розподіл її між тарифами різних зон паркування є протиправним, вчинено на положеннях Порядку №682, що не відповідає принципу верховенства права оскільки допускають нічим не обмежену дискрецію суб`єкта владних повноважень; під час ухвалення спірного Розпорядження №735 відповідач врахував інвестиційну програму на 2023 рік попри безстроковий характер дії тарифів.

Відповідач в свою чергу вважає правомірним Розпорядження №735, яке не підлягає реєстрації як нормативно-правий акт прийнятий Київською міською військовою адміністрацією, доводи позивача щодо визначених тарифів, застосованої інвестиційної програми та наявності дискреції суб`єкта владних повноважень вважає безпідставними та не підтвердженими.

Третя особа в своїй позиції виклала незгоду із позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Гарантоване ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1-2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Крім порушеного права, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам."

З огляду на те, що оскаржуване Розпорядження стосуються затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Києві, які надаються КП «Київтранспарксервіс», позивач є мешканцем міста Києва та споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що оскаржуване Розпорядження №735 поширюється на позивача, як особу, яка розміщує транспортні засоби на майданчиках для паркування та впливає на його права та інтереси, зокрема, на визначення штрафу в разі встановлення/фіксування факту адміністративного проступку за визначеною статтею КУпАП розмір якого визначається від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому перебував транспортний засіб позивача у момент фіксування порушення, відтак, останній має право на звернення із даним позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до підпунктів 2, 8 пункту «а» статті 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97) до власних самоврядних повноважень виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги; підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

За пунктом «б» статті 28 Закону № 280/97 до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад належить 1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; 2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; 3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

Згідно з частиною третьою статті 28-1 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Отже, вирішення питань про встановлення тарифів, зокрема, на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів є виключною компетенцією виконавчих органів міських рад.

Рішенням Київської міської ради «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності» від 20.06.2002 № 28/28 відповідно до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» 15 січня 1999 року № 401-XIV (далі - Закон № 401-XIV) Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

За ст. 10-1 Закону № 401-XIV виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням від 24.05.2007 № 721/1382 Київська міська рада взяла до відома, що функції власного виконавчого органу Київської міської ради здійснює виконавчий орган Київської міської ради Київська міська державна адміністрація (далі по тексту - КМДА).

Відповідно вбачається, що КМДА має подвійний правовий статус, який полягає у тому, що вона одночасно є виконавчим органом місцевого самоврядування і місцевим органом виконавчої влади (місцевою Державною адміністрацією).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022., який наразі триває відповідно до Указів Президента України, останній від 26.07.2023 № 451/2023, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII ) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 389-VIII у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування ч. 8 ст. 4 Закону № 389-VIII.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було утворено, серед іншого, Київську міську військову адміністрацію і встановлено, що КМДА та її голова набуває статусу Київської міської військової адміністрації і її начальника, відповідно.

Таким чином, Київська міська військова адміністрація не є окремим органом державної влади, а є додатковим визначеним законодавством та чинним Указом Президента України № 68/2022 правовим статусом, який набула КМДА в умовах воєнного стану та такою, що продовжує бути виконавчим органом місцевого самоврядування і одночасно місцевим органом виконавчої влади у місті Києві.

Це підтверджують також відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до якого внесені відомості про юридичну особу із - Київська міська державна адміністрація за ідентифікаційним кодом 00022527.

Суд зазначає, що окремої юридичної особи із назвою - Київська міська військова адміністрація в ЄДР не зареєстровано та таких доказів належних та достатніх відповідачем по справі не надано.

Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ Президента № 493/92) з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно п. 2 Указу Президента № 493/92 державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 3 Указу Президента № 493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Положення №731), державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення (п 2 Положення №731).

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п. 3 Положення №731).

Згідно п. 6 Положення №731 державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, їх структурних підрозділів - відповідні міжрегіональні управління Мін`юсту.

Якщо дія нормативно-правового акта поширюється на території інших адміністративно-територіальних одиниць, він реєструється в міжрегіональному управлінні Мін`юсту за місцезнаходженням суб`єкта нормотворення.

Відтак, за вказаним Положенням №731 КМДА зобов`язана забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради.

Розпорядження № 735 належить до нормативно-правового акту, яке підлягає державній реєстрації, оскільки воно встановлює тарифи, які мають неперсоніфікований характер та розраховані на неодноразове застосування.

Суд вважає необґрунтовані доводи відповідача та третьої особи про те, що Київська міська військова адміністрація не є в переліку тих суб`єктів, які мають подавати на реєстрацію прийняті нормативно-правові акти, оскільки таке твердження спростовується вказаними вище діючим законодавством, відповідач у справі лише набув нового статуту але не звільнений від обов`язку щодо належної реєстрації в Міністерстві юстиції нормативно-правового акту, зокрема Розпорядження №735 від 07.11.2022, відтак, видання Київською міською державною адміністрацією нормативно-правового акту у статусі військової адміністрації підлягає державній реєстрації.

Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (далі - Порядок № 34/5).

Пунктом 2 Порядку № 34/5 визначено, що Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які визначено у пунктах 2, 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення). У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у цих пунктах, такі акти підлягають поданню суб`єктом нормотворення на державну реєстрацію. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає орган юстиції після проведення їх правової експертизи.

За пунктом 15 Порядку № 34/5 визначено, що після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».

Варто зазначити, що попередній нормативно-правовий акт за аналогічним питанням Розпорядження КМДА від 25.06.2021 № 1459 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» був зареєстрований у територіальному органі юстиції, відповідно відповідач визнавав необхідність реєстрації розпорядження відповідно до вимог законодавства.

Також, переліком нормативно-правових актів, які були зареєстровані Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) у 2022 році, серед іншого, є нормативно-правові акти, видавниками яких є обласні державні адміністрації, що набули статус військових адміністрацій.

За вказаною справою спірне Розпорядження №735 від 07.11.2022 відповідачем не зареєстровано належним чином, що підтверджується також відповідним листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2022 № П-6-10-51/553, надане позивачем до справи та дослідженого судом, яке повідомило, що будь-які документи щодо державної реєстрації Розпорядження № 735 до нього не надходили.

Відповідно до ст. 57 Конституції України нормативно-правові акти, що визначають права й обов`язки громадян, не доведені до відома населення в установленому законом порядку, є нечинними і не мають діяти.

Таким чином, відповідачем по справі порушено положення Указу Президента України №493/92 та Положення № 731, не подано на державну реєстрацію спірне Розпорядження №735 від 07.11.2022 до Мін`юсту, не включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду та не опублікована в бюлетені «Офіційний вісник України», що є самостійною підставою та наслідком для визнання її протиправною та нечинною.

Суд враховує у даній справі висновки Верховного Суду викладеними у постанові від 17.10.2019 по справі №826/15733/15 щодо обов`язкової державної реєстрації нормативно-правового акту та наслідків не здійснення державної реєстрації.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та нечинним Розпорядження №735 від 07.11.2022.

Відповідно, суд зазначає, що враховуючи встановлені обставини у справі та висновки зроблені судом, решта доводів сторін по справі не може бути предметом дослідження суду в даній справі.

За ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено за подання даного позову до суду судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 31.01.2023.

Враховуючи наслідки вирішення справи судом, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,60 грн.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування понесених витрат по справі у вигляді надісланої судової кореспонденції відповідачу та третій особі, суд відмовляє в задоволенні такого відшкодування, оскільки останні заявлені до суду в судових дебатах без дотримання вимог ст. 139 та ст. 143 КАС України щодо подання відповідної обґрунтованої заяви до суду до судових дебатів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним розпорядження Київської міської військової адміністрації від 07.11.2022 №735 "Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (03680, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 серпня 2023 р.