Постанова

Іменем України

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 210/4481/22

провадження № 61-8541св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Скотар Р. Є.,

від 23 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О., від 24 травня

2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він з 04 вересня 1961 року працював на комбінаті «Криворіжсталь» ім. В. І. Леніна на різних посадах,

06 квітня 2007 року його звільнено з роботи за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до статті 38 КЗпП України.

3. Вказував, що 05 січня 1987 року о 15 год. 35 хв. під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок. Обставини нещасного випадку викладені в акті № 4/1 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 06 січня 1987 року. Після нещасного випадку він був доставлений до лікарні, де йому було встановлено діагноз: ураження культі II-IV лівої кисті. В епікризі № 94 зазначено, що він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 21 квітня по 28 квітня 1987 року. Йому було зроблено операцію - видалення екзестоз культі III пальця. Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 23 березня 1987 року серії ДНП-Р № 166230 про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках встановлено ступінь професійної втрати працездатності у розмірі 60 % та встановлено третю групу інвалідності до 01 квітня 1988 року. Висновком МСЕК від 04 квітня 1988 року серії ВТЕ-28 № 054704 підтверджено втрату професійної працездатності у розмірі 60 % з 01 квітня 1988 року та визнано його особою з інвалідністю третьої групи безстроково.

4. Позивач стверджував, що у зв`язку із вказаною травмою та встановленим ступенем втрати працездатності порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. У зв`язку з отриманою виробничою травмою йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним.

5. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі

1 000 000, 00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, у цьому випадку

з 23 березня 1987 року. Події, що стали підставою для звернення до суду з позовом, мали місце у 1987 році та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 цивільного права на відшкодування моральної шкоди, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 23 січня 2023 року - без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що події, які стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце

у 1987 році та не потягнули за собою виникнення у ОСОБА_1 цивільного права на відшкодування моральної школи, оскільки законодавство, що було чинним на момент настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. 09 червня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Повалій О. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня

2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня

2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 01 вересня 2020 року

у справі № 216/3521/16-ц та у постановах Верховного Суду від 07 травня

2018 року у справі № 476/72/17, від 14 листопада 2019 року у справі

№ 522/3388/18, від 30 червня 2021 року у справі № 492/1296/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

12. Заявник стверджує, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності у нього права на відшкодування моральної шкоди, оскільки йому заподіяна моральна шкода незалежно від часу настання втрати працездатності, а страждання тривають дотепер. Заявник зазначає, що спірні правовідносини (втрата працездатності, моральні страждання) мають триваючий характер, тому до спірних правовідносин можуть бути застосовані закони та інші нормативно-правові акти, які є чинними.

13. Заявник вказує, що право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною комісією стійкої втрати професійної працездатності, але жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що це право втрачається в подальшому, особливо якщо брати до уваги, що втрата працездатності встановлена безстроково. Заявник звертає увагу, що він неодноразово проходив комісію по встановленню/ підтвердженню втрати працездатності, допоки йому не було встановлено її безстроково. Вважає, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи, незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

14. Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування моральної шкоди - 1 000 000, 00 грн. Вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування зможе покрити ті душевні страждання, які переживає позивач у зв`язку із ушкодженням здоров`я.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 210/4481/22.

16. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу № 210/4481/22 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Криворізьким металургійним заводом ім. В. І. Леніна у період часу з 04 вересня 1961 року по 06 квітня 2007 року.

18. Згідно з актом № 4/1 про нещасний випадок на виробництві від 06 січня 1987 року форми Н-1 причиною нещасного випадку (травматична ампутація пальців лівої кісті потерпілого ОСОБА_1 ) визначено незадовільна організація робіт, я саме - недотримання стандартів біркової системи та інструкції з ТБ для різьбяра, старшого різьбяра 1500 т. ножиць, низька вимогливість з боку змінного інженерно-технічного персоналу щодо їх виконання.

19. Згідно з епікризом № 94 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: ураження культі II-IV лівої кисті. В епікризі № 94 зазначено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 21 квітня по 28 квітня 1987 року. Хворому було зроблено операцію-видалення екзестоз культі III пальця.

20. Згідно з довідкою МСЕК від 23 березня 1987 року серії ДНП-Р № 166230 про результат визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу в результаті огляду встановлено ступінь професійної втрати працездатності 60 % та третю групу інвалідності до 01 квітня 1988 року.

21. Згідно з довідкою МСЕК від 04 квітня 1988 року серії ВТЕ-28 № 054704 про результат визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу в результаті огляду встановлено ступінь професійної втрати працездатності у 60 % з 01 квітня 1988 року та третю групу інвалідності безстроково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

23. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

24. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

26. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

27. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

28. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

30. Моментом, з яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування є момент заподіяння шкоди. Судами встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіяною травмою виникло у позивача (потерпілого) у 1987 році.

31. Законодавство, чинне на момент заподіяння травми, зокрема Цивільний кодекс Української РСР та Кодекс законів про працю Української РСР, не передбачало відшкодування моральної шкоди потерпілому.

32. Стаття 440-1 щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди була внесена до ЦК Української РСР на підставі Закону України від 06 травня 1993 року № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій».

33. Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, включена до зазначеного кодексу на підставі Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24 грудня 1999 року, який набрав чинності 13 січня 2000 року.

34. До набрання чинності зазначеними нормами правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди були врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, ухваленими після спричинення позивачу травми.

35. Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затвердженими постановою радою міністрів СРСР № 690 від 03 липня 1984 року, які були чинні станом на 1987 рік, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

36. Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

37. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення від 13 травня 1997 року

№ 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року

№ 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

38. Правила про дію цивільно-правових актів у часі визначено у статті 5 ЦК України, у відповідності до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

39. Як зазначалося вище, нещасний випадок на виробництві (травматична ампутація пальців лівої кісті), який став підставою для звернення до суду із цим позовом про відшкодування моральної шкоди, мав місце у 1987 році.

40. Суди не встановили підстав для виникнення у 1987 році у роботодавця обов`язку з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

41. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

42. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

43. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки нещасний випадок, з яким позивач пов`язує виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування шкоди, мав місце у 1987 році, а нормативно-правові акти, які були чинними на той час, не визначали підстав (зокрема і такої підстави як травма на виробництві) для виникнення у роботодавця обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Стаття 440-1 ЦК Української РСР та стаття 237-1 КЗпП Української РСР не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які мали місце до набрання ними чинності.

44. Виходячи із вищенаведеного у роботодавця не виникло обов`язку перед позивачем з відшкодування моральної шкоди.

45. Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду

від 25 січня 2018 року у справі № 219/10961/15-ц (провадження № 61-553св18), а також від 31 березня 2022 року у справі № 210/2283/20 (провадження

№ 61-19508св20).

46. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

47. Із урахуванням зазначеного, слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій, що за встановлених у цій справі обставин позовні вимоги до задоволення не підлягають.

48. При цьому слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

49. Висновки судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

50. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович