Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4012/22

Номер провадження2/711/556/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

за участю представників позивача Панченка М.О., Подплєтьоного С.С., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Кузьмінського О.О.

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення шкоди в порядку регресу, -

встановив:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси звернувся перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах Черкаської обласної військової адміністрації, Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення шкоди в порядку регресу. Зазначає у позові, що Черкаською обласною прокуратурою шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та опрацювання інформації органів влади встановлено наявність порушення інтересів держави, що полягає у спричиненні матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, яка на сьогоднішній день залишається не відшкодованою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі N° 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_5 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації (УЦЗ ЧОДА, Управління) про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

Рішенням суду визнано протиправним та скасовано наказ УЦЗ ЧОДА від 19.11.2019№о 59/02.1-02 «Про звільнення ОСОБА_5 », яким головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_5 звільнено з посади, поновлено позивачку на посаді та стягнуто з УЦЗ ЧОДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі211 828,25 грн та 10 000 грн судових витрат.

Зазначений вище незаконний наказ про звільнення ОСОБА_5 виданий начальником УЦЗ ЧОДА Скоробогатовим Юрієм Анатолійовичем , який призначений на посаду за розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації №о 96-к від 15.06.2017.

На виконання рішення суду у справі N° 580/536/20 Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_6 211 828,25 грн, з яких утримано 38 129,09 грн податку з доходів фізичних осіб (платіжне доручення No 387 від 21.12.2021),3177,42 грн військового збору (платіжне доручення No 386 від 21.12.2021) та виплачено170 521,74 грн заробітної плати (меморіальний ордер N° 3 від 21.12.2021). На стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу УЦЗ ЧОДА нараховано та сплачено 46 602,25 грн єдиного соціального внеску ( платіжне доручення No 388 від 21.12.2021). Також УЦЗ ЧОДА сплачено на користь ОСОБА_7 10 000 грн судових витрат (меморіальний ордер N° 4 від 1.12.2021)

Таким чином загальна сума збитків, заподіяних Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_7 становить (38 129,09 + 3177,42 + 170 521,74 +46602,25 + 10 000) 268 430,5 грн.

Згідно інформації ЧОВА та Управління відшкодування збитків у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_5 колишнім начальником УЦЗ ЧОДА не здійснювалось.

Виходячи зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/536/20 є доведеним встановлений судом факт, що звільнення ОСОБА_5 з займаної посади здійснено начальником УЦЗ ЧОДА ОСОБА_4 незаконно, з порушенням вимог винного законодавства.

Відповідно до ст.. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків

Пунктом 8 ст. 134 К3пП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов?язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв?язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно абз. 1 розділу 2 Посадової інструкції начальника управління цивільного захисту обласної державної адміністрації, останній здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та прийняті ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня1992року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов?язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв?язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до ч. 1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені ВіДповіДні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, даною нормою законодавець визначив право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких, звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону. Посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.. 13-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави у суді, у визначених законом випадках.

Згідно ст. ст. 4, 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999у справі N° 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, беззаперечно становлять як державний так і суспільний інтерес, а заподіяння та невідшкодування збитків органу, що фінансується за рахунок державного бюджету, таким інтересам явно не відповідає.

Указує, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, та це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КЗп України покриття шкоди, заподіяної працівником, провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Згідно ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про місцеві адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов?язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Пунктом 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві адміністрації» визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією та Управлінням цивільного захисту ЧОДА не вжито заходів у судовому порідку щодо відновлення порушених інтересів держави.

Згідно з відповідей на листи прокуратури ЧОВА та УЦЗ ЧОДА констатували, що добровільне відшкодування збитків у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_5 не здійснювалось та повідомили, що у зв`язку з обмеженим фінансуванням органу влади в умовах воєнного стану підтримують ініціативу обласної прокуратури щодо представництва інтересів держави у суді.

3 викладеного вбачається висновок, що порушені державні інтереси є незахищеними. Суб?єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо здійснення захисту порушеного інтересу держави, бездіють та свої обов?язки не виконують, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на органи прокуратури обов?язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред?явлення та підтримання даного позову.

За таких обставин, вбачаються достатні та обґрунтовані (документально підтверджені) підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Крім того, в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб?єкта владних повноважень. Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, Черкаською обласною прокуратурою на адресу Черкаської обласної військової адміністрації та Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації направлені повідомлення від 17.08.2022М° 15/2-592вих-22 про звернення з даним позовом

Загальна ціна позову становить268 430,5 грн, а отже сума судового збору, розрахована відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, становить4026,46 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4,56-57,175-177 просить стягнути з відповідача на користь Управління цивільного захисту ЧОДА 268430,50 грн. та судовий збір 4026,46 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження за указаним позовом та ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача скористався своїм правом та звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, у якій зазначає, що рішенням суду визнано протиправним та скасовано наказ УЦЗ ЧОДА від 19.11.2019 «Про звільнення ОСОБА_5 », яким головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_5 звільнено з посади, поновлено позивачку на посаді та стягнуто з УЦЗ ЧОДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 211 828,25 грн. та 10 000 грн судових витрат.

Зазначений вище наказ про звільнення ОСОБА_5 виданий начальником УЦЗ ЧОДА Скоробогатовим Юрієм Анатолійовичем, який призначений посаду на розпорядженням голови - Черкаської обласної державної адміністрації № 96-к від 15.06.2017.

Однак наказ про звільнення ОСОБА_5 був виданий Відповідачем не за власної ініціативи і бажання, а в результаті виконання ним покладених на нього обов`язків та вимог законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України „Про державну службу» від 10.12.2015 державний службовець зобов`язаний забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

30.09.2019 видав наказ №52/02.1-02, яким затвердив список державних службовців категорії Б і "В", що підлягають оцінюванню у 2019 році, а також встановив строки визначення результатів конання завдань державними службовцями згідно графіку: подання безпосередньому керівнику звіту про результати службової діяльності та виконання затверджених завдань і заповнену форму щодо результатів виконання завдань до 18.10.2019; проведення оціночних співбесід з 21.10.2019 до 28.10.2019; заповнення форми результатів виконання завдань до 29.10.2019; у разі неможливості ознайомлення державного службовця з результатами здійснити таке ознайомлення протягом 5 днів.

Згідно з додатком №2 до наказу №52/02.1-02 від 30.09.2019 ОСОБА_5 підлягала проходженню оцінювання службової діяльності у 2019 році.

28.12.2018 начальник управління цивільного захисту Черкаської ОДА погодив завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця категорії "В" ОСОБА_5 (ознайомлена 23.01.2019).

23.10.2019 дорученням начальника управління цивільного захисту №03 за підсумками службової наради з метою неупередженого вивчення якості виконання ОСОБА_5 поставлених завдань за відповідний 2019 рік створено робочу групу у складі: ОСОБА_8 - начальника відділу організації заходів цивільного захисту; ОСОБА_9 - начальника відділу планування заходів цивільного захисту, зв`язку та оповіщення населення; ОСОБА_10 - начальника відділу забезпечення діяльності управління; ОСОБА_11 - юрисконсульта відділу убезпечення діяльності управління.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців здійснювалось відповідно до вимог Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 31.10.2019 № 54-рк „Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Черкаської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії „Б у 2019 році» наказу Управління „Про проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців управління, які займають посади державної служби категорій „Б і „В» у 2019 році» № 52/02.1-02.

Державні службовці Управління (в тому числі ОСОБА_5 ) повинні були до 18.10.2019 здати безпосередньому керівнику письмовий звіт про свою службову діяльність щодо виконання утверджених завдань і ключових показників (надалі за текстом - звіт) та заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії „Б» або „В за 2019 рік (надалі за текстом - результати виконання завдань) в частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного означеного завдання та строку його фактичного виконання, згідно з додатком 8 до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640.

Також, у період з 21.10.2019 по 28.10.2019 із державними службовцями Управління, потрібно було провести оціночні співбесіди зі своїми підлеглими (за відсутності державного службовця на роботі, провести оцінювання без оціночної співбесіди згідно законодавства) та завершити заповнення форми щодо результатів виконання завдань в частині виставлення балів, визначення відповідної оцінки з їх обгрунтуванням із керівниками структурних підрозділів Управління у період 28.10.2019 по 04.11.2019. Узагальнити результати оцінювання в Управлінні необхідно було до 5.11.2019.

Для забезпечення виконання вищезазначеного наказу Управління та у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_5 (починаючи з 01.10.2019) копію цього наказу їй було направлено 08.10.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення лист від 08.10.2019 № 553/01- 1 та додатково повідомлено 16.10.2019 в телефонному режимі про необхідність подання відповідних документів для проведення оціночної співбесіди про що було складено відповідний акт. Окремо необхідно зазначити, що ОСОБА_5 про перенесення строків у зв`язку із неможливістю виконання того чи іншого завдання, впродовж 2019 року, не зверталась.

Станом на 21.10.2019, ОСОБА_5 звіт не надала (у звіті державний службовець повинен зазначити причини порушення строків виконання завдань або причини невиконання завдань) та не здала заповнену форму щодо результатів виконання завдань за 2019 рік. На вхідні дзвінки ОСОБА_12 не відповідала. Пояснення щодо причин невиконання наказу Управління або заяву про перенесення строку оцінювання результатів службової діяльності вона також не надала, чим порушила положення пункту 8 статті 8 Закону.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону керівник державної служби зобов`язаний перевіряти точність і своєчасність виконання своїх наказів та забезпечити прозорість та ефективність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Таким чином, з метою забезпечення прозорості, об`єктивності та неупередженості під час оцінювання результатів службової діяльності, оцінювала ОСОБА_5 робоча група у складі вступника начальника управління - начальника відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_8 (безпосередній керівник ОСОБА_5 ), начальника відділу планування заходів цивільного захисту, зв`язку та оповіщення населення ОСОБА_9 , начальника відділу убезпечення діяльності управління ОСОБА_10 , заступника начальника відділу - юрисконсульта відділу забезпечення діяльності управління Гринюка А. Д..

Оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_5 проводилось на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків, а також дотриманням ним правил етичної поведінки. За підсумками проведеної комісією роботи були визначені результати виконання завдань та виставлено відповідну оцінку (негативну) з її обґрунтуванням.

29.10.2019 складено довідку про результати виконання ОСОБА_5 , згідно з якою середній бал становить 1,75 у зв`язку з тим, що більшість завдань виконано частково, результати виконання завдань 1-3 не можуть бути використані в роботі через необхідність суттєвого доопрацювання, а виконання поставлених завдань здійснювалось неефективно, неякісно, з низьким ступенем ініціативності та з порушенням правил етичної поведінки.

За результатами перевірки УСБУ в Черкаській області у 2019 році щодо стану охорони державної таємниці в Управлінні та перевірки стану обігу документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію було виявлено 16 порушень. В актах УСБУ в Черкаській області від 04.09.2019 комісією, яка проводила перевірку, було зазначено, що стан обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, здійснюється з окремими порушеннями законодавства у сфері захисту - інформації з обмеженим доступом, а також охорона державної таємниці здійснюється з окремими порушеннями законодавства про державну таємницю та було визначено посадову особу, яка вчинила вказані порушення - головний спеціаліст відділу організації заходів цивільного захисту Управління ОСОБА_5 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону, у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності він підлягає звільненню. 08.11.2019 після виходу на роботу, ОСОБА_12 була ознайомлена зі своїми результатами виконання завдань за 2019 рік.

В результаті проведення оцінювання було складено Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорій „Б» і „В» у 2019 році, в тому числі і ОСОБА_5 , за підписом заступника начальника управління - начальника відділу організації заходів цивільного захисту М. Шевчука.

Враховуючи положення пункту 15 Типового порядку (яким передбачається, зокрема, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців) був виданий наказ „Про затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорій „Б» і „В у 2019 році» від 15.11.2019 № 58/02.1-02..

Таким чином, для забезпечення неупередженого вивчення якості виконання ОСОБА_5 поставлених завдань було створено робочу групу за висновками якої ОСОБА_5 було отримано негативну оцінку.

Саме за висновком робочої групи Відповідачем були видані накази „Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Управління, які займають посади державної служби категорій „Б і „В у 2019 році» та про звільнення ОСОБА_5 ..

Відповідно до п.п. 33-36 Типового порядку, Державний службовець, який займає посаду державної служби категорії Б або «В, зазначає результати своєї діяльності у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за формою згідно з додатком 7 в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.

За результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обгрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання досягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балів згідно з додатком 4.

Безпосередній керівник ознайомлює відповідного державного службовця з такими результатами у порядку, визначеному Законом України Про державну службу, після цього передає службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, з підписом керівника структурного підрозділу та відміткою про ознайомлення відповідного державного службовця.

У разі неможливості ознайомлення державного службовця з результатами оцінювання у зв`язку з його відсутністю безпосередній керівник передає службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, для ознайомлення такого державного службовця у строк, визначений законом.

Результати оцінювання затверджуються суб`єктом призначення.

Копія затвердженого висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, зберігається в скобовій справі державного службовця.

Звертають увагу суду, що на момент оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_5 її безпосереднім керівником був ОСОБА_13 - начальник відділу організації заходів цивільного захисту.

Відповідно до тексту судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08 2021 у справі №580/536/20: «З огляду на критерії виставлення балів, затверджені в Додатку 4 до Типового поряду № 640, виставлені позивачу бали свідчать про невиконання або невчасне виконання державним службовцем поставлених перед ним завдань.

Однак, «Обґрунтування» вказаної негативної оцінки, які викладені начальником відділу, як додаток до результатів виконання завдань позивачем, не містять жодних конкретних зауважень, заперечень, чи спростувань щодо досягнутих позивачем результатів. Зазначене обгрунтування не відповідає критеріям виставлення балів, затверджених в Додатку 4 до Поряду № 640.

Суд звертає увагу на те, що суб`єкт оцінювання також посилається на невиконання певних показників роботи управління, проте, взагалі не зазначає, в чому це проявилось, чим підтверджується, які саме показники не виконані, у якій кількості, причини невиконання та вчинених заповідачем дій про притягнення держаного службовця до відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що при виставленні позивачу негативної оцінки начальником відділу не було розглянуто питання щодо фактичного стану виконання завдань і ключових показників та підстав, що зумовили їх невиконання.

Так, при виставлені позивачу негативної оцінки, начальник відділу під час оціночної співбесіди мав би уточнити інформацію щодо фактичного виконання завдань та ключових показників і підстав, що зумовили їх невиконання, визначити ті компетенції, які можуть підвищити ефективність виконання або потребують удосконалення, які викласти за формою згідно з додатком 7 Типового порядку № 640.

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що така форма складалась, суду не надано.

Перелічені вище обставини, дають суду обґрунтовані підстави вважати, оцінювання позивача проведено з порушенням встановленого порядку.»

Таким чином, суб`єктом оцінювання ОСОБА_5 було робоча група та її безпосередній керівник - начальник відділу цивільного захисту Шевчук М.П., який не надав належних обґрунтувань до результатів виконання завдань ОСОБА_5 , не розглянув питання щодо фактичного стану виконання завдань.

Саме вищевказані дії суб`єкта оцінювання призвели до порушення встановленого порядку оцінювання та скасуванню висновку щодо результатів оцінювання рішенням суду, що в подальшому стало преюдицією для визнання наказу про звільнення ОСОБА_5 незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, до повноважень ОСОБА_4 , як суб`єкт призначення. належало лише затвердження результатів оцінювання, які були визначені робочою групою.

З огляду на вищевикладене, наказ про звільнення ОСОБА_5 був виданий ОСОБА_4 не з власної вини, а на підставі висновків складених суб`єктом оцінювання.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Вищевказані документи є основними доказами необхідними для доведення відсутності вини ОСОБА_4 у заподіянні збитків Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим, вважаємо за необхідне подати клопотання про витребування вказаних документів.

Крім того, 08.07.2020 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, за клопотанням ОСОБА_5 , було зупинено провадження у справі №580/536/20 до часу набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду за наслідками вирішення спору у справі №580/3897/19.

Відповідно до тексту судового рішення: «З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення щодо звільнення позивача прийняте відповідно до п.З ч.І ст.87 Закону України «Про державну службу» з підстави встановлення негативних результатів роботи позивача, що відображено у висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В».

Отже, доводи позивача, що правова оцінка такого висновку та наказу відповідача має важливе значення для оцінки правомірності спірного наказу про її звільнення, є обґрунтованими.»

Як вже зазначалось, ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08 2021 у справі №580/536/20 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 було повернуто скаржнику.

У період з 02.09.2021 по 06.12.2021 Відповідач перебував на амбулаторному лікуванні, що освідчується листами непрацездатності, які видані комунальним некомерційним підприємством «другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», комунальним -некомерційним підприємством «третій Черкаський міський центр первинної медико- санітарної допомоги», комунальним некомерційним підприємством «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради.

Наказом управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації від 17.12.2021 № 86/02.1-02 ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення діяльності управління 07.12.2021 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Вказані обставини підтверджуються доданими документами та встановлені під час розгляду справи №580/11542/21.

Таким чином, починаючи з 07.12.2021 року через незаконне звільнення, Відповідач не був обізнаний про весь хід судового розгляду справи про звільнення ОСОБА_5 та був позбавлений можливості в подальшому впливати на підготовку та подання нової касаційної скарги з виправленням недоліків вказаних в ухвалі яку було винесено 14.12.2021р., тобто вже після його звільнення.

Крім того, у зв`язку з перебуванням на лікарняному, Відповідач не міг перевірити зміст та обґрунтованість першочергової касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 р. та брати участь в її оскарженні.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Таким чином, оскільки Відповідач не залучався як третя особа без самостійних вимог на предмет спору до участі у розгляді справ про незаконне звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_5 , на підставі п.2 ст.54 ЦПК України рішення суду у цій справі не може мати стосовно нього наслідків, визначених ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Тобто суд, не може покладати зобов`язання на відповідача, який не брав участі у справах щодо поновлення незаконно звільненої особи на роботі, скільки до участі у цих справах не залучався ні у якості відповідача, ні третьої особи на боці відповідача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Згідно ч.З, ч.4 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу по суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в 1 (один) рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Щодо позовних вимог в частині сплаченого єдиного соціального внеску в сумі 46602,25 грн., вважають їх безпідставними та такими, що однозначно не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до п.1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно- правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані ним роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платники єдиного внеску, зазначені в підпунктах 1, 2, 7 цього розділу, є страхувальниками для застрахованих осіб.

Єдиний внесок згідно із Законом для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Порядок нарахування внеску, визначений цим розділом, поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду,- середню заробітну плату за вимушений прогул; платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Дані виплати є обов`язковими для підприємства і перераховуються на кожну виплату заробітної плати, кожному працівнику, тобто не тільки на виплати ОСОБА_5 , а отже не підлягають стягненню в порядку регресу.

Відповідно до ч.І ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, убезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до скінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за мови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Звертають увагу суду, що ОСОБА_4 у відповідності до положень ст. 15 ЦПК України звернувся за наданням правничої допомоги, у зв`язку з чим очікує понести відповідні витрати в розмірі 28 000 (двадцять вісім) гривень.

Таким чином витрати Відповідача, пов`язані з розглядом справи, складають витрати на правову допомогу в розмірі 28 000 (двадцять вісім) грн..

Відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.09.2022 р. відповідачу встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження справі для подання відзиву на позовну заяву.

Просять відмовити у задоволенні позову Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення шкоди в порядку регресу. Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати на правову допомогу.

Представник позивача у своїй відповіді на відзив зазначає, що вказані у відзиві на позовну заяву твердження відповідачанеобґрунтованими, поверхневими та такими, що повністю спростовуються матеріалами позовної заяви, а тому просять у суд відхилити їх виходячи з наступного. У відзиві представник відповідача зазначає, що наказ про звільнення ОСОБА_5 був виданий ОСОБА_4 не з власної ініціативи та бажання, а в результаті виконання ним покладених на нього обов`язків та вимог законодавства, зокрема за результатами оцінювання, в тому числі державного службовця категорії «В» ОСОБА_5 , яке проведено відповідно до вимог Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 31.10.2019 № 54-рк «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Черкаської обласної державної адміністрації, які займають посади категорії «Б» у 2019 році та наказу УЦЗ ЧОДА «Про проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців управління, які займають посади державної служби «Б» і «В» у 2019 році» від 30.09.2019 № 52/02.1-02.

Оцінювання проводилося за дорученням начальника управління цивільного захисту № 03 за підсумками службової наради з метою неупередженого вивчення якості виконання ОСОБА_5 поставлених завдань за відповідний 2019 рік робочою групою у складі: ОСОБА_8 начальника відділу організації заходів цивільного захисту; ОСОБА_9 начальника відділу планування заходів цивільного захисту, зв`язку та оповіщення населення; ОСОБА_10 начальника відділу забезпечення діяльності управління; Гринюка А.Д. юрисконсульта відділу забезпечення діяльності управління.

За результатами проведеного оцінювання було складено висновок, в тому числі відносно ОСОБА_5 , яка отримала негативну оцінку, за підписом заступника начальника управління начальника відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_8 .

Таким чином, Представник вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_5 був виданий Відповідачем не з власної вини, а на підставі висновків складених суб`єктом оцінювання, а саме робочої групи та її безпосереднього керівника начальника відділу цивільного захисту ОСОБА_8 .

Із вказаними доводами Представника неможливо погодитися оскільки, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 580/3897/19задоволено позов ОСОБА_5 до Управління цивільного захисту Черкаської ОДА (представник за посадою ОСОБА_4 )про визнання протиправними та скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_5 , яка займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» з оцінкою негативна, затвердженого наказом Управління цивільного захисту Черкаської ОДА від 15.11.2019 № 58/02.1-02, наказу Управління цивільного захисту Черкаської ОДА від 15.11.2019 № 58/02.1-02 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_5 з оцінкою негативна.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у вказаній справі апеляційну скаргу Управління цивільного захистуЧеркаської ОДА залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 без змін.

Рішення набрало законної сили 08.06.2021 та в касаційному порядку не оскаржувалося.

В ході судового розгляду установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року № 640 затверджено Типовийпорядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 591), згідно пп. 2-5 якого метою оцінювання євизначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняттярішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби упрофесійному навчанні. Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності,достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показникирезультативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснюєпідготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця,який займає посаду державної служби категорії «А»; безпосередній керівник державного службовця,який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; керівник самостійного структурногопідрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державноїслужби категорії «Б» або «В»; суб`єкт призначення; служба управління персоналом.

Згідно п. 7 Порядку №640, про проведення оцінювання суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), у якому зазначається: список державних службовців, оцінювання якихпроводиться; строк проведення оцінювання; доручення, необхідні для організаційного забезпеченняпроведення оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» (за потреби).

За результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з їїобґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання ідосягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балівзгідно з додатком 4.

Безпосередній керівник ознайомлює відповідного державного службовця з такими результатами у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу», після цього передає службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», з підписом керівникаструктурного підрозділу та відміткою про ознайомлення відповідного державного службовця.

Результати оцінювання затверджуються суб`єктом призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2019 начальником Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації винесено наказ №58/02.1-02 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році», в тому числі щодо ОСОБА_5 , відповіднодо якого позивачем отримано негативну оцінку за результатами оцінювання, а саме: середній бал1,75.

Приймаючи до уваги вищевикладене, начальник відділу цивільного захисту ОСОБА_8 , який являвся на момент оцінювання ОСОБА_5 її безпосереднім керівником був уповноважений лише ознайомити останню з такими результатами у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу» тапередати службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця.

В свою чергу, ОСОБА_4 , на той час як начальник Управління та суб`єкт призначення, приймав особисто кінцеве рішення щодо затвердження даного висновку, шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у формі наказу, який в подальшому слугував підставою для звільнення державного службовця ОСОБА_5 .

Вищезазначеним рішенням суду повністю надано оцінкузазначеному висновку та наказу про його затвердження, а відповідні матеріали оцінювання відносно ОСОБА_5 досліджені в ході розгляду справи № 580/3897/19 в якій прийнято кінцеве рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип правової визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Суду у справах Христов проти України, по. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, по. 3236/03, від 03.04.2008).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 28.01.2020 № 917/1335/18.

З огляду на вказане, не вбачається обґрунтованих підстав витребування матеріалів оцінювання службової діяльності ОСОБА_5 та допиту свідка ОСОБА_8 .

Окрім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі №580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_5 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

Рішенням суду визнано протиправним та скасовано наказ УЦЗ ЧОДА від 19.11.2019 №59/02.1-02 «Про звільнення ОСОБА_5 », яким головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_5 звільнено з посади, поновлено позивачку на посаді та стягнуто з УЦЗ ЧОДА на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 211828,25 грн та 10000 грн судових витрат.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно абз. 1 розділу 2 Посадової інструкції начальника управління цивільного захисту обласної державної адміністрації останній здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та прийняті ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Водночас, наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову. Такий позов може бути пред`явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.(Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12.01.2022 справа № 161/10391/21).

Слід зазначити, щонезаконний наказ про звільнення ОСОБА_5 виданийначальником УЦЗ ЧОДА Скоробогатовим Юрієм Анатолійовичем, який призначений на посаду розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації №96-к від 15.06.2017.

Таким чином, саме на Відповідача покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної Управлінню цивільного захисту Черкаської ОДА, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові ( ОСОБА_5 ) часу вимушеного прогулу.

Щодо необізнаності Відповідача про хід розгляду справи щодо звільнення ОСОБА_5 .

Представником зазначено, що 02.09.2021 по 06.12.2021 Відповідач перебував на амбулаторному лікуванні.

Наказом управління цивільного захисту Черкаської ОДА від 07.12.2021

№ 86/02.1-02 ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника управління начальника відділу забезпечення діяльності управління, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису.

Таким чином, починаючи з 07.12.2021 Відповідач не був обізнаний про повний хід судового розгляду справи № 580/536/20.

Із вказаним твердженням неможливо погодитися оскільки на момент прийняття 17.08.2021 рішення у справі № 580/536/20 щодо незаконного звільнення ОСОБА_5 . Відповідач обіймав вказану посаду в Управлінні цивільного захисту Черкаської ОДА та приймав участь, як представник за посадою при прийнятті рішення у справі № 580/3897/19 щодо визнання незаконним висновку про результати оцінювання службової діяльності ОСОБА_5 та скасування відповідного наказу про його затвердження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, Відповідач мав реальну можливість слідкувати за подальшим ходом розгляду справи№ 580/536/20 шляхом моніторингу загальнодоступних джерел, зокрема Єдиного державного реєстру судових рішень.

Слід зазначити, що на виконання рішення суду у справі №580/536/20Управліннямнараховано ОСОБА_5 211828,25 грн, з яких утримано 38129,09 грн податку з доходів фізичних осіб (платіжне доручення №387 від 21.12.2021), 3177,42грн військового збору (платіжне доручення №386 від 21.12.2021) та виплачено 170521,74грн заробітної плати (меморіальний ордер №3 від 21.12.2021). Настягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулуУправлінням нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску (платіжне доручення №388 від 21.12.2021). Також УЦЗ ЧОДА сплачено на користь ОСОБА_5 10000 грн судових витрат (меморіальний ордер №4 від 21.12.2021).

Таким чином загальна сума збитків, заподіяних Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_5 становить (38129,09 + 3177,42 + 170521,74+ 46602,25 + 10000) 268430,5 грн.

Таким чином, внаслідок незаконного звільнення Відповідачем державного службовця ОСОБА_5 , що встановлено рішенням суду у справі № 580/536/20,Управліннямна стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу нараховано та сплачено 46602,25 грн єдиного соціального внеску, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, яка серед іншого підлягає стягненню з ОСОБА_4 , як суб`єкта призначення, що прийняв відповідне незаконне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1ст. 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, даною нормою законодавець визначив право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких, звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону.Посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2020 справа № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 справа № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 справа № 462/8925/14, від 03.10.2018 справа № 591/8512/15-ц.

Отже, шкода завдана Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністраціїнезаконним звільненням ОСОБА_5 , підлягає стягненню з ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надається відповідачу адвокатом Кузьмінським О.О. на підставі ордеру від 21.11.2022.

В свою чергу, на підтвердження витрат на правову допомогу Відповідачем наразі не надано жодних документів, орієнтовна сума витрат зазначена Представником в розмірі 28000 грн документальноне підтверджена та нічим не обґрунтована.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін при визначенні суми відшкодування застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в інших справах (рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України»).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/227/77 від 11.06.2020 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Доказом понесення витрат на правову допомогу є документ про оплату юридичних послуг, який відповідає вимогам правил бухгалтерського обліку (прибутковий касовий ордер, банківське платіжне доручення чи квитанція банку про оплату на банківський рахунок юриста).

Такі документи можуть бути подані до суду виключно тоді, коли відповідна сума вже сплачена.

Договір про надання юридичних послуг чи довідка від юриста

не можуть бути доказами сплати понесених витрат на правову допомогу.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат в детальному описі робіт (не зазначення детального розрахунку суми коштів за надані юридичні послуги та часу на їх виконання) є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2012 у справі № 6-44505св12, в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі№ 199/3939/18-ц, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося ухвалення рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56, ст. 179 ЦПК України: просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі., відмовити відповідачу у задоволенні заяви про витребування доказів від 05.12.2022, відмовити відповідачу у задоволенні заяви про виклик свідка від 05.12.2022 та відмовити відповідачу у стягненні судових витрат на правову допомогу.

У свою чергу представником відповідача до суду направлено заперечення. Так, у запереченні звертається увага не те, що відповідно до п.п. 41-42 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 (надалі за текстом - Типовий порядок), висновок щодо результатів оцінювання з негативною оцінкою може бути оскаржений державним службовцем.

Оскарження результатів оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України Про державну службу.

У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.

Згідно з ст. 11 закону України «Про державну службу», у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

Однак ОСОБА_5 не зверталась до Відповідача, як суб`єкта призначення, з жодною скаргою щодо процедури проведення оцінювання або ж результатів оцінювання її службової діяльності, а відтак Відповідач не мав права не затвердити висновок переданий йому службою управління персоналом.

Так, результати оцінювання затверджуються суб`єктом призначення, однак суб`єкт призначення не бере безпосередньої участі в оцінювання результатів службової діяльності

Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців взагалі не передбачає дискреційних повноважень суб`єкта призначення щодо затвердження результатів оцінювання.

За даним Типовим порядком, суб`єкт призначення зобов`язаний затвердити наданий йому висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця.

Тому, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, вважаємо за необхідне задовольнити клопотання представника Відповідача про витребування документів та виклик свідка.

Щодо відшкодування сплати єдиного соціального внеску

Відповідно до ч. 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Разом з тим, у випадку покладання на службову особу матеріальної відповідальності на підставі п.8 ст. 134 КЗпП прямою дійсною шкодою є грошові суми, виплачені звільненому працівникові за період вимушеного прогулу. Відшкодування інших витрат законодавством України не передбачено.

Згідно з ст. 237 КЗпП, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Крім того, як встановлено з резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08 2021 у справі №580/536/20, до стягнення з Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 належав середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 211 828,25 грн та 10 000 грн судових витрат.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 46 602,25 грн. необхідно залишити без задоволення за безпідставністю, так як такі виплати не є в розумінні ст.237 КЗпП України середнім заробітком за час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.І ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Враховуючи особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, ОСОБА_4 очікує понести відповідні витрати на правову допомогу в розмірі 28 000 (двадцять вісім) гривень.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1191 ЦК України, ст. 141. 180 ЦПК України,-просять відмовити у задоволенні позову Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення шкоди в порядку регресу.

У відповіді на відзив Управління цивільного захисту ЧОДА зазначається, що з огляду на те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 580/3897/19 задоволено позов ОСОБА_5 до Управління цивільного захисту Черкаської ОДА (представник за посадою ОСОБА_4 ) про визнання протиправними та скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_5 , яка займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» з оцінкою негативна, затвердженого наказом Управління цивільного захисту Черкаської ОДА від 15.11.2019 № 58/02.1-02, наказу Управління цивільного захисту Черкаської ОДА від 15.11.2019 № 58/02.1-02 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році» в частині затвердження висновків щодо результатів оцінювання службової діяльності головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту ОСОБА_5 з оцінкою негативна.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у вказаній справі апеляційну скаргу Управління цивільного захисту Черкаської ОДА залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 без змін.

Рішення набрало законної сили 08.06.2021 та в касаційному порядку не оскаржувалося.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2019 начальником Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації винесено наказ №58/02.1-02 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців управління, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році», в тому числі щодо ОСОБА_5 , відповідно середній бал 1,75.

Приймаючи до уваги вищевикладене, начальник відділу цивільного захисту ОСОБА_8 , який являвся на момент оцінювання ОСОБА_5 її безпосереднім керівником, був уповноважений лише ознайомити останню з такими результатами у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу» та передати службі управління персоналом висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця.

Відповідач, на той час як начальник Управління та суб`єкт призначення, приймав особисто кінцеве рішення щодо затвердження даного висновку, шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у формі наказу, який в подальшому слугував підставою для звільнення державного службовця ОСОБА_5 .

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. (Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12.01.2022 справа № 161/10391/21).

Зважаючи на те, що покази ОСОБА_8 та всі відповідні матеріали оцінювання відносно ОСОБА_5 , зокрема, висновок та наказ про його затвердження всебічно та в повному обсязі розглянуті та досліджені в ході розгляду справи № 580/3897/19, в якій прийнято кінцеве рішення, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане вважають, що підстави витребування матеріалів оцінювання службової діяльності ОСОБА_5 та допиту свідка ОСОБА_8 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 179 ЦПК України: просять задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.02.2023 з занесенням до протоколу судового засідання змінено найменування позивача з Управління цивільного захисту ЧОДА на Департамент цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 14.03.2023 з занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Представники Черкаськоїобласної прокуратури,Черкаської обласноївійськової адміністрації,Департаменту цивільногозахисту,оборонної роботита взаємодіїз правоохороннимиорганами Черкаськоїобласної державноїадміністрації підтрималипозовні вимогиз підстав,з зазначениху позовіта зпідстав,викладених увідповіді навідзив.У судовомузасіданні нимиокремо зауважено,що передумовою звільненнябуло оцінювання ОСОБА_5 ОСОБА_4 власним дорученнямвід 23.10.2019створив робочугрупу зметою неупередженоговивчення тавизначення якостівиконання ОСОБА_5 поставлених завданьв частинідосягнутих результатівза відповіднийрік,та хоча небув членомвказаної групи,приймав кінцеверішення уформі наказувід 15.11.2019№58/02.1-02,якимзатвердив висновокщодо оцінюваннярезультатів службовоїдіяльності державнихслужбовців управлінняза результатамивідповідного оцінювання,в томучислі ОСОБА_5 .Вказаний наказта висновокрішенням Черкаськогоокружного адміністративногосуду від28.12.2020у справі№ 580/3897/19такожвизнано протиправнимита скасовано. На виконання рішення суду Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_5 211828,25 грн. Повідомлено, що загальна сума збитків, заподіяних Управлінню цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_5 становить 268430,5 грн.

Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позовних вимог. Пояснили, що оцінювання ОСОБА_5 він не здійснював, не міг втручатися у роботу комісії, не мав можливості діяти іншим чином, аніж звільнити ОСОБА_5 , його дії відповідали чинному законодавству. Вважають, що позивачем не доведено того, що дії відповідача завдали шкоди позивачу.

Відповідачем звернуто окремо увагу на те, що він не мав повноважень не затверджувати висновок.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_8 повідомив, що у 2009-2020 працював заступником начальника управління-начальника відділу організації заходів цивільного захисту, його керівником був ОСОБА_4 . Повідомив, що на початку року надаються завдання щодо оцінки працівників. Після проведення оцінювання працівників результати передаються до служби персоналу, яка готує наказ керівника про їх затвердження. Повідомляє, що керівник міг не підписувати наказ, відповідно до порядку проведення оцінювання. Висновок оцінювання ОСОБА_5 був негативним.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволення.

Відповідно до наданих суду доказів встановлено, що розпорядженням № 96-к від 15.06.2017 Черкаської обласної державної адміністрації призначено з 16.06.2017 ОСОБА_4 на посаду начальника управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації.

Наказом від 19.11.2019 за №59/02.1-02 звільнено ОСОБА_5 , головного спеціаліста відділу організації заходів цивільного захисту, у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання її службової діяльності, пункт 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 у справі N° 580/536/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021, задоволено позов ОСОБА_5 до Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення та поновлення на роботі. Стягнуто 211828,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10000 грн. понесених судових витрат, повернуто з державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 3069,5с грн.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021касаційну скаргу УЦЗ ЧОДА на вищевказані судові рішення повернуто скаржнику.

До суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, який просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації завдану відповідачем внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 268430,50 грн.

Відповідно до ч. 5ст. 175 ЦПК Україниу разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 4, 5ст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3ст. 23 цього Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів 1) не здійснює або 2) неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також 3) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, у перших двох випадках прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює цей захист неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання сторонами бюджетних правовідносин, раціональне використання бюджетних коштів, виконання економічних програм щодо розвитку освітньої сфери та забезпечення економічної стабільності загалом.

Відповідно доп. 2 ст. 16 Закону України «Про місцеві адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов?язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Пунктом 5 ст. 28 Закону України «Про місцеві адміністрації» визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеві адміністрації» фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Указом Президента України N° 68/2022від 24.02.2022(ст. 1) утворено Черкаську обласну військову адміністрацію. У зв?язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно п. 1 Положення про Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Положення), затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації No 18 від01.02.2016(зі змінами) УЦЗ ЧОДА є структурним підрозділомоблдержадміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до п. 11 Положення УЦЗ ЧОДА утримується за рахунок коштів державного бюджету. Згідно п. 14 Положення Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки вустановах Державного казначейства.Черкаською обласною державною (військовою) адміністрацією та Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації не вжито заходів у судовому порядку щодо відновлення порушених інтересів держави.

Пунктом 1 розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 26.12.2022No596 «Про зміни у структурі Черкаської обласної державної адміністрації» змінено найменування юридичної особи публічного права - структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації з Управління цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації на Департамент цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідним Витягом.

Відповідно до наданих копій керівником обласної прокуратури та першим заступником здійснено звернення з листамиNo15/2-455вих-22 від 20.07.2022до Черкаської обласної військової адміністрації таNo15/2-544вих-22 від 10.08.2022до Управління цивільного захисту Черкаської обласної військової адміністрації та запитано про наміри самостійного звернення з позовом до суду про стягнення у порядку регресу з винної у незаконному звільненні особи збитків та повідомлення причин непред`явлення такого позову.

У відповідях від 29.07.2022No01/01-48/6990/01/01-48/1 Черкаська обласна військова адміністрація та від 15.08.2022Ло 456/02-10УЦЗ ЧОДА повідомили, що добровільне відшкодування збитків у зв?язку із незаконним звільненням ОСОБА_5 не здійснювалось та повідомили, що у зв?язку з обмеженим фінансуванням органу влади в умовах воєнного стану, в тому числі на судові витрати, підтримують ініціативу обласної прокуратури щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Отже, даному випадку витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_5 за указаним рішенням суду беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Таким чином, оскільки Черкаська обласна військова адміністрація та Департамент цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністраціїдо суду з таким позовом не звернулись, тому суд дійшов висновку, що цей позов поданийПершим заступником керівника Черкаської обласної прокуратуриправомірно.

Встановлено, що Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 17.08.2021у справіN° 580/536/20 констатував, що є порушення прав працівника, а відтак визнав незаконним та скасував наказ про звільнення ОСОБА_5 з поновленням на посаді та стягненням грошових коштів.

На виконання судового рішення у справіN° 580/536/20 Управлінням цивільного захисту Черкаської обласної державної адміністрації нараховано ОСОБА_6 211 828,25 грн, з яких утримано 38 129,09 грн податку з доходів фізичних осіб,3177,42 грн військового збору та виплачено170 521,74 грн заробітної плати, що підтверджується наданими копіями платіжного дорученняNo387 від 21.12.2021,No386 від 21.12.2021та копією меморіального ордеруN° 3 від 21.12.2021.

Окрім цього, на стягнуту судом суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу УЦЗ ЧОДА нараховано та сплачено 46 602,25 грн єдиного соціального внеску, що підтверджується платіжним дорученнямNo388 від 21.12.2021, а також відповідно до меморіального ордеруN° 4 від 1.12.2021УЦЗ ЧОДА сплачено на користь ОСОБА_7 10 000 грн судових витрат.

Таким чином дії відповідачазумовили виплату на користь незаконно звільненої та в подальшому поновленої на роботі ОСОБА_5 грошових коштів на указану вище суму.

Відповідно до розрахунку позивача, який приймається судом, загальна сума збитків, заподіяних Управлінню цивільного хисту Черкаської обласної державної адміністрації внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_7 , становить268 430,5 грн.

Суд приходить до обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення даної суму з відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України.Обов?язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом.

Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов?язків.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов?язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв?язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно абз. 1 розділу 2наданої копіїПосадової інструкції начальника управління цивільного захисту обласної державної адміністрації останній здійснює керівництво діяльністю Управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та прийняті ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 К3пП України для звернення роботодавцядо суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяноїпідприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від29.12.1992N° 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов?язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв?язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п. 20 вказаної постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред?явленнярегресного позову.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 21.12.2016у справі № 675/28/15-ц.

Як роз`яснено у п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.11.1992N° 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (3 подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня1992року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов?язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв?язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Так само і відповідно до ч. 1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ії завдала.

Згідно ч. 1 ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, даною нормою законодавець визначив право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, відповідач як посадова особа, наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди у зв`язку з оплатою коштів ОСОБА_5 та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно дост.141 ЦПК Українислід дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачаки на користь Черкаської обласної прокуратури понесених судових витрат у виді судового збору в розмірі4026,46 грн.

Керуючись вищевикладеним та ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 269, 273, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення шкоди в порядку регресу задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту цивільного захисту оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Черкаської обласної державної адміністрації загальну суму заподіяних збитків у сумі 268430,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_1 ) на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4023,46 грн.

Повний текст рішення буде виготовлений 03.08.2023.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька