номер провадження справи 5/140/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2023 Справа № 908/1619/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Міністерства оборони України (електрона адреса: admou@post.mil.gov.ua; пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (електрона адреса: arbitrator777@gmail.com; jur-region@ukr.net; вул. Північне шосе, буд. 69-а, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 44591756)

про стягнення 369 204,54 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" про стягнення 369 204,54 грн.

16.05.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1619/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 15.06.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

21.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" через систему «Електронний суд» надійшло клопотання № б/н від 21.06.2023 (вх. № 13394/08-08/23 від 21.06.2023) із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

06.07.2023 через систему «Електронний суд» від ТОВ "Наш Імпорт" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 06.07.2023 (вх. № 14507/08-08/23 від 06.07.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог.

Вищевказані документи долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання № б/н від 21.06.2023 відповідач посилається на те, що предметом розгляду справи № 908/1619/23 є позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів у розмірі 369 204,54 грн., що становить більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім цього, суть заперечень сторін буде стосуватися різного тлумачення сторонами спору дати виконання поставки товару, що буде принципово і значним чином змінювати розмір нарахувань. Також відповідач зазначає, що неможливість своєчасного виконання договору відбулось через руйнування окупантами об`єктів нерухомого майна, задіяних у виробництві. Це потребує збирання і подальшого дослідження відповідних доказів у значному розмірі. Крім цього, відповідач вважає за необхідне скористатись правом і просити суд про зменшення неустойки, про що буде подано відповідне клопотання і документальне обґрунтування, на що також потрібний додатковий час. На підставі викладеного, відповідач просить суд заяву задовольнити та постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У частині 6 статті 252 ГПК України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд розглянувши та дослідивши матеріали справи, доводи відповідача, викладені у клопотанні, зазначає, що предметом спору є стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки, визначених договором № 286/3/22/158 від 04.05.2022 на загальну суму 369 204,54 грн. Вказана поставка відбулась за одним актом приймання-передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022, тобто характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд звертає увагу сторін, що згідно з ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про перехід до розгляду справи № 908/1619/23 в порядку загального позовного провадження.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 21.07.2023 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2022 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (Постачальник) укладено договір № 286/3/22/158 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України). Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору, постачальник зобов`язаний поставити товар для потреб Міністерства оборони України в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно зі специфікацією зазначеного договору (термін постачання - до 30.10.2022 включно). Однак, постачальником умов договору в частині постачання товару виконані з порушенням, а саме, товар у кількості 33 020 комплектів на суму 26 371 753,20 грн. поставлений із запізненням на 14 діб (14.11.2022). У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, на підставі п. 7.3.2. договору позивачем нараховано пеню за період з 31.10.2022 по 13.11.2022 включно на суму 369 204,54 грн. На адресу відповідача направлялась претензія з вимогою протягом одного місяця з дати отримання вказаної претензії здійснити оплату штрафних санкції на суму 369 204,54 грн. Зазначена претензія отримана відповідачем 30.01.2023, проте залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, керуючись умовами договору № 286/3/22/158 від 04.05.2022, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що період прострочення поставки товару складає 10 днів, а саме з 01.11.2022 по 11.11.2022, у зв`язку з чим загальний розрахунок неустойки позивача є завищеним на 105 487,01 грн. Крім цього, відповідач з самого початку військової агресії зазначає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. В період воєнного стану ТОВ "НАШ ІМПОРТ" щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України. Незначне прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано. ТОВ «НАШ ІМПОРТ» дійсно виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, і цим самим протягом 2022 та надалі у 2023 році докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. У період з червня 2022 по травень 2023 відповідач сплатив вже 60 602 145,48 грн. податків. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у стягнення 105 487,01 грн. завищеної неустойки по необґрунтованості, а решту неустойки у розмірі 263 717,53 грн. зменшити на 90 %.

Станом на 21.07.2023 відповіді на відзив позивач до суду не надав.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2022 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (Постачальник, відповідач) укладено договір № 286/3/22/158 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (Договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що предмет договору - Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники) (далі - Товар).

Постачальник зобов`язується у 20202 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі. А замовник забезпечити приймання та оплату товару (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники), згідно додатку № 2 до договору, строки (терміни) постачання - до 30.10.2022 року включно; загальна кількість, яку необхідно поставити (комплектів) - 50 000; ціна ха одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат - 798,66 грн.; ціна товару без ПДВ складає 39 933 000,00 грн., крім того, ПДВ - 0,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна цього договору становить 39 933 000 (тридцять дев`ять мільйонів дев`ятсот тридцять три тисячі) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 00 грн. 00 коп. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).

Ціна за договором може змінюватися у поряджку, визначеному у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 2.2. договору).

Розділом ІІІ договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.

3.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.

3.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 50 % від ціни договору та наступної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).

3.4. До рахунку додаються:

- видаткова накладна Постачальника;

- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України з відміткою про перевірку його якісного стану;

- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.

Згідно з п. 4.1. договору, товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 4.7. договору, товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними чистинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.

Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.); організувати приймання товару (п.п. 6.1.2).

Згідно п. 6.2. договору, замовник має право: зменшувати обсяг закупівлі товарів та ціну договору залежно від фактичного фінансування бюджетних видатків, шляхом внесення сторонами відповідних змін до договору (п.п. 6.2.2);

Пунктом 5.2.3. договору сторони передбачили, що застосування оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1); не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години, повідомити одержувача товару, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.п. 6.3.3).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 3.1).

Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3. договору).

Пунктом 8.4. договору передбачено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1.-8.3. даного договору.

Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (п. 8.5. договору).

Подовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору (п. 8.6. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1).

Додатками № № 1, 2 та 3 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України та специфікацію, інформацію про товар за специфікацією та калькуляцію ціни товару ТОВ "Наш Імпорт".

З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунок-фактури № СФ-11/11/01 від 12.11.2022 до договору № 286/3/22/158 (04.05.2022), загальна сума товару (Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Налокітники та Наколінники), згідно додатку № 2 до договору) становить 26 371 753,20 грн.

Однак, в порушення умов договору № 286/3/22/158 від 04.05.2022, відповідач здійснив поставку товару 14.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі № 1870 (а.с. 13-14).

У вищевказаному акті приймання-передачі зазначені дати початку приймання - 14.11.2022 та закінчення приймання - 14.11.2022.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 31.10.2022 по 13.11.2022 включно у розмірі 369 204,54 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що товар на загальну суму 26 371 753,20 грн. відповідач поставив позивачу 14.11.2022 (акт приймання-передачі № 1870), тобто з порушенням строків визначених п. 1.3. договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем поставки товару позивачем заявлено пеню за період з 31.10.2022 по 13.11.2022 включно у розмірі 369 204,54 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 3.1).

Враховуючи, що вказаний у договорі останній день поставки - 30.10.2022 (включно) припадає на вихідний день (неділя), тому останній день виконання переноситься на наступний робочий день 31.10.2022 (понеділок). Отже, датою початку прострочення є 01.11.2022.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно факту передачі товару 12.11.2022 по накладній № РН-11/11/01 від 12.11.2022, а не 14.11.2022 по акту приймання передачі військового майна № 1870 від 14.11.2022 судом до уваги не приймаються, оскільки у вказаному акті приймання-передачі зазначено: дата початку приймання - 14.11.2022, дата закінчення приймання - 14.11.2022, реєстраційний номер - 1870, дата документа - 14.11.2022. Підстава (мета) операції - видаткова накладна № РН-11/11/01 від 12.11.2022 (дог. № 286/3/22/158 від 04.05.2022).

Крім цього, відповідачем також не надано суду відповідної видаткової накладної № РН-11/11/01 від 12.11.2022 в якості доказів початку поставки товару саме 12.11.2022.

Доказів сплати пені у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за актом приймання-передачі № 1870 від 14.11.2022 за період з 31.10.2022 по 13.11.2022 включно у розмірі 369 204,54 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 01.11.2022 по 13.11.2022 включно на суму 342 832,79 грн. з відмовою у стягненні 26 371,75 грн.

Разом з тим відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 90 % з посиланням на те, що ТОВ "НАШ ІМПОРТ" з самого початку військової агресії зазначає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. В період воєнного стану ТОВ "НАШ ІМПОРТ" щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України. Незначне прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків. ТОВ «НАШ ІМПОРТ» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, і цим самим протягом 2022 та надалі у 2023 році докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни. Незначні порушення договірних зобов`язань не мало ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Вказані твердження відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - 19.02.2023.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3. договору).

Пунктом 8.4. договору передбачено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1.-8.3. даного договору.

Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (п. 8.5. договору).

Подовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору (п. 8.6. договору).

Однак, в порушення вищевказаних вимог відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання обставин, які спричинили несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 286/3/22/158 від 04.05.2022, а також доказів на підтвердження їх настання.

Крім цього, з огляду на введення в Україні воєнного стану та збройною агресією з боку Російської Федерації, безумовне дотримання умов господарських договорів на забезпечення потреб Міністерства оборони України є пріоритетним, а тому суб`єкти господарювання зобов`язані їх сурово дотримуватись з огляду на необхідність забезпечення обороноздатності держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 5 142,49 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Імпорт" (вул. Північне шосе, буд. 69-а, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 44591756) на користь Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) пеню на суму 342 832 (триста сорок дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 5 142 (п`ять тисяч сто сорок дві) грн. 49 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.