-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Засідання 10.06.2024
Ухвала суду 23.05.2024
Ухвала суду 26.04.2024
Ухвала суду 04.04.2024
Ухвала суду 19.03.2024
Ухвала суду 14.03.2024
Ухвала суду 08.02.2024
Ухвала суду 12.01.2024
Ухвала суду 16.11.2023
Ухвала суду 16.11.2023
Ухвала суду 30.10.2023
Ухвала суду 21.09.2023
Ухвала суду 14.09.2023
Ухвала суду 14.09.2023
Ухвала суду 17.08.2023
Ухвала суду 11.08.2023
Ухвала суду 24.07.2023
Ухвала суду 12.07.2023
Ухвала суду 20.04.2023
Ухвала суду 20.04.2023
Ухвала суду 17.11.2022
Ухвала суду 03.11.2022
Ухвала суду 19.10.2022
Ухвала суду 13.10.2022
Ухвала суду 12.10.2022
Постанова
12.10.2022Постанова 15.09.2022
Ухвала суду 30.08.2022
Ухвала суду 30.08.2022
Ухвала суду 11.08.2022
Ухвала суду 26.07.2022
Ухвала суду 28.06.2022
Ухвала суду 28.06.2022
Ухвала суду 27.05.2022
Ухвала суду 14.04.2022
Ухвала суду 14.04.2022
Ухвала суду 08.04.2022
Ухвала суду 01.12.2021
Ухвала суду 22.11.2021
Ухвала суду 12.10.2021
Вирок 08.09.2021
Ухвала суду 12.08.2021
Ухвала суду 14.07.2021
Ухвала суду
УХВАЛА
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 557/970/21
провадження № 51-1821ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить
про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року щодо нього.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається
під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
Разом із тим, як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, вищевказану ухвалу апеляційного суду засуджений отримав 10 травня 2023 року, з огляду на що його касаційна скарга, датована 03 серпня 2023 року, є такою, що подана в межах трьохмісячного строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу засудженим подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 та частин 3, 5 цієї статті.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі необхідно зазначити судові рішення, що оскаржуються.
Однак засуджений не конкретизує у вступній частині касаційної скарги, які рішення він бажає оскаржити. При цьому за змістом скарги ОСОБА_4 висловлює свою незгоду як з ухвалою Волинського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, так і з вироками Рівненського районного суду від 26 квітня 2021 року та Гощанського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року, ухвалених у різних кримінальних провадженнях щодо нього. Зазначене перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений у касаційній скарзі не наводить конкретних порушень закону, допущених судами під час постановлення оскаржених судових рішень, які б відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК
з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу були б підставами для їх скасування чи зміни.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі, зазначаючи про порушення місцевим судом його права на захист, доводів на обґрунтування вказаного не наводить.
Не містить і касаційна скарга доводів на обґрунтування сформульованих засудженим вимог про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статей 45, 89 КК.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи,
яка її подала, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак вимоги засудженого про звільнення його від позбавлення волі та від кримінальної відповідальності на підставі статей 45, 89 КК не узгоджуються з вищенаведеними положеннями ст. 436 КПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім цього, згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, однак ця вимога засудженим не виконана.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
скопійовано
-
скопійовано
-
