ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2255/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 (прийняте суддею Ніколенко М.О., повне судове рішення складено 03.02.2023) у справі № 904/2255/22

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3 177 192,12 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 178 895,52 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі № 904/2255/22:

-позов задоволено;

-стягнуто з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 3 177 192,12 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 178 895,52 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 341,31 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин доведеності належними та допустимими доказами неналежне виконання відповідачем умов договору №ПР/М-19-753НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 та затримкою вагонів на коліях станції призначення Кривий Ріг, внаслідок чого були складені відомість ф. ГУ-46, накопичувальні картки ф.ФДУ-92 та нарахована плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, які відповідачем не сплачені.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення плати за користування вагонами в poзмipi 962 725,86 грн з ПДВ та збору за зберігання вантажу в poзмipi 35 229,00 грн. з ПДВ (всього 997 954,86 грн з ПДВ) i ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що позивач не довів наявність вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення, будь які докази, що відповідач відмовлявся приймати вказані вагони у матеріалах справи відсутні. Факт затримки спірних вагонів свідчить про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань щодо їх доставки відповідачу.

Позивач не надав доказів безпідставної затримки вагонів за актами, спірна плата за користування вагонами нарахована у період дії в Україні військового стану та введення AT "Укрзалізниця" конвенційної заборони на відправлення вантажів в напрямок станцій Берегова та Чорноморська, що являється основним напрямком відправки продукції Відповідача.

15.04.2022 Відповідачем на електронну адресу СП "Криворізька дирекція залізничних перевезень" РФ Придніпровська залізниця AT "Українська залізниця" та начальника станції Кривий Ріг РФ Придніпровська залізниця AT "Українська залізниця" було направлено листа за вих. №52-40/256 щодо подавання спірних вагонів. Однак, не зважаючи на дану вимогу Відповідача, Позивач, в порушення п.6 Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії AT "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", яка примикає до станції Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Українська залізниця", продовжував затримувати їх на ст. Кривий Ріг, що підтверджують акти загальної форми ГУ - 23 №№555 від 17.04.2022, 549 від 16.04.2022, 558 від 19.04.2022, 563 від 21.04.2022, 562 від 21.04.2022, 551 від 16.04.2022, 576 від 24.04.2022.

Позивачем було здійснено розрахунок плати за користування вагонами затриманими як на станції призначення так і на під`їзній колії AT "ПІВДГЗК". Однак, в порушення математичних та логічних правил при здійснені розрахунку належної, на думку Позивача, плати за користування вагонами, Позивачем сумується час затримки вагонів на станції призначення та час затримки вагонів на під`їзній колії Відповідача, що призводить до значного завищення її розміру.

Вимоги Позивача про стягнення з AT "ПІВДГЗК" 178 895,52 грн. (з ПДВ) збору за зберігання вантажу необґрунтовані, з огляду на те, що одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше.

Також не надано доказів на підтвердження повноважень підписанта Наказів №49, 50 від 25.03., №№51, 52 від 27.03., №53 від 28.03., №№54, 55, 56 від 29.03., №57 від 30.03., №58 від 05.04., №59 від 07.04., №60 від 11.04. "Страшко". Крім того, надані до копії позовної заяви від 29.07.2022 копії зазначених наказів не містять повних реквізитів дати їх підписання, а саме відсутній рік.

Також відповідно до телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 замовник звільняється від плати за користування вагонами на час запровадження комендантської години, що не було враховано.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Лист № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін та/або доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів. Відповідно позивач мав всі законні підстави нараховувати плату та збори згідно з вказаними Статутом і Правилами.

Порядок звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань закріплений у розділі 6 Договору про надання послуг. Тож практичне застосування вказівок, викладених у листі № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 поставлене в залежність від виконання вантажовласником вимог розділу 6 Договору про надання послуг.

За пунктом 6.2. Договору про надання послуг сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Однак, у встановлений Договором строк відповідач позивача не повідомив про неможливість виконувати свої зобов`язання унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який, власне, засвідчує форс-мажорні обставини.

Відповідач не надав доказів, що саме введення комендантської години призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за Договором.

Термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки, яка засвідчується актом загальної форми. За зберігання вантажу сплачується державний регульований тариф, який відображається у накопичувальній картці. Так, факт затримки вантажу був засвідчений актами загальної форми ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці №№ 498, 502, 506, 503, 511, 509, 518, 517, 524, 519, 530,525, 555, 549, 483, 558, 563, 562, 551, 576. На підставі даних актів, станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці були заведені накопичувальні картки ф. ФДУ-92 №№ 10049051, 10049052, 12049058, 12049060, 20049073, 21049076, 10059079, 10059080, 10059081, 10059082, 10059084, в яких було відображено збір за зберігання вантажу у розмірі 178 895, 52 грн.

Відповідач подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких зазначає про відсутність вини у затримці вагонів.

Окрім того посилається, що відсутні будь-які докази застосування Позивачем положень ст.36 Статуту залізниць України. Відповідно до ч.1. ст. 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру. Докази виникнення ускладнень на стації у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів відсутні.

Затримка спірних вагонів на шляху прямування на адресу АТ "ПІВДГЗК" мала місце внаслідок дії обставин непереборної сили, про які Позивач був обізнаний та повідомлений, та які виключають вину у виникненні затримки вагонів з боку АТ "ПІВДГЗК", що, відповідно до п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, ст.617 ЦК України, є підставою для звільнення Відповідача від стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Складання актів загальної форми для засвідчення факту існування комендантської години відповідно до вказаного телеграмного розпорядження є обов`язком Позивача, а не Відповідача

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.04.2023 о 15:30 год.

18.04.2023 о 15:30 год. розгляд апеляційної скарги відкладено до 13.06.2023 на 16:00 год.

У зв`язку з відставкою головуючого судді Кузнецова В.О., 29.05.2023 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.07.2023 о 14:00 год.

В судовому засіданні 20.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір №ПР/М-19-753/НЮдч/2019/у/ТО/1495 від 05.12.2019 Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (надалі - договір). Цим договором врегульовано відносини між сторонами щодо подачі і забирання вагонів.

Відповідно до п. 4 договору, рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.

В лютому - березні 2022 року за накладними (том 1 а.с. 126 - 250, том 2 а.с. 1 61) залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача АТ "ПІВДГЗК" порожні власні вагони.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Р. III Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів № 49 від 25.03.2022, № 50 від 25.03.2022, № 51 від 27.03.2022, № 52 від 27.03.2022, № 53 від 28.03.2022, № 54 від 29.03.2022, №55 від 29.03.2022, № 56 від 29.03.2022, № 57 від 30.03.2022, № 58 від 05.04.2022, № 59 від 07.04.2022, № 60 від 11.04.2022 через неприйняття одержувачем - АТ "ПІВДГЗК" на свою під`їзну колію вагонів, що надійшли.

Щодо посилань відповідача на те, що надані до позовної заяви копії зазначених наказів не містять повних реквізитів дати їх підписання, а саме відсутній рік, слід зазначити про таке.

Зі змісту усіх вищеперелічених наказів вбачається, що такі накази складені стосовно вагонів, що прибували у 2022 році. За таких обставин, неприйняття спірних наказів як доказу внаслідок того, що позивачем вказано тільки число та місяць без зазначення року складання є надмірним формалізмом.

За фактом неприйняття вантажу відповідачем (одержувачем) на свою під`їзну колію, станцією призначення Кривий Ріг у порядку, передбаченому п.9,10 Р. III Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 498 від 05.04.2022, № 502 від 05.04.2022, № 506 від 06.04.2022, № 503 від 05.04.2022, № 511 від 06.04.2022, № 509 від 06.04.2022, № 518 від 09.04.2022, № 517 від 09.04.2022, № 524 від 09.04.2022, № 519 від 09.04.2022, № 530 від 09.04.2022, № 525 від 09.04.2022, № 555 від 17.04.2022, № 549 від 16.04.2022, № 483 від 26.03.2022, № 558 від 19.04.2022, № 563 від 21.04.2022, № 562 від 21.04.2022, № 551 від 16.04.2022, № 576 від 24.04.2022.

На виконання абз.4 п.10 розділу ІІІ Правил, відповідні повідомлення про затримку вагонів вручено станцією призначення представникам відповідача.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 04049185, 09049188, 12049195, 16049212, 12049197, 15049210, 12049196, 16049213, 12049200, 18049222, 13049203, 15049209, 12049198, 16049214, 12049199, 20049227, 16049217, 17049221, 01059246, 04059249, 06059254, 06059253, 17049218 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ФДУ-92 №№ 10049051, 10049052, 12049058, 12049060, 20049073, 21049076, 1059079, 10059080, 10059081, 10059082, 10059084.

Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 працівниками відповідача було підписано із запереченнями: "АТ "ПІВДГЗК" в оплаті відмовляє у зв`язку з тим, що затримка вагонів виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача воєнних дій".

В пункті 5 договору зазначено, що передача (здача) на під`їзну колію порожніх вагонів під навантаження здійснюється через інтервал часу 1,5 години. Тож, не пізніше 1,5 години після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, відповідач повинен був їх забрати на свою під`їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.

Внаслідок того, що відповідач несвоєчасно вивільняв колії станції Кривий Ріг від вантажу який прибув на його адресу - спричинив ситуацію з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов`язання за договором на перевезення по накладним і довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - АТ "ПІВДГЗК". При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини комбінату була знижена пропускна спроможність для перевезення і інших поїздів.

Факт скупчення вагонів на станціях призначення Кривий Ріг з вини відповідача під час видачі залізницею наказів № 49 від 25.03.2022, № 50 від 25.03.2022, № 51 від 27.03.2022, № 52 від 27.03.2022, № 53 від 28.03.2022, № 54 від 29.03.2022, № 55 від 29.03.2022, № 56 від 29.03.2022, №57 від 30.03.2022, № 58 від 05.04.2022, № 59 від 07.04.2022, № 60 від 11.04.2022 підтверджений актами загальної форми ГУ-23 (т. 1 а.с. 99 - 108).

Відповідач плату за користування вагонами у сумі 3 177 192,12 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 178 895,52 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов`язанні.

Пунктом 6.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що при виконанні функцій відправника (одержувача) оператори сплачують залізницям плату за перевезення вантажів у власних вантажних вагонах за перевезення цих вагонів у порожньому стані та інші платежі, які виникають у процесі перевезень, згідно з тарифами, що діють на залізничному транспорті, із застосуванням чинних коефіцієнтів.

Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Така сама правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 у справі № 904/8012/17.

Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

В пункті 15 договору зазначено, що власник колії сплачує залізниці плату:

- за подачу, забирання вагонів згідно з табл. 1, табл. 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);

- за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.

Так, позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу відповідача.

Згідно з пунктом 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ст. 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у випадку:

- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Згідно з ч.1 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили відсутність його вини у затримці вагонів. Відповідно до матеріалів справи, затримка вагонів на станціях Кривий Ріг мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забирались вагони на свою під`їзду колію, що призвело до скупченості вагонів на станції.

Заперечення відповідача, наведені ним при підписанні відомостей не підпадають під перелік випадків, визначених п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, за якими вантажовласники звільняються від плати за користування вагонами, і обставини, за яких виникла затримка, не входять до Переліку виняткових умов, що є підставою для звільнення від обов`язку вносити плату та збір під час дії воєнного стану. Відповідач не довів, причинно-наслідкового зв`язку між обставинами введення воєнного стану та обставинами неможливості своєчасного забирання доставлених залізницею вагонів.

Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, здійснені позивачем та додані до позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично вірними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги наступним.

Щодо посилання відповідача на лист від 15.04.2022 № 52-40/256, адресований залізниці, про здійснення подавання вагонів слід зазначити, що відповідачем не надано доказів надсилання такого листа позивачу.

Суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Проте, електронні адреси, на які відправлялись документи, не встановлені сторонами у договорі як адреси, за якими сторонами договору може здійснюватись електронне листування. Окрім того, неможливо встановити, які саме документи направлялись отримувачу.

Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доводи відповідача про існування конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022, не є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки даною конвенцією введено обмеження з технічних причин у області призначення: Донецька Дон (48), Купянська дирекція залізничних перевезень (ДН-2), Сумська дирекція залізничних перевезень (ДН-3), Харківська дирекція залізних перевезень (ДН-2), Київська дирекція залізничних перевезень (ДН-1), Конотопська дирекція залізничних перевезень (ДН-5), Коростенська дирекція залізничних перевезень(ДН-4), Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. Дирекція залізничних перевезень (ДН-5), забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів. Тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.

В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що області призначення спірних вагонів є ті, про які говориться у телеграфній вказівці ЦЦО/99 від 24.02.2022.

Заперечення відповідача у відомостях плати за користування вагонами щодо запровадження військового стану на Україні, суд визнає неправомірним з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідачем не обґрунтовано, як саме введений воєнний стан перешкоджав виконанню умов договору та не надано належних та допустимих доказів впливу воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. На території Дніпропетровської області активні бойові дії не проводились.

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, який вводиться в дію з 01.03.2022, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення строків, визначених п. 6.2. цього договору, звернувся до позивача з відповідними листами лише 17.03.2022 (лист № 52-40/190) та 18.03.2022 (лист № 52-40/192), до яких додав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, позивачу наданий не був та в матеріалах справи відсутній.

Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори. Такий обов`язок не пов`язаний з неможливістю вчинення одержувачем дій щодо відвантаження вагонів та використання їх за призначенням.

Доводи скаржника стосовно здійснення вказаного нарахування за користування вагонами без урахування вимог телеграмного розпорядження від 05.04.2022 №ЦМ-13/693 та про необхідність зменшення нарахованої залізницею плати за користування вагонами за час затримки вагонів в період дії комендантської години також відхиляються судом з огляду на таке.

Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.

До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

Зі змісту згаданих документів вбачається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема, у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.

Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.

Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.

Проте, акти загальної форми із зазначенням цих обставин не складались, а складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять жодних заперечень відповідача з проводу неможливості забирання вагонів саме у зв`язку із запровадженням комендантської години.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".

Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Однак, відповідач не довів, а суди не встановили, що (1) під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; (2) у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; (3) направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що відповідач не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; (4) направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).

Також Суд враховує, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з п. 5, п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

-якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція даної норми пов`язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме зі створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію. Аналогічну правову позицію містить постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 по справі № 908/1795/19 (п.22).

Накази про застосування подвійної ставки за зберігання вантажу (а.с. 96-97, т. 1) були видані з причин виникнення ускладнень в роботі станції Кривий Ріг через несвоєчасне забирання відповідачем на власну під`їзну колію вагонів, що прибули на його адресу та містять посилання на акти загальної форми ГУ-23, в яких зазначено початок затримки вагонів.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано застосовано ст. 36 Статуту залізниць України.

Одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу не є порушенням з боку залізниці. За змістом пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами згідно Правил користування вагонами та контейнерами; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Накази про застосування подвійної ставки за зберігання вантажу підписані начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень (начальник ДН-2) Страшком Ю.Е., який, діяв на підставі довіреності № 60 від 23.12.2021, виданої Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Момота О.І., першого заступника директора Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Борецького А.С. з наданням повноважень щодо здійснення поточного керівництва та управління діяльністю підрозділу, відповідно до документів, затверджених довірителем (п.1 довіреності). Даною довіреністю Страшко Ю.Е. уповноважений видавати та підписувати від імені підрозділу розпорядчі документи (накази) та затверджувати документи з питань, що стосуються діяльності Філії в межах підрозділу, які є обов`язковими для всіх працівників підрозділу (п.8 довіреності). Зазначені обставини неодноразово встановлювалися в межах аналогічних справ за участі тих же сторін, зокрема у справах №№ 904/2680/22, 904/3250/22, 904/2903/22, 904/2683/22, 904/3340/22.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі № 904/2255/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 у справі № 904/2255/22 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.07.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко