Справа № 932/4759/21

Провадження № 2/932/684/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Скрипниченко К.Г.

розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання незаконними протиправними дій та бездіяльність, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі; стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

16.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення на роботі та виплату середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ №1591-к від 17.05.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по день фактичного поновлення на роботі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 18.06.2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі, визначено про проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2021 року замінено відповідача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником Акціонерним товариством «Райффайзен Банк».

11.08.2021 року до суду від відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшов Відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача.

13.08.2021 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій викладені позовні вимоги до АТ «Райффайзен Банк», як правонаступника АТ «Райффайзен Банк Аваль», та в якій позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ №1591-к від 17.05.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по день фактичного поновлення на роботі.

25.08.2021 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, заявивши їх до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в якій просив також визнати незаконними та скасувати Протоколи засідання профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17.05.2021 року, як такі, що складені неналежною юридичною особою; визнати незаконним та скасувати наказ №1591-к від 17.05.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по день фактичного поновлення на роботі.

30.08.2021 року позивач надав до суду Відповідь на Відзив АТ «Райффайзен Банк», в якій просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

08.09.2021 року до суду від позивача надійшли Заперечення проти Заперечення АТ «Райффайзен Банк» на заяву позивача від 25.08.2021 року про уточнення позовних вимог, в яких він просив залишити без розгляду Заперечення без дати відповідача проти задоволення заяви позивача від 25.08.2021 року про уточнення позовних вимог.

13.09.2021 року до суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшли письмові Заперечення на відповідь позивача на Відзив.

27.09.2021 року до суду від позивача нададійшли Заперечення проти Заперечення АТ «Райффайзен Банк» на відповідь позивача на Відзив, в якому він просив залишити без розгляду Заперечення відповідача на Відповідь Позивача на Відзив.

18.10.2021 року до суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшли письмові пояснення на доводи, викладені позивачем у Запереченні від 27.09.2021 року.

15.11.2021року позивач надав до суду Заяву про уточнення позовних вимог, в якій крім вищезазначених позовних вимог просив визнати незаконними та скасувати рішення профспілкового комітету від 29.03.2021 року (протокол №13/03/21) та від 17.05.2021 року (протокол № 21/05/21).

21.12.2021 року позивач надав до суду Заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив: визнати незаконними та скасувати протоколи профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17 травня 2021 року; визнати незаконним та скасувати наказ №1591-к від 17.05.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк»; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 по день фактичного поновлення на роботі.

24.01.2022 року від АТ «Райффайзен Банк» до суду надійшов Відзив на уточнені 21.12.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необгрунтованість,

28.01.2022 року від АТ «Райффайзен Банк» до суду надійшли Заперечення проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів, викладеного у заяві про уточнення позовних вимог від 21.12.2021 року.

01.02.2022 року позивач надав до суду Пояснення щодо Заперечення відповідача АТ «Райффайзен Банк» від 19.01.2022 року.

04.02.2022 року позивачем надано до суду Відповідь на Відзив АТ «Райффайзен Банк» від 19.01.2022 року.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року Первинна профспілкова організація Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залучена до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача.

08.06.2022 року до суду від Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшов Відзив на позов ОСОБА_1 , в якому представник даного відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

15.06.2022 до суду від позивача надійшла Відповідь на Відзив відповідача Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 08.06.2022 року.

01.07.2022 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність АТ «Райффайзен Банк», що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу за місцем проживання у місті Дніпрі, а не у місті Києві, ворожого ставлення до нього, примушування до звільнення за власним бажанням та незаконного звільнення за п.1 ст. 40 КЗПП України; визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що виразилися у нездійсненні представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів члена профспілки ОСОБА_1 ; скасувати наказ №1591-к від 17.05.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк»; скасувати протоколи виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17 травня 2021 року; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по день фактичного поновлення на роботі; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 110000,00 грн.; стягнути з Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням неодноразово наданих уточнень, посилається на те, що Наказ №1591-к від 17.05.2021 року про його звільнення з роботи, виданий Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», є незаконним, а його звільнення відбулось з порушенням процедури вивільнення працівників, передбаченої КЗпП України. Трудовий спір (суперечка) між ним та Банком виник в січні 2021 року з приводу постановки роботодавцем питання про припинення з ним трудових відносин. В ході перемовин, здійснених в телефонному режимі, спір не був врегульований. 25.01.2021 року він направив до Банку письмове Заперечення, в якому вказав про порушення трудового законодавства та дискримінацію та виклав інформацію про те, що 15.01.2021 року в телефонній розмові керівники управління менеджменту фінансових злочинів (далі УМФЗ) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили його про майбутнє скорочення займаної посади та запропонували йому звільнитись в порядку ст. 39 КЗпП України (за власним бажанням), а також визначили дату звільнення - 29.01.2021 року, тобто через 2 тижні з моменту подачі заяви про звільнення. У вказаному Запереченні він звернув увагу на порушення Банком норм трудового законодавства, зокрема ст. 492 КЗпП України в частині порушення порядку та строків повідомлення про звільнення за скороченням штату та ст. 42 КЗпП України в частині порушення його переважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Він також вказав на наявність ознак його дискримінації з боку роботодавця за місцем проживання у м. Дніпрі, а не у м. Києві та звернув увагу на вимоги ст. 21 КЗпП України та судову практику, викладену у постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». З метою досудового врегулювання спору він запропонував перевести його на вакантну посаду інкасатор відділу касових операцій та перевезення валютних коштів Дніпропетровської обласної дирекції управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів. Крім того, просив зажадати від уповноважених осіб Банку дотримання норм трудового законодавства при звільненні працівників за скороченням штату. Отже, він не погодився з пропозицією роботодавця звільнитись за власним бажанням (з власної волі) та запропонував конкретні заходи щодо вирішення трудового спору. Його правомірну відмову звільнитись в порядку ст. 39 КЗпП України (з власної волі) Банк сприйняв як проявлену зухвалість та спрямував свою протиправну діяльність на примушування позивача до звільнення, що у відповідності до п.7 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» має ознаки утиску. Позивач вказує на те, що Банк здійснив відносно нього наступні протиправні дії: 15.01.2021 року в телефонній розмові Банк безпідставно, за відсутності відповідного рішення Правління, повідомив його про скорочення займаної посади та запропонував йому звільнитись в порядку ст. 39 КЗпП України (за власним бажанням), а також визначив дату звільнення - 29.01.2021 року, що підтверджується його Запереченням від 25.01.2021 року та електронним роз`ясненням начальника УМФЗ ОСОБА_3 , який повідомив його про те, що його керівником напрямку ОСОБА_2 , за його дорученням було доведено інформацію щодо запланованого скорочення посади для інформування позивача та прийняття можливих рішень згідно нормативних документів Банку та законодавства України; при цьому він був запевнений, що після прийняття уповноваженим органом Банку рішення про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників Банком неухильно буде дотримано законодавчо встановлених порядку та строків під час процедури звільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності та штату, а саме завчасно попереджено таких працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, ознайомлено із переліком вакантних посад у Банку, отримано згоду профспілки тощо.

Також, позивач вказує на те, що, отримавши його відмову звільнятися в порядку ст. 39 КЗпП України, Банк без будь якої легітимної мети відсторонив його 25.01.2021 року від виконання посадових обов`язків, передбачених трудовим договором Угодою про виконання робіт, витребував всі наглядові справи, які знаходились на супроводженні у нього, та доручив подальше супроводження кримінальних проваджень іншому працівнику ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповідного протоколу електронних комунікацій. Одночасно, Банк вдався до його примушування виконувати роботу (здійснювати службові перевірки), не передбачену трудовим договором Угодою про виконання робіт, що суперечило положенням ст. 31 КЗпП України. З протоколів електронних комунікацій вбачається, що задачі щодо проведення службових перевірок йому ставив керівник з протидії та розслідування фінансових злочинів ОСОБА_4 , якому він не підпорядковується згідно з його посадовою інструкцією. Доказом протиправності вказаних дій Банку виступає також копія посадової інструкції від 18.01.2021 року керівника з питань протидії фінансовим злочинам ОСОБА_2 , яка не передбачає функції здійснення службових перевірок та в підпорядкуванні якої знаходиться посада регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро), яку заміщував він - позивач. Намагаючись штучно зменшити його професійні досягнення за посадою та позбавити його грошової премії за 2020 рік, Банк безпідставно вимагав від нього зменшити у відповідному звіті витрати його часу на роботу в комісії Дніпропетровської ОД з постановки на облік та списання товарно-матеріальних цінностей, мотивуючи цю вимогу тим, що вказана робота не передбачена його посадовою інструкцією (тобто здійснювалась поверх функцій, передбачених посадовою інструкцією та на підставі наказів Дніпропетровської ОД Банку), а також самостійно зменшити показники діяльності за 2020 рік у відповідному звіті Угоди про виконання робіт (УВР). Вказаними протиправними діями за твердженням позивача стосовно нього створена напружена, ворожа, образлива атмосфера, у тому числі така, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. У лютому 2021 року Банк вдався до погіршення умов його праці та безпідставно відключив від його робочого комп`ютера (заблокував) флешносій, многофункціональний пристрій та корпоративний ноутбук. В умовах обмежень щодо чисельності працівників, працюючих в офісах не більше ніж 15%, введених 18.02.2021 року Антикризовою групою Банку в зв`язку з пандемією, спричиненою вірусом COVID-19, та встановленням режиму віддаленої роботи на дому, Банк зобов`язав його щоденно виходити до офісу за адресою АДРЕСА_1 та заборонив дистанційну роботу на дому з використанням корпоративного ноутбуку, закріпленого за працівником, чим свідомо піддав його ризику захворювання. Банк зволікав з оплатою лікарняного, чим свідомо погіршував його матеріальне становище, з приводу чого, 29.03.2021 року він звернувся до Профкому та просив направити роботодавцю відповідне подання щодо оплати 5 днів знаходження на лікарняному. Він вважає, що вказані вище протиправні дії Банку мають ознаки мобінгу, поняття якого визначено в ст. 22 КЗпП України.

Позивач зазначає, що, намагаючись захистити свої права, передбачені трудовим законодавством, та зупинити цькування і утиск, проявлені керівництвом УМФЗ, він звернувся до керівництва Банку та направив низку скарг та пояснень. Однак, в ході розгляду вказаних його звернень Банк не дотримався встановленої трудовим законодавством процедури вирішення трудового спору, зокрема: трудовий спор, що виник на підставі численних його звернень про порушення його трудових прав, не був вирішений уповноваженим на те органом, а саме комісією по трудових спорах, як то передбачено п.1 ст.221 КЗпП України. Проте, Банк не надав до суду доказів щодо створення (обрання) та організації діяльності комісії в порядку, передбаченому ст.223 КЗпП України; ані Статут Банку, ані Колективний договір не передбачають функцію вирішення трудових спорів, чим незаконно позбавив його як працівника права на розгляд трудового спору уповноваженим на те органом - комісією по трудовим спорам, яка у відповідності до ст. 224 КЗпП України є обов`язковим первинним органом по розгляду трудових спорів.

Позивач зазначає, що, приховуючи від працівника вказані порушення трудового законодавства, та створюючи уяву законності своїх дій, Банк поклав повноваження по вирішенню трудового спору на службу внутрішнього аудиту, яка не визначена законом у якості уповноваженого на те органу. Повноваження щодо вирішення трудових спорів не передбачені ані пунктом 6.6 «Внутрішній аудит Банку» Статуту Банку, ані Положенням про службу внутрішнього аудиту, що об`єктивно вказує на перевищення службою внутрішнього аудиту повноважень щодо вирішення трудового спору та доводить незаконність підготовлених нею висновків службової перевірки. В ході здійснення службової перевірки за результатами розгляду його звернень про порушення його трудових прав, службою внутрішнього аудиту допущені численні порушення вимог нормативних документів Банку щодо засад та порядку проведення службової перевірки. У відповідності до п. 1.2. Положення про порядок взаємодії структурних підрозділів при виявленні подій операційного ризику, в тому числі шахрайства та юридичних подій, вимоги цього Положення поширюються на всі структурні/відокремлені підрозділи Банку. В п. 5.3.1 вказаного Положення Р-2/1 зазначається, що загальний порядок проведення Службових перевірок за підозрами шахрайства в Банку викладено в Положенні про порядок проведення службових перевірок за підозрами на фінансові злочини та інші види шахрайства. Пунктом 1.2 Положення П-138/3 передбачено, Положення встановлює загальні засади проведення Службових перевірок ПФЗ (підозра фінансового злочину) та інші види шахрайства, порядок дій, права та обов`язки працівників структурних підрозділів Банку та Дочірньої компанії, задіяних в таких Службових перевірках. У скарзі від 02.03.2021 року він просив керуватись вказаними постановами під час перевірки викладених обставин, однак, в ході проведення службової перевірки Банком допущено ряд порушень вказаних нормативних документів, зокрема п. 9.6 Положення П-138/3, яким передбачено, що Департамент персоналу залучається до проведення Службового розслідування для розгляду питань, пов`язаних із законодавством про працю, зокрема, за рішенням уповноваженого органу з застосування до працівників дисциплінарних стягнень та інших заходів забезпечення трудової дисципліни в установленому в Банку порядку. Однак, не зважаючи на те, що предметом вказаних перевірок є розгляд питань, пов`язаних із законодавством про працю, представники Департаменту персоналу до вказаних перевірок не залучені. У відповідності до абзацу 4 п. 9.6.1 Положення П -138/3: якщо предметом перевірки є порушення, у т.ч. з боку працівників, внаслідок яких прямо або опосередковано завдано/може бути завдано істотної шкоди іміджу Банку, то як правило призначається службове розслідування. Однак, будучі повідомленим про наміри працівника щодо вирішення спору в судовому порядку, що свідчить про можливу втрату іміджу Банку, Банк не провів службового розслідування, а провів службову перевірку. До того ж рішення про проведення службового розслідування не оформлено Наказом Голови Правління Банку, як того вимагає п. 9.6.2 Положення П-138/3. В зазначених у висновках аудиту переліках нормативних документів, які використовуються для проведення перевірки, не вказано Положення П-138/3, що є порушенням п. 10.1 вказаного Положення та свідчить, що служба внутрішнього аудиту не мала на меті проводити перевірку у відповідності з вимогами Положення П-138/3. Під час проведення Службової перевірки Відповідальний за перевірку не дотримався вимог абзацу 6 п. 10.3 Положення П-138/3 та не з`ясував причини та умови, що сприяли його примушуванню до звільнення та наявність умислу та корисливих мотивів в діях уповноважених осіб, що виступили у якості суб`єктів такого примусу. Всупереч вимогам п. 11.1 Положення П-138/3, рішення що прийняті за результатами перевірок служби внутрішнього аудиту не ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні матеріалів службової перевірки, оцінці кожного доказу з точки зору належності, достовірності, та сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та логічного взаємозв`язку, що грунтуються на внутрішньому переконанні відповідального за перевірку, який не отримав у нього відповідних пояснень, що передбачено п. 11.2 Положення П-138/3. До того ж, вказані висновки не відповідають формі, встановленій додатком 5.2. до Положення про порядок взаємодії структурних підрозділів при виявленні подій операційного ризику, в тому числі шахрайства та юридичних подій та не мають номеру кейсу. Відсутність номеру кейсу вказує на те, що дані про підозру шахрайства не обліковані на внутрішньому банківському сайті в порядку, визначеному розділом 5 (Порядок роботи з підозрою шахрайства та подією шахрайства) вказаного Положення. А отже, Банком не дотримано встановленого порядку реєстрації повідомлень про підозру шахрайства та звітування.

Позивач в обгрунтування позовних вимог також зазначає, що 08.02.2021 року Банк виніс Постанову № П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно з якою посада регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), яку він заміщував, підлягає скороченню. Він вважає, що скорочення посади, яку він обіймав, не відповідає меті, яка зазначена в Постанові (вдосконалення управлінської діяльності Банку, що спрямована на підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи, централізацією функцій та з метою підвищення ефективності роботи) та винесена за відсутності вказаних в постанові підстав. Скорочення посади працівника (позивача), який має найкращі результати діяльності в порівнянні з іншими працівниками напрямку супроводження кримінальних справ не може сприяти підвищенню ефективності праці та ефективності роботи УМФЗ, його звільнено за найкращих показників роботи в порівнянні з іншими працівниками напрямку супроводження кримінальних справ. На етапі досудового врегулювання спору він просив здійснити порівняльний аналіз результатів його роботи з результатами роботи інших працівників напрямку, що підтверджується відповідним протоколом електронних комунікацій, однак Банк не здійснив порівняльного аналізу результатів його роботи. Таким чином його звільнення, за наявності найкращих результатів роботи не є належним та необхідним способом досягнення мети підвищення продуктивності праці та ефективності роботи.

В ході судового розгляду справи Банк не надав доказів відсутності наведених ним даних щодо наявності у нього найкращих результатів роботи та вдався до їх приховування, зокрема не надав довідку по кожному працівнику напрямку супроводження кримінальних справ управління менеджменту фінансових злочинів щодо кількості кримінальних справ, які знаходились у них на супроводженні станом на 15.01.2021 року з зазначенням стадій кримінального процесу (досудове розслідування, судове слідство, виконавче провадження) та номерів проваджень, про що він просив в заяві про уточнення позовних вимог від 01.07.2022 року.

Позивач посилається на те, що станом на січень 2021 року мета щодо централізації функцій Банком вже була досягнута, а саме: в структурі УМФЗ виділені окремі напрямки діяльності; до штатного розпису введені керівники напрямків; для організації діяльності за вказаними напрямками передбачені відповідні посади. Кожна посада підпорядковується конкретному керівнику, жодна з посад не підпорядковується керівникам двох або більше напрямків. Посада, яку він заміщував, підпорядковується керівнику з питань протидії фінансовим злочинам, який очолює напрямок супроводження кримінальних справ. Отже, скорочення посади, яку він заміщував, не є належним та необхідним способом досягнення мети централізація функцій, та свідчить про наявність нелегітимної мети припинення його трудових прав та обов`язків шляхом психологічного та економічного тиску, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Зазначив, що меті зменшення об`єму виконуваної роботи не відповідають дії Банку щодо введення в штат УМФЗ з 01.01.2021 року (за 38 днів до винесення Постанови від 08.02.2021) посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам, яка очолює напрямок супроводження кримінальних справ та якій підпорядкована посада регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), яку він заміщував. Введення з 01.01.2021 року в штат УМФЗ посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам підтверджується також попереднім штатним розкладом від 01.12.2020 року, в якому відсутня вказана посада. Згідно з посадовою інструкцією керівника з питань протидії фінансовим злочинам, він забезпечує контроль та координацію діяльності працівників напрямку супроводження кримінальних справ щодо представництва та захисту інтересів Банку у кримінальних провадженнях, які ініційовані в межах компетенції управління, на стадіях досудового, судового розслідування та виконавчого провадження. Тобто, посадова інструкція керівника з питань протидії фінансовим злочинам передбачає наявність підпорядкованих йому посад. Отже, посада керівника напрямку введена 01.01.2021 року саме з метою збільшення чисельності працівників напрямку супроводження кримінальних справ та здійснення координації їх діяльності, як то передбачено його посадовою інструкцією. На відсутність легітимної мети скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) вказує обставина, пов`язана з тим, що Банк не скоротив посади управління менеджменту фінансових злочинів які були вакантні, а скоротив посаду, яку він заміщував. Так, згідно з переліком вакантних посад в управлінні менеджменту фінансових злочинів (УМФЗ) була наявна вакансія менеджер з протидії кредитному шахрайству. Для досягнення легітимної мети щодо зменшення чисельності УМФЗ посада менеджер з протидії кредитному шахрайству могла бути скорочена за відсутності будь яких трудових спорів та негативних наслідків для Банку, так як була вакантною. Однак, за наявності юридичних ризиків, Банк застосовував до нього дискримінаційну відмінність за місцем проживання в м. Дніпрі, а не в м. Києві, здійснив протиправні дії щодо припинення з ним трудових відносин та скоротив посаду регіональний менеджер з протидії фінансових злочинів (м. Дніпро), яка була ним заміщена. До того ж, Банк не запропонував йому перевестись на вакантну посаду менеджер з протидії кредитному шахрайству в ході процедури скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), яку він заміщував.

Таким чином, винесення Постанови від 08.02.2021 року стало черговим кроком у досягненні нелегітимної мети Банку, а саме: припинення його трудових прав та обов`язків шляхом психологічного та економічного тиску, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Приховуючи вказану нелегітимну мету, Банк створив уяву законності своїх дій, та в Постанові від 08.02.2021 вказав надумані цілі (підстави) скорочення посади, яку він обіймав, в тому числі: підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи, централізацією функцій та з метою підвищення ефективності роботи. З винесенням Постанови від 08.02.2021 року про скорочення чисельності та штату працівників Банк не мав на меті дотримуватись вимог законодавства щодо процедури його звільнення за ч.1 ст. 40 КЗпП України та не здійснив своєчасні заходи, які мали передувати винесенню вказаної Постанови, а саме передбачені ч.1 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», проте, як вбачається з повідомлення Банку, Банк порушив вказану норму закону та направив інформацію про заплановане звільнення до Профспілки 18.02.2021 року, тобто через 10 днів після винесення Постанови.

Позивач також зазначає, що в ході реалізації процедури його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України Банк допустив також інші порушення трудового законодавства, а саме: Банк не повідомив його про наступне звільнення в порядку, передбаченому законом, а саме ч.1 ст. 492 КЗпП України, не надавши персональне його попередження про скорочення чисельності та штату. Натомість, Банк надав до суду документ, який не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» та не має відповідних реквізитів, зокрема, не має реквізиту «адресат», передбаченого підпунктом 15 п. 4.1. ДСТУ 4163:2020; не має реквізиту «назва виду документу» (не зазначають на листах), передбаченого підпунктом 9 п. 4.1., п. 4.4. ДСТУ 4163:2020 та за своїм змістом містить розпорядчі дії, адресовані уповноваженій особі Банку з адміністрування трудових відносин, якою не виконано розпорядчу дію, передбачену п. 1 документу, а саме: «Згідно з чинним законодавством України попередити працівників вказаних у додатку до наказу, (далі - працівники), про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль»; не має реквізиту «код форми документа» (за наявності), передбаченого підпунктом 7 п. 4.1., п. 5.7. ДСТУ 4163:2020, що, у сукупності з вище вказаними порушеннями вимог ДСТУ, взагалі не надає можливості встановити вид документу, у тому числі: лист, наказ, попередження, інше. Банк не направив до виборного органу належної первинної профспілкової організації подання про розірвання трудового договору з працівником, що передбачено ч.1, 2 ст. 43 КЗпП України, а надані банком листи від 22.03.2021 року та від 30.04.2021 року в розумінні ст. 43 КЗпП України та ст. 78 ЦПК України не відповідають вимогам допустимості доказу. До того ж, вказані листи у графі «адресат» мають назву профспілки «Первинна профспілкова організація працівників Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»», яка не відповідає назві, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб як «Первинна профспілкова організація Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що вказує на те, що ці листи направлені Банком до неналежної юридичної особи.

Банк порушив строк звільнення працівника, передбачений ч.5, 8 ст. 43 КЗпП України. 29.03.2021 року на засіданні профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» було розглянуто лист роботодавця від 22.03.2021 року щодо надання згоди на його звільнення, за результатами розгляду якого Профкомом прийнято рішення надати згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Таким чином, з урахуванням вимог частин 5, 8 ст. 43 КЗпП України, гранична дата, до якої роботодавець мав право розірвати з працівником трудовий договір, становить 03.05.2021 року, між тим, наказ про його звільнення з роботи виданий 17.05.2021 року, в якому встановлена дата звільнення - 21.05.2021 року. Отже, трудовий договір з ним розірвано Банком з порушенням строку, встановленого ст. 43 КЗпП України (33 доби), а саме, через 51 добу після погодження профспілковим комітетом. Вдавшись до приховування порушення строків звільнення, передбачених частинами 5, 8 ст. 43 КЗпП України, Банк 30.04.2021 року повторно направив лист до неналежної юридичної особи про надання згоди на його звільнення.

Також, позивач вказує на те, що в ході застосування процедури його звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП України Банк порушив його численні права, передбачені трудовим законодавством, зокрема: право щодо переведення на вакантні посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату; в ході процедури скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) позивач здійснив вичерпні заходи щодо реалізації права на заміщення вакантних посад та в період з 15.01.2021 до 21.05.2021 року подав 3 заяви про переведення його на вакантні посади у зв`язку з повідомленням про наступне скорочення, проте Банк з надуманих підстав відмовив йому у переведенні на вказані посади, що підтверджується відповідними протоколами комунікації. Крім того, надавши працівнику переліки вакантних посад в кількості понад 200 одиниць, Банк не вказав які з цих посад відповідають освіті, кваліфікації, досвіду працівника, не вказав розміри окладів за такими посадами, чим свідомо створив йому перешкоду в реалізації вказаного права. Банк також ввів його в оману та надав йому неправдиву інформацію щодо вакансії інкасатор, оскільки в електронному повідомленні від 15.02.2021 року Банк повідомив, що інформація про вакансію на день його звернення, не є актуальною, оскільки кандидата на цю посаду вже було погоджено та з ним оформлено трудові відносини». Проте, стало відомо, що станом на дату подачі заяви від 27.01.2021 року посада інкасатор ні ким не була заміщена та значилась вакантною; заміщення вказаної посади здійснено аж 03.02.2021 року шляхом призначення на вказану посаду іншої особи, яка раніше не мала трудових відносин з Банком, що підтверджується відповідним наказом.

Банк не забезпечив його переважне право на залишення на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України, при вирішенні питання про заміщення посади інкасатор Банк не врахував приписи ст. 42 КЗпП України щодо критеріїв які при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надають працівнику перевагу в залишенні на роботі, а саме: як сімейній особі при наявності двох і більше утриманців (п.1 ч. 2 ст. 42 КЗпП України) він має неповнолітнього сина, якому на дату виникнення правовідносин було 13 років та безробітну дружину; як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (п.3 ч 2 ст. 42 КЗпП України) стаж його роботи в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на дату подачі заяви становив більше 14 років; як працівнику якому залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (п.10 ч 2 ст. 42 КЗпП України) він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, станом на дату подачі заяви залишалось 10 місяців до настання пенсійного віку, при досягненні якого він має право на отримання пенсійних виплат, з урахуванням трудового та страхового стажу. Таким чином, в ході заміщення посади інкасатор Банк свідомо порушив його переважне право на залишення на роботі та: за наявності його відповідної заяви щодо переведення на посаду інкасатор не залучив його до участі в конкурсі на заміщення вказаної посади поруч з іншими кандидатами; надав йому неправдиву інформацію щодо заміщення посади інкасатор та безпідставно відмовив йому у переведенні на вказану посаду; призначив на вказану посаду особу, яка раніше не мала трудових відносин з Банком. Банк не мав наміру виконувати Постанову Правління №П-11/2 від 08.02.2021 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» та порушив порядок його звільнення, встановлений вказаною Постановою. Так, пунктом 3 вказаної Постанови передбачено: «Доручити Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин (Значко Н.В.) провести процедуру звільнення працівників, які не надали заяви на переведення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату та чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України), або у зв`язку із відмовою від подовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України)». Однак, Банк в порушення вказаної Постанови звільнив його за наявності трьох заяв про переведення на вакантні посади, в зв`язку з чим в ході ознайомлення з вказаним наказом він письмово засвідчив свою незгоду. Таким чином, наказ № 1591-к від 17.05.2021 про його звільнення з роботи винесений з порушенням порядку звільнення, встановленого Постановою Правління №П-11/2 від 08.02.2021 та підлягає скасуванню.

Позивач вказує на те, що його незаконне звільнення є кульмінацією тривалого в часі (протягом кількох років) процесу його дискримінації роботодавцем. Так, матеріали справи об`єктивно доводять що в період з січня 2019 по травень 2021 років Банк застосував по відношенню до нього дискримінаційну відмінність за місцем його проживання в м. Дніпрі, а не в м. Києві, в наслідок чого, та за відсутності правомірної об`єктивно обгрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, він зазнав обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами. У вказаний період часу Банк свідомо та системно створював йому менш сприятливі умови для реалізації своїх трудових прав в порівнянні з іншими працівниками управління менеджменту фінансових злочинів, які забезпечують напрямок супроводження кримінальних справ, а також поводився з ним менш прихильно, ніж з працівниками УМФЗ, які проживають та робочі місця яких розташовані в м. Києві, зокрема: Банк не повідомляв працівника про неодноразові внесення змін до структури та штату УМФЗ; Банк не повідомляв його про загальні результати роботи УМФЗ з напрямку супроводження кримінальних справ, не запрошував його для участі в селекторних нарадах та конфколах, чим позбавив його можливості оцінити продуктивність його праці в порівнянні з іншими працівниками напрямку супроводження кримінальних справ; Банк системно не повідомляв його про істотні зміни умов праці, які були пов`язані зі зміною підпорядкування посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), чим порушив вимоги абзацу 3 статті 32 КЗпП України. Зокрема, порушення Банком вказаного права позивача допущено при скороченні з 01.09.2020 року посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам, в підпорядкуванні якої знаходилась посада регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), що підтверджується штатними розкладами, введеними в дію 01.08.2020 року та 01.09.2020 року. Вдруге порушення вказаного права допущено Банком при введенні з 01.01.2021 року в штат УМФЗ посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам.

Позивач зазначає, що в зв`язку зі зміною істотних умов праці, пов`язаних з підпорядкуванням посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро), що відбулось 01.09.2020 року, його посадова інструкція від 14.12.2018 року не була приведена Банком у відповідність з оновленою організаційно-штатною структурою УМФЗ та трудовим договором Угодою про виконання робіт. Так, згідно п.1.1 посадової інструкції: «Регіональний менеджер ПФЗ відповідно до штатного розпису з питань кримінальних проваджень підпорядковується Керівнику з питань протидії фінансовим злочинам, з інших питань діяльності Управління начальнику Управління». В зв`язку зі скороченням з 01.09.2020 року посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам, його посадова інструкція втратила чинність (легітимність), так як не відповідала оновленому штатному розпису УМФЗ. Вдруге його посадова інструкція не була приведена Банком у відповідність з оновленою організаційно-штатною структурою УМФЗ, введеною в дію з 01.01.2021 року. Так, вказаний штатний розпис передбачає введення посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам, який у відповідності до посадової інструкції здійснює контроль та координацію діяльності працівників напрямку супроводження кримінальних справ. Посадовою інструкцією вказаного керівника не передбачена функція проведення службових перевірок. Однак, його посадова інструкція від 14.12.2018 року не була своєчасно приведена у відповідність з оновленою організаційно-штатною структурою, передбачала функцію проведення службових перевірок та не відповідала угоді про виконання робіт. За найкращих результатів роботи з напрямку супроводження кримінальних справ він - позивач не був запрошений Банком для участі в конкурсі на заміщення посади керівник з питань протидії фінансовим злочинам, яка з 01.01.2021 року введена в штат УМФЗ. За відсутності правомірної об`єктивно обгрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, Банк не уклав з ним Угоду про виконання робіт на 2021 рік та вдався до його утиску з метою примушування його до звільнення за власним бажанням; в ході процедури звільнення за скороченням чисельності та штату працівників Банк проявив вороже неетичне ставлення до нього та поводився з ним не як з працівником Банку, а як зі сторонньою особою. Так, з винесенням Постанови Правління №П-11/2 від 08.02.2021 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» він-позивач в електронному зверненні від 29.03.2021 року просив з метою досудового врегулювання спору з роботодавцем надати штатний розпис УМФЗ, введений в дію у відповідності з вказаною Постановою. Однак, в електронному повідомленні від 31.03.2021 року Банк відмовив йому у видачі копії вказаного штатного розпису УМФЗ, пославшись на те, що зазначений документ містить інформацію, яка визначена Банком у внутрішніх документах як конфіденційна, отже є інформацією з обмеженим доступом та не може бути надана працівнику. Банк порушив порядок його звільнення, передбачений Постановою № П-11/2 від 08.02.2021 року та за наявності більше 200 вакансій та трьох поданих ним заяв про переведення на вакантні посади 21.05.2021 року незаконно звільнив його з роботи в порядку п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 1591-к від 17.05.2021 року.

Позивач вказує на те, що вище вказаними протиправними діями Банк проявив вороже, неетичне ставлення до нього, яке прямо спрямоване і систематично повторюється по відношенню до нього, тому йому заподіяно моральну шкоду; регулярні випадки негідних чи неприятельських дій по відношенню до нього спровокували його важку депресію, яка потягла погіршення стану його здоров`я, та спричинили йому фізичного болю та страждань; сукупністю вказаних протиправних дій Банку завдано шкоду його здоров`ю та поставлено під загрозу саме його життя. Так, безпідставні вимоги роботодавця до нього щодо звільнення з Банку з подальшим протиправним його відстороненням від виконання обов`язків, передбачених угодою про виконання робіт, штучним заниженням показників його діяльності за 2020 рік, спрямованим на позбавлення премії, а також примушування його до виконання робіт, не передбачених угодою про виконання робіт, призвели його до стану психічного стресу, в наслідок чого у нього стався гіпертонічний криз та він вимушений був звернутися за медичною допомогою і в період з 01.02.2021 по 12.02.2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області». Фізичного болю та страждань йому завдано також протиправними діями роботодавця щодо його примушування виходити на роботу до офісу Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» в умовах пандемії, спричиненої коронавірусом COVID-19 та безпідставної заборони працювати віддалено на дому з використанням корпоративного ноутбуку, який був закріплений за ним. Вважає, що вказаним заходом негативного впливу роботодавець свідомо піддав його ризику захворювання, в наслідок чого він захворів та в період з 15.03.2021 по 25.03.2021 року знаходився на амбулаторному лікуванні у медичному закладі ТОВ «Валео-діагностік» з діагнозом гострий трахеїт. Душевних страждань йому також завдано з боку Банку в зв`язку із зволіканням з оплатою лікарняного, чим свідомо погіршувалось його матеріальне становище та вказаними діями роботодавця йому причинено душевний біль. Його психічний стан, визваний гонінням та переслідуванням на роботі, негативно відобразився на його взаємовідносинах з членами родини. Так, у період закінчення його неповнолітнім сином навчального року, що збіглося за часом з періодом гоніння та переслідування його на роботі, він був зосереджений на захисті своїх прав та законних інтересів та не міг приділити достатньо уваги синові, зокрема забезпечити батьківську участь у навчальному процесі, контроль за підготовкою домашніх завдань з фізики та математики, підготовку сина до підсумкових контрольних робіт. Його вказані батьківськи обов`язки були сформовані багаторічними стосунками в родині, а неможливість їх виконання в умовах гоніння та переслідування на роботі створили передумови для виникнення скандалів з дружиною, що також завдало йому чималих душевних страждань. Моральну шкоду, причинену Банком в наслідок гоніння та його переслідування на роботі, він оцінює в сумі 110000 грн., що є суто символічною та значно меншою розміру фактично причиненої йому моральної шкоди.

Крім того, позивач зазначає, що виборний орган Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі Профком) за наявності відповідних підстав, а саме його звернень, не захистив його соціально-економічні інтереси та трудові права, порушені Банком, та на етапі досудового врегулювання спору вдався до приховування протиправних дій Банку здійснивши таким чином пособництво у дискримінації, що виразилися у наступному. 27.01.2021 року він направив до первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» електронне звернення, в якому повідомив про ознаки утиску з боку роботодавця та безпідставне попередження його керівництвом управління менеджменту фінансових злочинів про скорочення займаної ним посади. В зв`язку з виникненням вказаного трудового спору та з метою його досудового врегулювання, він просив Профспілку Дніпропетровської ОД рекомендувати роботодавцю перевести його на посаду інкасатор відділу касових операцій та перевезення валютних цінностей Дніпропетровської ОД управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів, яка на дату звернення була вакантною. Однак, Профком не розглянув його електронне звернення від 27.01.2021 року по суті порушеного питання, не здійснив своєчасно взаємодію з Банком на принципах соціального діалогу з питання переведення його - позивача на вакантну посаду інкасатор, приховав від нього інформацію про те, що 03.02.2021 року на посаду інкасатор призначена особа, яка раніше не мала трудових відносин з Банком, та 16.02.2021 року повідомив його, що наразі документи щодо скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) в профспілку Дніпропетровської ОД не надходили. Отже, вказаною бездіяльністю Профком свідомо сприяв Банку у порушенні його трудових прав, а саме: переважного права на залишення на роботі, передбаченого ст. 42 КЗпП України; права на переведення на вакантну посаду. 09.03.2021 року він звернувся до Профспілки Дніпропетровської ОД з заявою, в якій вказав на порушення його трудових прав роботодавцем. У вказаній заяві він навів дані щодо його утиску з боку Банку та примушування до звільнення в порядку ст. 39 КЗпП України (за власним бажанням), а також на порушення Банком трудового законодавства в частині застосування процедури звільнення за ч.1 ст. 40 КЗпП України. У вказаній заяві Позивач просив направити роботодавцю подання про усунення вказаних порушень Колективного договору та трудового законодавства України. Однак, Профком не розглянув його письмову заяву від 09.03.2021 року по суті порушеного питання, здійснив пособництво у дискримінації, що виразилося у приховуванні дискримінаційних дій Банку по відношенню до нього, та вдався до порушень законодавства на шкоду його інтересів, зокрема: Профком не зареєстрував його заяву від 09 03.2021 року в порядку, встановленому законом та нормативними документами Банку, Профком не виконав обов`язку, передбаченого ст.ст. 7, 19 Закону України «Про звернення громадян» та 10.03.2021 року направив його заяву роботодавцю, дії та рішення якого оскаржуються; Профком не направив роботодавцю подання про усунення порушень Колективного договору та трудового законодавства, про що він позивач просив в заяві від 09.03.2021 року та незаконно відмовив йому у направленні до Банку такого подання. Він скористався правом щодо оскарження протиправних дій роботодавця та правом вимагати усунення допущених роботодавцем порушень трудового законодавства та Колективного договору. З метою поновлення порушених трудових прав він звернувся з відповідною заявою до уповноваженого органу, а саме до профспілкового комітету первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Банку та просив направити роботодавцю подання про усунення порушень Колективного договору та трудового законодавства. Однак, пославшись на висновки служби внутрішнього аудиту Банку, Профком відмовив йому у направленні роботодавцю подання про усунення порушень Колективного договору та трудового законодавства та у листі від 21.04.2021 року повідомив його про наступне: Зазначені у висновках від 26.02.2021, 07.04.2021 року аргументи свідчать про те, що у діях відповідальних працівників Банку не вбачається порушення вимог чинного законодавства та/або Колективного договору, які б давали право профкому направляти роботодавцю подання про усунення порушень. Крім того, приховуючи наявність трудового спору, ОСОБА_5 повідомив його про те, що зі змісту звернення вбачається, що під порушеннями розуміється конфліктна ситуація яка склалася між ним, його безпосереднім керівництвом та керівництвом деяких департаментів, яку він суб`єктивно сприймає як «переслідування на роботі та примушування до звільнення з Банку». Профком не розглянув його звернення від 09.03.2021 року в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян» та допустив порушення вказаного строку. Дані, викладені у листі від 21.04.2021 року, об`єктивно свідчать, що Профком порушив терміни надання йому відповіді про результати розгляду Заяви від 09.03.2021 року, передбачені ст. 20 Закону про звернення. Його підпис від 14.05.2021 року про ознайомлення з вказаною відповіддю об`єктивно свідчить, що загальний термін вирішення питання порушеного у його заяві від 09.03.2021 року склав 65 днів, а отже, Профком, в ході процедури скорочення, свідомо сприяв роботодавцю у його примушуванні до звільнення із власної волі (за власним бажанням) та затягував термін вирішення питання, поставленого ним. Профком порушив його право як члена профспілки брати участь у засіданнях органів Профспілки та її первинних профспілкових організацій при розгляді його заяв, пропозицій, або з питань його професійної діяльності чи поведінки, передбачене п.4.2.4 Статуту Профспілкової організації працівників акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Питання про направлення подання роботодавцю про порушення Колективного договору та трудового законодавства, яке поставлено ним в заяві від 09.03.2021 року, розглянуто на засіданні Профкому 21.04.2021 року за його відсутності, представником даного відповідача не надано до суду доказів його повідомлення або запрошення до участі у вказаному засіданні Профкому; крім того, він об`єктивно не міг брати участь у вказаному засіданні Профкому, оскільки в період з 16.04.2021 по 12.05.2021 року знаходився у черговій відпустці; не міг він приймати участь у вказаному засіданні профкому і дистанційно за допомогою ПЗ «Мikrosoft Teams» в зв`язку з тим, що Банк приблизно у лютому-березні 2021 року безпідставно відключив від його робочої станції (заблокував) закріплений за ним корпоративний ноутбук. Таким чином, долучені до справи докази у своєї сукупності та взаємозв`язку свідчать, що ОСОБА_5 не представив його інтересів при розгляді індивідуального трудового спору та не скористався в його інтересах повноваженнями, передбаченими ч.1 ст. 26 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»; не забезпечив захисту його трудових, соціально-економічних прав та інтересів, здійснив пособництво в його дискримінації, що виразилося у приховуванні обставин, пов`язаних з його утиском та цькуванням, примушуванням його роботодавцем до звільнення, допустив порушення його прав, передбачених Статутом Профспілки Банку, а також порушив вимоги трудового законодавства в ході процедури його звільнення в порядку ч.1 ст.40 КЗпП України. Вказаними протиправними діями та бездіяльністю Профком принизив його честь та гідність, свідомо сприяв поглибленню стану його психічного стресу та важкої депресії, спричинивши тим самим моральну шкоду в сумі 40000 грн.

03.08.2022 року до суду від Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшов Відзив на уточнений позов позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними та скасування протоколів профкому. У Відзиві на позов, з урахуванням уточнення, представник даного відповідача просить у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України; у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю; в разі не закриття провадження у частині позовних вимог до Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у їх задоволенні - відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю. В обгрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача посилалась на те, що підставою для закриття провадження у справі в частині вимог до Профспілки Дніпропетровської ОД є те, що за змістом Закону про профспілки (ст. 33) в судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації; оскільки спірне рішення профспілкової організації при вирішенні питання про звільнення працівника з роботи має рекомендаційний характер, законом порядок його оскарження не передбачений, правова оцінка цього рішення була надана при вирішенні іншої цивільної справи, його оскарження в судовому порядку не передбачено законом, отже, позов про визнання неправомірним рішення профспілки, оформлене протоколом не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Щодо розгляду звернення позивача до відповідача Профспілки від 09.03.2021р. зазначено, що 09.03.2021 до профкому ППО Дніпропетровської ОД від ОСОБА_1 засобами електронної пошти надійшло звернення, в якому ОСОБА_1 повідомляв про порушення роботодавцем Колективного договору та просив направити уповноваженому органу роботодавця подання про усунення порушень. За результатами розгляду звернення на засіданні профкому ППО Дніпропетровської ОД, що відбулося 21.04.2021р., було встановлено відсутність порушень з боку роботодавця та у задоволенні звернення ОСОБА_1 від 09.03.21 р. про направлення уповноваженому органу Банку подання про усунення порушень було відмовлено, про що заявника було письмово повідомлено. Приймаючи зазначене рішення, профком виходив з того, що виходячи із змісту звернення, профком засобами електронного зв`язку звернувся до уповноважених осіб роботодавця з проханням надати пояснення щодо ситуації, яка склалася, та просив повідомити про результати перевірки скарг позивача відповідальним незалежним підрозділом Банку. За результатами перевірки фактів, викладених у службовій записці позивача від 15.02.2021р., було отримано Висновок від 26.02.2021р., складений відповідальними працівниками підрозділу аудиту Банку та затверджений Головним аудитором Банку, а також Висновок від 07.04.2021 р. за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі позивача від 02.03.2021р., складений відповідальними працівниками підрозділу аудиту Банку та затверджений Головним аудитором Банку. Аналіз змісту скарги позивача до профкому від 09.03.2021р., скарг та заяв позивача до Банку від 15.02.21, 02.03.2021р., вищевказаних аудиторських висновків свідчив про те, що обставини, на які позивач посилався у зверненні до профкому від 09.03.2021о., вже викладались ним раніше у численних зверненнях до роботодавця та слугували об`єктом перевірки службою внутрішнього аудиту Банку. У зв`язку з наявним конфліктом інтересів перевірка не могла здійснюватися Департаментом комплаєнсу, в якому працював позивач, та, відповідно така перевірка була здійснена незалежним відповідальним підрозділом - службою внутрішнього аудиту Банку. Зазначені у Висновках від 26.02.2021, 07.04.2021 року аргументи свідчили про те, що у діях відповідальних працівників Банку не вбачається порушення вимог чинного законодавства та/або Колективного договору, які б давали право профкому направляти роботодавцю подання про усунення порушень. Також представник вважав, що профкомом у порядку, встановленому законодавством України, за участю позивача, було розглянуто подання роботодавця про його звільнення і, враховуючи відсутність порушень з боку роботодавця у процедурі скорочення позивача, профком ППО Дніпропетровської ОД на своєму засіданні від 29.03.2021 року надав згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, результати засідання профкому були оформлені Протоколом від 29.03.2021 №13/03/21.

30.04.2021 до профкому ППО Дніпропетровської ОД засобами електронної пошти від уповноваженого органу Банку повторно надійшло подання щодо звільнення регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а саме «у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників». На засіданні профкому, що відбулося 17.05.2021 року було повторно надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, результати засідання профкому були оформлені Протоколом від 17.05.2021 №21/05/21. Зазначено, що при розгляді заяви позивача від 09.03.2021 р. щодо направлення подання до Банку про усунення порушень профком діяв в межах наданих йому повноважень та згідно чинного профспілкового законодавства, зокрема положень Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Зазначено, що форма «подання» роботодавця до профспілки законодавчо не затверджена, отже, письмове звернення роботодавця до профспілкового органу з проханням про надання згоди на звільнення працівника у відповідності до ст.43 КЗпП України, є поданням по своїй правовій природі, навіть за відсутності назви «подання» у такому зверненні, отже, обґрунтовані звернення Банку від 21.03.21, 30.04.2021 р. до профкома з проханням про «надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України» та з посиланням на ст. 43 КЗпП України по своїй правовій природі є поданням в контексті ч. 2 ст. 43 КЗпП України. Відповідач 2 профком є окремою від Банку юридичною особою та має офіційне найменування - Первинна профспілкова організація Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». За час існування відповідача 2 з 2000 року назва самого Банку дійсно неодноразово змінювалася, однак зміна назви Банку не має за собою автоматичним наслідком зміну найменування відповідача 2, відповідач 2 є організаційною ланкою Професійної спілки Банку, він діє відповідно до її Статуту, та для зміни його найменування необхідно провести Профспілкові збори та інші юридично значимі дії згідно Статуту Профспілки Банку та на Профспілкових зборах затвердити нове найменування, що є виключною компетенцією саме відповідача - профкома. Враховуючи викладене, рішення відповідача 2 про надання згоди на звільнення позивача прийняті на засіданнях профкому відповідача 2 29.03.2021, 17.05.2021р. у межах наданих повноважень та відповідно до встановленої трудовим законодавством процедури, при цьому, формальні несуттєві зауваження позивача до оформлення рішень профкому не є підставою для не врахування Протоколів судом під час розгляду справи, визнання Протоколів незаконними та їх скасування. Представник вважав відсутніми правові підстави стягнення моральної шкоди в трудових правовідносинах з професійної спілки, оскільки це не передбачено жодною нормою чинного законодавства. Також, вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з Банку, яким було звільнено позивача з дотриманням встановленого законодавством порядку проведення звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, а також відсутності в діях Банку дискримінаційного підходу по відношенню до позивача та примушування його до звільнення.

08.08.2022 року від позивача до суду надійшла Відповідь на Відзив від 03.08.2022 року Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

15.08.2022 року до суду від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшов Відзив на додаткові позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2022 року, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову.

У Відзиві на позов та уточнення позовних вимог представник АТ «Райффайзен Банк» просив відмовити у задоволенні всіх позовних вимог позивача, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, вказав, що звільнення позивача відбулось з дотриманням всіх встановлених трудовим законодавством вимог та в межах повноважень, наданих законом роботодавцю, на підставі Постанови Правління № П-11/2 від 08.02.2021 про внесення змін в організацію виробництва і праці Банку та скорочення чисельності та штату працівників Банку, що обґрунтовувалось відсутністю необхідності у здійсненні функцій супроводження кримінальних проваджень окремо на рівні Дніпропетровського регіону, що відносилось до обов`язків за посадою позивача. Про заплановані в Банку скорочення чисельності та штату працівників у встановленому порядку було повідомлено Професійну спілку працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», заперечень щодо запланованого скорочення штату від профспілки не надходило. Зважаючи на те, що в штатному розписі Банку на момент прийняття рішення про скорочення штату 08.02.2021 були відсутні інші працівники, які б займали таку ж посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право залишення на роботі, а які не мають такого права, були відсутні підстави для застосування до позивача переважного права залишення на роботі, передбаченого положеннями статті 42 КЗпП України. Наказом № 318-К від 15.02.2021 «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників» позивач попереджався про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників (п.1 ст. 40 кЗпП України) не раніше ніж через два місяці з дня ознайомлення з цим наказом, з цим наказом позивача особисто було ознайомлено 17.02.2021р. під підпис та одночасно з попередженням вручено перелік всіх вакантних посад, які були наявні в Банку станом на день попередження 17.02.2021 (247 вакансій), також позивачу було роз`яснено право подати заяву про переведення на іншу посаду з наданого переліку, яка б відповідала його освіті, кваліфікації та досвіду роботи, із дотриманням порядку, встановленого в Банку. В наступному, для реалізації права позивача на працевлаштування протягом періоду до дати фактичного звільнення (21.05.2021) позивачу надавались оновлені переліки вакантних посад по Банку, а саме перелік вакансій станом на 17.03.2021 року (219 вакансій) та станом на 23.03.2021 року (245 вакансій) при цьому Банком позивачу для ознайомлення надавався повний перелік вакантних посад по всій мережі Банку, а не тільки тих, які відповідали кваліфікації, освіті та досвіду його роботи. Позивач протягом періоду з дня попередження про звільнення до дати звільнення, а саме з 17.02.2021 по 21.05.2021 року подав лише дві заяви про переведення його на інші посади в Банку: 1) заяву від 08.04.2021 року про переведення на посаду менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м. Дніпро); 2) заяву від 26.04.2021 року про переведення на посаду асистента менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м. Дніпро), які були розглянуті в установленому в Банку порядку і на них були надані Позивачу обґрунтовані відповіді Банком, в переведенні позивача на визначені ним посади було відмовлено. Заява від 27.01.2021 року про переведення на посаду інкасатора, на яку також посилається позивач в позові, подавалась ним ще до прийняття уповноваженим органом рішення про скорочення його посади та попередження про наступне звільнення, тому не має безпосереднього відношення до процедури його звільнення, відмова у переведені на цю посаду була обумовлена вже заповненням цієї вакансії іншим працівником, якого було погоджено ще до подачі заяви позивача. 29.03.2021 року у відповідності до вимог ст. 43 КЗпП України Банком було отримано згоду на розірвання трудового договору з позивачем від Профспілки, членом якої був позивач. В подальшому, у зв`язку із перебуванням позивача у відпустці за його заявою в період з 16.04.2021 по 12.05.2021 року та закінченням двомісячного строку попередження про звільнення в цей період, звільнення позивача було відтерміновано на період після виходу його з відпустки. Після виходу позивача з відпустки сплив місячний строк, передбачений ч. 8 ст. 43 КЗпП України, з дня одержання Банком попередньої згоди Профспілки, тому Банк вимушений був повторно звернутися до Профспілки за отриманням повторної згоди з метою дотримання встановленої законодавством процедури звільнення, яка була отримана Банком 17.05.2021 року. Після цього Банком було видано Наказ № 1591-к від 17.05.2021 року, яким позивача було звільнено з роботи 21.05.2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, 19.05.2021 року позивачу видано копію наказу про звільнення та трудову книжку, в день звільнення з позивачем також було здійснено повний розрахунок та проведено виплату всіх належних йому від Банку сум. Враховуючи все вищезазначене, при звільнені позивача Банком не було порушено його прав. Банк діяв виключно в межах повноважень, наданих йому законом, та з дотриманням встановленого законом порядку. Представник Банку вважала безпідставними твердження позивача про застосування до нього дискримінаційного підходу при звільненні та примушування його до звільнення, а також надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а також такими, що не можуть вказувати на наявність будь-якої дискримінації по відношенню до нього та примушування його до звільнення. Вищезазначені доводи позивача ніяким чином не відносяться до підстав його звільнення за скороченням чисельності та штату працівників та проведення самої процедури звільнення, а тому не входять до предмету доказування у цій справі, виходячи із предмету позову, та не мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені позивачем обставини здебільшого стосуються періоду його трудової діяльності ще до прийняття рішення про скорочення його посади та ніяк не пов`язані із процедурою вивільнення працівників, передбаченою КЗпП України, не мають значення для правильного вирішення справи щодо визнання звільнення незаконним та не підлягають встановленню та доведенню в межах цієї справи; зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності, є недоведеними та не можуть вказувати на порушення Банком прав позивача, ознаки дискримінації або примушування до звільнення. Позивач безпідставно вважає, то зміни штатного розпису (введення або скорочення інших посад) в підрозділі, де він працював, та які не стосувались безпосередньо його посади, вказують на істотну зміну саме його умов праці, про які він мав попереджуватись завчасно. Функціональні обов`язки позивача на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам були визначені його посадовою інструкцією, з якою він був під підпис ознайомлений 14.12.2018 року в день прийняття на вказану посаду, з часу прийняття позивача на вказану посаду функціональні обов`язки за цією посадою Банком не змінювались, зміни до посадової інструкції позивача не вносились, а його твердження про втрату чинності вказаною посадовою інструкцією жодним чином не підтверджені. З цих підстав, неспроможними є доводи позивача, що Банк неправомірно вимагав від нього виконання обов`язків, які були передбачені його посадовою інструкцією, а саме проведення ним перевірок за повідомленнями про ознаки фінансових злочинів та підготовки відповідних звітів/висновків, обов`язок щодо виконання таких завдань було передбачено пунктом 3.2. посадової інструкції позивача. Посилання позивача на те, що його посадові обов`язки були передбачені Угодою про виконання роботи на 2020 рік, а не посадовою інструкцією, є також абсолютно безпідставними, оскільки Угода про виконання роботи не визначає посадових обов`язків за певною посадою, а є додатковим інструментом розвитку працівників Банку, на підставі якого здійснюється постановка індивідуальних цілей, планів працівникам в межах їх функціональних обов`язків на конкретно визначений рік, при цьому, вказана Угода жодним чином не змінює круг посадових обов`язків працівника за його посадою, не звужує їх та не звільняє працівника від їх виконання. Більш того, Угода про виконання роботи на 2020 рік, на яку посилається позивач, діяла лише протягом 2020 року, і не продовжувала своєї дії на 2021 рік, тому посилання на неї позивача як на документ, який визначав перелік його завдань в 2021 році, є неспроможним. Жодних доказів на підтвердження того, що протягом періоду роботи позивача на вказаній посаді дійсно істотно змінювались умови його праці, позивачем не надано, тому такі його твердження є безпідставними, а в діях Банку не вбачається порушення його трудових прав. Посилання позивача на ту обставину, що Банк не повідомляв його про загальні результати роботи напрямку супроводження кримінальних справ, що на його думку також може свідчити про дискримінаційний підхід до нього, взагалі не мають ніякого підґрунтя, такого обов`язку Банку не передбачено ані внутрішніми документами Банку ані діючим законодавством, а тому не може свідчити про порушення трудових прав позивача. Відключення в березні 2021 року, в період коли позивач перебував на лікарняному, його корпоративного комп`ютера від флеш-носія та від многофункціонального принтера також здійснювалось Банком правомірно в межах встановленого в Банку порядку та з метою недопущення неправомірного витоку конфіденційної та банківської таємниці, а також у зв`язку із відсутністю необхідності у позивача використовувати такі ресурси для виконання робочих завдань. Твердження позивача про те, що його було попереджено про наступне звільнення 15.01.2021 року в телефонній розмові також не заслуговують на увагу, оскільки наявними у справі належними доказами підтверджується факт попередження позивача про наступне звільнення саме 17.02.2021 року. Посилання позивача на телефону розмову 15.01.2021 року, під час якої його нібито було повідомлено іншим працівником про скорочення його посади, не відповідає дійсності, не підтверджено належними доказами, а також не має жодного правового та доказового значення у цій справі, оскільки станом на 15.01.2021 року рішення уповноваженим органом Банку щодо скорочення посади позивача ще не було прийнято. При цьому, позивач неодноразово повідомлявся Банком про те, що він не попереджався про наступне звільнення 15.01.2021р. та що таке попередження здійснюватиметься лише після прийняття уповноваженим органом рішення про скорочення чисельності та штату працівників. Твердження позивача про попередження його про скорочення 15.01.21 року також спростовуються і висновком підрозділу аудиту за результатами розгляду його скарги. Всі обставини, на які посилається позивач на підтвердження факту дискримінації та примушування його до звільнення були предметом перевірки незалежного органу Банку - Служби внутрішнього аудиту Банку за результатами розгляду скарг позивача від 15.02.2021 та 02.03.2021 року на адресу керівництва Банку, за якої складено два висновки від 26.02.2021 та від 07.04.2021 року, що підтверджують відсутність в діях Банку та посадових осіб Банку будь-яких порушень прав позивача. Вважає, що твердженням про штучне заниження показників його діяльності за 2020 р. позивачем не надано ніяких доказів, встановлено, що ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень, коли звернувся до ОСОБА_1 щодо уточнення часу, витраченого останнім на виконання певного виду роботи у грудні 2020 р.; передача позивачем до Центрального офісу Банку матеріалів кримінальних проваджень, які перебували у нього на супроводженні, здійснювалася у рамках підготовки до централізації окремих функцій, у тому числі по супроводженню кримінальних проваджень/справ, а не у зв`язку із відстороненням його від виконання роботи. Вказує, що твердження позивача, що йому не було відомо про підпорядкування керівнику з питань протидії фінансовим злочинам ОСОБА_6 , а також доручення позивачу роботи, що не входить до його посадових обов`язків, є безпідставними та спростовуються змістом його посадової Інструкції, з якою він був ознайомлений під підпис. Жодних рішень уповноваженими органами Банку щодо відсторонення позивача від роботи не приймалось, позивачу за весь час роботи виплачувався повний заробіток. Крім того, зазначено, що твердження позивача про заборону йому дистанційної роботи в умовах пандемії, викликаної СОVID-19, не знайшли свого підтвердження в результаті перевірки, якою також не встановлено порушень вимог нормативних документів Банку під час розгляду численних скарг позивача, відповіді на які були надані йому у встановленому в Банку порядку.

Також, у Відзиві представник Банку посилається на безпідставність доводів позивача про порушення його переважного права залишення на роботі, оскільки відповідно до штатного розпису Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу станом на 08.02.2021 року, тобто на момент прийняття Банком рішення про скорочення посади, яку займав позивач, в Управлінні була передбачена лише одна штатна одиниця на цій посаді, яку займав позивач, тобто у Банку були відсутні інші працівники, які б займали таку ж посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право на залишенні на роботі. Таким чином, переважне право позивача, передбачене ст. 42 КЗпП України, не могло бути реалізовано під час його звільнення, оскільки були відсутні інші працівники, які б займали таку ж посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право на залишення на роботі, тому посилання позивача на порушення Банком під час його звільнення його переважного права є безпідставними, що відповідає висновкам Верховного суду, тому твердження позивача на наявність у нього переважного права на переведення на інші посади, в тому числі і до попередження його про наступне вивільнення, не має ніяких законних підстав.

Також у Відзиві представник Банку посилається на безпідставність доводів позивача про порушення його права на заміщення вакантних посад, оскільки протягом періоду попередження про наступне звільнення (з 17.02.2021 по 21.05.2021) йому надавались переліки вакантних посад в Банку по всіх структурних підрозділах Банку, включаючи всі регіони України (понад 240 вакансій), кожна з поданих позивачем заяв була розглянута Банком у відповідності до внутрішніх процедур Банку та позивачу надано відповіді по кожній з них з обґрунтуванням відмови у їх задоволені та відсутності підстав для його переведення на ці посади. Також представник зазначив про безпідставність тверджень позивача про недопустимість поданих Банком документів: наказу про попередження про наступне звільнення та подань до Профспілки про надання згоди на його звільнення, оскільки за своїм змістом Наказ № 318-К від 15.02.2021 «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників містить всю необхідну інформацію про підстави звільнення, строк попередження про наступне звільнення та порядок звільнення. Вважає необгрунтованими доводи позивача про те, щоб вважати недопустимими доказами письмові подання Банку на адресу Профспілки про надання згоди на звільнення позивача від 22.03.2021 та 30.04.2021 року з тих підстав, що в самих поданнях відсутня назва «Подання», а в найменуванні Профспілки Банком допущені описки, оскільки направлені Банком листи (подання) на адресу Профспілки за своїм змістом є належними доказами підтвердження звернення Банку за отриманням згоди на звільнення позивача. Також вважав відсутніми підстави для стягнення з Банку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. Враховуючи, що звільнення позивача відбулось з дотриманням встановленого законодавством порядку, у зв`язку із чим відсутні підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи відсутність неправомірних дій Банку, порушень прав позивача у сфері трудових відносин з боку Банку при його звільненні, а також фактів, які б встановлювали причинно-наслідковий зв`язок між діями Банку та можливою шкодою, вважає вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, у Відзиві представник Банку посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду з вимогами про визнання незаконними дій та бездіяльності Банку та стягнення моральної шкоди, що є окремою підставою для відмови в позові, посилаючись на положення ст. 233 КЗпП України та те, що позивача звільнено з роботи з 21.05.2021 року, копію наказу про звільнення та трудову книжку він отримав 19.05.2021 року, отже у даному випадку початок перебігу місячного та тримісячного строку звернення до суду розпочався у позивача з 19.05.2021 року, тобто з дня отримання ним копії наказу про звільнення та трудової книжки. З додатковими позовними вимогами позивач звернувся до суду 30.06.2022 року у заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2022 року, тобто після спливу понад одного року після того, як він дізнався про порушення своїх прав, жодних об`єктивних та обґрунтованих причин, за яких позивач не мав реальної можливості звернутися з даним позовом у межах строку визначеного законом, не існує та ним не наведено. Вважає, що нові позовні вимоги про визнання незаконними дій та бездіяльності Банку та стягнення моральної шкоди заявлені позивачем з пропуском як місячного так і трьохмісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у їх задоволенні. Крім того, вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, пред`явлені до Первинної профспілкової організації, яка не допускала бездіяльності та порушень законодавства по відношенню до позивача.

29.08.2022 року від позивача до суду надійшли Відповідь на Відзив Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 194-1/31 та Пояснення на Заперечення Банку № 194-1/30.

Ухвалою від 15.09.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

12.12.2022 року до суду надійшли письмові пояснення позивача, на які 30.03.2023 року АТ «Райффайзен Банк» суду надані письмові заперечення.

В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позові з урахуванням його уточнень, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник АТ «Райффайзен Банк» позовні вимоги не визнала, посилаючись на доводи, викладені у відзивах на позов, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на доводи, викладені у Відзивах на позов, вважала необхідним закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України у частині позовних вимог позивача до Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання незаконними протоколів, у задоволенні іншої частини позовних вимог до Профспілки просила відмовити.

В подальшому у наданих суду заявах позивач та представники відповідачів просили завершити розгляд справи у їх відсутності.

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ст. 211 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання 20.04.2023 року за відсутності учасників справи та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 331/8965/15-ц (провадження N 61-11385св18), від 25 лютого 2020 року у справі N 310/9675/18 (провадження N 61-21148св19).

Право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду, оскільки переважне право на залишення на роботі враховуються при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.

Крім того, відповідно до статті 43КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 частини першої статті 40 і пунктами 2 і 3 частини першої статті41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Увідповідності доположень ст.39Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності», у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Прозапобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 4 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра.

У випадках, коли припинення трудових відносин було санкціоновано компетентним органом, параграф 1 цієї статті може застосовуватися з урахуванням національних законодавства й практики.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями розглядати причини звільнення й інші обставини справи, а також виносити рішення про обґрунтованість звільнення.

Щоб тягар доведення необґрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: a) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

У випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 32 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада.1992року №9«Про практикурозгляду судамитрудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Як встановлено в судовому засіданні, Наказом № 3467-к від 21.12.2006 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на посаду начальника відділу охорони Дніпропетровської обласної дирекції Банку.

Наказом № 4007-к від 17.11.2008 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника відділу внутрішньобанківської безпеки, наказом № 40-05к від 01.02.2013 року ОСОБА_1 переведений на посаду начальника відділу протидії шахрайству Дніпропетровської обласної дирекції Управління протидії шахрайству Департаменту правового забезпечення та комплаєнсу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку зі змінами в організаційно-штатній структурі Банку.

Наказом №561-05 від 01.10.2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду керівника з питань протидії шахрайству управління протидії шахрайству (м.Дніпропетровськ) департаменту правового забезпечення та комплаєнсу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку зі змінами в організаційно-штатній структурі Управління.

Наказом № 631к від 01.03.2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду керівника з питань протидії шахрайству управління протидії шахрайству (м.Дніпропетровськ) Управління протидії шахрайству Департаменту правового забезпечення, комплаєнсу та інформаційної безпеки Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку зі змінами в організаційно-штатній структурі Департаменту.

Наказом № 2188/-1к від 29.04.2016 року ОСОБА_1 переведений на посаду регіонального менеджера з питань протидії шахрайству (м.Дніпропетровськ) управління протидії шахрайству департаменту правового забезпечення, комплаєнсу та інформаційної безпеки Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку з централізацією функцій та скороченням посад керівників з питань протидії шахрайству в макрорегіонах.

Наказом № 974/-1к від 01.09.2018 року ОСОБА_1 переведений на посаду регіонального менеджера з питань протидії шахрайству управління протидії шахрайству (м.Дніпро) департаменту правового забезпечення, комплаєнсу та інформаційної безпеки Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку зі змінами в організаційно-штатній структурі Управління.

Наказом № 1311/-1к від 14.12.2018 року ОСОБА_1 переведений з 14.12.2018 року на посаду регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку зі змінами в організаційно-штатній структурі Банку.

17.05.2021 року старшим менеджером з питань адміністрування трудових відносин (м.Житомир) департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин АТ «Райффайзен Банк Аваль» видано Наказ № 1591-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», звільнено з роботи 21.05.2021 року у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України та вказано про необхідність виплатити вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку; грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Підставою видання вказаного наказу № 1591-к від 17.05.2021 року зазначено: наказ № 318-К від 15.02.2021 року «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників», Протокол № 21/05/21 засідання профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль». З даним наказом 17.05.2021 року був ознайомлений ОСОБА_1 , який зазначив про свою незгоду з ним.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

В ході судового розгляду справи встановлено, що виданню вказаного наказу про звільнення позивача передували слідуючі обставини.

Вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого в НБУ 04.11.2009 року та в Печерській районній у м. Києві Державній адміністрації 05.11.2009 року.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перейменоване на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до нової редакції Статуту, зареєстрованого в НБУ 23.05.2018 року та в Печерській районній у м. Києві Державній адміністрації 31.05.2018 року.

Протоколом Загальних зборів акціонерів Зб-62 від 23.04.2021 року прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», яке є правонаступником за всіма правами та обов`язками Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується Статутом, зареєстрованим в НБУ 17.05.2021 року (п.1.3.).

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (надалі Банк), ідентифікаційний код 14305909, в редакції, яка діяла на час видання наказу про звільнення позивача, Банк є юридичною особою приватного права за законодавством України; організаційна правова форма Банку акціонерне товариство, тип акціонерного товариства засіданням Центральної приватне акціонерне товариство. Банк діє на підставі Закону України «Про банки та банківську діяльність» Закону України «Про акціонерні товариства», Інших норм законодавства України, а також цього Статуту. Види діяльності Банку передбачені розділом 3 Статуту.

Обов`язки, права, відповідальність працівника та кваліфікаційні вимоги до посади регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто позивача, були передбачені Посадовою інструкцією, затвердженою Директором Департаменту комплаєнсу, з якою позивач ознайомлений 14.12.2018 року.

Відповідно до п. 1.1. посадової інструкції, регіональний менеджер ПФЗ відповідно до штатного розпису з питань кримінальних проваджень підпорядковується керівнику з питань протидії фінансовим злочинам, з інших питань діяльності Управління начальнику Управління.

Відповідно до п.2 Посадової інструкції, метою вказаної посади є своєчасне та якісне виконання функцій, визначених Положенням про Управління, даною посадовою Інструкцією, які направлені на запобігання збитків Банку від фінансових злочинів та зниження рівню їх ризиків.

Відповідно до Розділу 3 Посадової інструкції обов`язками регіонального менеджера ПФЗ є: 3.1. проведення заходів щодо виявлення ознак фінансових злочинів у діях працівників Банку, клієнтів Банку та третіх осіб, формування та направлення у встановленому в Банку порядку повідомлень про факти виявлення таких ознак; 3.2. проведення перевірок за повідомленнями про ознаки фінансових злочинів, підготовка відповідних звітів/висновків, формування доказової бази за кримінальними провадженнями, які порушені за ініціативою та/або в інтересах банку; 3.3. розробка та надання начальнику Управління за результатами перевірок пропозицій щодо удосконалення бізнес-процесів, нормативних документів у частині зниження рівня ризиків фінансових злочинів, притягнення винних осіб до дисциплінарної або кримінальної відповідальності, проведення заходів щодо відшкодування завданих Банку збитків від фінансових злочинів; 3.4. підготовка та погодження з керівником напрямку протидії фінансовим злочинам проектів повідомлень, заяв до правоохоронних органів про вчинення злочинів проти Банку або клієнтів Банку, проектів листів, довідок, актів перевірок за запитами правоохоронних органів, забезпечення якості вказаних документів; п.3.5. проведення заходів щодо представництва інтересів Банку в кримінальних провадженнях на етапах досудового, судового та виконавчого проваджень, забезпечення якості таких заходів; 3.6. своєчасне внесення до бази даних кримінальних проваджень/справ інформації та копій документів щодо перебігу і стану виконання завдань представництва інтересів Банку у досудових, судових та виконавчих провадженнях, які перебувають на супроводженні у регіонального менеджера ПФЗ з дотриманням вимог збереження таємниці слідства; 3.7. ведення на паперових носіях номенклатурних справ супроводження кримінальних проваджень, що закріплені за Регіональним менеджером ПФЗ; 3.8. розробка та надання начальнику Управління пропозицій з підвищення ефективності, запровадження передових форм, методів, технологій виконання завдань і функцій Управління; 3.9. забезпечення постійного моніторингу змін у кримінальному законодавстві, а також у нормативних документах Групи РБІ, Банку з питань кримінальних проваджень, виявлення та попередження фінансових злочинів; 3.10. забезпечення взаємодії Банку з правоохоронними, контролюючими органами, іншими банками, банківськими асоціаціями з питань, що стосуються напрямку кримінальних проваджень; 3.11. представництво інтересів Банку під час проведення слідчих дій на території та у приміщеннях Банку, а також у процесі притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили фінансові злочини проти Банку; 3.12. надання консультацій працівникам Банку, які залучаються правоохоронними органами до слідчих дій за межами приміщень Банку, участь у таких слідчих діях з дозволу слідчого, процесуального прокурора; 3.13. участь у розробці нормативних документів, методичних рекомендацій за напрямком кримінальних проваджень, з інших питань протидії фінансовим злочинам; 3.14. участь у проведенні заходів щодо впровадження та використання в Банку нормативних документів з питань протидії фінансовим злочинам, інструментів виявлення, попередження, оцінки, контролю ризиків фінансових злочинів; 3.15. методологічна та консультаційна підтримка діяльності підрозділів Банку з питань протидії фінансовим злочинам; 3.16. участь у проведенні заходів щодо аналізу діяльності окремих підрозділів і Банку в цілому за напрямком протидії фінансовим злочинам; 3.17. участь у проведенні заходів з навчання працівників Банку за напрямком протидії фінансовим злочинам; 3.18. виконання вимог законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів НБУ, Статуту Банку, Колективного договору, нормативних документів Банку, рішень Правління та інших органів Банку, наказів, розпоряджень Банку в межах Положення про Управління та цієї Посадової інструкції; 3.19. дотримання вимог інформаційної безпеки, зберігання та нерозголошення інформації, яка становить банківську таємницю та іншу конфіденційну інформацію Банку, яка стане відомою під час роботи в Банку та після припинення (розірвання) трудових відносин з Банком без обмеження строком; 3.20. підвищення своєї кваліфікації шляхом участі у семінарах/тренінгах у відповідності до планів Банку, самостійного навчання; 3.21. виконання своїх посадових обов`язків виключно в інтересах Банку та його клієнтів, недопущення випадків, що можуть стати причиною конфлікту інтересів та завдати матеріальної шкоди та/або негативно вплинути на репутацію Банку; 3.22. виконання вимог з техніки безпеки, правил та норм охорони праці; 3.23. виконання інших обов`язків, здійснення іншої діяльності згідно з Положенням про Управління, завданнями і дорученнями керівництва.

Розділом 4 Посадової інструкції передбачені права регіонального менеджера ПФЗ, а саме: 4.1. право на дії, що обумовлені цією Посадовою інструкцією, Положенням про Управління, та відповідно до завдань і доручень керівництва; 4.2.1. одержувати у встановленому у Банку порядку від інших структурних підрозділів Банку інформацію та документи, які необхідні для виконання своїх посадових обов`язків і завдань Управління; 4.2.2. на забезпечення необхідними технічними засобами для виконання посадових обов`язків і поставлених перед ним завдань; 4.2.3. вносити пропозиції щодо вдосконалення діяльності Управління; 4.2.4. користування нормативними актами, а також нормативними документами Банку (у межах отриманого завдання) при виконанні посадових обов`язків.

Вбачається, що 20 квітня 2015 року між Правлінням Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Центральною Радою профспілки працівників Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка виступає як уповноважений представник трудового колективу Банку (в подальшому з урахуванням зміни найменування - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»), укладено Колективний договір, затверджений засіданням Центральної Ради професійної спілки працівників Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 09-10 квітня 2015 р. та Постановою Правління №П-60/4 від 31.03.2015 р. «Про затвердження Колективного договору між Правлінням Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Центральною Радою профспілки працівників Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

Відповідно до п.2.1. цього договору, Колективний договір укладається з метою посилення соціального захисту працівників Банку, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали цей Колективний договір, і включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи Банку, реалізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних гарантій для працівників його структурних підрозділів.

Колективний договір встановлює умови організації діяльності і праці, забезпечення зайнятості, оплати та охорони праці, режим праці та відпочинку, соціальні гарантії, пільги та компенсації для працівників Банку (п.2.3.); цей Колективний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до дня укладання сторонами нового Колективного договору (п.2.4.).

Вказано, що умови Колективного договору є обов`язковими для обох сторін. Жодна із сторін, які уклали цей Колективний договір, не може протягом встановленого строку його дії в односторонньому порядку відмовитися від виконання взятих зобов`язань, порушити положення і умови Колективного договору (п.2.7. договору). Дія цього Колективного договору поширюється на всі структурні підрозділи Банку та всіх працівників Банку, у тому числі на працівників, які проходять випробування при прийнятті на роботу, осіб, прийнятих на роботу за сумісництвом тощо (п.2.9.1.). Положення Колективного договору є обов`язковими як для Правління Банку, так і для всіх працівників Банку (п.2.9.2.).

Пунктом 4.1. Колективного договору передбачено, що сторони визнають, що прийняття рішень щодо змін в організації виробництва та праці в Банку здійснюються у відповідності до вимог чинного законодавства та нормативних документів Банку. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі працівників Банку згідно з чинним законодавством (п.4.2.).

29.01.2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» винесене Розпорядження № Р-12/7 від 29.01.2021 року «Про затвердження нових штатних розписів Центрального офісу, дирекцій та відділень АТ «Райффайзен Банк Аваль», яким з метою затвердження нових штатних розписів АТ «Райффайзен Банк Аваль» вирішено: затвердити штатні розписи Центрального офісу, дирекцій та відділень Банку (Додаток 1 до цього Розпорядження) з 01 лютого 2021 року. Вказано, що Розпорядження набирає чинності з 01 лютого 2021 року, але не раніше наступного робочого дня, з дня реєстрації цього Розпорядження Правління Департаментом виконавчого управління та комунікацій; це Розпорядження видане на підставі п.6.5.2. Статуту АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Постанови Правління №П-225/5 від 23.12.2019 року.

Як вбачається з Штатного розпису з 01.02.2021 року, який є Додатком 1 до Розпорядження № Р-12/7 від 29.01.2021 року, всього по управлінню менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу кількість працівників складає 44, з них у м. Дніпрі: регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам 1 од., менеджер з питань верифікації 2 одиниці.

Встановлено, що 25.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Директора департаменту персоналу ОСОБА_7 та Директора Департаменту комплаєнсу Слободяник Л.В. з письмовим Запереченням, в якому зазначив, що 15.01.2021 року в телефонній розмові керівники управління менеджменту фінансових злочинів (далі УМФЗ) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили його про майбутнє скорочення займаної посади та запропонували йому звільнитись в порядку ст. 39 КЗпП України (за власним бажанням), а також визначили дату звільнення - 29.01.2021 року, тобто через 2 тижні з моменту подачі заяви про звільнення. У вказаному Запереченні він звернув увагу на порушення Банком норм трудового законодавства, зокрема ст. 492 КЗпП України в частині порушення порядку та строків повідомлення про звільнення за скороченням штату та ст. 42 КЗпП України в частині порушення його переважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Він також вказав на наявність ознак його дискримінації з боку роботодавця за місцем проживання у м. Дніпрі, а не у м. Києві та звернув увагу на вимоги ст. 21 КЗпП України та судову практику, викладену у постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». З метою досудового врегулювання спору він запропонував перевести його на вакантну посаду інкасатор відділу касових операцій та перевезення валютних коштів Дніпропетровської обласної дирекції управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів. Крім того, просив зажадати від уповноважених осіб Банку дотримання норм трудового законодавства при звільненні працівників за скороченням штату.

27.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» Писарука О.В. з заявою, в якій зазначив, що в зв`язку з повідомленням його про скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансових злочинів (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу він просить перевести його на посаду інкасатор відділу касових операцій та перевезення валютних коштів Дніпропетровської ОД, управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів без зміни посадового окладу.

Електронними листами від 15.02.2021 року, 18.02.2021 року ОСОБА_1 на вказану заяву був повідомлений уповноваженим працівником Банку ОСОБА_8 про те, що як вбачається з його звернення, інформація про вакансію інкасатора йому стала відомою з сайту «robot au»; разом з тим, інформація про вакансію на день його звернення, не є актуальною, оскільки кандидата на цю посаду вже було погоджено та з ним оформлено трудові відносини. Також в листі від 18.02.2021 року було зазначено, що посилання ОСОБА_1 на наявність у нього переважного права на переведення на інші посади в Банку не грунтується на положеннях ст. 42 КЗпП України та є безпідставними; повідомлено, що датою попередження його про наступне вивільнення є саме 17.02.2021 року, а не 15.01.2021 року, тому з урахуванням вимог ч.3 ст. 49-2 КЗпП України саме з 17.02.2021 року у Банку виникає обов`язок запропонувати йому вакантні посади, які відповідатимуть його освіті, кваліфікації та досвіду роботи, тому переведення на посаду інкасатора (м.Дніпро), яка не була вакантною на день попередження про наступне звільнення, а також на момент його звернення 27.01.2021 р., не вбачається можливим.

28.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» з письмовою скаргою, в якій також виклав вищевказані обставини та просив про організацію проведення перевірки та дослідження протоколів з`єднань абонентів корпоративної мережі мобільного зв`язку між зазначеними ним номерами та у вказані дати.

По суті порушених у зверненнях від 25.01.2021 та від 26.01.2021 року питань ОСОБА_1 було отримано електронне роз`яснення начальника УМФЗ Зарівняка Т.І., який повідомив його про те, що його керівником напрямку Бухонкіним Є.В., за його дорученням було доведено інформацію щодо запланованого скорочення посади для інформування позивача та прийняття можливих рішень згідно нормативних документів Банку та законодавства України; при цьому позивач був запевнений, що після прийняття уповноваженим органом Банку рішення про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників Банком неухильно буде дотримано законодавчо встановлених порядку та строків під час процедури звільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності та штату, а саме завчасно попереджено таких працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці, ознайомлено із переліком вакантних посад у Банку, отримано згоду профспілки тощо.

08.02.2021 року Правлінням АТ «Райффайзен Банк Аваль» видано Постанову №П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», якою з метою вдосконалення управлінської діяльності АТ «Райффайзен Банк Аваль», що спрямована на підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи працівниками Банку, централізацією функцій та з метою підвищення ефективності та оптимізації роботи Банку, вирішено: 1. Внести зміни в організацію виробництва і праці Банку, а саме скоротити чисельність та штат працівників Банку згідно з Додатком 1 до цієї Постанови Правління; 2. Доручити керівникам структурних підрозділів ЦО /директорам дирекцій/ начальникам відділень Банку спільно з Департаментом організаційного управління та адміністрування трудових відносин (Значко Н.В.) попередити та ознайомити під підпис працівників Банку, посади яких підлягають скороченню згідно Додатку 1 до цієї Постанови Правління: п.2.1. Про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: за скороченням штату та чисельності (п.1 ст. 40 КЗпП України), відповідно до вимог законодавства України; п.2.2. про зміну істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (ч.3 ст. 32 КЗпП України), відповідно до вимог законодавства України, - працівників Банку, які відповідно до законодавства України не можуть бути звільнені у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників.

Пунктом 3 цієї Постанови передбачено доручити Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин (Значко Н.В.) провести процедуру звільнення працівників Банку, які не надали заяви на переведення, у зв`язку із змінами в організації виробництві і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України) або у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (п.6 ч.1 ст. 36 КЗП України); доручено Департаменту персоналу (Пилипенко Ю.Л.) внести необхідні зміни до штатного розпису Банку у встановленому в Банку порядку (п.4); контроль за виконанням цієї Постанови Правління покласти на директора Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин Значко Н.

Як вбачається з Додатку до Постанови Правління №П-11/2 від 08.02.2021 року, посадами, які підлягають скороченню згідно вказаної Постанови, зазначені: 1) Регіон м.Київ, старший менеджер з ідентифікації корпоративних клієнтів відділення «Центр обслуговування корпоративних клієнтів» - 1 одиниця; 2) регіон м. Дніпро, регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу, тобто посада, на якій працював позивач.

У відповідності до п.6.4.1. Статуту Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», ідентифікаційний код 14305909, в редакції, яка діяла на час видання Постанови №П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», виконавчим органом Банку є Правління, яке здійснює поточне управління діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для його статутної діяльності, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими цим Статутом, рішеннями Загальних зборів і Наглядової ради, а також Положенням про Правління, що затверджується Загальними зборами. У межах своєї компетенції Правління діє імені Банку, підзвітне Загальним зборам та Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.

Відповідно до п.6.5.1. Статуту, до компетенції Правління належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Банку, за виключенням тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів або до компетенції Наглядової ради, та обмежень, встановлених Положенням про Правління та окремими рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради.

08.02.2021 року за вих.№ 182/65 на адресу Професійної спілки працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» директором департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин було направлене «Повідомлення про заплановані скорочення чисельності та штату працівників», в якому повідомлялось про заплановані звільнення працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці Банку, а саме скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) відповідно до прийнятої Правлінням Банку Постанови №П11/2 від 08.02.2021 р. Повідомлено, що скорочення чисельності та штату працівників відповідно до прийнятого рішення може стосуватися двох працівників, які займають посади: старшого менеджера з ідентифікації корпоративних клієнтів відділення «Центр обслуговування корпоративних клієнтів» та регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу; що звільнення працівників буде проводитись в порядку та з дотриманням строків, передбачених вимогами ст. 49-2 КЗпП України та у разі, якщо неможливо буде перевести працівників за їх згодою на іншу вакантну посаду в Банку, яка відповідатиме їх освіті, кваліфікації та досвіду роботи.

У даному Повідомленні запропоновано Профспілці за наявності пропозицій щодо необхідності проведення консультацій стосовно заходів щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень провести такі консультації в межах десятиденного строку з дня отримання Профспілкою Банку цього повідомлення. Вказано, що у разі ненадходження від Профспілки Банку протягом десятиденного строку з дня отримання цього повідомлення пропозицій щодо дати проведення консультацій, вважається, що Профспілка Банку погоджується із запланованими змінами та звільненнями працівників.

Встановлено, що з 01.02.2021 по 12.02.2021 року позивач перебував на лікарняному.

15.02.2021 року керівником з питань адміністрування трудових відносин Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Моїсеєнко Н.А. було видано Наказ № 318-К «Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності штату працівників», яким з посиланням на виконання Постанови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», визначено про необхідність згідно з чинним законодавством України попередити працівників, вказаних у Додатку до наказу, про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), через два місяця з дня ознайомлення з цим наказом.

Цим наказом визначено Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин: ознайомити з наказом вказаних працівників під розпис із зазначенням дати їх ознайомлення; пропонувати працівникам іншу роботу в Банку відповідно до вимог чинного законодавства. Вказано, що у випадку згоди на переведення на іншу роботу, працівники мають передати до Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин заяву про переведення на обрану посаду, оформлену відповідно до вимог нормативних документів банку, не надання цієї заяви буде вважатися відмовою від переведення на іншу роботу в Банку. Також у наказі зазначено, що у разі не переведення на іншу роботу, здійснити звільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників, за п.1 ст. 40 КЗпП України, через два місяці з дня ознайомлення з цим Наказом у встановленому чинним законодавством порядку.

З даним Наказом № 318-К від 15.02.2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений 17.02.2021 року, при цьому він написав на цьому наказі, а також в Додатку до наказу, де були вказані його прізвище, ім`я та по батькові, а також посада, про те, що з наказом не згоден у зв`язку з тим, що рішення про його скорочення не погоджено з первинною профспілковою організацією, в зв`язку з викладеним просив вказаний наказ скасувати.

Крім того, ОСОБА_1 був ознайомлений з Переліком вакантних посад ЦО АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 17.02.2021 року (247 вакансій), в подальшому позивач був ознайомлений з переліком вакансій станом на 17.03.2021 року (219 вакансій) та станом на 23.03.2021 року (245 вакансій).

26.02.2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» винесене Розпорядження № Р-22/6 від 26.02.2021 року «Про затвердження нових штатних розписів Центрального офісу, дирекцій та відділень АТ «Райффайзен Банк Аваль», яким з метою затвердження нових штатних розписів АТ «Райффайзен Банк Аваль» вирішено: затвердити штатні розписи Центрального офісу, дирекцій та відділень Банку (Додаток 1 до цього Розпорядження) з 01 березня 2021 року. Вказано, що Розпорядження набирає чинності з 01 березня 2021 року, але не раніше наступного робочого дня, з дня реєстрації цього Розпорядження Правління Департаментом виконавчого управління та комунікацій; це Розпорядження видане на підставі п.6.5.2. Статуту АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Постанови Правління №П-225/5 від 23.12.2019 року.

Як вбачається з Штатного розпису з 01.03.2021 року, який є Додатком 1 до Розпорядження № Р-22/6 від 26.02.2021 року, всього по Управлінню менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу кількість працівників складає 43, з них у м. Дніпрі: менеджер з питань верифікації 2 одиниці. Таким чином, вбачається, що в Банку відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме мало місце скорочення штату працівників.

Вбачається, що відповідно до заяви від 21.12.2006 року ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

22.03.2021 року за вих.№177/16-2 старшим менеджером з питань адміністрування трудових відносин (м. Житомир) департаменту організаційного управління адміністрування трудових відносин АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу голови профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» було направлено листа «Про надання згоди на звільнення працівника Банку ОСОБА_1 », в якому з посиланням на положення ст. 43 КЗпП України та на виконання Постанови Правління № П-11/2 від 08.02.2021 року викладене прохання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, в саме у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Крім того, повідомлено, що згідно наказу АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 318-к від 15.02.2021 ОСОБА_1 попереджено 17.02.2021 року про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників.

29 березня 2021 року відбулося засідання профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», оформлене Протоколом № 13/03/21, на якому був присутній ОСОБА_1 . Вбачається, що на вказаному засіданні розглядалось питання Порядку денного: «Розгляд подання від уповноваженого органу АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо надання згоди на розірвання трудового договору з працівником Банку ОСОБА_1 - регіональним менеджером з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. На даному засіданні профкому було вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з регіональним менеджером з протидії фінансовим злочинам ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, зважаючи на відсутність порушень, встановлених процедур в діях роботодавця АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Наказом Старшого менеджера з питань адміністрування трудових відносин (м.Житомир) департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 2021-6274-в від 31.03.2021 року «Про надання відпустки ОСОБА_1 » ОСОБА_1 надано відпустку в період з 16.04.2021 по 12.05.2021 р; в зв`язку з наданням невикористаної щорічної відпустки звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників згідпо п.1 ст. 40 КЗпП України, про яке його було попереджено Наказом № 318-К від 15.02.2021 року провести після виходу з відпустки.

02.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до старшого регіонального менеджера з управління групою відділень Дніпропетровського Макрорегіону АТ «Райффайзен Банк Аваль» Пасько Н. з проханням розглянути його кандидатуру для призначення на посаду менеджер по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро).

08.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» Писарука О.В. з заявою, в якій зазначив, що в зв`язку з повідомленням його про скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансових злочинів (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу (наказ № 318-к від 15.02.2021 р.) він просить перевести його на посаду менеджер по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро).

Електронним листом від 13.04.2021 року посадовою особою АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_9 був повідомлений про відсутність у штатному розписі Банку вакансії менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро) та неможливість розгляду Банком заяви про переведення на вказану посаду. Також зазначено, що оголошений відбір кандидатів на вказану позицію проводиться з метою формування кадрового резерву на відповідну посаду та оперативного закриття відповідної посади в майбутньому у разі її введення до штатного розпису. Щодо участі ОСОБА_1 у відборі на вказану посаду та можливості зарахування до кадрового резерву повідомлено, що йому призначено співбесіду на 19.04.2021 року з уповноважними працівниками Банку, за результатами якої буде прийматись відповідне рішення з урахуванням кваліфікаційних вимог до кандидатів на цю посаду.

21 квітня 2021 року відбулося засідання Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оформлене Протоколом № 16/03/21, на порядку денному якого було поставлене питання по розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.03.2021 року (з додатками), згідно якої працівник ОСОБА_1 вважає порушення роботодавцем Колективного договору відносно до нього та просить направити уповноваженому органу роботодавця подання про усунення вказаних порушень.

На даному засіданні було вирішено: у зв`язку з встановленням відсутності порушень в діях посадових осіб роботодавця прийняти рішення відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 09.03.2021 року в частині направлення роботодавцю подання про усунення порушень Колективного договору та чинного законодавства окремими працівниками Банку.

30.04.2021 року за вих.№ 177/16-4 старшим менеджером з питань адміністрування трудових відносин (м. Житомир) департаменту організаційного управління адміністрування трудових відносин АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу голови профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» було направлено листа «Про надання згоди на звільнення працівника Банку ОСОБА_1 », в якому зазначено, що у зв`язку з наданням ОСОБА_1 , регіональному менеджеру з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», за його бажанням щорічної відпустки з 16.04.2021р. по 12.05.2021р. його звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, буде проведено після виходу з відпустки. З посиланням на зазначене та необхідність дотримання строків розірвання трудового договору з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України викладене прохання повторно надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, в саме у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників.

17 травня 2021 року відбулося засідання профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», оформлене Протоколом № 21/05/21, на якому був присутній ОСОБА_1 . Вбачається, що на вказаному засіданні розглядалось питання Порядку денного: «Розгляд подання від уповноваженого органу АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо надання згоди на розірвання трудового договору з працівником Банку ОСОБА_1 - регіональним менеджером з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

На даному засіданні профкому було вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з регіональним менеджером з протидії фінансовим злочинам ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, зважаючи на відсутність порушень, встановлених процедур в діях роботодавця АТ «Райффайзен Банк Аваль». Крім того, як зазначено в протоколі, щодо направлених заяв ОСОБА_1 на вакантні посади: 1) на посаду інкасатора відділу касових операцій та перевезення валютних коштів Дніпропетровської ОД ВІД 01.02.2021; 2) на посаду менеджера по роботі з клієнтами малого та мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» м. Дніпро від 08.04.2021; 3) на посаду асистента менеджера по роботі з клієнтами малого та мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» м. Дніпро від 26.04.2021, повідомлено, що дане питання не є в компетенції Профкому і відповідь на заяви щодо роботи повинен надавати роботодавець; згода Профспілки ніяким чином не заважає працевлаштуватись в будь-який момент до звільнення.

26.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» Писарука О.В. з заявою, в якій зазначив, що в зв`язку з повідомленням його про скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансових злочинів (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу (наказ № 318-к від 15.02.2021 р.), а також у відповідності з переліком вакантних посад він просить перевести його на посаду асистент менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро) без зміни посадового окладу.

Листом від 17.05.2021 року посадовою особою АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_10 на вказану заяву на переведення на посаду асистента менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро) було повідомлено для ознайомлення про посадові обов`язки по вказаній вакантній посаді, кваліфікаційні вимоги до кандидатів на вказану посаду, умовами праці на цій посаді, а також запропоновано в строк до кінця дня 18.05.2021 року надати Банку інформацію та документи щодо можливості виконання ним роботи за обраною вищевказаною спеціальністю.

17.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся з листом до посадових осіб АТ «Райффайзен Банк Аваль» Пасько Н., ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в якому повідомив, що з посадовою інструкцією ознайомлений, зобов`язується виконувати, матеріали його особової справи містять повну інформацію щодо стажу роботи, зокрема стажу роботи в Банку, освіти, кваліфікації та здобутих навичок, уповноваженим особам Банку ним направлялось резюме. Також повідомив, що в ході процедури скорочення посади регіональний менеджер з процедури фінансовим злочинам (м.Дніпро) та з метою реалізації переважного права на заміщення вакантних посад ним було подано 3 заяви щодо переведення на вакантні посади (від 27.01.2021, 08.04.2021, 26.04.2021). Позивач вказав, що готовий зайняти будь-яку із вказаних посад та просив розглянути вказані заяви та повідомити про рішення, прийняті по кожній з них.

Листом від 18.05.2021 року посадовою особою АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_10 був повідомлений про результати розгляду його заяв від 27.01.2021 р. та 08.04.2021 року, про що зазначено вище, а також зазначено, що він не підключився до онлайн-зустрічі в обумовлений час для участі у відборі для зарахування до кадрового резерву на посаду менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро), а тому його кандидатура була знята з розгляду. Щодо заяви від 26.04.2021 року додатково повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 у встановлений листом від 17.05.2021 року строк не було надано необхідних документів, підтверджуючих відповідність його освіти та кваліфікації для можливості розгляду його кандидатури на вказану посаду, йому відмовлено в переведенні на посаду асистента менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум відділення «Центральне» (м.Дніпро), оскільки його освіта, кваліфікація та досвід не відповідають кваліфікаційним вимогам до посади.

Як зазначено вище, Наказом № 1591-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 17.05.2021 року, виданим старшим менеджером з питань адміністрування трудових відносин (м.Житомир) департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 , регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», звільнено з роботи 21.05.2021 року у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд вважає, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням вимог чинного трудового законодавства України, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він

за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи. Дані висновки, підтверджуються судовою практикою, зокрема, постанови ВС від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 1 липня 2015 року № 6-491цс15, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

У відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість. Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами.

У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об`єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників, які є обов`язковими для розгляду.

Як зазначено вище, 08.02.2021 року Правлінням АТ «Райффайзен Банк Аваль» видано Постанову №П-11/2 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», якою, зокрема, вирішено про внесення змін в організацію виробництва і праці Банку, а саме скорочення чисельності та штату працівників Банку згідно з Додатком 1 до цієї Постанови Правління; доручення керівникам структурних підрозділів ЦО /директорам дирекцій/ начальникам відділень Банку спільно з Департаментом організаційного управління та адміністрування трудових відносин (Значко Н.В.) попередити та ознайомити під підпис працівників Банку, посади яких підлягають скороченню згідно Додатку 1 до цієї Постанови Правління.

Зважаючи на те, що зі змісту вказаної Постанови Правління Банку №П-11/2 від 08.02.2021 року вбачається, що роботодавець планував звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру, а саме з метою вдосконалення управлінської діяльності АТ «Райффайзен Банк Аваль», що спрямована на підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи працівниками Банку, централізацією функцій та з метою підвищення ефективності та оптимізації роботи Банку, у відповідності до змісту ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» Банк повинен був завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, а саме до винесення вказаної Постанови Правління від 08.02.2021 року, надати первинній профспілковій організації інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Разом з цим, встановлено, що всупереч зазначеним положенням вищезазначеного Закону, повноважною особою Банку на адресу Професійної спілки працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» було направлене «Повідомлення про заплановані скорочення чисельності та штату працівників» 08.02.2021 року за вих.№ 182/65, тобто після винесення Постанови Правління Банку №П-11/2 від 08.02.2021 року, в якому повідомлялось про заплановані відповідно до цієї Постанови звільнення працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці Банку, а саме скорочення чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України), повідомлено, що скорочення чисельності та штату працівників відповідно до прийнятого рішення може стосуватися двох працівників, які займають посади: старшого менеджера з ідентифікації корпоративних клієнтів відділення «Центр обслуговування корпоративних клієнтів» та регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу; запропоновано Профспілці за наявності пропозицій щодо необхідності проведення консультацій стосовно заходів щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень провести такі консультації в межах десятиденного строку з дня отримання Профспілкою Банку цього повідомлення; проте без зазначення про терміни проведення звільнень.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль», цією Постановою доручено Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин (Значко Н.В.) провести процедуру звільнення працівників Банку (згідно з Додатком 1 до цієї Постанови Правління), які не надали заяви на переведення, у зв`язку із змінами в організації виробництві і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України) або у зв`язку із відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (п.6 ч.1 ст. 36 КЗП України).

Разом з цим, вбачається, що Наказом № 1591-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 17.05.2021 року Банком було звільнено з роботи 21.05.2021 року регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України, не зважаючи на надання ним двох заяв (02.04.2021 та 26.04.2021 року) на переведення на інші посади у АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Таким чином, вбачається, що процедура звільнення позивача ОСОБА_1 була проведена у невідповідності до змісту п.3 Постанови Правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-11/2 від 08.02.2021 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Частинами 1, 2 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7статті 40 і пунктами 2 і 3статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

На підтвердження виконання вимог положень, передбачених частинами 1, 2 ст. 43 КЗпП України, представником Банку суду було надано копії двох листів від 22.03.2021 року за вих. № 177/16-2 та від 30.04.2021 року за вих.№ 177/16-4. Разом з цим, вказані листи не можна вважати обгрунтованими письмовими поданнями роботодавця про розірвання трудового договору з працівником у розумінні положень ст. 43 КЗпП України, оскільки вони викладені у вигляді листів, а не подань, які взагалі не містять ніякого обгрунтування необхідності розірвання трудового договору саме з ОСОБА_1 , та ці листи адресовані голові профкому Первинної профспілкової організації працівників Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»», в той час, як позивач є членом Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що відповідає назві, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

З цього вбачається, що Первинною профспілковою організацією Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до протоколів від 29.03.2021 року та 17.05.2021 року було надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за результатами розгляду листів, а не обгрунтованих письмових подань Банку.

Пунктом 4.1. вищевказаного Колективного договору передбачено, що сторони визнають, що прийняття рішень щодо змін в організації виробництва та праці в Банку здійснюються у відповідності до вимог чинного законодавства та нормативних документів Банку. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі працівників Банку згідно з чинним законодавством (п.4.2.).

Як зазначено у вищевказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи. Дані висновки, підтверджуються судовою практикою, зокрема, постанови ВС від 1 квітня 2015 року № 6-40цс15, від 1 липня 2015 року № 6-491цс15, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

В судовому засіданні встановлено, що в ході процедури скорочення посади регіональний менеджер з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) позивачем були здійснені передбачені чинним законодавством заходи щодо реалізації права на зайняття вакантних посад та подано Банку заяви про переведення його на вакантні посади у зв`язку з повідомленням про наступне скорочення, які були залишені без задоволення. Крім того, вбачається, що, надавши позивачу при ознайомленні з наказом №318-к від 15.02.2021 року про попередження про наступне вивільнення переліки вакантних посад в кількості понад 200 одиниць, Банк не вказав які з цих посад відповідають освіті, кваліфікації, досвіду позивача як працівника, не вказав розміри окладів за такими посадами, чим позивачу було створено перешкоди в реалізації вказаного права, та в чому вбачається порушення права позивача щодо переведення на вакантні посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власникові (уповноваженому ним органу). Відповідно до роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, надане листом від 07.04.2011 № 114/06/187-11, скорочення штату працівників та скорочення чисельності працівників поняття не тотожні. При скороченні чисельності відбувається звільнення працівників підприємства, установи, організації, внаслідок чого скорочується їх загальна кількість. При скороченні штату відбувається зміна кількості і/або ліквідація окремих посад, спеціальностей, професій та ін.

Чисельність працівників це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Судовим розглядом даної справи встановлено, що відповідно до Постанови Правління Банку № П-11/2 від 08.02.2021 року у АТ «Райффайзен Банк», з урахуванням подальших змін у штатному розпису Банку, по суті відбулося скорочення штату працівників шляхом зміни штатного розпису за рахунок ліквідації саме посади регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк», на якій і працював позивач, а не відбулася скорочення чисельності працівників.

Разом з цим, як вбачається з тексту Наказу №1591-к від 17.05.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 звільнений з роботи з АТ «Райффайзен Банк» з посади регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк» з одночасним формулюванням «у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України».

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства України, тому вважає за необхідне задовольнити його позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу №1591-к від 17.05.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк», звільнено з роботи 21.05.2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України, визнавши незаконними протиправні дії АТ «Райффайзен Банк», що виразились у незаконному звільненні позивача за п.1 ст. 40 КЗПП України.

У зв`язку із задоволенням зазначених позовних вимог, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача про його поновлення на роботу до АТ «Райффайзен Банк» на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк, з 21.05.2021 року.

Зважаючи на те, що судом визнано незаконним звільнення позивача з роботи та ухвалено рішення про його поновлення на роботі, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на час звільнення складала 23153 грн. 32 коп., середньоденна заробітна плата складала 1052 грн. 42 коп., що підтверджується «Довідкою про середню заробітну плату (дохід)» від 16 липня 2021 року за вих.№ 4-14/37-777, виданою Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ця Довідка надана суду представником відповідача Банку та перебуває на а.с.73 т.4 справи.

Позивач звільнений з роботи 21.02.2021 року і розмір його заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 539893 грн. 22 коп. (22 міс. 29 днів вимушеного прогулу; 22 міс. х 23153 грн. 32 коп. середньомісячна зарплата = 509373 грн. 04 коп.; 29 днів х 1052 грн. 42 коп. середньоденна зарплата= 30520 грн. 18 коп.; а всього: 539893 грн. 22 коп. (509373 грн. 04 коп. + 30520 грн. 18 коп.)) і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, у позові, з урахуванням його уточнення, позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на його користь заподіяну, крім іншого, незаконним звільненням моральну шкоду в сумі 110000,00 грн.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на його користь моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що незаконним звільненням з роботи було порушено його законне право на працю, що завдало йому моральних страждань та полягає в тому, що відповідач Банк - позбавив його гарантованого Конституцією України права па працю та можливості заробляти для себе та для сім`ї всього за десять місяців до отримання права на пенсію; вказані незаконні дії цього відповідача призвели до його моральних переживань, які полягають у спровокуванні у нього важкої депресії, яка потягла погіршення стану його здоров`я та спричинили йому фізичного болю та страждань, призвели його до стану психічного стресу, в наслідок чого у нього а стався гіпертонічний криз та він вимушений був звернутися за медичною допомогою і тому він знаходився на стаціонарному лікуванні у ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», в період з 15.03.2021 по 25.03.2021 року знаходився на амбулаторному лікуванні у медичному закладі ТОВ «Валео-діагностік». В наслідок незаконного звільнення він відчув приниженні честі, гідності, були порушенні його нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Моральну шкоду, причинену Банком, позивач оцінив в сумі 110000 грн.

У пункті 3 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до змісту Постанови Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №826/18130/16: «При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо».

Як встановлено в судовому засіданні, незаконним звільненням позивачу була дійсно заподіяна моральна шкода, яка виразилася у порушенні його права на працю, можливості забезпечувати себе та свою сім`ю матеріально, що сталося незадовго до отримання ним права на пенсію; вказані дії відповідача - Банка призвели до його моральних переживань, які полягають у приниженні честі та гідності, а також його ділової репутації, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, в депресії, погіршився стан його здоров`я та він був вимушений звернутись за медичною допомогою до медичних закладів, що підтверджується письмовими доказами у справі; незаконним звільненням були порушенні нормальні життєві зв`язки позивача, він перебував в скрутному матеріальному стані та докладав додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких він зазнав, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача - Банку на користь позивача, таким чином частково задовольнивши ці позовні вимоги позивача.

Крім вищезазначених позовних вимог позивачем у даній справі заявлені позовні вимоги, в яких він просить: визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність АТ «Райффайзен Банк», що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу за місцем проживання у місті Дніпрі, а не у місті Києві, ворожого ставлення до нього, примушування до звільнення за власним бажанням; визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що виразилися у нездійсненні представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів члена профспілки ОСОБА_1 ; скасувати протоколи виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17 травня 2021 року; стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду; стягнути з Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн.

Вказані позовні вимоги, заявлені до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що відносно нього АТ «Райффайзен Банк» допускав незаконні та протиправні дії та бездіяльність, що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу за місцем проживання у місті Дніпрі, а не у місті Києві, ворожого ставлення до нього, примушування до звільнення за власним бажанням, чим були порушені його права та заподіяна моральна шкода.

Разом з цим, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вказаним вимогам та твердженням, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раальте проти Нідерландів") (пункти 48, 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року N 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною лише їй певною персональною ознакою, та не мало правомірної, об`єктивно обгрунтованої мети, і способи досягнення цієї мети не були належними та необхідними.

Відповідно до положень ст. 22 КЗпП України, Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Вчинення мобінгу (цькування) заборонено. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Як зазначено вище, 08.02.2021 року Правлінням Банку було прийнято рішення про внесення змін в організацію виробництва і праці Банку та скорочення чисельності та штату працівників Банку, про що прийнято Постанову Правління № П-11/2 від 08.02.2021 року. Як зазначено в Постанові, вищезазначені зміни в організації виробництва і праці Банку запроваджено з метою вдосконалення управлінської діяльності Банку, що спрямована на підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи працівниками Банку, централізацією функцій та з метою підвищення оптимізації роботи Банку.

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Отже, питання доцільності зміни організаційної структури або скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві є виключним правом роботодавця, яке ним реалізується на власний розсуд.

Таких висновків дотримується і Верховний суд у своїх постановах від 27.05.2021 № 201/6689/19. від 28.03.2019 № 755/3495/1 б-ц. від 22.01.2020 № 451/706/18 та зазначає, що при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц, від 22.01.2020 у справі № 451/706/18 суд також зазначив, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Встановлено, що процес централізації та скорочення функції в регіонах по супроводженню кримінальних справ тривав в Банку з 2019 року та стосувався усіх без виключення регіонів України, де здійснювались такі функції. Всі аналогічні посади регіональних менеджерів з протидії фінансовим злочинам в інших регіонах вже були скорочені в Банку в попередні періоди, крім посади у місті Дніпрі, яку займав позивач, тобто процес оптимізації вказаних функцій в Банку відбувався поступово, був викликаний виробничою необхідністю та стосувався всіх працівників, які виконували аналогічні функції супроводження кримінальних справ в регіонах. Зазначене вище спростовує доводи позивача, що скорочення його посади є наслідком дискримінаційних дій саме до його особи за ознакою його проживання в місті Дніпрі в порівнянні з іншими працівниками.

Позивач крім іншого обгрунтовує застосування до нього Банком дискримінаційного підходу під час звільнення та примушування його до звільнення тим, що протягом 2018-2019 років Банком вносились зміни у штатний розпис Управління менеджменту фінансових злочинів, в якому він працював, з якими його не було ознайомлено та які на його думку свідчать про істотні зміни його умов праці; Банк не повідомляв його про загальні результати роботи напрямку супроводження кримінальних справ; Банк вимагав від нього виконання роботи, посилаючись на посадову інструкцію, яка на його думку втратила чинність; Банк занижував показники його діяльності та незаконно забороняв йому дистанційну роботу в умовах пандемії; його корпоративний комп`ютер був відключений з березня 2021 від флеш-носія та від многофункціонального принтера; його повідомлено про наступне скорочення ще до прийняття рішення Правлінням Банку.

Разом з цим, в ході розгляду справи вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердження, зважаючи на встановлені судом обставини; зазначені позивачем доводи, на які він посилається, здебільшого стосуються періоду його трудової діяльності ще до прийняття рішення про скорочення його посади, ці обставини є недоведеними та не можуть вказувати на порушення Банком прав позивача, що містять ознаки дискримінації або примушування до звільнення, що не спростовано.

Вбачається, що функціональні обов`язки позивача на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам були визначені його посадовою інструкцією, з якою він був під підпис ознайомлений 14.12.2018 року в день прийняття на вказану посаду і з часу його прийняття на вказану посаду функціональні обов`язки за цією посадою Банком не змінювались, зміни до посадової інструкції позивача не вносились, а його твердження про втрату чинності вказаною посадовою інструкцією жодним чином не підтверджені. З цих підстав, доводи позивача, що Банк неправомірно вимагав від нього виконання обов`язків, які не були передбачені його посадовою інструкцією, а саме проведення ним перевірок за повідомленнями про ознаки фінансових злочинів та підготовки відповідних звітів/висновків, є необгрунтованими. Посилання позивача на те, що його посадові обов`язки були передбачені Угодою про виконання роботи на 2020 рік, а не посадовою інструкцією, є безпідставними, оскільки вбачається, що Угода про виконання роботи не визначає посадових обов`язків за певною посадою, вона не змінює круг посадових обов`язків працівника за його посадою, не звужує їх та не звільняє працівника від їх виконання, а є додатковим інструментом розвитку працівників Банку, на підставі якого здійснюється постановка індивідуальних цілей, планів працівникам в межах їх функціональних обов`язків на конкретно визначений рік, що не спростовано. Та обставина, що протягом певного часу у штаті управління була відсутня посада керівника з питань протидії фінансовим злочинам, якій за напрямком кримінальних проваджень підпорядковувався позивач, також не може вважатися істотною зміною умов його праці, оскільки за посадовою інструкцією позивача з усіх питань він функціонально також підпорядковувався начальнику управління, який здійснював поточне керівництво за всіма напрямками діяльності управління. Посилання позивача на ту обставину, що Банк не повідомляв його про загальні результати роботи напрямку супроводження кримінальних справ, що на його думку також може свідчити про дискримінаційний підхід до нього, не є підставою для задоволення цих вимог, оскільки позивачем не надано доказів такого обов`язку у Банку.

Встановлено, що відповідно до внутрішніх процедур Банку рішення щодо необхідності забезпечення працівника доступами до інформаційних ресурсів Банку приймається безпосереднім керівником працівника з урахуванням виконуваних таким працівником робочих задач. Відключення в березні 2021 року, в період коли позивач перебував на лікарняному, корпоративного комп`ютера позивача від флеш-носія та від многофункціонального принтера також здійснювалось Банком в межах встановленого в Банку порядку та з метою недопущення неправомірного витоку конфіденційної та банківської таємниці, а також у зв`язку із відсутністю необхідності у позивача використовувати такі ресурси для виконання робочих завдань, що не спростовано. Будь-яких доказів того, що вказаним створювались перешкоди у реалізації позивачем своїх трудових прав та здійснення комунікацій з Банком позивачем суду не надано.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач також стверджував про те, що його було попереджено посадовими особами Банку про наступне звільнення 15.01.2021 року в телефонній розмові, разом з цим належних та допустимих доказів цим твердженням матеріали справи не містять. Натомість, судом встановлено, що про наступне звільнення позивача було повідомлено Наказом Банку № 318-К від 15.02.2021 року, з яким його було ознайомлено особисто під підпис 17.02.2021 року. Тому доводи позивача про те, що йому було безпідставно відмовлено у переведенні на посаду інкасатора відділу касових операцій та інкасації коштів Дніпропетровської області управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів Департаменту грошового обігу, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей відповідно до поданої ним заяви від 27.01.2021 року не грунтуються на доказах, які є у справі, оскільки на той час Банком не було прийнято постанови про скорочення посади позивача та його не було попереджено про наступне звільнення, що відбулось 17.02.2021 року.

Встановлено, що всі обставини, на які посилається позивач на підтвердження факту дискримінації та примушування його до звільнення, можливого мобінгу були предметом перевірки незалежного органу Банку - Служби внутрішнього аудиту Банку за результатами розгляду скарг позивача від 15.02.2021 року та 02.03.2021 року на адресу керівництва Банку.

«Висновком за результатами перевірки інформації, викладеної у Службовій записці ОСОБА_1 від 15.02.2021 року», затвердженим 26.02.2021 року Головним аудитором АТ «Райффайзен Банк Аваль», за результатами перевірки питань, викладених у службовій записці регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу Майкова Ю.В. на ім`я директора Департаменту комплаєнсу від 15.02.2021 фактів неналежної організації заступником директора Департаменту комплаєнсу начальником УМФЗ ОСОБА_3 , напряму супроводження кримінальних справ та створення ним обставин, що погіршують становище Банку як потерпілого у кримінальних провадженнях/справах, що супроводжуються зазначеним управлінням, та наявності у нього конфлікту інтересів, не виявлено.

«Висновком за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 02.03.2021», затвердженим 07.04.2021р. Головним аудитором АТ «Райффайзен Банк Аваль», за результатами перевірки питань, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 02.03.2021 року, з якою він звернувся до Голови Правління Банку Писарука О.В., порушень вимог чинного законодавства України та нормативних документів Банку працівниками Департаменту комплаєнсу не встановлено.

Також вбачається, що позивачем не надано доказів тверджень того, що його показники діяльності за 2020 р. штучно занижувались Банком, та того, що його було безпідставно та незаконно відсторонено від виконання задач та функцій, зважаючи на те, що вказані доводи позивача були предметом розгляду повноважними працівниками Банку в присутності позивача та з залученням керівників Департаменту комплаенсу та Департаменту персоналу, на яких було досягнуто згоди щодо рівня його загальної оцінки та складені відповідні висновки аудиту. За твердженням представника Банку в судовому засіданні, передача позивачем до Центрального офісу Банку матеріалів кримінальних проваджень, які перебували у нього на супроводженні, здійснювалася у рамках підготовки до централізації окремих функцій, у тому числі по супроводженню кримінальних проваджень/справ, а не у зв`язку із відстороненням його від виконання роботи. При цьому встановлено, що жодних рішень уповноваженими органами Банку щодо відсторонення позивача від роботи не приймалось, позивачу за весь час роботи виплачувався повний заробіток, що не спростовано.

Суд вважає, що твердженням позивача про безпідставну заборону йому дистанційної роботи в умовах пандемії, викликаної СОVID-19 не надано ніяких доказів. Як вбачається з матеріалів справи, та про що пояснив в судовому засіданні представник Банку, вимога щодо перебування позивача на робочому місці в офісі з боку керівництва була зумовлена виявленою його відсутністю на робочому місці в офісі протягом декілька днів 15.02.2021 та 17.02.2021 року за відсутності відповідного погодження таких дій з керівництвом, а також виконанням позивачем завдань відповідно до його посадової інструкції (перевірки повідомлень про ознаки фінансових злочинів), виконання яких не могло здійснюватися дистанційно, оскільки передбачало доступ до систем Банку, що неможливо зробити при віддаленому підключенні до мережі Банку. В подальшому, 12.03.2021 року позивачу на його чергове звернення було погоджено можливість дистанційно працювати враховуючи його відмову від виконання поставлених йому завдань щодо перевірок повідомлень про ознаки фінансових злочинів, проведення яких вимагало його присутності в офісі.

У позові позивач також посилався на порушення Банком його переважного права залишення на роботі, зважаючи на положення ст. 42 КЗпП України, його високу кваліфікацію і продуктивність праці, сімейний стан, перебування на утриманні непрацездатних осіб. Судом встановлено, що відповідно до штатного розпису Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу станом на 08.02.2021 року, тобто на момент прийняття Банком рішення про скорочення посади, яку займав позивач, в Управлінні була передбачена лише одна штатна одиниця на цій посаді, яку займав позивач, тобто у Банку були відсутні інші працівники, які б займали таку ж посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право на залишенні на роботі. Таким чином, переважне право позивача, передбачене ст. 42 КЗпП України, не могло бути реалізовано під час його звільнення, оскільки були відсутні інші працівники, які б займали таку ж посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право на залишення на роботі нва аналогічній посаді. Вказана позиція відповідає висновкам Верховного суду в постановах: постанові від 27.03.2019 у справі № 756/5243/17; постанові від 30.09.2020 у справі № 459/2165/18; постанові від 16.06.2021 у справі № 490/2556/18; постанові від 09.06.2021 № 754/13570/18; постанові від 19.05.2021 № 711/8704/1.

Крім зазначеного, позивач також посилався у позові на те, що від нього Банком приховувалася посада головного менеджера з кримінальних проваджень Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу, та існували інші аналогічні посади в Управлінні, що забезпечують виконання функції супроводження кримінальних проваджень. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження таких тверджень та того, що вказаними ним обставинами були порушені його трудові права.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його вищевказаних вимог, його позовні вимоги про визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності АТ «Райффайзен Банк», що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу за місцем проживання у місті Дніпрі, а не у місті Києві, ворожого ставлення до нього, примушування до звільнення за власним бажанням, та про стягнення з Банку заподіяної в наслідок цього моральної шкоди задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні та в наданих суду письмових запереченнях проти позову представник Банку посилалась на пропущення позивачем строку звернення до суду з вимогами про визнання незаконними дій та бездіяльності Банку та стягнення моральної шкоди, та зазначала що це є окремою підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною трирічною позовною давністю. Спеціальна позовна давність передбачена, зокрема, нормами Кодексу законів про працю України.

Згідно до ст. ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" 4. Встановлені статтями 228, 223 КЗпП (322-08 ) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Розглядаючи трудовіспори післяїх попереднього розгляду в КТС,суд з`ясовуєі обговорюєдодержання іпричини пропускуяк длядесятиденного строкузвернення до суду за вирішенням трудовогоспору, так і римісячногостроку зверненнядо КТС(ст.225КЗпП),якщо останньоювін небув поновлений. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли

пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст.85 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з`ясуванні інших обставин справи не має.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Як встановлено судом, позивача звільнено з роботи 21.05.2021 року наказом від 17.05.2021 року, копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав 19.05.2021 року, отже у даному випадку початок перебігу місячного та тримісячного строку звернення до суду розпочався у позивача саме з 19.05.2021 року.

Із вищевказаними позовними вимогами в порядку їх уточнення позивач звернувся до суду 01.07.2022 року, виклавши їх у заяві про уточнення позовних вимог від 30.06.2022, тобто після спливу передбаченого ст. 233 КЗпП України строку, при цьому причин, за яких він не мав реальної можливості звернутися з даними позовними вимогами у межах строку, визначеного законом, позивачем суду не повідомлено.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про безпідставність вказаних позовних позивача, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають саме з цих підстав.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними протиправних дії та бездіяльності Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що виразилися у нездійсненні представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів члена профспілки ОСОБА_1 та стягнення з даної відповідача заподіяної в наслідок цих дій моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його звільнення з роботи відбулось з порушенням процедури вивільнення, передбаченої КЗпП України, що виразилося у: бездіяльності виборного органу щодо здійснення представництва та захисту його трудових прав при розгляді його звернення до профспілки від 09.03.2021 року.

Частиною 7 ст. 20 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що Профспілки, їх об`єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін.

Як зазначено вище, відповідно до заяви від 21.12.2006 року ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яка є окремою від Банку юридичною особою.

Встановлено, що у своїй діяльності Первинна профспілкова організація Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» як організаційна ланка Профспілки Банку керується Статутом Професійної спілки працівників Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», і.к. 20059018, власного окремого Статуту даний відповідач не має.

Відповідно до п. 6.6.1 Статуту Профспілки: Первинні профспілкові організації Профспілки (первинні профспілкові організації) є добровільними об`єднаннями працівників Банку, які створюються та здійснюють свою діяльність на підставі цього Статуту та законодавства України. Положення про первинні профспілкові організації Профспілки можуть затверджуватися Конференцією Профспілки. До затвердження Положення про первинні профспілкові організації первинні профспілкові організації діють на підставі цього Статуту.

Оскільки Положення про Первинну профспілкову організацію Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Конференцією Профспілки не затверджувалося, то відповідно до норм п.6.1.1 Статуту Профспілки вона діє саме на підставі Статуту Профспілки Банку.

Відповідно до п.п. 5, 6 п.6 вищевказаного Статуту профком: розглядає заяви та скарги членів первинної профспілкової організації, захищає їхні інтереси при розв`язанні колективних чи індивідуальних трудових спорів (конфліктів); надає згоду або відмовляє у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом Профспілки, у випадках, передбачених законом.

Судом також встановлено, що 09.03.2021 року до профкому ППО Дніпропетровської ОД від ОСОБА_1 засобами електронної пошти надійшло звернення, в якому ОСОБА_1 повідомляв про порушення роботодавцем Колективного договору та просив направити уповноваженому органу роботодавця подання про усунення порушень. У даному зверненні до профкому позивач просив профком захистити його права шляхом направлення роботодавцю подання про усунення порушень Колективного договору та чинного законодавства окремими працівниками Банку. Зі змісту звернення вбачалось, що під порушеннями розуміється конфліктна ситуація, яка склалася між позивачем, його безпосереднім керівництвом та керівництвом деяких департаментів, яку позивач сприймав як переслідування на роботі та примушування до звільнення з Банку.

Вбачається, що профком засобами електронного зв`язку звернувся до уповноважених осіб роботодавця з проханням надати пояснення щодо ситуації, яка склалася, та просив повідомити про результати перевірки скарг позивача відповідальним незалежним підрозділом Банку.

За результатами перевірки фактів, викладених у службовій записці позивача від 15.02.2021 року було отримано Висновок від 26.02.2021 року, складений відповідальними працівниками підрозділу аудиту Банку та затверджений Головним аудитором Банку, а також Висновок від 07.04.2021 року за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі позивача від 02.03.2021 року, складений відповідальними працівниками підрозділу аудиту Банку та затверджений Головним аудитором Банку.

Зазначені у Висновках від 26.02.2021, 07.04.2021 року доводи свідчили про те, що у діях відповідальних працівників Банку не вбачається порушення вимог чинного законодавства та/або Колективного договору, які б давали право профкому направляти роботодавцю подання про усунення порушень.

За результатами розгляду звернення на засіданні профкому ППО Дніпропетровської ОД, що відбулося 21.04.2021 року було встановлено відсутність порушень з боку роботодавця та у задоволенні звернення ОСОБА_1 від 09.03.21 року про направлення уповноваженому органу Банку подання про усунення порушень було відмовлено, про що заявника було письмово повідомлено.

Позивач обгрунтовує порушення процедури вирішення трудового спору тією обставиною, що Банком не створено комісію по трудових спорах відповідно до ст. 223 КЗпП України та внаслідок чого він був позбавлений можливості до неї звернутися, та що на його думку свідчить про те, що роботодавець та ОСОБА_14 не мають на меті вирішувати трудові спори у своїй діяльності.

Згідно положень ст. 223 КЗпП України комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу. Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії. За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по трудових спорах у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.

Згідно статті 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Створення такої комісії є правом, а не обов`язком роботодавця та Профспілки, і не створення такої комісії не може вважатися порушенням чинного трудового законодавства. Якщо трудовим колективом комісія по трудовим спорам не створена на підприємстві, роботодавець не має повноважень примушувати трудовий колектив обрати її, оскільки комісія не є органом роботодавця та не підпорядковується йому. В той же час, відсутність на підприємстві комісії з трудових спорів жодним чином не позбавляє працівника права звернутись за вирішенням трудового спору безпосередньо до суду.

З огляду на зазначене, оскільки трудовим колективом Банку комісія по трудових спорах не обиралася, тому вирішення трудового спору позивача не могло бути передано на розгляд такої комісії.

Будь-який належних та допустимих доказів допущення Профспілкою ворожого неетичного ставлення до позивача та примушування його до звільнення за власним бажанням, порушення права на переведення на інші посади, не забезпечення переважного права на залишенні на роботі, застосування дискримінаційного підходу позивачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання незаконними протиправних дії та бездіяльності Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що виразилися у нездійсненні представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів члена профспілки ОСОБА_1 та стягнення з Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» моральної шкоди, завданої в наслідок таких дій, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів цим вимогам та порушення за вказаних ним у позові обставин його трудових прав.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про безпідставність вказаних позовних позивача, вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Також, позивачем були заявлені позовні вимоги про скасування протоколів виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17 травня 2021 року.

В ході розгляду даної цивільної справи встановлено, що на засіданні Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке відбулося 29 березня 2021 року, оформленому протоколом № 13/03/21, та на засіданні від 17 травня 2021 року, оформленому протоколом № 21/05/21, були розглянуті листи АТ «Райффайзен Банк Аваль» та вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з регіональним менеджером з протидії фінансовим злочинам ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з посиланням на відсутність порушень, встановлених процедур в діях роботодавця АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Разом з цим, зважаючи на положення п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, ч.1 ст. 232 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та сталу практику Верховного Суду, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2023 року провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог позивача про скасування протоколів виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 13/03/21 від 29 березня 2021 року та № 21/05/21 від 17 травня 2021 року закрито, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача АТ «Райффайзен Банк» на користь держави судовий збір у сумі 10 766 грн. 93 коп. (2684,00 грн. + 2684,00 грн. за задоволенні вимоги про скасування наказу та поновлення на роботі +5398,93 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Також, з суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.

У відповідності до положень ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому заробітної плати за один місяць в розмірі 23153 грн. 32 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання незаконними протиправними дій та бездіяльність, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі; стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ № 1591-к від 17 травня 2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » про звільнення з роботи з 21.05.2021 року ОСОБА_1 , регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, п. 1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на роботу до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, на посаду регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м.Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ «Райффайзен Банк Аваль», з 21 травня 2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 539893 грн. 22 коп., заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., та понесені судові витрати по справі сплачений судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп., а всього 550 885 грн. 62 коп. (п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень шістдесят дві копійки).

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, на користь держави судовий збір в сумі 10 766 грн. 93 коп. (десять тисяч сімсот шістдесят шість гривень дев`яносто три копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог про визнання незаконними протиправними дій та бездіяльність, стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому заробітної плати за один місяць в розмірі 23153 грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О.Кудрявцева