Справа № 509/4951/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Так, перевіряючи підсудність даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України позов про розірвання шлюбу на загальних підставах може подаватись за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача. У випадку, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або відповідача позов про розірвання шлюбу може пред`являтись за домовленістю між подружжям.

Як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів відповідач є громадянином Російської Федерації, сторони спільних дітей не мають.

Звертаючись з даним позовом до Овідіопольського районного суду Одеської області позивач у позовній заяві не обґрунтовує підсудність даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області.

При цьому, у позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру №196881 від 24.08.2023, наданої на запит судді, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_2 встановити не вдалося.

Приписами ст. 497 ЦПК України встановлено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2709-IV цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Відповідно до статті 63 Закону № 2709-IV припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону № 2709-IV.

Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржника має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Проте, матеріали позовної заяви не містять доказів підсудності даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області на підставі ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 28 або ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Також матеріали позовної заяви не містять угоди про підсудність справи суду України, укладену з відповідачем, якщо така укладалася.

Отже, підсудність даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області не підтверджена.

Викладені вище обставини позбавляють суд можливості відкрити провадження у справі з дотриманням правил підсудності.

Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Державною мовою України є українська мова (стаття10 Конституції України та стаття 6 Закону №5029-VI). При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.

Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Переклад таких документів надає можливість суду з`ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених ЦПК України вимог щодо змісту документа і його додатків.

Приєднана до заяви, як доказ, копія «Свидетельство о заключении брака, 31.01.2014», не перекладена на державну мову України.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема : виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивач просить суд розділити спільне майно у рівних частинах, а саме автомобіль, доказів існування такого автомобіля не надає, не повідомляє де знаходиться свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не заявляє клопотання про витребування доказів.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

Згідно п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Позивачу необхідно вказати ціну позову та з урахуванням ціни позову доплатити судовий збір, який має становити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

Керуючись ст. ст.175,177,185,260 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Кочко В.К.