КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 340/2703/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Юридична адреса: АДРЕСА_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства Оборони України Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ., Юридична адреса: АДРЕСА_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27 березня 2023 року позивача звільненого з військової служби в запас наказом командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №25-РС за підпунктом г пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. При звільненні позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена Законом України Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей. В той же час, представник позивача зазначає, що звільнений з військової служби із підстави, яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та має відповідну календарну вислугу для нарахування зазначеної допомоги.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за сімейними обставинами повинна бути наявність сімейних обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України та наявність вислуги 10 років і більше. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413 встановлено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.06.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 перебував на посаді начальника складу пального та мастильних матеріалів та був звільнений наказом командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 березня 2023 року №25 - РС за підпунктом «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На виконання вищезазначеного наказу командиром ВЧ НОМЕР_2 прийнято наказ №115 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача становить: календарна 13 рік 10 місяців 01 день; пільгової немає.

Позивач 20.04.2023 року звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із вимогою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

Листом від 05.05.2023 року №291 ВЧ НОМЕР_2 повідомило, що підставою за якою позивач був звільнений із військової служби, а саме підпунктом «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ( через такі сімейні обставини або інші поважні причини ( якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу ) - один із подружжя, обоє із яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, не входять до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, керуючись яким здійснються виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 р. (далі - Закон №2011) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Нормами ч.4 ст.9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено та зазначено представником відповідача у відзиві, що відмова позивачу обґрунтовується тим, що вище зазначені підстави для звільнення не зазначені у «Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413.

У свою чергу суд зауважує, що Переліком №413 передбачено сімейні обставини та інші поважні причини, які можуть бути підставою для звільнення військовослужбовця, але тільки у мирний час.

У той самий час, абзац 2 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає вичерпні критерії, настання яких формує право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме:

1.звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

2. наявна вислуга 10 років і більше.

Підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачає підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби, було внесено зміни та визначено новий перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які є підставою для звільнення військовослужбовця під час дії правового режиму воєнного стану доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2599-IX від 20.09.2022 - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;.

Таким чином, на час дії правового режиму воєнного стану перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовця передбачено ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Поряд із цим норми Порядку №413 не було приведено у відповідність із Законом та не доповнено передбачений у ньому перелік сімейних обставин.

Ураховуючи викладене суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

Виходячи з положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», передбачено сімейні обставини, які є підставою для звільнення з військової служби та формують право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні згідно ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звільнений з військової служби на підставі пп. г п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та календарна вислуга становить 13 років 10 місяців 01 день.

За змістом правових норм абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, абзацу 2 пункту 10 Постанови № 393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за сімейними обставинами або іншими поважними причинами (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжити військову службу) один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, має право на виплату одноразової грошової допомоги "за наявності вислуги 10 років і більше". При цьому законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо). Більш того, законодавець не надає визначень ні "календарної вислуги років" ні пільгової вислуги років". Правовими нормами Порядку № 393 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 року у справі № 822/3008/17. Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 (№ рішення в ЄДРСР 73359546) та від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 (№ рішення в ЄДРСР 93080938) зробив висновок, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше". Таким чином, в частині другій статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

При цьому, суд наголошує, що ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17.

Так, відповідно до пп. г п.3 ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.

Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення.

Відтак, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач стверджує, що при зверненні до суду витратив на професійну правничу допомогу 10000 грн та 1073,60 грн - судового збору.

Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем ОСОБА_1 згідно розрахункової квитанції від 10.05.2023 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 18.04.2023.

Також до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.05.2023 року та ЗВІТ №1 детальний опис робіт (наданих послуг).

Відповідач щодо суми витраченої позивачем правничої допомоги жодних пояснень чи заперечень не надав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно а ЗВІТ №1 детальний опис робіт (наданих послуг) за Договору №б/н від 18.04.2023 р. у межах даної адміністративної справи обчислена вартість таких робіт (послуг) складається з гонорару у сумі 10000 грн за надання таких послуг: Зустріч із клієнтом, обговорення та можливості вирішення справи; Правовий аналіз документів по справі, ознайомлення із нормативною базою щодо спірних правовідносин, ознайомлення із судовою практикою; Надання клієнту усних консультації по справі; Підготовка тексту листа від 20 квітня 2023 року на адресу військової частини НОМЕР_2 ; Підготовка та написання позовної заяви, відправка позовної заяви до суду

Так, на надання послуг витрачено 10 годин часу.

Воднораз, суд зважаючи на складність справи, час, об`єктивно необхідний для підготовки позову, обсяг доказів, які підлягали збору та поданню у цій справі, суд вважає пропорційним та справедливим зменшення означених судових витрат та присудження їх позивачеві у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб -5386,00 грн.

Витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 1073, 60 грн належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, надміру сплачений позивачем судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за його заявою у порядку, що визначений КАС України та Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства Оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5386,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. ЖУК