Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2023 року № 520/13537/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 (РНОКІІП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з військової служби від 21.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;

- зобов`язати Державну організацію (установу, заклад) Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) з військової служби від 21.04.2023 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 21.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби від 21.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту про звільнення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», датований 21.04.2023 року.

Факт отримання вказаного рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується відповідачем.

Відповідач зазначив, що для прийняття рішення щодо розгляду рапорта позивачу необхідно прибути до Військової частини НОМЕР_1 .

Проте, Положення № 1153/2008 не містить імперативної норми, що для прийняття відповідного рішення щодо розгляду рапорта позивачу необхідно прибути до Військової частини.

Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення.

Так, позивач звернувся до Військовою частиною НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби

Військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Отже, відповідного рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідачем не було прийнято.

За таких обставин, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 21.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду рапорту позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 21.04.2023 та прийняти відповідне рішення.

Враховуючи те, що рішення Військової частини НОМЕР_1 за результатом розгляду рапорту позивача не приймалося, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 (РНОКІІП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з військової служби від 21.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) з військової служби від 21.04.2023 та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.