Дата документу 16.08.2023 Справа № 333/2538/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/2538/22 Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С.

Провадження № 22-ц/807/1292/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харламова Дмитра Ігоровича до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлія Арсенівна, про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харламова Д.І. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлія Арсенівна, про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Вобґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008 належала квартира АДРЕСА_1 . 02.09.2008 вказана квартира була передана ОСОБА_1 в іпотеку АБ «Металург» (правонаступник АТ «МетаБанк») як забезпечення за кредитним договором № 604000593662А від 25.10.2007. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020р. по справі № 333/4069/18 був задоволений позов АТ «МетаБанк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором. 24 вересня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 333/4069/18 був виданий виконавчий лист про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 947,07 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18 790,86 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 10.08.2021р. було відкрито виконавче провад-ження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. від 24.09.2021 у ВП № НОМЕР_1 було призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Земля Плюс 2006» для визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 .

24.09.2021р. ТОВ «Земля Плюс 2006» було складено звіт про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме, двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . В цьому звіті вказано, що ринкова вартість квартири за порівняльним підходом станом на 24.09.2021 складає (без ПДВ) 857 753,49 грн. Також в цьому звіті із посиланням на п. 28 Національного стандарту № 1, було застосовано понижуючий ринкову вартість коефіцієнт, який оцінювач зазначив в розмірі 0,6750. Після його застосування оцінювач (ТОВ «Земля Плюс 2006») вказує, що вартість об`єкта оцінки з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24.09.2021 складає 578 984,00 грн. (ринкова вартість 857 753,49 грн. * 0,6750 = 578 984,00 грн.).

Позивач вважає, що вартість об`єкта оцінки в розмірі 578 984,00 грн. не є його ринковою вартістю, а є його ліквідаційною вартістю, яку оцінювач визначив як «ринкова вартість квартири з урахуванням умов примусової реалізації». Однак приватний виконавець Шавлукова З.А. у заявці на реалізацію арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , зазначила не ринкову вартість вказаної квартири, а її ліквідаційну вартість, яку оцінювач назвав «ринкова вартість з урахуванням умов примусової реалізації».

В позовній заяві йдеться про те, що зазначення у заявці на реалізацію арештованого майна його ліквідаційної вартості суперечить приписам ч. 3 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», якою унормовано визначення вартості майна саме за ринковими цінами, а Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» не містить положень щодо застосування знижувальних коефіцієнтів до визначеної згідно з вказаною нормою ринкової вартості майна, що передається на реалізацію з торгів. Вважає, що порядок зниження ціни на нерухоме майно, яке не реалізовано на електронних торгах, врегульований положеннями статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження».

Однак 13.12.2021р. відбулись електронні торги з продажу вищезазначеної квартири не за ринковою вартістю, а вартістю, зазначеною приватним виконавцем ОСОБА_4 у заявці на реалізацію арештованого майна (578 984,00 грн.), яка в наступному була знижена. Переможцем визначено ОСОБА_2 , який запропонував ставку в розмірі 560 000 грн. 13.01.2022 року приватним нотаріусом ЗМНО Якіб`юк Ю.А. було видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг № 294598646 від 13.01.2022).

Зважаючи на вказані обставини та посилаючись на порушення приватним виконавцем Шавлуковою З.А. приписів пункту 2 розділу ІІ «Передача майна на реалізацію Порядку № 2831/5, ч. 3 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, позивач просила визнати недійсними електронні торги та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі адвоката Харламова Д.І. подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд не зважив на заяву про зміну підстав позову, помилково вважав, що позивач не погоджується з оцінкою належного їй майна, проведеною в межах виконавчого провадження, в той час як підставами для визнання торгів недійсними позивач у позові з урахуванням його уточнення в частині підстав визначила неправильне зазначення приватним виконавцем у заявці про передачу майна на реалізацію вартості майна.

Так, на думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано, що представником позивача було подано заяву про зміну підстави позову від 09.09.2022, в якій було вказано, що підстави дійсної позовної заяви не пов`язані із питанням невірно визначеної ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 згідно Звіту про незалежну оцінку вартості цієї квартири від 24.09.2021, складеного ТОВ «Земля Плюс 2006». Але суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, посилається на те, що позивач повинен був спочатку в порядку ст. 447 ЦПК України оскаржити оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій приватного виконавця. Отже, суд взагалі не розглядав підстави позову, а тому й не вирішував спір по суті. Тому просить скасувати рішення суду та вирішити спір по суті, задовольнивши позовні вимоги з урахування таких обставин.

При проведенні спірних електронних торгів було допущено порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. В скарзі вказується, що оінювач у Звіті від 24.09.2021 про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме, двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , зазначає про дві вартості цієї квартири, що є правомірним та допустимим: 1) ринкову вартість спірної квартири в розмірі 857 753,49 грн.; 2) вартість квартири з урахуванням умов примусової реалізації в розмірі 578 984,00 грн., яка визначена шляхом застосування знижувального коефіцієнту до ринкової вартості об`єкту оцінки на підставі положень пункту 28 Національного стандарту № 1, яка за своєю правовою суттю є ліквідаційною вартістю об`єкта оцінки, так як в пункті 28 мова йде саме про ліквідаційну вартість. Однак в пункті 29 Національного стандарту № 1 зазначено, що під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об`єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки. Відтак, відбулось штучне зниження квартири, в той час як зниження її вартості порівняно з первинною ринковою унормовано приписами статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження».

Частиною 5 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що не реалізоване на електронному аукціоні нерухоме майно виставляється на повторний електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону; у разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі надання стягувачем згоди третій електронний аукціон (крім електронного аукціону з продажу конфіскованого за рішенням суду майна) здійснюється у спосіб продажу майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону, для нерухомого майна.

Тож, на першому аукціоні початкова (стартова) ринкова ціна квартири повинна була

складати 857 753,49 грн., на другому аукціоні стартова ціна повинна складати не менше 85% ринкової вартості, тобто 729 090,47 грн., на третьому аукціоні - не менше 70% ринкової вартості, тобто 600 427,44 грн. Але з протоколу № 562982 проведення електронних торгів від 13.12.2021 вбачається, що стартова ціна на другому аукціоні складала 492 136,40 грн., тобто нижче ніж 60% ринкової вартості квартири, що є порушенням положень ч. 5 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».

До таких порушень проведення торгів та прав боржника, на думку апелянта, призвело те, що в Заявці на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки) від 08.10.2021 № 18516 приватним виконавцем вказана недостовірна інформація, а саме: замість зазначеної у пункті 11.1 Звіту про оцінку майна ринкової вартості об`єкту оцінки в розмірі 857 753,49 грн., зазначена вартість об`єкту оцінки з урахуванням умов примусової реалізації в розмірі 578 984,00 грн. Вказане призвело до того, що стартова ціна на другому аукціоні була меншою ніж максимально допустиме зниження стартової ціни на третьому аукціоні (при цьому за умови окремого письмового погодження стягувача). За відсутності такого окремого погодження, стартова ціна продажу на третьому аукціоні має становити не менше ніж 600 427,44 грн. (спірне нерухоме майно було продано на другому аукціоні за 560 000 грн. при стартовій ціні 492 136,40 грн.), що є порушенням вимог ч. 5 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відзиви на апеляційну скаргу подані приватним виконавцем Шавлуковою З.А., відповідачем ОСОБА_2 в особі адвоката Шкабуро О.В., а також заперечення на апеляційну скаргу третьою особою - АТ «МетаБанк».

У відзивах зазначається, що суд першої інстанції правильно визнав, що ОСОБА_1 фактично оскаржує дії приватного виконавця, що передують проведенню торгів, а не порушення самої процедури торгів, а тому має звертатись саме зі скаргою на дії приватного виконавця, а не з позовом про визнання торгів недійсними.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката Харламова Д.І., який підтримав апеляційну скаргу, позиції відповідачів в особі приватного виконавця Шавлукової З.А. і адвоката Шкабуро О.В. та третьої особи АТ «МетаБанк», які за своєю суттю співпадають, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2008 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008, ОСОБА_1 належало право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

02.09.2008 між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 9040005936603, відповідно до умов якого забезпечене виконання ОСОБА_1 всіх зобов`язань за кредитним договором № 604000593662А від 25 жовтня 2007 року. Предметом іпотеки за цим договором стала квартира вартістю 248 583,0 гривень. Місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 (а.с.18-21).

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 року в справі № 333/4069/18 задоволено позов Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 суму заборгованості за кредитним договором № 604000593662А від 25.10.2007 року станом на 26.07.2018 року в розмірі 49 947,07 доларів США.

24.09.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Земля Плюс 2006» для складання звіту про оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-23).

07.10.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. отримано звіт про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме, двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до розділу 1 «Резюме» звіту про незалежну оцінку, ринкова вартість квартири станом на 24.09.2021 складає 578 984,00 грн. Аналогічно відповідно до розділу «Висновок про оцінку», ринкова вартість квартири двокімнатної з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24.09.2021 склала з округленням 578 984,00 грн. (а.с. 24-46, 162).

08.10.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. по зведеному виконавчому провадженню № 66459073 складено заявку на реалізацію арештованого майна (предмета іпотеки) - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням вартості 578 984 грн. (а.с.50-52).

Відповідно до протоколу № 559401 проведення електронних торгів від 10.11.2021, торги з реалізації двокімнатної квартири, загальною площею 57,41 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , з стартовою ціною 578 984,00 грн. не відбулись внаслідок відсутності цінових пропозицій.

13.12.2021р. електронні торги з реалізації вказаної двокімнатної квартири відбулись, за результатами яких складено Протокол проведення електронних торгів ДП «Сетам» за № 562982, переможцем торгів став ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 560 000,00 гривень (а.с.53).

13.01.2022 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зареєстровано за останнім право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.54-55).

У первісно поданій позовній заяві позивач просила визнати вказані торги недійсними, посилаючись, серед іншого, на приписи статей 9, 11, 12, 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», які не в повній мірі були дотримані при здійсненні оцінки майна.

09.09.2022р. позивач в особі адвоката Харламова Д.І. подала заяву про зміну підстав позову, якими визначила порушення вимог Порядку № 2831 реалізації арештованого майна у поєднанні з ч. 3 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме, неправомірне зазначення приватним виконавцем Шавлуковою З.А. у заяві про передачу на реалізацію арештована майна - належної позивачу квартири ліквідаційної вартості квартири замість ринкової вартості, чим, крім зазначених норм, порушила права боржника, що дає підстави для визнання торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного (приватного) виконавця щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, а тому оскаржити оцінку майна можна в порядку оскарження рішень та дій виконавця. Судом не було встановлено наявність інших порушень, що могли б вплинути на результати торгів, тому підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених 13.12.2021р., суд не вбачав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд не врахував її заяви про зміну підстав для визнання торгів недійсними, та не розглянув її по суті, вважаючи, що вона оспорює звіт про оцінку, в той час як вона оспорює визначену приватним виконавцем у заяві про передачу арештованого майна на реалізацію вартість майна, яка не є ринковою.

Адвокат Харламов Д.І., підтримуючи апеляційну скаргу, зазначив, що зі звітом про оцінку майна позивач згодна, зокрема, із визначеною в ньому ринковою вартістю майна, але саме приватним виконавцем порушено Порядок реалізації арештованого майна № 2831/16 шляхом обрання зі звіту в якості вартості майна значення його ліквідаційної вартості, що є підставою для визнання торгів недійсними. Наголосив, що, на його думку, з передачею майна на реалізацію, до якої відноситься складання виконавцем відповідної заявки, відносини переходять у площину спору щодо законності торгів, а не в порядку оскарження дій виконавця.

Також адвокат Харламов Д.І. підтримав решту викладених в скарзі та вище наведених в ній доводів, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, які, на його думку, мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Колегія наголошує на наступному.

Відповідно до частин першої - п?ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлення вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує заявку на реалізацію арештованого майна, яка містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби чи приватний виконавець.

ДП "СЕТАМ" розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, не передбачений.

Отже, державний або приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою

проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації майна організовує і

проводить організатор електронних торгів.

Стадія проведення електронних торгів відповідно до ч. 2 розділу ІІ Порядку настає з моменту передачі майна державним (приватним) виконавцем організатору та внесення останнім в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон за заявою виконавця.

Порушення, допущені виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Порядком, зокрема, підготовка заяви про реалізацію майна та правильність її змісту підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Дії державного чи приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 334/3999/20 ( провадження № 61-18847св21).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскарження відомостей заявки приватного виконавця, зокрема, в частині визначеної вартості майна, що передається на реалізацію, має відбуватись за правилами ст. 447 ЦПК України.

Між тим, позивач попередньо не зверталась з відповідною скаргою до суду у вказаному порядку.

Також колегія вказує, що, оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги лише суто діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Щодо посилань апелянта на три правові позиції Верховного Суду, які, на його думку, слід застосовувати при вирішенні цієї справи, то, вивчивши зміст постанов, у яких ці правові позиції містяться, колегія вважає їх нерелевантними із цією справою.

Так, у постанова ВС від 11.02.2021 у справі № 761/15797/19 переглядались судові рішення про задоволення позову про визнання торгів недійсними, де судами торги були визнані недійсними через неправильну оцінку майна, але до цього вже рішенням у іншій справі, яке набрало законної сили, в порядку статті 447 ЦПК України були визнані неправомірними дії виконавця з проведення оцінки майна. Наявне інше рішення й стало підставою для визнання торгів недійсними.

З постанови ВС від 26.05.2022 у справі 905/857/19 вбачається, що у ній розглядався господарський спір за позовом про визнання торгів недійсними, а не скарга на дії державного чи приватного виконавця. Цей спір розглянутий по суті із відмовою в його задоволенні судами І та ІІ інстанцій, так як реалізація майна на електронних торгах проводилася відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна. Касаційний суд погодився із судовими рішення та зазначив, серед іншого, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними.

Також касаційний суд в тій справі зазначив, що аналіз положень ЗУ «Про виконавче провадження» свідчить, що порушення, допущені виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим Законом, до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Постанова ВС від 15 лютого 2019р. прийнята касаційним судом за результатами розгляду попередніми судами скарги боржника на дії приватного виконавця, які полягали у погодженні виконавцем всупереч пунктів 1, 4, 5 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження» визначеної у звіті початкової вартості майна за значенням «ліквідаційної вартості» замість «ринкової вартості». Отже, в цій постанові за подібними діями виконавця здійснено правовий висновок, але справу розглянуто в порядку статті 447 ЦПК України, а не у позовному провадження у спорі щодо недійсності торів з цих підстав.

Зважаючи на вказаний аналіз запропонованих в апеляційній скарзі справ як тотожних і тому зразкових для цієї справи, колегія відхиляє такі ствердження апелянта як необгрунтовані.

Натомість, колегією наведені інші постанови ВП ВС та ВС, які наразі підтверджують правильність висновків суду першої інстанції в цій справі.

Беручи до уваги все вище наведене, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, тому відповідно до вимог статті 375 ЦПК України вона підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, то підстав для компенсації судових витрат позивачеві не мається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова