28.07.23

ЄУН 336/4821/23

провадження № 2/336/2334/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 липня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 336/4821/23 (номер провадження 2/336/2334/2023) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за електроенергію, -

встановив:

26 травня 2023 року, представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за електроенергію.

В обґрунтування позовної заяви, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , користується електроенергією на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 про користування електроенергією, але обов`язків по сплаті за використану електроенергію не виконує, у зв`язку з чим виник борг у сумі 1072 грн. 42 коп. за період з 01 серпня 2018 року по 01 січня 2019 року. Розрахунок боргу за спожиту електоренергія додається.

Правовідносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюється ст. 714 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та на час виникнення заборгованості регулювалися Законом України «Про електроенергетику», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджено Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ).

13 липня 2013 року ОСОБА_1 , (споживач) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (енергопостачальник) уклали договір № 531917011 про користування електричною енергією, відповідно до п. 1 якого енергопостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати електричну енергію споживачу в необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 квт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності безпеки та якості, а споживач зобов`язується оплачувати вартість одержаної електричної енергії за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до знятих показань приладу обліку за період з 01 серпня 2018 року по 01 січня 2019 року відповідачем за цей період було спожито 1106 квт год., вартістю 1468 грн. 08 коп. За вищевказаний період споживачем сплачено 395 грн. 66 коп. Борг за спожиту електричну енергію на теперішній час складає 1072 грн. 42 коп.

Вартість спожитої відповідачем електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

В якості доказів, які підтверджують обставини справи додано копії розрахунку боргу, витяг з особового рахунку та копія договору зі споживачем.

У зв`язку з наявною заборгованістю відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, представник позивача звернувся до суду з відповідною позовною заявою та просить стягути з відповідача ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж суму боргу у розмірі 1072 грн. 42 коп. за спожиту електричну енергію, на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 3, а також просив стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684 грн. 00 коп, на поточний рахунок поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 20.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 28 червня 2023 року та 28 липня 2023 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, згідно зі ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частнами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а тому він користується електроенергією на підставі особового рахунку про користування електроенергією, що підтверджується роздруківкою по особовому рахунку.

Між позивачем та ОСОБА_1 , укладено договір № 531917011 про користування електричною енергією від 13 липня 2013 року.

Згідно з п. 1 вказаного договору енергопостачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов`язується оплачувати вартість одержаної електричної енергії за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 32 вказаного договору цей договір укладається на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни, доповнення, або розірвати.

Згідно з п. 33 вказаного договору, договір може бути розірвано достроково у разі зміни споживачем місця проживання та остаточного припинення користування електричної енергією.

Згідно з п. 34 договору строк дії цього договору припиняється у разі припинення права власності чи права користування споживача на даний об`єкт.

Відповідно до п. 9.5 договору споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до п. 14 договору.

Відповідно до п. 14 договору оплата спожитої електричної енергії здійснюється користувачем на підставі розрахункових документів, які виставлені до оплати постачальником електричної енергії відповідно до фактичних показань приладу обліку або за плановими нарахуваннями в порядку визначеному ПКЕЕН. Оплата спожитої електроенергії здійснюється до дати, зазначеної у розрахунковому документі.

Позивач уперіод з01серпня 2018року по01січня 2019року надавелектричну енергіюу житловеприміщення,розташоване заадресою: АДРЕСА_1 , відповідачем за цей період було спожито 1106 квт год., вартістю 1468 грн. 08 коп. За вищевказаний період відповідачем було оплачено 395 грн. 66 коп. за спожиту електричну енергію, сума заборгованості відповідача складає 1072 грн. 42 коп., що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви та роздруківкою по особовому рахунку.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та на час виникнення заборгованості регулювалися Законом України «Про електроенергетику», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджено постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, із наступними змінами та доповненнями (далі за текстом - ПРРЕЕ).

Положеннями статей 67, 68 ЖК України визначено, що наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з одержання електричної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статей 11, 526 ЦК України договір не є єдиною підставою виникнення правовідносин між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договірні відносини існують на засадах публічного договору і конклюдентних дій (споживання та оплата спожитої електричної енергії), які вважаються такими, що були направлені на укладення даного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір прокористування електричноюенергією впорядку ч.1ст.633ЦК Україниє публічнимдоговором,в якомуодна сторонапідприємець взялана себеобов`язокздійснювати продажтоварів,виконання робітабо наданняпослуг кожному,хто донеї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абзацами 36, 49 пункту п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року N 312 (далі ПРРЕЕ) побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.

За приписами положень статті 29 ЦК України та статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, проте проведенням реєстрації місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» визначено значення термінів, які вживаються у цьому Законі, серед яких споживачі енергії - це суб`єкти господарської діяльності та фізичної особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до абзацу 37 пункту п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, об`єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об`єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно допункту 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до пункту 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Відповідно до пункту 2.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу та має подати оператору системи розподілу письмову заяву про припинення розподілу електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3.1.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Відповідно до пункту 3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до пункту 3.1.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Відповідно до пункту 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 (далі ПКЕЕН) об`єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.

Відповідно до пункту 3 ПКЕЕН - споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Договір про користування електричною енергією (далі - договір) вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

У разі остаточного припинення користування електричною енергією споживач не пізніше ніж за 7 днів повинен повідомити про це енергопостачальника та розрахуватися за спожиту електричну енергію, подати енергопостачальнику заяву про розірвання договору.

Відповідно до пункту 6 ПКЕЕН - у разі прийняття рішення про припинення користування електричною енергією побутовий споживач не пізніше ніж за сім робочих днів подає електропостачальнику письмову заяву про розірвання договору, в якій зазначає день припинення електропостачання на об`єкт побутового споживача. У зазначений у заяві день представник електропостачальника разом із побутовим споживачем проводить контрольний огляд вузла обліку та здійснює відключення електроустановок об`єкта побутового споживача від електричних мереж та вживає заходів для запобігання самовільному підключенню.

Відповідно до пункту 7 ПКЕЕН - для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об`єкт споживача до електропостачання.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається те, що споживання електричної енергії може відбуватися на підставі договору, укладеного з енергопостачальником лише власником або наймачем об`єкта споживача.

Саме на власника або наймача об`єкта споживача покладено обов`язок звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією, у тому числі і у випадку набуття ним права власності чи права користування об`єктом споживача, уже підключеним до електропостачання попереднім власником чи наймачем.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03 жовтня 2018 року (справа N 654/3093/16-ц, провадження N 61-18581св18).

Отже, саме власник або наймач, що перебуває у договірних правовідносинах із енергопостачальником, несе обов`язок з оплати за спожиту електричну енергію.

При цьому, споживач електричної енергії, зобов`язаний сплатити вартість спожитої ним енергії, якщо він фактично користувався нею. Відсутність письмово оформленого договору не позбавляє обов`язку оплатити надані йому послуги.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі N 751/3840/15-ц (касаційне провадження N 14-280цс 18) та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 164/1965/16-ц (провадження № 61-33566св18): відсутність письмово оформленого договору не позбавляє відповідача обов`язку оплатити надані йому послуги за електроенергію.

Пункт 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії також визначає: споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з пунктом 4.27 Розділу IV ПРРЕЕ у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об`єкт.

З огляду на те, що між сторонами був укладений договір № 531917011 про користування електричною енергією від 13 липня 2013 року із зазначенням адреси відповідача: АДРЕСА_1 , відповідачем здійснювалось погашення заборгованості на суму 395 грн. 66 коп., докази звернення споживача із заявою про розірвання договору внаслідок звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією, зміни власника в матеріалах справи відсутні, ОСОБА_1 , є споживачем послуг, що надаються позивачем за вказаною адресою.

Представником позивача надано до суду докази відкритого особового рахунку зі споживачем, укладення договору про користування електричною енергією, тобто факту існування договірних відносин, а також докази існуючої заборгованості, що підтверджується розрахунком боргу.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, який сформовано 29.05.2023 року відповідно до бази даних Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надана інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи, відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Шевченківського району м. Запоріжжя.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дежавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ПКЕЕН, ці Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Згідно з абзацом перший пункту 19 ПКЕЕН розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

Згідно з пунктом 20 ПКЕЕН розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до пункту 42 ПКЕЕН споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пунктом 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Встановлено та позивачем доведено, що вартість спожитої Відповідачем електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до діючих п. 1.1.2 ПРРЕЕ відповідач є споживачем, оскільки він споживає електричну енергію та сплачує її.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23).

Відповідно до положень часини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 1072 грн. 42 коп., за період з 01 серпня 2018 року по 01 січня 2019 року.

Враховуючи, що днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01 серпня 2021 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення боргу за електроенергію, підлягають задоволенню.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку про те, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за електроенергію підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн. у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за електроенергію, - задовольнити.

Стягути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж вартість спожитої електричної енергії за період з 01 сепня 2018 року по 01 січня 2019 року в розмірі 1072 грн. 42 коп., на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 3.

Стягути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684 грн. 00 коп, на поточний рахунок поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 313582, ЄДРПОУ 00130926, відкритий в ПАТ «Метабанк», код оплати 20.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (скорочена назва ПАТ «Запоріжжяобленерго»), ЄДРПОУ 00130926, місцезнаходження юридичної особи: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25.

Представник Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Лепська Альона Максимівна діє на підставі довіреності № 179 від 15 грудня 2022 року, поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складання повного судового рішення 28 липня 2023 року.

Суддя: