Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/13307/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про проведення державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 66050713 від 09.01.2023; зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради та державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілову О.І. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 52995356 від 07.11.2022, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2022 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Семеновою Катериною Олегівною, яка є представником ОСОБА_1 була подана заява про проведення державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м. з додатками. 11.11.2022 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфіловою О.І. постановлено рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65444383. 09.01.2023 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфіловою О.І. постановлене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 66050713. Підставою відмови зазначено: відомості про реєстраційні номери документів про прийняття житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в експлуатацію та про присвоєння вказаному об`єкту адреси заявником не надано. Довідкою Департаменту (на замовлення ОСОБА_1 ) підтверджено адресу об`єкта нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вважає, що рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради № 66050713 від 09.01.2023 року, не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки: 1) об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , споруджений у 1991 році, його державна реєстрація права власності (з реконструкцією чи без реконструкції) проводиться на підставі відомостей про проведення технічної інвентаризації та документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається (в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року), що передбачено абзацом 6 пункту 54, абзацом 3 пункту 78 Порядку № 1127 від 25 грудня 2015 року; 2) документом, що підтверджує присвоєння адреси є Довідка з Адресного реєстру міста Одеси від 16.11.2022 року № 320227/2 про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 299733786 від 16.02.2022 року із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 . Крім того, такий документ може надаватися не заявником, а отримується безпосередньо державним реєстратором шляхом направлення запитів до органів, які видавали такі документи (відповідно абзацу 1 пункту 79 Порядку № 1127 та Листу Мін`юсту від 30.06.2022 р. № 51790/50297-33-22/8.4.1 «Щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна»). Зважаючи на те, що звернулася до державних органів з метою оформлення права власності на житловий будинок, проте коло цього питання сформувалось певне законодавче коло, де без зареєстрованого права власності на земельну ділянку вона не може зареєструвати право власності на житловий будинок, а без зареєстрованого права власності на житловий будинок не може зареєструвати право власності на земельну ділянку, звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 22.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.07.2023 до суду від Юридичного департаменту Одеської міської Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що заявником у визначений ч. 3 ст. 23 Закону тридцятиденний строк не було виконано вимоги зазначені у рішенні № 65444383 від 11.11.2022 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (вказане рішення заявником не оскаржувалось), Державним реєстратором 09.01.2023 прийняте рішення № 66050713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону. Також в даному випадку мова йде про дискреційні повноваження як законодавчо встановлену компетенцію суб`єкта владних повноважень, що визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права, ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень, що свідчить про неможливість зобов`язання державного реєстратора B судовому порядку вчиняти реєстраційні дії, оскільки це є втручанням у діяльність державного реєстратора під час проведення ним реєстраційних дій. Враховуючи вищевикладене, заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради у повному обсязі, оскільки вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
17.07.2023 до суду від Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 , про що вказано в ухвалі про затвердження мирової угоди. В Реєстрі прав власності, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав наявна інформація про зареєстроване право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу за № 2-539 від 03.02.1987, П`ята Одеська державна нотаріальна контора, загальна площа (кв.м.): 0, житлова площа (кв.м.): 0, площа земельної ділянки (кв.м.): 611, загальна вартість нерухомого майна (грн.): 271963, вартість самочинно збудованого (грн.): 193060. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди. ОСОБА_1 , на підставі поданих документів, заявлено про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , проте ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 у справі № 521/1499/13-ц про затвердження мирової угоди за ОСОБА_1 визнано право власності на будівельні матеріали вартістю 398 884 грн., з яких споруджено 65/100 частин будинку літ. « 3», а не на частку житлового будинку, як закінченого будівництвом об`єкту нерухомого майна. Відповідно до приписів частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Процедура присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень) визначена Порядком присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 за № 690. Отже, відповідно до норм чинного законодавства для проведення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 , з часткою 1/1, на житловий будинок АДРЕСА_1 , як на закінчений будівництвом об`єкт, крім поданих заявником документів мали бути ще додані відомості про реєстраційний номер документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси. Враховуючи вищевикладене 11.11.2022 було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви та запропоновано заявнику надати документи у відповідності до пунктів 54, 77 Порядку. 09.12.2022 до заяви було додано довідку з Адресного реєстру міста Одеси про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна, виданої 16 листопада 2022 року Юридичним департаментом Одеської міської ради за № 320227/2, якою підтверджено адресу житлового будинку АДРЕСА_2 . Будь-яких інших документів, визначених у пунктах 54, 77 Порядку, заявником подано не було. Так як заявником у визначений ч. 3 ст. 23 Закону, тридцятиденний строк, не було виконано вимоги зазначені у рішенні від 11.11.2022 за № 65444383 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (вказане рішення заявником не оскаржувалось), мною 09.01.2023 було прийнято рішення № 66050713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону. З огляду на викладене, рішення № 66050713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте мною на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Згідно Договору купівлі-продажу від 03.02.1987, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Одеської державної нотаріальної контори Северовою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-539, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_3 купила житловий будинок АДРЕСА_3 , який складався з одного камяного житлового будинку, загальною житловою площею 26,1 кв.м. та надвірних будівель: «Б» сараю, «Г» - вбиральні, «Е» - сараю, «Д» - сараю, №1,2 - огородження 1-11 мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 580 кв.м.
Відповідно до рішення Виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси № 671 від 17.10.1986 р. за продавцями будинку АДРЕСА_3 , який придбано ОСОБА_3 , закріплено надлишки площі земельної ділянки у додатковому розмірі 31 кв.м, після чого земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 стала складати 611 кв.м.
Згідно рішення Виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів № 905 від 16.09.1988 р. ОСОБА_3 отримала дозвіл на проведення реконструкції будинку АДРЕСА_3 в існуючих розмірах.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 299733786 від 16.02.2022 року, житловий будинок (реєстраційний номер об`єкту 35601861) за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 (спадкодавець).
Листами П`ятої Одеської державної нотаріальної контори від 07.06.2013 р. № 911/02-14, № 912/02-14 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 роз`яснено, що видати їм свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_3 не надається можливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього та їх реєстрація відповідним органом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 звернулись із позовами до Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року по справі № 521/14991/13-ц.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 року по справі № 521/14991/13-ц, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Згідно пункту 1 Мирової угоди:
« ОСОБА_4 та ОСОБА_10 визнають, що ОСОБА_1 прийняла спадщину та є спадкоємицею за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 визнає, що ОСОБА_11 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 визнає, що ОСОБА_4 прийняв спадщину та є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .»
Згідно пункту 2 Мирової угоди:
«Право користування земельною ділянкою загальною площею 611 кв.м., яка знаходилася у користуванні померлої ОСОБА_3 та яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 визнається відповідно за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0350 га, яка складається з двох земельних ділянок: 0,0324 га та 0,0026 га, та право користування земельною ділянкою площею 0,0259 га визнається за ОСОБА_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та знаходилися у користуванні померлої ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.1987 року, право власності за яким було зареєстровано в КП «МБТІ» 10.03.1987 року №2-539, кн. 197-68-19758, інвентаризаційна справа №25377 та на підставі Рішення Виконкому Іллічівської районної Ради народних депутатів про відвід земельної ділянки №671 від 17.10.1986 року.».
Згідно пункту 4 Мирової угоди:
«За ОСОБА_1 визнається право власності на будівельні матеріали вартістю 398 884 грн., з яких споруджено 65/100 частин будинку літ. «3», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що становить наступні приміщення:
№ 2-1 коридор, площею 5,2 кв.м., дійсною вартістю 13 689 гривень;
№ 2-2 - житлова, площею 14,6 кв.м., дійсною вартістю 38437 гривень;
№ 2-3 кухня, площею 10,5 кв.м., дійсною вартістю 27 643 гривень;
№ 2-4 санвузол, площею 2,5 кв.м., дійсною вартістю 6 580 гривень;
Площа приміщень частини житлового будинку літ. «З», яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , становить 32,8 кв.м., в т.ч. житлова 14,6 кв.м.
Та господарські споруди:
- В літ. «К» ОСОБА_1 приміщення, що с гаражем площею забудови 26 кв.м., дійсною вартістю 113554 гривень;
- літня кухня літ. «В», дійсною вартістю 160 110 гривень; -сарай літ. «Л», дійсною вартістю 27 236 гривень; -сарай літ. «Н», дійсною вартістю 6 587 гривень; - душ літ. «П», дійсною вартістю 5048 гривень.
Подальше володіння, користування та розпорядження якими не потребує більше згоди ОСОБА_4 ».
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 300494379 від 20.02.2022, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,9 кв.м., зареєстрований за ОСОБА_4
07.11.2022 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Семеновою Катериною Олегівною, яка є представником ОСОБА_1 була подана заява про проведення державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м. з додатками, а саме:
- довіреність № 4186, посвідчення 04.10.2022 приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В.;
- технічний паспорт, серія та номер Т101: НОМЕР_1 , виданий ЄДЕССБ, з експлікацією частини будинку літ. (3), загальною площею 32,8 кв.м;
- ухвала Одеського апеляційного суду від 20.06.2019 у справі № 521/14991/13-u1;
- мирова угода 17.04.2019, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_4
11.11.2022 Державним реєстратором за результатом розгляду заяви № 52995356 від 07.11.2022 прийнято рішення про зупинення розгляду про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65444383 щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 32.8 кв.м., житловою площею 14,6 кв.м.
Підставою прийняття Державним реєстратором вищевказаного рішення була відсутність документів у повному обсязі, встановлених пунктом 54 та 77 Порядку № 1127, оскільки з поданих документів та знайденого за результатом пошуку в Державному реєстрі прав за адресою нерухомого майна запису в РПВН з реєстраційним номером 35601861 від 21.12.2011, встановлено що на підставі договору купівлі-продажу № 2-539 від 03.02.1987, посвідченого П`ятою Одеською державною нотаріальною конторою, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 0 кв.м, житловою площею 0 кв.м., загальною вартістю нерухомого майна 271963 грн., вартість самочинна збудованого 193060, зареєстровано за померлою особою ОСОБА_3 , а за ОСОБА_1 ухвалою Одеського апеляційного суду визнано право власності на будівельні матеріали вартістю 398884 грн. з яких споруджено 65/100 частин будинку літ. « 3», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
09.12.2022 позивачем додано довідку з Адресного реєстру міста Одеси №320337/2 від 16.11.2022 року, видана Юридичним Департаментом Одеської міської ради, якою підтверджено адресу житлового будинку АДРЕСА_1 .
30.12.2022 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) постановлено наказ про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 22.11.2022 на рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65444383.
09.01.2023 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфіловою О.І. постановлене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 66050713.
06.02.2023 ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подана Декларація про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.
14.02.2023 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надано Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, яким Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта повернуто на доопрацювання. Підставою зазначено: відсутність інформації про земельну ділянку.
07.04.2023 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у листі № 01-26/9999/2 відмовив у оформленні земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0324 га та 0,0026 га розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований будинок, площею 32,8 кв.м. садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Підставою відмови зазначено: відсутність зареєстрованого права власності на житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач, зважаючи на те, що позивач звернулася до державних органів з метою оформлення права власності на житловий будинок, проте коло цього питання сформувалось певне законодавче коло, де без зареєстрованого права власності на земельну ділянку вона не може зареєструвати право власності на житловий будинок, а без зареєстрованого права власності на житловий будинок не може зареєструвати право власності на земельну ділянку, звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
Підставою прийняття Державним реєстратором вищевказаного рішення вказано відсутність документів у повному обсязі, встановлених пунктом 54 та 77 Порядку № 1127, оскільки з поданих документів та знайденого за результатом пошуку в Державному реєстрі прав за адресою нерухомого майна запису в РПВН з реєстраційним номером 35601861 від 21.12.2011 встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 2-539 від 03.02.1987, посвідченого П`ятою Одеською державною нотаріальною конторою, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 0 кв.м, житловою площею 0 кв.м., загальною вартістю нерухомого майна 271963 грн., вартість самочинна збудованого 193060, зареєстровано за померлою особою ОСОБА_3 , а за ОСОБА_1 ухвалою Одеського апеляційного суду визнано право власності на будівельні матеріали вартістю 398 884 грн. з яких споруджено 65/100 частин будинку літ. « 3», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.
Згідно з п. 3 Порядку № 1127 державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Для створення кваліфікованого електронного підпису використовуються виключно засоби кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Відповідно до абз. 6 п. 54 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт, утворений у результаті поділу, виділу частки або об`єднання без проведення реконструкції, проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта та про присвоєння адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У листі-роз`ясненні від 25 листопада 2021 року № 114586/8.4.1/32-21 «Щодо застосування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 509» Міністерство юстиції України у зв`язку з набранням з 25 листопада 2021 року чинності змін до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, (далі Порядок 1127) та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, з метою формування єдиної практики в частині державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень повідомило таке.
Зміни до Порядку 1127 в частині викладення у новій редакції пунктів, пов`язаних з державною реєстрацією права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції, не змінюють загальних засад державної реєстрації права власності на такі об`єкти, передбачені Порядком 1127 в редакції, що діяла до зазначених змін, зокрема щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Запровадження зазначених змін обумовлено приведенням підзаконних нормативно-правових актів у відповідність до вимог Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про адміністративні послуги». Також з 07 листопада поточного року набрав чинності Закон України «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг». З Порядку 1127 виключаються положення щодо надання заявниками для проведення державної реєстрації права власності документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію будинку, будівлі, споруди, документів про присвоєння їм адреси, результатів проведення технічної інвентаризації, тощо, оскільки необхідні державному реєстратору прав на нерухоме майно відповідні відомості мають отримуватися з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі ЄДССБ).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 79 Порядку № 1127 Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Документ, що підтверджує присвоєння будинку, будівлі, споруді адреси, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, у разі присвоєння відповідному будинку, будівлі або споруді, складовою частиною яких є такий об`єкт, адреси до застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді.
Відповідно Довідки з Адресного реєстру міста Одеси від 16.11.2022 року № 320227/2 про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна, виданої Юридичним департаментом Одеської міської ради, у Адресному реєстрі міста Одеси на підставі Положення про Адресний реєстр міста Одеси; ухвали Одеського апеляційного суду міста Одеси від 20.06.2019 року у справі №521/14991/13-ц, підтверджено наступну адресу об`єкта нерухомого майна: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно листа Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 № 165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на новозбудовані чи на реконструйовані об`єкти нерухомого майна»: «Щодо документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, то ним може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки».
Крім того, позивач мала намір зареєструвати в Державному реєстрі прав поділ будинку АДРЕСА_1 , так як у заяві № 52995356 від 07.11.2022 зазначила приватну власність, а не спільну часткову, відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Одеського апеляційного суду.
При цьому суд враховує, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Стаття 331 ЦК України регулює правовідносини сторін при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва".
Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 910/2939/19З висловив правову позицію, відповідно до якої зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Фактично за мировою угодою позивач є власницею будівельних матеріалів, з яких споруджено 65/100 частин будинку літ. «З», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
З відомостей технічних паспортів від 14.12.2011 та 22.05.2014, наданих Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» на житловий будинок АДРЕСА_1 , вбачається, що відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (зі змінами та доповнениями), будівлі літ. «В», літ. «Л» та літ. «Н», які знаходяться в користуванні ОСОБА_3 побудовані до 05.08.1992 не належать до самочинного будівництва, разом з тим в вищезазначених технічних паспортах відсутні відомості, що житловий будинок літ. «З» побудований до 05.08.1992 року, а також мається відмітка, що літ. «з» самочинно збудована під час нового будівництва.
Відповідно до Витягу з РПВН № 32615606 від 21.12.2011, виданого ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» на житловий будинок АДРЕСА_1 , самочинно побудовані: житловий будинок літ. «З», загальною площею 88,7 кв.м, житловою площею 56,7 кв.м., гараж літ. «К», сарай літ. «Л», сарай літ. «Н», літня кухня літ. «В» - самочинно збільшена на 53% та переобладнана з сараю. Житловий будинок літ. «А», житловою площею 26,1 кв.м., сарай літ. «Е», сарай літ. «Д» - знесені, тобто об`єкт нерухомого майна, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 2-539 від 03.02.1987, посвідченого П`ятою Одеською державною нотаріальною конторою, знесено, а замість нього самочинно збудовано житловий будинок літ. «З», з приналежними до нього спорудами.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з п. 54 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на майно, утворене у результаті поділу, виділу частки або об`єднання майна, проводиться за наявності в Державному земельному кадастрі чи відповідно в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про новосформоване/новостворене майно, утворене у результаті такого поділу, виділу частки або об`єднання та з обов`язковим встановленням належності майна, що поділяється, частка з якого виділяється чи об`єднується, на праві власності особі (особам), що здійснила (здійснили) такий поділ, виділ частки чи об`єднання.
Відповідно до п. 77 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У разі коли закінчений будівництвом об`єкт у результаті нового будівництва є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, відомості про прийняття в експлуатації та про присвоєння адреси отримуються щодо будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об`єкт, а щодо відповідної складової частини будинку, будівлі, споруди - відомості про присвоєння адреси такій частині.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.
З огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Таким чином, підставами для скасування рішення суб`єкта владних повноважень / визнання неправомірною його бездіяльності є невідповідність рішення / бездіяльності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт / вчинив бездіяльність. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Юридичного департаменту Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26302537), Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової Олени Іванівни (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву про проведення державної реєстрації відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
СуддяІ.В. Завальнюк
