-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2023 Справа № 914/1162/23
За позовом: Фермерського господарства "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів
про: стягнення коштів
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів
до відповідача: Фермерського господарства "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.,
про визнання недійсним пункту додаткової угоди
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Козачук О.А.
Від відповідача за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - директор (самопредставництво).
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фермерським господарством "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів про стягнення 201581,46грн. заборгованості, з якої 170000,00грн. - основний борг, 26986,12грн. - інфляційні втрати та 4595,34грн. -3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3023,72грн. та зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв"язку з розглядом справи становить: 3000,00грн. витртат на правову допомогу за складання позовної заяви, 5000,00грн. представництво в суді та повідомляє, що детальний розрахунок буде поданий протягом 5 днів після ухвалення остаточного рішення у справі.
Ухвалою суду від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та розгляд справи по суті призначено на 11.05.2023 року на 14:00 год.
02.05.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№10917/23 про участь у судовому засіданні 11.05.2023 року на 14год. 00хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів.
02.05.2023 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву за вх.№10927/23, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл" подало на розгляд Господарського суду Львівської області зустрічну позовну заяву від 01 травня 2023 року за вх.№1511 до Фермерського господарства "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл., про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів та Фермерським господарством "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.
Ухвалою суду від 04.05.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів до відповідача Фермерського господарства "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл. про визнання недійсною додаткової угоди№1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №914/1162/23 та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні разом з первісним позовом 11.05.23 о 14:00 год.
05.05.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№1797/23 про розподіл судових витрат, в якій просить покласти на відповідача витрати судового збору у розмірі 3 077,27грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 350,00грн.
08.05.2023 року на поштову адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№1817/23 про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 205 151,05грн., з яких: 170 000,00грн. - основний борг, 29 940,91грн. - інфляційних втрат та 5210,14грн. - 3% річних та додано оригінал платіжного доручення про доплату судового збору у розмірі 53,55грн. та докази надіслання даної заяви відповідачу справі. Прийнята до розгляду.
26.05.2023 року відповідачем (позивачем у зустрічному позові) подано заяву за вх.№2096/23 про зміну предмету позову, а якій просить предметом зустрічного позову вважати: визнати недійсним п. 2 додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів та Фермерським господарством "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл. Прийнято до розгляду.
26.05.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх№13212/23.
24.05.2023 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано ОСОБА_1 позовну заяву як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про спонукання Фермерського господарства "Садки" внести зміни в п.2 додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл" та Фермерським господарством "Садки у редакції прохальної частини позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.05.2023 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про внесення змін до додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року - залишено без руху, встановлено третій особі строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків вказаних в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву (вх.№1765 від 24.05.2023 та вх.№2297 від 12.07.2023 року) разом з доданими до неї документами повернуто третій особі - ОСОБА_1.
29.05.2023 року відповідачем (позивачем у зустрічному позові) подано заяву про збільшення позовних вимог за вх.№2104/23, в якій просить суд: зобов`язати Фермерське господарство "Садки" до внесення змін в п.2 додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл", м. Львів та Фермерським господарством "Садки", с. Садки, Кременчуцький р-н, Полтавська обл. та викласти їх в наступній редакції: Продавець повертає частинами сплачені покупцем кошти авансу у сумі , що дорівнює 170 000,00грн. до 31 травня 2024 року згідно графіку: - 50 000,00грн. до 31 березня 2024р., - 60 000,00грн. до 30квітня 2024р., 60 000,00грн. - до 31 травня 2024 року. Судом відхилено.
12.07.23 відповідачем за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№2716/23), яка судом відхилена, оскільки збільшити чи зменшити можна кількісні показники, які виражені у позові та складають ціну позову.
Судом також відхилено клопотання про досудове врегулювання спору за участі судді, подане відповідачем за первісним позовом (вх.№17360/23 від 12.07.23), у зв`язку з порушенням положень ст.186 ГПК України, оскільки таке врегулювання проводиться за згодою сторін.
Ухвалою суду від 13.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Судове засідання 10.08.23 не відбулося у зв`язку із мінуванням суду.
На стадії розгляду справи по суті в частині з`ясування обставин справи та дослідження доказів, 10.08.23 (вх.№3130/23) відповідачем за первісним позовом подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке судом відхилено з підстав положень ст.195 ГПК України та п.п.17.10, 17.11 п.17 Розділу IX «Перехідні положення» ГПК України.
У судове засідання 11.08.23 сторони з`явилися, підтримали свої вимоги та заперечення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція учасників справи
Аргументи позивача (відповідача за зустрічним позовом)
23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІС ОЙЛ» (далі за текстом - ТОВ «БУДСЕРВІС ОЙЛ», Продавець. Відповідач) та Фермерським господарством «САДКИ» (далі за текстом - ФГ «САДКИ», Покупець. Позивач) був укладений договір поставки № 20210923/1 (далі за текстом - Договір).
За умовами Договору, згідно пунктів 1.1, 1.2 та 2.1, Продавець зобов`язався передати Покупцеві, а Покупець - прийняти та оплатити товар - фронтальний навантажувач АМКОДОР-332В, 2017 року випуску, номер кузову АВУ0332ВМН0100003, загальною вартістю 1 100 000,00 грн. (з ПДВ) (далі за текстом - Товар).
Продавець, згідно пункту 1.3 Договору, гарантував, що на момент укладення Договору Товар є власністю Продавця, щодо нього немає спору, його не відчужено іншим способом та він не перебуває під арештом.
Покупець, згідно умов підпунктів 3.3.1 та 3.3.2 пункту 3.3 Договору, зобов`язався оплатити Товар на наступних умовах: протягом 1 банківського дня з моменту підписання договору - оплатити Продавцеві попередню оплату за Товар у розмірі 170 000,00 грн., а у день відправлення Товару - оплатити залишок вартості Товару в розмірі 930 000,00 грн.
На виконання умов Договору, Покупець (ФГ «САДКИ») виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме: 23.09.2021, в день підписання Договору, перерахував Продавцеві 170 000,00 грн. в якості попередньої часткової оплати за Товар, що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2021 № 1.
07.02.2022, на виконання досягнутих домовленостей, між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої: сторони дійшли згоди розірвати Договір (пункт 1); Продавець зобов`язався повернути Покупцеві суму авансу (попередньої оплати) в розмірі 170 000,00 грн.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди Продавець зобов`язався перерахувати Покупцеві грошові кошти в сумі 170 000,00 грн. за наступним графіком:- 50 000,00 грн.-до 31.03.2022; 60 000,00 грн. - до 30.04.2022; 60 000,00 грн. - до 31.05.2022.
Але в порушення умов пункту 2 Додаткової угоди від 07.02.2022 № 1 до Договору Продавець не виконав взяті на себе зобов`язання та не перерахував Покупцеві грошові кошти в обумовленому розмірі до теперішнього часу.
Просить стягнути з відповідача 205 151,05грн., з яких: 170 000,00грн. - основний борг, 29 940,91грн. - інфляційних втрат та 5210,14грн. - 3% річних.
У задоволені зустрічного позову просить відмовити, оскільки не вбачає порушень вимог чинного законодавства в укладенні додаткової угоди.
Аргументи відповідача (позивача за зустрічним позовом).
У задоволені позову просить відмовити. Зазначає, що додаткову угоду про внесення змін до договору ТОВ «Будсервіс ОЙЛ» отримано 19.04.2022р., а початок платежів по графіку - до 31.03.2022р. тому ця угода втратила актуальність, необхідно укласти нову угоду.
Також зазначає, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вище наведене і лист ТПП про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) ТОВ «Будсервіс ОЙЛ» не має будь яких зобов`язань до завершення військового стану.
Зустрічний позов просить задоволити та визнати недійсним п.2 Додаткової угоди № 1 від 07.02.2022 до Договору поставки № 20210923/1 з підстав, зазначених у зустрічному позові.
Обставини встановлені судом.
23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІС ОЙЛ» (далі за текстом - ТОВ «БУДСЕРВІС ОЙЛ», Продавець, Відповідач) та Фермерським господарством «САДКИ» (далі за текстом - ФГ «САДКИ», Покупець. Позивач) був укладений договір поставки № 20210923/1 (далі за текстом - Договір).
За умовами Договору, згідно пунктів 1.1, 1.2 та 2.1, Продавець зобов`язався передати Покупцеві, а Покупець - прийняти та оплатити товар - фронтальний навантажувач АМКОДОР-332В, 2017 року випуску, номер кузову АВУ0332ВМН0100003, загальною вартістю 1 100 000,00 грн. (з ПДВ) (далі за текстом - Товар).
Продавець, згідно пункту 1.3 Договору, гарантував, що на момент укладення Договору Товар є власністю Продавця, щодо нього немає спору, його не відчужено іншим способом та він не перебуває під арештом.
Покупець, згідно умов підпунктів 3.3.1 та 3.3.2 пункту 3.3 Договору, зобов`язався оплатити Товар на наступних умовах: протягом 1 банківського дня з моменту підписання договору - оплатити Продавцеві попередню оплату за Товар у розмірі 170 000,00 грн., а у день відправлення Товару - оплатити залишок вартості Товару в розмірі 930 000,00 грн.
На виконання умов договору Покупець перерахував Продавцеві 170 000,00 грн. в якості попередньої часткової оплати за Товар, що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2021 № 1 (є в матеріалах справи).
Відповідно до п.4.1. Договору Товар постачається на склад Покупця за рахунок Продавця, а згідно п.4.4. Договору приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін в м. Львів, вул. Городоцька, 367: по кількості та комплектності з супровідними документами на Товар (видаткова накладна на Товар та Акт приймання передачі Товару).
Відповідно до п.7.6. Договору дія Договору може бути припинена по взаємній згоді сторін.
Доказів передачі Товару суду не надано.
07.02.2022 між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір (пункт 1); Продавець зобов`язався повернути Покупцеві суму авансу (попередньої оплати) в розмірі 170 000,00 грн.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди Продавець зобов`язався перерахувати Покупцеві грошові кошти в сумі 170 000,00 грн. за наступним графіком:- 50 000,00 грн.-до 31.03.2022; 60 000,00 грн. - до 30.04.2022; 60 000,00 грн. - до 31.05.2022.
Додаткова угода належним чином підписана та скріплена печатками сторін. Факт її укладення сторонами не заперечується.
Станом на час розгляду справи зазначені кошти не повернуті.
Позивачем за первісним позовом направлялася претензія (докази в матеріалах справи), яка залишена без реагування.
Норми права та мотиви суду.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Між сторонами виникли договірні зобов`язання в силу укладення договору поставки, на виконання якого (п.3.3.1. та 3.3.2. п.3.3. договору) Покупцем, позивачем у справі, сплачено продавцеві, відповідачу у справі попередню оплату за Товар у розмірі 170 000,00 грн. платіжним дорученням від 23.09.2021 № 1.
В подальшому, як встановлено судом, сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати Договір (пункт 1); Продавець зобов`язався повернути Покупцеві суму авансу (попередньої оплати) в розмірі 170 000,00 грн.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди Продавець зобов`язався перерахувати Покупцеві грошові кошти в сумі 170 000,00 грн. за наступним графіком:- 50 000,00 грн.-до 31.03.2022; 60 000,00 грн. - до 30.04.2022; 60 000,00 грн. - до 31.05.2022.
На час розгляду справи в суді кошти не повернуті, товар не поставлений.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Судом встановлено, що договір не виконаний, товар не поставлений.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу п. 6 ч. 1 статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно зі статтею 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відтак вимога позивача за первісним позовом до відповідача про стягнення 170 000,00грн. є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем на суму попередньої оплати.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Отже, у цій справі наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові від 22 вересня 2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі №918/631/19, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26 травня 2022 року у справі 902/186/22).
Суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом, що додаткова угода від 07.02.2022 до договору поставки № 20210923/1 втратила актуальність, а відтак не підлягає виконанню.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним і що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим його виконання (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі № Справа № 910/9072/17).
Суд відхиляє доводи відповідача, що лист ТПП про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) ТОВ «Будсервіс ОЙЛ» не має будь яких зобов`язань до завершення військового стану.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат.
Відповідно до п.6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Відтак вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 5 210,14 грн. 3%річних та 29 940, 91 інфляційних втрат є правомірні та підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову.
Правовою підставою визнання правочину недійсним позивач за зустрічним позовом зазначає статтю 233 ЦК України.
Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.
При цьому зазначає, що «укладення додаткової угоди №1 від 07.02.2022 відбулося в лютому - березні 2022 року під час відкритого воєнного нападу росії на Україну. Позивач підписав угоду зі своєї сторони 19.03.22 року під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах».
З цього приводу суд зазначає, що спірна додаткова угода підписана сторонами 07.02.2022 року, а саме до початку відкритого вторгнення.
Суд констатує, що перший платіж щодо повернення частини отриманих коштів у сумі 50 000,00грн. Продавець повинен був сплатити до 31.03.2022р. Отже, навіть незважаючи на можливість підписання додаткової угоди 18.03.22р., у відповідача за первісним позовом було достатньо часу для сплати частини коштів попередньої оплати. Наступний платіж у розмірі 60 000,00грн. відповідач за первісним позовом повинен був сплатити до 30 квітня 2022.
Однак матеріали справи не містять доказів повернення коштів, частини коштів, повернення коштів з порушенням строків чи намагання відповідача за первісним позовом виконати підписану ним додаткову угоду.
Укладаючи та підписуючи додаткову угоду. Сторони у п. 3 встановили правило, що з моменту набрання законної сили цієї угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями продавця та покупця по договору №20210923/1 від 23.09.21р. У п.5 цієї угоди сторони передбачили, що вона набирає чинності з моменту її підписання.
Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18 зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 серпня 2021 року у справа № 910/13092/20 зазначено, що правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Таких доказів позивачем за зустрічним позовом не надано.
Крім цього, позивачем не зазначено правові наслідки визнання такого правочину недійсним.
Важливо зазначити, що позивач за зустрічним позовом на виконання п.2 додаткової угоди №1 від 07.02.22 зобов`язувався повернути тільки ті кошти, які ним були отримані згідно умов договору поставки від 23.09.21. При цьому п.1 додаткової угоди про згоду розірвати договір №20210923/1 від 23.09.21 року позивачем за зустрічним позовом не оспорюється.
Стосовно інших аргументів позивача за зустрічним позовом суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Разом з тим позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07 лютого 2022 року до договору №20210923/1 від 23.09.2021 року обґрунтовано порушенням, на її думку, корпоративних прав фізичної особи і стосується різних предметів спору: за первісним позовом - щодо заборгованості за договором (зобов`язальних правовідносин), а за позовом третьої особи із самостійними вимогами - щодо законності самого договору (з врахуванням правової позиції ВП ВС, зазначеної у постанові від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17).
Слід зазначити, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником, підписантом, засновником (учасником) та бенефіціарним власником ТОВ «Будсервіс Ойл» є ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" також зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Дослідивши наявні у справі докази, керуючись принципом їх належності та допустимості, достовірності та вірогідності, суд доходить висновку про задоволення первісного позову, а у зустрічному - слід відмовити.
Судові витрати
Позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом 9 800,00грн витрат за правову допомогу та 3 077,00 грн. судового збору.
При цьому до заяви про розподіл судових витрат позивач надає такі документи: платіжну інструкцію АТ «ПУМБ» від 27.03.2023 №72 про сплату судового збору в розмірі 3 023,72грн.; платіжна інструкція АТ «ПУМБ» від 02.05.2023 року №101, як доказ сплати судового збору в розмірі 53,55грн.; договір від 24.03.2023 року про надання юридичних послуг; додаткова угода від 24.03.2023 року №1; Ордер від 24.03.2023 року ВІ № 1116521 на надання правничої (правової) допомоги; Акт від 03.05.2023 року прийняття-передачі послуг адвокатом на загальну суму 4 350,00грн.; квитанція від 03.05.2023 року №1, як доказ оплати послуг адвоката в розмірі 4350,00грн.; Акт від 26.05.2023 року прийняття-передачі послуг адвокатом на загальну суму 5450,00грн.; квитанція від 05.07.2023 року №2, як доказ сплати послуг адвоката в розмірі 5 450,00грн. Також до поданої заяви позивачем подано докази надіслання її з доданими документами відповідачу у справі з описом вкладення.
Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.
Відповідач подав заяву про зменшення витрат на правову допомогу (вх.№19636/23 від 10.08.2023). Обгрунтовує тим, що такий розмір витрат на правову допомогу є неспівмірний із сумою заборгованості і не може бути оплачений у такий скрутний час війни. Позивач міг скористатися правом самопредставництва, не намагався врегулювати спір мировою угодою.
Дослідивши наявні у справі докази, суд доходить такого висновку.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність.
У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форми та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.
Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350 положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави дійти висновку про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа.
Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Крім того, ГПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. При цьому суд враховує положення ч.2 ст.126 ГПК України, що вартість робіт може бути сплачена чи сплачена відповідною стороною.
Суд доходить висновку, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому підлягає задоволенню у розмірі 9 800,00грн.
Суд також зазначає, що відповідачем за первісним позовом не обгрунтовано правові підстави зменшення витрат на правову допомогу, що понесені адвокатом, а аргументи, що названі у заяві про зменшення витрат на правову допомогу (вх.№19636/23 від 10.08.2023) - позивач міг скористатися правом самопредставництва, не намагався врегулювати спір мировою угодою судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки питання участі представника в процесі чи укладення мирової угоди це право позивача, а не його обов`язок.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Первісний позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ойл" (79018, м. Львів, вул. Стороженка, буд. 12, кім. 502, код ЄДРПОУ 39307831) на користь Фермерського господарства "Садки" (39625, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Садки, вул. Нерудна, буд. 35/2, код ЄДРПОУ 22517979) 205 151,05грн. заборгованості, з якої: 170 000,00грн. - основний борг, 5210,14грн. - 3% річних, 29 940,91грн. - інфляційні втрати та 3077,27грн. судового збору та 9 800,00 витрат на правову допомогу.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2023 року.
Суддя Коссак С.М.
скопійовано
-
скопійовано
-
