печерський районний суд міста києва

Справа № 757/67731/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

за участю секретаря судових засідань - Ковалівській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за внесками,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму відшкодування у розмірі 26855,05 грн, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 18.12.2020 за участі автомобіля «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , відповідальність якого була забезпечена у ПрАТ «СК «АРКС», та автомобіля «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована була у АТ «ПРОСТО-Страхування». ОСОБА_2 звернувся до свого страхувальника - позивача і отримав суму відшкодування майнової шкоди, завданої його автомобілю під час дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач та АТ «ПРОСТО-Страхування» є членами Угоди про пряме врегулювання збитків, тому цей страховий випадок частково був врегульований на підставі Угоди про пряме врегулювання збитків, а саме: частину страхового відшкодування в сумі, що відповідає розрахованому обсягу шкоди, завданої автомобілю «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було сплачено страхувальнику на умовах полісу винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, позивач відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АRХ2723215 від 17.02.2021 року, страхового акту про "Пряме врегулювання" збитку № АRХ2723214 від 17.02.2021 року та умов Договору страхування № bm72012а0к5 від 26.11.2020 року сплатив ОСОБА_2 72 835,16 грн. страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування, компенсованого АТ «ПРОСТО-Страхування» склав 45980,11 грн., з дотриманням вимог Спеціального Закону та Положення про ПВЗ, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (ст. 29 Спеціального Закону) та вирахуванням розміру франшизи (ст. 12 Спеціального Закону).

Відповідач, як безпосередньо винна у ДТП особа, зобов`язаний відшкодувати позивачу суму коштів у розмірі 26855,05 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплатою в порядку прямого врегулювання збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи. Претензія позивача від 02.04.2021 за вих. № СУ/009107/4-1, надіслана відповідачу з метою позасудового врегулювання спору, залишилася поза його увагою.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою суду від 14.09.2022 задововлено заяву представника ОСОБА_1 - Каченюка О.І. , залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимогна предмет спору, Акціонерне товариство «ПРОСТО-Страхування».

Ухвалою суду від 28.09.2022 клопотання відповідача було задоволено, призначено у справі судову авто товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України, у зв`язку з чим зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.03.2023 провадження у справі відновлено.

24.03.2023 року на адресу суду був поданий відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каченюка О.І. на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до практики Верховного Суду у разі якщо позивач (особа, якій завдано шкоди) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплатв страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог. Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР200557220 в АТ «ПРОСТО-Страхування», згідно з яким ліміт відповідальності страховика становить 130000грн., відтак останній мав відшкодувати всю суму збитку ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час дату та місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином. 04.04.2023 представник відповідача направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від у справі № 369/16588/20 від 15.02.2021 відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 грн).

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що 18.12.2020 о 18 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Kia Cerato», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по АДРЕСА_2, не надав перевагу у русі автомобілю «Volvo C30», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по рівнозначній дорозі праворуч, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, в результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 16.13, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Станом на день розгляду справи постанова Києво-Святошинського районного суду м. Києва у справі № 369/16588/20 від 15.02.2021 є такою, що набрала законної сили.

За нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також судом встановлено, що власником автомобіля «Volvo C30», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , який уклав з ПрАТ «СК «АРКС» Договір № bm72012а0к5 від 26.11.2020 добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним автомобілем.

Крім того, між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «АРКС» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР 201752767, термін дії якого становить з 08.11.2020 по 07.11.2021.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 9.2 Договору № bm72012а0к5 від 26.11.2020 по КАСКО пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП належить до страхових ризиків.

Відповідно до п. 27.1.1.1. Договору страхування № bm72012а0к5 від 26.11.2020 року заява про подію та на виплату надається Страхувальником шляхом звернення до контакт- центру Страховика за телефоном.

Відповідно до п. 28.13 Договору страхування № bm72012а0к5 від 26.11.2020 року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 10.2.5 якщо застрахованим транспортним засобом є легковий автомобіль та немає підстав для застосування франшизи згідно з п. 10.2.1 або п. 10.2.3 Договору, страховик не застосовує франшизу за ризиком (збитків наслідок ДТП), вказаного п. 10.2 або п. 10.2.2 Договору у випадку зіткнення (контакту) застрахованого транспортного засобу з іншим транспортним засобом - учасником ДТП, яке сталося за відсутності вини Страхувальника або Національної поліції України або працівників відповідного компетентного органу іншої країни - у випадку настання ДТП за межами України (надалі - Поліції) та встановлення особи винуватця ДТП (окрім застрахованого транспортного засобу) або надання повідомлення про ДТП встановленого зразка («Європротокол») складеного з іншим учасником ДТП (окрім застрахованого транспортного засобу). Умови даного пункту не застосовуються, якщо згідно з документами поліції особу іншого учасниками ДТП (окрім застрахованого транспортного засобу) не встановлено (в тому числі, якщо інший учасник ДТП визначений як такий, що зник з місця події, заявлений у розшук тощо).

18.12.2020 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про подію з транспортним засобом, у якій просив, в разі визнання даної події страховим випадком, виплатити належну суму страхового відшкодування.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АRХ2723215 від 17.02.2021 року, страхового акту про "Пряме врегулювання" збитку № АRХ2723214 від 17.02.2021 року та умов Договору страхування № bm72012а0к5 від 26.11.2020 року, розмір страхового відшкодування склав 72 835,16 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень 16 коп.), яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно Заяви Страхувальника на СТО згідно платіжних доручень № 752785 від 18.02.2021 року, № 752844 від 18.02.2021 року.

За вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

а також до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини та до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічний висновок викладено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Тому під час розгляду справи не слід ототожнювати правовідносини регресу, регулювання яких здійснюється статтею 1191 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з правовідносинами суброгації, які регулюються статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування".

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Водночас регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Таким чином, до позивача, який виплатив страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, перейшло право зворотної вимоги до винної особи - відповідача ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 18 грудня 2020 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за полісом серії ЕР № 200557220 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «ПРОСТО-Страхування».

ПрАТ «СК «АРКС» та АТ «ПРОСТО-Страхування`є членами Угоди про пряме врегулювання збитків, згідно з п. 1.1 якої сторони беруть на себе зобов`язання по дотриманню Положення про пряме врегулювання збитків, яке є невід`ємною частиною цієї угоди.

Відповідно до преамбули Положення про пряме врегулювання збитків, затвердженого Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 376/2016 від 10 березня 2016 року це положення є внутрішнім нормативним документом МТСБУ та встановлює порядок взаємодії страховиків-членів МТСБУ для забезпечення впровадження процесу прямого врегулювання збитків в Україні.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Положення пряме врегулювання збитків - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов`язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідальної особи за скоєння ДТП, у частині відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого.

Страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати потерпілому в ДТП, з яким такий страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП.

Крім того, 18.12.2020 ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про подію з транспортним засобом, що підлягає врегулюванню в порядку прямого врегулювання збитків.

Таким чином, ОСОБА_2 , як страхувальник за полісом ОСЦПВВНТЗ, скористався своїм правом звернутись для врегулювання страхового випадку до страхової компанії, з якою укладено поліс, та яка є учасником системи прямого врегулювання збитків, тобто до позивача.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, даний страховий випадок частково був врегульований на підставі Угоди про пряме врегулювання збитків, а саме: частину страхового відшкодування в сумі, що відповідає розрахованому обсягу шкоди, завданої транспортному засобу «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було сплачено страхувальнику на умовах полісу винуватця ДТП.

Тобто, позивач від імені страховика відповідача, здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі (страхувальнику) у розмірі 45980,11 грн., згідно з дотриманням вимог спеціального Закону та Положення про ПВЗ, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (ст. 29 Спеціального Закону) та вирахуванням розміру франшизи (ст. 12 Спеціального Закону).

Також позивач сплатив нестачу суми вартості відновлювального ремонту у розмірі 26855,05 грн., яка підлягає стягненню з винуватця ДТП.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 цього ж Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до cт. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 21 Закону України «Про страхування», статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 у справі № 6-2969цс16 року, де зазначено, що з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. У даній постанові зазначено, що, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також, аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, де встановлено, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Цією ж постановою зазначено, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка задала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц викладено позицію, згідно з якою, якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Крім цього, постановою від 09 жовтня 2019 року у справі № 649/384/16-ц визначено, що водночас положеннями Закону України «Про страхування» та Цивільного кодексу України не встановлено обов`язку страховика при розрахунку розміру страхового відшкодування застосовувати коефіцієнт фізичного зносу щодо вартості пошкоджених деталей, які підлягають заміні. При цьому колегія суддів наголошує, що предметом спору у цій справі є не стягнення матеріального збитку, визначеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, який завдано особі, а саме відшкодування шкоди у вигляді понесених витрат на відновлення транспортного засобу, які були перераховані на СТО, тобто реальних збитків, які відповідно до вимог частини другої статті 1192 ЦК України підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Законодавець розмежовує поняття «вартість відновлювального ремонту» та «матеріальний збиток, завданий унаслідок ДТП». Відповідальність винуватця ДТП за завдану шкоду обмежується реальним розміром збитків та у випадку відновлення транспортного засобу можуть відповідати вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, відповідач, як безпосередньо винна особа у дорожньо-транспортній пригоді, зобов`язаний відшкодувати ПрАТ «СК «АРКС» різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплатою в порядку прямого врегулювання збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи у розмірі 26855,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і його вимоги є законними, а отже підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 9, 20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за внесками - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відшкодування у сумі 26855 (двадцять шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляціного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Остапчук Т.В.