КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3780/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , через адвоката Дмитруха Д.М., звернулася до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ014641 від 23.05.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірною постановою до неї застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за перевезення вантажу транспортним засобом марки Renault, н.з. НОМЕР_2 за відсутності на момент проведення перевірки документів на вантаж, а саме товарно-транспортної накладної. Позивачка стверджує, що штраф накладений на неї незаконно, оскільки вона не має відношення до господарської операції з перевезення вантажу вказаним транспортним засобом, не є його власником і не є автомобільним перевізником. З цих підстав позивач просив суд визнати спірну постанову протиправною та скасувати її.

Ухвалою від 13.06.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у ході рейдової перевірки 24.03.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено перевезення вантажу транспортним засобом марки Renault, н.з. НОМЕР_2 без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", оскільки перевізник не забезпечив водія належним чином оформленою товарно-транспортною накладною. На ФОП ОСОБА_1 як на автомобільного перевізника вказав водій. За результатами перевірки складено акт №351953 від 24.03.2023 року, зі змістом якого водій ознайомився під підпис та зауважень щодо особи перевізника не висловлював. На підставі цього акту прийнято постанову №ПШ014641 від 23.05.2023 року про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу. Доводячи правомірність спірної постанови, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив з тими ж доводами та аргументами, що у позовній заяві.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 10.12.2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.03.2023 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі М-30 (Стрий - Ізварине), 342 км + 527 км, щодо дотримання вимог чинного автотранспортного законодавства України.

У ході рейдової перевірки проведено перевірку транспортного составу у складі сідлового тягача марки Renault MAGNUM 520DXI н.з. НОМЕР_2 та напівпричепа марки Koegel SN 24 н.з. НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки щодо автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №351953 від 24.03.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної на вантаж.

Матеріали рейдової перевірки направлені для розгляду до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 .

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено у відділі державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 09.05.2023 року та на 23.05.2023 року, про що позивачку повідомлено рекомендованими листами.

В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову №ПШ014641 від 23.05.2023 року, якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 17000 грн. (17 грн. х 1000).

Не погоджуючись з цією постановою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частин 12, 14, 17, 21 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1, 5, 8 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Порядок розгляду справи про порушення стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктами 2, 14, 15 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд установив, що спірною постановою №ПШ014641 від 23.05.2023 року до позивачки застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За висновками відповідача, позивачка як автомобільний перевізник 24.04.2023 року здійснювала перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки у водія ОСОБА_2 , який керував транспортним составом, була відсутня належним чином оформлена товарно-транспортна накладна.

Позивачка стверджує, що відповідач безпідставно притягнув її до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та незаконно застосував до неї адміністративно-господарський штраф, передбачений цією нормою, оскільки вона не виступала перевізником при перевезенні вантажу 24.03.2023 року, не приймала участі у цій господарській операції, не є власником транспортного засобу.

У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" наведені такі визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

- вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;

- міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

- документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" ("Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення") автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Згідно з частиною 2 статті 51-1 Закону України "Про автомобільний транспорт" вантажовідправник зобов`язаний:

- вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством;

- надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію;

- здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків під час перевезення вантажів;

- відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення вантажів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Суд установив, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортні засоби - сідловий тягач марки Renault MAGNUM 520DXI н.з. НОМЕР_2 та напівпричіп марки Koegel SN 24 н.з. НОМЕР_3 - з 2022 року належать на праві власності громадянину ОСОБА_3 (Закарпатська область, Іршавський район, с. Заріччя).

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається господарською діяльністю у сфері вантажного автомобільного транспорту (КВЕД 49.41), має діючу ліцензію ГБ 01644 на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої і введеної у дію наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 року №457, Клас 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт" включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів; перевезення великогабаритних вантажів; рефрижераторні перевезення; перевезення великовагових вантажів; перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т.ч. збирання молока на фермах; перевезення автомобілів; перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації. Цей клас також включає: оренду вантажних автомобілів з водієм; вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили; надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу

Натомість позивачка як фізична особа-підприємець таким видом господарської діяльності не займається.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (статті 216, 217, 238, 239, 241 Господарського кодексу України).

Об`єктивною стороною складу господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є зокрема перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Суб`єктами відповідальності за цією нормою є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які надають послуги з перевезень вантажів у внутрішньому сполученні згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 вказав, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а не власник/користувач транспортного засобу. Автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Визначити автомобільного перевізника можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Наявність у водія транспортного засобу товарно-транспортної накладної, оформленої у відповідності до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є обов`язковою умовою перевезення вантажу автомобільним перевізником, що виконує перевезення вантажу на договірних умовах у внутрішньому сполученні.

Форму товарно-транспортна накладної наведено у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363. Ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Воднораз ці Правила не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються резидентами України на підставі документів, перелік яких наведено у частині 3 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт". Виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без цих документів становить склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і зумовлює застосування до перевізника адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, затвердженої Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року №57-V, при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях застосовується вантажна накладна CMR. Ця вантажна накладна підтверджує договір перевезення, складається в трьох оригінальних примирниках, підписаних відправником i перевізником. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. При міжнародних перевезеннях вантажів по території Україні вона замінює внутрішню товарно-транспортну накладну.

У матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт міститься копія міжнародної автомобільної накладної CMR №380306 від 24.03.2023 року, яка супроводжувала вантаж та яка надавалася водієм на перевірку посадовим особам Укртрансбезпеки, що проводили рейдову перевірку 24.03.2023 року.

Зміст накладної CMR №380306 від 24.03.2023 року свідчить, що вантажовідправником у цьому міжнародному автомобільному перевезенні виступало ТОВ "Агро Пласт Постач" (м. Київ), вантажоодержувачем - OLIVA AD (Болгарія). Місцем завантаження вантажу вказано м. Новоукраїнка (Україна), місцем розвантаження вантажу м. Польський Тримбеш (Болгарія). У графі 25 вказані державні номери тягача і напівпричепа, що перевозили вантаж - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . У цій накладній не заповнені інші графи, які стосуються перевізника вантажу (графи 16-19, 23, 26 - 29), та відсутнє будь-яке посилання на ФОП ОСОБА_1 .

Попри це, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №351953 від 24.03.2023 року складено щодо ФОП ОСОБА_1 , оскільки як стверджує відповідач, на неї як на автомобільного перевізника вказав водій ОСОБА_2 . В акті зазначено про те, що автомобільний перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною, оформленою відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363.

Посадові особи Укртрансбезпеки у ході рейдової перевірки та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не з`ясували обставини перевезення вантажу 24.03.2023 року, не встановили вид перевезення вантажу (внутрішнє чи міжнародне) та якими товарно-транспортними документами воно повинно оформлюватися. Також не встановили суб`єктний склад учасників перевезення, не з`ясували, хто саме виступав у ньому автомобільним перевізником, не дослідили та не перевірили правовий зв`язок водія транспортного засобу ОСОБА_2 з вантажовідправником, на якого покладається обов`язок скласти товарно-транспортну накладну для перевезення вантажів у внутрішньому сполученні, та з автомобільним перевізником, який повинен забезпечити водія такою товарно-транспортною накладною.

У матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що станом на 24.03.2023 року ФОП ОСОБА_1 перебувала у договірних відносинах з учасниками перевезення - вантажовідправником чи вантажоодержувачем, надавала їм послуги з перевезення вантажів у внутрішньому сполученні. Також відсутні докази того, що позивачка на законній підставі використовувала транспортні засоби, які належать ОСОБА_3 , або мала трудові чи цивільно-правові відносини з водієм ОСОБА_2 .

У ході судового розгляду справи відповідач не довів, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах мала статус автомобільного перевізника та вчинила порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та не довів законність постанови №ПШ014641 від 23.05.2023 року про застосування до неї адміністративно-господарського штрафу. Тому позов про визнання цієї постанови протиправною та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представник позивачки у позові просить стягнути на її користь судові витрати на сплату судового збору у сумі 2684 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн., на підтвердження розміру яких надав відповідні докази.

Представник відповідача заперечила щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність та завищення.

Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката слід задовольнити та виходячи із критерію розумної необхідності таких витрат та їх співмірності із задоволеними вимогами, компенсувати позивачці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.

Позивачка при зверненні до суду з цим позовом сплатила судовий збір у розмірі 2684 грн., що є більшим від мінімальної ставки судового збору, установленої підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою-підприємцем адміністративного позову майнового характеру, в сумі 1073, 60 грн. (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Кошти у сумі 1610, 40 грн. сплачені позивачкою зайво.

Відповідач у справі - відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є структурним підрозділом апарату Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальним органом.

Тому судові витрати, присуджені позивачці у цій справі, слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті. Кошти зайво сплаченого судового збору можуть бути повернуті позивачці з державного бюджету за її клопотанням та за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ014641 від 23.05.2023 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1073, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ