ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 р. Справа № 520/2333/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 30.03.23 по справі № 520/2333/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області з проведення службового розслідування стосовно помічника чергового чергової частини ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції Гірмана Олексія Володимировича;

- визнати протиправним та скасувати частину індивідуального акту Наказу ГУНП в Харківській області від 03.06.2023 за № 295 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби помічника чергового чергової частини ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати частину індивідуального акту Наказу ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 за № 288о/с «По особовому складу», в частині звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» /у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби / старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , помічника чергового чергової частини ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.06.2022, по дату поновлення на службі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права; має місце невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у позовній заяві. Зазначає, що жодних фактичних доказів доведення наказу про виїзд до 30.04.2022 на вільну від окупації територію України з метою безпосереднього виконання завдань поліцейської служби до відома позивача відповідачем не надано, позивач не міг дізнатися про необхідність евакуюватися у певний строк, доказів спілкування з позивачем під час проведення службового розслідування відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними, спростовуються дійсними обставинами справи. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від позивача надійшли пояснення, у яких зазначено про те, що під час службового розслідування позивач був позбавлений можливості взяти участь у засіданні Дисциплінарної комісії, надати відповідні пояснення; акт про відмову від надання пояснень від 23.05.2022 за № 386 не свідчить про відмову від надання пояснень, оскільки 23.05.2022 позивач для надання пояснень не з`явився. Просить урахувати, що Дисциплінарна комісія під час службового розслідування не здійснила всебічного, повного та об`єктивного дослідження та встановлення обставин його відсутності на роботі.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в Національній поліції України і відповідно до Наказу ГУНП в Харківській області переміщений на посаду чергового частини Відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.

09.05.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області - полковника поліції Кривошея О. М. про те, що ним 28.04.2022 підлеглим працівникам, в тому числі і позивачу, надано усний наказ у строк до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків.

Проте з 01.05.2022 по 03.06.2022 окремі поліцейські Куп`янського РВП, в тому числі позивач, до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибули, відсутні на службі без поважних причин та відповідно до виконання своїх функціональних обов`язків не приступили.

10.05.2022 начальником ГУ НП в Харківській області видано Наказ № 610 про призначення службового розслідування та створено Дисциплінарну комісію у складі: голови - заступника начальника ВСР УГІ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції Чучмара Д. І; члена - старшого інспектора з ОД ВСР УГІ ГУ НП в Харківській області підполковника поліції Заліського Д. О.; члена - старшого інспектора ВП УГІ ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 28-31).

Сповіщення про призначення службового розслідування проведено з урахуванням правил ч. 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту.

Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 03.06.2022 (далі за текстом - Висновок).

Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

03.06.2022 Висновок затверджений начальником ГУ НП в Харківській області.

03.06.2022 начальником ГУ НП в Харківській області видано Наказ № 295 від 03.06.2022, яким до позивача із зазначених у Висновку мотивів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (т. 1 а. с. 20).

14.06.2022 начальником ГУ НП в Харківській області видано Наказ № 288 о/с, яким на реалізацію Наказу ГУ НП в Харківській області № 295 від 03.06.2022 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1 а. с. 22).

Не погоджуючись з указаними наказами, позивач звернувся до суду за їх оскарженням та поновленням на службі в поліції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування в оскаржуваній частині.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам учасників справи, колегія суддів зазначає таке.

Спірні правовідносини виникли з приводу прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" визначено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтями 59, 60 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 за № 2337-VIIІ.

Положеннями ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1, ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Згідно зі ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.

Пунктом 1, 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 за № 893 (надалі також Порядок № 893), передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до розділу VII Порядку № 893 у разі, якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, ураховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Приписами статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться у формі письмового провадження з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Статтею 27 Дисциплінарного статуту унормовано, що під час проведення службового розслідування у період воєнного стану, уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Відповідно до статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку, видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 за № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року, № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

З огляду на зазначене, Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до вимог Наказу Національної поліції України від 08.04.2022 за № 242 "Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану" усім працівникам підрозділів Національної поліції України установлено шестиденний робочий тиждень та відмінено вихідний день суботу і святкові дні. Крім цього поліцейським заборонений виїзд за кордон (окрім виняткових причин).

Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування щодо позивача стали обставини, викладені в рапорті начальника Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області - полковника поліції Кривошея О. М. про те, що ним 28.04.2022 підлеглим працівникам, в тому числі і позивачу, надано усний наказ у строк до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для несення служби та виконання своїх функціональних обов`язків, але з 01.05.2022 по 03.06.2022 окремі поліцейські Куп`янського РВП, в тому числі позивач, до евакуйованого підрозділу для проходження служби не прибули, відсутні на службі без поважних причин та відповідно до виконання своїх функціональних обов`язків не приступили.

У зв`язку з чим відповідачем прийнято Наказ ГУНП в Харківській області від 10.05.2022 за № 610 «Про призначення та проведення службового розслідування».

Надаючи оцінку діям Головного управління Національної поліції в Харківській області з проведення службового розслідування стосовно помічника чергового чергової частини ВП № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області - старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з того, що начальник ГУНП в Харківській області наділений сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення про призначення службового розслідування, у межах компетенції, є дискреційними.

Дискреційні повноваження це сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.

Дії відповідача щодо прийняття Наказу ГУНП в Харківській області від 10.05.2022 за № 610 «Про призначення та проведення службового розслідування» є такими, що вчинені в межах наданої законом компетенції, а отже правомірно.

У ході службового розслідування Дисциплінарною комісією опитані працівники поліції, зокрема начальник Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області - полковник поліції ОСОБА_3 , який повідомив, що він з 24.02.2022 перебуває на неокупованій території, постійно, поки була можливість, підтримував телефонний зв`язок з підлеглими, які залишились на окупованій території. 28.04.2022 ним наданий наказ своїм підлеглим, щоб вони всіма можливими шляхами виходили на неокуповану військами РФ територію. Однак станом на 03.06.2022 на виконання наказу ОСОБА_3 на підконтрольну територію з окупації вийшов підполковник поліції ОСОБА_4 , лейтенанти поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , старші лейтенанти поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , майори поліції: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , капітан поліції ОСОБА_16 , капрал поліції ОСОБА_17 ; також пояснив, що на даний час слідчий СВ Куп`янського РВП майор поліції Удовицький Д. В. перетнув кордон з Польщею та на власному автомобілі повертається до місця дислокації підрозділу. До свого пояснення полковник поліції ОСОБА_3 додав список особового складу з номерами мобільних телефонів, за якими він телефонував своїм підлеглим.

Опитаний під час проведення службового розслідування заступник начальника Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області - полковник поліції ОСОБА_18 підтвердив відомості з приводу того, що він також на виконання наказу полковника поліції ОСОБА_3 телефонував поліцейським, які перебувають на непідконтрольній території, щоб останні з 28.04.2022 евакуювались на підконтрольну територію України.

Аналогічне пояснення у ході проведення службового розслідування надав начальник ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області - майор поліції ОСОБА_19 .

Опитані поліцейські Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області: підполковник поліції ОСОБА_20 , підполковник поліції ОСОБА_4 , капітан поліції ОСОБА_21 , капітан поліції ОСОБА_22 , капітан поліції ОСОБА_23 , капітан поліції ОСОБА_24 , старший лейтенант поліції ОСОБА_25 , капітан поліції ОСОБА_26 , капітани поліції: ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , старший лейтенант поліції ОСОБА_28 , майор поліції ОСОБА_29 , лейтенант поліції ОСОБА_30 , лейтенанти поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та капітани поліції ОСОБА_31 і Голубнича А. І., майори поліції: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та Стеганцева О. М., які вийшли з тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області, у своїх поясненнях зазначили, що на час початку збройної агресії РФ вони перебували в м. Куп`янськ Харківської області. З 24.02.2022 по 26.02.2022 деякі поліцейські виконували свої функціональні обов`язки за місцем служби. Після окупації м. Куп`янськ 27.02.2022 збройними силами РФ вони перебували в м. Куп`янськ разом зі своїми родинами. На тимчасово окупованій території вони перебували у м. Куп`янськ приблизно до кінця квітня поточного року. З представниками окупантів не співпрацювали, факти добровільної співпраці працівників Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області з окупантами їм на той час відомі не були, безпосередніми свідками такої співпраці також не були. З окупованої території на підконтрольну територію виїжджали колоною або самостійно разом з родинами за маршрутом м. Купянськ - с. Грушівка - с. Сподобівка - с. Савинці - м. Балаклія - с. Андріївка - м. Зміїв - м. Мерефа - м. Харків. Табельну вогнепальну зброю та автоматичну зброю, яку вони отримували 24.02.2022, заховали в м. Куп`янськ, оскільки вивезти її з окупованої території не було можливості.

Опитані поліцейські ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області: старший сержант поліції ОСОБА_32 , старший сержант поліції ОСОБА_33 , капрал поліції ОСОБА_34 , старший поліції ОСОБА_35 , капітан поліції ОСОБА_36 , майор поліції ОСОБА_37 , капітан поліції ОСОБА_38 , старший лейтенант поліції ОСОБА_39 , капрал поліції ОСОБА_40 , старший сержант поліції ОСОБА_41 , капітан поліції ОСОБА_42 , капрал поліції Попова Є. О. - надали пояснення аналогічного змісту з поясненнями поліцейських Куп`янського РВП, вказавши на те, що виходили з тимчасово окупованого смт Шевченкове Куп`янського району. Крім цього зазначили, що майор поліції ОСОБА_43 можливо співпрацював з окупаційною владою та збройними силами РФ.

Опитані поліцейські СПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області: капітан поліції ОСОБА_44 , старший лейтенант поліції ОСОБА_45 , старший сержант поліції ОСОБА_46 та поліцейські відділення поліції № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області: старші лейтенанти поліції: ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , Терещенко С. С. та лейтенант поліції Куліш Є. О. - надали пояснення, аналогічні поясненням поліцейських Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області.

В ході службового розслідування Дисциплінарною комісією на виконання вимог ст. 27 Дисциплінарного Національної поліції України 20.05.2022 з використанням засобів електронної комунікації здійснений виклик за допомогою повідомлень (акт огляду засобів електронної комунікації від 23.05.2022 за № 380), месенджера «Ватсап» (акт огляду засобів електронної комунікації від 23.05.2022 за № 381), месенджера «Вайбер» (акт огляду засобів електронної комунікації від 23.05.2022 за № 383), месенджера «Телеграм» (акт огляду засобів електронної комунікації від 23.05.2022 за № 384) та на електронну адресу (акт огляду засобів електронної комунікації від 23.05.2022 за № 382) всіх поліцейських, щодо яких проводилося службове розслідування, та які перебували на тимчасово окупованій РФ території, зокрема і позивача, та їх запрошено 23.05.2022 до УГІ ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Студентська, 5/6, м. Харків, для надання письмових пояснень.

Станом на 23.05.2022 позивач до УГІ ГУНП в Харківській області не прибув (акт про відмову від надання пояснень від 23.05.2022 за № 386).

Разом з цим у Висновку зафіксовано, що позивач, як поліцейський Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, був ознайомлений з вимогами Наказу начальника ГУНП в Харківській області від 19.10.2021 за № 2062 про те, що у разі вчинення поліцейськими протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України в очах населення, керівництвом ГУНП в Харківській області до працівників буде прийматися безальтернативне рішення звільнення з Національної поліції України, що позивачем не заперечується.

Наголошуючи в апеляційній скарзі на поважності причин відсутності на службі та відсутності письмових доказів на підтвердження доведення до відома позивача усного наказу керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби та виконання своїх функціональних обов`язків, ОСОБА_1 не заперечує того, що він у період з 01.05.2022 по 03.06.2022 був відсутній на службі, 23.05.2022 за запрошенням до УГІ ГУНП в Харківській області не прибув, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, пояснення у межах проведення службового розслідування не надав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що усний наказ про необхідність самостійного виходу з окупованої території не був доведений до його відома, виїхати на неокуповану військами РФ територію він не мав можливості.

В противагу вказаних тверджень колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, зазначає, що дійсно запровадження воєнного стану, наявність бойових дій на території України, створює загрозу для життя та здоров`я людей, які перебувають на території України. Разом з тим позивач, погодившись проходити службу в поліції, добровільно погодився на всі ризики, пов`язані з проходженням такої служби, як і взяв на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично взяті на себе обов`язки не виконував.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарно статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною 5 статті 5 Дисциплінарного статуту виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Отже відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту на поліцейських покладено зобов`язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

У межах цього спору суд визнає загальновідомими у розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України обставини того, що 24.02.2022 розпочатий акт безпосередньої збройної військової агресії Російської Федерації проти України поза межами окремих районів Луганської області України та Донецької області України, а Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

Тому з 24.02.2022 усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи та підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб`єктів владних повноважень у силу ст. 17, 65 Конституції України, ст. 12, 21, 22 Закону України від 02.07.2015 за № 508-VIII "Про Національну поліцію" повинні були/мусили безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключало легітимність обрання пасивної форми поведінки (у тому числі і у вигляді фізичного знаходження у схованці) за виключенням: випадку виконання особистого спеціального службового завдання на захопленій ворогом території; випадку виконання чіткого та однозначного наказу військово-політичного керівництва України про припинення супротиву у цілях збереження людських ресурсів задля продовження боротьби проти військової агресії; випадку знаходження в абсолютно безпорадному чи непритомному стані у медичному закладі; випадку полону; випадку позбавлення свободи пересування.

У тексті позову та апеляційної скарги позивачем визнані як обставини власної фізичної відсутності за місцем дислокації тероргану Національної поліції України протягом періоду 01.05.2022-03.06.2022, так і обставини невиконання протягом означеного періоду часу функцій поліцейської служби у будь-якому іншому місці, невжиття взагалі будь-яких заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, із виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що самостійне визнання позивачем обставин фізичної відсутності на службі з абсолютною невідворотністю нівелює всі наслідки дефектів службового розслідування (у тому числі і в аспекті надання поліцейським пояснень дисциплінарній комісії) і унеможливлює існування будь-яких легітимних сподівань на подальше проходження служби у поліції.

Відповідно до ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю є людина, однак, з огляду на завдання, покладені законом на органи Національної поліції України та поліцейських, а також виникнення реальної загрози суверенітету України, територіальній цілісності України та географічне розташування міста Куп`янськ та міста Харкова, позивач у силу змісту Присяги працівника Національної поліції України з 27.02.2022 повинен був за власною ініціативою прибути до місця дислокації тероргану Національної поліції України - місця роботи без отримання будь-яких додаткових вказівок, адже виконання завдань поліцейської служби на території міста Куп`янськ (окрім збройного спротиву ворогу) було об`єктивно унеможливлено окупацією міста Куп`янськ військами ворога.

Однак позивач завдань поліцейської служби з 27.02.2022 не виконував, активних дій із захисту суверенітету України та територіальної цілісності України у межах виконання завдань поліцейської служби або громадянського обов`язку не вчинив.

Окрім того з 06.06.2022 працівниками підрозділів ГУНП в Харківській області здійснювалось забезпечення безпеки при евакуації населення з тимчасово окупованих території Харківській області, у тому числі з м. Куп`янська, про що щотижнево видавались відповідні доручення ГУНП в Харківській області. Такі заходи проводились до 05.09.2022, що давало змогу позивачу евакуюватися на підконтрольну Україні територію.

З 09.09.2022 поліцейські ГУНП в Харківській області направлялись на деокуповані території для виконання службових завдань, що підтверджується довідкою Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області.

10.09.2022 м. Куп`янськ звільнено від військ Російської Федерації, на території міста відновлено діяльність підрозділів Національної поліції, після чого розпорядчих документів ГУНП про направлення працівників поліції окремо для забезпечення евакуації населення не видавалось.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки він полягає не лише у не виконанні, а і у самоусуненні від виконання службових обов`язків, невиході на службу, неможливості використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, від 07.03.2019 у справі №819/736/18, від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16, у яких суд касаційної інстанції зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати, передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з вимогами статті 17 Закон України "Про правовий режим воєнного стану" органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Позивачем не заперечується складання Присяги на вірність Українському народові, передбаченої статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відповідно до п. 24 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії РФ проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Таким чином судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01.05.2022 по 03.06.2022 помічник чергового чергової частини відділення поліції № 1 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівника щодо необхідності у строк до 30.04.2022 евакуюватися на підконтрольну Україні територію та прибути за місцем дислокації підрозділу для проходження служби та виконання своїх функціональних обов`язків, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпечення та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

У ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до вимог частин 4, 6 ст. 19 Дисціплінарного статуту Національної поліції України, не встановлені.

Отже під час проведення службового розслідування було враховано характер проступку, обставини, за яких його вчинено, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Наведені обставини свідчать про те, що висновок службового розслідування від 03.06.2022 про порушення позивачем службової дисципліни є обґрунтованим.

При цьому колегія суддів зазначає, що сам по собі висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

За наслідками проведеного службового розслідування позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що полягав у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, що кваліфіковано Дисциплінарною комісією як порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 Наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 за № 818.

Оскільки матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказ № 295 від 03.06.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції прийнятий за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Щодо дисциплінарної відповідальності, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна зосереджуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

В силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 19.04.2019 у справі № 802/1172/17-а.

Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі № 800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Отже, приймаючи оскаржувані накази, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування в оскаржуваній частині, з огляду на що відповідні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 листопада 2019 року справа № 120/860/19а, від 04 грудня 2019 у справа № 824/355/17-а, від 24 січня 2020 року справа № 807/231/17.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Посилання позивача на висновки Харківського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні в аналогічній справі, не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 по справі № 520/2333/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін