П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 серпня 2023 року місто Київ

справа № 761/28934/18

провадження №22-ц/824/5088/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Мазурик О.Ф., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ТОВ «Сандора»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ниміджан Юлією Василівною,

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Мальцева Д.О.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 2013 року працювала на посаді начальника відділу охорони праці (продажу та логістики) в компанії ТОВ «Сандора». 16 травня 2018 року з 9-00 до 16-00 години позивач перебувала у приміщенні ТРЦ «Україна» в місті Києві, де відбувся захід, організований ТОВ «Сандора» для дітей-сиріт, та виконувала свої трудові обов`язки з охорони праці з метою недопущення нещасних випадків, аварій, інцидентів, перевіряла безпечні умови проведення заходу та відповідність їх нормам і стандартам, оскільки на заході знаходилися наймані працівники ТОВ «Сандора», за безпеку яких вона несла персональну відповідальність. Проте, 25 червня 2018 року відповідачем було видано наказ № 314 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок у вигляді прогулу шляхом звільнення на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, який мотивовано тим, що 16 травня 2018 року вона не знаходилася на своєму робочому місці по вул..Промисловій, 6, у с.Нові Петрівці Вишгородського району Київської області . 25 червня 2018 року вона перебувала на лікарняному і їй був виданий листок непрацездатності, тому наказ про звільнення є незаконним, безпідставним та таким, що порушує її конституційні права. Звільнення відбулося з порушенням законної процедури та під час її тимчасової непрацездатності. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила поновити її на посаді начальника відділу охорони праці (продажу та логістики) ТОВ «Сандора» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу охорони праці (продажу та логістики) ТОВ «Сандора». Відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеної відпустки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 9 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Сандора» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. Стягнуто з ТОВ «Сандора» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 343230 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Сандора» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 9 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сандора» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Ниміджан Ю. подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 поновити на посаду начальника відділу охорони праці (продажі і логістика) в компанії ТОВ «Сандора», с.Миколаївське, Вітовського району, Миколаївської області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин та винесено рішення всупереч чинним нормам процесуального права.

Апелянт зазначає про те, що із наявних в матеріалах справи доказів, які судом першої інстанції до уваги не взяті, слідує, що самого факту прогулу не існує взагалі. Враховуючи фактичні обставини справи і характер виконуваної роботи ( начальник відділу охорони праці) та покладених на позивача обов`язків, ОСОБА_1 зобов`язана була перебувати на заході «День сім`ї», який організовував відповідач.

Крім того, судом безпідставно не враховано порушення процедури звільнення позивача - не отримання згоди профспілкового комітету, або профспілкового представника, уповноваженого на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Сандора» адвокат Шевченко Т.М. просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Ниміджан Ю.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ТОВ «Сандора» адвокат Шевченко Т.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що згідно з наказом від 4 червня 2013 року № 449-к ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника відділу охорони праці (продажу та логістики) ТОВ «Сандора».

Наказом від 25 червня 2018 року № 314 ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

За змістом вказаного наказу ОСОБА_1 16 травня 2018 року була відсутня на роботі без поважних причин з 8.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00 год., оскілки перебувала на заході «День сім`ї», організованому відповідачем в ТРЦ «Україна», попередньо не узгодивши свою участь у цьому заході з безпосереднім керівником. Крім того, ТРЦ «Україна» вона залишила о 13.15, а з 13.15 до 15.30 була відсутня на заході.

16 травня 2018 року ТОВ «Сандора» проводило в ТРЦ «Україна» благодійний захід «День сім`ї», до якого залучило співробітників, за умови їх попередньої реєстрації для участі у заході та узгодження участі з безпосереднім керівником.

Факт присутності позивача на заході « День сім`ї » , організованому ТОВ «Сандора» в ТРЦ «Україна» 16 травня 2018 року підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується. Вказану обставину також підтвердила свідок ОСОБА_4 .

Відповідно до спільного наказу ТОВ «Сандора» та ПрАТ «Вімм-Білль_Данн Україна» № 437 від 14 травня 2018 року «Про проведення заходу «День сім`ї», відповідальним за контроль проведення вказаного заходу було призначено інженера з охорони праці І.Пичахчи.

Як вбачається з Додатку до вказаного наказу, в якому міститься Перелік учасників заходу «День сім`ї» 16 травня 2018 року ОСОБА_1 не була в ньому зазначена.

Наказ про відрядження позивача з м.Нові Петрівці чи м.Вишневого до м.Києва відповідачем не видавався.

Доказів того, що позивач в будь-який інший спосіб погоджувала участь в організованому ТОВ «Сандора» заході з безпосереднім керівником матеріали справи не містять.

На виконання ч.1 ст.149 КЗпП України відповідачем від позивача було отримано пояснення від 23 травня 2018 року, адресоване керівнику департаменту охорони праці ОСОБА_5 , відповідно до якого позивач вказала, що 16 травня 2018 року приймала участь у заході, організованому компанією «День сім`ї» в ТРЦ «Україна». Захід закінчився о 15:30.

В матеріалах справи міститься пояснювальна записка іншої працівниці відповідача ОСОБА_6 від 1 червня 2018 року, згідно з якою остання пояснила, що приймала участь у заході в якості волонтера. По програмі, участь волонтерів вимагалась з 10:00 до 13:00, після 13:00 волонтери були звільнені від подальшої присутності на заході, в 13:30 ОСОБА_6 повернулась до офісу та приступила до роботи.

Згідно Доповідної записки ОСОБА_7 , остання повідомила, що захід закінчився о 12:30, після чого всі працівники поїхали на роботу. З 12:30 до 13:15 позивач була присутня з ОСОБА_7 на зустрічі з компанією Babylyss. З 13:15 до 15:30 ОСОБА_7 знаходилась на майданчику ТРЦ з ОСОБА_8 , але ОСОБА_1 на майданчику не бачила.

Згідно Доповідної записки начальника охорони ОСОБА_9 , не було зафіксовано прохід начальника охорони праці ОСОБА_1 16 серпня 2018 року через СКД за адресою: Новопромислова, 6 з 08:00 до 18:00, тобто протягом робочого часу.

Також в матеріалах справи наявний акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 16 травня 2018 року в м.Вишневе та акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 16 травня 2018 року в м.Нові Петрівці, роздруківка з системи контролю доступу до проходу CARD SYSTEM, з якої вбачається, що позивач 16 червня 2018 року не здійснювала вхід та вихід на підприємство за допомогою пропуску через контрольні турнікети.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 16 травня 2018 року не перебувала на своєму робочому місці та знаходилась за адресою: ТЦ «Україна», за адресою: м.Київ, площа Перемоги, 3. Жодних доказів того, що позивач перебувала на заході як працівник ТОВ «Сандора» та виконувала свої посадові обов`язки, здійснювала заходи щодо охорони праці, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач доручав позивачу виконання будь-якої роботи на вказаному заході, яка пов`язана з посадовими обов`язками позивача. Інших доказів, які б свідчили б про поважність відсутності позивача на робочому місці, матеріали справи не містять. Врахувавши всі ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач була відсутня на робочому місці 16 травня 2018 року без поважних причин. Відповідачем дотримано процедуру звільнення позивачки ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно бо сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох голин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 595/1475/19).

Судом установлено, що ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальність «Сандора» на посаді начальника відділу охорони праці (продажу та логістики).

Відповідно до посадової інструкції № 397 начальника відділу охорони праці (Продажі і Логістика) ,посада позивача, цілі посади - приведення системи охорони праці у функціях «Продажі» і «Логістика» об`єднаного бізнесу ТОВ «Сандора» та ПрАТ «Вімм-Білль_Данн Україна» у відповідності з вимогами Закону України «Про охорону праці», а також політик і стандартів у сфері охорони праці і здоров`я компанії PepsiCo. Місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишнееве, вул. Промислова, 7 /Київська область, Вишгородський район, с.Нові Петрівці, вул..Промислова, 6. Підлеглість - адміністративна та функціональна: керівник департаменту охорони праці і екологічної безпеки.

Зі змісту посадової інструкції вбачається, що до обов`язків позивача вкладаються забезпечення заходів з охорони праці у визначених функціях компанії - «Продажи» та «Логістика».

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена 4 червня 2013 року.

Установлено, що 16 травня 2018 року за місцезнаходженням свого робочого місця ОСОБА_1 була відсутня.

Натомість встановлено, що ОСОБА_1 в цей день була присутня на заході «День сім`ї», що був організований ТОВ «Сандора» та проводився в ТРЦ «Україна» . Захід «День сім`ї» проводився не відділами продажів або логістики.

Ні за своїми посадовими обов`язками, які включають забезпечення заходів з охорони праці лише у визначених функціях компанії, а саме» «Продажі і логістика», ні за дорученням керівництва ОСОБА_1 не виконувала роботу на вказаному заході, яка пов`язана з її посадовими обов`язками. Будь-яких доручень керівник департаменту охорони праці та екологічної безпеки ОСОБА_1 не видавав. До переліку працівників, що були направлені відповідачем для проведення заходу, ОСОБА_1 включена не була.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_1 16 травня прогулу є доведеним. Сам факт перебування ОСОБА_1 на заході, на якому вона не виконувала свої посадові обов`язки, не дає підстав вважати, що вона була відсутня на роботі з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з висновками суду, не впливають на їх правильність і не спростовують їх.

Сама по собі подяка за участь у заході не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 виконувала на заході доручену їй керівництвом роботу, або виконувала роботу, яка пов`язана з її посадовими обов`язками.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що наказ про звільнення ОСОБА_1 підписаний не уповноваженою особою, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Наказом № 202 від 20 вересня 2011 року «Про порядок підписання та візування документів», з метою встановлення порядку підписання і візування документів, на забезпечення п.13.6, 13.7 Статуту ТОВ «Сандора», встановлено повноваження директорів функцій на видання наказів з відповідних напрямків діяльності, а також повноваження директорі з персоналу на підписання наказів про звільнення працівників ( а.с.46-51 т.5).

Відповідно до положень Статуту, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до компетенції директора належить, зокрема прийом на роботу і звільнення з роботи працівників товариства. Пунктом 13.6 Статуту передбачено, що наказом директора його повноваження щодо господарської діяльності Товариства можуть бути частково делеговані іншим особам, що знаходяться з Товариством у трудових відносинах.

Наказом № 316 від 25 червня 2018 року , що підписаний директором ТОВ «Сандора» після погодження з керівником юридичного департаменту, керівника служби фінансового контролю, начальника відділу внутрішнього контрою, з метою забезпечення процесу підписання і візування документів, згідно з п.п.13.6, 13.7 Статуту ТОВ «Сандора» надано право підпису документів особам, вказаним у додатку 1 до цього наказу. Усі документи по кадровому діловодству (в тому числі всі види кадрових наказів), оплата праці та навчання доручено підписувати директору по управлінню персоналом.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 підписаний директором по управлінню персоналом ТОВ «Сандора», яка була уповноважена відповідним наказом, який не оспорено і не скасовано, підписувати накази про звільнення працівників, що узгоджується з наказом №202 від 20 вересня 2011 року.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що наказ про звільнення ОСОБА_1 підписаний не уповноваженою особою.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача станом на момент ознайомлення з наказом про звільнення, у ОСОБА_1 , був відсутній листок непрацездатності. До лікарні ОСОБА_1 звернулась вже після того, як дізналася про своє звільнення.

Що стосується доводів позивача щодо порушення порядку звільнення за ініціативою роботодавця, а саме не отримання згоди профкому на звільнення ОСОБА_1 , то в цій частині вимоги є безпідставними, оскільки як убачається із наданих відповідачем документів слідує, що співробітниками ТОВ «Сандора» первинна профспілкова організація на підприємстві не створювалась (а.с.115 т.1). Крім того, позивачем не доведено факт прийняття її до профспілкової організації.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині невірного застосування норм матеріального права в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в цій частині вимоги також є безпідставними і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, так як правильно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, що оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення відповідачем прав позивача в частині звільнення із займаної посади, підстави для задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Судом першої інстанції належним чином, з дотриманням норм ст. ст. 263, 264 ЦПК України розглянуто дану справу, дано вичерпну, мотивовану, обґрунтовану нормами матеріального права відповідь на кожний довід позивача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ниміджан Юлією Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 15 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: О.Ф. Мазурик

А.М. Стрижеус