ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року Справа № 280/3769/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування стажу роботи ОСОБА_1 у закладі з надання психіатричної допомоги з 18.04.2008 по 16.07.2008, з 22.07.2008 по 05.03.2009, з 10.03.2009 по 08.05.2009, з 21.05.2009 по 07.02.2018, з 22.02.2018 по 31.12.2022 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 18.04.2008 по 16.07.2008, з 22.07.2008 по 05.03.2009, з 10.03.2009 по 08.05.2009, з 21.05.2009 по 07.02.2018, з 22.02.2018 по 31.12.2022 до загального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати та виплатити їй пенсію за віком з 01.05.2023 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.06.2023 серія АР №1127360.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Із змісту розрахунку стажу в електронній пенсійній справі позивач дізналась, що при обчислені розміру її пенсії відповідачем не зараховано періоди її роботи з 18.04.2008 по 28.02.2021 до загального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що стаж позивача з 2008 по 2022 зараховано в одинарному розмірі та про причини такої бездіяльності позивачу не повідомив. Водночас, відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII робота в закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Трудова книжка позивача надавалась відповідачу при зверненні за призначенням пенсії та містить записи, згідно із якими вона працювала на посаді сестри медичної у Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради у періоди: з 18.04.2008 по 16.07.2008, з 22.07.2008 по 05.03.2009, з 10.03.2009 по 08.05.2009, з 21.05.2009 по 07.02.2018, з 22.02.2018 по 28.02.2021. Крім того, 28.04.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із додатково набутим стажем, до якої також додала довідку Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 06.12.2022 №476 про підтвердження її стажу у закладі з надання психіатричної допомоги. Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.05.2023 із урахуванням стажу по 31.12.2022, проте без урахування та подвоєння стажу роботи у закладі з надання психіатричної допомоги. Позивач вважає, що вчинена відповідачем бездіяльність з незарахування спірного стажу у подвійному розмірі несумісна з принципами верховенства права та належного урядування, та порушує вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України. Посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Верховного Суду, викладені в постановах від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17 Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

22.06.2023 відповідач подав витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV. Загальний страховий стаж складає 39 років 10 місяців 17 днів, в тому числі страховий стаж за Списком № 2 складає 5 років 11 місяців 27 днів, що дало право позивачу призначити пенсію у 53 роки. Період роботи у Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради з 2008 рік по 2022 рік зараховано в одинарному розмірі. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.01.2019 по справі №265/4648/14-а та від 11.10.2019 по справі №329/553/17, відповідно до яких ст. 60 Закону №1788-ХІІ застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а не пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ та просить провести йому перерахунок з зарахуванням періоду роботи у пільговому розмірі, який передбачено ст. 60 Закону №1788-ХІІ, то законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Посилається на положення п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, відповідно до яких до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, з набранням чинності з 11.10.2017 змін до Закону № 1058-IV (внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148) щодо положень статті 114, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються на умовах виключно зазначеної статті Закону №1058-IV. Вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 02.06.2014 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Згідно розрахунку стажу позивача, періоди її роботи з 18.04.2008 по 16.07.2008, з 22.07.2008 по 05.03.2009, з 10.03.2009 по 08.05.2009, з 21.05.2009 по 07.02.2018, з 22.02.2018 по 28.02.2021 в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради зараховані до загального стажу роботи позивача в одинарному розмірі.

Вважаючи, що має право на зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі положень ст.60 Закону №1788-XII, позивач через представника звернулася до відповідача з питання належного розрахунку стажу.

Листом №0800-0215-8/17885 від 27.03.2023 відповідач повідомив, що відповідно до п.2 ч. 1 ст. 114 Закону 1058-IV ОСОБА_1 02.06.2014 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2. Загальний страховий стаж складає 39 років 10 місяців 17 днів, в тому числі страховий стаж за Списком № 2 складає 5 років 11 місяців 27 днів, що дало право позивачу призначити пенсію у 53 роки. Період роботи у Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради з 2008 рік по 2022 рік зараховано в одинарному розмірі.

28.04.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із додатково набутим стажем, до якої додала довідку Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 06.12.2022 №476.

01.05.2023 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із урахуванням періоду роботи по 31.12.2022, при цьому, період роботи в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування періоду роботи в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради до страхового стажу у подвійному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час призначення позивачу пільгової пенсії, що відбулось з 02.06.2014, діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Крім того, слід зазначити, на момент призначення позивачу пільгової пенсії за Списком №2 з 02.06.2014, Закон №1058-IV не містив норми статті 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників", на яку посилається відповідач як на підставу призначення пенсії позивачу, оскільки Закон №1058-IV було доповнено даною нормою Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017.

Отже, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначена позивачу на підставі норм Закону №1788-XII, а не Закону №1058-IV, як вказує відповідач.

На користь такого висновку свідчить і зміст рішення про перерахунок пенсії позивача №923230142837 від 26.02.2023, в якому зазначено що пенсія позивачу призначена з урахуванням прикінцевих положень Закону №1058-IV на підставі п. «б» ст.13 Закону №1788-XII (а.с.14 звор.бік).

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

З матеріалів справи, а саме копії трудової книжки позивача, довідки Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 06.12.2022 №476, а також Індивідувальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування судом встановлено, що у період з 18.04.2008 по 16.07.2008, з 22.07.2008 по 05.03.2009, з 10.03.2009 по 08.05.2009, з 21.05.2009 по 07.02.2018, з 22.02.2018 по 31.12.2022 позивач працювала на посаді сестри медичної в Любомирівському психоневрологічному інтернаті (з 29.07.2009 перейменовано в Комунальну установу «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-III (в редакції до 10.06.2018) надано такі визначення:

психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади (абзац 4);

психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги (абзац 7).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги" від 14 листопада 2017 року № 2205-VIII, який введений в дію з 10.06.2018, у статті 1 Закону №1489-III абзаци четвертий і сьомий викладено в такій редакції:

"психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин";

"заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги".

Крім того, після абзацу сьомого статтю 1 Закону №1489-III доповнено новим абзацом такого змісту: "заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади".

Відповідно до п.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 957, психоневрологічний інтернат (далі - інтернат) є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).

Згідно з п.5 Типового положення, основними завданнями інтернату є:

1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;

2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).

Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.

Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства.

Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 "Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги" (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759) і затверджуються засновником;

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради належить (КВЕД) 87.30 Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів.

Відповідно до п.1.1 Положення Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 2017 року (інтернет ресурс: https://zor.gov.ua/sites/default/files/ПОЛОЖЕННЯ.pdf) Комунальна установа «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, надалі - Інтернат (положення якого зареєстровано державним реєстратором Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області 29.07.2009 за № 10831050002014510), є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).

П.1.2 Положення Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради визначено, що Інтернат здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства України, зокрема Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конвенції про права осіб з інвалідністю, Положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, нормативних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України (надалі - Мінсоцполітики), норм податкового законодавства України, що регулюють діяльність неприбуткових інтернатних установ, інших чинних нормативних актів України, рішень Запорізької обласної ради, розпоряджень голови Запорізької обласної ради, наказів Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та цього Положення, яке затверджується Запорізькою обласною радою.

Відповідно до п.1.3 Положення Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, Інтернат є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді (надалі - Уповноважений орган) та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до пп.3.1 Розділу 3 Положення Комунальної установи «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради від 2017 року (інтернет ресурс: https://zor.gov.ua/sites/default/files/ПОЛОЖЕННЯ.pdf) основними завданнями Інтернату є: 3.1.1. Забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним. 3.1.2. Надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів). Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування. Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства. Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і затверджуються Департаментом. 3.1.3. Проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Таким чином, Комунальна установа «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, отже не є психіатричним закладом охорони здоров`я в розумінні статті 60 Закону №1788-XII, а тому відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача у такому закладі до страхового стажу у подвійному розмірі.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Верховного Суду, викладені в постановах від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17, а також посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.01.2019 по справі №265/4648/14-а та від 11.10.2019 по справі №329/553/17, як не релевантні, з таких підстав.

Верховний Суд в постанові від 19.07.2023 у справі № 200/2315/20-а зазначив, що викладені у постановах Верховного Суду висновки перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин.

Так, у справі №360/3611/20 спірні правовідносини стосувались права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за наявності конкуруючих норм Закону № 1058-IV, водночас, у справі, що розглядається, право позивача на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ не є спірним.

Постанови Верховного Суду у справах №462/1713/17, №485/103/17, №689/872/17 прийняті за інших фактичних обставин.

Так, у справі №462/1713/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що робота позивача у відділенні гіпербаричної оксигенації інтенсивної терапії Львівської обласної клінічної лікарні на посаді лікаря-анестезіолога дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1788-XII.

У справі №485/103/17 Верховний Суд врахував, що Снігурівська виправна колонія №5 Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області є інфекційним закладом в розумінні статті 60 Закону №1788-XII, а тому погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що стаж роботи позивача у такому закладі підлягає зарахуванню у подвійному розмірі.

У справі №689/872/17 Венрховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали протиправними дії органу Пенсійного фонду при обрахунку стажу роботи позивачу у Ярмолинецькій центральній районній лікарні на посаді лікаря - дерматовенеролога в одинарному розмірі та зобов`язали відповідача перерахувати стаж, з якого обрахована пенсія позивачу у подвійному розмірі.

Водночас, у даній справі позивач працювала на посаді сестри медичної в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради, яка здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, отже не є психіатричним закладом охорони здоров`я в розумінні статті 60 Закону №1788-XII.

За обставинами, оцінка яких надавалась Верховним Судом в межах розгляду справ №265/4648/14-а та №329/553/17, позивачам було призначено пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону №1788-XII, однак у подальшому особи перейшли на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі Закону № 1058-IV. У цих справах Верховний Суд виснував, що з моменту призначення особі пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, між нею та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм указаного Закону. Аналіз положень Закону №1788-XII свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи. Враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, а не за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі.

Водночас, у даній справі не встановлено отримання позивачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, оскільки з 02.06.2014 позивач отримує пільгову пенсію за віком за Списком №2, призначену на підставі п. "б" ст.13 Закону №1788-XII.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09.08.2023.

Суддя М.О. Семененко