Справа № 354/508/15-к

Провадження № 11-кп/4808/338/23

Категорія ч.1 ст. 140 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

з участю прокурора ОСОБА_8

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_12 , обвинуваченої ОСОБА_9 та представника ОСОБА_11 в інтересах цивільного відповідача КНП «Яремчанська центральна міська лікарня» на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року, відносно ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, громадянки України, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Надвірнянського районного суду від 24 квітня 2023 року, ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України та призначено їй покарання у виді двох років виправних робіт з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженої в дохід держави.

На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного їй покарання у виді двох років виправних робіт з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженої в дохід держави, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої злочином задовольнено частково.

Стягнуто з Яремчанської центральної міської лікарні (Комунального некомерційного підприємства "Яремчанська центральна міська лікарня" Яремчанської міської ради Івано-Франківської області), на користь ОСОБА_13 - 44940 грн. 75 коп. матеріальної шкоди та 300000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої злочином (кримінальним правопорушенням).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_13 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 4000 грн. 00 коп. витрат за проведення комісійної судово-медичної експертизи № 84 від 26 травня 2015 року.

Стягнуто ОСОБА_9 , на користь Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, 5404 грн. 96 коп.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_9 вчинила дії, які виразилися в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило потерпілій ОСОБА_13 тяжкі наслідки.

Злочин вчинено нею при наступних обставинах.

Відповідно до наказу головного лікаря Яремчанської центральної міської лікарні №70-к від 03.05.1993 року ОСОБА_9 переведено на посаду акушерки родильного відділення вказаного лікувального закладу. 30.11.2011 року обвинуваченій ОСОБА_9 присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Акушерська справа». Згідно посадової інструкції №34 від 2006 року акушерки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 , затвердженої головним лікарем Яремчанської ЦМЛ, акушерка пологового відділу зобов`язана: готувати породіль до рентгенологічних, функціональних, лабораторних досліджень (п.6 розділу 2); приймати і розміщувати по палатах хворих роджениць, які поступили, контролювати якість проведення санобробки. Проводити зважування хворих, ознайомлювати їх з роботою відділення (п.8 розділу 2); вести і зберігати потрібну звітну медичну документацію (п.11 розділу 2); повідомляти лікуючому і черговому лікарю про стан здоров`я породіллі. (п.14 розділу 2). Акушерка пологового відділу несе відповідальність за недоліки, а також бездіяльність і неприйняття рішень, які входять в сферу її обов`язків і компетенцію, (п.2 розділу 5).

17.09.2014 року, приблизно о 19 год. 00 хв. до пологового відділення Яремчанської ЦМЛ, звернулась вагітна ОСОБА_13 зі скаргами на біль і злиття навколоплідних вод. В цей час на чергуванні у пологовому відділенні Яремчанської ЦМЛ знаходилась акушерка ОСОБА_9 , яка будучи медичним працівником, неналежно виконуючи покладені на неї обов`язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, в порушення пункту 14 розділу 2 своєї посадової інструкції та пунктів 4; 8.5. Примірного положення про акушерку акушерського стаціонару, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України №620 від 29.12.2003 року, після огляду вагітної ОСОБА_13 не повідомила про факт її звернення до пологового відділення і про стан її здоров`я лікарю-акушеру-гінекологу, завідуючому відділенням, лікуючому лікарю чи черговому лікарю Яремчанської ЦМЛ, при цьому вказала вагітній ОСОБА_13 , про те, що остання може іти додому, оскільки в неї на момент огляду низька родова діяльність і народжувати їй ще рано. Таке байдуже та неуважне виконання своїх професійних обов`язків акушеркою ОСОБА_9 , призвело до розвитку у вагітної ОСОБА_13 наступного ускладнення у вигляді хоріоамніоніту, що в свою чергу, в подальшому призвело до смерті її плода. 23.09.2014 року вагітна ОСОБА_13 звернулась за медичною допомогою до Івано-Франківського обласного перинатального центру, де цього дня у неї прийнято пологи плоду чоловічої статі з явищами аутолізу.

Згідно Висновку комісійної судово-медичної експертизи №84 від 26.05.2015 року у потерпілої ОСОБА_13 вагітність протікала нормально до моменту дородового злиття навколоплідних вод у терміні 41 тиждень. Медична допомога вагітній ОСОБА_13 в Яремчанській ЦМЛ на момент її звернення надавалась неправильно. При наявності скарг на злиття навколоплідних вод або навіть підозри про це, чергова акушерка пологового стаціонару повинна була повідомити чергового лікаря про випадок і госпіталізувати вагітну. При відмові вагітної від госпіталізації необхідно було документально оформити факт відмови із фіксацією у медичній документації. Якщо би вагітній ОСОБА_13 був своєчасно встановлений діагноз передчасного злиття навколоплідних вод, це дозволило б надати медичну допомогу в повному об`ємі, що в свою чергу дало б можливість уникнути настання смерті плода у вказаної громадянки. Смерть плода у вагітної ОСОБА_13 наступила внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії, яка стала наслідком розвитку запального процесу в плаценті та оболонках. Акушерка пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_9 порушила посадові інструкції, не повідомивши ургентного лікаря про звернення до закладу вагітної ОСОБА_13 , що стало причиною невстановлення правильного діагнозу. У випадку якщо би вагітній був своєчасно встановлений правильний діагноз, загибель плода у ОСОБА_13 можна було попередити.

Таким чином, неналежне виконання обвинуваченою ОСОБА_9 своїх професійних обов`язків акушерки і настання смерті плоду чоловічої статі у вагітної ОСОБА_13 знаходяться в причинному зв`язку.

В апеляційній скарзі прокурор, вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Зазначає, що за змістом ст. 55 КК України, суд повинен конкретизувати правову заборону і точно визначити у вироку характер та коло тих посад або вид діяльності, права обіймати які чи займатися діяльністю якими він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має бути сформульоване таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись діяльністю у будь-якій галузі, а також був позбавлений можливості обіймати і такі посади або займатися такою діяльністю, які за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Вказує, що ОСОБА_9 визнана судом винуватою та засуджена за те, що вчинила дії, які виразилися в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило потерпілій тяжкі наслідки.

Таким чином, Надвірнянський районний суд безпідставно не застосував до обвинуваченої додаткове покарання у виді позбавлення права займатися лікарською діяльністю.

Також звертає увагу, що призначене обвинуваченій покарання є незаконним внаслідок м`якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Просить вирок Надвірнянського районного суду від 24.04.2023 року з цих підстав скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 140 КК України у виді виправних робіт з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженої в дохід держави на строк 2 роки з позбавленням права займатись лікарською діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України, п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 вважає, що оскаржуваний вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що об`єктивна сторона злочину,передбаченого ч.1 ст. 140 КК України характеризується: діянням (дією чи бездіяльністю) невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; причинним зв`язком між вказаним діянням та наслідками.

Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний, фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був вчинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у тому разі, коли медичний працівник або фармацевтичний виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності. Невиконання чи неналежне виконання відповідним суб`єктом своїх професійних обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним.

У разі коли тяжкі наслідки для хворого не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням своїх професійних обов`язків, а настали внаслідок інших обставин, наприклад запізнілого звернення за медичною допомогою або відмови від медичних приписів лікаря, порушення пацієнтом встановленого для нього режиму, а також випадків, коли тяжкі наслідки для хворого настали внаслідок інших обставин, відповідальність за ст. 140 КК України виключається.

Оскільки диспозиція ч.1 ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним.

Звертає увагу, що у висновку судово-медичної експертизи №84 від 26.05.2015 року (т.1 а.с.167-173) на відміну від оскаржуваного рішення, не зазначено, що неналежне виконання обвинуваченою ОСОБА_9 своїх професійних обов`язків акушерки і настання смерті плоду чоловічої статі у вагітної ОСОБА_13 знаходяться у причинному зв`язку.

Вагітність ОСОБА_13 проходила не зовсім нормально. Так, при поступленні її в обласний перинатальний центр 23.09.2014 року, лікарем був виставлений діагноз «Гестаційна гіпертензія», з цього приводу хворій надавалась стаціонарна медична допомога. Ця обставина вказує, що в другій половині вагітності мав місце нелакований гестоз, який міг призвести до ЗВУР у плода та в окремих, важких випадках до антенатальної загибелі плода.

Зазначає, що комісія експертів Закарпатського обласного бюро СМЕ не звернула увагу на отриману інформацію згідно адвокатського запиту від головного спеціаліста з акушерства та гінекології департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської облдержадміністрації, хоча в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підтвердили, що після 07.07.2014 року, тобто після відкриття листка непрацездатності в зв`язку з вагітністю, ОСОБА_13 до медичних працівників в м. Яремче за місцем перебування на обліку не зверталася до 17.09.2014 року.

Обвинувачена в судовому засіданні заперечувала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та пояснила, що після огляду вагітної 17.09.2014 року та пропозиції залишатися на ніч у пологовому відділенні потерпіла відмовилась, пояснивши, що прийде наступного дня вранці, так, як в неї поряд з лікарнею живе сестра, письмової відмови від госпіталізації у вагітної не відбирала, свідком цього була молодша сестра пологового відділення лікарні ОСОБА_18 , яка навіть приготувала ліжко для вагітної.

Відмова від медичного втручання, що поставлене їй у вину, відповідно до ст. 43 ЗУ «Про основи законодавства про охорону здоров`я», може оформлятися лише лікарем, яким вона не була.

Згідно з копії посадової інструкції №34 від 2006 р. акушерки пологового відділення Яремчанської ЦМК ОСОБА_19 , в ній відсутній підпис про ознайомлення з нею. Цю інструкцію вперше вона побачила вже при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в поліції.

Примірне положення про акушерку акушерського стаціонару, яке затверджене наказом МОЗ України від 29.12.2003 року №620 на час інкримінованого їй кримінального правопорушення вже було не чинним, відповідно до наказу МОЗ України від 08.05.2014 року №310.

Звертає увагу, що як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи від 22.07.2021 року №77, смерть плоду вагітної ОСОБА_13 наступила 17-18.09.2014 року. Отже, за ймовірності настання смерті плоду на протязі 48 годин, перебування вагітної ОСОБА_13 в пологовому відділенні Яремчанської ЦМЛ на протязі 20 хвилин, починаючи приблизно з 19 години 17.09.2014 року з наступною її відмовою там залишатися на ніч, не може бути беззаперечною підставою в наявності причинного зв`язку між неналежним виконанням нею професійних обов`язків і настання смерті плоду.

Суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що поступлення вагітних в лікарні оформляється в приймальному відділенні черговим лікарем. Ця обставина підтверджується відсутністю запису про прийом 17.09.2014 року ОСОБА_13 в журналі прийому хворих в стаціонар (т.1 а.с.152-154). При цьому, суд у вироку не звернув увагу, що відповідно до положень ст.. 10 ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадян зобов`язані піклуватися про своє здоров`я та здоров`я своїх дітей.

Вказує, що потерпіла ОСОБА_13 з 07.07.2014 року до 17.09.2014 року не приходила на огляд до лікуючого лікаря-гінеколога в Яремчанську поліклініку. А з 17.09.2014 року до 23.09.2014 року не потурбувалася за своє здоров`я, не звернулася за медичною допомогою до лікарів. При цьому, як ствердила допитана свідок ОСОБА_20 акушер Микуличинської лікарської амбулаторії, після огляду вагітної ОСОБА_13 в кінці вересня 2014 року 20 чи 21 числа, настоювала, щоб та негайно йшла в лікарню, пропонувала викликати швидку медичну допомогу, але та сказала що непотрібно, і що вона сама поїде в м. Івано-Франківськ.

Просить вирок Надвірнянського районного суду від 24.04.2023 року щодо неї скасувати та закрити кримінальне провадження. Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України. Судові витрати за проведення експертиз відшкодувати за рахунок держави.

Окрім цього просить в порядку ст. 404 КПК України повторно дослідити:

- журнал прийому хворих в стаціонарі Яремчанської ЦМЛ (т.1 а.с.152-154);

- копії посадової інструкції №34 від 2006 року акушерки пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_19 (т.1 а.с.140-141);

- копії примірного положення про акушерку акушерського стаціонару, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2003 року №620 (т.1 а.с.158-159);

- історії пологів №3744 вагітної ОСОБА_13 Івано-франківського обласного перинатального центру (речовий доказ).

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_11 в інтересах цивільного відповідача КНП «Яремчанська центральна міська лікарня» вважає оскаржуваний вирок незаконним, оскільки при розгляді вказаної справи Надвірнянський районний суд порушив вимоги процесуального права.

Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження міститься заява Яремчанської центральної міської лікарні, у відповідності до якої Яремчанська ЦМЛ просить розгляд справи здійснювати за відсутністю уповноваженого представника відповідача.

В подальшому до закінчення розгляду справи Яремчанська ЦМЛ, як відповідач в судове засідання не викликався. На аркуша №82 міститься заява позивача ОСОБА_13 про уточнення позовних вимог.

Проте, копія даної заяви в Яремчанську ЦМЛ не направлялась, із змістом уточнених позовних вимог відповідач не був ознайомлений, свою позицію щодо уточненої позовної позовної заяви був позбавлений висловити та надати відповідні заперечення.

В матеріалах кримінального провадження (а.с.70) міститься довіреність на уповноважену ОСОБА_21 з правом представляти інтереси відповідача Яремчанську ЦМЛ у Яремчанському міському суді терміном 1 рік.

Однак 22.12.2016 року ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області вказане кримінальне провадження направлено для розгляду до Надвірнянського районного суду.

Таким чином, на момент прийняття Надвірнянським районним судом справи до розгляду, вона підлягала призначенню до підготовчого судового засідання з обов`язковим повідомленням усіх учасників процесу, в тому числі і Яремчанську ЦМЛ.

При тому, повноваження представника котрі містилися у справі були припинені і поширювалися тільки на юрисдикцію Яремчанського міського суду.

Необґрунтованим є позиція суду щодо відшкодування матеріальних витрат понесених ОСОБА_13 в розмірі 44 940 грн. 75 коп., які пов`язані із проходженням лікування та обстеження медичних закладах, оскільки належними та допустимим доказами не підтверджується, те, що позивачці призначалися для лікування ліки, чеки на придбання котрих нею не надано.

Також зазначає, що ні заява про розгляд без участі представника Яремчанської ЦМЛ, ні довіреність на представника котрі містяться в матеріалах справи в.о. головного лікаря ОСОБА_22 не підписувалися і відсутні в журналах реєстрації вихідної кореспонденції відповідача, а тому недотримання процесуальних прав відповідача щодо його неналежного повідомлення про дати і час судового засідання та надсилання копії заяв позивача та процесуальних документів призвело до позбавлення права на змагальність.

Окрім цього, із змісту оскаржуваного вироку не зрозуміло, чому Надвірнянський районний суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченої ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_23 про те, що надана стороною обвинувачення, як доказ функціональних обов`язків акушерки ОСОБА_9 посадова інструкція датована 02.02.2015 року, не може підтвердити чи спростувати факт неналежного виконання обвинуваченою 17.09.2014 року своїх професійних обов`язків акушерки, оскільки ще не існувала, а отже в розумінні ст.. 185 КПК України є неналежним доказом.

Тому Надвірнянський районний суд повинен був вирішити дане клопотання, надавши йому мотивованої оцінки, оскільки очевидним є те, що посадова інструкція котра на момент події не існувала, не може визначати правила поведінки працівника, в тому числі і його обов`язків.

Просить вирок Надвірнянського районного суду від 24.04.2023 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

До початку апеляційного розгляду від обвинуваченої ОСОБА_9 надійшло до суду доповнення та зміни до поданої нею апеляційної скарги в якому вона вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину апеляційної скарги та змінити прохальну її частину.

Зазначає, що розгляд кримінального провадження щодо неї за ч.1 ст. 140 КК України в березні 2017 року в Надвірнянському районному суді було розпочато суддею ОСОБА_24 .

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_24 у відставку, 21.09.2017 року суддя ОСОБА_1 замінив суддю яка вибула та продовжив судовий розгляд справи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всупереч нормам кримінального процесуального закону, судовий розгляд не розпочався спочатку, а був продовжений без прийняття мотивованого рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку.

Таким чином місцевий суд всупереч вимог закону здійснив розгляд кримінального провадження з порушенням принципу незмінності складу суду.

Просить вирок Надвірнянського районного суду щодо неї скасувати і призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. Також просить дослідити докази, які зазначені нею в поданій апеляційній скарзі.

22.08.2023 року від представника цивільного відповідача ОСОБА_11 надійшло клопотання в якому просить завершення судового розгляду проводити у її відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

В судові засідання апеляційного суду потерпіла ОСОБА_13 не з`явилась, хоча про дату та час розгляду справи була належним чином повідомлена.

Під час апеляційного розгляду від потерпілої ОСОБА_13 надійшла заява, із змісту якої вбачається, що вона пробачає обвинуваченій, відмовляється від жодних фінансових компенсацій, просить поставитись лояльно до даної справи, та закрити кримінальне провадження, так як пройшов тривалий час.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив вирок суду скасувати, проти апеляційних скарг представника цивільного відповідача та обвинуваченої з доповненням заперечив;

- обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_25 , підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченої з доповненням, просили вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції;

- представник цивільного відповідача ОСОБА_11 підтримала подану нею апеляційну скаргу, просила її задовольнити, вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та з доповненням обвинуваченої ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України в частині визнання винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої, на кваліфікацію її дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції в цій частині, колегією суддів не встановлено.

Доводи наведенні в апеляційні скарзі з доповненням обвинуваченої ОСОБА_9 з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, на думку колегії суддів є безпідставними.

У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно вимог ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та експерта ОСОБА_33 .

Окрім цього, винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена безпосередньо дослідженими судом першої інстанції наступними письмовими доказами, зокрема:

- копією консультативної довідки лікаря ОСОБА_34 на ім`я потерпілої ОСОБА_13 від 10.10.2014 року з графіком ЕКГ лікувально-діагностичного центру "Діа-Лік," який підтверджує погіршення стану здоров`я ОСОБА_13 після пологів 23.09.2014 року, в зв`язку з чим вона перебувала на лікуванні в гінекологічному відділі Обласного перинатального центру (т.1, а.к.п.130-131,135);

- копією виписки з історії хвороби № 3774 Обласного перинатального центру (гінекологічний відділ м. Івано-Франківськ вул. Чорновола,47), на ім`я потерпілої ОСОБА_13 , де вона знаходилась на лікуванні, в якій зазначений діагноз вагітної ОСОБА_13 , вказані проведені обстеження, лікування та рекомендації (т.1, а.к.п.132);

- копією обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні (Обласного перинатального центру м. Івано-Франківськ) форми №013/о на ім`я потерпілої ОСОБА_13 в якій зафіксовані особливості перебігу пологів (тривалість, ускладнення в пологах у матері і плоду) (т.1,а.к.п.133 );

- копією ультразвукового дослідження серця №2615 від 10.10.2014 року лікувально-діагностичного центру "Зевс" (т.1, а.к.п.134-135);

- копією наказу № 10 від 07.10.2014 року головного лікаря Яремчанської центральної міської лікарні "Про одноразове грубе порушення виробничої дисципліни та функціональних обов`язків акушеркою ОСОБА_9 ", згідно якого ОСОБА_9 відсторонено від роботи до з`ясування всіх деталей даного випадку (т.1, а.к.п.136);

- копією витягу з наказу №56-к від 31.03.1993 року про зарахування ОСОБА_19 (після одруження ОСОБА_35 ) на посаду завідувача ФАП с. Вороненка та копією витягу з наказу № 70-к від 03.05.1993 року про перевід ОСОБА_19 (після одруження ОСОБА_35 ) на посаду акушерки родильного (пологового) відділення Яремчанської ЦМЛ (т.1, а.к.п.139);

- копією посадової інструкції № 34 від 2006 року акушерки пологового відділу Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_19 (після одруження ОСОБА_35 ), затвердженої головним лікарем Яремчанської ЦМЛ (т.1, а.к.п.140-141);

- копією графіку обліку використання робочого часу за вересень 2014 року Яремчанської ЦМЛ (відділення неврологічне-гінекологічне) з якого вбачається, що 17.09.2014 року на чергуванні у пологовому відділенні Яремчанської ЦМЛ знаходилась саме акушерка ОСОБА_9 (т.1, а.к.п.147-148);

- копією табелю обліку робочого часу працівника за вересень 2014 року Яремчанської ЦМЛ з якого вбачається, що 17.09.2014 року акушерка ОСОБА_9 знаходилась на робочому місці (чергуванні) (т.1, а.к.п.149);

- протоколом №13 засідання медичної ради Яремчанської ЦМЛ від 01.10.2014 року, яким підтверджено, що встановлено факт грубого порушення 17.09.2014 року акушеркою пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_9 виробничої дисципліни та своєї посадової інструкції (т.1, а.к.п.155-157);

- копією примірного положення про акушерку акушерського стаціонару, яке затверджене Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.12 2003 року №620, (т.1, а.к.п.158-159);

- протоколом №22 засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 10.10.2014 року, з якого видно, що констатовано факт порушення 17.09.2014 року акушеркою пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_9 своїх посадових інструкцій (т.1, а.к.п.162-165);

- висновком експерта № 84 комісійної експертизи від 26.05.2015 року (т.1, а.к.п.167-173);

- копією положення про акушерське відділення затвердженої головним лікарем Яремчанської ЦМЛ (т.1, а.к.п.180-181);

- копією довідки про причину смерті (до форми №106-2/о №52 видається для поховання) від 24.09.2014 року (т.1, а.к.п.182);

- протоколом огляду предметів та документів від 28.07.2015 року (т.1, а.к.п.206);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.07.2015 року (т.1, а.к.п.208);

- висновком експерта (експертизою за матеріалами справи) № 77 від 22.07.2021 року (т.3, а.к.п.174-181);

- дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції графіку чергувань чергових лікарів за вересень 2014 року Яремчанської ЦМЛ; журнал обліку прийому хворих в стаціонар Яремчанської ЦМЛ (форма 001/0/ за 17.09.2014 року (т.1, а.к.п.150-151, 153-154).

- оглянутими в судовому засіданні суду першої інстанції речовими доказами, а саме оригінал обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні (Талон 1. Відомості жіночої консультації про вагітну) на ім`я ОСОБА_13 ; оригінал Індивідуальної карти вагітної та породіллі Яремчанської ЦМЛ № 63 на ім`я гр. ОСОБА_13 ; оригінал Історії пологів №3774 Івано-Франківського ОПЦ на ім`я ОСОБА_13 ; оригінал Протоколу патологоанатомічного дослідження Івано-Франківської ОКЛ №С-91/14 від 24.09.2014 року; оригінал ультразвукового дослідження серця на ім`я ОСОБА_13 від 10.10.2014 року; оригінал Консультативної довідки на ім"я ОСОБА_13 від 10.10.2014 року.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_9 за ч.1 ст.140 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Зазначені докази по кримінальному провадженні зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діяння, інкримінованого їй стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілої, свідків у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що у висновку судово-медичної експертизи №84 від 26.05.2015 року на відміну від оскаржуваного рішення, не зазначено, що неналежне виконання нею своїх професійних обов`язків акушерки і настання смерті плоду чоловічої статі у вагітної ОСОБА_13 знаходяться у причинному зв`язку, вказаний висновок є неповний та суперечить матеріалам кримінального провадження, а також комісія експертів не звернула увагу на отриману інформацію згідно адвокатського запиту, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються висновком експерта № 84 комісійної експертизи від 26.05.2015 року, згідно якої у потерпілої ОСОБА_13 вагітність протікала нормально саме до моменту дородового злиття навколоплідних вод у терміні 41 тиждень. Медична допомога вагітній ОСОБА_13 в Яремчанській ЦМЛ на момент її звернення надавалась неправильно. При наявності скарг на злиття навколоплідних вод або навіть підозри про це, чергова акушерка пологового стаціонару повинна була повідомити чергового лікаря про випадок і госпіталізувати вагітну. При відмові вагітної від госпіталізації необхідно було документально оформити факт відмови із фіксацією у медичній документації. Якщо би вагітній ОСОБА_13 був своєчасно встановлений діагноз передчасного злиття навколоплідних вод, це дозволило би надати медичну допомогу в повному об`ємі, що в свою чергу дало би можливість уникнути настання смерті плода у вказаної громадянки. Смерть плода у вагітної ОСОБА_13 наступила внаслідок внутрішньоутробної гіпоксії, яка стала наслідком розвитку запального процесу в плаценті та оболонках. Акушерка пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_9 порушила посадові інструкції, не повідомивши ургентного лікаря про звернення до закладу вагітної ОСОБА_13 , що стало причиною невстановлення правильного діагнозу. У випадку якщо би вагітній був своєчасно встановлений правильний діагноз, загибель плода у ОСОБА_13 можна було попередити.

Колегія суддів також погоджується із тим, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає оцінці та перевірці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об"єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження у сукупності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, експерти, які брали участь у проведенні комісійної судово-медичної експертизи, мали спеціальні знання, освіту, досвід роботи і професійну репутацію, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих висновків. Висновки, яких дійшли експерти за результатами проведення експертизи у кримінальному провадженні є чіткими, повними, конкретизованими, обґрунтованими і не суперечать іншим доказам. Тому, висновок експерта № 84 від 26.05.2015 року, отриманий з дотриманням норм КПК України, без істотних порушень прав та свобод обвинуваченої ОСОБА_9 під час проведення експертизи.

Судова колегія також вважає безпідставними наведені доводи обвинуваченої ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі про те, що вагітність потерпілої проходила не зовсім нормально, при поступленні її в обласний перинатальний центр 23.09.2014 року лікарем був виставлений діагноз «Гестаційна гіпертензія», з цього приводу хворій надавалась стаціонарна медична допомога, і ця обставина вказує, що в другій половині вагітності мав місце нелакований гестоз, який міг призвести до ЗВУР у плода та в окремих, важких випадках до антенатальної загибелі плода, є безпідставним та спростовуються показаннями допитаних свідків в суді першої інстанції та вказаними вище висновками експертів.

Так, згідно показань свідка ОСОБА_17 , яка була допитана в судовому засіданні першої інстанції, що вона працює в жіночій консультації Яремчанської поліклініки. Вагітна ОСОБА_13 стояла в них на обліку з 11.04.2014 року і приходила на обстеження. Це була в неї третя вагітність, але вона проходила нормально. Підтвердила, що якихось порушень розвитку плоду у вагітної ОСОБА_13 не було.

Також відповідно до показань свідка ОСОБА_16 завідувачки акушерсько-гінекологічного відділення Яремчанської ЦМЛ (тепер КНП "Яремчанська ЦМЛ"), про те, що ОСОБА_13 знаходилася на обліку як вагітна, а вона була її лікуючим лікарем. Вагітність у ОСОБА_13 проходила нормально, не пам`ятає, чи були якісь ускладнення. Скарг вагітної на погане самопочуття також не було. Не пригадує вона, чи у вагітної були проблеми з артеріальним тиском. Зазначає, що за всіх вагітних відповідає вона, як заввідділенням. Однак, якщо якогось лікаря немає, вагітну оглядає інший лікар, що є його обов`язком. До обов`язків акушера входить виконувати на прийомі практично всі функції лікаря. З дозволу лікаря, акушер має право оглянути вагітну. Про всі результати та проведені маніпуляції акушер повинна повідомляти ургентного лікаря. Разом з тим не пам`ятає, чи повідомляли їй про те, що у відділення приходила вагітна ОСОБА_13 , в якої вже відійшли води, та про те, що остання відмовилася від госпіталізації. Зазначає, що госпіталізація вагітної, в якої відійшли води, здійснюється негайно в той же час. У вагітної ОСОБА_13 будь-яких порушень у вазі, чи розвитку плоду не було. Не може пригадати, чи пропускала ОСОБА_13 обов`язкові під час ведення вагітності огляди лікаря. Їй відомо, що в процесі розбирання цієї ситуації їй дали догану. Стверджує, що акушерка не може визначати самостійно, що родова діяльність ще не настала, це має констатувати виключно лікар.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що після огляду вагітної 17.09.2014 року та пропозиції залишатися на ніч у пологовому відділенні потерпіла відмовилась, оскільки повністю спростовується показаннями допитаних свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_29 ОСОБА_31 та поясненнями потерпілої ОСОБА_13 в суді першої інстанції. Крім цього, вказане не звільняє обвинувачену від виконання своїх посадових обов`язків, зокрема повідомляти лікуючого і чергового лікаря про стан здоров`я породіллі.

Твердження обвинуваченої про те, що згідно з копії посадової інструкції №34 від 2006 р. акушерки пологового відділення Яремчанської ЦМК ОСОБА_19 , в ній відсутній підпис про ознайомлення з нею. Цю інструкцію вперше вона побачила вже при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в поліції, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із такого.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу головного лікаря Яремчанської центральної міської лікарні №70-к від 03.05.1993 року ОСОБА_9 переведено на посаду акушерки родильного відділення вказаного лікувального закладу. 30.11.2011 року обвинуваченій ОСОБА_9 присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Акушерська справа». Згідно посадової інструкції №34 від 2006 року акушерки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 , затвердженої головним лікарем Яремчанської ЦМЛ, акушерка пологового відділу зобов`язана: готувати породіль до рентгенологічних, функціональних, лабораторних досліджень (п.6 розділу 2); приймати і розміщувати по палатах хворих роджениць, які поступили, контролювати якість проведення санобробки. Проводити зважування хворих, ознайомлювати їх з роботою відділення (п.8 розділу 2); вести і зберігати потрібну звітну медичну документацію (п.11 розділу 2); повідомляти лікуючому і черговому лікарю про стан здоров`я породіллі. (п.14 розділу 2). Акушерка пологового відділу несе відповідальність за недоліки, а також бездіяльність і неприйняття рішень, які входять в сферу її обов`язків і компетенцію, (п.2 розділу 5).

А тому, колегія суддів приходить до переконання, що відсутність підпису ОСОБА_9 про ознайомлення з посадовою інструкцією №34 від 2006 р. не може бути підставою для невиконання покладених на неї обов`язків, перебуваючи на вказаній посаді доволі тривалий час. ОСОБА_36 зобов`язана була неналежно виконувати покладені на неї обов`язки відповідно до вказаної вище посадової інструкції.

Твердження обвинуваченої в апеляційній скарзі про те, що ймовірність настання смерті плоду на протязі 48 годин та перебування вагітної ОСОБА_13 в пологовому відділенні Яремчанської ЦМЛ на протязі 20 хвилин, починаючи приблизно з 19 години 17.09.2014 року з наступною її відмовою там залишатися на ніч, не може бути беззаперечною підставою в наявності причинного зв`язку між неналежним виконанням нею професійних обов`язків і настання смерті плоду, є непереконливими.

Так, згідно дослідженого в суді першої інстанції висновку експерта (експертизою за матеріалами справи) № 77 від 22.07.2021 року експертної комісії Бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, яким підтверджується, що враховуючи записи в медичній документації (17.09.2014 року о 19 год. 00 хв. видимі ознаки передпологової родової діяльності після відходження навколоплідних вод 17.09.2014 року о 17 годині 00 хвилин; з 20.09.2014 року вагітна не відчувала рухів плоду; у спеціалізованому медичному центрі 23.09.2014 року о 12 годині 00 хвилин на момент поступлення серцебиття плоду не прослуховується (ЧСС - «-»); регулярні перейми розпочалися з 06 годині 23.09.2014 року; при огляді з родових шляхів виділяються брудно-зелені темні води із неприємним запахом; пологи завершилися 23.09 о 12 годині 25 хвилин з мертвим плодом з ознаками автолізу мозку та останків кісток черепа плоду, плацента з ознаками хоріонамніоніту на вигляд - «варене м`ясо»), комісія експертів приходить до висновку, що смерть плоду вагітної ОСОБА_13 наступила 17-18.09.2014 року, про що свідчить перебіг передвісників пологів (17.09.2014 року кров`янисті виділення із родових шляхів; відходження навколоплідних вод о 17 годині); безводний період 6 діб (17.09.2014-23.09.2014 року), що призвів до асфіксії, інфікування і розвиток гнилісних змін дитячого місця та народження мертвого плоду (т.3, а.к.п.174-181).

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що як вбачається із пояснень обвинуваченої ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_13 , у Яремчанській ЦМЛ остання повідомляла про те, що у неї вдома відійшли води та періодично були родові перейми, тому у зв`язку із цим обвинувачена зобов`язана була повідомити чергового лікаря про стан здоров`я породіллі.

Разом з тим, протоколом №22 засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА від 10.10.2014 року, який був предметом дослідження судом першої інстанції з якого видно, що констатовано факт порушення 17.09.2014 року акушеркою пологового відділення Яремчанської ЦМЛ ОСОБА_9 своїх посадових інструкцій, що виразилось у неповідомленні про факт звернення цього дня вагітної ОСОБА_13 до акушерсько-гінекологічного відділення Яремчанської ЦМЛ міського спеціаліста з акушерства і гінекології та ургентного лікаря, що призвело в подальшому до внутрішньоутробної загибелі плода та тривалого подальшого лікування ОСОБА_13 в умовах Івано-Франківського обласного перинатального центру. (т.1, а.к.п.162-165).

Таким чином, оцінивши здобуті докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена повністю.

Дії обвинуваченої ОСОБА_9 у пред`явленому їй обвинуваченні кваліфіковано вірно за ч.1 ст.140 КК України, оскільки вона вчинила дії, які виразилися в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило потерпілій ОСОБА_13 тяжкі наслідки.

Так, частиною 1 статті 140 КК України передбачена відповідальність за неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується: діянням у формі дії або бездіяльності невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; наслідками у виді тяжких наслідків для хворого; причинним зв`язком між діяннями та наслідками.

Неналежне виконання професійних обов`язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення і має місце коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси професійної діяльності.

ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 передбачено, що медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

Інші доводи поданої апеляційної скарги не спростовують обставин пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення та не є підставою для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що вищепереліченими доказами спростовано те, що обвинувачена ОСОБА_9 не вчиняла інкримінований їй злочин, тому апеляційний суд розцінює ці доводи апеляційної скарги як такі, що мають на меті уникнення нею кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, а доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів розцінює, як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Щодо доводів обвинуваченої, викладених в доповненнях та змінах до поданої нею апеляційної скарги про те, що у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_24 у відставку, 21.09.2017 року суддя ОСОБА_1 замінив суддю яка вибула та продовжив судовий розгляд справи, і всупереч нормам кримінального процесуального закону, судовий розгляд не розпочався спочатку, а був продовжений без прийняття мотивованого рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку, є безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст. 319 КПК України суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У випадку, передбаченому цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень.

Як вбачається із оскаржуваного вироку, судом вказано, що розгляд даного кримінального провадження продовжено в порядку ч.2 ст.319 КПК України, так як сторони, відповідно до вимог зазначеної вище частини статті не наполягали на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом під головуванням іншого судді, до заміни судді, а суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

В зв`язку з наведеним, в даному випадку, як передбачено цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обгрунтування судових рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд у вироку мотивував можливість прийняття рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, при цьому з`ясував думку учасників судового розгляду, а відсутність у матеріалах справи вмотивованої ухвали не є істотним порушенням вимог КПК України, які слугували б підставою для скасування оскаржуваного вироку в цій частині.

Щодо клопотання заявленого в поданій апеляційній скарзі обвинуваченої та в доповненні до неї про дослідження ряду доказів, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо при дослідженні таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання у суді першої інстанції, або, якщо таки докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно матеріалів справи, вказані докази були предметом дослідження судом першої інстанції, яким була надана правова оцінка, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для повторного їх дослідження.

Окрім цього, відповідності до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України - 17 вересня 2014 року.

Таким чином, на час постановлення вироку, минуло більше п`яти років з дня вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, а тому суд першої інстанції підставно, у відповідності до вимог ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнив ОСОБА_9 від призначеного їй покарання у виді двох років виправних робіт з відрахуванням 20% із суми заробітку засудженої в дохід держави, у зв`язку із закінченням строків давності.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що Надвірнянський районний суд безпідставно при призначенні обвинуваченій покарання, не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права займатися лікарською діяльністю, а також призначене судом покарання не відповідає особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення внаслідок м`якості є безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до положень п.1.ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Положенням ч.2 ст. 55 КК України передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Санкція ч.1 ст. 140 КК України передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Разом з тим, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене в санкції ч.1 ст. 140 КК України як основне покарання.

Таким чином суд першої інстанції з врахуванням всіх обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченої ОСОБА_9 , прийшов до обґрунтованого висновку, що їй слід призначити покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах санкції інкримінованої їй відповідної частини статті КК України, а саме у виді виправних робіт з відрахуванням 20 відсотків із суми заробітку ОСОБА_9 в дохід держави, що буде достатнім для виправлення та перевиховання особи.

Щодо доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Положенням ч.1 ст.129 цього кодексу визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно ч.3 цієї статті цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

Цих вимог закону при розгляді вказаного провадження місцевий суд не дотримався. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.08.2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 140 КК України був направлений для розгляду в Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю ОСОБА_37 , де в подальшому було призначено підготовче судове засідання та продовжено розгляд кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.12.2016 року за клопотання керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 направлено для розгляду до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 року визначено суддю ОСОБА_24 , яка протягом тривалого часу розглядала справу по суті.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2017 року, в результаті якого головуючим по вказаній справі визначено суддю ОСОБА_1 , оскільки 12.09.2017 року Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про звільнення судді ОСОБА_24 з посади Надвірнянського районного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

В подальшому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції під час продовження розгляду справи по суті не повідомляв представника цивільного відповідача про дату, час та місце судових засідань, не надіслав копії судового рішення, у зв`язку із чим представник цивільного відповідача не знав про розгляд вказаного провадження судом.

Суд першої інстанції не створив умов для реалізації сторонами кримінального провадження своїх прав, не повідомив представника цивільного відповідача про час та місце судових засідань, не надіслав копії вироку щодо ОСОБА_9 на адресу цивільного відповідача.

Отже, представнику цивільного відповідача не було відомо про судові засідання та про прийняте судове рішення, чим було порушено його право на участь у розгляді кримінального провадження та можливість висловлювати думку з приводу заявленого цивільного позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Зазначені порушення на думку колегії суддів, є істотними, та не можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, тому вирок суду слід скасувати на новий судовий розгляд в частині вирішення цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_12 та обвинуваченої ОСОБА_9 з доповненням залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_11 в інтересах цивільного відповідача КНП «Яремчанська центральна міська лікарня» задовольнити частково.

Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду, якою вирок скасовано з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Ухвала апеляційного суду якою вирок залишено без змін набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5