Номер провадження: 22-ц/813/5578/23

Справа № 522/13036/20

Головуючий у першій інстанції Шестакова Я.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач Одеська міська рада

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс», Державний реєстратор Красносільської сільської ради Лиманського району Одеській області Дубровіна Олена Володимирівна, Державний реєстратор Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області Візирський Дмитро Миколайович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» на ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 23.11.2022 у складі судді Шестакової Я.В.,

встановив:

В серпні 2020 Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Петрекс Плюс», Державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеській області Дубровіної Олени Володимирівни, Державного реєстратора Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області Візирського Дмитра Миколайовича про визнання недійсними в частині рішень, актів, скасування рішень та записів про право власності.

21.11.2022 Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо таких об`єктів нерухомого майна:

- нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101);

- нежилих приміщень № 501 А, загальною площею 203,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2022 заяву Одеської міської ради задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо таких об`єктів нерухомого майна:

- нежилого приміщення, що складає 127/1000 від всього житлового будинку, загальною площею 505,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101);

- нежилих приміщень № 501 А, загальною площею 203,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101).

Ухвалу суду ТОВ «Петрекс Плюс» оскаржило до апеляційного суду. В апеляційній скарзі ТОВ «Петрекс Плюс» посилається на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та не мотивував необхідність вжиття таких заходів. Скаржник також зазначає, що з моменту звернення Одеської міської ради з позовом та по теперішній день ТОВ «Петрекс Плюс» не проводив будь-яких дій пов`язаних з державною реєстрацією прав, внесення записів та змін до них, проте це також не було враховано судом при постановленні оскаржуваної ухвали, тому підстави для забезпечення позову відсутні, ухвала суду підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 1 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014 року нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.

Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом вимог є визнання недійсними в частині рішень, актів, скасування рішень та записів про право власності щодо нежитлового приміщення, що складає 127/100 від всього житлового будинку, загальною площею 505,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1157690751101), та нежитлових приміщень № 501 А, загальною площею 203,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 277519351101).

Вжиття будь-яких дій з відчуження майна, зміни власника, його перереєстрації ускладнить виконання рішення суду, тому вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими вимогами.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача та для відновлення прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що порушить його права на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Посилання ТОВ «Петрекс Плюс» в апеляційній скарзі на те, що суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та не мотивував необхідність вжиття таких заходів не приймаються до уваги, оскільки підтверджено, що існує зв`язок між предметом позову та вжитими заходами, та у разі не забезпечення такого позову є ймовірність утруднення виконання рішення.

Також не впливають на зміст висновків суду посилання ТОВ «Петрекс Плюс» на те, що останній не проводив будь-яких дій пов`язаних з державною реєстрацією прав, внесення записів та змін до них, оскільки наведене не спростовує того факту, що в подальшому у ТОВ «Петрекс Плюс» можуть виникнуть обставини, що зумовлять на проведення таких дій.

Доводи про те, що раніше ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 07.10.2020 вживалися заходи забезпечення позову підставою скасування ухвали суду бути не можуть, оскільки ухвала суду скасована.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем об`єднані вимоги, які слід розглядати за різними правилами судочинства, до уваги не приймаються, оскільки в межах перевірки законності ухвали суду про забезпечення позову оцінка таким обставинам не надається, крім того, постановою ВС від 22.09.2022 скасовано ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01.07.2021 та постанову Одеського апеляційного суду від 21.04.2022, якими провадженні у цій справі було закрите, та надано оцінку щодо належності спору до цивільної юрисдикції.

Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

З огляду на викладене та те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Приморського районного суду міста Одеси, а оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

10.07.2023 Одеська міська рада звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Петрекс Плюс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.11.2022, як помилково відкритого, посилаючись на те, що Одеським апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення.

Проте підстави для задоволення заяви відсутні, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Перелік підстав відповідно до ст. 362 ЦПК України для закриття апеляційного провадження є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Оскільки законом не передбачено закриття апеляційного провадження з підстав, на які посилається у своїй заяві Одеська міська рада, то у задоволенні наведеної заяви слід відмовити.

Наведена у заяві судова практика не є релевантною до виниклих обставин.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ «Петрекс Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду Одеської області від 23.11.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 16.08.2023

Головуючий:

Судді: