Того ж дня уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону інспектором прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_3 прикордонного загону майстер-сержантом ОСОБА_2 прийнято рішення № 1881 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_3 , який досяг 16-річного віку (а.с. 17) на підставі ЗУ «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну гр. України», Правил перетинання кордону України гр. України, затверджених постановою Кабміну України №57 від 27.01.1995 року.

Не погоджуючись із такою відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015 (далі - Закон № 389-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно ст. 1 Закону № 389-VІІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ч. 2 ст. 2 Закону № 389-VІІІ).

Пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до п. 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VІІІ в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду підстави для висновку, що право особи на вільний перетин державного кордону України, тобто вільне залишення території України, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в перетині державного кордону України, оскільки він не є військовозобов`язаним та під час дії правового режиму воєнного стану неодноразово перетинав державний кордон за аналогічних обставин та на підставі тих самих документів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон № 3857-XII), перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Так, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

При цьому, статтею 6 Закону № 3857-XII визначено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі Правила № 57).

Згідно з п. 2 Правил № 57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, чинним законодавством України передбачається можливість обмеження конституційного права на вільний виїзд за межі території України, в тому числі й в умовах воєнного стану.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним та виключений з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням замість військового квитка № НОМЕР_5 (а.с. 16).

Також, як вбачається із копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 у ньому наявні відмітки про перетин державного кордону в період дії воєнного стану, а саме 26.07.2022 року, 01.12.2022 року, 02.12.2022 року, 19.12.2022 року, 20.12.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, а також не спростування відповідачем доводів позивача, що перетинання державного кордону України у вказаних випадках відбулося за інших обставин ніж ті, що мали місце 23 жовтня 2022 року, суд приходить висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у цьому рішенні не зазначено жодних підстав для неврахування наданих ОСОБА_1 документів та не обґрунтовано причин відмови у перетинанні державного кордону України.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача, що відсутність у військо-обліковому документі позивача відмітки відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у даному випадку є належною підставою для відмови у перетині державного кордону, оскільки означений нормативно-правовий акт не регулює спірні правовідносини щодо перетину державного кордону, а позивач відповідно до поданих документів не є військовозобов`язаним та не перебуває на обліку у жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, суд вважає прийнятними доводи позивача, що рішення не містить таких мотивів наданої відмови, оскільки у ньому зокрема не міститься перелік документів, які не були надані позивачем уповноваженій особі при спробі перетнути державний кордон України 23.10.2022 року. У той же час, посилання у спірному рішенні лише на законодавство України не є достатнім, оскільки не розкриває змісту наданої відмови, а відтак унеможливлює перевірити оскаржуване рішення на відповідність критеріям, передбачених статтею 2 КАС України, зокрема, у цьому рішенні відсутнє як посилання, так і обґрунтування оскаржуваної відмови згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Такі аргументи з`явилися лише у відзиві на позов.