ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа №802/483/17-а

касаційне провадження № К/9901/4196/17, № К/9901/3689/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (суддя - Воробйова І.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді - Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Вінницький агрегатний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торговий дім "Вінницький агрегатний завод" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0004081402 в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 78 466,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач не погоджується частково з висновками контролюючого органу щодо допущених порушень по контракту №258/30-06/16 від 07.04.2016, вважаючи, що такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Позивач зазначає, що ним не порушено строків надходження валютної виручки, оскільки така вчасно зарахована на розподільчі рахунки Товариства. Вказує, що постановою Правління Національного банку України №361 від 07.06.2016 із змінами, що набрали чинності 29.07.2016 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпортом, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Зауважує, що строк надходження виручки за контрактом від 07.04.2016 №258/30-06-16 фактично продовжений на 30 календарних днів, що не враховано контролюючим органом при визначенні розміру пені, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2017 позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.12.2016 №0004081402 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 78 466,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не було допущено порушення термінів, передбачених статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2017 скасував рішення суду першої інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 16.12.2016 №0004081402 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15 311,21 грн. В решті позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки порушення законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті мали місце до набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", норми останньої до спірних правовідносин в частині продовження строків розрахунків до 120 днів не застосовуються.

Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач доводить порушення позивачем строку розрахунків в іноземній валюті, передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що слугувало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій до платника.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

Позивач також, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Товариство фактично викладає обставини, з якими воно не згодне. Стверджує про неврахування судами, що шляхом прийняття Правлінням Національного банку України постанови «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 28.07.2016 №361 збільшено строк розрахунків в іноземній валюті до 120 календарних днів по митних оформленнях, що здійсненні в період дії постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 №342.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу позивача не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 09.01.2018 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами відповідача та позивача, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 25.07.2023.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків за контрактами: від 26.02.2014 №258/29-IP-14, від 05.06.2014 №258/31-15-14, від 07.04.2016 №258/30-06-16, від 12.05.2016 №258/29-2P-16Л, від 01.07.2015 №01/07-15-1-ТН, за результатами якої складено акт від 05.12.2016 №181/1402/35370339, яким зафіксовано порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 №863 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по зазначених вище контрактах.

На підставі висновків акта перевірки, Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0004081402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 265 456,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині застосування штрафних санкцій щодо порушень строків надходження виручки по контракту від 07.04.2016 №258/30-06-16 на суму 78 466,90 грн, позивачем подано скаргу до ДФС України, за наслідком розгляду якої 23.02.2017 відмовлено в її задоволенні.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час виникнення спірних правовідносин був врегульований Законом №185/94-ВР.

Законом №185/94-ВР встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 статті 2 Закону №185/94-ВР встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що постанова діяла у період з 05.03.2016 до 08.06.2016 включно.

Аналогічні норми закріплені в пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України". Вказана постанова набрала чинності з 09.06.2016 та діяла до 14.09.2016 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361, яка набрала законної чинності з 29.07.2016, внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 №342, а саме: збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із 90 до 120 календарних днів.

Таким чином, у період з 05.03.2016 по 28.07.2016 виручка нерезидентів у іноземній валюті підлягала зарахуванню на їх рахунки у строк, що не перевищує 90 днів з дати митного оформлення товару, а з 29.07.2016 - 120 днів.

Ураховуючи, що судами установлено, що граничною датою надходження валютної виручки за операцією від 22.04.2016 є 21.07.2016, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем при здійсненні експортних операцій з ПП " ОСОБА_1 " за контрактом № 258/30-06-16 від 07.04.2016, порушено вимоги статті 1 Закону №185/94-ВР та пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

Стосовно посилань скаржника, що в даному випадку необхідно застосовувати не постанову Правління Національного банку України від 03.03.2016 №140, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на дату настання граничного терміну повернення валютної виручки, а постанову Правління Національного банку України від 07.06.2016 №342, якою внесено зміни до постанови №140 та продовжено граничний строк здійснення розрахунків за експортними операціями в іноземній валюті до 120 днів, колегія суддів зазначає наступне.

Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" набрала чинності 29.07.2016.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій порушення граничного строку розрахунку за експортною операцією в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактом настали в період з 22.04.2016 по 21.07.2016.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", у ній жодної вказівки щодо надання зворотної дії в часі даному нормативно-правовому акту не міститься.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки порушення законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті мали місце до набрання чинності постановою Правління Національного банку України від 28.07.2016 №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", норми останньої до спірних правовідносин в частині продовження строків розрахунків до 120 днів не можуть бути застосовані.

Щодо визначення моменту з якого виручка в іноземній валюті вважається зарахованою на рахунки резидента у розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція №492).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції №492, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Пунктом 5.2 Інструкції №492 передбачено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб`єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції №492).

При цьому, згідно з пунктом 5.3 Інструкції №492, кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб через розподільчі рахунки.

Також постановами правління Національного банку України від 04.12.2016 №863, від 07.06.2016 №342, від 03.03.2016 №140 встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами.

Цими ж постановами закріплено обов`язок уповноважених банків попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (далі - розподільчий рахунок). Уповноважений банк зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України підлягали надходження в іноземній валюті у розмірі 50 процентів. Решта надходжень в іноземній валюті залишалась в розпорядженні резидентів (постанови Національного банку України від 15.11.2013 №457, від 12.05.2014 №271).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, балансовий рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" призначений для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов`язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Таким чином, виручка в іноземній валюті за експортними операціями у повному обсязі зараховується на розподільчий рахунок 2603 суб`єкта господарювання.

З цього розподільчого рахунку надходження в іноземній валюті в частині, встановленій нормативними правовими актами Національного банку України, підлягають обов`язковому продажу не раніше наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Решта надходжень в іноземній валюті перераховується на поточні рахунки та залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Згідно постанов Національного банку України на поточні рахунки виручка в іноземній валюті не зараховується.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов`язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15311,21 грн обліковуючи момент порушення з дня зарахування виручки саме на поточний, а не розподільний рахунок, - є необґрунтованим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у визначеній судом апеляційної інстанції частині.

Позивач та відповідач доводами касаційних скарг не спростували висновків суду апеляційної інстанції, не обґрунтували і не зазначили, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Сторони у касаційних скаргах фактично просять про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк