-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Центральний районний суд м. Миколаєва
54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/5506/22
н\п 1-кс/490/5999/2023 У Х В А Л А
09.08.2023р. слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБ України в Херсонській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, раніше не судимої, що мешкає АДРЕСА_1 ,
В С Т А Н О В И В :
СВ УСБ України в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022230000000265 від 25.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 01.08.2023р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України. Згідно повідомлення ОСОБА_6 у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами (щодо яких здійснюється досудове розслідування у іншому кримінальному провадженні), діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму, добровільно взявши на себе повноваження так званого «члена ДВК № 427», та у період з 23-27 вересня 2022 з урною для бюлетенів та наданими їй бюлетенями, у супроводі озброєних військових рф здійснила по-дворовий обхід жителів с. Станіслав, Херсонського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо входження Херсонської області у склад рф. Під час проведення референдуму ОСОБА_6 активно пропонувала мешканцям с. Станіслав проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму, а також активно закликала осіб, які не хотіли приймати участь у голосуванні шляхом висловлювання закликів про позитивні зміни у їх житті під керівництвом російської влади.
Наслідком таких незаконних та неправомірних дій ОСОБА_6 стало визнання російською федерацією незаконного референдуму таким, що відбувся та незаконного приєднання територій Херсонської області до її складу, всупереч Конституції та законів України.
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши в обґрунтування клопотання, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав. Окрім того підтвердив, що досудовим розслідуванням встановлено, що незаконні дії ОСОБА_6 тривали усього протягом двох годин, але зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, якими визначено безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для осіб, які підозрюються зокрема у вчиненні злочинів за ч. 5 ст. 111-1 КК України, просив клопотання задовольнити.
Підозрювана пояснила, що їй зателефонували та запропонували заробити грошей, на що остання погодилась. Коли прийшла на обумовлене місце, вже тоді зрозуміла в чому полягає її робота. Так їй дали скриньку та сказали ходити з нею, збирати бюлетені. Однак, оскільки остання на той момент була вагітна, то проходила лише 2 години, після чого відчула себе недобре, віддала скриньку та повернулась додому. Таким чином їй навіть не заплатили. На підставі викладеного ОСОБА_6 визнала свою причетність до вказаних вище дій, однак додала що фактично участі у незаконному референдумі не приймала.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання слідчого, з огляду на недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, просив врахувати, що підозрювана заміжня, має трьох дітей, міцні соціальні зв`язки та постійне місце мешкання, має хвору матір, яка потребує догляду. Окрім того додав, що підозрювана провину визнає, співпрацює зі слідством, не будучи затриманою, самостійно з`явилась до суду для розгляду даного клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Так, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Така підозра є обґрунтованою та підтверджується: протоколом проведення огляду мережі інтернет щодо підготовки, проведення незаконного референдуму та прийняття Херсонській області до складу рф; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , у ході яких останні повідомили обставини участі ОСОБА_6 у незаконному референдумі в с. Станіслав; власними поясненнями ОСОБА_6 в судовому засіданні; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обґрунтовуючи необхідність обрання підозрюваній виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор вказав про наявність ризиків того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи наявність наведених ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання винуватою, того що остання є мешканкою Херсонської області, частина території якої досі залишається тимчасово окупованою та там ведуться активні бойові дії; зважаючи на те, що ОСОБА_6 дійсно приймала участь у проведенні незаконного референдуму в с. Станіслав, що власне остання підтвердила в судовому засіданні; враховуючи те, що підозрювана має можливість безперешкодного виїзду за межі території України, особливо зважаючи на наявність чоловіка, який наразі працює та проживає у Німеччині; зважаючи на те, що в ході незаконних дій ОСОБА_6 стали відомі свідки її незаконних дій, інші учасники незаконного референдуму - можливі підозрювані, представники окупаційної влади та інші особи держави-агресора, за такого слід погодитися зі слідчим та прокурором щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Між тим, зважаючи на те, що підозрювана визнає свою причетність до вчинення злочину, співпрацює зі слідством, фактично її участь у проведенні незаконного референдуму тривала не більше двох годин та полягала у тому що остання, будучи вагітною, намагаючись заробити кошти для прожиття своєї сім`ї в умовах окупації, переносила урну для голосування, що власне підтвердив прокурор в судовому засіданні; в подальшому підозрювана самостійно припинила свої злочинні дії; окрім того зважаючи на те, що ОСОБА_6 маючи можливість безперешкодного виїзду за межі України, не вжила жодних заходів задля цього, навпаки після деокупації м. Херсона та правобережної частини Херсонської області переїхала разом із дітьми до м. Миколаєва, отримавши статус ВПО; враховуючи те, що підозрювана заміжня, має трьох дітей (19 річного віку, 9 річного віку і новонароджену дитину 6 місячного віку), за якими доглядає одна, оскільки її чоловік працює за кордоном; має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв`язки; враховуючи що ОСОБА_6 , не будучи затриманою в порядку ст. 208 КПК України, достеменно розуміючи суть підозри та тяжкість покарання за вчинений нею злочин, самостійно та добровільно з`явилась у судове засідання з розгляду клопотання про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за такого вбачається, що встановлені вище ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є вкрай низької вагомості.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, направленого проти територіальної цілісності та недоторканості України, а також проти основ національної безпеки України - взагалі є непідтвердженим, навіть надуманим, з огляду на те, що ОСОБА_6 є раніше не судимою, після вчинення протиправних дій, самостійно їх припинила; наразі визнає свою причетність до злочину, співпрацює зі слідством, в повній мірі дотримується виконання своїх процесуальних обов`язків, а також зважаючи на викладені вище її характеризуючі дані.
Обираючи вид запобіжного заходу, з огляду на встановлені вище ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, статтю 176 КПК України було доповнено частиною шостою (згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2531-IX від 16.08.2022, № 2997-IX від 21.03.2023) та згідно якої встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тобто у вигляді тримання під вартою.
Слід зазначити, що в КПК України з 2014 по 2019 роки існувала частина 5 ст. 176 КПК з майже аналогічним змістом (на відміну від раніше існуючих положень, в законопроекті пропонується поширити заборону на застосування інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою, також на злочини, передбачені ст. ст. 437 - 442 КК).
Зокрема, Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини" від 07.10.2014 № 1689-VII ст. 176 КПК було доповнено частиною 5 такого змісту: "Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України". Обґрунтовувалися ці зміни необхідністю забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), знаходячись поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності, а також підвищення ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, та забезпечення конфіскації майна за їх вчинення.
Положення ч. 5 ст. 176 КПК критикувались в наукових колах. Зокрема, зазначалося, що такий радикалізм не зовсім виправданий і не узгоджується з можливостями застосування інституту дійового каяття та з принципом пропорційності, закріпленим у правових позиціях Європейського суду з прав людини. Не узгоджується такий підхід і з принципами рівності перед законом та ідеями гуманізму (особливо стосовно жінок та рекомендацій міжнародних правових актів щодо проваджень стосовно неповнолітніх).
З цим погодився Конституційний Суд України, який своїм Рішенням від 25.06.2019 № 7-р/2019 визнав вказане положення кримінального процесуального законодавства таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Обґрунтовуючи таку позицію, Конституційний Суд України вказав на те, що встановивши оспорюваним положенням Кодексу для відповідної категорії осіб виключно такий запобіжний захід, як тримання під вартою, законодавець позбавив слідчого суддю, суд можливості застосовувати до таких осіб більш м`який запобіжний захід.
Із аналізу частини другої статті 29 Конституції України вбачається, що винятків стосовно підстав застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пов`язаних із тяжкістю вчиненого нею злочину, немає. Тобто, навіть коли йдеться про злочини, що посягають на національну безпеку України чи громадську безпеку, наявність вмотивованого судового рішення для тримання особи під вартою, яка підозрюється чи обвинувачується у їх вчиненні, є обов`язковою.
Водночас із частини другої статті 29 Конституції України випливає, що підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим. Формальне судове рішення нівелює мету та суть правосуддя, яке „визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Таким чином, тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді, суду у розумінні частини другої статті 29 Конституції України відповідає принципу верховенства права та мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно тяжкість злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів.
Отже, положення ч. 5 ст. 176 КПК допускає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права. Зазначено, що в оспорюваній нормі обґрунтовується необхідність тримання під вартою тяжкістю злочину, що не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність (див. абз. 11 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 № 7-р/2019).
Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя розуміє, що зміни до ст. 176 КПК України (її доповнення ч. 6) зумовлені необхідністю у підвищенні ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, як термінової реакції на повномасштабні військові дії, які розпочала Російська Федерація проти України.
Слідчий суддя погоджується із важливістю на необхідністю боротьби із пособництвом державі-агресору як явищем, що підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам України.
Поряд із цим, враховує, що свобода є одним із наріжних каменів демократичного врядування і статусу особи, яка передбачає межі, які не можна порушувати ні за яких обставин. Завданням слідчого судді є здійснення правового контролю в кожному випадку - зважувати, чи не порушені ці межі, крім формальних правових критеріїв, на основі реальності та розуму. В іншому випадку можлива ситуація, коли право перетвориться в свою протилежність, і замість того, щоб структурувати систему суспільних відносин, приводити її у порядок, призведе до свавілля.
Саме такий підхід суттєво відрізняє систему правосуддя України, що поділяє європейські цінності, від судової системи країни-агресора РФ.
На підставі викладеного, зважаючи на характер вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення; встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та їх низьку вагомість; недоведеність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дослідивши обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також з метою дотримання міжнародних стандартів щодо тримання особи під вартою, забезпечення балансу між ефективним здійсненням кримінального провадження та правами особи, щодо якої воно відкрито, на свободу та особисту недоторканність, слідчий суддя, приходить до висновку, що в даному випадку застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, виключно лише з огляду на тяжкість вчиненого нею злочину не буде відповідати принципу верховенства права, та переконаний, що утримання підозрюваної під вартою є недоцільним, що є підставою до обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, що буде запорукою належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Керуючись ст. 181, 183, 196 КПК України, -
У Х В А Л И В:
Застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на неї обов`язки з`являтися за викликом слідчого, прокурора або суду на весь строк досудового розслідування та розгляду справи в суді, а також на строк до 01.10.2023р. встановити обов`язки:
- не залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора та суду в період з 17:00г. до 09:00г.;
- не виїжджати за межі м. Миколаєва;
- повідомляти про зміну засобів зв`язку.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1
скопійовано
-
скопійовано
-
