ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бондарь В.А.

10 серпня 2023 р. Справа № 538/1233/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (командування військової частини НОМЕР_1 - державного роботодавця) та притягнення їх до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАСУ), -

В с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі № 160/7293/20, що набрало законної сили 03.06.2021 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням визнаний протиправним і скасований наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.02.2020 року № 97 (про результати проведення службового розслідування за фактом відсутності на службі прапорщика ОСОБА_1 ) в частині виключення контролера 1 відділення 4 стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1 стрілецького батальйону прапорщика ОСОБА_1 зі списків особового складу частини з 25.01.2020 року.

Визнаний протиправним і скасований наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.02.2020 року № 34 (по стройовій частині) в частині припинення (розірвання) контракту про проходження громадянином України військової служби у Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення - прапорщика ОСОБА_1 (Г-016403) контролера 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 03.06.2022 року № 141 (по стройовій частині) на виконання означеного судового рішення скасований п. 2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині від 17.02.2020 року № 34 щодо припинення (розірвання) дії контракту та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення з 25.01.2020 року. До наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2020 року № 35 доданий п. 15 щодо припинення (розірвання) дії контракту та виключення зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 03.06.2022 року № 263 на виконання означеного судового рішення скасований п. 2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині від 14.02.2020 року № 97.

22.06.2022 року до Лохвицького районного суду Полтавської області надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить: визнати протиправними і незаконними дії відповідача щодо:

виключення його, без його згоди, зі списків особового складу, послідуючого незаконного звільнення без належного проведення розрахунку його вислуги років;

неврахування такої підстав для звільнення, як звільнення у запас (на пенсію за вислугу років);

неврахування такої підстав для звільнення, як звільнення у відставку (за станом здоров`я, на пенсію по інвалідності);

ненадання йому можливості пройти ВЛК до звільнення з військової служби;

ненадання йому можливості отримати одноразову грошову допомогу у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

висування до нього вимоги про подання рапорту на звільнення (позивач просить суд скасувати цей рапорт);

незаконного його звільнення з військової служби без проведення повного розрахунку грошового, речового і продовольчого забезпечення, невиплати компенсації за основну та додаткові відпустки, грошової компенсації за піднайом житла;

незаконного його звільнення з військової служби без фактичного здавання справ та посади з поданням відповідного рапорту;

незаконного його звільнення з військової служби за його відсутністю у день звільнення у військовій частині за місцем проходження служби;

незаконного його звільнення з військової служби датою, що не відповідає даті наказу про звільнення (заднім числом).

Позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправним, незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 35 від 18.02.2020 року.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправними і незаконними дії/бездіяльність відповідача щодо:

ненадання йому фактичної реалізації права на вибір підстави звільнення;

його вчасного ознайомлення та вручення йому належно завірених копій наказів;

не оформлення та невидачі йому трудової книжки, затримки видачі військового квітка, затримки направлення його особистої справи до Центрально-Чечелівського районного центру комплектування та соціальної підтримки, неподання до пенсійного органу матеріалів (документів) для належного введення його пенсійної справи, не оформлення статусу ветерана військової служби, ветерана внутрішніх справ, неприрівняння його до ветеранів праці та ветеранів війни;

Позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати відповідача: провести нарахування та виплату усіх належних сум його матеріального та грошового забезпечення (рішення суду виконати негайно стосовно виплати «не оскаржуваних» сум); поновити його на військовій служби з наданням відповідного наказу; розпочати службове розслідування за фактом його незаконного звільнення; відстрочити фактичний його вихід до місця служби; визнати його звільнення незаконним, у зв`язку з повідомленням про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Окрім того, позивач просить притягнути відповідача до адміністративної відповідальності за ст.ст. 41, 172-7, 172-9, 172-13, 172-14, 172-15, 172-16, 173-5, 186, 186-7, 188-1, 188-6, 188-18, 212-3, 165-1, 165-3, 165-4 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ст. 364, ст. 426-1 КК України.

Окремим клопотанням позивач зазначив, що розгляд його справи повинен здійснювати районний міський суд (Лохвицький районний суд Полтавської області) як адміністративний.

Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.06.2023 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 передано для розгляду за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Судове рішення вмотивовано тим, що предметом спору у справі є рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, відтак, - дана справа не підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам згідно із ч. 1 ст. 20 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції Лохвицького районного суду Полтавської області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що його позовна заява має обидві ознаки віднесені до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, і належить до розгляду Лохвицьким районним судом Полтавської області, як судом загальної предметної юрисдикції (місцевим загальним як адміністративним) за правом вибору позивачем суду, з метою забезпечення утвердження дієвості принципу верховенства права.

Скаржник також зазначає, що проживати за місцем події в м. Дніпро він не може за відсутності доходів і можливості їх отриманні, завдяки незаконних дій відповідача, у зв`язку чим він перебуває (фактично) у своїх батьків с. Риги, м. Лохвиця, тому, що іншої можливості самозабезпечення своїх основоположних потреб у нього не має.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Частиною першою ст. 2 КАС України унормовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України) .

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України);

спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України); про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України).

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Колегія суддів зазначає, до правових актів індивідуальної дії також належать рішення (постанови) про притягнення фізичних/юридичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду). Перелік органів (посадових осіб), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення визначений ст. 213 КУпАП.

Відповідно до ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 25).

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача (ч. 2 ст. 25).

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (ч. 1 ст. 20).

За приписами ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Стосовно доводів скаржника про недодержання судом правил територіальної підсудності, то колегія суддів зазначає, що зі змісту наведеного вище слідує надання законодавцем позивачу права вибору щодо обрання адміністративного суду, до якого він може звертатися за захистом своїх порушених прав.

Водночас, дане право вибору обмежене певною умовою, а саме - предметом спору - оскарження правового акту індивідуальної дії (наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГ України щодо припинення (розірвання) дії контракту та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення) та дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи (позивача ОСОБА_1 ).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про непідсудність місцевому загальному суду як адміністративному суду, зокрема Лохвицькому районному суду Полтавської області, справи № 538/1233/23 за позовом ОСОБА_1 , за виключенням вимог ОСОБА_1 про притягнення відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до адміністративної відповідальності за ст.ст. 41, 172-7, 172-9, 172-13, 172-14, 172-15, 172-16, 173-5, 186, 186-7, 188-1, 188-6, 188-18, 212-3, 165-1, 165-3, 165-4 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ст. 364, ст. 426-1 КК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у даній справі судом не дотримано норми процесуального права в частині можливості передачі адміністративної справи для розгляду за підсудністю до адміністративного суду за зареєстрованим місцем проживання позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 29.01.2018 року фактично по дату видання довідки 03.04.2019 року у АДРЕСА_1 (а.с. 24). Також в матеріалах справи (а.с. 15 звор) мається довідка виконкому Лохвицької міськради від 01.05.2023 року № 57 про те, що з 23.01.2023 року ОСОБА_1 поживає на території Ригівського старостинського округу Лохвицької ОТГ у будинку батьків за адресою АДРЕСА_2 .

01.12.2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який суттєво змінив і спростив порядок реєстрації та зняття із реєстрації місця проживання, запровадив можливість декларування місця проживання та встановив, що дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом (ч. 2 ст. 1 Закону), а реєстрація місця проживання (перебування) особи, це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» витяг з реєстру територіальної громади, це документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутній витяг з реєстру Лохвицької міської ОТГ, який підтверджує відомості про місце проживання позивача ОСОБА_1 або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу.

Оскільки правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи, а правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги, скасування судового рішення і направлення справи для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України, у тому числі щодо встановленого законом права особи на звернення з адміністративним позовом, зокрема щодо вимог ОСОБА_1 про притягнення відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до адміністративної відповідальності за ст.ст. 41, 172-7, 172-9, 172-13, 172-14, 172-15, 172-16, 173-5, 186, 186-7, 188-1, 188-6, 188-18, 212-3, 165-1, 165-3, 165-4 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ст. 364, ст. 426-1 КК України, має вирішуватися компетентним на те судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (командування військової частини НОМЕР_1 - державного роботодавця) та притягнення їх до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАСУ) направити до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц