Справа № 545/1925/23

Провадження № 1-кп/545/301/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дермань Перша Рівненської області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючого у військовому званні «сержант», на посаді командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , який являється учасником бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацію, перебуваючи на посаді командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, не маючи об`єктивних підстав для самовільного залишення розташування військової частини без поважних причин, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст..ст. 65, 68 Конституції України, ст.. 17 Закону України «Про оборону України», ст..ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок в військову службу», ст..ст. 11. 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 21.01.2023, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилось можливим, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин, та перебував в готелях м. Полтави, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

23.03.2023 командир ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_4 з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , де зустрівся із командиром роти ОСОБА_6 та повідомив про сере і вчинений ним злочин.

Таким чином, 21 січня 2023 року сержант ОСОБА_4 самовільно, без поважних причин, залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 23.03.2023, коли добровільно та з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 .

Прокурором пред`явлено обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

У відповідності до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні ОСОБА_4 винуватим себе визнав повністю, пояснивши, що він, будучи військовослужбовцем та ознайомленим з порядком проходження військової служби, дійсно, 21.01.2023, точного часу не пам`ятає, за вищевказаних обставин, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . На протязі трьох місяців був відсутній за місцем служби. Після самовільного залишення частини він поїхав у м. Полтава, де перебував приблизно до 19.02.2023, проводив час на власний розсуд. Потім деякий час лікувався в м. Полтава, знаходився в готелі. Також лікувався з приводу алкогольного отруєння. 23.03.2023 він з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , де зустрівся із командиром роти ОСОБА_6 та повідомив про себе. З правовою кваліфікацією своїх дій за ч. 5 ст. 407 КК України був згоден, фактичні обставини вчинення злочину не оспорював, щиро каявся, висловлював жаль з приводу вчиненого. Вказував, що вчинення злочину обумовлено було тим, що він не погоджувався з рішенням командира, вважаючи його помилковим, але в установленому порядку їх не оскаржував.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченого, суд находить його вину повністю доказаною, а його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений скоїв тяжкий злочин.

Вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, було розпочато обвинуваченим 21.01.2023 та тривало до 23.03.2023.

При відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, обставиною, яка пом`якшує таке, суд визнає щире каяття.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий(засуджувався: 21.07.2017 Рівненським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ст.. 70 КК України до покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік; 22.11.2021 Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік), є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває у військовому званні «сержант», на посаді командира ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , приймав участь у антитерористичній операції, не одружений, дітей, утриманців не має, зі слів має матір, яка є особою з інвалідністю 2 групи, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується формально.

Суд враховує те, що обвинувачений раніше 2 рази притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі, умисних тяжкого та нетяжкого злочинів, раніше двічі звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення ставати не бажає, що у сукупності свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має. Суд бере до уваги бажання обвинуваченого й надалі проходити військову службу, однак обвинувачений вчинив інкримінований йому злочин, саме перебуваючи на військовій службі.

Суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, і підстави як для застосування ст. 69 КК України до вказаного покарання, так і для звільнення від його відбування з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, відсутні.

Суд вважає, що розмір покарання, що призначається, буде відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.

При цьому, суд призначає за ч. 5 ст. 407 КК України обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції статті, що не буде свідчити про несправедливість призначеного покарання через його суворість.

Міру запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, суд залишає до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 22.05.2023.

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ строком на П`ЯТЬ років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд залишає до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 22.05.2023.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ