ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року Справа № 160/5913/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2023 року представник ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по справі №047050021296 від 01.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1) у відповідності до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.02.2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 22 лютого 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, за результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення номер справи №047050021296 від 01 березня 2023 року про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із недосягненням необхідного пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по справі №047050021296 від 01.03.2023 року протиправним, позивач через свого представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2023 року для розгляду адміністративної справи №160/5913/23 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

03 квітня 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх.№6038/23, в якій остання просила долучити до матеріалів справи лист-відповідь на адвокатський запит та наказ №835.

20 квітня 2023 року на електронну адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№5210/23-ел, в якому представник відповідача-1 не погоджується із позовними вимогами та повідомляє наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.02.2023 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Порядок №22-1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 за №13-1; зі змінами), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тобто, після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, які працювали на роботах із шкідливими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є досягнення 50 років та за наявності пільгового стажу не менше 7 років 6 місяців.

На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 04 місяця 01 день, пільговий не підтверджено, тому було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019, оскільки немає доручення, що Заступник Голови Правління - директор з персоналу та загальних питань має право на підпис документів.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

16 травня 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№9651/23, в якому представник зазначає, що відомості зазначені у відзиві відповідача-1, не відповідають дійсності, враховуючи наступне.

Щодо наявності пільгового стажу роботи позивача, представник зазначила наступне.

Записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , а також довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії АТ «Дніпроазот» №018-1-589, №018-1-588 від 06.12.2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ВАТ «Дніпроазот» у виробництві хімічного аміаку цеху синтезу аміаку №1-Б, на посадах: маляра 4 розряду, машиніста насосних установок 4 розряду, машиніста насосних установок 4 розряду корпусу 568, апаратника нейтралізації 4 розряду корпусу 596, що передбачені Списком №1, пільговий стаж становить 6 років 00 місяців 29 днів та 1 рік 05 місяців 08 днів.

Відповідно загальний пільговий стаж за Списком №1 складає 7 років 06 місяців 07 днів.

Робоче місце атестовано наказом по підприємству №738 від 19.07.1999 року.

До суду також надана відповідь на адвокатський запис від АТ «Дніпроазот» №018-1 12 від 30.03.2023 року, з якої вбачається, що наявність у Заступника Голови Правління - директора з персоналу та загальних питань права підпису довідок №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019 виданих ОСОБА_1 , підтверджується наказом «Про делегування повноважень» від 26.12.2011 року №835.

Таким чином наявність повноважень у Заступника Голови Правління - директора з персоналу та загальних питань права підпису довідок №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019 року підтверджена, а підстави відповідача для відмови у призначення пільгової пенсії спростовані.

Щодо рішення КСУ №1-р/2020 від 23.01.2020 року, представник зазначила наступне.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-ІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відтак, на думку представника позивача, у даному випадку підлягає застосуванню Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 , тобто, позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, оскільки досягла 45 років, має стаж роботи більше 15 років, з них 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими умовами праці.

З урахуванням викладеного, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року - клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено та ухвалено:

Залучити до участі у справі №160/5913/23 у якості відповідача-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, місто Дніпро, 49094).

Розгляд адміністративної справи №160/5913/23 розпочати спочатку.

29 червня 2023 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№13643/23, в якому представник відповідача-2 з вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, регулюються Законом України №1058-ІV .

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Розділу ХІV-I Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці 45 років, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на день звернення - 22.02.2023 відсутнє.

Позивач матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV лише після досягнення 50 років.

Щодо позовних вимог позивача в частині призначення пенсії відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано не констуційними статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "а" "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійного забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.

При цьому стаття 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п."а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення (22.02.2023) відповідач-2 вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14 лютого 1996 року підтверджується страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії АТ «Дніпроазот» №018-1-589, №018-1-588 від 06.12.2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВАТ «Дніпроазот» у виробництві хімічного аміаку цеху синтезу аміаку №1-Б, на посадах: маляра 4 розряду, машиніста насосних установок 4 розряду, машиніста насосних установок 4 розряду корпусу 568, апаратника нейтралізації 4 розряду корпусу 596, що передбачені Списком №1, пільговий стаж становить 6 років 00 місяців 29 днів та 1 рік 05 місяців 08 днів.

Робоче місце атестовано наказом по підприємству №738 від 19.07.1999 року.

22 лютого 2023 року, ОСОБА_1 , після досягнення 45-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду документів, наданих позивачем, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 4 місяці 1 день.

Вік ОСОБА_1 становить 45 років (необхідний вік 50 років).

Пільговий стаж ОСОБА_1 відсутній (необхідний пільговий стаж не менше 7 років 6 місяців).

За доданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 , згідно довідок №018-1 588, №018-1-589 від 06.12.2019 року, виданих АТ "Дніпроазот", оскільки на заступника Голови Правління Ілларіошина І.В. - директора з персоналу, немає доручення про право на підписання документів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №047050021296 від 01 березня 2023 року про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 1 частини статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (50 років) та відсутність необхідного пільгового стажу роботи позивача.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047050021296 від 01.03.2023 року протиправним, позивач через свого представника звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Розділу ХІV-I Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

09 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 45 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Судом встановлено, що саме це Рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.

Позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягнення нею 45 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість відповідач-1 керується Законом №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 50 років та зазначає, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 12 травня 2027 року.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

За такого правового регулювання ключовими питаннями справи є:

а) можливість застосування юридичної позиції, що сформована в рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»;

б) визначення кола осіб при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на яких поширюється дія суперечливих норм Законів України №1788-ХІI та №1058-IV;

в) нормативне визначення величини показника вікового цензу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно із статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року №1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ №1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року №1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

А отже ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.

Відповідно до пункту 3 даного Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14 лютого 1996 року, підтверджується страховий та пільговий стаж роботи ОСОБА_1 має наступні записи про роботу:

На підставі наказу №3 від 14 лютого 1996 року, ОСОБА_1 прийнята в ВАТ "Дніпроазот" м.Дніпродзержинськ, в цех водозабезпечення на посаду "Кладовщика" ( запис №1);

На підставі наказу №3 від 08 січня 1997 року, ОСОБА_1 переведена в цех синтезу аміаку №1б на посаду "Маляра 4 розрядку" на період відпусток пов`язаних з народженням дитини (Запис №2);

На підставі наказу №3 від 05 червня 2000 року, ОСОБА_1 переведена машиністом насосних установок 4 розряду на період відпусток пов`язаних з народженням дитини в цех синтезу аміаку №1б (запис №3);

На підставі наказу №3 від 19 січня 2001 року, ОСОБА_1 зарахована машиністом насосних установок 4 розряду корп.568 в цех синтезу аміаку №1б на період відпусток пов`язаних з народженням дитини (запис №4);

На підставі наказу №3-57 від 20 березня 2001 року, ОСОБА_1 переведена апаратником нейтралізації 4 розряду корпусу 596 цех синтезу аміаку №1б (запис №5);

На підставі розпорядження №22 від 01 лютого 2005 року, ОСОБА_1 переведена апаратником нейтралізації 5 розряду корпусу 546 дільниці хімводоочищення цех синтезу аміаку №1б; (запис №6);

На підставі наказу №175 від 23.03.2011 року ВАТ "Дніпроазот" перейменовано на ПАТ "Дніпроазот" (запис №7);

На підставі наказу №205 від 01 квітня 2011 року, дільниця цеху хімводоочищення с.а. №1б введена до складу цеху карбомід-2 (запис №8);

На підставі наказу №124 від 14 квітня 2017 року, ОСОБА_1 переведена апаратником очищення рідини 5 розряду корпусу 543 цеху карбомід-2 (запис №9);

На підставі наказу №505 від 10 травня 2018 року ПАТ "Дніпроазот" перейменовано на АТ "Дніпроазот" (запис №10);

На підставі наказу №1620 від 01 листопада 2018 року, корпус 543 карбомід-2 введено до складу цеху с.а. №1б.

Щодо посилання відповідача-1 на відсутність доручення на заступника Голови Правління - директор з персоналу та загальних питань, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не підтверджено наявність пільгового стажу, оскільки немає доручення, що заступник Голови Правління - директор з персоналу та загальних питань має право на підпис довідок №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019 року, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Згідно пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідач в порушення вказаних норм законодавства не надав позивачу час для надання додаткових документів та протиправно відмовив у призначенні пенсії, чим позбавив можливості призначення пенсії з дня звернення.

До суду представником позивача надано відповідь на адвокатський запис від АТ «Дніпроазот» №018-1 12 від 30.03.2023 року, з якої вбачається, що наявність у Заступника Голови Правління - директора з персоналу та загальних питань права підпису довідок №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019 виданих ОСОБА_1 , підтверджується наказом «Про делегування повноважень» від 26.12.2011 року №835.

Таким чином, наявність повноважень у Заступника Голови Правління - директора з персоналу та загальних питань права підпису довідок №018-1-588 та №018-1-589 від 06.12.2019 року підтверджена, а посилання відповідача-1 в цій частині, як на підставу для відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком №1, є помилковими.

З урахуванням викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по справі №047050021296 від 01.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.

Згідно із частиною 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За такого правового регулювання та встановлених обставин суд доходить висновку, що пункт 1 частини 2 статті 114, абзаци 2,3 пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України, тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.

Зважаючи на те, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, суд вбачає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Частиною першою статті 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління , на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 6 Основного закону державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У контексті вимог статей 6, 8, 22, 46, 151-2 Конституції України, рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 щодо порушень частини першої статті 8 Конституції України внаслідок підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи мають враховуватись всіма суб`єктами владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

Отже, принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначенні були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

Аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Верховного Суду у справі №360/3611/20 від 21 квітня 2021 року.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач-1 не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про наявність обґрунтованих підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №52099 від 25 березня 2023 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047050021296 від 01 березня 2023 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії та призначити з 22 лютого 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник