СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Харків Справа № 905/2039/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця (вих№1025Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі №905/2039/21 (суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення підписано 08.05.2023)

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця

до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області

про стягнення 5.010.523,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця, м.Лиман звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради, м.Слов`янськ про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 5.010.523,90 грн за період з січня по грудень 2019 року. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не виконує свої зобов`язання за договором №81 від 05.02.2019 про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов`янської міської ради в частині відшкодування видатків за пільгові перевезення.

Позивачем з січня по грудень 2018 надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян. При цьому, відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян, відповідно до вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, внаслідок чого позивачу спричинені збитки у заявленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, АТ "Українська залізниця, м.Київ в особі РФ "Донецька залізниця АТ "Українська залізниця з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилася, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято при невідповідності висновків викладених в ньому обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- пільгове перевезення пасажирів передбачено низкою законодавчих актів України.Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себеобов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені перевізником. Як наслідок, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, як органу, через який діє держава у цивільних відносинах,

- цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги;

- незастосування судом ст.ст.509, 525, 526, 617 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.218 Господарського кодексу України (далі ГК України), зі змісту яких вбачається, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для Звільнення боржника від виконання зобов`язання. Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення;

- перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган відповідачі у справі в силу закону мають відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу;

- суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2019 рік, що поніс позивач за межами сум, визначених спірними договорами, є такими, що не підлягаютьзадоволенню;

- при розгляді даного спору Господарським судом Донецької області не враховано, що Законами України встановлений обов`язок відповідачів компенсувати позивачу збитки, понесені ним від перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця . Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом 3 доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №905/2039/21, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" призначено розгляд справи на 24.07.2023.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі №905/2039/21 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, на думку відповідача, апелянтом не враховано внесених до законодавства змін та не надали оцінки тому, чи розповсюджуються норми Порядку №256 на спірні відносини у зв`язку з внесеними змінами до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, що призвело до передчасного ухвалення рішення про стягнення з відповідача витрат на перевезення залізницею визначених категорій громадян;

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 26.06.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 27.06.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним 1 безстороннім судом. Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін у даному судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обгрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини: 05.02.2019 між Управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області (платник за договором, відповідач по справі) та Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця (перевізник за договором, позивач по справі) був укладений договір про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов`янської міської ради.

Умовами вказаного договору встановлено наступне:

- договір регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування платником витрат перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд в залізничному транспорті приміського сполучення. При здійсненні відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетник кодексом України, постановами Кабінету міністрів України: від 16.12.2009 №1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», рішенням Слов`янської міської ради від 26.07.2017 №7-ХХІХ-7 «Про затвердження Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян на території Слов`янської міської ради (п.п.1.1, 1.2);

- перевізник зобов`язується надавати якісні послуги з перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом приміського сполучення передбачених чинним законодавством України. Платник згідно з положенням та в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків платника на відповідний рік, зобов`язується сплатити перевізнику компенсацію у розмірі 630.000,00 грн до 31.12.2019 за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п.п.2.2., 2.3);

- перевізник подає щомісяця до 10 числа місяця наступного за звітним розрахунки видатків облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з міського бюджету згідно додатку №1 до договору в межах затверджених бюджетних призначень помісячного розпису додаток №3 до договору. На підставі наданих перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості, платник перераховує перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень на відповідний період помісячного розпису, при наявності фінансування (п.п.3.2 -3.3);

- договір набирає чинності з 01.01.2019 1 діє в частині надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян до 31.12.2019, а в частині здійсненні компенсаційних виплат - до їх погашення (п.7.1);

Договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Залізниця протягом 2019 року надала послуги з перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами по станції Слов`янськ Донецької області на загальну суму 5.640.523,90 грн, що підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями за 2019 рік.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання щодо компенсації пільгового проїзду за 2019 рік виконав частково в сумі 630.000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5.010.523,90 грн.

Залізниця, в порядку досудового врегулювання, направила Управлінню соціального захисту претензією №2021/4387 від 22.09.2020, в якій просила перерахувати недоотримані у 2019 році залізницею кошти на її розрахунковий рахунок. Проте, вказане звернення було залишено без відповіді та задоволення.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Проте, в даному випадку доказів, які б підтверджували виділення додаткових коштів органом місцевого самоврядування на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків за пільгові перевезення громадян. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус 1 соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Таким чином, норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Колегія суддів акцентує, що частина шоста статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» діє у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №4443-VI (4443-17) від 23.02.2012.

В спорі що розглядається, господарським судом встановлено, що позивач (залізниця) просить стягнути збитки за пільгові перевезення громадян у період з січня по грудень 2019 року. Таким чином, спірні правовідносини виникли у 2019 році.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.

Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Так, до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац п`ятий підпункту "б" пункту 14 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).

Проте, абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону України №1789-VIII від 20.12.2016 .

Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91).

У статтю 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України №1789-VIII від 20.12.2016. Так, з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону №1789-VIII від 20.12.2016).

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України №1789-VIII від 20.12.2016 внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017. Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`яту статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункту б пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.

При цьому, Порядок №256 був розроблений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як зазначено вище, 20.12.2016 внесені зміни. Отже, предметом регулювання Порядку №256 були правовідносини, що передбачені статтею 102 Бюджетного кодексу України.

Разом з тим, сам Порядок №256 не врегульовує питання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Він розроблений і затверджений Кабінетом Міністрів України на підставі статті 102 Бюджетного кодексу України і врегульовує виключно питання фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, тобто застосовується виключно в разі застосування статті 102 Бюджетного кодексу України.

Отже, через зміни в законодавстві, у зв`язку з прийняттям Закону України №1789-VIII від 20.12.2016 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Порядку №256, оскільки останній застосовується виключно в разі застосування статті 102 Бюджетного кодексу України.

Суди мають застосовувати законодавство чинне на момент спірних правовідносин, у даному випадку чинне у 2019 році, та яке регулює саме спірні правовідносини.

Частина 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Закон України №1789-VIII від 20.12.2016 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 204 частину першу статті 91 Бюджетного кодексу України.

Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України.

В той же час, стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватися. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.

Аналогічні висновки Верховним Судом викладені в постановах від 02.03.2021 у справі №640/21817/18, від 01.02.2022, у справі №904/141/20.

З огляду на наведене, з урахуванням змін до Бюджетного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону України №1789-VIII від 20.12.2016, з 01.01.2017, включаючи спірний період, вимоги частини 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» підлягають прямому застосуванню та у взаємозв`язку із нормою підпункту є) пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків з Державного бюджету України, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, введення відповідних пільг щодо яких здійснювалось Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, має здійснюватися за рахунок Державного бюджету відповідними головними розпорядниками бюджетних коштів Державного бюджету України.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами частини першої статті 7 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

При цьому, органи місцевого самоврядування не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для усіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.

За твердженням відповідача сума у розмірі 630.000,00 грн це єдина сума, яка була виділена на компенсацію витрат позивача на пільгове перевезення громадян протягом 2019 року, іншого рішення Слов`янською міською військово-цивільної адміністрацією Краматорського району Донецької області про збільшення такої суми не приймалося.

Згідно положень ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що будь-яке примусове стягнення з відповідача коштів на підставі саме ст.91 Бюджетного кодексу України без прийняття такого рішення органами місцевого самоврядування або поза межами передбачених таким рішенням видатків місцевого бюджету, а також без укладення відповідного договору є протиправним.

Підсумовуючи все вищенаведене, апеляційна колегія вказує, що з огляду на приписи чинного законодавства, задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а оскільки колегією суддів не встановлено наявність відповідної державної програми, як і не встановлено, що мали місце субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити та залишити рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі №905/2039/21 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 у справі №905/2039/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.07.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка