09.08.23

22-ц/812/877/23

Єдиний унікальний номер судової справи 490/4935/23

Номер провадження 22-ц/812/877/23

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

переглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 16 червня 2023 року, під головуванням судді ЧулупО.С.в приміщеніцього жсуду у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») звернулось до Центрального районного суду міста Миколаєва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що з відповідно до п.13 розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Враховуючи положення ст.ст.633, 634, 641 та 642 ЦК України укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником та побутовим споживачем відбувається шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Постачальника та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Відповідно до умов Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , та на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Станом на 24 травня 2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість в сумі 7924 грн. 48 коп. за період з 01 листопада 2022 року по 01травня 2023 року.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» просило видати судовий наказ про стягнення на його користь з ОСОБА_1 боргу за спожиту електричну енергію у сумі 7924грн. 48 коп.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2023 року у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявник просить стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 листопада 2022 року по 01 травня 2023 року, проте в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за період з 01січня 2020 року по травень 2023 року, який перевищує загальну позовну давність, що унеможливлює визначення обсягу боргу в межах строку позовної давності, тому наявні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі п.5ч.1ст.165 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Миколаївськаелектропостачальна компанія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу районного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на доданий до заяви про видачу судового наказу витяг з особового рахунку боржника, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 виникла з листопада 2022 року. У своїй заяві товариство також зазначало, що просить стягнути з боржника заборгованість, яка утворилась за період з 01 листопада 2022 року по 01травня2023 року.

Крім того, при постановлені оскарженої ухвали судом не взято до уваги положення п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки визначені ст.ст.257,258,362,559,681,728,786,1292 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також судом не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383) дію карантину на території України продовжено до 30червня 2023 року.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року №2120- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 24лютого 2022 року по 18 серпня 2023 року в Україні запроваджено воєнний стан в останнє на підставі Закону України від 02 травня 2023 року №3057-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023.

За таких обставин суд помилково дійшов до висновку про сплив позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» в порядку наказного провадження звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту електроенергію в загальному розмірі 7924 грн. 48 коп.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункти 4.12, 4.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг постачальника електричної енергії, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2 ст.160 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені ст.163 ЦПК України, а саме, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4)вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась заявником щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг постачальника електричної енергії, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Відповідно до п.4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №08-12/136/29 від 10травня2023 року про спожиту та оплачену послугуелектропостачання заперіод з01січня 2020року по01травня2023року, нарахування за спожиту електричну енергію здійснено з 01січня 2020 року.

Звертаючись із заявою про видачу судового наказу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7924 грн. 48 коп., що виникла за період 01 листопада 2022 року по 01травня 2023 року.

За такого, заява ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу подана 01 червня 2023 року в межах трирічного строку, а тому позовна давність заявником не пропущена.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за яким уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законодавець застосував слово «продовжується», отже то він мав на увазі, що якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20травня2023 року по 18 серпня 2023 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково відмовив у видачі судового наказу, керуючись положеннями п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, та підлягає задоволенню, так як ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених ст.379 ЦПК України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведені обставини, а також порушення районним судом процесуальних норм права, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Миколаївська електропостачальнакомпанія» задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 16червня2023 року скасувати,а справунаправити дляпродовження розглядудо судупершої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 09 серпня 2023 року