ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2023 року о/об 11 год. 50 хв.Справа № 280/3124/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1.Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); 2.Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (пров.Тихий, буд.7, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063; код ЄДРПОУ 07835529)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі відповідач-1, ВЧ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_4 (надалі - відповідач-2, ВЧ НОМЕР_4 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022 недоотримане грошове забезпечення, з урахуванням індексації відповідно до вимог "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням основних видів грошового забезпечення: а) посадового окладу; б) окладу за військовим званням; в) надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; г) додаткових видів грошового забезпечення: підвищення посадового окладу; надбавок та доплат, в тому числі з надбавкою за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ за №168 від 28.02.2022; щомісячної премії, передбаченої наказом МО України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України»; допомоги на лікування, у зв`язку із перебуванням на лікуванні у період необгрунтованого призупинення військової служби; компенсації за недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; 3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не виплати ОСОБА_1 грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022 недоотримане грошове забезпечення, з урахуванням індексації відповідно до вимог "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, з урахуванням основних видів грошового забезпечення: а) посадового окладу; б) окладу за військовим званням; в) надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; г) додаткових видів грошового забезпечення: підвищення посадового окладу; надбавок та доплат, в тому числі з надбавкою за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022; додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ за №168 від 28.02.2022; щомісячної премії, передбаченої наказом МО України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України»; допомоги на лікування, у зв`язку із перебуванням на лікуванні у період необгрунтованого призупинення військової служби; компенсації за недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022 по 06.09.2022.

У позовній заяві (наданій позивачем до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху) зазначено наступне: «…Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим 06.03.2019р. Головним управлінням Національної гвардії України, та особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим 03.09.2021р. Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району. З 06.03.2022р. я проходжу військову службу у Силах територіальної оборони Збройних сил України, а саме: у НОМЕР_8 окремому батальйоні територіальної оборони (військова частина НОМЕР_2 ), який є структурним підрозділом НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони ( НОМЕР_10 ОБрТрО, військова частина НОМЕР_4 ). Наказом №7 від 06.03.2022р. т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 мене, ОСОБА_1 , призначено на посаду діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 за тарифним розрядом 4 з посадовим окладом 2730 грн., шпк (штатно-посадова категорія) - старший солдат, з надбавкою за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; з 06.03.2022р. зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення. Під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини, мною отримано травму, у зв`язку із чим я звернувся до медичної частини НОМЕР_4 , де отримав направлення до військового шпиталю, звідки після огляду був направлений до КНП «МЛ №9» і госпіталізований. Незважаючи на законні підстави моєї відсутності у військовій частині НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), мені стало відомо, що наказом №18 від 19.04.2022р. т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 призначено службове розслідування по факту мого самовільного залишення військової частини (п.п.1,2); з 18.04.2022р. призупинено мені виплату грошового забезпечення (п.3); не включено мене до наказу про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. (п.4). Відповідно до акту службового розслідування, затвердженого 02.05.2022р. т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 , запропоновано вважати мене таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 (п.3); призупинити з 18.04.2022р. виплати мені грошового забезпечення (п.5); припинити виплату мені додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. (п.6). Наказом №31 від 04.05.2022р. т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 прийнято рішення вважати мене таким, що самовільно залишив ВЧ НОМЕР_2 (п.1); повторно прийнято рішення про призупинення з 18.04.2022р. виплати мені грошового забезпечення (п.2); припинено виплату мені додаткової грошової винагороди (п.3); зобов`язано начальника групи персоналу штабу подати клопотання на ВЧ НОМЕР_4 про виведення мене у розпорядження та увільнення від посади (п.4). Матеріали службового розслідування направлено до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку. 17.05.2022р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №42022081370000174 за фактом виявлення 18.04.2022р. моєї відсутності у ВЧ НОМЕР_2 , яке кваліфіковано за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022081370000174 від 17.05.2022р. доручено Другому слідчому відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань. Враховуючи вимоги ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань моя військова служба призупинилась. Наказом №30-РС від 29.05.2022р. командира ВЧ НОМЕР_4 мене зараховано у розпорядження та увільнено від посади. Постановою слідчого другого СВ (з дислокацією у місті Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі від 06.09.2022р. кримінальне провадження №42022081370000174 від 17.05.2022р., внесене до ЄРДР за ч.4 ст.408 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в моїх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України; копію постанови направлено заявнику та прокурору (п.3). Вказане підтверджується витягом з ЄРДР, сформованим 28.10.2022р., відповідно до якого відомості про закриття кримінального провадження №42022081370000174 від 17.05.2022р. на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у графі «наслідки розслідування кримінального правопорушення». Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необгрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Отже, з 06.09.2022р., з дня закриття стосовно мене кримінального провадження та внесення про це відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань моя військова служба продовжена, мої пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців поновлено. Я маю право на виплату недоотриманого грошового та недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби в період з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. Таке право передбачено нормами ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та дублюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Крім того, строк призупинення моєї військової служби у період з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. має бути зарахований до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також зараховано до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання. З часу закриття кримінального провадження №42022081370000174 від 17.05.2022р. грошове та інші види забезпечення за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби Відповідачем-1 (ВЧ НОМЕР_2 ) мені не нараховано, а Відповідачем-2 (ВЧ НОМЕР_4 ), як розпорядником коштів, мені не виплачено, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік. Після того, як я дізнався про закриття кримінального провадження №42022081370000174 від 17.05.2022р., я через свого представника 09.02.2022р. звернувся із заявою до командування ВЧ НОМЕР_2 з приводу нарахування мені недоотриманого грошового забезпечення та недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за весь час необгрунтованого призупинення військової служби на підставі ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. У відповіді за вих.526 від 18.02.2023р. командира ВЧ НОМЕР_2 на заяву повідомлено, що нарахування мені недоотриманого грошового забезпечення та недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за весь час необгрунтованого призупинення військової служби можливе тільки у випадку мого особистого з`явлення до розташування військової частини. Однак, по поважній причині, у зв`язку із проходженням лікування, я не можу прибути до ВЧ НОМЕР_2 . Крім того, місце розташування ВЧ НОМЕР_2 , яка на цей час змінила свою дислокацію, мені не повідомляється, що взагалі унеможливлює моє прибуття до військової частини. 10.02.2023р. заяву про виплату мені недоотриманого грошового забезпечення та недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення за весь час необгрунтованого призупинення військової служби моїм представником було направлено на юридичну адресу ВЧ НОМЕР_4 , однак конверт повернувся. 01.03.2023р. повторно направлено вказану заяву до ВЧ НОМЕР_4 через електронну адресу Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 09.04.2023р. за вих.№1425 на вказану заяву отримано відповідь ВЧ НОМЕР_2 про те, що аналогічна заява мого представника вже розглянута. Однак, жодних виплат недоотриманого мною грошового забезпечення та грошової компенсації за речове, продовольче та інші види забезпечення відповідачами по справі на мою користь не здійснено. … Враховуючи зазначені норми за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. мені має бути нараховано та виплачено грошове забезпечення, яке складається з 1. основних видів грошового забезпечення у вигляді: 1) посадового окладу; 2) окладу за військовим званням; 3) надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р.; 2. додаткових видів грошового забезпечення у вигляді: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавок та доплат, в тому числі з надбавкою за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років із зарахуванням періоду необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р., додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р.; 3) щомісячної премії, передбаченої наказом МО України №260 від 07.06.2018р. «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України»; 4) допомоги на лікування, у зв`язку із моїм перебуванням на лікуванні з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. Недоотримане мною грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. … Крім того, за період необгрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. продовольче, речове та інші види забезпечення мною не отримано. Вартість вказаного забезпечення мені не компенсована. На день мого звернення до суду грошове та інші види забезпечення за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09,2022р. Відповідачем-1 (ВЧ НОМЕР_2 ) мені не нараховано, а Відповідачем-2 (ВЧ НОМЕР_4 ) не виплачено, що суперечить вимогам ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Таким чином, протиправною є бездіяльність відповідачів по справі, а саме: - протиправною є бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка є Відповідачем-1 по справі, щодо не нарахування мені, ОСОБА_1 , грошового та інших видів забезпечення за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р., - протиправною є бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка є Відповідачем-2 по справі, щодо не виплати мені, ОСОБА_1 , грошового та інших видів забезпечення за період необгрунтованого призупинення моєї військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. У зв`язку із тим, що відповідачі по справі не вважають з необхідне виконати вимоги закону та усунувши свою бездіяльність, поновити мої порушені права, я змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. …».

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, старший сержант ОСОБА_2 , згідно з вимогами ст.ст.З, 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. … Старший сержант запасу ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та вважався призначеним на посаду згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.03.2022 №7 (витяг із наказу від 06.03.2022 №7 міститься в додатку №8 до позовної заяви). Згідно наказу командира військової частині НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.03.2022р. №2 (додаток 3 - витяг, оригінал у Відповідача 1) відповідальним за облік, зберігання і видачу зброї було призначено старшого сержанта ОСОБА_3 , діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 ). До виконання бойових задач Позивач не залучався, у бойових розпорядженнях та бойових донесеннях за період перебування у військовій частині НОМЕР_2 з 06.03.2022 по 18.04.2022 його дані відсутні. Відповідних доказів участі у бойових діях у складі в/ч НОМЕР_2 позивачем не надано. За обліками медичної служби військової частини НОМЕР_2 за період з 06.03.2022 по 18.04.2022 зі скаргами на стан здоров`я, зокрема з приводу отримання травм ОСОБА_4 не звертався. Направлення на лікування, проходження ВЛК командуванням військової частини НОМЕР_2 за той же період позивачу не надавались, відповідно, довідка про обставини травми (поранення, контузії) не оформлялась. У наданих позивачем доказах не міститься інформації про травмування, захворювання отримані під час перебування у військовій частині НОМЕР_2 , відсутні докази направлення на проходження ВЛК, у текстах наданих до позову довідок ВЛК зазначено про відсутність довідок про обставини травм (поранень). Доказів непридатності до військової служби ОСОБА_5 також не надано. … Згідно позову, ОСОБА_5 визначено період часу - із 17 травня 2022 року по 06 вересня 2022 року, протягом якого він вважає неправомірними дії Відповідача 1. Станом на 17.05.2022 Старший сержант ОСОБА_6 , у військовій частині не перебував, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 18.04.2022, його вину доведено у матеріалах службового розслідування та командуванням військової частини НОМЕР_2 прийняті відповідні рішення, надано повідомлення про наявність у діях старшого сержанта ОСОБА_7 кримінального правопорушення за кваліфікацією ч.4 ст.407 КК України. В ЄРДР від 17.05.2022 зареєстровано кримінальне провадження про вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення №42022081370000174 за ч.4 ст.408 КК України. Постановою слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР (з дислокацією у м.Запоріжжі) від 06.09.2022 року кримінальне провадження №42022081370000174 від 17.05.2022 року (за кваліфікацією ч.4 ст.408 КК України) закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю доказів. Факт відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_2 у період із 18.04.2022 по теперішній час старший сержант ОСОБА_6 не заперечує. Факт перебування старшого сержанта ОСОБА_7 із 17.06.2022 по 11.08.2022 під домашнім арештом за місцем проживання та наступним утриманням під вартою до 26.12.2022 зафіксований ухвалами суду у кримінальній справі 335/3348/22 та вироком суду у кримінальній справі 331/2828/22 (ухвали та рішення у зазначених справах є у вільному доступі на ресурсі https://reyestr.couri.gov.ua/). Позивачем обґрунтовуються вимоги на підставах: частини 2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", для військовослужбовців; пункту 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. В той же час старший сержант ОСОБА_2 , перебуваючи у списках військової частини НОМЕР_2 , тобто військовослужбовцем, для з`ясування виниклих спірних відносин щодо виплат грошового забезпечення повинен був з`явиться до місця проходження військової служби, згідно приписів п.144-4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та п.15 розділу І, п.3 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. … Старший сержант ОСОБА_6 , посилаючись на необхідність госпіталізації, 18.04.2022 звернувся за медичною допомогою до центру первинної медико-санітарної допомоги №10 у м.Запоріжжі. Йому встановлено діагноз: «гостра респіраторна інфекція», рекомендовано амбулаторне лікування (додаток №17 до позову). Тобто заявлене твердження Позивача не відповідає суті наданого доказу. Позивач пройшов обстеження - надано в якості доказу рентгенографію від 30.05.2022 на бланку в/ч НОМЕР_11 без печаток і текстом російською мовою. Бланк огляду також не завірений печаткою лікувального закладу. Направлення на обстеження ОСОБА_8 у встановленому порядку Відповідачем 1 не надавалось. За період з 09.06.2022 по 13.06.2022 надано роздруківки із системи НЕLSI електронного направлення та медичних висновків. Від 13.06.2022 надано роздруківку про непрацездатність ОСОБА_7 до 17.06.2022 року. Виписки із медичних карт стаціонарного хворого, висновки та рекомендацій лікарів не надано. Направлення до медичного закладу командуванням військової частини НОМЕР_2 не надавалось. Звертаємо увагу суду, що представником ОСОБА_1 у заяві з додатками, що надійшли до військової частини НОМЕР_2 від 09.02.2023 року (додаток №12 до позовної заяви), надано завірену 09.02.2023 підписом адвоката Ляшенко О.С. копію дублікату заключения від 10.06.2022 на бланку КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР (додаток №2 до відзиву, оригінал знаходиться у позивача). Згідно записам у заключенні, 10.06.2022 хворим отримано закриті травми та забої грудної клітини в результаті побиття. Від здачі крові на наявність етанолу відмовився. Рекомендоване амбулаторне лікування. В оригіналі цей документ свідчить про травмування, що не пов`язане з проходженням військової служби та перебуванням у військовій частині НОМЕР_2 . До позовної заяви ОСОБА_5 додано завірену копію посвідчення інваліда 3 групи серії НОМЕР_12 , яке має допис «дійсне до 31.08.2021», тобто не є чинним. Надані ОСОБА_5 медичні документи, свідчать про наявність у нього певних проблем зі здоров`ям, однак не свідчать, що він через хворобу був обмежений у дієздатності та не мав можливості у період до 17.06.2022 встановленим для військовослужбовців порядку повідомити командування військової частини НОМЕР_2 про причини своєї відсутності, або повернутись до місця проходження служби. Якщо припустити належність, допустимість та достовірність наданих Позивачем доказів (додаток 17 до позову), то підтвердження поважних причин відсутності ОСОБА_7 у військовій части за місцем проходження служби за періоди 23.04.202 по 29.05.2022 та 01.06.2022 по 08.06.2022 ним не надано. Інші довідки, заключення, виписки датовані 11.07.2022, 12.07.2022, 13.07.2022, 18.07.2022, із 19.07.2022 по 01.08.2022, 02.08.2022 та 08.08.2022 свідчать про їх отримання ОСОБА_5 під час перебування під цілодобовим домашнім арештом та наглядом співробітників Національної поліції. Доказів належного направлення до закладів охорони здоров`я Позивачем не надано. Не зрозуміло яким чином він перебував на стаціонарному лікуванні, проходив військово-лікарську комісію у цей період. Керуючись ст.ст.73, 74 та 75 КАС України Відповідачем 1 вважаються надані ОСОБА_5 докази у додатку 17 до позовної заяви неналежними, не допустимими та не достовірними. 17.06.2022 старший сержант ОСОБА_6 був затриманий, йому було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за кваліфікацією ч.4 ст.186 КК України (грабіж), судом ухвалено запобіжний захід - домашній арешт (кримінальна справа 335/3348/22). Із 11.08.2022 запобіжний захід судом змінено на тримання під вартою до набрання законної сили вироком Орджнікідзевського районного суду м.Запоріжжя у кримінальній справі 331/2828/22 - тобто до 26.12.2022. …».

Відповідач-1 заперечував проти позовної заяви.

Відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне: «… Відповідач 2 не визнає заявлених позовних вимог в частині, що його стосується та вважає адміністративний позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивує відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача та обґрунтовує наступним. У військовій частині НОМЕР_4 дійсно видавався наказ (по особовому складу) від 29.05.2022 №30-РС (додаток 5) щодо зарахування у розпорядження Позивача на виконання підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 - якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, згідно наданих прав пунктом 14 Переліку військових посад для призначення військовослужбовців у воєнний час (протягом періоду дії воєнного стану в Україні чи перебування у стані війни), затвердженого НОМЕНКЛАТУРИ ПОСАД для призначення військовослужбовців наказами по особовому складу, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 04.05.2016 №238 (зі змінами), відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2022 №31. Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, ... здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони ... Відповідно до абзацу 9 пункту 15 розділу І ПОРЯДКУ виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого накщом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), військовослужбовцям які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Відповідно пункту 5 розділу IV ПОРЯДКУ виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), до вислуги років військовослужбовців не зараховується час відбування покарання у вигляді арешту (крім`випадків передбачених статтею 55 Кримінально-виконавчого кодексу України), а також час самовільного залишення військової частини або місця служби. Фактів повернення у військову частину НОМЕР_2 Позивача у період з 17.05.2022 по 06.09.2022 у військовій частині НОМЕР_4 відсутні та не наводяться у позовній заяві. Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання сгюру за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову. Позивач не здійснив заходів із досудового врегулювання спору. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Відповідно до позовної заяви Позивача, факту проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 . включення в списки не встановлено. …».

Відповідач-2 заперечував проти позовної заяви.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_2 , в якій зазначено: «… У відзиві Відповідачем-1 приділено багато уваги запереченням на медичні документи ОСОБА_1 та процедурі надання останньому медичної допомоги поза межами ВЧ НОМЕР_2 . Враховуючи заперечення Відповідача-1, вважаємо за необхідне зазначити, що згідно відповіді від 23.05.2023р. за №2131 від Військової частини НОМЕР_4 не оспорюється факт того, що 19.04.2022р. ОСОБА_1 звертався до медичного пункту ВЧ НОМЕР_4 за медичною допомогою. Того ж дня, 19.04.2022р. ОСОБА_1 звернувся із рапортом про отриману травму копія рапорту додається). 19.04.2022р. ОСОБА_1 виписано електронний лікарняний з діагнозом, що підтверджується відповіддю від 09.06.2023р. за №277/06-1 від КНП «Міська лікарня №9» ЗМР. Відповідачем-1 також не зазначається про те, що місце дислокації ВЧ НОМЕР_2 тримається у таємниці і не повідомлялось ОСОБА_1 , що унеможливлює його прибуття до ВЧ НОМЕР_2 . У зв`язку із цим та станом здоров`я ОСОБА_1 , який за цей час переніс декілька оперативних втручань і продовжує лікування, останній звертався до Військової служби правопорядку, Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неможливості свого прибуття до ВЧ НОМЕР_2 , а звернення ОСОБА_1 перенаправлялись до ВЧ НОМЕР_2 . Разом з тим, ці питання лише опосередковано стосуються позову, оскільки позовна вимога щодо визнання протиправним наказу про призначення службового розслідування №18 від 19.04.2022р. за фактом залишення ОСОБА_1 військової частини, в межах цієї справи №280/3124/23 не заявлялась, як і не заявлялась позовна вимога щодо зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити усі види забезпечення з 19.04.2022р., дати винесення наказу, і по 17.05.2022р., дату внесення відомостей про кримінальне правопорушення за ч.4 ст.408 КК України стосовно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Адже такі позовні вимоги мають інші підстави позову, інші обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та ґрунтуються на інших вимогах закону, а з цим і мають інший предмет доказування. З урахуванням цього, вважаємо, що пояснення, доводи і заперечення Відповідача-1 з приводу підстав залишення ОСОБА_1 військової частини не стосуються предмета позову. Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом статті 160 КАС України предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин. Матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 , як позивача, до відповідачів складаються з вимог визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 (Відповідач-1) щодо не нарахування та визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 (Відповідач-2) щодо не виплати ОСОБА_1 всіх видів забезпечення за період необґрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. та поновлення прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 (Відповідач-1) нарахувати, а Військової частини НОМЕР_4 (Відповідач-2) виплатити ОСОБА_1 всі види забезпечення за період необґрунтованого призупинення військової служби з 17.05.2022р. по 06.09.2022р. Підставою позову ОСОБА_1 є пряма норма закону - ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», яка вказує на право отримати недоотримане грошове та інші види забезпечення за час необґрунтованого призупинення військової служби, у зв`язку із закриттям кримінального провадження стосовно на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, через відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. З аналізу вказаної норми закону вбачається, що законодавець визначив проміжок часу з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по день закриття кримінального провадження як час необґрунтованого призупинення військової служби. В ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено усі умови набуття військовослужбовцем на грошове та інші види забезпечення у цьому випадку: 1) визначено початок періоду (внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення); 2) кінець періоду (закриття кримінального провадження); 3) підставу закриття кримінального провадження (окремі пункти ч.1 ст.284 КПК України). 4) наслідки закриття кримінального провадження (зарахування строку до вислуги років, поновлення пільг та соціальних гарантій, виплата недоотриманого грошового та інших видів забезпечення). ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не ставить в залежність виникнення права на отримання всіх видів забезпечення від повернення військовослужбовця до військової частини, тому доводи Відповідача-1 в цій частині не ґрунтуються на нормах зазначеного закону. Також закон не пов`язує це право із підставами залишення військовослужбовцем військової частини, тому доводи Відповідача-1 в цій частині не заслуговують на увагу суду. У цьому випадку Відповідач-1 безпідставно посилається на п.144-4 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, зазначаючи, що ОСОБА_1 повинен був з`явитися до місця проходження військової служби для з`ясування виниклих спірних відносин щодо виплат грошового забезпечення. Відповідно до п.144-4 Положення у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування. Таким чином, із приписів п.144-4 Положення можна обґрунтовано зробити висновок, що його дія розповсюджується на випадки, коли вже після внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення стосовно військовослужбовця, але ще до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно нього, останній з`явиться до військової частини, і покладає на командира військової частини у цьому випадки певні обов`язки по інформуванню правоохоронних органів з цього приводу. Однак, вказані приписи п.144-4 Положення ніяким чином не регулюють відносини між військовою частиною та військовослужбовцем після завершення стосовно останнього досудового розслідування у формі закриття кримінального провадження. Як на підставу для не виплати ОСОБА_1 усіх видів забезпечення Відповідач-1 посилається на п.15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260, який регулює загальні правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Зокрема, у пункті 15 Порядку дійсно передбачено обставини, за яких військовослужбовцю не виплачується грошове забезпечення за загальним правилом. Вказаний порядок взагалі не регулює питання виплати грошового забезпечення та інших видів забезпечення військовослужбовцю у випадку закриття стосовно нього кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України, тобто за вказаних особливих обставин. Однак, питання виплати грошового та інших видів забезпечення військовослужбовцю за вказаних особливих обставин, тобто у випадку закриття стосовно нього кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 КК України, врегульовано ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Саме нормами ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено особливості правового регулювання вказаного питання, тобто їх визначено Законом України, який має вищу юридичну силу, ніж Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260, який є підзаконним нормативно-правовим актом. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Норми ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» дублюються у п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Тобто, спеціальними є норми п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, по відношенню до загальних правил виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, передбачених у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260. Співвідношення загальної норми та спеціальної при конкуренції загальної та спеціальної норм одна з них (загальна) охоплює визначене коло діянь, а інша (спеціальна) частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Спеціальна норма превалює над загальною. Отже, не може бути підставою для не виплати ОСОБА_1 усіх видів забезпечення пункт 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260, який дає загальні засади виплати грошового забезпечення, взагалі не регулює відносини між військовою частиною та військовослужбовцем у випадку закриття стосовно нього кримінального провадження, і має нижчу юридичну силу по відношенню до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Додатково, на підтвердження того, що зі сторони третьої особи-1 виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення після травня 2022р. не проводились, та перебування ВЧ НОМЕР_2 (Відповідач-1) на забезпеченні у ВЧ НОМЕР_4 (Відповідач-2) надаємо копію відповіді (з додатками) від 08.06.2023р. за №338/ф Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; копію відповіді від 05.06.2023р. від Військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Враховуючи вимоги ст.73 КАС України, вважаємо наданий Відповідачем-1 витяг з наказу №2 від 06.03.2022р. т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 «Про організацію службової діяльності військової частини НОМЕР_2 у 2022 році» не належним доказом у справі №280/3124/23, оскільки вказаний наказ не стосується предмета доказування, не має значення для розгляду справи, через що не може бути взятий судом до розгляду. Не погоджуючись із відзивом на позов в цілому, вважаємо за необхідне зазначити, що дійсно до позовної заяви помилково було додано копію посвідчення НОМЕР_12 про інвалідність на ім`я ОСОБА_1 , строк дії якого сплив 31.08.2021р. У зв`язку із зазначеним надаємо копію посвідчення № НОМЕР_1 , видане 02.02.2022р. із терміном дії «довічно». …».

Відповідачем-1 подано до суду заперечення на відповідь до відзиву адміністративного позову, в якому зазначено: «… Керуючись ст.44, ст.164 Кодексу адміністративного судочинства України військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України заперечує наведені у відповіді на відзив пояснення, міркування та аргументи ОСОБА_3 у повному обсязі викладаючи власні пояснення, міркування та аргументи. Уважно вивчивши надані Позивачем докази, військова частина НОМЕР_2 вважає що ОСОБА_6 вдається до маніпулювання доказами, перекручуючи їх суть на свою користь. Звернення Позивача до командира військової частини НОМЕР_2 датоване 19.04.2022 роком не містить резолюції командування, не має реєстраційних реквізитів. ОСОБА_6 стверджує, що звернувся до медичного пункту в/ч НОМЕР_4 , а не в/ч НОМЕР_2 , з приводу отриманої травми, встановлений діагноз - бронхіт. Підтвердження отриманої травми не містяться у наданих позивачем копіях медичних документів за період 18.04.2022 по 22.04.2022. В обох випадках звернення рекомендоване амбулаторне лікування. Позивачем додано до відповіді на відзив копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_13 видане 02.02.2022р. та довідку до акта МСЕК серії 12ААВ №076888 від 02.09.2021р., які не мають жодного відношення до суті позову, враховуючи що вони видані до перебування на службі у військовій частині НОМЕР_2 . Керуючись ст.73 КАС України зазначені докази вважаємо неналежними. Керуючись ст. 72 КАС України, доданий у відзиві на позов Відповідачем 1 витяг з наказу №2 від 06,03.2022 (додаток 3 до відзиву) свідчить про призначення ОСОБА_7 особою, відповідальною за ведення обліку, зберігання та видачу зброї, тобто покладені обов`язки виключаїи участь у бойових діях та враховані вимоги МСЕК щодо умов та характеру праці для Позивача. Рішення командування в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_4 щодо увільнення (усунення) від посади старшого сержанта ОСОБА_7 та зарахування у розпорядження прийняті обгрунтовано, на підставі матеріалів службового розслідування, відповідно ст.85 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV та Позивачем не оскаржуються. Згідно постанови про закриття кримінального провадження, визнано відсутність в діях ОСОБА_7 ознак правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Приписів про зняття "необгрунтованих" обмежень щодо призупинення виплат не надано. Правову оцінку за кваліфікацією ст.407 КК України не надано. Частина 4 ст.24 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу встановлює: Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо пі обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Таким чином Законом встановлено умови, у відповідності до яких військовослужбовець вважається таким що виконує обов`язки військової служби, додержуючись яких виникають відповідні права. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби (абз.10 ч.2 ст.24 Закону). Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260. Цей Порядок має пряме посилання, у відповідності до абз. п.1 розділу XXVIII, на норми Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. За підсумком, ствердження Позивача про те, що Законом Про військовий обов`язок та військову службу встановлено безумовне право військовослужбовців на отримання грошового забезпечення, не виконуючи обов`язків військової служби, безпідставно та тривало перебуваючи за межами військової частини, є хибними. Тобто, у Відповідача 1 відсутні підстави для нарахування грошового забезпечення ОСОБА_9 за визначений ним період: із 17.05.2022 по 06.09.2022. …».

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (надалі третя особа ЗОТЦК та СП) не надано до суду письмових пояснень та документального обґрунтування пояснень щодо предмету спору. Про розгляд справи третя особа ЗОТЦК та СП повідомлялась належним чином.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Міністерством оборони України (надалі третя особа МОУ) не надано до суду письмових пояснень та документального обґрунтування пояснень щодо предмету спору. Про розгляд справи третя особа МОУ повідомлялась належним чином.

Ухвалою судді від 12.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У Постанові про закриття кримінального провадження від 06.09.2022 зазначено: «… Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майор Державного бюро розслідувань Шудрик Олександр Миколайович, розглянувши матеріали кримінального провадження №42022081370000174 від 17.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, - ВСТАНОВИВ: Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022081370000174 від 17.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 квітня 2022 року під час перевірки наявності особового складу, командиром військової частини НОМЕР_2 виявлено відсутність старшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , який самовільно залишив межі підрозділу зі зброєю АК-74 № НОМЕР_14 . Допитані в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що військова частина НОМЕР_2 являється підрозділом Територіальної оборони та виконує завдання за призначенням з оборони позицій у населених пунктах Запорізької області. Командуванням частини з особовим складом неодноразово проводились індивідуальні бесіди, в ході яких було доведено вимоги військових статутів та чинного законодавства України, щодо проходження військової служби, а також роз`яснення про кримінальну відповідальність військовослужбовців за військові злочини, в тому числі і за злочини, передбачені, ст.ст.407, 408 КК України. 06.03.2022 ОСОБА_1 мобілізовано та направлено до військової частини НОМЕР_2 . Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2022 №7 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 . ОСОБА_1 має звання старший сержант. Так, 18 квітня 2022 року, під час вечірної перевірки, яка відбувалася в місці дислокації військової частини в АДРЕСА_5 , мною було виявлено відсутність у розташуванні частини ОСОБА_1 . При цьому, було встановлено, що ОСОБА_1 покинув військову частину з закріпленою за ним зброю НОМЕР_15 ОСОБА_1 до військової частини не повернувся, в місці проходження військової служби не з`являвся, час він проводить на власний розсуд не виконуючи обов`язків військової служби. На телефонний зв`язок не виходить, на дзвінки не відповідає. Місце перебування ОСОБА_1 не відоме. Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2022 №33, ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно покинув військову частину та його усунуто від виконання службових обов`язків та знято з усіх видів забезпечення. Охарактеризували ОСОБА_1 як недисциплінового, схильного до суперечок з командирами. Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що приблизно в травні 2018 року він уклав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України, а саме у військовій частині НОМЕР_16 , де був призначений на посаду командира вогневого розрахунку міномета 82 калібру. Військове звання старший сержант. З серпня до листопада 2018 року був в зоні ООС (АТО) в складі ВОП з місцем дислокації Донецька область, Тельманівський район, м.Чермалик. В травні 2019 року був звільнений з НГУ у зв`язку з неможливістю виконання службових обов`язків за станом здоров`я. В січні та лютому місяці 2019 року переніс декілька операцій на хребті, у зв`язку з травмами отриманими в ООС (АТО). Перед звільненням з НГУ я проходив ВЛК та отримав висновок про непридатність до проходження військової служби у мирний та військовий час. Після цього він проходив тривале лікування. Кожні півроку він проходе лікування в медичних закладах м.Запоріжжя. У зв`язку з вторгненням військ російської федерації на територію України, 27.02.2022, приблизно о 09-10 годині він зателефонував до Центрального РВК та повідомив, що бажає проходити військову службу та повідомив про свою спеціальність та досвід. В той же день, ввечері йому подзвонили з Центрального РВК та повідомили, що якщо він має бажання проходити службу, він має з речами прибути до РВКвранці 28.02.2022. Він зібрав речі та на власному автомобілі «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_17 направився до Центрального РВК. Приблизно о 08 годині 15 хвилин він прибув до РВК та надав там свій паспорт громадянина України та ІНН. Представник РВК запитав у нього де військовий квиток, на що він повідомив, що не зміг його знайти. В той же день ввечері він був направлений до обласного РВК, де був направлений до ВЧ НОМЕР_18 з дислокацією по АДРЕСА_6 , куди він попав вночі. Його призначили на посаду старшого сержанта управління 3 роти 6 батальйону з МТЗ. 06.03.2022 його було направлено до військової частини НОМЕР_2 . Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2022 №7 його зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду діловода групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 . Він займався озброєнням особового складу. 01.04.2022, в бойових діях загинув його знайомий, над яким він практично встановив опіку, однокласник його молодшого сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він направився на впізнання та, в подальшому, поховав ОСОБА_14 15.04.2022 він написав рапорт про надання дозволу йому покинути розташування військової частини з 15.04.2022 до 18.04.2022 для поховання ОСОБА_14 15.04.2022 його рапорт був погоджений командиром НОМЕР_19 окремого батальйону НОМЕР_10 бригади підполковником ОСОБА_15 17.04.2022 о 08 годині 10 хвилин він повернувся до розташування в частину с.Березове, Дніпропетровської області та приступив до виконання службових обов`язків. Була загроза танкового прориву. 112 окремим батальйоном було прийнято бій. Їх батальйон також прийняв бій. Внаслідок вказаного бою 19 військовослужбовців їхньої частини загинули, а 5 вважаються безвісті пропавшими. 17.04.2022, видаючи боєкомплект він пошкодив правий колінний суглоб (повний розрив медіального меніску та розрив зв`язок). 18.04.2022 ввечері він звернувся телефоном до свого сімейного лікаря (6 лікарня). Був відкритий електронний лікарняний лист. 18.04.2022 на власному автомобілі, з метою проходження лікування він направився до військової частини НОМЕР_4 , де звернувся до офіцера медичної частини за позивним « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (0664308774) та повідомив йому про травму. Вказаний офіцер виписав йому направлення до військового госпіталя. 19.04.2022 вранці, разом з вказаним офіцером медичної частини він направився до військового госпіталя, де був оглянутий та направлений до КНП «МЛ №9» ЗМР, де його госпіталізували. З лікарні він направився до розташування ВЧ НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_6 , де здав автомат та БК начальнику ВСП ВЧ ОСОБА_16 . В той же день він повернувся до КНП «МЛ №9» ЗМР де перебував на стаціонарному лікуванні до 12.05.2022. 11.05.2022 звернувся телефоном до сімейного лікаря (6 лікарня) та отримав направлення до хірурга 6 лікарні, куди направився 11.05.2022, де його оглянули та виписали електронний лікарняний, який дійсний до 01.06.2022 (амбулаторне лікування). Він не мав наміру уникати проходження військової служби. Після завершення лікування має намір повернутися до несення військової служби. 18.04.2022 військову частину НОМЕР_2 він покинув самостійно у зв`язку з тим, що мав підписаний рапорт на звільнення з 15.04.2022 до 18.04.2022 включно, тобто 18.04.2022 він офіційно перебував у звільненні. Пояснив, що після того, як йому стало відомо про його госпіталізацію, 19.04.2022 він склав рапорт про проходження лікування, який залишив в канцелярії ВЧ НОМЕР_4 . Додав, що він являється інвалідом війни та, взагалі, юридично не придатний до несення військової служби у мирний та військовий час. Хочу зазначити, що командуванням частини з особовим складом неодноразово проводились індивідуальні бесіди, в ході яких було доведено вимоги військових статутів та чинного законодавства України, щодо проходження військової служби, а також роз`яснення про кримінальну відповідальність військовослужбовців за військові злочини, в тому числі і за злочини, передбачені, ст.ст.407, 408 КК України. Відповідно до постанови ВЛК від 22.05.2019, на основі ст.23б, 64а, 39б, 42в, 52г, 54г, 62г, 51в графи II Розкладу хвороб і фізичних вад (наказ МО України №402 від 14.08.2008 зі змінами): непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Частиною 4 ст.408 КК України передбачено відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Об`єкт злочину - порядок проходження військової служби. З об`єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез`явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання. Тому замах на дезертирство, що може бути характерно для дезертирства зі зброєю, виданою, скажімо, для несення спеціальної служби, можливий лише у вигляді спроби залишити військову частину (місце служби). Під час дезертирства винний не перестає бути військовослужбовцем. Тому у разі вчинення ним опору військовому начальникові під час його затримання, навіть якщо воно відбувається і після кількох років дезертирства, такий військовослужбовець несе відповідальність і за ст.404. З суб`єктивної сторони злочин характеризується наявністю прямого умислу. Один лише факт тривалого (два і більше місяців) незаконного перебування поза межами місця служби ще не може свідчити про мету ухилитися від військової служби взагалі. Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів. Суб`єкт злочину - будь-який військовослужбовець. Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Відповідно до ст.9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Будучи непридатним за станом здоров`я для проходження військової служби, ОСОБА_1 , в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не може вважатися військовослужбовцем, а тому не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до вимог ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права та законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередність дослідження показань, речей і документів, розумність строків. Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Відповідно до положень ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Варто зазначити, що ст.62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Таким чином, підсумовуючи викладене вище варто констатувати той факт, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів які б доводили винуватість ОСОБА_1 , зокрема, в його діях відсутні ознаки суб`єкта злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 7, 9, 17, 23, 110, п.2 ч.1 ст.284 КПК України, - ПОСТАНОВИВ: 1.Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022081370000174 від 17.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 2.Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. …».

У Витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.10.2022 по кримінальному провадженню №42022081370000174 зазначено, зокрема: «… Правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) СТ.408 Ч.4. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 18 квітня 2022 року під час перевірки наявності особового складу, командиром військової частини НОМЕР_2 виявлено відсутність старшого сержанта ОСОБА_1 , який залишив межі підрозділу зі зброєю АК-74 без дозволу. … Наслідок розслідування кримінального правопорушення: закрито ч.1 ст.284 КПУ України п.2 06.09.2022. …».

Судом досліджено: Посвідчення Серії НОМЕР_6 , видане 06.03.2019; Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.05.2022 по кримінальному провадженню №42022081370000174; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.03.2022 за №7; Наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.04.2022 за №18 «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_17 »; Акт службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 старшим сержантом ОСОБА_5 від 03.05.2022 за №54; Наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2022 за №31 «Про підсумки службового розслідування відносно старшого сержанта ОСОБА_3 »; Лист ВЧ НОМЕР_2 від 18.02.2023 за №526 «Щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_8 » на адресу представника позивача; Доповідь про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем Збройних Сил України, обліковане у період з 00.00 18.04.22 до 00.00 01.05.22, від 01.05.2022 за №29; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.01.2023 за №10; Припис Лугансько-Павлоградського зонального відділу військової служби правопорядку від 09.02.2023 за №778; Лист ВЧ НОМЕР_2 від 09.04.2023 за №1425 «Щодо розгляду адвокатського запиту про недоотримання грошового забезпечення та інших видів забезпечення ОСОБА_5 » на адресу начальника Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та представника позивача; Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 09.03.2023; Огляд в приймальному відділенні в/ч НОМЕР_11 від 19.03.2022; Рентгенографію обох колінних суглобів від 19.03.2022; Медичний висновок №8СКС-С2Т2-С5В3-НР2Т від 18.04.2018; Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.04.2022; Рентгенографію від 30.05.2022; Медичний висновок №ВА27-АСВВ-Е269-95В8 від 09.06.2022; Направлення №9357-7403-6460-3567 від 09.06.2022; Медичний висновок №НС35-Н3ММ-6Т96-5С56 від 13.06.2022; Заключення від 11.07.2022; Довідку від 12.07.2022; Довідку військово-лікарської комісії від 13.07.2022 за №1817; Виписку із медичної карти хворого №4714 від 01.08.2022; Довідку військово-лікарської комісії від 02.08.2022 за №2224; Огляд травматолога від 08.08.2022; судові рішення у кримінальних справах №335/3348/22 та №331/2828/22 (у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень); Заключення від 10.06.2022; Лист ВЧ НОМЕР_4 від 23.05.2023 за №2131 «Про надання інформації та документів стосовно ОСОБА_1 » на адресу представника позивача; Лист ВЧ НОМЕР_4 від 05.06.2023 за №2333 «Щодо розгляду адвокатського запиту» на адресу представника позивача; Лист Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 08.06.2023 за №338/ф на адресу представника позивача; Довідку згідно роздавальних відомостей про розмір грошового забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 за 2022 рік; Наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.03.2022 за №7; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.04.2022 за №33; Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ за №076888 від 02.09.2021; Пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , видане 02.02.2022; Рапорт від 19.04.2022; Витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.05.2022 за №30-РС; інші документи, наявні у матеріалах даної справи.

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.

У п.22 ст.92 Конституції України проголошено, що виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно дочастини четвертоїстатті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно допункту "г"частини другої,пункту "г"частини третьої,підпункту "д" пункту 1,підпункту "в" пункту 2частини четвертої,підпунктів "е" пунктів 1і2,підпункту "в" пункту 3частини п`ятої тапідпункту "е" пункту 1,підпункту "д" пункту 2,підпункту "в" пункту 3частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбаченихстаттями 47,48,49Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно допідпункту "ґ" пункту 1частини четвертої,підпунктів "д" пунктів 1та2частини п`ятої тапідпункту "д" пункту 1,підпункту "ґ" пункту 2частини шостої статті 26 цього Закону. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно допунктів 1,2,3частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до п.144-6 Розділу IV«Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого 10.12.2008 Указом Президента України №1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно допунктів 1,2,3частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Як зазначено у ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

За п.15 Розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого 07.06.2018 наказом Міністерства оборони України №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Судом вивчено й інші норми права, які стосуються предмету спору.

Як свідчать матеріали справи, за Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2022 за №31 «Про підсумки службового розслідування відносно старшого сержанта ОСОБА_3 » ОСОБА_1 необхідно було вважати таким, що самовільно залишив ВЧ НОМЕР_2 , та з 18.04.2022 йому призупинено виплату грошового забезпечення.

При цьому, у Наказі командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2022 за №31 «Про підсумки службового розслідування відносно старшого сержанта ОСОБА_3 » зазначено, зокрема «… За фактом самовільного залишення території військової частини НОМЕР_2 в умовах воєнного стану зі зброєю старшим сержантом ОСОБА_7 була направлена відповідна доповідь №29 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку. …».

Зі змісту Постанови про закриття кримінального провадження від 06.09.2022 ОСОБА_1 не є таким, який вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

До суду не надано доказів визнання протиправною та скасування вказаної Постанови про закриття кримінального провадження від 06.09.2022.

Водночас, у Вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.11.2022 у справі №331/2828/22 зазначено: «… ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4ст.186 Кримінального кодексу України, та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 серпня 2022 року покарання, із застосуваннямст.69 КК України, у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті. В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати строк затримання з 17 червня 2022 року по 18 червня 2022 року. Подальший строк відбування покарання рахувати з моменту взяття його під варту 11 серпня 2022 року. …».

Згідно з ухвалами Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.06.2022 та від 11.08.2022 у справі №335/3348/22 до ОСОБА_1 судом був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у період з 18.06.2022 по 11.08.2022.

Враховуючи наведені та інші норми права, які стосуються предмету спору, обставини справи, на думку суду, позивачу має бути з 17.05.2022 по 16.06.2022 виплачене недоотримане грошове та здійснені недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Суд вважає, що ключовим правовим питанням у даній справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на виплату з 17.05.2022 по 16.06.2022 недоотриманого грошового та здійснення недоотриманих продовольчого, речового та інших видів забезпечення.

Відповідно питання щодо конкретного механізму нарахування, певних видів забезпечення є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на нарахування та виплату.

З матеріалів справи не вбачається порушення прав та інтересів позивача з боку ВЧ НОМЕР_4 .

З огляду на наведене та на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, з метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне:визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 з 17.05.2022 по 16.06.2022 виплатити недоотримане грошове та здійснити недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення; зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 з 17.05.2022 по 16.06.2022 ОСОБА_1 виплатити недоотримане грошове та здійснити недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача-1 частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1.Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); 2.Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (пров.Тихий, буд.7, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063; код ЄДРПОУ 07835529), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1,2 Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 з 17.05.2022 по 16.06.2022 виплатити недоотримане грошове та здійснити недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 з 17.05.2022 по 16.06.2022 ОСОБА_1 виплатити недоотримане грошове та здійснити недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

У стягненні на користь позивача з відповідача-1,2 судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2023.

Суддя О.О. Прасов