ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року Справа № 915/458/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; адреса електронної пошти: dp.mmtp@gmail.com; ідентифікаційний код 01125608)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1; адреса електронної пошти: office@marconi.com.ua; ідентифікаційний код 31883013)

про: стягнення 1 359 759,67 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мокан О.О., адвокат за ордером,

від відповідача: Жук Ю.В., адвокат за ордером,

Суть спору:

23.03.2023 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/202 від 22.03.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти цю позовну заяву до розгляду та відкрити по ній справу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму заборгованості за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П («Стандартный Бербоутный чартер Балтийского и международного морского совета (БИМКО), кодовое название «БЭРКОН 89») від 07.06.2013 у сумі 1084835,59 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» пеню за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П («Стандартный Бербоутный чартер Балтийского и международного морского совета (БИМКО), кодовое название «БЭРКОН 89») від 07.06.2013 у сумі 274924,08 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» судовий збір на суму 20396,40 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов Договору стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П («Стандартный Бербоутный чартер Балтийского и международного морского совета (БИМКО), кодовое название «БЭРКОН 89») від 07.06.2013, Аддендуму від 07.06.2013 до Договору Бербоут-чартера № 15-П від 07.06.2013; додаткових угод до Договору Бербоут-чартера № 15-П від 07.06.2013: № 1 від 29.12.2015, № 2 від 25.01.2018, № 3 від 19.03.2018, № 4 від 06.02.2019, № 5 від 20.02.2020, № 6 від 05.04.2021); рахунків (№ 07971973 від 31.05.2022, № 07981973 від 31.05.2022, № 07991973 від 31.05.2022, № 08001973 від 31.05.2022) та актів наданих послуг (виконаних робіт) (№ 07971973 від 31.05.2022, № 07981973 від 31.05.2022, № 07991973 від 31.05.2022, № 08001973 від 31.05.2022); листування між сторонами, зокрема, претензій № 06/384 від 05.08.2022 та № 06/608 від 29.12.2022 та відповіді на претензію № 11-П від 25.02.2023; застосування норм статей 20, 343 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 599, 610, 612, 625, 629, 912, 920 Цивільного кодексу України, статей 175, 203, 212, 242 Кодексу Торгівельного мореплавства України, норм Податкового кодексу України; та мотивовані тим, що юридична природа договору чартеру залишається в рамках договору перевезення. Предметом договору є надання послуг особливого роду - послуг із переміщення вантажів, багажу, пошти, пасажирів у просторі. На теперішній час залишаються несплаченими частина рахунків, які Судновласник (ДП «ММТП») виставив та направив Фрахтувальнику (ТОВ «МАРКОНІ») засобами електронної пошти 06.07.2022, а саме: рахунок № 07971973 від 31.05.2022 у сумі 60945,91 грн. за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно; рахунок № 07981973 від 31.05.2022 у сумі 341296,56 грн. за березень 2022 року; рахунок № 07991973 від 31.05.2022 у сумі 341296,56 грн. за квітень 2022 року; рахунок № 08001973 від 31.05.2022 у сумі 341296,56 грн за травень 2022 року. Загальна сума заборгованості по вказаним рахункам становить 1084835,59 грн. Також. Судновласником були виставлені та надіслані відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт), а саме: (№ 07971973 від 31.05.2022, № 07981973 від 31.05.2022, № 07991973 від 31.05.2022, № 08001973 від 31.05.2022. Вказані акти були підписані Фрахтувальником та повернулись Судновласнику, що вказує на їх безспірність.

Ухвалою суду від 27.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/458/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25 квітня 2023 року о 10:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

12.04.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла така кореспонденція:

- Повідомлення № 14400 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС;

- відзив на позовну заяву б/н від 12.04.2023 (вх. № 4547/23) у якому товариство просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Так, відповідач стверджує, що якщо проаналізувати зміст укладеного сторонами Договору, то можна дійти висновку, що правовідносини за Договором між сторонами є правовідносинами найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)» та Розділом VI Кодексу торговельного мореплавства України «Договір фрахтування (чартеру) суден на певний час». Аналізуючи умови договору стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П від 07.06.2013 року укладеного між ДП «ММТП» та ТОВ «МАРКОНІ» щодо передачі в бербоут-чартер буксиру «Докер» слід дійти висновку, що зазначений договір є договором оренди транспортного засобу - буксиру «Докер».

При цьому, відповідач зауважує, що 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Згідно з розпорядженнями капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1 заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, на переконання відповідача, норми чинного законодавства чітко зазначають, що наймач який у даній справі є Фрахтувальником звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За таких обставин, оскільки ТОВ «МАРКОНІ» з 24.02.2022 року позбавлене можливості використовувати буксир «Докер» в наслідок ведення військових дій на території держави, то відповідно до положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України ТОВ «МАРКОНІ» підлягає звільненню від сплати виставлених ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» рахунків.

14.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 14.04.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.04.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 06/288 від 14.04.2023, за змістом якої заявник не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

У зв`язку з участю головуючого у даній справі судді - Смородінової О.Г. у підготовці суддів місцевих господарських судів (наказ Господарського суду Миколаївської області № 13-в від 18.04.2023) в період з 24.04.2023 по 28.04.2023, ухвалою суду від 20.04.2023 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 23 травня 2023 року о 10:15.

24.04.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 21.04.2023 (вх. № 5037/23).

24.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 24.04.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 01.05.2023.

У підготовчому засіданні 23.05.2023, проведеному за участю представників обох сторін, судом було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та оголошено перерву до 14 червня 2023 року об 11:00.

Ухвалою суду від 14.06.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 11 липня 2023 року о 13:40.

В судовому засіданні, 11.07.2023, проведеному за участю представників обох сторін, суд розпочав розгляд справи № 915/458/23 по суті. За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 26 липня 2023 року о 12:00.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 26.07.2023 з`явилися повноважні представники обох сторін, яких суд заслухав.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 26.07.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників позивача та відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2013 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як Судновласником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ», як Фрахтувальником, був укладений Договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П, строком на шість місяців, з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.

Умовами Аддендуму до Договору бербоут-чартера № 15-П передбачено, зокрема, таке:

- Судновласник передає Фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі - бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений даним Аддендумом, судно згідно з Додатком № 1 до Договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013 (п. 1); Суд зауважує, що відповідно до Додатку № 1 відповідним судном виступає буксир «Докер»;

- судно в даному Аддендумі розуміється як об`єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, що є невід`ємною частиною судна у відповідності до його проекту і вимог Класифікаційної спілки (п. 3);

- бербоут-чартерна ставка складає за місяць 7100,00 дол.США (в гривневому еквіваленті станом на 07.06.2013 - 56750,30 грн). Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується Фрахтувальником з моменту підписання акту приймання-передачі судна в чартер (п. 4);

- доходи, отримані Фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки по Договору (п. 5);

- з моменту передання судна в бербоут-чартер Фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов Договору та чинного законодавства України (п. 10);

- Фрахтувальник зобов`язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається Фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками Судновласника і Фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 Договору (п. 13);

- виявлені протягом цього Договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства Фрахтувальник зобов`язаний усунути власними коштами у встановлені строки (п. 15);

- Фрахтувальник на весь період бербоут-чартер здійснює власними коштами страхування судна на користь Судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності Фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням Судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застрахованим (п. 17);

- будь-які конструктивні зміни судна, здійснені Фрахтувальником за згодою Судновласника, а також без такої згоди стають власністю Судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню Фрахтувальнику не підлягають (п. 18);

- поточні ремонти судна Фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств (п. 20);

- Фрахтувальник бере на себе зобов`язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення, і виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів (п. 29);

- при формуванні екіпажу судна Фрахтувальник надає перевагу працівникам Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (п. 35);

- бербоут-чартерна ставка, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пеня сплачується окремими платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок основного платежу (п. 37);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішній об`єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання Договору (п. 38);

- Фрахтувальник зобов`язується прийняти на роботу за переведенням 57 працівників Портового флоту ДП «Миколаївський морський торговельний порт» на умовах, не гірших, ніж у Судновласника (п. 41).

За умовами частини ІІ Стандартного бербоут-чартеру «БЕРКОН 89» сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:

- (а) Судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальника та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов`язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у хорошому робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у статті 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом усього часу. Фрахтувальники зобов`язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання дорого нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов`язкові правила вартістю понад 5 % від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартера, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі статтею 26. Фрахтувальники зобов`язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов`язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов`язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов`язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (п. 9);

- (b) Фрахтувальники зобов`язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (п. 9);

- (с) Протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (п. 9);

- (d) Фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (п. 9);

- (а) Фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (п. 10);

- (b) виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується підпункт (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в Аддендумі (п. 10);

- (с) плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять не повний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (Див. Аддендум) (п. 10);

- (d) у разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (п. 10);

- (f) будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то - за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (п. 10);

- Фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (п. 20).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Договору бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013:

- № 1 від 29.12.2015, якою, зокрема, змінилися як строк дії чартеру, так і бербоут-чартерна ставка - 8165,00 дол.США за місяць;

- № 2 від 25.01.2018, якою, зокрема, була змінена бербоут-чартерна ставка - 9459,95 дол.США за місяць;

- № 3 від 19.03.2018, якою строк дії чартеру змінено, а саме Бокс 20 частини І Договору та п. 2 Аддендуму викладено в новій редакції: Бербоут-чартер діє по 31.12.2030 рік (включно);

- № 4 від 06.02.2019, якою була змінена бербоут-чартерна ставка - 9707,80 дол.США за місяць;

- № 5 від 20.02.2020, якою була змінена бербоут-чартерна ставка - 9708,12 дол.США за місяць;

- № 6 від 05.04.2021, якою сторони в черговий раз змінили бербоут-чартерну ставку - 9721,92 дол.США за місяць.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору:

31.05.2023 між сторонами були підписані без зауважень Акти наданих послуг (виконаних робіт):

- № 07971973 від 31.05.2022 (за лютий 2022 року) на суму 60945,91 грн;

- № 07981973 від 31.05.2022 (за березень 2022 року) на суму 341296,56 грн;

- № 07991973 від 31.05.2022 (за квітень 2022 року) на суму 341296,56 грн;

- № 08001973 від 31.05.2022 (за травень 2022 року) на суму 341296,56 грн.

06.07.2022 позивач на електронну пошту відповідача направив рахунки на сплату бербоут-чартерної ставки буксиру «Докер», а саме:

- рахунок № 07971973 від 31.05.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 60945,91 грн. за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно;

- рахунок № 07981973 від 31.05.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 341296,56 грн. за березень 2022 року;

- рахунок № 07991973 від 31.05.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 341296,56 грн. за квітень 2022 року;

- рахунок № 08001973 від 31.05.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 341296,56 грн. за травень 2022 року.

Вищенаведені факти учасниками справи підтверджені та не піддані сумніву.

Згодом, 25.07.2022 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому посилався на те, що з початку військової агресії російська федерація фактично блокує порти України на вхід/вихід, включаючи мінування Чорного моря, закриття роботи більшості морських портів України, фактично унеможливлює виконання зобов`язань по договорам бербоут-чартеру на час дії таких обставин. Крім того, відповідач зазначив, що на даний час на більшій території України (і, зокрема, на території Миколаївської області) агресором ведуться активні бойові дії, що унеможливлює здійснення господарської діяльності підприємства в акваторії морського порту Миколаїв та за його межами, та становлять реальну загрозу життю і здоров`ю мешканців України та працівників підприємства. З урахуванням наведеного, та посилаючись на норми ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 37 Аддендуму, Фрахтувальник повідомив Судновласнику, що виконати свої зобов`язання зі своєчасної та в повному обсязі сплати бербоут-чартерної ставки за договорами бербоут-чартеру ТОВ «МАРКОНІ» не вбачається можливим. Крім наведеного, відповідач просив позивача звільнити товариство від обов`язку сплати бербоут-чартерної ставки за договорами бербоут-чартеру до офіційного закінчення форс-мажорних обставин та відновлення можливості використання майна.

У відповіді Фрахтувальнику позивач письмово 26.07.2022, посилаючись на п. «а» ст. 10 Договору, ст. 38 Аддендуму, ст.ст. 203, 212 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.ст. 617, 912 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, зазначив, що договори фрахту (бербоут-чартеру), у тому числі договори, укладені між ДП «ММТП» та ТОВ «МАРКОНІ», є договорами перевезення, а не договорами оренди майна. Таким чином, стаття 762 ЦК України, яка розповсюджується виключно на орендні відносини, не може бути застосована до договорів. Підсумовуючи, позивач констатував, що діюче законодавство та умови укладених Договорів не надають належних правових підстав ДП «ММТП» для звільнення ТОВ «МАРКОНІ» від сплати платежів, нарахованих відповідно до Договорів.

В подальшому, 29.12.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/608, у якій просив негайно погасити заборгованість за Договором бербоут-чартеру № 15-П від 07.06.2013 у сумі 3559234,15 грн.

У відповіді на претензію відповідач 25.02.2023 послався, зокрема, на розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, якими заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Також відповідач зауважив, що відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З урахуванням наведеного, відповідач зазначив, що оскільки ТОВ «МАРКОНІ» з 24.02.2022 позбавлене можливості використовувати буксир «Докер» внаслідок ведення військових дій на території держави, то відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства України підстав для оплати виставлених позивачем рахунків немає, заборгованість ТОВ «МАРКОНІ» перед ДП «Миколаївський морський торговельний порт» відсутня.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором стандартного бербоутного чартеру, а також пені, нарахованої внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 15-П («Стандартный Бербоутный чартер Балтийского и международного морского совета (БИМКО), кодовое название «БЭРКОН 89») від 07.06.2013, Аддендум від 07.06.2013 до Договору Бербоут-чартера № 15-П від 07.06.2013;

- додаткові угоди до Договору Бербоут-чартера № 15-П від 07.06.2013: № 1 від 29.12.2015, № 2 від 25.01.2018, № 3 від 19.03.2018, № 4 від 06.02.2019, № 5 від 20.02.2020, № 6 від 05.04.2021;

- рахунки (№ 07971973 від 31.05.2022, № 07981973 від 31.05.2022, № 07991973 від 31.05.2022, № 08001973 від 31.05.2022);

- акти наданих послуг (виконаних робіт) (№ 07971973 від 31.05.2022, № 07981973 від 31.05.2022, № 07991973 від 31.05.2022, № 08001973 від 31.05.2022);

- лист-звернення № п від 2022, з відповіддю на нього № 06/371 від 26.07.2022;

- претензії № 06/384 від 05.08.2022 та № 06/608 від 29.12.2022;

- відповідь на претензію № 11-П від 25.02.2023

- лист № 67п від 25.04.2022, з відповіддю на нього № 030/327 від 28.04.2022.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Акт від 12.06.2013 приймання-передачі буксира «Докер» в бербоут-чартер 15-П від 07.06.2013;

- податкова консультація №1370/10/14-03-06-33 від 02.10.2013;

- Експертний висновок незалежної фахової науково-правової експертизи № 05/7.1/23-021 від 22.02.2023;

- Висновок Торгово-промислової палати України № 653/1.2 від 09.02.2023;

- Розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Аналізуючи причину виникнення спірних правовідносин, виходячи з обставин справи та вищенаведених договірних умов, суд вважає першочерговим з`ясування юридичної природи укладеного між позивачем та відповідачем договору чартеру.

Укладаючи Договір № 15-П від 07.06.2013 сторони використали таку типову платформу чартеру - як стандартний бербоутний чартер проформи «Беркон-89».

Як свідчить практика, у міжнародному морському бізнесі найчастіше застосовується стандартний бербоутний чартер Балтійської та Міжнародної морської Ради (БІМКО) проформи «Беркон-89».

Проформа контракту «Беркон-89» чітко регламентує взаємні обов`язки та права первинного (оригінального) судновласника та фрахтувальника, який на період дії контракту стає вторинним судновласником (ст. 20 КТМ України). Сторони мають право самостійно, за взаємною згодою вносити у типову проформу контракту ті чи інші зміни та доповнення. Бербоут-чартер проформи «Беркон-89» має 5 розділів, що несуть різне правове навантаження.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулюються Кодексом торговельного мореплавства України (далі - КТМ України).

Морські перевезення визначені законодавцем у розділі V «Морські перевезення» КТМ України - Глава 2.

Так, відповідно до ст. 128 КТМ України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України. Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довготермінові договори про організацію морських перевезень.

За умовами, зокрема, ст.ст. 133, 134 КТМ України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Главою 1 «Договір чартеру (фрахтування) суден на певний час» розділу VІ «Фрахтування суден» КТМ України визначено:

- За договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер) (ст. 203);

- Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204);

- У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна (ст. 205);

- Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави (ст. 206);

- Судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу (ст. 207);

- Фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час (ст. 208);

- Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209);

- У разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу (ст. 210);

- Фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини (ст. 211);

- Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника (ст. 212).

Отже, Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення як договорів морського перевезення (чартеру) - стаття 133 Кодексу, так і договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) - стаття 203 Кодексу.

Відповідно до ст. 4 КТМ України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Позивач мотивує свої позовні вимоги ґрунтуючись, зокрема, на приписах ст. 912 Цивільного кодексу України, в якій за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Відповідач мотивує свої заперечення, зокрема, на приписах глави 58 ЦК України. Так, за змістом статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно зі статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Позивач зазначає, що якщо припустити, що в регулюванні існуючих між позивачем і відповідачем правовідносинах існує колізія норм між Кодексом торговельного мореплавства України та Цивільним кодексом України, то в такому випадку колізія норм права має вирішуватися шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

При цьому, аналізуючи приписи КТМ України вбачається, що Глава І розділу VІ КТМ України «Договір фрахтування судів на певний час» чітко не регламентує правовідносини сторін, їх взаємні права та обов`язки, надаючи сторонам можливість самим деталізувати правовідносини між собою.

Зі здійсненого судом юридичного аналізу договору та первинних документів, доданих позивачем в обґрунтування позовних вимог не вбачається комплексу кваліфікуючих ознак, які передбачені для перевезення (вантажів, пасажирів, багажу, пошти), або інших робіт, з метою здійснення одного або кількох рейсів між певними портами. Так, наприклад відсутні: коносаменти (або інші документи на підтвердження отримання вантажу для перевезення) (ст. 133 КТМ України), рейсові чартери (ст. 134 КТМ України), таке визначення учасників як «перевізник» та «вантажовласник» (ст. 128 КТМ України), «відправник», «фрахтувальник» і «фрахтівник» (ст. 133 КТМ України), та інші чинники, які характеризують перевезення.

Разом із тим, проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору № 15-П від 07.06.2013, суд встановив, що цей Договір чартеру за юридичною природою є різновидом договорів оренди судна, оскільки:

1) Судновласник передає Фрахтувальнику за обумовлену плату (бербоут чартерну ставку) у користування на строк, встановлений цим Адендумом (стаття 1 Адендуму до Договору), судно згідно Додатку №1 до Договору бербоут-чартера №15-П від 07.06.2013 року;

2) Строк дії бербоут-чартеру 6 місяців з можливістю продовження на кожні наступні 6 місяців (стаття 2 Адендуму до Договору). Згідно Додаткової угоди №3 від 19.03.2018 року - бербоут-чартер діє до 31.12.2030 року;

3) Доходи, отримані Фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю (стаття 5 Адендуму до Договору);

4) З моменту передання судна в бербоут-чартер Фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов Договору та чинного законодавства України (стаття 10 Адендуму до Договору);

5) Фрахтувальник зобов`язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 Договору (стаття 13 Адендуму до Договору);

6) Виявлені протягом цього Договору будь-які невідповідності судна, Фрахтувальник зобов`язаний усунути власними коштами у встановлені строки (стаття 15 Адендуму до Договору);

7) Судновласник здійснює контроль за використанням судна, його машин, механізмів, майна тощо (стаття 16 Адендуму до Договору);

8) Фрахтувальник на весь період бербоут-чартер здійснює власними коштами страхування судна на користь Судновласника (стаття 17 Адендуму до Договору);

9) Будь-які конструктивні зміни судна, здійснені Фрахтувальником за згодою Судновласника, а також без такої згоди стають власністю Судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню Фрахтувальнику не підлягають (стаття 18 Адендуму до Договору);

10) Поточні ремонти судна Фрахтувальник виконує за власні кошти із залученням спеціалізованих підприємств (стаття 20 Адендуму до Договору);

11) Фрахтувальник бере на себе зобов`язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті (стаття 29 Адендуму до Договору);

12) Фрахтувальник зобов`язується прийняти на роботу за переведенням працівників Портового флоту ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (екіпаж буксиру) на умовах, не гірших, ніж у Судновласника (стаття 41 Адендуму до Договору).

Безумовно є розбіжності між визначенням договору чартеру (фрахтування) в розумінні ст. 912 ЦК України (яке відповідає ст. 133 КТМ України) та визначенням договору чартеру (фрахтування) суден у розумінні ст. 203 КТМ України (яке відповідає ст. 798 ЦК України), але позивач не довів суду те, що договір № 15-П від 07.06.2013 укладався між сторонами саме на підставі ст. 912 ЦК України.

Свобода договору є одним з основоположних принципів цивільного права. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, за дослідженням змісту укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є правовідносинам найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)» та Розділом VI Кодексу торговельного мореплавства України «Договір фрахтування (чартеру) суден на певний час».

Принциповими відмінностями зазначених вище правовідносин є те, що за договором найму у наймача виникає право володіння предметом найму в цілому, натомість, право фрахтувальника за договором чартеру (фрахтування) виникає лише на всю або частину місткості у транспортному засобі для одного чи декількох рейсів з метою перевезення вантажу, пасажирів, багажу та ін.

Сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Відповідно ж до статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інший законних підставах. Судновласник від власного імені надає судно на певний час іншій особі - фрахтувальнику, який від свого імені фрахтує його для здійснення цілей торговельного мореплавства. Не дивлячись на те, що договір чартеру (фрахтування) судна відноситься до договорів майнового найму, застосування законодавцем таких характерних для морського права понять як «судновласник» та «фрахтувальник» на відміну від «наймодавець» та «наймач» свідчить про те, що даний договір має свої особливості порівняно із договором майнового найму.

Таким чином, аналіз правового регулювання відносин найму (оренди) морського судна, дозволяє зробити висновок, що ці відносини, на відміну від найму інших видів транспортних засобів (повітряних суден, наземних самохідних транспортних засобів, рухомого складу залізниці тощо), врегульовані кодифікованим нормативно-правовим актом - Кодексом торговельного мореплавства України, положення якого належно регулюють відносини найму морського судна, залишаючи сторонам можливість визначити в договорі додаткові умови, які не суперечать закону.

Суд погоджується з позицією відповідача, що зауваження позивача, у разі існування між сторонами правовідносин з оренди сторони мали б врегульовувати свої правовідносини на підставі положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не заслуговують на увагу, оскільки питання додержання або не додержання під час укладання Договору положень Закону не є предметом даного спору.

Судом взяті до уваги викладені відповідачем заперечення наступного змісту:

24.02.2022 року відбувся напад військ Російської Федерації на Україну. Внаслідок військової агресії з цього часу почалася окупація Херсонської області та війська агресора наблизилися в притул до м. Миколаєва. В період з березня по грудень 2022 року бойові дії відбувались у безпосередній близькості до м. Миколаїв. Незважаючи на звільнення міста Херсона, частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області залишаються окупованими й по теперішній час, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море.

Дані обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75, від 22.12.2022 року № 309, від 20.02.2023 року №56.

У зв`язку з захопленням територій Миколаївської та Херсонської областей фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, що негативно вплинуло і на роботу ТОВ «МАРКОНІ» і можливість використання зафрахтованого за умовами Договору буксиру «Докер».

Своєю чергою відповідно до боксу 19 та статті 5 Частини ІІ Договору використання зафрахтованого буксиру «Докер» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв та зоні відповідальності порту, а також БДЛК.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Так, відповідач в обґрунтування своїх заперечень надав суду Розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Місцем використання і знаходження судна є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 року №15 та №15/1.

За змістом ст. 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

За порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто норми чинного законодавства чітко зазначають, що наймач, який у даній справі є Фрахтувальником, звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому наявність підписаних актів наданих послуг (виконаних робіт) не впливає на застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Рахунки, оплату яких вимагає позивач, були виставлені у рамках існуючого Договору та не розкривають зміст послуг, а вказують лише на ставку узгоджену сторонами в Договорі.

Підписані ж сторонами без зауважень акти наданих послуг (виконаних робіт) містять формулювання послуги - Бербоут-чартерна ставка б/к «Докер».

Відповідно до статті 1 Адендуму до Договору Судновласник передає Фрахтувальнику за обумовлену плату (бербоут-чартерну ставку) у користування на строк, встановлений цим Адендумом, судно згідно Додатку №1 до Договору.

Отже, позивач під наданою послугою фактично вказував прийняття ним плати за передачу у користування на визначений строк судна за відповідною ставкою.

При розгляді даної справи судом також були досліджені надані відповідачем Висновок Торгово-промислової плати України та Експертний висновок незалежної фахової науково-правової експертизи.

Так, Висновок Торгово-промислової палати України від 09.02.2023 року №653/1.2 відповідачу було видано на підставі та у межах повноважень Торгово-промислової палати України, передбачених Законом України «Про торгово-промислові падати в Україні».

У Висновку ТПП України зазначено, що у період, за який позивач вимагає оплати рахунків за використання суден, всі судна перебували у акваторії Миколаївського морського порту та не могли бути використані.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові падати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

З урахуванням наведеного, твердження позивача про недостовірність в рамках даної справи Висновку Торгово-промислової палати України від 09.02.2023 року №653/1.2 є безпідставними та недоведеними.

Крім цього, ставлення позивачем під сумнів об`єктивності Експертного висновку незалежної фахової науково-правової експертизи від 22.02.2023 № 05-7.1/23-021 лише на тій підставі, що на дослідження експертам надавались документи тільки відповідачем не є слушним, виходячи із загальних правил глави 5 ГПК України.

Слід зауважити, що Експертний висновок складено за наслідками дослідження договорів бербоут-чартеру № 12-11, № 13-11, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, що укладались між позивачем та відповідачем, і примірники яких є тотожними обох сторін.

Відповідно ж до змісту ст.ст. 108,109 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Також, за загальним правилом глави 5 ГПК України право вчасного надання доказів на обґрунтування своїх вимог та заперечень відноситься до всіх учасників процесу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «МАРКОНІ» з 24.02.2022 року було позбавлене можливості використовувати буксир «Докер» в наслідок ведення військових дій на території держави, то відповідно до положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України ТОВ «МАРКОНІ» підлягає звільненню від сплати виставлених ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» рахунків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1; ідентифікаційний код 31883013).

Повне рішення складено та підписано судом 07.08.2023.

Суддя О.Г. Смородінова