Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 760/518/22 Номер провадження 22-ц/824/10567/2023Головуючий у суді першої інстанції Т. Г. Оксюта Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 08 серпня 2023 року м.Київ місто Київ

Номер справи 760/518/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Іствуд -Україна»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Оксюти Т.Г., в приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

ТОВ «Іствуд-Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоду у розмірі 206 838,45 грн., просило також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3102,58 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Іствуд-Україна» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) 16.04.2021 укладено договір №1604/16, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги виконроба на об`єкті «Будівництво дитячого дошкільного закладу на 280 місць по вул. Космонавтів, с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконавець зобов`язаний нести повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих від замовника матеріальних цінностей.

Також між позивачем та відповідачем було укладено додаток №2 до договору №1604/16 - договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким виконавець зобов`язується нести майнову відповідальність за збереження прийнятих на відповідальне зберігання матеріальних цінностей.

Відповідачу ОСОБА_1 було передано позивачем для надання послуг матеріальні цінності за актами приймання-передачі від 19.04.2021 та від 14.05.2021 на загальну суму 206 838,45 грн.

Після отримання матеріальних цінностей відповідач продовжував надавати послуги на об`єкті, проте 29.07.2021 ОСОБА_1 самоусунувся від виконання договірних зобов`язань з ТОВ «Іствуд-Україна»» та більше для виконання робіт на об`єкті не з`являвся. При цьому, відповідач не повернув майно ТОВ «Іствуд-Україна», чим порушив умови договору та завдав позивачу матеріальний збиток на суму, яка відповідає вартості неповернених відповідачем інструментів (матеріальних цінностей).

Виявивши факт відсутності відповідача, який мав знаходитись на об`єкті та надавати послуги виконроба, директор ТОВ «Іствуд-Україна» намагався зв`язатися з ним та дізнатися про причини його відсутності, проте телефон відповідача не відповідав. Майно, передане відповідачу на відповідальне зберігання, не було повернуто позивачу.

На підставі зазначеного позивач просив суд про задоволення позову.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року позов ТОВ «Іствуд-Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іствуд-Україна» матеріальну шкоду у розмірі 206 838,45 грн., судовий збір у розмірі 3 102,58 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що 16.04.2021 розпочав надавати послуги виконроба ТОВ «Іствуд-Україна» на об`єкті «Будівництво дитячого дошкільного закладу на 280 місць по вул. Космонавтів в с. Гатне Києво-Сятошинського району Київської області. В`їзд та виїзд з об`єкту здійснювався виключно через контрольно-пропускний пункт. Будь-яке переміщення матеріальних цінностей здійснювалося виключно за розпорядженням начальника охорони об`єкту за попереднім погодженням з директором ТОВ «Іствуд-Україна». Матеріальні цінності, які були йому передані для виконання робіт на об`єкті не вивозилися ним із вказаного об`єкту, а залишились саме на об`єкті.

Апелянт просить звернути увагу суду на ту обставину, що 26.06.2021 йому було заборонено заходити на об`єкт де виконувалися роботи. Цій події передувало те, що ОСОБА_1 повідомив керівника ТОВ «Іствуд-Україна» про намір припинити надання послуг, у випадку не погашення заборгованості по оплаті виконаної ним роботи, яка виникла за три місяці. Отже він не мав змоги передати позивачу матеріальні цінності, що знаходилися на об`єкті будівництва.

Окрім того, суд першої інстанції не повідомив апелянта належним чином про час, дату та місце розгляду цивільної справи, чим позбавив його можливості належним чином захистити свої права, у тому числі подати відзив на позовну заяву, заперечення та пояснення по справі, що вплинуло на ухвалення незаконного рішення. З матеріалів справи вбачається, що позивачем була зазначена наступна адреса відповідача: АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою апелянт ніколи не проживав та не був зареєстрований. Той факт, що вказана адреса зазначена у договорі укладеному між ним та ТОВ «Іствуд-Україна», пояснюється тим, що договір складався позивачем, і відповідно ним була вказана вищезазначена адреса відповідача. Однак, ОСОБА_1 , проживає та зареєстрований у АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, а також витягом з реєстру територіальної громади від 22.05.2023.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Так, статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.04.2021 між позивачем ТОВ «Іствуд-Україна» (замовник) та відповідачем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №1604/16, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги виконроба на об`єкті «Будівництво дитячого дошкільного закладу на 280 місць по вул. Космонавтів, с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

16.04.2021 між ТОВ «Іствуд-Україна» та ОСОБА_1 було укладено додаток № 2 до договору №1604/16 - договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким виконавець зобов`язується нести майнову відповідальність за збереження прийнятих на відповідальне зберігання матеріальних цінностей (п. 2.7 додатку №2 до договору).

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей, складеного 19.04.2021, ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання майно загальна вартість якого становить 97 974,30 грн., а саме: апарат зварювальний напівавтоматичний MIG 270 3ф, інвентарний номер А36630981 у кількості 1 шт., вартістю 16 800 грн; балон вуглекислородний, інвентарний номер 96655205 у кількості 1 шт., вартістю 900 грн; балон кисневий у кількості 4 шт., інвентарні номери (96655206, 96655207,96655208,96655209) вартістю 8100 грн.; випрямляч зварювальний VD-306 УЗ, інвентарний номер А36630961 у кількості 1 шт., вартістю 28 000 грн.; випрямляч зварювальний інвентарний «Патон» ВДИ-315P-380V цифровий DC MMA/TIG/MIG/MAG (UA), інвентарний номер А36630651 у кількості 1 шт., вартістю 4 260 грн.; газовий балон (пропан), інвентарні номери (А36630983, А36630984, А36630985, А36630796, А36630797) у кількості 5 шт., вартістю 6 533,34 грн; газовий шланг б/н у кількості 10 шт., вартістю 85 грн.; газозварювальний паяльник, інвентарний номер A36630653 у кількості 1 шт., вартістю 80 грн.; горілка газова інвентарний номер 0213306 у кількості 1 шт., вартістю 80,78 грн.; держак до точково-зварювального апарату, інвентарний номер 6027402 у кількості 1 шт., вартістю 48 грн.; зажим маси електрозварювання б/н у кількості 1 шт., вартістю 165 грн.; зварювальний апарат для поліетиленових труб Wezer 160, інвентарний номер А96655274 у кількості 1 шт., вартістю 14 110 грн.; компресор ДНИПРО М, інвентарний номер А36630659 у кількості 1 шт., вартістю 4200 грн.; манометр з редуктором газовий, інвентарний номер 213353 у кількості 3 шт., вартістю 1080 грн.; манометр з редуктором кисневий, б/н у кількості 1 шт., вартістю 68 грн.; маска Хамелеон, інвентарний номер A36630666 у кількості 1 шт., вартістю 349 грн.; щиток захисний MONTERO М-5002А, інвентарний номер L96655298 у кількості 2 шт., вартістю 836 грн.; горілка з монометром, б/н у кількості 2 шт., вартістю 1300 грн.; манометр з редуктором газовий б/н у кількості 1 шт., вартістю 120 грн.; газовий балон 10л з горілкою і манометром б/н у кількості 1 шт., вартістю 560 грн.; зварювальний апарат ПАТОН VDI 160Е, інвентарний номер А36630935 у кількості 1 шт., вартістю 3720 грн.; компресор, інвентарний номер A36630660 у кількості 1 шт., вартістю 4200 грн.; маска захисна PROFI, інвентарний номер L96655298 у кількості 1 шт., вартістю 268,4 грн.; горілка газова б/н у кількості 1 шт., вартістю 80,78 грн.; ручний пресувальник GROSS VP-50 бар 10 літрів, інвентарний номер А36630916 у кількості 1 шт., вартістю 2030 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей, складеного 14.05.2021, ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання майно загальна вартість якого становить 108 864,15 грн., а саме: кувалда у кількості 1 шт., вартістю 272 грн.; ніж ущільнений 18 мм, гумова ручка у кількості 2 шт., вартістю 139,2 грн.; катушка переносна у кількості 1 шт., вартістю 690 грн.; шланг у кількості 70 метрів, вартістю 1 354 грн.; шпатель, 40 мм, у кількості 1 шт., вартістю 41 грн.; шпатель, 12 мм, у кількості 1 шт., вартістю 36 грн.; колодка (3 виходи) у кількості 1 шт., вартістю 156 грн.; молоток у кількості 3 шт., вартістю 582 грн.; відро у кількості 3 шт., вартістю 258 грн.; віник у кількості 1 шт., вартістю 70 грн.; калорифер у кількості 3 шт., вартістю 1 798,50; жилет світловідбивний у кількості 6 шт., вартістю 144 грн., каска будівельна у кількості 12 шт., вартістю 576 грн; лом у кількості 1 шт., вартістю 532 грн.; лопата штикова у кількості 2 шт., вартістю 108 грн.; продовжувач 20 м у кількості 1 шт., вартістю 50 грн.; продовжувач 30 м у кількості 2 шт., вартістю 150 грн.; продовжувач на катушку 50 м у кількості 1 шт., вартістю 328 грн.; правило усічне 150 см (130 см) у кількості 1 шт., вартістю 168 грн; правило усічне 150 см (117 см) у кількості 1 шт. вартістю 168 грн; шпатель сталевий з нержавіючим покриттям фасадний 100 мм у кількості 4 шт., вартістю 145,64 грн; шпательна лопатка нержавіюча 150 мм у кількості 1 шт., вартістю 71 грн; шпательна лопатка нержавіюча 350 мм у кількості 2 шт., вартістю 220 грн; шпательна лопатка нержавіюча 450 мм у кількості 2 шт., вартістю 326 грн.; пістолет для піни, пластикова ручка у кількості 2 шт., вартістю 101 грн.; подушка 60х60 у кількості 6 шт., вартістю 534 грн.; матраци у кількості 6 шт., вартістю 1800 грн.; бильця від ліжка у кількості 5 шт., вартістю 3000 грн.; сітка для ліжка у кількості 6 шт., вартістю 4 200 грн.; шланг поливний у кількості 50 метрів, вартістю 2000 грн.; рівень правило усічне 200 см у кількості 1 шт., вартістю 135 грн.; лопата совкова у кількості 3 шт., вартістю 432 грн; рівень водяний у кількості 1 шт., вартістю 163 грн.; рівень правило рейка (100 см) у кількості 1 шт., вартістю 408 грн.; рівень правило рейка (150 см) у кількості 1 шт., вартістю 468 грн.; правило 100 см у кількості 1 шт., вартістю 249 грн.; правило 200 см у кількості 2 шт., вартістю 674 грн.; правило 250 см у кількості 1 шт., вартістю 327 грн.; правило 150 см у кількості 1 шт., вартістю 230 грн.; кельма штукатурна 4-кутна з нержавіючої сталі 140*82 мм, стать у кількості 2 шт., вартістю 93 грн.; ножівка у кількості 2 шт., вартістю 820 грн.; плитка настільна ESPERANZA ЕКН007К у кількості 2 шт., вартістю 599 грн.; щітка для прибирання у кількості 1 шт., вартістю 106 грн.; лопата совкова у кількості 3 шт., вартістю 471,9 грн.; правило з рівнем, 2 вічка, 150 см у кількості 2 шт., вартістю 691,08 грн.; правило з рівнем, 2 вічка, 200 см у кількості 2 шт., вартістю 841,8 грн.; правило з рівнем, 2 вічка, 250 см у кількості 2 шт., вартістю 1081,2 грн.; правило з рівнем, 2 вічка, 300 см у кількості 1 шт., вартістю 582,9 грн.; шланги для розчину у кількості 120 п.м. вартістю 28 800 грн.; з`єднання для шлангів у кількості 8 шт., вартістю 19 200 грн.; з`єднання МТ 70 NW 65 мама BMS у кількості 1 шт., вартістю 1900,02 грн.; з`єднання VT 70 NW 65 папа у кількості 1 шт., вартістю 1440 грн.; хомут посилений 80-85 шт., у кількості 11 шт., вартістю 496,32 грн.; шланг NW 65 BMS Німеччина у кількості 20 шт., вартістю 13002 грн.; терка дерев`яна ручка 38 см у кількості 3 шт., вартістю 142,5 грн.; терка 58 см у кількості 1 шт., вартістю 74 грн.; терка 30 см у кількості 3 шт., вартістю 152 грн.; тертка шкребок 27 см у кількості 3 шт., вартістю 390 грн.; тертка нержавіюча 80 см з дерев`яною ручкою у кількості 1 шт., вартістю 240 грн.; каністра 20 л (мет) у кількості 2 шт., вартістю 1080 грн.; тертка поліуретанова VIROK 800x120 мм (шт.) у кількості 3 шт., вартістю 732,78 грн.; тертка поліуретанова VIROK 1000x120 мм (шт.) у кількості 3 шт., вартістю 911,64 грн.; відро (пластикове будівельне) - 20л. (УКРПРОМ) у кількості 5 шт., вартістю 296,00 грн.; правило-рівень 2.5 м (4 мм) BMS для стяжки у кількості 1 шт., вартістю 1980,00 грн.; правило-рівень 2.0 м (4 мм) BMS для стяжки у кількості 1 шт., вартістю 1580,00 грн.; правило-рівень 1.5 м (4 мм) BMS для стяжки у кількості 1 шт., вартістю 1430,00 грн.; віник сорго у кількості 2 шт., вартістю 102,67; рукавички Trident 1115 покриті рифленим латексом у кількості 4 шт., вартістю 88,00; мокроступи дві резинки, сірі у кількості 2 шт., вартістю 2970 грн.; пензель макловиця 50x150 у кількості 7 шт., вартістю 175,00 грн.; акумулятор Viking Gold 12V у кількості 1 шт., вартістю 1729,00 грн.; зарядний пристрій для акумулятора VULKAN СТ 15 у кількості 1 шт., вартістю 1421,00 грн.; рулетка 10 метрів у кількості 1 шт., вартістю 140,00 грн.

Отже, відповідачу ОСОБА_1 було передано позивачем для надання послуг матеріальні цінності за актами приймання-передачі від 19.04.2021 та від 14.05.2021 на загальну суму 206 838,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими документами замовника та актами приймання передачі від 19.04.2021, 14.05.2021. (а.с. 8-12).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок зазначено у постановах Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. При цьому переважно наголошується, що послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 361/4256/19 (провадження № 61-9229св20).

Встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які виникають із договору про надання послуг, які є триваючими у виконанні.

Отже, сторони 16.04.2021 уклали договір про надання послуг, та договір про матеріальну відповідальність за збереження прийнятих від замовника матеріальних цінностей.

Відповідно п. 2.2. Договору № 1604/16 від 16.04.2021 про надання послуг, замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору, письмово попередивши про це виконавця. Договір вважається розірваним з моменту направлення такого повідомлення замовнику на адресу виконавця.

Згідно п. 2.8. додатку №2 до договору № 1604/16 від 16.04.2021, виконавець зобов`язується повернути передане йому на відповідальне зберігання майно, матеріальні цінності, інструменти та інше в справному стані на першу вимогу замовника або протягом трьох днів після виконання робіт/послуг, для виконання яких воно передавалося, а у випадку пошкодження, - відшкодувати в повному обсязі їх вартість та усі завдані матеріальні збитки замовнику. У випадку не повернення майна виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 1% від вартості такого майна за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4 додатку №2 до договору № 1604/16 від 16.04.2021, у випадку незабезпечення з вини виконавця збереження матеріальних цінностей, прийнятих ним на відповідальне зберігання, визначення розміру заподіяної замовнику шкоди, її відшкодування здійснюється згідно із законодавством у розмірі, визначеному згідно даних бухгалтерського обліку замовника.

Позивачем зазначено, що після отримання матеріальних цінностей від 19.04.2021 та 14.05.2021 ОСОБА_1 продовжував надавати послуги згідно договору укладеного між сторонами № 1604/16 від 16.04.2021, однак 29.07.2021 самоусунувся від виконання договірних зобов`язань. Майно, передане на зберігання ОСОБА_1 позивачу передано не було.

20.12.2021 ОСОБА_1 направлено на адресу, зазначену у договорі, претензію з вимогою повернути ТОВ «Іствуд-Україна» матеріальні цінності, які було передано замовником для надання послуг, відповідно до актів приймання передачі від 19.04.2021 та 14.05.2021 (а.с. 15-17).

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зазначає, що у ТОВ «Іствуд-Україна» перед ним виникла заборгованість по оплаті вартості виконаних ним робіт за три місяці, а отже у випадку непогашення заборгованості він мав намір припинити надання послуг.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за захистом свого порушеного права на оплату праці, ОСОБА_1 мав би звертатися у встановленому законом порядку до суду. Доказів такого звернення апелянтом не надано.

Окрім того, апеляційний суд вважає неспроможними твердження апелянта про те, що йому було заборонено входити на об`єкт за місцем виконання робіт, а отже він не мав доступу до матеріальних цінностей, які йому було передано, оскільки на підтвердження зазначеного ніяких доказів ОСОБА_1 суду не надає. В свою чергу слід зазначити, що апелянт є матеріально-відповідальною особою, а отже з приводу ненадання йому доступу до його місця роботи де зберігалися передані йому за актами прийому передачі від 19.04.2021 та 14.05.2021 матеріальні цінності, він мав би звернутися із заявами до правоохоронних органів, до відповідних органів державної влади.

Отже, враховуючи наведене можна дійти висновку, що ОСОБА_1 самоусунувся від виконання покладених на нього договором № 1604/16 від 16.04.2021 обов`язків та від матеріальних цінностей, отриманих ним на відповідне зберігання згідно актів прийому-передачі від 19.04.2021 та від 14.05.2021 року на загальну суму 206 838, 45 грн., зазначені матеріальні цінності відповідач позивачу не передав як це було передбачено умовами укладеного між ними договору.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 11.12.2015 р. № 15 встановив:

«У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Судам слід пам`ятати, що тотожні на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини».

Отже, «Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність», який є додатком до договору між ТОВ «Іствуд-Україна» та ОСОБА_1 за своєю суттю є договором цивільно-майнової відповідальності, а отже, до вказаних правовідносин підлягають застосування саме норми цивільного законодавства.

Що стосується твердження апелянта, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи, яке виразилось у його неналежному повідомленні про розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з укладених між сторонами договору про надання послуг № 1604/16 від 16.04.2021, договору про індивідуальну матеріальну відповідальність № 1604/16/МВ від 16.04.2021, акту приймання передачі від 19.04.2021, 14.05.2021, адресу проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 . Така ж адреса, зазначена позивачем і у позові. На усіх вищезазначених документах відповідачем власноручно поставлено свій підпис, а отже ним підтверджено вірність занесених до договорів даних щодо його особи та місця проживання, ніяких доказів того, що його примушували підписати вищезазначені договори саме у такій редакції апелянт суду не наводить. Відповідно ставити під сумнів, ту обставину, що відповідач проживає за іншою адресою, ніж яка зазначена у договорах та у позовній заяві у суду підстав не було. Крім того, справа була розглянута судом у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи про дату, час та місце засідання суду. Та обставина, що відповідач не був обізнаним про відкриття провадження у справі, не є підставою для скасування правильного по суті спору рішення суду, відповідач мав можливість подати усі докази суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою та реалізувати своє право на заперечення щодо заявлених до нього позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених витрат за надання правничої допомоги у сумі 15 000 грн., апеляційний суд не переглядає, оскільки апелянтом доводів щодо неналежного нарахування таких судових витрат в апеляційній скарзі не наведено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином оцінив подані позивачем докази, вірно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша статті 81 ЦПК України).

Надавши оцінку установленим обставинам справи, суд зробив обґрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано стороною відповідача до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 08.08.2023.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна