ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/4057/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУНП в Полтавській області), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 01.03.2023 №110 о/с;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що з 01.04.2022 її звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Однак, звільнення позивача зі служби в поліції у лютому 2023 року визнано незаконним за результатами розгляду судової справи №440/4692/22. Поряд з цим, з 01.12.2022 ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України. Відповідач 01.03.2023 на виконання рішення суду у справі №440/4692/22 видав наказ про поновлення позивача на роботі в Національній поліції та того ж дня звільнив ОСОБА_1 з поліції на підставі пункту 8 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Таке звільнення позивач вважає протиправним, оскільки нормами частини третьої статті 119 КЗпП України передбачені гарантії щодо збереження робочого місця за працівниками, призваними на військову службу.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 42-48/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що жодною нормою чинного законодавства не передбачена можливість одночасного несення військової служби та служби в органах поліції. А оскільки ОСОБА_1 до завершення розгляду у суді справи №440/4692/22 вступила на службу до Збройних Сил України, відповідач вважав, що спірним наказом її правомірно звільнено з поліції.

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

16.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначивши про необхідність субсидіарного застосування до спірних відносин положень КЗпП України /а.с. 61-66/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач з 13.04.2018 проходила службу в органах Національної поліції, зокрема з 04.02.2021 - на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області /а.с. 50-54/.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 01.04.2022 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) /а.с. 55/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 у справі №440/4692/22 позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд, зокрема:

визнав протиправним та скасував наказ ГУНП в Полтавській області від 01.04.2022 №154о/с;

поновив ОСОБА_1 з 02.04.2022 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області;

допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення з 02.04.2022 ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області /а.с. 69-73/.

На виконання цього судового рішення відповідач 01.03.2023 видав наказ №108о/с про поновлення ОСОБА_1 з 02.04.2022 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області /а.с. 56/.

Поряд з цим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2022 №2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" з 01.12.2022 прийнято на військову службу до Збройних Сил України та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду офіцера-психолога управління військової частини /а.с. 60/.

На цій підставі, наказом ГУНП в Полтавській області від 01.03.2023 №110о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 01.03.2023 за пунктом 8 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій)) /а.с. 57/.

Не погодившись з наказом про звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIІI Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Положеннями частини першої статті 3 Закону №580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У силу пункту 8 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність наказу ГУНП в Полтавській області про звільнення її зі служби в поліції у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), а саме - зарахуванням на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України.

Спірний наказ є правовим актом індивідуальної дії, а відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, суд враховує, що норми Закону №580-VIII та інші спеціальні нормативно-правові акти, які регламентують діяльність поліції, не визначають порядку переходу на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних відносин або коли про це зазначено у спеціальному законі (зокрема, постанови від 31.10.2019 у справі №825/598/17, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 12.06.2023 у справі №560/10571/21).

А оскільки порядок звільнення зі служби в поліції у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) не урегульований спеціальним законодавством (зокрема, Законом №580-VIII), наявні підстави для застосування до спірних відносин положень Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП).

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 36 КЗпП визначено, що підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, відповідно до частини першої статті 32 КЗпП, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а зазначив, що для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП. Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк. Отже, для переведення працівника на інше підприємство необхідна згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може.

У спірних відносинах ОСОБА_1 прийнята на військову службу до Збройних Сил України на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію".

Стаття 65 Конституції України проголошує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується з положеннями частини першої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).

У силу статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Статтею 119 КЗпП України встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Так, зокрема, частиною третьою вказаної статті визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У частинах шостій та сьомій статті 119 КЗпП визначено вичерпний перелік осіб, на яких не поширюються вищезгадані гарантії, а саме:

гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився /частина шоста/;

гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили /частина сьома/.

Так само, у частині другій статті 39 Закону №2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено та діє донині.

Воєнний стан, в розумінні положень статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, з моменту призову (прийняття) на військову службу, за громадянами України, які були призвані (прийняті) на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.

На думку суду, гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини.

При цьому суд вважає, що призов (прийняття) на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на яку посилається відповідач, як на підставу звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 прийнята на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, а тому на неї поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП, зокрема, в частині збереження на період проходження військової служби місця роботи та посади у ГУНП в Полтавській області.

Суд також погоджується з доводами представника позивача про те, що проходження військової служби у Збройних Силах України не є порушенням обмеження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", адже на підставі Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ з частини третьої статті 119 КЗпП виключено формулювання про збереження заробітної плати за середнім заробітком для військовослужбовців.

До того ж, пункт 1 частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" передбачає можливість встановлення виключень із заборони займатись оплачуваною діяльністю Конституцією та законами України. У спірних відносинах відповідне можливо на підставі статей 17, 65 Конституції України та Закону №2232-ХІІ.

Тож, враховуючи положення частини третьої статті 119 КЗпП, суд дійшов висновку, що ГУНП в Полтавській області не мав законних підстав для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

А тому, наказ ГУНП в Полтавській області від 01.03.2023 №110 о/с, як правовий акт індивідуальної дії, належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

А відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 належить поновити на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області з 02.03.2023, а рішення в цій частині - допустити до негайного виконання.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнена відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Тож, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 01.03.2023 №110о/с.

Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.03.2023.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору публічного порядку відділу превенції Полтавського районного управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02.03.2023 допустити до негайного виконання.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 40108630; вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба