Справа № 420/364/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) в частині не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік;

- зобов`язати Військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік включно.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав, зокрема:

- наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) № 23 від 29 січня 2021 року позивача звільнено з лав Національної гвардії України відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу у запас Збройних Сил України (у зв`язку з закінченням строку контракту);

- позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на Сході України;

- позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) з заявою про надання йому довідки щодо сплати індексації грошового забезпечення;

- Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) 21.09.2021 року надала відповідь, що індексація грошового забезпечення не здійснювалась у 2016, 2017 та двох місяців 2018 року;

- також у вказаній відповіді позивача повідомили, що суму індексації буде виплачено після надходження фінансування на рахунок Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 );

- позивач вважає, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення;

- індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи;

- враховуючи наведене, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 29.01.2021 року № 23 (а.с.9), наказано, зокрема:

- припинити контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: прапорщика ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), який здав справи і обов`язки за посадою командира інженерно-саперного взводу роти бойового та матеріального забезпечення відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Південного Одеського територіального управління від 30.12.2020 № 4 8о/с запас Збройних Сил України, у зв`язку із закінченням строку контракту, під час особливого періоду, 29 січня 2021 року та для взяття на військовий облік направити до Доброславського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області;

- відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпеченн за кожний повний календарний рік служби за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 18 січня 2011 року без урахуваня періоду попередньої служби;

- згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особами, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, розпорядження командувача Національної гвардії України від 27.12.2019 № Р-39 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України» виплатити: премію за особистий внесок у загальні результати за період з 01 по 29 січня 2021 в розмірі 135 відсотків посадового окладу;

- додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, перебачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2021 роки у кількості 98 календарних днів не використав;

- підстава: припис від 29.01.2021 № 19, рішення на премію, розрахунок вислуги років.

Листом від 21.09.2021 року № 3/14/11-1122 (а.с.10-13) відповідач на заяву про виплату індексації грошового забезпечення повідомив позивача про таке:

- індексація грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України виплачувалася щомісячно, а її розмір визначався індивідуально і залежав від місяця останнього збільшення доходу військовослужбовця (встановлення надбавок, доплата інше чи зміни величини складових грошового забезпечення);

- пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» давалося доручення керівникам державних органів ужити заходів для підвищення розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі перевищив суму індексації, яку повинні були виплатити;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078);

- з 1 січня 2016 року військовослужбовцям було збільшено розмір грошового забезпечення шляхом збільшення розміру щомісячного преміювання;

- згідно з пунктом 6 статті 30 Закону України «Про Кабінет Міністрів» Кабінет Міністрів України визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу);

- пунктом 26 Бюджетного Кодексу України установлено, що норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних ресурсів державного бюджету;

- у 2015 році доповнено статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункт 6 Порядку № 1078 та було визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік;

- ураховуючи необхідність підвищення розмірів місячного грошового забезпечення та у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся на виплату грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення у 2016, 2017 роках та протягом двох місяців 2018 року не здійснювалася;

- протягом 2016-2018 років грошові доходи військовослужбовців збільшувалися, що перевищували ймовірний розмір виплати індексації;

- з 1 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою передбачалося з 1 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів для військовослужбовців Національної гвардії України;

- відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін;

- індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка;

- для проведення індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту;

- з огляду на зазначене, право на отримання індексації грошового забезпечення у військовослужбовців виникло у грудні 2018 року. Виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям проводиться щомісячно у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалася відповідно до вимог наступних нормативно-правових актів:

- стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»;

- Бюджетний Кодекс України;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- індексацію почали платити з січня 2019 року була виплачена індексація у розмірі:

№ п/п Місяць Індекс Сума:

1. Квітень 2015 5,3% 64,55

2. Червень 2015 33% 203,41

3. Липень 2015 35,9% 401,94

4. Серпень 2015 35,9% 437,26

5. Вересень 2015 35,95 437,26

6. Грудень 2015 35,9% 63,38

7. Січень 2019 3,7% 71,08

8. Лютий 2019 3,7% 71,08

9. Березень 2019 4,3% 134,47

10. Квітень 2019 4,3% 134,47

11. Травень 2019 7,6% 134,47

12. Червень 2019 7% 134,47

13. Липень 2019 10,3% 206,72

14. Серпень 2019 10,3% 206,72

15. Вересень 2019 10,3% 206,72

16. Жовтень 2019 10,3% 206,72

17. Листопад 2019 10,3% 206,72

18. Грудень 2019 10,3% 216,51

19. Січень 2020 10,3% 216,51

20. Лютий 2020 10,3% 216,51

21. Березень 2020 10,3% 216,51

22. Квітень 2020 10,3% 216,51

23 Травень 2020 10,3% 216,51

24. Червень 2020 10,3% 216,51

25. Липень 2020 10,3% 226,29

26. Серпень 2020 10,3% 226,29

27. Вересень 2020 10,3% 226,29

28. Жовтень 2020 10,3% 226,29

29. Листопад 2020 10,3% 226,29

30. Грудень 2020 10,3% 233,81

31. Січень 2021 14,6% 218,73;

- починаючи з червня 2016 року необхідно сплатити індексацію у розмірі:

№ п/п Місяць Індекс Сума:

1. Червень 2016 4,1% 59,45

2. Липень 2016 4,1% 59,45

3. Серпень 2016 4,1% 59,45

4. Вересень 2016 4,1% 59,45

5. Жовтень 2016 4,1% 59,45

6. Листопад 2016 4,1% 59,45

7. Грудень 2016 8,4% 134,40

8. Січень 2017 8,4% 134,40

9. Лютий 2017 8,4% 134,40

10. Березень 2017 12,5% 200,00

11. Квітень 2017 12,5% 200,00

12. Травень 2017 12,5% 210,50

13. Червень 2017 16,6% 279,54

14. Липень 2017 16,6% 279,54

15. Серпень2017 16,6% 279,54

16. Вересень 2017 20,3% 341,85

17. Жовтень 2017 20,3% 341,85

18. Листопад 2017 20,3% 341,85

19. Грудень 2017 24% 422,88

20. Січень 2018 24% 422,88

21. Лютий 2018 24% 422,88;

- суму індексації 4503,21 (Чотири тисячі п`ятсот три грн. 21 коп.) грн. буде виплачено після надходження фінансування на рахунок військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 ).

Не погоджуючись з діями Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) в частині не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

В свою чергу суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо посилання відповідача у листі-відповіді на звернення позивача, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на те, що: ураховуючи необхідність підвищення розмірів місячного грошового забезпечення та у зв`язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся на виплату грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення у 2016, 2017 роках та протягом двох місяців 2018 року не здійснювалася, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідно, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців Збройних Сил України як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (також випливає з положень абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзацу четвертого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Також суд звертає увагу на те, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що:

- відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення і не звільняє відповідача від обов`язку ці суми виплачувати;

- реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на зазначене, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення є протиправною.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не була проведена у встановлений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» строк, що є порушенням прав позивача, суд дійшов висновку, що відповідач підлягає зобов`язанню нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17 тощо.

При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Предметом заявленого позивачем позову є визнання протиправними дій відповідача.

З встановлених судом обставин щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що по суті є предметом спору, вбачається пасивна поведінка відповідача.

Пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи це бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, в даному випадку адміністративний позов підлягає задоволенню повністю у встановлений судом спосіб.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Крім того, як встановлено судом вище, відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, зокрема, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, допущена відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною, відповідно

- адміністративний позов, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, підлягає задоволенню у встановлений судом спосіб.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи: 37760707) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова