Єд. унік. № 243/2139/22

Провадження № 2/243/101/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.

за участю секретаря судового засідання Бочарової М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, діючи поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу голови суду № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , комунального підприємства Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області «Сервіскомуненерго», Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов`янська теплова електрична станція» про визначення порядку користування житлом та про розподіл особистих рахунків по оплаті платежів за користування комунальними послугами,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, на обґрунтування заявлених позовним вимог стверджуючи, що вони разом з відповідачем є власниками квартири АДРЕСА_1 . Вони з відповідачкою та їхньою донькою зареєстровані та спільно проживають в вказаній квартирі. У листопаді 2018 року сімейні відносини між ними були припинені та згодом шлюб між ними був розірваний. Вони намагались домовитись про порядок користування спірним житлом, але відповідачка не виконує домовленостей та не приймає участі у сплаті платежів за комунальні послуги. Спірна квартира складається з трьох ізольованих кімнат площею: 11,8 м2, 9,5 м2, 16,6 м2 , житлова площа складає - 37,9 м2, загальна площа 56,6 м2. На кожного з співвласників припадає по частці в квартирі - по 28,3 м2 в загальній площі квартири та по 18,95 м2 в житловій площі квартири. Вважає, що можливо виділити в користування йому житлову кімнату 16,6 м2, за відповідачкою залишити дві кімнати - площею 11,8 м2 та 9,5 м2. Також просить зобов`язати відповідачів - Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов`янська теплова електрична станція» укласти з ним окремі договори на надання відповідних комунальних послуг та відкрити на його ім`я окремі особисті рахунки на оплату комунальних послуг.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка - ОСОБА_2 , яка неодноразово була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, до судового засідання не з`явилася, відомостей про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача - Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до судового засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог до товариства, оскільки воно є неналежним відповідачем у справі та розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Представник ПАТ "Донбасенерго" до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник КП Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області «Сервіскомуненерго», який був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, до судового засідання не з`явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 18.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2973, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

З Витягу № 657/1 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою - квартира АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_1 відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Миколаївської міської ради Донецької області 17.02.2022 року, вбачається, що в квартирі зареєстровано 3 осіб.

Згідно даних із технічного паспорту на вказану квартиру, остання складається з трьох кімнат, загальною площею 56,6 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м, у тому числі: 1-а кімната - 11,8 кв. м, 2-а кімната - 9,5 кв. м, 3-я кімната - 16,6 кв. м, кухня площею 5,3 кв. м; коридор площею 10,5 та 0,2 кв. м, вбудованої шафи.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу та відповідачці на праві спільної приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач вказує на необхідність встановлення порядку користування квартирою, з огляду на вимоги, викладені у позові.

За змістом статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Дослідженим судом договором купівлі продажу спірної квартири вбачається, що її власником є позивач, з позовної заяви вбачається, що вона була придбана під час шлюбу, тому згідно ст. 60 Сімейного кодексу України належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 у справі N 6-1500цс15 прийшов висновку про те, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі N 363/928/16-ц (провадження N 61-24395св18), від 26.05.2021 у справі N 750/11539/18 (провадження N 61-15087св20), від 12.08.2021 у справі N 644/5579/19 (провадження N 61-5255св20), від 08.09.2021 у справі N 761/44705/19 (провадження N 61-10474св21), від 15.09.2021 у справі N 719/637/20 (провадження N 61-11437св21).

Встановлення співвласниками порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому, що такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі N 6-12цс13, від якого не відійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі N 127/7320/13-ц (провадження N 61-18125св18).

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені статтями 364, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно до своєї частки в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та нежитлових приміщень, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Суду не надано варіантів встановлення порядку користування квартирою, запропонованих відповідним фахівцем, який має спеціальні знання. Учасниками судового розгляду не заявлялись клопотання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою відповідності площі кімнат розмірам часток сторін у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визначення порядку користування житлом.

Що стосується позовних вимог про здійснення судом поділу особових рахунків за комунальні послуги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 зазначених Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 N 572 у редакції від 14.01.2009, власник квартири зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або Законом.

Відповідно п. 10 цих Правил, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласників, розподіляють за узгодженням загальні втрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

- за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника;

- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

- за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник.

Таким чином, порядок розподілу витрат на утримання квартири та житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений зазначеним нормативним документом у викладеному порядку.

Виходячи з положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Стаття 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 ЦК України вказують, що власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

З наведених норм вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала витрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги будинку (квартири), що належить громадянинові.

Статтею 104 ЖК України та п. 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій встановлено, що спори, які виникають під час користування приміщеннями жилих будинків розв`язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі N 521/3743/17-ц (провадження N 61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі N 703/2200/15-ц (провадження N 61-7289св20).

Саме лише посилання позивача про порушення його прав, ігнорування відповідачкою домовленостей, не доведене належними та допустимим доказами, відтак, є припущенням, що, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, не може бути покладено в основу доказування.

Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що ця частина позовних вимог позивача не ґрунтується на нормах права, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення поділу особових рахунків за комунальні послуги, або ж відкриття декількох особових рахунків в одному житлі, відтак, позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , комунального підприємства Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області «Сервіскомуненерго», Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» «Слов`янська теплова електрична станція» про визначення порядку користування житлом та про розподіл особистих рахунків по оплаті платежів за користування комунальними послугами - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков