Справа № 758/13258/21

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Лещенко О. В.,

за участі секретаря судового засідання - Конончука Д. М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Подільського районного суду міста Києва з позовом до КП «Керуючої Компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів та зобов`язання до вчинення певних дій, в якому просять зобов`язати відповідача здійснити перерахунок по особовому рахунку НОМЕР_1 , відритий на ім`я ОСОБА_2 та списати 7970 грн. 42 коп., які були нараховані у розділі ЕЕ, а також стягнути з відповідача на користь позивачів по 7970 грн. моральної шкоди на кожного.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на початку лютого 2016 року позивачі, як власники і мешканці кімнати АДРЕСА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , усно звернулись до ПАТ «Київенерго» з проханням заключити з ОСОБА_2 окремий договір на постачання електроенергії та установити в їхній кімнаті окремий лічильник. В ПАТ «Київенерго» було роз`яснено, що будинок АДРЕСА_2 знаходиться на балансі КП «Керуюча Компанія Подільського району міста Києва» і треба звертатись саме до цієї організації для укладення договору передачі квартири на баланс ПАТ «Київенерго» для подальшого укладення договору на поставку електроенергії і встановлення лічильника. 26.02.2016 та 23.05.2016 ОСОБА_1 звертався до КП «КК Подільського району м. Києва» з заявами про установку лічильника, або передачу кімнати на баланс ПАТ «Київенерго», на що листами від 13.04.2016 та від 03.06.2016 КП «КК Подільського району м. Києва» відмовило позивачам в задоволенні заяв. Позивачі вважають, що своїми діями відповідач порушив правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357. 27.06.2017 технічним робітником ПАТ «Київенерго» для кімнати позивачів було встановлено та опломбовано пломбами ПАТ «Київенерго» лічильник Нік 2102-04, номер 3783867. Лічильник належить ПАТ «Київенерго», однак самого договору між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2 на електропостачання укладено не було. Після звернення вдруге зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, 28.12.2017 між ОСОБА_2 та ПАТ «Київенерго» було укладено договір на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 , та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , по якому позивачі з 28.12.2017 призводять сплату за спожиту електричну енергію. Однак КП «КК Подільського району м. Києва» продовжувало нараховувати плату за нібито, спожиту у КП «КК Подільського району м. Києва» електричну енергію. 26.06.2018 позивачі звернулись до КП «КК Подільського району м. Києва» із заявою про припинення нарахування по особовому рахунку НОМЕР_1 плати за спожиту електричну енергію, бо ОСОБА_2 28.12.2017 було укладено договір з ПАТ «Київенерго» на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_4 . кімн. 39. У подальшому КП «КК Подільського району» було здійснено перерахунок по особовому рахунку і зменшено суму заборгованості з 10362 грн. 74 коп. до 7970 грн. 42 - коп. У подальшому позивачам було відмовлено в заявах про здійснення перерахунку боргу та списання коштів з особового рахунку. У зв`язку з чим, позивачі вважаючи свої права порушеними вимушені звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та призначено судовий розгляд.

06 грудня 2021 року директором КП «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», у порядку ст. 178 ЦПК України, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних з огляду на те, що відповідачем було правильно застосовано положення Правил користування електричною енергією і Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та обраховано суму за спожиту електричну енергію позивачами. Тому підстав для задоволення позову немає. Також зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю.

14 грудня 2021 року позивачами подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідач визнає, що правила ПКЕЕ не розповсюджуються на населення, на побутових споживачів, з ними не можна заключати договори постачання електричної енергії. Також відповідач зазначає, що правовідносини між громадянами (побутовими споживачами) на той період регулювалися Правилами (ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357. Однак у подальшому відповідача посилається на ПКЕЕ, який не розповсюджується на правовідносини при постачанні електричної енергії населенню (побутовим споживачам). Діючими на той період часу були Правила ПКЕЕН, затверджені постановою КМУ № 1357, в першому пункті якого зазначено, що: «Ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. Надалі в цих правилах розписувалось, що побутові споживачі мають право і водночас зобов`язані укладати договори на постачання електроенергії як в квартиру, так і в окрему кімнату, якщо квартира має декількох власників (є комунальною)». Квартира АДРЕСА_1 є комунальною і на неї розповсюджуються всі правила постачання електричної енергії ПКЕЕН, затверджені постановою КМУ 26.07.1999. Відповідач на момент укладення договору не був енергопостачальником, не мав тоді і не має зараз права укладати договори на електропостачання (про користування електричною енергією). Таке право в 2016 і 2017 роках мало ПАТ «Київенерго», з яким ОСОБА_2 і уклала договір про користування електричною енергією від 28.12.2017. А договір від 12.06.2016 між відповідачем і позивачем за № 57/702 має 9 розділів і жоден з них немає пункту на електропостачання квартири АДРЕСА_5 або кімнати АДРЕСА_6 , яка є частиною квартири АДРЕСА_5 . Відповідач не мав права на постачання електроенергії без договору і не мав права укладати цей договір, у зв`язку з чим, позивачі не сплачували за спожиту електроенергію. Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю війни III групи і має пільгу на 100 % знижку по сплаті комунальних платежів, у тому числі на сплату електроенергії. 03.12.2016 позивачі змінили адресу свого мешкання, і з квітня 2016 року по грудень 2016 року комунальні послуги за них сплачувало Управління соціального захисту населення Подільського району м.Києва. 27.06.2017 ПАТ «Київенерго» було встановлено для кімнати позивачів лічильник Нік 2102-04, № 3783867. Лічильник належить ПАТ «Київенерго» і має пломби підприємства. Але самого договору між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2 на електропостачання не було укладено тому, що КП «КК Подільського району» не проводило приведення утриманих нею внутрішньо будинкових мереж та по квартирного обліку у відповідність до вимог нормативно - правових актів та нормативно - технічних документів. За шість місяців з липня по грудень 2017 року позивачами було спожито 832 кВ електричної енергії, що становить в середньому - 139 кВ на місяць. За спожиті 832 кВ позивачами було сплачено КП «Керуюча Компанія Подільського району міста Києва» у повному обсязі.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 прийнятий до комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва як житловий будинок, в якому 7 комунальних квартир (92 кімнати) з 01.05.2009. На час передачі будинку, нарахування мешканцям за спожиту ними електроенергію проводилось по загальнобудинковому лічильнику. Вказаний факт не оспорювався сторонами, а тмоу приймається судом до уваги.

ОСОБА_2 є власницею кімнати 39 в квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1513 від 01.07.2013.

26 лютого 2016 року та 23 травня 2016 року чоловік власниці ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства «Керуючої Компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» з заявами про передачу вищевказаної квартири на баланс ПАТ «Київенерго» для укладення договору на постачання електроенергії і встановлення лічильника використаної енергії.

Листами від 13.04.2016 та від 03.06.2016 року відповідачем було відмовлено у задоволенні заяв позивача з підстав того, що, враховуючи особливості планування зазначеного житлового будинку додатково мають бути встановлені засоби обліку на місця загального користування мешканців (кухні, санвузли тощо). При цьому розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, встановлюються відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок, ПКЕЕ та проектних рішень. Прилади обліку мають відповідати вимогам, що пред`являються до засобів вимірювань нормативно-технічними документами. За результатами проведеного обстеження і отримання акту складеного представниками ПАТ «Київенерго» з висновками про можливість переведення будинку на поквартирний облік та з метою централізованого укладення індивідуальних договорів з мешканцями будинку уповноваженій особі житлової організації (балансоутримувача) необхідно звернутися до ЦОК із заявою шодо переведення будинку на поквартирний облік разом із актом обстеження та реєстром поквартирних лічильників.

23.03.2017 позивачі звернулись до ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві з заявою про захист порушених прав споживачів і про зобов`язання КП «КК Подільського району м. Києва»: або укласти з власником кімнаті № НОМЕР_3 у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , особовий рахунок НОМЕР_4 , договір на електропостачання, утворений згідно типового договору, затвердженого Постановою КМУ № 1357, та установити в кімнаті (чи коридорі) лічильник; або укласти договір передачі кімнати, чи квартири на баланс ПАТ «Київенерго».

Листом від 25.04.17 за номером 06.4/5031 ГУ Держпродспоживслужба в м. Києві повідомило позивачів, що КП «КК Подільського району» про відсутність порушення прав споживача і рекомендовано звернутись до електропостачальника ПАТ «Київенерго» з письмовою заявою щодо укладення договору про користування електричною енергією та надати документи, визначені в п. 3 Правил.

У зв`язку з чим, 16.05.2017 позивачі звернулись до ПAT «Київенерго» з заявою про укладення з ОСОБА_2 договору про постачання електричної енергії згідно Закону України «Про електрику», а також Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999.

ПАТ «Київенерго» листом від 12.06.2017 за номером 42КД/012/Ш-790 відмовило позивачам у відкритті особового рахунку та укладенні договору з постачання електроенергії, посилаючись на те, що це «можливо лише за умови приведення організацією, що надає послуги з утримання будинку, приведення «внутрішньобудинкових мереж та поквартирного обліку у відповідність до вимог нормативно - правових актів та нормативно - технічних документів».

Однак, 27.06.2017р. технічним робітником ПАТ «Київенерго» для кімнати позивачів встановлено та опломбовано пломбами ПАТ «Київенерго» лічильник Нік 2102-04, номер 3783867. Лічильник належить ПАТ «Київенерго».

Згідно з п. 3 ПКЕЕН, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (Додаток 1 до ПКЕЕН) і укладається на три роки.

Договір між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2 на електропостачання не було укладено тому, що КП «КК Подільського району» не проводило приведення утриманих нею внутрішньо будинкових мереж та поквартирного обліку у відповідність до вимог нормативно - правових актів та нормативно - технічних документів.

За результатами розгляду скарги до ГУ Держпродспоживслужби в міст Києві, 28.12.2017 укладено договір між ОСОБА_2 та ПАТ «Київенерго» на постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 , і на її ім`я було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , по якому позивачі з 28.12.2017 здійснюють оплату за спожиту електричну енергію, що не оспорювалось сторонами по справі.

26.06.2018р. позивачі звернулись до КП «КК Подільського району м. Києва» із заявою про припинення нарахування по особовому рахунку НОМЕР_1 плати за спожиту електричну енергію, оскільки ОСОБА_2 28.12.2017 уклала договір з ПАТ «Київенерго» на постачання електричної енергії за адресом: АДРЕСА_3 , і на її ім`я було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , по якому позивачі з 28.12.2017р. поводять оплату за спожиту електричну енергію.

Відповідачем було проведено перерахунок по особовому рахунку позивачів і зменшено суму боргу з 10362 грн. 74 коп. до 7970 грн. 42 коп.

Правовідносини, які виникають при поставках електричної енергії населенню регулювалися станом на 2017-2018 роки Законом України № 595/97 «Про електроенергетику», Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999.

Так, у статті 1 Закону України «Про електроенергетику» зазначено, що споживачами енергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

У статті 26 цього Закону вказано, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

На виконання вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.99 затверджені Правила користування електричною енергією для населення.

Стаття 27 цього Закону затверджує відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність

Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення вимог нормативно-правових актів.

КП «КК Подільського району м. Києва» постачає електроенергію в будинок АДРЕСА_2 без договорів на електропостачання, без встановлення приладів обліку спожитій електрики, що відповідачем не спростовано.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В постанові Верховного суду України від 12.09.2011 № 6-цс надано вичерпне трактування цієї статті ЦК України: «Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; обов`язку в натурі; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб».

Стаття 1 частина 1 пункт 22 Закону України «Про захист прав споживачів» надає визначення терміну споживач - це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В даному спорі позивачі є споживачами, оскільки використовують послуги електропостачання для задоволення власних потреб не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, також мають право на звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

У відзиві на позовну заяву відповідач будує свою позицію, посилаючись на ПКЕЕ, положення яких не можуть бути застосовані в даному спорі, оскільки позивачі є фізичними особами і до них можуть бути застосовані ПКЕЕН.

Відповідно до досліджених матеріалів справи позивачі не заперечують факт споживання ними електричної енергії в кімнаті 39 комунальної квартири АДРЕСА_1 . Також позивачі не зазначають, кому і на підставі яких рахунків протягом 2016-2017 років аж до 28.12.2017 вони сплачували вартість спожитої електричної енергії.

З огляду на інформаційну Довідку про стан заборгованості за період 01.04.2015-28.12.2017 станом на 01.11.2021 позивачі, починаючи з 01.04.2015 практично не сплачували за спожиту електричну енергію.

Станом на 28.12.2017 сума боргу склала 7257 грн. 54 коп.

З урахуванням положень статей 15, 16 ЦК України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про визнання відповідача таким, що порушив права позивача як споживача; зобов`язання зробити перерахунок і списати заборгованість. Тому суд приходить до висновку, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.

Положеннями ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині, що стосується неправомірності нарахування плати за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2015-28.12.2017, а тому і відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди суд зазначає наступне.

Так, статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода завжди є похідною від факту порушення прав та інтересів потерпілого, а тому, оскільки судом не знайдено підстав для задоволення основної позовної вимоги позивачів, а саме щодо визнання порушення прав позивачів як споживачів послуг відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди теж не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (в редакції 20.09.2016 року), ст. 76- 92, 95, 133, 137, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ;

Позивач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча Компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», код ЄДРПОУ 39609111, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 36.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2022 року.

Суддя О. В. Лещенко