ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10631/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення позивача за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як військовослужбовця строкової військової служби у якого внаслідок зміни сімейних обставин - "у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи", виникає право на звільнення з військової служби;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо вчинення подальших дій, передбачених пунктами 213 - 215 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення позивача за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", як військовослужбовця строкової військової служби у якого внаслідок зміни сімейних обставин - "у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю II групи", виникає право на звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2021 ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення. Наказом командира військові частини НОМЕР_1 від 03.12.2021 № 226 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

10.09.2022 позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 . 24.04.2023 батькові дружини позивача - ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 25.04.2023 серія 12 ААВ № 740535.

09.05.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі пункуту "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" - за сімейними обставинами, а саме - у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю II групи. Проте, командир військової частини НОМЕР_1 резолюцією на рапорті доручив помічнику командира - начальнику юридичної групи військової частини НОМЕР_1 надати роз`яснення позивачеві, що у відповідача відсутні підстави для його звільнення з військової служби.

Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не прийняття рішення про звільнення його із строкової військової служби, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою від 19.05.2023 відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.06.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що позивач просить звільнити його з військової служби за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю II групи. Стверджує, що підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами обмежуються положеннями ст. 18 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", за правилами якої звільнення від призову на строкову службу можливе лише у мирний час. Відтак, на переконання відповідача, підстави для звільнення військовослужбовця з строкової служби за таких умов, як необхідність догляду за не працездатними членами сім`ї чи осіб, які знаходяться під опікою військовослужбовця, обмежуються умовами мирного часу. Тобто, та підстава, яку позивач зазначив у рапорті щодо його звільнення з військової служби у період воєнного часу за сімейними обставинами, а саме з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю II групи, не передбачена для військовослужбовців, які проходять військову строкову службу на період воєнного часу.

Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив такі обставини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2021 № 226, ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , про що внесений запис до військового квитка серії НОМЕР_2 .

Згідно із довідкою від 26.05.2023 № 335, виданою начальником штабу військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 з 03.12.2021 по теперішній час перебуває на строковій військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

10.09.2022 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) уклали шлюб, про що Кам`янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 17.12.1999 серія НОМЕР_4 , батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є ОСОБА_3 .

Як слідує зі змісту Довідки до акту огляду МСЕК від 25.04.2023 серія 12ААВ № 740535 за результатами огляду Львівською обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) встановлена друга група інвалідності безтерміново.

09.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до командира роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення зі строкової військової служби за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", внаслідок зміни сімейних обставин - "у зв`язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи", долучивши до рапорту документи, які, на його думку, підтверджують підстави для звільнення.

Командир військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у задоволенні рапорту від 09.05.2023, зазначивши у верхньому лівому кутку аркуша рапорту ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення позивача за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (ч. 7 ст. 2 Закону № 2232-XII).

За правилами ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-XII строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються, зокрема, для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців.

Пунктом 1 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:

- у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 цього Закону;

- з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 цього Закону.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України (далі - Положення про проходження військової служби у ЗСУ.

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 210 Положення про проходження військової служби у ЗСУ передбачено, що звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.

Військовослужбовці строкової військової служби, які вислужили встановлені строки, у разі потреби відповідно до указу Президента України можуть бути затримані на військовій службі на строк до шести місяців.

Під час дії особливого періоду до введення воєнного стану військовослужбовці продовжують проходити строкову військову службу понад встановлені строки до строків, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) військовослужбовці, у яких закінчився строк строкової військової служби, продовжують проходити військову службу до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Разом з цим, згідно із п. 213 Положення про проходження військової служби у ЗСУ військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів "б", "в", "г" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, відповідно до п "в" ч. 2 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 18 Закону № 2232-XII від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

За правилами ч. 1 ст. 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, дія якого продовжена станом на сьогодні.

Отже, із аналізу ст. 23 Закону № 2232-XII та Пункту 210 Положення про проходження військової служби у ЗСУ слідує, що з моменту введення воєнного стану військовослужбовці, у яких закінчився строк строкової військової служби, продовжують проходити військову службу до оголошення демобілізації.

Винятком із цього правила є військовослужбовці, у яких виникли обставини, передбачені, зокрема, пунктами "б", "в", "г" ч. 2 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Тобто, військовослужбовці, у яких виникли обставини, з якими стаття 18 Закону №2232-XII пов`язує право особи на звільнення від призову, зокрема, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, звільняються зі служби за сімейними обставинами.

Суд зауважує, що стаття 23 Закону № 2232-XII та Пункт 210 Положення закріплює таке право військовослужбовця саме у період дії воєнного стану.

Разом з цим, суд відмічає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та проходження військової служби" від 21.03.2023 Закону № 2995-IX, який набрав чинності 21.07.2023, внесені зміни до ч. 1 ст. 18 Закону № 2232-XII, згідно із якими, вказана норма викладена у такій редакції: "Від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України".

Тобто, станом на 21.07.2023 законодавець не пов`язує право громадян на звільнення від призову на строкову службу з мирним часом.

Суд наголошує, що під час розгляду рапорту Миська Н.І від 09.05.2023, відповідач зобов`язаний був врахувати те, що позивач є військовослужбовцем строкової військової служби з 03.12.2021 та наявність у ОСОБА_1 батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Також, суд встановив, що отримавши рапорт позивача від 09.05.2023, відповідач зобов`язаний був розглянути вказаний рапорт у порядку, передбаченому пунктами 213 - 214 Положення про проходження військової служби у ЗСУ.

Натомість відповідач обмежився написанням у верхньому лівому кутку аркушу рапорту ОСОБА_1 від 09.05.2023 відмітки "Підстави для звільнення відсутні", без покликання на норму закону та обставини, що слугували для такого висновку.

Особливості проходження строкової військової служби визначені Розділом ІХ Положенням про проходження військової служби у ЗСУ.

За правилами п. 213 - 215 Розділу ІХ Положенням про проходження військової служби у ЗСУ, військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів "б", "в", "г" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Цим Положенням не визначено особливостей розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення в запас за сімейними обставинами в умовах воєнного стану.

Тому, суд дійшов висновку про те, що розгляд вищевказаного рапорту в умовах воєнного стану та в мирний час проводиться в одному й тому ж порядку.

Суд встановив, що отримавши рапорт ОСОБА_1 від 09.05.2023 про звільнення в запас за сімейними обставинами, відповідачу у триденний строк необхідно було надіслати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Відповідач не надав суду докази надіслання до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї позивача запиту для перевірки сімейного стану ОСОБА_1 , чим порушив порядок розгляду відповідного рапорту, а саме абз. 2 п. 213 Положення про проходження військової служби у ЗСУ.

Порушення п. 213 Положення про проходження військової служби у ЗСУ призвело до порушення подальшої процедури розгляду рапорту повивача від 09.05.2023, яка полягає в наступному.

У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.

Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов`язаний:

1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов`язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.

Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;

2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв`язку зі зміною сімейних обставин, пов`язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас;

3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.

Грошове, продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, які звільняються зі строкової військової служби, здійснюється відповідно до законодавства.

Військовослужбовцям, звільненим зі строкової військової служби у запас, командування військової частини видає обліково-послужну картку, припис, службову характеристику та медичну книжку.

Таким чином, пунктами 213-215 Положення про проходження військової служби у ЗСУ визначений алгоритм дій командира військової частини у разі надходження від військовослужбовця рапорту про дострокове звільнення за сімейними обставинами.

Ураховуючи те, що відповідач не розглянув рапорт позивача від 09.05.2023 у спосіб, передбачений пунктами 213-214 Положення задля вивчення питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача, суд встановив, що відповідач порушив порядок розгляду рапорту військовослужбовця про дострокове звільнення за сімейними обставинами.

Так, відповідач не вчинив жодної із дій, визначених пунктами 213-214 Положення про проходження військової служби у ЗСУ під час розгляду рапорту позивача від 09.05.2023, що є підставою для визнання такої бездіяльності відповідача протиправною.

Відтак, суд вважає обгрунтованою позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України для розгляду рапорту позивача від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за пунктом "в" ч. 2 ст. 26 Закону № 2262-ХІІ, відтак, задовольняє позов у цій частині.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо вчинення подальших дій, передбачених пунктами 213 - 215 Положенням про проходження військової служби у ЗСУ для звільнення позивача за пунктом "в" ч. 2 ст. 26 Закону № 2262-ХІІ, суд враховує таке.

Частиною першою ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд, на виконання приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, зобов`язаний перевірити, чи дія, бездіяльність та рішення суб`єкта владних повноважень вчинені/прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Разом з цим варто зазначити, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Відтак, оцінюючи доводи позивача про порушення його прав шляхом не розгляду у передбаченому пунктами 213-214 Положення про проходження військової служби у ЗСУ рапорту про звільнення з військової служби, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у порядку та строки, передбачених пунктами 213 - 215 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що внаслідок порушення порядку розгляду рапорту позивача від 09.05.2023, обставини, які мають значення для вирішення питання про наявність у позивача права на звільнення з військової служби, відповідачем не з`ясовувались, а тому суд не може надати правову оцінку про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 відповідного права, відтак відмовляє позивачу у задоволенні позову в цій частині.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не навів жодних обставин та не надав належних доказів у спростування доводів позивача про порушення порядку розгляду його рапорту та існування законних підстав для відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не вчинення дій, передбачених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 для розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за пунктом "в" ч. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" № 2262-ХІІ.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_6 ) від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за пунктом "в" частини другої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у порядку та строки, передбачених пунктами 213-215 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Кисильова О.Й.