Справа № 953/6356/23

№ провадження 1-кп/646/551/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені 18.10.2022 року до ЄРДР за № 12022220000000626, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, який закінчується 26.08.2023 відносно ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто за вчинення колабораційної діяльності, а саме : зайняття посади у новоствореному правоохоронному органі, виконуючого обов`язки інспектора дорожньо-патрульної служби групи дорожньо-патрульної служби відділу державної інспекції безпеки дорожнього руху управління внутрішніх справ тимчасової цивільної адміністрації Харківської області.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину вбачається ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 толерантно відносився до захоплення частини території України, вбачається ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, адже сам добровільно погодився зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, територія Куп`янської територіальної громади, де зареєстрований обвинувачений, включена до Переліку територій, які розташовані в районі на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, що ускладнює контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 та значно збільшує установлені судом ризики.

Враховуючи вищевикладене, зокрема особу правопорушника, який вчинив злочин у період воєнного стану, застосування більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім того прокурор в судовому засіданні долучив постанову про зупинення досудового розслідування від 18.05.2023 у зв`язку з оголошенням ОСОБА_5 у розшук.

На підставі вищевикладеного прокурор просить клопотання задовольнити.

Обвинувачений щодо клопотання про продовження запобіжного заходу покладався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ризики, на які посилається прокурор є недоведені та необгрунтовані, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, а те, що обвинувачений знаходився у розшуку він не знав.

Вислухавши учасників кримінального провадження суд приходить до наступного.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершено до його спливу.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Слід звернути увагу, що вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що застосування до ОСОБА_5 менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінює в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення - умисно надавав допомогу державі-агресору та її незаконном правоохоронним органам з метою завдання шкоди Україні.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_5 , ніж тримання під вартою.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

З врахуванням вищевикладеного та аналізуючи питання того, чи є у провадженні наявними ризики, регламентовані ст. 177 КПК України, на даний час за обставин, викладених в клопотанні прокурором, суд враховує те, що їх дійсну та реальну наявність було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу вперше, та на даний час встановлені ризики є дійсними, реальними та триваючими, тобто заявлені ризики не зменшилися.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме злочину проти основ Національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану.

У провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Крім того, прокурор просив закінчити підготовче судове засідання та призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану,Вища рада правосуддя рішенням від 20.04.2023 № 399/0/15-23 Куп`янський міскрайонний суд Харківської області змінив територіальну підсудність судових справ на Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000626, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України, підсудне Червонозаводському районному суду м.Харкова.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження, кожен зокрема, не заперечили проти призначення судового розгляду кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, підстави для прийняття рішення, передбаченого п. п. 1-4 ст. 314 КПК України відсутні, а тому суд вважає за можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 314 - 317 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Білозерське, Донецької області, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 21 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Призначити № 12022220000000626, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України на 01 вересня 2023 року о 14 год. 00хв. в приміщенні Червонозаводського районного суду м.Харкова.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала в частині продовження міри запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1