Справа № 405/4218/22

провадження № 1-кс/405/2071/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 м. Кропивницький

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 23.02.2022 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020120000000259 від 03.08.2020, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

до Ленінського районного суду м. Кіровограда надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 23.02.2022 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020120000000259 від 03.08.2020, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

На обґрунтування скарги захисник підозрюваного зазначив, що підставою для звернення за судовим захистом підзахисного ОСОБА_4 стала незгода з пред`явленою підозрою від 23.02.2022, яка не відповідає фактичним обставинам, є необґрунтованою та спростовується фактичними обставинами інкримінованого злочину.

Так, 03.08.2020 старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені матеріали досудового розслідування № 12020120000000259 щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 та ч. 2 ст. 367 КК України.

26.01.2022з матеріалів досудового розслідування № 1202012000000259 від 03.08.2020 виділено кримінальне провадження, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України.

23.02.2022старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України ОСОБА_4 .

Тобто, органи досудового розслідування, керуючись ст. 279 КПК України, обґрунтували необхідність про наявність підстав для зміни повідомлення про підозру ОСОБА_4 у зв`язку із виділенням із кримінального провадження № 1202012000000259 від 03.08.2020 кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 191 КК України.

Зазначив, що з повідомленням про підозру від 23.02.2022 категорично не погоджується та одночасно вважає, що таке повідомлення про підозру було здійснено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, є незаконним та підлягає скасуванню виходячи із наступних нормативно - правових обґрунтувань.

По перше. Зміна раніше повідомленої підозри полягає у: а) висуненні нової підозри, не пов`язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цього не відомими фактичними обставинами й іншою юридичною кваліфікацією; б) доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопорушення, які кваліфікують за однією й тією самою статтею (частиною статті) кримінального закону; в) уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслідки тощо); г) виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в процесі розслідування; д) уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри.

Тобто, зміну раніше повідомленої підозри можуть здійснювати шляхом внесення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Зміна повідомлення про підозру в широкому значенні цього поняття полягає в непідтвердженні частини повідомлення про підозру; доповненні повідомлення про підозру; зміні повідомлення про підозру. Непідтвердження частини повідомлення про підозру означає, що повідомлення про підозру за окремим епізодом чи самостійним діянням не підтвердилося; не дістала підтвердження кваліфікуюча ознака; не дістала підтвердження певна дія в структурі окремого епізоду або діяння; виявилася зайвою кваліфікація діяння за сукупністю кримінальних правопорушень (за декількома статтями КК). Непідтвердження частини повідомлення про підозру щодо окремого кримінального правопорушення або правопорушень здебільшого виникає внаслідок спростування будь-якої ознаки складу кримінального правопорушення, який інкримінують; самообмови підозрюваного; неякісного проведення досудового розслідування або слідчих дій; декриміналізації діяння. Внаслідок непідтвердження частини повідомлення про підозру можуть виникнути ситуації, коли змінювати кваліфікацію не потрібно і коли це є необхідним, що зумовить складання нової підозри.

Вважає, що внаслідок внесення змін до «раніше повідомленої підозри» слідчий, прокуpop та інші учасники процесу вже постануть перед наявністю в кримінальному провадженні «нової підозри», яка виникла внаслідок отримання змін, що були внесені до попередньої підозри.

Трактування термінів «зміна раніше повідомленої підозри» та «нова підозра», у такому кримінальному провадженні підозру змінюють, оскільки до цього особі вже було повідомлено про підозру й частина змін стосується саме кримінальних правопорушень, де підозру вже було повідомлено.

Отже, розмежування понять «зміна раніше повідомленої підозри» та «нова підозра» є недоцільним навіть з огляду на сутність цих понять, адже змінена підозра вже є новою підозрою.

Вважає, що у зв`язку з наявністю нових фактів, тобто інших кримінальних правопорушень, які попередньо об`єднані в одне провадження, постає необхідність у повідомленні особі нової підозри.

Досліджуючи питання належного процесуального оформлення слідчим, прокурором рішення про зміну повідомлення про підозру в кримінальному провадженні саме на досудовому розслідуванні, слід констатувати, що чинний КПК України не дає чіткої відповіді на це питання, а за таких умов кожний слідчий та/або прокурор вирішує його на власний розсуд, що призводить до варіативності застосування відповідних норм і неоднакової їх практичної реалізації, що є неприпустимим з позиції дотримання засад кримінального провадження.

Цілком очевидно, що в учасників кримінального провадження не має бути сумнівів і неоднозначних трактувань щодо прийнятих процесуальних рішень, усі учасники кримінального провадження повинні дотримуватися основних засад кримінального провадження, прийняті процесуальні рішення та дії мають бути чіткими, зрозумілими, логічними й послідовними та в обов`язковому порядку належно оформлені шляхом створення відповідних процесуальних документів.

З огляду на викладене вище, зокрема в частині невисвітлення ні в ст. 279, ні в інших статтях КПК України суті термінів «зміна підозри», «нова підозра», незазначення чіткого й виключного переліку випадків їх застосування під час виконання таких дій, необхідно керуватися загальними засадами кримінального провадження та іншими статтями КПК України. Зокрема, ст. 110 КПК України визначає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а рішення слідчого, прокурора приймають у формі постанови. Постанову виносять у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Таким чином, цілком логічним буде твердження, що в разі, коли слідчий, прокурор під час досудового розслідування доходить висновку про необхідність застосування ст. 279 КПК України, таке процесуальне рішення має бути прийнято у відповідній процесуальній формі - мотивованій постанові, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Зазначений процесуальний документ в обов`язковому порядку має бути долучено до матеріалів кримінального провадження, оскільки:

-на такій стадії кримінального провадження, як досудове розслідування, це процесуальне рішення, оформлене відповідним мотивованим процесуальним документом, дає всім учасникам кримінального провадження змогу зрозуміти, які саме підстави виникли у слідчого та/або прокурора, що зумовили прийняття такої о процесуального рішення, адже це може докорінно змінити напрям кримінального провадження та правові позиції учасників кримінального провадження;

-оскільки підстави для зміни повідомлення про підозру можуть бути різними: від уточнення певних обставин і відомостей до, наприклад, недопустимості певних доказів, відсутності обґрунтування такого рішення шляхом оформлення відповідної мотивованої постанови,

-це створює поле для зловживання слідчим та/або прокурором своїм становищем, а також призводить до необізнаності сторони захисту й інших учасників кримінального провадження, що порушує їхні права.

Таким чином, закріплення обов`язку сторони обвинувачення під час оформлення процесуального рішення про зміну повідомлення про підозру прийняти мотивовану постанову як складову процесу зміни підозри відповідатиме засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать верховенство права, законність, забезпечення права на захист і права на оскарження процесуальних рішень.

Як вбачається із матеріалів досудового розслідування, то такий процесуальний документ про який вищенаведено, в матеріалах досудового розслідування - відсутній, що ставить під сумнів обґрунтованість підозри як такої.

По друге. Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення., а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

В даному випадку, повідомлення про підозру від 23.02.2022 року, яке є предметом оскарження, містить в собі здебільшого інформацію, яка констатує події, які мали місце у період перебування ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2 Державного агентства резерву України, а саме з січня 2013 по січень 2018 роки.

Висновок лабораторних вимірювань ВТЛ ДП «Кіровоградський КХП №2», на який посилаються органи досудового розслідування у своїй підозрі та який проводився 25.05.2020 року на предмет відповідності класності зерна (ДСТУ 3768-2019), яке було закладено Держрезервом, за результатом якого було встановлено, що пшениця 2 та 3 класу урожаю 2010 року у загальній кількості 10 987, 596 тон на загальну суму 16 408 390 грн. не відповідають стандартам ДСТУ - є нікчемним, оскільки на момент проведення аналізів 25.05.2020 лабораторія ККХП№2 не мала чинного сертифікату на право проведення лабораторних аналізів.

Тобто такі висновки ВТЛ ДП «Кіровоградський КХП №2» є за своєю правовою природою нікчемними та такими, що не можуть породжувати правові наслідки, так як були проведені органом, який не мав відповідних на те повноважень.

Єдиним доказом, якому можна надати правову оцінку - це результат проведення аналогічних лабораторних вимірювань Інститутом сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України, який також проводився 25.05.2020 зерна пшениці урожаю 2010-2018, результатом якого, також було встановлено не відповідність класу пшениці 2 та 3 класу урожаю 2010 - 2018 років та за висновком якого було встановлено не відповідність класу пшениці 3 класу урожаю 2010-2018 стандартам ДСТУ в загальній кількості 14 621,139 тон на загальну суму 22 305 158, 26 грн., тобто не відповідало ДСТУ і зерно 3 класу, яке було закладено в Держрезерв. вже після звільнення ОСОБА_4 .

Тобто, в ході вивчення цих доказів неможливо встановити, що саме внаслідок дій або бездіяльності ОСОБА_4 було допущено несумлінне та неналежне ставлення до виконання покладених на нього службових обов`язків, що призвело до зниження якісних показників зернових культур.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 з січня 2018 не працює на підприємстві ДП «Кіровоградський КХП № 2», а висновки лабораторних вимірювань проводились 25.05.2020, тобто більше ніж через 2 роки, то підстав в органів досудового розслідування стверджувати, що зернові культури втратили якісні показники саме внаслідок службової недбалості, саме ОСОБА_4 - немає, оскільки після того, як ОСОБА_4 звільнився з посади директора ДП «Кіровоградський КХП № 2» доступ до зернових культур урожаю 2010 - 2018 років в нього не було в апріорі і пошкодження втрата якісних показників зернових культур могла статися внаслідок службової недбалості інших осіб, які були відповідальні за цей напрям роботи у період з лютого 2018 по травень 2020 роки.

ОСОБА_4 з січня 2018 року у зв`язку зі звільненням із посади директора ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2», ніякого відношення до підприємства не має. Також, під час звільнення була проведення інвентаризація щодо кількісного та якісного зберігання зернових на ККХП №2, за результатами якої не встановлено невідповідностей. Більш того, в лютому 2018 року відразу після звільнення ОСОБА_4 , новим керівником було проведено дві інвентаризації зерна, які підтвердили, що кількість та якість відповідають показникам ДСТУ.

Після звільнення ОСОБА_4 на підприємстві до сьогодні в якості директорів працювало 9 осіб. В 2020, тобто через 2 з половиною роки після звільнення, органом досудового розслідування проведена експертиза та встановлено порушення умов зберігання зерна. Окрім того, на розгляді господарського суду Кіровоградської області перебуває справа за позовом Державного агентства резерву України до ДП «ККХ №2» про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на загальну суму 180470726, 47 грн., тобто щодо факту неналежного зберігання зерна, встановленого перевіркою від 26.01.2021.

Вважає, що будь-яких письмових доказів того, що ОСОБА_4 допустив службову недбалість або неналежне виконання службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, відповідальність за яку визначена ч.2 ст. 367 КК України, органи досудового розслідування - не надають, а всі висновки, які викладені у підозрі ґрунтуються на хибному суб`єктивному припущенні останніх.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокуpop, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Достатність доказів згадується в п.1 ст.94 КПК: «Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення».

Тобто для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особі про підозру. Тобто, для повідомлення особи про підозру як мінімум треба мати в наявності: суб`єктивну сторону злочину, суб`єкт злочину, об`єктивну сторону злочину, об`єкт злочину, та достатні докази для підтвердження наявності цих елементів складу злочину.

Також слід зауважити, що згідно п.14 ч. 1 ст.3 КПК України «притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру, та питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.

Твердження слідчого, що «існування достатніх підстав (доказів) для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри» - ніяк не узгоджується з положеннями ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та є лише вільним роздумом на тему КПК.

Стверджує, що викладені в повідомленні про підозру обставини не можуть свідчити про об`єктивність досудового слідства та законності самого повідомлення, так як в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст.277 КПК України не містить жодної конкретики, а також фактичні обставини не відповідають тим, що викладені в повідомлені про підозру.

Просив звернути увагу на те, що обґрунтованою є підозра за наявності таких принципових обставин: 1) врученого письмового повідомлення про підозру з обов`язковим посиланням на докази вчинення особою кримінального правопорушення; 2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення; 3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення; 4) оцінювання судом доказів вчинення особою кримінального правопорушення.

Вимога достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи неповною, приводить тим не менше до обґрунтованого висновку про винуватість особи, котра притягується, і виключає в цей момент розслідування протилежного висновку.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду наголосив, що порушення порядку повідомлення про підозру особі призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

По третє. Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда по справі № 405/378/22 від 24.01.2022, яка залишена без змін відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 02.02.2022 - було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_4 . Виносячи таку ухвалу суди першої та апеляційної інстанції виходили із наступного, а саме.

За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального ви чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, слідчий за погодженням із прокурором виходить з тих міркувань, що на даній стадії оцінюється лише достатність підстав вважати, чи було вчинено кримінальне правопорушення. Встановлення таких підстав базується на стандарті доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox. Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990, заяви №12244/86, 12245/86. 12383/86, параграф 32). Необхідно оцінювати обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017, заява №72508/13, параграф 184). Тому цей стандарт доказування є досить низьким необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в ньому напрямку.

12.08.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/3980/22 було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого ВР ЗСГСД СУ ГУНГІ у Кіровоградській області ОСОБА_6 про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за № 1202012000000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання у справі № 405/3980/22 від суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом.

Як регламентовано, ч.ч.1.2 ст.136 КІЖ України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь - які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Суд встановив, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази отримання повісток про виклик до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тобто факт зволікання стороною при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ - не доведено.

Таким чином на підставі вищевикладеного вважає, що пред`явлена ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 23.02.2022 по кримінальному провадженню № 12021120000000259 є необґрунтованою, не містить в собі документальних доказів, які б могли свідчити про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та одночасно є такою, що підлягає скасуванню. Просив скасувати повідомлення про підозру від 23.02.2022 щодо громадянина ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020120000000259 від 03.08.2020; зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внесеному у ЄРДР за №12020120000000259 від 03.08.2020 за ч.2 ст. 367 КК України вчинити дії стосовно виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 23.02.2022 щодо громадянина ОСОБА_4 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав скаргу та додав, що одним із основних аргументів, які були покладені в основу оскарження повідомлення про підозру від 23.02.2022 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі КК України) - це недоведеність та відсутність належних та допустимих доказів зі сторони органів досудового розслідування щодо фактичної участі саме ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, оскільки, як пояснював підзахисний ОСОБА_4 у своїй скарзі від 19.08.2022, після його звільнення з посади директора ДГІ «Кіровоградський КХП №2» у січні 2018 році було змінено 9 директорів. Повідомлення про підозру не містить конкретних доказових елементів, які б свідчили, що саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 було спричинено пошкодження зернових культур. Вся риторика та правова конструкція повідомлення про підозру передбачає лише констатацію прав та обов`язків, які були закріплені за ОСОБА_4 під час його перебування на посаді директора ДП «Кіровоградський КХП №2». Зазначив про обставини, які підтверджують факт відсутності в діях ОСОБА_4 ознак вчинення службової недбалості або неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Зокрема те, що в період часу з 01.12.2017 по 22.02.2018 спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері перевірки було проведено три інвентаризації. Перша інвентаризація, яка проходила 01.12.2017 під час перебування ОСОБА_4 на посаді директора ДП «Кіровоградський КХП №2», це річна інвентаризація, яка проводиться завжди кожного року. Коли проводиться інвентаризація річна, то перевіряється все, що є по обліку на підприємстві, в тому числі, наявність і якість зерна. Інвентаризація зерна проводиться шляхом замірювання наявності в силосах, та розрахунку наявності. Крім цього, з кожного силосу, відбирається зразок зерна (шляхом перекачування зерна в силосі сам на сам) і відбирається невеличкими партіями зразок з кожного силосу. Далі кожен зразок в сертифікованій лабораторії перевіряють на якість, тобто органолептичні показники (запах, вид, зараженість), та фізичні показники (кількість та якість клейковини, смітна домішка, натуру зерна, зернова домішка інші) і вже складається аналізна карта на відповідність якості зерна по класам. Відповідно, інвентаризація зерна, яка була проведена на 01.12.2017, підтвердила, що зерно яке зберігалось в елеваторі, в тому числі, і зерно Держрезерву, відповідало якості ДСТУ. 23.01.2022 ОСОБА_4 звільнився з посади директора ДП «Кіровоградський КХП №2». 13.02.2018 на посаду директора ДП «Кіровоградський КХП №2» призначений інший директор - ОСОБА_7 , який відповідно до своїх посадових обов`язків проводить обов`язкову інвентаризацію майна, яке надходить до його безпосереднього розпорядження. За результатами проведення інвентаризації жодних зауважень щодо якості пшениці, яка зберігалася на ДП «Кіровоградський КХП №2» зі сторони нового директора - не було. А відтак, в даному випадку результат проведення такої інвентаризації є беззаперечним доказом, який повинен бути врахований судом як належний та допустимий. В матеріалах справи є письмові свідчення свідка (старшого лаборанта ДІІ «Кіровоградський КХП №2»), з яких вбачається, що за період, коли ОСОБА_4 був директором ДП «Кіровоградський КХП №2», кожного року (у зв`язку з тим, що Держрезерв не проводив освіження зерна) проводились оздоровчі заходи, які були спрямовані на недопущення погіршення стану зернових культур. Оздоровчі заходи зернових культур, в особі пшениці, включали в себе ряд обов`язкових процедур, насамперед, охолодження та газація елеватора/зерна. Зазначив, що ОСОБА_4 , будучи директором ДП «Кіровоградський КХП №2», вживав усіх можливих заходів, аби не допустити погіршення якості зернових культур, які перебували в його розпорядженні, та за збереження яких він ніс відповідальність, навіть попре те, що Держрезерв не виконував свої зобов`язання щодо освіження зерна. Органи досудового розслідування у своєму повідомленні про підозру посилаються на те, що за діючим директором ДП «Кіровоградський КХП №2» закріплений обов`язок самостійно проводити освіження зерна без залучення додаткових коштів, однак, при цьому, не конкретизують умови, при яких розвиток таких подій міг би мати місце. Така процедура не могла бути проведена під час періоду керування ДП «Кіровоградський КХІІ2» ОСОБА_4 , оскільки, підприємство при керівництві ОСОБА_4 ніколи не закуповувало зерно, так як не було можливості це робити через незадовільний фінансовий стан, підприємство виключно переробляло зерно на давальницьких умовах інших контрагентів та власників, але не своє; за весь період, коли ОСОБА_4 був директором підприємства, Держрезерв жодного разу не зміг підписати план освіження, відповідно підприємство не змогло б провести освіження. Адже треба розуміти що при освіження зерна на підприємстві, на обліку буде змінюватись рік врожаю, і відповідно при перевірці підприємства стане питання, яким чином змінився рік закладення. Виконавчий орган підприємства не може самостійно, без компетентного дозволу Держрезерву проводити освіження зернових культур, так як це може призвести до необґрунтованих втрат та непередбачуваних наслідків. В період з 2013 по 2017 роки, коли директором підприємства був ОСОБА_4 , на підприємстві зберігалось тільки те зерно, яке було закладено до Держрезерву в 2010 році, і при цьому при звільнені ОСОБА_4 в січні 2018 року з посади, три результати інвентаризацій показують, що якість зерна відповідала ДСТУ. Але коли в травні 2020 року лабораторією було проведено перевірку якості зерна, то результати аналізів Інституту сільського господарства Степу НААНУ вказував на те, що пшениця 2010 року та 2038 року втратила якість. ОСОБА_4 у 2018 році вже не міг закуповувати зерно за 2018 рік, так як в січні був звільнений, а наявність зерна 2018 року може з`явитися не раніше ніж серпень 2018 року. Вважає, що новий керівник закупив в Держрезерв свіже зерно 2018 року, і далі, не маючи можливості провести освіження зерна, хтось з тих керівників, які були вже після ОСОБА_4 , не проводили оздоровчих заходів для підтримання якості зерна, і внаслідок чого зерно, як 2010 року так і 2018 року втратило якість. Крім цього, коли в травні 2020 року проводились аналізи зерна, результати якої суперечать один одному двома лабораторіями - це лабораторія самого підприємства і лабораторія Інституту сільського господарства Степу

НААНУ, при цьому в матеріалах слідчого видно, що лабораторія Інституту сільського господарства Степу НААНУ має Сертифікат про визначення вимірювальних можливостей лабораторії №72/19 від 01.11.2019, виданий ДП «Кіровоградський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», а лабораторія підприємства не має такого сертифікату, відповідно лабораторія підприємства певний час не могла контролювати якість зерна на підприємстві, (так як для отримання сертифікату необхідно повірене обладнання, кваліфікований персонал, та наявність робочої термометрії (датчиків для вимірювання температури зерна в силосах, які показують коли починає грітися зерно і це дзвіночок що зерно втрачає якість)). А сертифікат в лабораторії підприємства закінчився 29.08.2019 році, це вбачається зі штампа на аналізних картках які виписувались при визначенні якості зерна в інвентаризаціях 2017 та 2018 роках. Сторона захисту вважає, що втрата якості зерна відбулася внаслідок халатності керівника ДП «Кіровоградський КХП №2», який працював у період з 29.08.2019 по травень 2020 року, так як саме в цей період не проводилися оздоровчі заходи, які вкрай необхідні для збереження якості зернових культур у період тривалого зберігання у відповідних умовах. Просив скаргу задовольнити.

В судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні скарги та зазначив, що слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області, за процесуального керівництва Кіровоградської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020120000000259 від 03.08.2020, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за фактом неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи директором ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2», неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не забезпечив належне зберігання сільськогосподарської продукції, а саме внаслідок не проведення освіження зерна пшениці, що призвело до його псування (втрата класності (якості)) в загальній кількості 14 621,139 тон, в результаті чого Державному агентству резерву України спричинена майнова шкода у розмірі 22 305 158,26 гривень.

На підставі зібраних доказів, 17.01.2022 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в рамках кримінального провадження №12020120000000259 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Разом з цим, із вказаного кримінального провадження, 26.01.2022 було виділено матеріали в окреме провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, за фактом привласнення службовими особами ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» майна підприємства (квартири житлового будинку - №5: 02.09.2022; № 2: 06.12.2012; №№ 3, 4, 7,10:10.12.2012),досудоверозслідування в якому здійснюється слідчими СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області.

Після цього, 23.02.2022 підозрюваному ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в рамках кримінального провадження № 12020120000000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яка і являється предметом оскарження сторони захисту та на думку останнього є необґрунтованою, оскільки не містить в собі документальних доказів вчиненого злочину.

Окрім цього, подаючи скаргу адвокат не долучив до неї оскаржуване процесуальне рішення.

Підозра - це процесуальне рішення, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах. Воно засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.

За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Разом з цим, слідчий суддя Ленінського районного суду міста Кіровограда в ухвалі від 24.01.2022 про відмову в обрані запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначив, що надані до клопотання матеріали на його думку свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, про те, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.

Нове повідомлення про підозру має бути узагальненим і складатися не в доповнення до попередніх повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. У цьому випадку раніше складене повідомлення про підозру, яке повинно залишатися в матеріалах кримінального провадження, втрачає силу.

У статті 279 КПК України передбачено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Аналіз змісту положень глави 22 КПК України «Повідомлення про підозру» дає підстави для висновку про те, що для повідомлення про нову підозру або повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри передбачено такі самі вимоги як і до повідомлення про підозру.

У КПК України немає конкретного переліку підстав для скасування повідомлення про підозру. Однак з аналізу положень статей 276 - 278 КПК можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

1.Неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру.

У випадку оскаржуваного повідомлення про підозру видно, що вона складена і підписана слідчим слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 23.02.2022 та затверджена прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 . Разом з цим, вручена ОСОБА_4 в день складання та містить права підозрюваного.

2.Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.

Письмове повідомлення про підозру вручено в день його складення слідчим.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно внесено слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3.Необґрунтованість підозри.

-повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК, містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статі та частини статі закону України про кримінальну відповідальність;

-аналізом змісту повідомлення про підозру встановлено, що даний процесуальний документ містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину;

-матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судових засіданнях містять дані, які вказують на заподіяння шкоди.

З приводу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, зазначив його про об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону, суб`єкт та його кваліфікуючу ознаку - спричинення тяжких наслідків.

Прокурором було наголошено на тому, що відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії. невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, іншими словами, якщо обов`язок діяти відповідним чином юридичне був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

З силу наділених повноважень ОСОБА_4 обіймаючи посаду директора ДП «Кіровоградський КХП № 2», постійно був наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України являвся службовою особою.

Так, з досліджених в судових засіданнях матеріалів кримінального провадження № 12020120000000259 від 03.08.2020 вбачається, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення від 23.02.2022 містить повний виклад обставин та беззаперечне обґрунтування, які переконливо доводять причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину та підтверджуються наступними належними і допустимими доказами (документи, речові докази, висновки експерта):

1.актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» від 16.06.2020 № 04.11.01 -1709-19ДСК;

2.державне підприємство «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» Державного агентства резерву України засноване на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства резерву України, що діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 08.10.2014 «Про затвердження Положення про Державне агентство резерву України» Підприємство є державним унітарним підприємством. Місцезнаходження Підприємства: Україна, 25014, Кіровоградська область, м. Кропивницький. проспект Інженерів, 2;

3.відповідно до наказу в.о. голови Державного резерву України ОСОБА_8 № 214-к від 26.12.2012, з 27.12.2012 ОСОБА_4 призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» Державного агентства резерву України;

4.відповідно до наказу в.о. голови Державного резерву України ОСОБА_8 № 6-к від 23.01.2013, 23.01.2013 ОСОБА_4 призначено на посаду директора Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2» Державного агентства резерву України;

5.23.01.2013 між Державним агентством резерву України, в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , укладено Контракт № 53/13, на підставі якого між сторонами склалися трудові відносини на термін з 23.01.2013 по 22.01.2018 та відповідно до:

-п. 1.1. Контракту Керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, своєчасне виконання завдань з накопичення (приймання), розміщення, освіження (поновлення), відпуску матеріальних цінностей державного резерв) та їх кількісне і якісне зберігання;

-п.1.4. Керівник діє на підставі єдиноначальності, несе персональну відповідальність за фінансово-господарську діяльність Підприємства та збереження державного майна

-п. 2.1.5. забезпечувати виконання доведених Органом управління майном завдань з накопичення, відпуску, освіженню матеріальних цінностей державного резерву, їх кількісне і якісне зберігання, організовувати робот)' служби воєнізованої охорони і протипожежної безпеки, підтримувати постійну експлуатаційну готовність і високу надійність функціонування основних фондів, їх належний санітарно-технічний стан, виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства, своєчасне і повне внесення платежів до бюджету, включаючи внески до Пенсійного фонду України та недопущення заборгованості з заробітної плати.

6.Статут Підприємства, викладений в новій редакції відповідно до наказу Держрезерву № 161 від 30.06.2017 та його нормами передбачено:

-п. 5.30. керівник зобов`язаний: забезпечувати виконання завдань Підприємства, передбачених законодавством України, Статутом, контрактом; забезпечувати складання в установленому порядку річного фінансового плану Підприємства та подання його для затвердження; подавати у встановленому порядку уповноваженому органу управління квартальну, річну фінансову звітність Підприємства; забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна, доходу Підприємства, майнового стане Підприємства; забезпечити кількісне та якісне зберігання матеріальних цінностей Державного резерву України; забезпечити належне використання зобов`язань за договорами Підприємства перед державою та іншими контрагентами; здійснювати будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів, утримувати їх, забезпечувати своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання; відповідно до державного контракту та державного замовлення, укладених договорів забезпечувати виробництво та постачання продукції та товарів, здійснення послуг; здійснювати бухгалтерський, оперативний облік та вести статистичну звітність згідно з законодавством України; надавати уповноваженому органу управління фінансову звітність про результати діяльності Підприємства у терміни згідно з чинним законодавством України;

7.договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/347-2009-45-135 від 08.01.2009. Предметом договору є: зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінностей) здійснюється у зерносховищах Зберігача. Згідно з даним договором Держрезерв передає, а ДП «Кіровоградський КХП № 2» приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією у кількості та вартістю згідно з актом форми Р-16. Розділом 2 умов договору передбачено права та обов`язки Зберігача, де Зберігач зобов`язаний:

-п. 2.1. Вживати заходи для належного зберігання цінностей відповідного виду;

-п. 2.4. Відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-ти денний термін після виявлення втрати нестачі або пошкодження;

-п. 2.6. Проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Держрезерву акта форми Р-17 протягом 3-х днів після здійснення операції;

8.додаткова угода № 18 від 16.03.2016 до договору № юр-2зб/347-2009-45- 135 від 08.01.2009, укладена між Державним агентством резерву України в особі в.о. Голови Держрезерву ОСОБА_9 з однієї сторони та ДП «Кіровоградський КХП №2» в особі директора ОСОБА_4 з другої сторони, до якого внесено зміни, зокрема:

-п. 2.1. викласти у такій редакції «Вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду, якості й забезпечити проведення контролю якості»;

-п. 2.3. викласти у такій редакції «Оформлювати акти форми Р-16 та надавати до Держрезерву у встановленому порядку згідно із нормативними документами»;

-п. 2.5. викласти у такій редакції «Проводити відпуск цінностей тільки за розпорядженням (нарядом) Держрезерву та кількістю що визначена в розпорядженні (наряді)»;

-п. 2.6. викласти у такій редакції «Проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів відповідно до норм чинного законодавства»;

9.протоколами тимчасових доступів до речей та документів, в ході яких були вилучені документи, що підтверджують передачу на зберігання матеріальних цінностей (зерна пшениці) відповідно до договору № юр-2зб. 347- 2009-45-135 від 08.01.2009, які належать Державному агентству резерв} України в кількості 16 570,559 тон.

10.Відповідно проведених лабораторних вимірювань ВТЛ ДП «Кіровоградський КХП № 2» на предмет відповідності класності зерна, яке було закладено Держрезервом, встановлено випадки втрати класності (якості і зерна, а саме: пшениці 2 та 3 класу урожаю 2010 року, яка за результатами аналізу визначена, як 4 клас (ДСТУ 3768-2019) із запахом застарілого зерна. Всього, станом на 25.05.2020 втрачено кількість (якість) зерна, яке знаходиться на зберіганні ДП «Кіровоградський КХП № 2» та належить Держрезерву в загальній кількості 10 987,595 тон на загальну суму 16 408 390 грн., що становить 66,71% від наявної кількості (дані бухгалтерського облік} матеріальних цінностей держрезерву (пшениця 2 та 3 класу урожаю 2010 року і;

11.За результатами проведених аналогічних лабораторних вимірювань атестованою вимірювальною лабораторією Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України (Сертифікат про визначення вимірювальних можливостей лабораторії №72/19 від 01.11.2019, виданий ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації) на предмет відповідності класності зерна (ДСТЗ 3768-2019), яке було закладено Держрезервом, встановлено випадки втрат класності (якості) зерна, а саме: пшениці 3 класу урожаю 2010 та 2018 року, яка за результатами аналізу визначена, як 4 клас (ДСТУ 3768-2019) із запахом цвілі. Всього, за результатами проведених лабораторних вимірювань вимірювальною лабораторією Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України станом на 25.05.2020 втрачено класність (якість) зерна, яке знаходиться на зберіганні ДП «Кіровоградський КХП № 2» та належить Держрезерву в загальній кількості 14 621,139 тон на загальну суму 22 305 158,26 грн., що становить 96,8% від наявної кількості (дані бухгалтерського обліку);

12.Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № СЕ- 19/112-21/7795-ЕК від 16.11.2021, зробленого на підставі Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» № 04.11.01-1709-19ДСК від 16.06.2020, в частині несвоєчасного освіження матеріальних цінностей Держрезерву, передбаченого законодавством, яке призвело до псування пшениці (втрата класності (якості)) станом на 25.05.2020 в загальній кількості 14 621,139 тон документально підтверджується на загальну суму 22 305 158,26 гривень.

Проте, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ДП «Кіровоградський КХП № 2», будучи службовою особою, що постійно здійснює функції, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, а також наділений повноваженнями щодо оперативного управління майном, очолюваного ним державного підприємства і правом першого підпису в бухгалтерських та фінансових документів, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно - небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, маючи реальну можливість виконати їх належним чином, грубо порушуючи вимоги ст. ст. 2, 5, 11, 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» № 51/97-ВР від 24.01.1997, яким визначено загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері, Постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», де визначено загальні принципи, щодо порядку регулювання відносин Держрезерву з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями у процесі формування і розміщення матеріальних цінностей державного резерву, їх відпуску у зв`язку з освіженням і заміною, у порядку тимчасового позичання, розбронювання, надання гуманітарної допомоги та для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, визначає умови проведення обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву, ст. 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-ІУ в редакції від 19.07.2017, наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву та Міністерства аграрної політики України № 241/539 від 27.07.2007 «Про затвердження строків зберігання зерна державного резерву та продуктів переробки» та крім цього, в порушення вимог «Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008, яка встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності, перебуваючи на своєму робочому місці в м. Кропивницькому по проспекту Інженерів, будинок 2, в період з 27.12.2012 по 22.01.2018 фактично не забезпечив належне зберігання матеріальних цінностей та контроль за їх кількісними і якісними показниками, а також не забезпечив своєчасне освіження (заміну) матеріальних цінностей (зерна) належного Держрезерву.

Так, за час перебування на посаді директора ДП «Кіровоградський КХП № 2» ОСОБА_4 було достовірно відомо про умови укладеного договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/347-2009-45/135 від 08.01.2009, а також вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», Наказу № 241/539 від 27.07.2007 «Про затвердження строків зберігання зерна державного резерву та продуктів його переробки» та Закону України «Про державний матеріальний резерв» № 51/97-ВР від 24.01.1997 та те, що під час здійснення господарської діяльності ДП «Кіровоградський КХП № 2» він, як директор Підприємства, зобов`язаний забезпечити проведення процедури освіження (оновлення/заміни) зерна кожні 2 роки протягом всього строку відповідального зберігання.

Однак, у період з моменту закладання зерна Держрезервом на відповідальне зберігання до ДП «Кіровоградський КХП № 2» ОСОБА_4 забезпечував лише проведення процедури охолодження зерна, шляхом пропуску його через зерносушарку. Багаторазове переміщення зерна через технічне обладнання, яке застосовувалось під час вищевказаних робіт по охолодженню зерна призвело до збільшення відсотку зернової домішки (битих зерен).

Тим самим, встановлено достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Заслухавши захисника підозрюваного та прокурора, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, якими обґрунтовується скарга, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

У відповідності до п.10 ст. 303 КПК України (в редакції від 03.10.2017), на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Встановлено, що старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020120000000259 від 03.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

17.01.2022 ОСОБА_10 старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

23.02.2022 ОСОБА_4 старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України чітко регламентовано порядок вручення письмового повідомлення про підозру. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Відповідно до ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Аналіз змісту положень глави 22 КПК України «Повідомлення про підозру», дає підстави для висновку про те, що для повідомлення про нову підозру або повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри передбачено такі самі вимоги як і до повідомлення про підозру. В свою чергу, у випадку повідомлення особі про зміну раніше повідомленої підозри, первісне повідомлення втрачає свою чинність.

Відповідно, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 23.02.2022 є самостійним процесуальним рішенням, яке містить всі необхідні відомості, визначені у ст. 277 КПК України. Вказане повідомлення не є похідним чи доповненням до повідомлення про підозру від 17.01.2022, а складене замість такого, та несе за собою відповідні правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів скарги, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, оскільки, складено та вручено слідчим 23.02.2022, що відповідає вимогам статей 278 та 279 КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а тому, твердження сторони захисту про те, що зміна раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 від 23.02.2022 не відповідає вимогам ст. 277 КПК України та повинна бути прийнята у формі мотивованої постанови, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах КПК України.

Під час розгляду скарги у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, яке було підтримано стороною обвинувачення, були дослідженні матеріали кримінального провадження № 12020120000000259 від 03.08.2020, під час якого стороною захисту наголошувалось на недостатність та недопустимість доказів про те, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, та відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України

Проте, слідчим суддею зазначається, що перевірка повідомлення про підозру, з точки зору обґрунтованості підозри, з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст.89 КПК України).

У розумінні положень, що наведені у рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року, суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).

Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Слідчий суддя зазначає, що здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того, чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є склад кримінального правопорушення, достовірність, належність, допустимість доказів для повідомлення особі про підозру, є неспроможними.

За своїм змістом, повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_4 причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

За таких обставин, аналіз вищевказаних норм закону дає підстави стверджувати те, що у ході розгляду цієї скарги підлягає з`ясуванню дотримання у ході повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 вимог глави 22 КПК України, в тому числі, щодо відповідності підозри вимогам ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, з чого вбачається, що при здійсненні повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст.ст. 276-278 КПК України.

Інші доводи сторони захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення не є предметом розгляду слідчого судді, оскільки повинні перевірятись судом під час судового провадження.

При цьому, як в матеріалах скарги так і в судовому засіданні захисником не доведено що повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри від 23.02.2022 є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростовували висновок слідчого щодо причетності ОСОБА_10 до вчинення кримінального правопорушення, в межах якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020120000000259 від 03.08.2020.

Щодо твердження захисника про те, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.01.2022, яка залишена без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.02.2022 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_4 , слідчий суддя зазначає, що під час розгляду слідчим суддею зазначеного клопотання, надавалась оцінка обґрунтованості підозри, яка була повідомлена ОСОБА_4 17.01.2022, яка не є предметом розгляду даної скарги, більш того, слідчим суддею в ухвалі було зазначено про те, що надані до клопотання матеріали свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача про те, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, а відмовлено у задоволенні клопотання на підставі того, що не встановлено реальної наявності ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що були заявлені у клопотанні.

Щодо твердження сторони захисту про те, 12.08.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12020120000000259 від 03.08.2020 за недоведеністю факту зволікання сторони захисту при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, до яких надано доступ, слідчий суддя зазначає, що цей факт не має значення та не доводить будь - яких тверджень сторони захисту під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 .

Слідчий суддя також вважає, що не підлягає задоволенню і вимога захисника щодо виключення відомостей стосовно підозрюваного ОСОБА_4 з ЄРДР, оскільки вона має похідний характер від вимоги про скасування повідомлення про підозру.

Керуючись ст. ст. 303, 305 - 307, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 23.02.2022 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020120000000259 від 03.08.2020, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Cлідчий суддя ОСОБА_1