ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11536/22 пров. № А/857/8871/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, за участі Львівської обласної прокуратури та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, про визнання протиправними дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення: 12:11:00,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення: 17.04.2023

В С Т А Н О В И В :

23.08.2022 ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, за участі Львівської обласної прокуратури та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження представника Президента України №374 від 15.04.1994 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» в частині затвердження пункту 24 Додатку до цього розпорядження, яким включено до переліку пам`яток архітектури місцевого значення «віллу» за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом не надано належної оцінки нормам законодавства, не у повній мірі з`ясовані обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, на підставі яких прийнято оскаржене розпорядження, а тому вважає, що таке прийняте безпідставно, а дія цього розпорядження порушує його право як власника квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, співвласника багатоквартирного житлового будинку, вільно, на свій розсуд користуватись та розпоряджатись своїм майном.

У відзиві на апеляційну скаргу Львівська ОДА просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 споруджений в 1934-1936 роках як індивідуальний житловий двоповерховий будинок (вілла) в стилі функціоналізм, в радянський період внаслідок зміни внутрішнього планування став багатоквартирним (шість квартир).

15.04.1994 представник Президента України С.Давимука на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР №442 від 08 вересня 1979 року п.2 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» виніс розпорядження №374 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівну цінність», відповідно до якого затвердив перелік пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області згідно із додатком. Відповідно до пункту 24 додатку до Розпорядження №374 від 15.04.1994 до пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області віднесено віллу, споруджену в 1930 рр. ХХ ст., що знаходиться у м.Львові по вул.Бортнянського.

В 2018 році ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 купили усі шість квартир (№№1-6) цього будинку та створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БОРТ 55» (далі - ОСББ «БОРТ 55»). Будинок був списаний з балансу Львівської міської ради та переданий ОСББ (розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №152 від 22.01.2019).

27.06.2019 Міністерство культури України видало наказ №501 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912) «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», яким, серед іншого:

- виклало у новій редакції Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (далі Порядок №501);

- зобов`язало органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу; копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності).

Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на виконання згаданого наказу від 27.06.2019 №501 скерував Міністерству культури України лист №16-1726/0/2-20 від 30.04.2020, до якого додав переліки об`єктів культурної спадщини м. Львова та Львівської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; будинок АДРЕСА_2 включений до цього переліку.

18.01.2021 Міністерство культури України видало наказ №14 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», відповідно до якого вирішило занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно законодавства, що діяло да набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» у Львівській області згідно з переліком, відповідно до додатку. Вілла по вулиці Бортнянського, 55 в місті Львові в цьому додатку вказана під порядковим №90, охоронний номер 4091-Лв.

23.04.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження 42021142080000008 за ч. 2 ст.298 КК України, з огляду на те, що встановлено факт проведення на пам`ятці архітектури (будинок за адресою: м.Львів, вул.Бортнянського, 55) самовільних робіт по надбудові, що проводяться без дозволу органу охорони культурної спадщини та фактично призводять до знищення пам`ятки архітектури.

Внаслідок проведеної реконструкції будинку №55 новим власником/власниками було добудовано третій та мансардний поверхи.

Не погоджуючись із вищевказаним розпорядженням позивач оскаржив його до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтями 15 та 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до ст. 66 Основного Закону України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Колегія суддів звертає увагу, що на час прийняття спірного розпорядження правовідносини у сфері охорони пам`яток історії та культури, у тому числі місцевого значення, регулювались Законом УРСР від 13 липня 1978 року №3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон № 3600-IX).

Згідно ст.8 Закону № 3600-IX виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 17 Закону № 3600-IX передбачено, що з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об`єктів у переліки пам`яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам`яток історії та культури.

Отже, затвердження переліків пам`яток історії та культури місцевого значення було віднесено законом до повноважень виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Згідно з частиною 2 ст. 16 Закону № 3600-IX, відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" державний облік пам`яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до пункту 13 Положення про охорону та використання пам`яток історії та культури, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 №865, державний облік пам`яток історії та культури включає виявлення та обстеження пам`яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікових документів, ведення державних переліків нерухомих пам`яток. Порядок державного обліку пам`яток історії та культури і форми облікових документів встановлюються Міністерством культури СРСР або Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР в залежності від виду пам`яток.

Пунктами 3.3, 9, 20 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, встановлено порядок, за яким об`єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, визнається пам`яткою історії та культури шляхом включення його у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки. Приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії визначається при складанні документів державного обліку пам`яток та встановлюється при затвердженні відповідного державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури. Державний облік пам`яток історії та культури включає: виявлення, дослідження пам`яток, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію та вивчення, складання облікової документації, ведення державних переліків нерухомих пам`яток.

Згідно з пунктами 10, 15, 16 Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203, на кожну нерухому пам`ятку та щойно виявлений об`єкт, що становить історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використання, ступінь збереження пам`ятки або щойно виявленого об`єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (за формою, встановленою у додатку №3). На кожну нерухому пам`ятку складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних, що характеризують історію пам`ятки і її сучасний стан, місцезнаходження в навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього або іншого культурного значення, відомості про її територію, пов`язані з нею споруди, сади, парки, перебуваючі в ній твори мистецтва, предмети, що становлять культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. В паспорті зазначається категорія охорони та вид пам`ятки з посиланням на затверджуючий документ (за формою, встановленою у додатку №4). Документи державного обліку пам`яток історії та культури, в тому числі виключених з державних переліків пам`яток, підлягають обов`язковому постійному зберіганню у відповідних центрах наукової документації державних органів охорони пам`яток (додаток №1). Додатком 1 до вказаної Інструкції встановлено перелік обов`язкової документації, що супроводжує державний облік пам`яток, яка складається в кількох екземплярах та підлягає зберіганню в державних органах охорони пам`яток історії та культури; у цьому переліку серед іншого зазначено: оригінал та копії державних переліків нерухомих пам`яток історії та культури місцевого значення, облікові картки пам`яток, паспорти пам`яток, картки негативних фондів, картки обмірних фондів, бібліографія, охоронно-орендні договори, охоронні договори та охоронні зобов`язання, акти технічного стану пам`яток, інвентарні описи цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карти-схеми розташування пам`яток, історико-архітектурні опорні плани, плани зон охорони, фотодокументація, обмірні креслення, графічні замальовки, акварелі, наукові звіти про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках.

Таким чином, на час винесення оскаржуваного розпорядження законодавством було регламентовано чітку і послідовну процедуру включення об`єкту до державного переліку нерухомих пам`яток історії та культури, яка складається з таких обов`язкових етапів: 1) виявлення пам`ятки; 2) визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності; 3) фіксація та вивчення; 4) складання повного переліку державної облікової документації (в тому числі, облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо), виключно при складанні якої визначалась приналежність нерухомої пам`ятки історії та культури до відповідного виду та категорії; 5) включення об`єкту у відповідний державний перелік нерухомих пам`яток історії та культури в залежності від виду та категорії охорони пам`ятки.

Аналізуючи вищенаведене, станом на квітень 1994 року відповідно до Інструкції №203 встановлення приналежності нерухомого об`єкта до пам`ятки історії і культури відбувалось на підставі облікової документації при затвердженні відповідно державного списку пам`яток історії і культури.

Колегія суддів зазначає, що для внесення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток місцевого значення Львівської області необхідно було скласти облікову картку та паспорт на будинок, які б визначали цінність будинку як нерухомого пам`ятника історії і культури та його приналежність до відповідного виду, категорії.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що лише одночасне дотримання всіх зазначених етапів у сукупності було єдиною та необхідною правовою підставою для взяття об`єкту на державний облік та включення його до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури».

Натомість, судом встановлено відсутність облікової документації на вказаний житловий будинок та відсутність доказів, які б підтверджували, що об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 представляє історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Водночас, наведені відповідачем позиції не спростовують встановленої законодавством необхідності складати облікову документацію на виявлені об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Більше того, колегія суддів зазначає, що факт існування спірного розпорядження (статус будинку) та факт віднесення об`єкту нерухомості до пам`ятки архітектури місцевого значення створює перешкоди у реалізації позивачем своїх прав як власника належної йому квартири, що знаходиться у цьому будинку та як співвласника будинку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що достатні та необхідні правові підстави для включення об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Львівської області у відповідача були відсутні.

Відтак, відповідачем при винесенні оспорюваного розпорядження №374 від 15.04.1994 стосовно зазначеного об`єкту порушено вимоги ст.ст. 8, 16, 17 Закону України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» та норми Інструкції про порядок обліку, забезпечення схоронності, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 року №203.

Таким чином, включення відповідачем у додаток до розпорядження представника Президента України №374 від 15.04.1994 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» (до Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Львівської області) об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: м.Львів, вул.Бортнянського, 55, є необґрунтованим, вчинене без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, та не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законами України.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведене та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід Задовольнити.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №380/11536/22 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження представника Президента України №374 від 15.04.1994 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають визначну наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» в частині затвердження пункту 24 Додатку до цього розпорядження, яким включено до переліку пам`яток архітектури місцевого значення «віллу» за адресою: м.Львів, вул.Бортнянського, 55.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний Повне судове рішення у зв`язку з перебуванням судді Затолочного В.С. у відпустці складено 21.08.2023.