ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5794/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі № 280/5794/22за позовом:ОСОБА_1 до: про:Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

29.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі Запорізький ОТЦК та СП) про визнання протиправним та скасування наказу /а.с. 1-5 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2022р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №280/5794/22 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження /а.с. 33 том 1/.

Позивач у адміністративному позові, з яким звернувся до суду, посилаючись на те, що Наказ від 30.07.2022р. №129 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» в частині притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» , а тому просив :

-визнати протиправним та скасувати п.2 наказу начальника Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2022р. №129 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування», яким притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності шляхом стягнення з начальника Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_1 коштів у десятикратному розмірі заподіяної шкоди в сумі 77 376,20грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі №280/5794/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено у повному обсязі (суддя Богатинський Б.В.) /а.с. 233-240 том 1/.

Позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шоніна О.В., не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 09.12.2022р. у даній справі, 27.02.2023р. подав за допомогою поштового зв`язку безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі №280/5794/22, у якій заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яка зареєстрована судом апеляційної інстанції 03.03.2023р. /а.с. 1-4 том 2/, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Панченко О.М., Чередниченко В.Є. / а.с. 10 том 2/.

Матвійчук І.А., в інтересах якого діє адвокат Шоніна О.В., у апеляційній скарзі посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було неповне з`ясовано обставини, справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 09.12.2022р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023р. з метою забезпечення апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі №280/5794/22 з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/5794/22 /а.с. 1 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 29.03.2023р. /а.с. 13 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023р. у справі №280/5794/22 поновлено ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі №280/5794/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2022р. у справі №280/5794/22 у даній справі /а.с. 14 том 2/ і розгляд апеляційної скарги призначено в порядку письмового провадження з 02.05.2023р. /а.с. 15 том 2/, про що судом було повідомлено учасників справи відповідно до діючого законодавства шляхом направлення повістки та ухвал суду засобами електронного зв`язку на їх електронні адреси /а.с. 17, 18 том 2/.

Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу /а.с. 20-25 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 14.02.2023р. у даній справі залишити без змін.

У зв`язку з тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №280/5794/22, відрахована зі штату Третього апеляційного адміністративного суду на підставі подання заяви про відставку здійснено заміну складу колегії суддів у судовій справі №280/5794/22 відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу у справі №280/5794/22 від 31.07.2023р. визначено склад колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Коршун А.О., судді Чередниченко В.Є., Іванов С.М. /а.с. 39 том 2 /.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, перебував на посаді начальника Василівського РТЦК та СП..

Наказом начальника Запорізького ОТЦК та СП (з адміністративно-господарської діяльності) №273 від 15.05.2022р. призначено службове розслідування, на підставі рапорту начальника мобілізаційного відділу заступника начальника сектору мобілізаційно-оборонної роботи Запорізького ОТЦК та СП підполковника ОСОБА_2 №722 від 15.05.2022р., з метою уточнення причин і умов, що призвели до відсутності стрілецької зброї, яка перебувала на обліку Бердянського, Василівського, Мелітопольського та Пологівського районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також встановлення ступеня вини начальника Бердянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника ОСОБА_3 , начальника Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_1 , начальника Мелітопольського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_4 , начальника Пологівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_5 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення /а.с. 92-93 том1/.

За результатами службового розслідування у ІНФОРМАЦІЯ_1 складено акт службового розслідування /а.с. 57-88 том 1/, з якого вбачається, що службове розслідування проведено з метою уточнення причин і умов, що призвели до відсутності стрілецької зброї.

В ході службового розслідування встановлено, що евакуацією стрілецької зброї, яка не була видана особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував особисто начальник Василівського РТЦК та СГІ полковник ОСОБА_1 .

Під час евакуації Василівського РТЦК та СП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_1 належний порядок охорони, обліку, зберігання та видачі стрілецької зброї не забезпечив, що призвело до втрати під час евакуації ІНФОРМАЦІЯ_2 до м. Запоріжжя стрілецької зброї, яка не була видана особовому складу, а саме: 5,45 мм автомата АКС-74У, пістолетів ПМ у кількості 2-х одиниць, та спричинення прямої дійсної шкоди державі, розмір якої згідно довідки №1432/2 від 15.07.2022 про вартісну оцінку завданої шкоди становить - 7737,62 гри. сума що підлягає відшкодуванню, внаслідок втрати з вини начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 стрілецької зброї: 5,45 мм автомата АКС-74У, пістолетів ПМ у кількості 2-х одиниць, з урахуванням кратності становить - 77376,20 грн., виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі необережності.

Своїми діями начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:

абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

абзацу 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого кожний військовослужбовець зобов`язаний знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;

статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень;

абзаців 3, 9 пункту 14 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359, відповідно до яких зберігання стрілецької зброї поза розташуванням військової частини, а також залишення стрілецької зброї та боєприпасів без нагляду - забороняється.

абзацу 1 пункту 2 розділу X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359, відповідно до якого військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі;

абзаців 1 та 2 пункту 4 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359, відповідно до яких, забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин. Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість, а також слабке знання вимог керівних документів щодо порядку обліку, зберігання і видачі зброї, незабезпеченість Василівського РТЦК та СП автомобільною технікою згідно штату.

Наказом начальника Запорізького ОТЦК та СП (з основної діяльності) №129 від 30.07.2022р. «Про результати службового розслідування», серед іншого начальника Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_1 , визначено що ним заподіяно пряму дійсну шкоду державі на суму 7737,62грн. та визначено притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності шляхом стягнення з начальника Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_1 коштів у десятикратному розмірі заподіяної шкоди, в сумі 77376,20грн.

За сумлінне виконання обов`язків щодо керівництва підрозділами рот охорони під час безпосередньої участі у бойових діях по відсічі і стримуванню збройної агресії військ російської федерації на території Запорізької області начальника Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати /а.с. 167-178 том 1/.

Позивач, не погодившись з прийнятим наказом, вважаючи протиправним п.2 наказу від 30.07.2022 року № 129 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтю 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Згідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, Дисциплінарним статутом ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Слід зазначити, що для притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності проведення службового розслідування не є обов`язковим.

Під час накладання дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.99 р. № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Наказом Міністерства оборони України затверджена Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була 17.08.2017 р. № 440 (далі - Інструкція №440), якою визначено механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України, і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України), Генерального штабу Збройних Сил України, інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.

Відповідно до п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Отже, матеріальна відповідальність працівника передбачена виключно у порядку трудового законодавства, що є очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, котрий повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст. 11 Статуту внутрішньої служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, здійснював безпосереднє керівництво та організацію діяльності відділення Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і відповідав, зокрема, за стан та збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і інших матеріальних засобів відділення Василівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини втрати стрілецької зброї підтверджується належними та допустимими доказами, які були досліджені при проведенні службової перевірки.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Під час накладання дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Враховуючи наведене та виходячи з обставин справи, підтверджених наявними у ній доказами, суд вважає, що відповідач, приймаючи п. 2 Наказу начальника Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.07.2022 року № 129 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування», діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже такий наказ є правомірними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і скасування такого наказу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок що відповідач, приймаючи п. 2 Наказу начальника Запорізького ОТЦК та СП від 30.07.2022р. № 129 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування», діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже такий наказ є правомірними та не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про відмову у задоволені заявлених позивачем позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, рішення суду першої інстанції від 09.12.2023р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2023р. у справі №280/5794/22- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено 10.08.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко