СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1203/23

Провадження № 2/306/470/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Ганчак Л.Ф.

pа участю секретаря Мигович В.В.

з участю представника позивача ОСОБА_5

представників відповідачів ОСОБА_1

ОСОБА_2 ( в режимі відеоконференції)

представника третьої особі ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Свалява в залі суду №3 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до

ТзОВ "Санаторій "Квітка Полонини" (89321, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 02649791),

Державної служби з питань праці (01601, м.Київ, вул.Деснянська, 14, ЄРДПОУ, Е-mail: dsp@dsp.gov.ua),

Полянської сільради Мукачівського району (89313, с.Поляна, вул.Духновича, 63 Мукачівського району, ЄРДПОУ 04351587),

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 )

про усунення порушень права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд 08.07.2016р. із позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, ДП "Санаторій "Квітка Полонини" про усунення порушень права власності на земельну ділянку.

В підготовчому судовому засіданні судом було встановлено сторони (їх правонаступники) та уточнено позовні вимоги (позивач в порядку ст.49 ЦПК України зменшив позовні вимоги).

Таким чином, позов ОСОБА_3 до ТзОВ "Санаторій "Квітка Полонини", Державної служби з питань праці, Полянської сільради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про усунення порушень права власності, а саме: визнати незаконним та скасувати Акт про надання гірничого відводу №1430 від 04.02.2008року в частині земельної ділянки площею 0,4136га, яка належить ОСОБА_3 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Зустрічний позов було виділено із матеріалів справи №306/2530/15-ц.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю та пояснив, що 13.09.2013р. позивачем було укладено договір дорування з ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,4136га в урочищі "Біласовиця. При укладенні договору купівлі-продажу не було ніяких обмежень щодо відчудження земельної ділянки. Натомість за твердженням представника відповідача ТзОВ "Санаторію "Квітка Полонини" на дану земельну ділянку діє обмеження з 04.02.2002р. у вигляді гірничого відводу. 04.02.2008р. Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України в порушення норм чинного

законодавства (без згоди попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_4 ) було надано гірничий відвід ДП "Санаторій "Квітка Полонини". На день розгляду справи по суті гірничний відвід уже втратив свою чинність, проте позивач вважає,що її права були порушені, так як в зв`язку з наявністю акту про гірничий відвід на позивача стосовно вчинення дій по земельній ділянці було вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони вчиняти певні дії. З врахуванням вищенаведеного представник пояснив, що незалежно від того, що станом на липень 2023р. акт гірничого відводу вже не діє, позивач просить визнати цей акт недійсним та скасувати, так як даний акт порушив права позивача як власника земельної ділянки. Крім цього, пояснив, що таке відношення відповідачів до позивача є суб`єктивне, так як в межах дії гірничого відводу є інші власники земельних ділянок, які зводили будівництво, проте до них з таким позовом як визнання державного акту недійним на земельні ділянки, що знаходяться в межах дії гірничого відводу, не звертались. Просить врахувати суд судову практику з аналогічних справ.

Щодо клопотання представника ТзОВ "Санаторію "Квітка Полонини" про відмову в позові із застосуванням строків давності пояснив, що строк давності необхідно рахувати з дня, коли гірничий відвід перестав діяти, а не з дня видачі акту №1430 від 04.02.2008р. Просить вирішити справу по суті, а у задоволенні клопотання про відмову в позові із спливом строків давності відмовити.

Представник відповідача ТзОВ "Санаторій "Квітка Полонини" в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ним було надано клопотання про застосування строків позовної давності, так як з дня видачі акту №1430 від 04.02.2008р. сплили строки давності. Щодо зміненого позову, представник пояснив, що звернення до суду з позовами ТзОВ "Квітка Полонини" не ущемляють права позивача в частині будівельних робіт на земельній ділянці, що належить позивачу. Не дивлячись на те, що при видачі гірничого відводу не було отримано згоду первісного власника, обмеження на будівництво на земельній ділянці в межах гірничого відводу зазначено в ст.58 Кодексу України про надра. Так як на день вирішення даної справи по суті акт гірничого відводу перестав діяти, просить відмовити в задоволенні позову повністю. Крім цього, додатково мотивував відмову в задоволенні позову тим, що спосіб захисту обраний позивачем є неефективним, поскільки скасування акту, який втратив чинність не захищає позивача в судовому порядку. Крім цього, представник вважає, що задоволення цього позову позивач хоче використати як додатковий доказ у справі №306/2530/15-ц.

Представник Державної служби з питань праці, яка є правонаступником Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в судовому засіданні позов не визнала з тих підстав, що термін дії акту гірничого відводу закінчився, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Представник Полянської сільради Мукачівського району в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Суд вважає розглянути справу у відсутності представника на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Представник відповідача ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову на підставі ст.267 ЦК України, так як з часу дії акту про надання гірничого відводу минув строк давності.

Суж не погоджується із такими доводами представника відповідача, так як дія акту гірничого відводу №1430 з 04.02.2008р. по 04.02.2018р.- має триваючий характер, а позов подано в період дії 08.07.2016р., тому строк позовної давності не пропущено, в задоволенні клопотання відмовити. Суд розглядає справу по суті.

Дані правовідносини регулюються нормами ст.ст.319, 391 ЦК України, ст.ст.17, 19, 58 Кодексу України про надра, Положенням про порядок надання гірничих відводів. Відповідно до ст.17 Кодексу України про надра (станом на день видачі акту гірничого відводу 04.02.2008р.) гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Згідно ст.19 Кодеску України про надра право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

П.23 Положення про порядок надання гірничих відводів.

Відповідно до п.23 Наведеного Положення для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає відповідну заявку місцевого органу державного гірничого нагляду, яка включає в себе, зокрема, проект гірничого відводу у двох примірниках, складений відповідно до Додатка №2. Вказаним Додатком №2 "Вимоги до проекту гірничого відводу передбачено, що до проекту додається "документ про згоду землевласника або землекористувача".

Така умова є обов`язковою при видачі проекту гірничого відводу.

Відповідно до п.26 Положення у разі незгоди з рішенням про надання гірничого відводу воно може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно п.29 Положення Державний контроль за наявністю у підприємств і громадян, які використовують надра, актів про надання гірничого відводу, повнотою і правильністю оформлення гірничовідводної документації, а також за додержанням вимог законодавства про надра під час виконання робіт у межах гірничого відводу проводиться згідно з порядком здійснення державного гірничого нагляду.

Використання санаторієм родовищ мінеральних вод не впливає на право позивача як власника земельної ділянки з урахуванням ст.1 Кодексу України про надра. Разом з тим представник відповідача зазначає, що забудова даної земельної ділянки заборонена ст.58 Кодексу України про надра. В той же час його пояснення є суперечливі. З одного боку позивачем не вчинено дій щодо використання своєї земельної ділянки на власний розсуд. З другого боку вчинялись дії, які перешкоджали забудову власнику своєї земельної ділянки.

Судом встановлено, що предметом судового спору є оскарження акту Держгірнагляду № 1430 від 4 лютого 2008 року про надання гірничого відводу ДП «Санаторій «Квітка Полонини» для розробки родовища мінеральних вод на земельну ділянку площею 0,4136га., до якого увійшла й земельна ділянка, що належить позивачу на праві власності.

Право власності позивача підтверджується договором дарування від 13.09.2013р.

За поясненням сторін даний договір є предметом спору по справі №306/2530/15-ц, з якої було виділено даний позов. Не дивлячись на оскарження даного договору, суд вважає, що незалежно від результатів розгляду первісного позову, такий не впливає на розгляд даної справи наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Ч.2 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.18 ЗК України перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

За ч.3 ст.111 ЗК України обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Відповідно ст.116 ЗК України підставою набуття права власності є безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ст.131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 13.09.2013р., який посвідчує право власності позивача на земельну ділянку площею 0,4136га в ур. Біласовиця Мукачівського (колишнього Свалявського району) доводить лише перехід права власності від

ОСОБА_4 (який є третьої особою без самостійних вимог на стороні позивача) при цьому будь-яких обмежень при укладенні договору в порядку ст.111 ЗК України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначене.

Проте, не дивлячись на те, що представник відповідача ставить під сумнів право власності ОСОБА_4 на дану земельну ділянку, разом з тим, його право на користування земельною ділянкою на момент видачі акту гірничого відводу не було нічим не обтяжено та такий видано без згоди ОСОБА_4 ( і як землевласника, і як землекористувача).

Відсутні докази в справі і про те, що відмова землекористувача та землевласника ОСОБА_4 оскаржувалась відповідачами в порядку ст.29 Положення про порядок надання гірничих відводів.

Крім цього, ДП Санаторій "Квітка Полонини " не може ставити питання про оспорювання прав власності чи права користування теперішнього власника та колишнього, так як його користування надрами було лише тимчасове явище, законодавством не передбачено заборона в забудові площ, які охоплює гірничий відвід.

Ст.58 Кодексу України про надра не стосується гірничого відводу, який регулюється окремо.

Позивач та третя особа без самостійних вимогам просить визнати акт гірничого відводу незаконним та скасувати його в частині земельної ділянки, яка перебувала у користуванні та на праві власності ОСОБА_4 , а згодом ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Право позивача та третьої особи було порушено, так як акт гірничого відводу винесено з порушення вимог чинного законодавства.

Разом з тим, є рішення суду з аналогічних правовідносин - справа №2-146/10 (т.1 а.с.16-18)

Крім цього, представники відповідачів вважають підставою у відмові позову те, що такий спосіб захисту прав, обраний позивачем (визнання незаконним та скасування акту гірничого відводу, останній перестав діяти 04.02.2018р.) є неефектичним способом захисту.

Суд не може погодитись з думкою представників відповідачів наступним чином. Суду не надано жодного доказу, що відповідачі ДП "Санаторій "Квітка Полонини" та Департамент ... намагалися отримати від власників (землекористувачів) земельної ділянки площею 0,4136га в ур. Біласовиця згоду взагалі.

Разом з тим, до справи надано докази, а саме рішення судів різних інстанцій, з яких суд приходить до висновку, що звернення ДП "Санаторій Квітка Полонини" до судів:

- рішення Свалявського районного суду ві 31.08.2005р. про зобов`язання Солочинської сільради погодити гірничий відвід (т.1 а.с.50) - дане рішення не має ніякого відношення до даного акту взагалі, так як було винесено до акту від 04.02.2008р., а погодження Солочинською сільрадою видачу акту не стосувалося земельної ділянки, якою володіє ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 );

- рішення господарського суду від 23.05.2008р. за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого накляду по Закарпатській області до Солочинської сільради Свалявського району про зобовязання Солочинської сільради отримання погодження (т.1 а.с.65-68) - теж не стосується позивача та

- постанова Закарпатського апеляційного суду від 22.08.2022р. за позовом ДП "Санаторій "Квітка Полонини" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання правочину нідійсним ( т.1 а.с.111-121 ) не має значення для ОСОБА_4 , як землекористувача та рішення про задоволення первісного позову по справі №306/2530/15-ц не набуло законної сили;

- рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23.10.2013р. за позовом прокурора Свалявського району і інтересах територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України до Солочинської сільради ОСОБА_4 , третьої особи міськрайонного управління Держкомзему у місті Свалява та Свалявському районі, відділу містобудуваня, архітектури та житлово-комунального господарства Свалявської РДА, Свалявської екологічної інспекції, Свалявської епідеміологічної служби про визнання недійним рішення сільради та державного акту на право власності на землю, що було підставою для видачі Державного акту ОСОБА_4 не впливає на погодження ОСОБА_3 на надання гірничого відводу, тим більше це рішення було до видачі акту гірничого відводу.

Із наданих рішень суд може припустити, що звернення до суду було з метою отримання згоди від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , проте в судовому засіданні сторони не надали пояснення з приводу ненадання ОСОБА_3 згоди.

З огляду на всі наведені вище докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що такі з боку ТзОВ "Санаторій Квітка Полонини", та Департаменту з приводу даної земельної ділянки було неефективне з боку саме цих відповідачів, так як за період дії гірничого відводу, тобто з 04.02.2008р. по 03.02.2018р. нічого не змінилося щодо самої земельної ділянки. Проте суд вбачає з боку відповідачів зловживання правами в частині затягування позивача та третьої особи в судові процеси. (ст.44 ЦПК УКраїни, постанова КЦС ВС від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18. У ній зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших форма).

Такі судові процеси позивач і мотивує як обмеження його прав мирно володіти власністю (ст.1 Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Крім цього, представник ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що використання санаторієм родовищ мінеральних вод не впливає на право позивача як власника земельної ділянки з урахуванням ст.1 Кодексу України "Про надра" (не перешкоджає в забудові). Разом з тим, представник відповідача посилається на те, що забудова даної земельної ділянки заборонена ст.58 Кодексу України "Про надра" . Його пояснення є суперечливі. З одного боку представник пояснює, що наявність акту про гірничий відвід позивачу не перешкоджає забудовувати земельну ділянку, а з другого боку, відповідачі вчинялись дії, які встановлювали обмеження, зокрема, зупиняли забудову власнику своєї земельної ділянки (заходи забезпечення позову ін.)

Крім цього, із наданої карти на даній місцевості вбачається (т.2 а.с.40-42), що забудова земельних ділянок в урочищі Біласовиця с.Солочин має місце, проте судова тяганина є лише по відношенню до ОСОБА_3 та по даній справі є дуже тривалою, що підводить до висновку, що відношення відповідачів ТзОВ "Квітка "Полонини" та Департамент ... є суб`єктивне.

Таким чином, позов про визнання частково незаконним акту гірничого відводу з часу його видачі, тобто 04.02.2008р. і до часу закінчення терміну дії 03.02.2018р. є підставним, так як особа, яка користувалася земельною ділянкою багато часу потратила на судові тяганини.

Крім цього, відповідачем Державний департамент праці як контролюючий орган в порядку п.29 Положення як орган державної влади (постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. N 1640), не вжив ніяких заходів щодо припинення обмежень земельної ділянки 0,4136га.

Таким чином, суд вважає, що змінений позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.13, 19, 235, 258, 259, 263-265, 268, 271- 273, 354, 355 ЦПК України, п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.182, 319, 328, 392, 1216, 1233-1255, 1268-1270 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Змінений позов ОСОБА_3 задоволити.

Визнати незаконним та скасувати Акт про надання гірничого відводу №1430 від 04.02.2008року в частині земельної ділянки площею 0,4136га, яка належить ОСОБА_3 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Стягнути з ТзОВ "Санаторій "Квітка Полонини" (89321, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 02649791) та Державної служби з питань праці (01601, м.Київ, вул.Деснянська, 14, ЄРДПОУ, Е-mail: dsp@dsp.gov.ua) солідарно судові витрати на користь ОСОБА_3 в розмірі 551,20(п`ятсот п`ятдесят одну грн. 20коп.)грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду до Закарпатського апеляційного суду.

СУДДЯ СВАЛЯВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ Л.Ф.Ганчак