ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 280/3155/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 083950016924 від 31.03.2023 відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005 відповідно до довідки № 78 від 18.03.2021 року, виданої Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки, періоду роботи з 21.05.1991 по 18.06.1993 згідно архівної довідки №2/124935 від 06.04.2021, виданої Міністерством Оборони Російської Федерації, період роботи з 18.03.1991-17.05.1991 відповідно до довідки № 147 від 03.03.2021 року, виданої АТ «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005 відповідно до довідки № 78 від 18.03.2021 року, виданої Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки, періоду роботи з 21.05.1991 по 18.06.1993 згідно архівної довідки № 2/124935 від 06.04.2021 року, виданої Міністерством Оборони Російської Федерації, період роботи з 18.03.1991-17.05.1991 відповідно до довідки № 147 від 03.03.2021, виданої АТ «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України та призначити пенсію за віком, починаючи з дня звернення до Пенсійного фонду України - з 24.03.2023 року.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Радостєвою М.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15.05.2023 серія АР №1122159.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з такою відмовою та зазначає, що на теперішній час, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, територія Лисичанського району Луганської області є тимчасово окупованою. Всі документи, в тому числі і трудова книжка позивача, залишилися на тимчасово непідконтрольній території, однак позивачем було надано до Управління довідку №78 від 18.03.2021, видану Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки на підтвердження періоду роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005. Позивач також не погоджується з відмовою в зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи у Російській Федерації з 21.05.1991 по 18.06.1993, оскільки лише 19.05.2024 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі Конвенція) буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами, у зв`язку з чим стаж, набутий позивачем на території Російської Федерації, повинен бути врахований при призначенні пенсії позивача. Також позивач вважає протиправним неврахування періодів роботи 18.03.1991 - 17.05.1991 у зв`язку з відсутністю наказу про результати атестації робочих місць, за умови надання відповідачу довідки № 147 від 03.03.2021 року, яка видана за результатами проведення атестації робочих місць. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.05.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області. За результатами розгляду поданих документів до вказаної заяви страховий стаж позивача склав 24 роки 05 місяців 12 днів. Позивач надав довідку №78 від 18.03.2021 року, видану Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки за період роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005, однак оскільки зазначена організація належить до непідконтрольної українській владі території відповідно до розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 не перемістила свої архіви на підконтрольну територію та видала довідку вже після окупації території, підстав для зарахування вищезазначеного періоду немає. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівної довідки від 06.04.2021 року №2/124935, видану Міністерством Оборони Російської Федерації, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993 року зупинено у відносинах, зокрема, Російської Федерації, дію Конвенції, у зв`язку з чим не враховано до страхового стажу періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Також, у довідках про період роботи з 01.01.1992 року в Російській Федерації має бути проставлений апостиль. Слід звернути увагу, що до страхового стажу позивача зараховано період проходження військової служби з 19.05.1991 по 18.06.1993 згідно військового квитка № НОМЕР_2 . Крім того, позивач надає уточнюючу довідку №147 від 03.03.2021 року за період роботи з 18.03.1991 по 17.05.1991. Даний період роботи можливо зарахувати до пільгового періоду стажу позивача після надходження акту зустрічної перевірки. Таким чином, відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відсутній необхідний пільговий та страховий стаж роботи. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.03.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Заява позивача від 24.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії №083950016924 від 31.03.2023, прийнятим відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком та зазначено, що відповідно до частини 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж особи становить 24 роки 5 місяців 12 днів. Заявник надав довідку №78 від 18.03.2021 року видану Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки за період роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005. Оскільки зазначена організація належить до непідконтрольної українській владі території відповідно до розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 не перемістила свої архіви на підконтрольну територію та видала довідку вже після окупації території, підстав для зарахування вищезазначеного періоду немає. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівної довідки від 06.04.2021 року №2/124935, видану Міністерством Оборони Російської Федерації, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 року «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 22.01.1993 року зупинено у відносинах, зокрема, Російської Федерації дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Закону України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР, до страхового стажу періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. При наданні довідки про період роботи з 01.01.1992 року в Російській Федерації має бути проставлений апостиль. Крім того, заявник надав уточнюючу довідку №147 від 03.03.2021 року за період роботи з 18.03.1991 по 17.05.1991, в якій вказано, що атестація робочих місць затверджена наказом №567 від 14.03.1990, проте наказ про атестацію відсутній. Відмовлено в призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005 згідно довідки №78 від 18.03.2021 року, виданої Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки, суд зазначає таке.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії) визначає процедуру, крім іншого, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Пунктами 3-4 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, передбачено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

За змістом пункту 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, встановлено, що із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу…

..Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що чинним законодавством передбачено спеціальний порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах у випадку наявності у трудовій книжці записів з виправленнями про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях, який передбачає необхідність звернення до органу пенсійного фонду з відповідною заявою.

Суд вважає, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного…. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Подібний висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 (провадження №К/9901/2387/17).

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на належне пенсійне забезпечення через факт захоплення незаконними озброєними формуваннями території України, на якій розташовано підприємство, в якому позивач працював та набув страховий (трудовий) стаж, що підлягає врахуванню при визначенні права на пенсію у належному розмірі.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, з урахуванням принципу верховенства права, при розгляді питання про визначення розміру страхового (трудового) стажу позивача не можна не враховувати відомості, зазначені у довідці №78 від 18.03.2021, що видана на підтвердження існуючого трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки за періоди роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005 підрозділом Міністерства надзвичайних ситуацій Луганської народної республіки, особливо з урахуванням того факту, що за відсутності трудової книжки позивач обмежений у законних можливостях підтвердити наявний у нього трудовий стаж. А тому, відмова в призначенні позивачу пенсії з підстав неврахування відомостей щодо періодів роботи позивача, вказаних у такій довідці, до страхового стажу позивача, є протиправною.

Щодо не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 21.05.1991 по 18.06.1993 згідно архівної довідки № 2/124935 від 06.04.2021 року, виданої Міністерством Оборони Російської Федерації, суд зазначає таке.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р., зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російської Федерації.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Так, відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію відповідач повинен був врахувати трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.

Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Постанови №1328 підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності.

Таким чином, з урахуванням принципу верховенства права, при розгляді питання про визначення розміру страхового (трудового) стажу позивача у відповідача були відсутні підстави для неврахування періодів роботи позивача, підтверджених архівною довідкою №2/124935 від 06.04.2021, виданою Міністерством Оборони Російської Федерації. А тому, відмова в призначенні позивачу пенсії з підстав неврахування відомостей щодо періодів роботи позивача, вказаних у такій довідці, до страхового стажу позивача, є протиправною.

В той же час суд звертає увагу на те, що надані позивачем до матеріалів справи довідка №78 від 18.03.2021, та архівна довідка № 2/124935 від 06.04.2021, викладені іноземною мовою, без перекладу на державну мову, що унеможливлює встановлення судом у процесуальний спосіб їх змісту та належність викладених в ній даних.

Отже, за наслідками судового розгляду суд позбавлений підстав для зобов`язання відповідача зарахувати вказані у таких довідках періоди роботи до страхового стажу позивача.

З рахуванням наведеного, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо зарахування періодів роботи позивача з 28.10.1998 по 19.07.2005 згідно довідки №78 від 18.03.2021 виданої підрозділомМіністерства надзвичайних ситуацій Луганської народної республіки, та з 21.05.1991 по 18.06.1993 згідно архівної довідки № 2/124935 від 06.04.2021 року, виданої Міністерством Оборони Російської Федерації , до страхового стажу позивача, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, про безпідставність неприйняття таких довідок як належних доказів на підтвердження наявного у позивача страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи відповідно до уточнюючої довідки №147 від 03.03.2021, скаредної АТ «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України за період роботи з 18.03.1991 по 17.05.1991, через відсутність наказу про атестацію, суд зазначає таке.

Пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

За приписами п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У пункті 4.3 Порядку № 383 визначено, що у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (п. 10 Порядку № 383).

Слід зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку 1 або Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

На переконання суду, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній судовій практиці у відповідній сфері правовідносин та відображений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, а також постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 732/2003/14 та від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а.

Обґрунтовуючи відмову в зарахуванні пільгового стажу позивача у період з 18.03.1991-17.05.1991, відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано накази про результати атестації робочих місць. При цьому, відповідач не оспорює, що позивач у вказаний період виконував роботу, яка передбачена Списком №1.

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії і до суду позивачем надано довідку від 03.03.2021 року № 147, видану Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України, у якій наявна інформація про пільговий стаж позивача за Списком №1 та про проведену атестацію робочих місць:

- з 18.03.1991 по 12.05.1991 підземний учень електрослюсаря з видобутку вугілля Списком №1, розділ І, підрозділ І, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 05.08.1956, атестація робочих за умовами праці №567 від 14.03.1990;

- з 13.05.1991 по 17.05.1991 підземний електрослюсар на дільниці з видобутку вугілля Списком №1, розділ І, підрозділ І, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 05.08.1956, атестація робочих за умовами праці №567 від 14.03.1990.

Зазначена довідка містить усі необхідні відомості, визначені Порядком №637, окреме надання наказів про результати атестації робочих місць чинним законодавством не передбачено.

З наданих документів встановлено, що в період роботи позивача атестація робочих місць, проводилась, у зв`язку з чим суд вважає, що період роботи позивача з 18.03.1991 по 17.05.1991 у АТ «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України протиправно не зарахований відповідачем до його пільгового стажу.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що підстави, з яких відповідач не зарахував до страхового стажу позивача, періоди роботи з 28.10.1998 по 19.07.2005 відповідно до довідки № 78 від 18.03.2021 року, виданої Міністерством надзвичайних ситуацій Луганської Народної Республіки, періоду роботи згідно архівної довідки № 2/124935 від 06.04.2021 року, виданої Міністерством Оборони Російської Федерації, є протиправними.

Разом із тим, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи, що дає право на встановлення його достатність для призначення пенсії.

Отже, з метою відновлення порушеного прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.03.2023 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Однак, з огляду на встановлені обставини, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи з 18.03.1991 по 17.05.1991, підтверджений довідкою від 03.03.2021 року № 147, видану АТ «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України, який протиправно не зарахований.

Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що ..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на вищенаведені висновки суду.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.03.2023 № 083950016924, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 18.03.1991 по 17.05.1991, підтверджений довідкою від 03.03.2021 року № 147, видану Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» Відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» Міністерства енергетики України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.03.2023, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403.

Повне судове рішення складено 27.07.2023.

Суддя М.О. Семененко